creators.prjctr | cinnamolya week

як я почувалась, поки писала сьогоднішні пости

І щоб менше читати, пропоную подивитись більше теоретичну лекцію про вернакулярний (щирий) дизайн. Я хвилювалась, то вона трохи зашвидка, але може людям з дефіцитом уваги буде саме те! https://youtu.be/ua9dBzb2BCc?si=MA95Pip-yMI1EfBw

Коли я шукала першу роботу я вирішила по приколу зробити оголошення і розклеїти їх по місту. Я тоді вже досліджувала щирий дизайн і все сталось якось дуже органічно. Я зібрала такий собі портрет дизайнерки, яка обіцяє все на світі (я зібрала описи тодішніх дизайнерів на work.ua) і написала скрипт і сценарій до свого відео. Було весело і знімати, і монтувати і може вже це не виглядає так незвичайно та креативно, але я веселилась) На диво, на це відреагували і робота знайшлась…. Запршую до перегляду) https://www.behance.net/gallery/111860125/A-successful-designer-is-looking-for-a-job

і ще покажу вам прикольну тайп-фаундарі

мудрість дня: працювати з продуктами (проектами), на які б витратила б свої власні гроші. коротко про переваги роботи незалежною дизайнеркою😁

Ін дженерал я вчилась на ілюстрації (тому не судіть сторого верстку), але книжки я люблю, тому я вчилась всьому вже на практиці) І було дуже цікаво, що примітки можна (або ні) розривати з однієї сторінки на іншу, головне — залишатися в межах одного розвороту. Або що відступи між абзацами можуть скакати, і так можна втискати примітки. Але не всі розриви в тексті мені зрозумілі, якщо це не початок нового абзацу (там є приклад на одному фото). І в цілому чи завжди примітка має бути біля тексту? Якщо вона не пояснює термін, а просто занурює читача у якісь тонкощі дослідження (як в передмові Деконструкції), то чи можна ними пожертувавти? Словом, цікаво почути думки, бо може відривати примітки від тексту це вазагалі чітерство)

І до теми книжечок. Нещодавно працювала над дизайном для серії книг, який мав би гнучко адаптуватись під майбутні видання, у які ввійдуть тексти з філософії, есеїстики та мистецтва. Словом, я шукала ідею для обкладинки яка зможе адаптуватись під різні настрої. Першою в серії виходить «Деконструкція сексу» і на основі неї викристалізувався підхід із грою простих ліній і крапки, що натякає на вміст книги. І в межах цієї графічної мови можна крутити купу всього для майбутніх книжок. Так само я мучалась з версткою, бо хотілось знайти адаптивний до всіх текстів підхід — в Деконструкції були примітки ледь не на всю сторінку і я не могла їх побороти і боялась за майбутні видання, тому примітки з передмови поставила в кінці цього розділу. Ну і бонусом покажу свої пошуки (і фітбек з лінкедину))

На парах в нас є завдання зробити зін і мені дуже запамʼятався ось цей. Багато пояснювати не хочу, можна почитати, але водночас мені щемко і сумно через реалії, в яких вони дорослішають.

Мені було дуже важно підібрати правильні слова для початку цього поста, щоб якось передати своє відчуття захвату. Це наче відчуття сонячного дня в листопаді чи шо. Звучить банально, але десь так мені відчувається проєкт Буряк від Ліни-Марії Шлапак. Мені навть колись подобалось думати, що я «причащаюсь» від проєктів Ліни. То запрошую причащатись Буряком разом)) Це одне здрукованих видань, які я люблю, і ззгодом воно переросло у дослідницьку школу. Ми з Ліною вчилися в Бойчука, і мене дууууже надихало, як Ліна перетворює своє бачення світу на творчий акт. Як тільки я почала викладати, то зразу покликала Ліну провести в в академії воркшоп і розказати як надихатися вулицею замість Пінтересту. Не можу спойлерити всі інструкції, але можу пошерити лінк на патреон Буряка, щоб ви пішли і пошукали всі інструкції там. Зараз школа локаційно онлайн та у Вінниці, тому є опція навіть побувати на воркшопах наживо) https://www.patreon.com/cw/Buriakplayground

отаке на сьогодні) а тоді завтра покажу вже всяку роботу з книжечками та журналами і зінами!

А вже цього року на форумі говорили про простори громад і мені спало на думку використати ідею дороги, яка, власне, всі ці громади і обʼєднує. Тут класно спрацював шрифт Road Sans від Олі Кузовкіної, але більше в декоративному використанні. Концепт у нас вийшов отакий і далі покажу вже реалізацію)

Був ще один цікавий проєкт — Lviv Urban Forum і в 2025 році він мав проводитись втретє. В них є логотип та кольори, але щороку вони роблять нову айдентику, щоб підкреслити тему форуму. Темою 2025 року стала тяглість. Це абстрактне поняття, і я щупала, як воно мені відчувається візуально. Все впиралося в сітки і злипання, і архітектори мене наштовхнули на скетчі Петера Мерклі. Мені сподобався один із скетчів, який зображає ряд згрупованих опор. Там була не ідеальна шахматка з прямокутників, а більш хаотичне перетікання форм. Мені це ще асоціювалося з тим, що тяглість починається там, де стикається минуле з майбутнім. А кожен прямокутник зверху — це фрагмент памʼяті, а знизу — фрагмент потенціалу. Так я прийшла до патерну, який розтягувався (буквально) на всі носії та комунікацію. А щоб підсилити сенс, ми використовували апсайклінг і перероблені матеріали, щоб показати, що тяглість — це дія. Наприклад, брелок з переробленого пластику чи мерч з перевикористаних матеріалів. В результаті вийшло отак)

В опитуванні виграло показувати свої проєкти, то почнімо! Якось я була на курсі з експериментальної типографії, і клієнтом була Качаровська з весняною колекцією Read my shoes. І потрібно було зробити для них кампанію з постерів. Я якраз обожнюю шось придумувати (процес реалізації люблю менше…), але почала собі думати про все це і зупинилась на грі слів. Мені хотілося зробити так, щоб глядач буквально читав взуття. Для візуальної мови я взяла дитячу гру «з’єднай крапки», але замінила дитячу картинку на безпосередні моделі взуття з колекції. Вийшла така комунікація про взуття, але без його зображення. Звісно, що продати взуття так не получиця і сам результат для Качаровської був заагресивний, але принаймні процес створення був цікавий та веселий)

я можу все робити на свій розсуд, але буде класно, якщо направите🧚‍♀️

день був насичений, тому дивимось не що в моєму компʼютері, а що в моїй тарілці. всім смачного, хто вечеряє!

Не знаю чи є у вас ресурс читати лонг-ріди, як вчора, тому просто покажу свою карту світу в 7 років) І буду вдячна, якщо розкажете нашо ви підписані на цей канал і які у вас очікування від нього, щоб я розуміла чим бути корисною!

Тому це стало «Атласом щирого дизайну»: він просто документує і фіксує мої спостереження без різких оціночних суджень. Перший примірник в пакєтіку і відчувається як біблія (мабуть, через формат). І якщо все складеться, незабаром буде можливість його придбати🤭 Я впевнена, що ви не раз хіхікали з якоїсь вивіски, бо вас щось щиро вражало, то сміливо діліться перлами в кометах) І пишіть де це було знайдено!

Спочатку я хотіла зробити «граматику щирого дизайну» і порівняти його із суржиком. Але суржик тягне за собою стіііільки оціночного, що ця ідея почала працювати проти того, що я люблю. Та і щирий дизайн дуже живий і важко піддається класифікації, тому є сумніви чи він взагалі схожий на мову. (все це чернетки)

Це почалось десь у 2019 з магістерського дослідження Михайла Скопа — він зробив дуже кльову гру Мортів на основі саморобних знаків і спонтанних графіті Львова. Мене дуже перло його дослідження і це все було весело і дуже мені близько. Мене це надихнуло піти на магістерку в ЛНАМ і поки шукала тему дуже тащилась з atelier movie (це 2019 і деякі персонажі говорять російською, простіть) особливо з Растворцева і hiwebad. Потім я відкрила для себе ідею honesting Дениса Чернявського. Ще я багато думала про українську ідентичність в графічному дизайні, читала Василя Косіва і суміш усього цього надихнула мене дослідження того, в чому я росла і жила — поганого дизайну. Ну і я намагалась дослідити чи дійсно він такий аглі, чи може в ньому все ж є щось хороше. Цієї зими я пішла на курс із книжкового дизайну до Володимира та Марії Гавришів і зрозуміла що це ідеальний момент скласти докупи частину моїх спостережень про щирий дизайн у щось фізичне.