ПРОТОКОЛ

⁠Ні положення, що стосуються арешту майна та коштів боржника, ні положення, щодо дії мораторію - не містять припису про обов’язкове скасування арештів у разі зупинення виконавчих дій. (ВС КГС № 913/80/25 від 10.04.2026 р.) Банк стягував заборгованість з Товариства та його поручителя солідарно. Заборгованість виникла на підставі кредитного договору Товариства з Банком. Коли суд задовольнив вимоги Банку - і частково стягнув заборговану суму, було відкрито виконавче провадження в рамках якого старший державний виконавець відділу ДВС - виніс постанову про арешт коштів боржника, якою наклав арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях - у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів. Також виконавець наклав арешт на все нерухоме майно, що належить боржнику - поручителю. Товариство-боржник, вирішило 21.08.2025 р. подати заяви на застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов’язання за договором кредиту відповідно до норм Закону від 27.03.2025 №4340-IX "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану". Тому поручитель звернувся до державного виконавця для зупинення виконавчого провадження та скасування арешту. Проте, хоча і виконавець відреагував на вказану заяву, і направив її до Банку, ніби за з’ясуванням, чи дійсно товариство-боржник подавало заяву про застосування мораторію - виконавче провадження так і не було зупинене. Після декількох звернень Банк, нарешті, спромігся надати спочатку відповідь що їм нічого не надходило (хто б сумнівався). Згодом виявилося що надходило, і Банк надав відповідь про “відмову у застосуванні мораторію”, бо ніби-то були подані не всі належні документи. Поручитель, який мав і відкриті виконавчі провадження, і арешти - звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність виконавця. Разом із зупиненням виконавчого провадження, поручитель вважав, що виконавець має зняти арешти через мораторій. Після часткового задоволення його скарг (виключно в частині визнання, що була протиправна бездіяльність виконавця), поручитель-заявник звернувся до касаційного суду, оскільки бажав зняття арештів зі своїх активів. Проте, ВС КГС, не ототожнив мораторій з можливістю зняття арештів із майна за такими, зупиненими виконавчими провадженнями. Хоча із такими доводами складно погодитись (навіщо тоді той мораторій, якщо боржник все одно зазнає негативних наслідків), свою “формалізовану логіку” касаційний суд пояснив наступним: Читати повністю ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ ОНЛАЙН

⁠Ключовим юридичним фактом, що створює право на звільнення з військової служби за сімейними обставинами, є документально підтверджена необхідність у постійному догляді за членом сім’ї, а не у сторонньому догляді. (ВС КАС №300/1382/24 від 15.01.2026 р.) Військовослужбовець подав рапорти і документи для звільнення з військової служби через сімейні обставини на підставі абзацу 4 підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» № 2232-XII у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за його хворою матір’ю. Однак його військова частина у задоволенні рапортів відмовила, із тих підстав, що документи, які долучені до рапортів не підтверджують необхідність постійного догляду та не підтверджують відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за його матір’ю. Військовослужбовець вважав, що відповідач протиправно відмовив йому у звільненні з військової служби, у зв’язку з чим звернувся до суду з адміністративним позовом. Суди першої та другої інстанції позов задовольнили частково, зобовʼязавши військову частину розглянути рапорти. Справа дійшла до ВС КАС. Касаційний суд, направляю и справу на новий розгляд, зазначив наступне. Колегія суддів звертає увагу, що абзац 4 підпункту «г» пункту 3 частини п’ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (№ 2232-XII) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає альтернативні способи документального підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за хворими батьками, а саме: висновок медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) або висновок лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) закладу охорони здоров’я. Читати повністю ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ ОНЛАЙН

⁠ВС: Якщо стягувач хоче перерахувати аліменти за середньою заробітною платою по новій місцевості, куди переїхав боржник, стягувач має звернутися з заявою про передачу виконавчого провадження до іншого ДВС (ВС КЦС №379/819/23 від 16.04.2026 р.) Стягувач за аліментами вважав, що розмір заборгованості за такими з боржника у період з 2021 року було пораховано невірно. Так, боржник, у 2021 році була знята з реєстрації за своєю першою адресою у Білоцерківському районі, і переїхала до Києва. Було встановлено, що боржник працювала у ФОП оператором з обробки інформації та програмного забезпечення. Згідно даних, наданих її роботодавцем - дохід вона за період з 01 січня 2021 року по жовтень 2021 року та за грудень 2021 року не отримувала, а у листопаді 2021 отримала дохід у розмірі 5 044,08 грн. Тому за період поки вона не отримувала дохід, виконавець - за правилами мав би порахувати згідно з середньою заробітною платою по даній місцевості. Ну і Білоцерківський відділ ДВС, порахував такі по Білоцерківському району Стягувач вважав, що такі аліменти слід перераховувати виходячи із середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості, а саме по м. Києву, згідно з місцем реєстрації та проживання боржника. Державним виконавцем було відмовлено стягувачу у перерахунку заборгованості та зазначено, що перерахунок заборгованості по м. Києву неможливий, оскільки виконавче провадження знаходиться на примусовому виконанні у Таращанському відділі державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Заявник вважав такі дії державного виконавця незаконними, оскільки нарахування заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню здійснено з порушенням закону. У спірний період боржник перебувала та була працевлаштована у м. Києві, тому державним виконавцем помилково здійснювався розрахунок заборгованості виходячи із середнього заробітку Білоцерківського району Київської області. І подав скарги на дії державного виконавця. Читати повністю ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ ОНЛАЙН

⁠Для кваліфікації позики як фраудаторного правочину - недостатньо ствердження про наявність зловживання правом і наявність права вимоги. Доводити потрібно, що цей договір вчинений на шкоду кредитору. (ВС КЦС № 464/850/24 від 18.04.2026 р.) Стягувач, який вже давно очікував повернення боргу за виконавчим документом, подав до боржника і його контрагента позов про визнання їх договору позики недійсним - а саме - фраудаторним. Також просив стягнення моральної шкоди. Відповідно до оспорюваного договору позики, оформленого розпискою від 06 лютого 2022 року боржник позичив у іншої особи 400 000 дол. США, які останній зобов’язався повернути до 01 вересня 2022 по курсу НБУ на дату повернення. Справа в тім, що позивач-стягувач ще з 2009 чекав повернення боржником свого боргу, а отже, на думку стягувача вказана розписка має ознаки фраудаторності та є такою, що направлена на зменшення розміру активів боржника з метою уникнення/зменшення розміру виконання зобов’язань перед позивачем, оскільки до написання вказаної розписки вже існували виконавчі провадження з виконання рішення Галицького районного суду про стягнення на користь позивача боргу на загальну суму 55 000 дол. США. Суд першої інстанції частково задовольнив позов. Проте, відмовляючи у позові - апеляційний суд виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами існування протиправного умислу в діях сторін спірного правочину при його укладенні. Крім того, на думку суду, позичивши кошти, боржник збільшив обсяг свого майна, а не навпаки, що свідчить про відсутність критеріїв для кваліфікації договору як фраудаторного. Не погоджуючись із апеляційним судом, позивач-стягувач подав касаційну скаргу. Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, роз’яснив такі аспекти щодо фраудаторності позики. Читати повністю ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ ОНЛАЙН

⁠Використання адвокатом ШІ у касаційній скарзі із зазначенням нерелевантних рішень призвели до повернення такої скарги (ВС КЦС у справі №523/9632/24 від 26.03.2026 р.) 20 березня 2026 року адвокат подав касаційну скаргу на постанову апеляційного суду від 17 лютого 2026 року у цій справі. Проте ВС КЦС повернув таку касаційну скаргу своєю ухвалою. Верховний Суд встановив, що у касаційній скарзі, не викладені передбачені ЦПК України підстави для оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду. Так, касаційна скарга була обґрунтована тим, що апеляційний суд в оскарженій постанові застосував статті 7, 157, 159 СК України та статтю 263 ЦПК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 522/19197/15, від 13 березня 2019 року у справі № 761/26645/16-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 753/12866/17,від 17 квітня 2019 року у справі № 686/15262/17. Проте перевірка Єдиного державного реєстру судових рішень засвідчила, що Верховний Суд/Верховний Суд України не розглядав справи № 522/19197/15, № 761/26645/16-ц, № 753/12866/17, № 686/15262/17 та не ухвалював у них будь-яких судових рішень. Більш того, як виявилось - вказані справи взагалі не стосуються сімейних правовідносин щодо участі батьків у вихованні дитини. Читати повністю ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ ОНЛАЙН

⁠Законодавством визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду, для відстрочки - цей факт не може встановлюватися в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства. (ВС ОП КЦС №214/3475/24 від 06.04.2026 р. Відступ від ПП) Військовозобов’язаний звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив суд встановити факт, що він здійснює постійний сторонній догляд за батьком, який є інвалідом другої групи - безстроково та згідно з висновками ЛКК через стійке порушення функцій організму не здатний до самообслуговування, потребує постійного стороннього догляду безстроково. Встановлення вказаного юридичного факту йому було необхідне, у тому числі, для отримання права на відстрочку від призову на військову службу. Проте ухвалою районного суду, залишеною без змін постановою апеляційного суду провадження у справі за цією заявою було закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Як зазвичай, у таких справах, суди керувалися тим, що розгляд заяви віднесено до повноважень інших органів і за законом не підлягає судовому розгляду. При цьому суди послалися на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 283/1199/23 (провадження №61-12851св23). Справа дійшла до Об’єднаної палати Верховного Суду, бо колегія суддів вважала, що необхідно відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: від 11 грудня 2024 року у справі № 153/247/24, провадження № 61-6573св24, від 18 грудня 2024 року у справі № 352/1658/23, провадження № 61-14285св23. Для забезпечення єдності судової практики, ОП ВС КЦС відступила від цього висновку, і вказала наступне: Читати повністю ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ ОНЛАЙН

⁠Вимоги екс-чоловіка про стягнення половини вартості операції ендопротезування (корекції) грудей, були ВІДХИЛЕНІ судами, бо вказані медичні послуги були надані під час шлюбу, витратні матеріали вже використані, і чоловік тоді не заперечував проти використання спільних коштів. (ВС КЦС №352/953/22 від 28.04.2026 р.) Колишнє подружжя ділило майно - земельну ділянку, проданий автомобіль. Але цікавим є те, що серед вимог чоловіка, було - “визнати за ним право власності на грошові кошти у сумі 4 000 євро, що були витрачені на проведення операції по ендопротезуванню молочних залоз у ТОВ «Медичний центр «Естель»”. Ну тобто – фактично - на гроші витрачені на корекцію грудей своєї екс-дружини… Він пояснював це тим, що під час перебування у шлюбних відносинах, у серпні 2019 року їй було проведено операцію по ендопротезуванню молочних залоз у ТОВ «Медичний центр «Естель». Вартість операції становила 4 000 євро. Отже у цій справі: Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду вцю вимогу чоловіка НЕ було задоволено. Коли справа дійшла до Верховного Суду, чоловік знову зазначив про претендування на гроші за операцію по корекції грудей. Вірогідно, для нього це було принциповим питанням, і ситуація не давала спокою. Він вважав, що має право на отримання від колишньої дружини половини вартості за проведену операцію, вартість якої становила 4 000 євро. Звертав увагу, що він вимагав не поділу імплантатів, а відшкодування половини вартості коштів, витрачених на проведення відповідної операції та реабілітаційне відновлення, оскільки ці кошти є об’єктом права спільної власності подружжя та були витрачені - нібито не в інтересах сім’ї. Хоча тут можна ще посперечатися, чи в інтересах сім’ї такі витрати, чи ні. Проте і ВС КЦС не підтримав доводи чоловіка. Касаційний суд зазначив: Читати повністю ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ ОНЛАЙН

⁠Раритетне! Свідку у кримінальному провадженні було інкриміновано обвинувачення за ст. 385 КК України, тобто за відмову від дачі показань (Солом’янський районний суд м. Києва №760/28840/18 від 04.06.2026 р.) Детективи НАБУ здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України (зловживання владою, вчинення службового підроблення групою осіб), що інкримінувались державному інспектору відділу митного оформлення митного поста "Угринів" Львівської митниці. Сторона обвинувачення встановила, що начальнику вказаного відділу митного оформлення можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час цього кримінального провадження, отже намагались допитати його як свідка. У ході судового розгляду цього кримінального провадження у ВАКС було здійснено виклик цього начальника відділу у судові засідання - і він з’явився, за допомогою власних технічних засобів у режимі відеоконференції у судове засідання. Проте, після приведення його, як свідка головуючим суддею до присяги та роз’яснення йому прав і обов’язків свідка та попередження про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 385 КК України, за відмову від надання показань у суді, він відмовився від надання показань, мотивуючи свою відмову тим, що скористався своїм правом, передбаченим статтею 63 Конституції України, хоча положення даної статті не розповсюджувалися на нього під час вказаного допиту, оскільки відомості, які необхідно було здобути у ході його допиту, не стосувались особисто його, а також не могли стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення. Отже у цій справі: Свідку, який будучи приведеним до присяги та належним чином попередженим про кримінальну відповідальність, було інкриміновано обвинувачення за доволі рідкісною статтею на практиці - за **ст. 385 КК України** - відмова свідка від дачі показань. Читати повністю ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ ОНЛАЙН

⁠Суд наклав на керівника ТЦК СП штраф у розмірі 66 560 гривень за невиконання рішення суду у порядку судового контролю та неподання звіту до суду.  (Перший апеляційний адміністративний суд №200/2785/25 від 21.05.2026 р.) Рішенням окружного адміністративного суду зобов’язано ТЦК СП внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів в систему «Оберіг» про виключення з військового обліку позивача, відповідно до довідки ВЛК та відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов’язаного. Проте рішення не виконувалось більше ніж пів року. Тому, представником позивача було подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі. Судом було прийнято цю заяву адвоката і зобов’язано керівника ТЦК СП у строк до 10 лютого 2026 року (включно) року подати до суду письмові пояснення щодо наведених обставин та докази на їх підтвердження (в т.ч. рішення, яке прийнято на виконання судового рішення). А згодом, ухвалою окружного адміністративного суду зобов’язано керівника ТЦК подати до суду протягом одного місяця - звіт про виконання рішення суду від 02.07.2025 по цій справі. Крім того, накладено на керівника штраф у розмірі 66 560,00 грн. Керівник не погодившись із накладенням штрафу, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просив суд скасувати ухвалу у повному обсязі. Пояснював це тим що ним проведено службове розслідування і встановлено, що рішення виконати неможливо, бо: - по-перше, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів програмно не реалізована можливість виключення особи з військового обліку на підставі рішення суду. Тому на сьогодні у ТЦК та СП об’єктивно відсутня можливість виконання рішень судів з виключенням з військового обліку. - по-друге, із системного аналізу норм випливає, що: виключення з військового обліку є юридично можливим виключно щодо особи, яка перебуває на такому обліку. Фактично встановлено, що позивач не перебуває на військовому обліку у ТЦК СП. Проте суд залишив штраф в порядку судового контролю на керівника ТЦК СП в силі. Суд зазначив: Читати повністю ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ ОНЛАЙН

⁠КСУ визнав неконституційною частину восьму статті 176 КПК Другий сенат Конституційного Суду України 24 червня 2026 року ухвалив Рішення № 4-р(ІІ)/2026 у справі за конституційною скаргою Гнезділова Сергія Олексійовича. Суд визнав неконституційною частину восьму статті 176 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), відтермінувавши втрату чинності цього припису на три місяці. У Рішенні наголошено, що безальтернативне тримання під вартою військовослужбовців, яких підозрюють чи обвинувачують у вчиненні окремих військових кримінальних правопорушень, є несумісним з Конституцією України. Суд виснував, зокрема, що встановлення законодавцем до військовослужбовців, яких підозрюють чи обвинувачують у вчиненні низки злочинів, виключно найсуворішого запобіжного заходу – тримання під вартою – порушує вимоги частин першої, другої статті 29 Основного Закону України, оскільки не забезпечує вимоги наявності вмотивованого судового рішення як наслідку судового розсуду. Це, на переконання Суду, спотворює саму суть правосуддя. Також Судом констатовано, що оспорюваний припис КПК не відповідає вимогам статей 6, 21, частинам першій, другій статті 24, частині першій статті 28, частині другій статті 64, частині другій статті 124 Конституції України. Читати повністю ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ ОНЛАЙН

Практичний вебінар: «Представлення цифрових артефактів у судовому засіданні».   Цифрові докази сьогодні є майже у кожному кримінальному провадженні. Телефони, ноутбуки, листування, хмарні сервіси, журнали подій.   Сам факт існування інформації у цифровій формі не гарантує її незмінності та цілісності. Дані можна редагувати, копіювати, змінювати без очевидних слідів. І дуже часто до цифрових доказів намагаються застосовувати підходи класичної криміналістики, які працюють для матеріальних речей, але не працюють у цифровому середовищі.   26-27 червня плануемо окремий навчальний блок. Тема: „Представлення цифрових артефактів у судовому засіданні”.   План вебінару: 1. Що таке цифрові артефакти у кримінальному процесі. 2. Копіювання цифрових артефактів. 3. Ланцюг збереження цифрових артефактів (Chain of Custody). Ідеальне копіювання. Що повинен перевіряти адвокат. 4. Перегляд цифрових артефактів у судовому засіданні. 5. Реверсний підхід перевірки цифрових доказів стороною захисту. 6. Практичні рекомендації для адвокатів.   Розберемо, як збираються цифрові докази, як документуються слідчі дії та як ці дані правильно аналізуються і представляються у суді.   Додатково розглянемо важливі питання: Які особливості технічної фіксації та ідентифікації користувачів інтернет-месенджерів (WhatsApp, Telegram, Viber тощо) під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій із застосуванням спеціальних технічних засобів та програмного забезпечення? Які вимоги законодавства України встановлено до процедури вилучення, фіксації та документування листування з інтернет-месенджерів у протоколі огляду у випадку, коли мобільний пристрій фактично не вилучається? Які процесуальні та технічні підходи можуть застосовуватися стороною захисту для перевірки та спростування достовірності цифрових доказів, поданих у кримінальному провадженні? Які процесуальні порушення можуть бути встановлені під час дослідження протоколу НСРД за результатами зняття інформації з електронних інформаційних систем? Також додаткові практичні питання, які виникають під час оцінки, дослідження та представлення цифрових доказів у суді.   СПІКЕР: Урденко Олександр Георгійович PhD, експерт з цифрової криміналістики Аудитор ISO/IEC 27001  Дати: 26 червня 2026  з 17:00 до 21:00  Дати: 27 червня 2026  з 10:00 до 14:00  Онлайн (zoom)  Посилання на реєстрацію та оплату:  https://forms.gle/q63oqzixZPPU3fxX6

Практичний вебінар: «Представлення цифрових артефактів у судовому засіданні».   Цифрові докази сьогодні є майже у кожному кримінальному провадженні. Телефони, ноутбуки, листування, хмарні сервіси, журнали подій.   Сам факт існування інформації у цифровій формі не гарантує її незмінності та цілісності. Дані можна редагувати, копіювати, змінювати без очевидних слідів. І дуже часто до цифрових доказів намагаються застосовувати підходи класичної криміналістики, які працюють для матеріальних речей, але не працюють у цифровому середовищі.   26-27 червня плануемо окремий навчальний блок. Тема: „Представлення цифрових артефактів у судовому засіданні”.   План вебінару: 1. Що таке цифрові артефакти у кримінальному процесі. 2. Копіювання цифрових артефактів. 3. Ланцюг збереження цифрових артефактів (Chain of Custody). Ідеальне копіювання. Що повинен перевіряти адвокат. 4. Перегляд цифрових артефактів у судовому засіданні. 5. Реверсний підхід перевірки цифрових доказів стороною захисту. 6. Практичні рекомендації для адво

⁠КЦС ВС визначив умови, за яких право дитини бути заслуханою та принципи міжнародних договорів впливають на процедуру визнання іноземних рішень про батьківську відповідальність ( справа № 522/9011/25) Реалізація права дитини на висловлення власної думки має оцінюватися крізь призму добросовісності учасників справи, оскільки неможливість її заслуховування в іноземному суді з вини одного з батьків не може бути підставою для відмови у визнанні судового рішення на території України. Пріоритет міжнародних договорів передбачає визнання рішень щодо батьківської відповідальності без проведення спеціальної процедури, що обмежує повноваження національних судів лише контролем за дотриманням процесуальних гарантій. Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду. У справі, що переглядалася, громадянин Республіки Польща звернувся до суду з клопотанням про визнання та примусове виконання рішення польського суду щодо батьківської відповідальності стосовно малолітньої дочки сторін у справі. Цим рішенням визначено місце проживання дитини з батьком, здійснення ним батьківських прав, обмежено права матері та стягнуто з неї судові витрати. Читати статтю: Право дитини на представництво в суді. Чи діє адвокатська монополія у справах щодо малолітніх? Суди попередніх інстанцій відмовили у визнанні польського рішення суду через процесуальні порушення та загрозу інтересам дитини. Вони зазначили, що іноземний суд не заслухав думку дитини, що суперечить Гаазькій конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей 1996 року, а переїзд до іншої країни через незнання мови та зміну середовища міг спричинити дитині психологічну травму й соціальну ізоляцію. Підставою для відмови в наданні дозволу на примусове виконання зазначеного рішення іноземного суду в частині майнових зобов’язань суд першої інстанції зазначив його добровільне виконання боржницею. КЦС ВС скасував постанову апеляційного суду, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції та сформулював такі правові висновки. Читати повністю ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ ОНЛАЙН

⁠Судді ВП ВС проаналізували судову практику щодо допустимості OSINT-доказів у кримінальних провадженнях Судді Великої Палати Верховного Суду Лев Кишакевич і Надія Стефанів виступили в межах круглого столу «Питання допустимості та автентичності електронних доказів, отриманих із відкритих джерел (OSINT), у кримінальних провадженнях щодо міжнародних злочинів» на базі Тренінгового центру прокурорів України. Під час заходу Лев Кишакевич представив аналіз актуальної судової практики щодо специфіки використання електронних доказів, зібраних методом розвідки на основі відкритих джерел (OSINT). Він наголосив, що інструментарій OSINT став одним із ключових у розслідуванні воєнних злочинів та злочину агресії. Водночас чинне кримінальне процесуальне законодавство України не містить дефініції поняття «OSINT». Відсутність спеціального нормативного регулювання стає підставою для порушення стороною захисту питань щодо належності та допустимості відповідних доказів. Попри законодавчі прогалини Верховний Суд вже сформував сталу й послідовну правозастосовну практику. Аналіз низки постанов Верховного Суду у справах щодо державної зради, колабораційної діяльності та посягання на територіальну цілісність свідчить, що інформація, здобута в мережі «Інтернет», оцінюється судами за загальними правилами КПК України. Суддя виокремив такі ключові правові позиції Верховного Суду: - процесуальне закріплення: слідчі органи мають право проводити огляд загальнодоступних інтернет-ресурсів, вебсайтів і телеграм-каналів у порядку ст. 237 КПК України. Зафіксований протоколом зміст цифрової інформації, що відображає обставини кримінального правопорушення, є належним доказом; - доступ до відкритих даних: пошук та отримання відомостей із джерел, доступ до яких не обмежено їхнім власником (наприклад, офіційні вебсторінки державних органів рф або відеозаписи у вільному доступі), не потребує попереднього дозволу слідчого судді; - критерії автентичності форми: відсутність електронного цифрового підпису, використання іноземної мови в зафіксованих публікаціях або надання доказів у вигляді цифрових копій (DVD-файли, скриншоти) не є безумовною підставою для визнання їх недопустимими чи неналежними в тлумаченні статей 86–89 КПК України, якщо їх було здобуто без порушень процесуального закону. Резюмуючи виступ, Лев Кишакевич зауважив, що результати моніторингу відкритих джерел і цифрового середовища долучаються до матеріалів провадження здебільшого як документи (в порядку ст. 99 КПК України) та як додатки до протоколів слідчих (розшукових) дій (відповідно до ст. 105 КПК України). Читати повністю ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ ОНЛАЙН

⁠Співвласник квартири зобов’язаний оплачувати теплопостачання незалежно від місця реєстрації Херсонський апеляційний суд залишив без змін рішення Херсонського міського суду Херсонської області у справі за позовом АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення. Позивач просив стягнути з відповідачів понад 41 тисячу грн боргу за період із січня 1998 року по листопад 2020 року. Суд першої інстанції задовольнив позов частково, застосувавши наслідки спливу позовної давності, та стягнув заборгованість лише за період з 01 грудня 2017 року по 30 листопада 2020 року ‒ 21 122,94 грн, пропорційно з кожного співвласника квартири. Користуйтеся консультацією: Квартира пустує: які комунальні платежі залишаються обов’язковими, а за що можна не платити В апеляційній скарзі представник однієї з відповідачок просив скасувати рішення та відмовити у задоволенні позову повністю. Зокрема, скаржник зазначав, що відповідачка з 2016 року не проживає у спірній квартирі, знята з реєстрації за цією адресою, а тому фактично не споживала послугу теплопостачання. Апеляційний суд ці доводи відхилив. Суд виходив із того, що відповідачі є співвласниками квартири на праві приватної спільної сумісної власності, а тому як власники майна зобов’язані брати участь у його утриманні та оплаті відповідних комунальних послуг. Наявність іншого місця реєстрації не звільняє співвласника від обов’язку утримувати свою частку у нерухомому майні. Користуйтеся консультацією: Арешт рахунків через комунальні борги Читати повністю ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ ОНЛАЙН

⁠Чи можна виписати мобілізованого з квартири - ВС дав відповідь (справа № 161/16767/23) Житлові спори щодо втрати права користування приміщенням набули особливої актуальності в умовах воєнного стану, коли значна кількість громадян тривалий час відсутня за місцем проживання через проходження військової служби, евакуацію чи інші обставини, пов’язані з війною. У таких справах судам необхідно забезпечити баланс між інтересами осіб, які фактично користуються житлом, та конституційними гарантіями права на житло для тих, хто тимчасово відсутній з поважних причин. (Джерело : Судово-юридична газета) Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 161/16767/23 від 10 червня 2026 року, розглядаючи спір про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Позивачка звернулася до суду з позовом до свого брата про визнання його таким, що втратив право користування квартирою. На обґрунтування позову вона зазначала, що зареєстрована та постійно проживає у спірній квартирі з 1983 року, самостійно несе витрати на її утримання, а відповідач фактично проживає за іншою адресою та не сплачує комунальні платежі. Також позивачка вказувала, що через реєстрацію брата у квартирі не може оформити субсидію. Суд першої інстанції задовольнив позов та визнав відповідача таким, що втратив право користування житлом. Читати повністю ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ ОНЛАЙН

⁠Перевищення меж необхідної оборони чи порятунок життя - суд ухвалив вирок жінці, яка захищалася від батька Хмельницький міськрайонний суд ухвалив вирок у справі про перевищення меж необхідної оборони (стаття 124 КК України). Захищаючись від фізичного нападу з боку нетверезого батька, який почав її душити, жінка завдала йому удару кухонним ножем. Зважаючи на обставини справи, щире каяття та відсутність претензій з боку потерпілого, суд призначив обвинуваченій покарання у вигляді одного року пробаційного нагляду. Спільне розпивання алкогольних напоїв донькою та батьком, під час якого між ними спалахнула словесна суперечка, ледве не призвело до трагедії. У розпалі конфлікту батько підійшов ззаду до доньки, яка в цей момент мила посуд, ударив її рукою по спині, після чого міцно схопив за одяг і із застосуванням значної фізичної сили потягнув на себе, фактично притиснувши коміром її шию. Аналізуйте судовий акт: Якщо потерпілий загинув безпосередньо не від удару, а від падіння внаслідок удару, то злочин слід кваліфікувати як вбивство через необережність, а не як тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть (ВС/ККС, № 750/3256/17 від 15.08.2019р.) У судовому засіданні жінка показала, що в той момент відчула гострий фізичний біль у ділянці шиї та реальний страх за власне життя і здоров’я. Не маючи змоги в інший спосіб протистояти агресивним діям батька, вона схопила кухонний ніж, який лежав на столі біля раковини, та завдала йому удару в ділянку черевної порожнини. Аналізуйте судовий акт: Засуджений в стані сильного душевного хвилювання вбив лише за те, що коханка розповіла про свої зради та назвала його спонсором і імпотентом, або як суд кваліфікує за ст. 116 КК України (ВС/ККС справа № 234/8200/16-к від 29 серпня 2018 р.) Згідно з висновками судово-медичної експертизи, потерпілий отримав тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. Зокрема, у нього діагностували проникаюче поранення черевної стінки в ділянці правого підребер’я з ушкодженням правої частки печінки та накопиченням до одного літра крові в черевній порожнині. Читати повністю ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ ОНЛАЙН

⁠Щодо умов призначення одноразової грошової допомоги особі, яка проживала із загиблим військовослужбовцем без реєстрації шлюбу - КАС ВС (справа № 280/1098/25) КАС ВС розглянув справу щодо визнання протиправним та скасування протоколу комісії Міноборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги (далі – ОГД) та компенсаційних виплат. Ключове питання - чи була особа станом на дату смерті військовослужбовця віднесена спеціальним законом до кола осіб, які мають право на призначення та отримання ОГД. Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) встановлено перелік осіб, які мають право на призначення та отримання ОГД. Згідно зі ст. 16-1 Закону України №2011-XII (у редакції, чинній на момент смерті військовослужбовця), право на ОГД мають: батьки, один із подружжя (який не одружився вдруге), неповнолітні діти та утриманці загиблого. Утриманцями є члени сім’ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-XII. Користуйтеся консультацією: Порядок отримання одноразової грошової допомоги членами сімей загиблих військовослужбовців: роз’яснення В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» № 3515-IX було оновлено редакцію вказаної статті і викладено її у наступній редакції, де до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII, належать: Читати повністю ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ ОНЛАЙН