Рита читає, а Ада перекладає

Мої фіолетові апартаменти настільки instagrammable, що я сама не помітила, як купила йогурт відповідного кольору.

Млинів досі нема, але є канал!

Голландія дійсно абсолютно пласка, і тут дійсно багато велосипедів. Млинів поки що не бачила 😀

Капитан літака українець. Чомусь це тішить (мабуть, переситилася трохи Польщею за неповну добу 😀)

Літати я не боюся, але мені нудно 😀

Просто давно не їздила в останньому вагоні. Переклала пару сторінок, читаю Сендвіч.

Відгадайте, як називається готель. Це легко!

Дорогою #дочитала. Якщо коротко, це те, чого я очікувала від "Засмаги" й не знайшла. Також 20000 з чимось знаків драми. Їдемо десь біля Львова.

Наче все зробила, купила, зібрала. Скоро відпочинете трохи від мене :) Не знаю, чи встигатиму читати, але працювати мушу встигати, бо на цей місяць мінімум два серіали на дубляж і один на титри, плюс книжки ж. Тому щось, мабуть, тут писатиму. Або поститиму канали, млини, пальми й море :) (їду я до рідних, але так склалося, що до цього додається перелічене :))

Нарешті я #дочитала хоч одну книжку Емілі Генрі. Здебільшого тому, що тут є історична лінія, але навіть вона тільки ледь-ледь змогла утримати мою увагу. Ну не моя авторка. Навіщо читала -- щоб остаточно в цьому пересвідчитися і більше себе не мучити :) Журналістка хоче написати книжку про знамениту багату спадкоємицю, яка багато років живе інкогніто... я навіть не запам'ятала де, в якійсь дупі. З'ясовується, що спадкоємиця вирішила влаштувати кастинг -- на роль автора претендує ще один журналіст, знаменитий. Спадкоємиця місяць розмовлятиме з ними по черзі, а тоді вирішить. Чим, ну чим же це може закінчитися?..

Купую подарунки 🙂

Марусія проспівала всі свої пісні і заснула під чужі CD доїхала до Києва. Тепер сидить в дивані й сидітиме ще пару днів, такий у неї порядок. А я зробила половину київських справ і завтра піду робити другу. Плани досі до кінця не зрозумілі, але страховку купила; якщо недайбог, то тіло доправлять до батьківщини безкоштовно! Словом, настрій бадьорий 😀

Марусія, початок. Тут краще видно її білоносого брата, а сама вона, як завжди, танцює (ми її звали міс Дервіш), але вуса вже видно!

Марусія, здається, про щось здогадується. Не годують зранку, не випускають на веранду. Щось їй це нагадує, але що?.. (в Київ вона поїде втретє за чотири роки свого життя, але, звісно, за рік все забуває). Про всяк випадок заглядає мені в очі й ластиться: що я зробила, бабо? Я негідна киця?.. Шкода її дуже, але доведеться їй потерпіти. Дочитала вчора "Лотерею та інші оповідання", далі буде місяць читання електронних полиць ганьби (скільки вже там встигну читати).

Людина отримала поштою "Нескінченний жарт" свого покійного діда. Текст записки - "Я більше не можу це читати". (а я, наприклад, і починати не збираюся 😀)

Усі перепостили і я перепостив. Ще раз про швидкість, обсяги, вихідні та їх відсутність — цього разу від Нати Гриценко. Вона на 100 % права. Сідаєш і вйобуєш. Нема інших способів. Колись я скинула 20+ кіло (набрала, набрала назад, все в порядку 😁), і всі мене питали як. Відповідь "багато рухалася і стежила за тим, що жеру" мало кому подобалася :) Ну і щоб не спамити великою кількістю постів, сповіщаю вас, що речі я зібрала, і на це пішло 5 днів тужливих роздумів про необхідність цієї дії і сім хвилин власне дії. Так, сім, я перевірила. Також здала всі кіна, які мала здати до від'їзду, і можу спокійно поперекладати підзакинуту драму, яку взагалі-то у вересні вже здавати. І нову книжечку, навіть не знаю, як її позначити для згадок у цьому каналі. І доварити кляте варення. От просто зараз піду і доварю.

Не так давно пані Марина запустила в перекладацькому чатику флешмоб клішованих/дивних дій персонажів, які допікають у процесі перекладу, і підкинула ідею зробити таке бінго, ну а я вже втілила ідею в життя. Тож зберігайте і відмічайте під час роботи, утім, бажаю все ж не зібрати заповітне бінго) У коментах можна і треба ділитися кандидатами на версію 2.0 😉

Роздрукуй, виріж, збережи :D У моєму поточному перекладі на першому місці cocked one's eyebrow.

Вся хата в списках того, що треба зробити й взяти з собою (я тривожний подорожній), в ноутбуку купа початих перекладів, один з яких треба закінчити до від'їзду, а решту взяти з собою (відійшла, дописала в список: файли на Гугл Диск, на пошту собі, в ТГ в збережені), на плиті варення, яке варю в мамин спосіб — до кипіння, 5 хв, дати вичахнути, повторити, доки не набридне (Марусія унюхала малину й застрибнула на стіл, де зазвичай ставлю її улюблені оладки з малиною — оладок не знайдено, Марусія зависла), але дещо я таки завершила і викреслила зі списку, ура. Наприклад, правки до Толкіна. Це було чудово, цікаво і корисно. Читаю збірку оповідань Ширлі Джексон — здається, єдиний пункт, де збіглися наші смаки зі Стівеном Кінгом. Його я дуже люблю читати, але те, що читає він, на 80 % для мене нецікаво або бісить :) Тільки от я забула, які в неї сумні оповідання. Ну що ж тепер, дочитаю. Завтра останній спокійний день в селі (ну відносно, ну і ттт), потім справи в Києві, а потім ту-ту. Прислали з фіолетових апартаментів, які я забронювала в містечку, де живе дитина, фіолетовий гайд по апартаменту і містечку. Фіолетовим по фіолетовому. Прочитати не змогла, але це дуже мило. Пішла далі трукрайм фігачити, тільки він і заспокоює.

А ще я #дочитала "Залишену" Оксани Ковальчук. Купила, бо прочитала в когось, що це про землі древлян. Древлян я люблю. Ліс люблю здалеку, я людина степова, але в книжках — навіть дуже. Оце все вогке, мокре, грибне, мохове. І все це я отримала повною мірою, плюс детективний сюжет — хороший!, плюс містика рівно в такій дозі, яку я спокійно переношу, плюс авторка знає, що інсулін вводять під шкіру, а не в вену, і не робить діабетиків реквізитом сюжету. Словом, суцільні плюси. І так, це горор, це стівенкінгівщина, але виразно українська. Мінусів не бачу. З метафорами іноді дійсно передає куті меду, особливо на початку, але я б, мабуть, не помітила, якби спеціально не звертала уваги.