Рита читає, а Ада перекладає

Єсс! Таємницю нонфіку розкрито!

Думала #підсумки вересня вже завтра запостити, але фіг його зна, що буде завтра з інтернетом, електрикою, та й з нами :) Тому зараз. Посилання на відгуки не даю, але вони всі тут по тегу #дочитала Загалом 13 книжок. Мови: 11 укр, 2 англ, молодець. Носії: 2 аудіо, 2 електронні, решта паперові, знову молодець. З #ПолиціГаньби — 9 з 13. Перечитувала 4 з 13, решту читала вперше. Країни: США — 6, Велика Британія — 4, Корея, Франція, Австралія — по 1. Не дуже молодець. Жанри: детектив 1, трилер 2, дитяча/підліткова 2, пригодницька 1, любовний роман 1, feel-good 1, просто література — 5. Найтовща — "Три мушкетери", найтонша — "Про мишей і людей" (це приблизно). Найкраща — In Memoriam by Alice Winn ("Пам'яті" Еліс Вінн). Найгіршу цього місяця обирати не будемо, бо я читала здебільшого переклади колег, та й не було аж таких поганих книжок. Обкладинки всі на скринах. Нагадую, що притримуюся системи оцінок Гудрідз, а не радянської школи :) П'ять зірок — прекрасна книжка, перечитуватиму, до всіх з нею лізтиму; чотири — дуже хороша, три — хороша, два — не для мене, одна — Пономарьов.

Поставила заряджати всі лампи і гаджети. І ви поставте.

Робочі будні: шось знову гахнуло (не дуже близько), полізла в ТГ подивитися, чи був відбій, побачила цікавий пост про редагування від пані літредахторки, зачиталася, забула, нащо відкривала ТГ. Відбою не було, так і тривога з 04:45.

Марусія досягла дзену. О третій ночі гахає десь поруч, в усьому селі засвітилися вікна, я встаю і йду покурити, якщо вже розбудили, Орисія бігає по стінках, уламки ще сиплються — ця королева спить на кріслі. Розплющила одне око, коли ми з Орисією тяглися і скакали мимо неї до камінної, і далі спати. Читаю Софокла з величезним задоволенням. "Аякса" можна спокійно ставити на сцені зараз, троянців вдягти в москальський піксель, а так навіть лексику не дуже треба міняти. До речі про лексику, місцями, здається мені, я бачила в перекладі Назара Ващишина підморгуваня від Байди-Ніщинського. "Електра" чому, власне, називається "Електра", якщо вона там тільки ниє як Гамлет? І тільки Орест щось реально робить. З іншого боку, Гамлет теж називається "Гамлет". Шкода, що в опері Штрауса по "Електрі" немає Пілада (безсловесного в Софокла) — можна було б його тягати по сцені, як гуся в львівській постанові "Лоенгріна". До речі, я не пам'ятаю, чи в опері висвітлюється той момент, що Клітемнестра вбила Агамемнона взагалі-то не тому, що він їй набрид і вона хотіла одружитися з тим, як його, хай буде Клавдій, а тому, що Агамемнон приніс в жертву її (і свою) доньку. Наскільки я пам'ятаю, донька вижила, але не через брак зусиль Агамемнона. Та він ще й Кассандру привіз з війни, якщо я не плутаю. Коротше, сволота був той Агамемнон. П'єси читаються не швидко, попри (поки що) прекрасні переклади, що вже згаданий п. Назара, що Андрія Содомори в "Електрі". Далі буде Тен. А не швидко, тому що коли я з розбігу неправильно подумки ставлю наголос і збиваю ритм рядку, то завжди задкую і читаю спочатку як положено 😁 Ну і останнє, але не за значенням — з Днем перекладача, любі колеги й читачі! На одному з майстеркласів на минулорічному Транслаторіумі на запитання "Що для вас переклад?" я трохи по-дебільному відповіла "життя", бо так є. Отак я собі уявляла своє найкраще життя років з десяти (хіба що думала, що перекладатиму на друкарській машинці, обкладена паперовими словниками), і таке воно ттт і є. Піду його жити, бо знову трохи вибилася з графіку: довелося вкотре захищати й обґрунтовувати скрипниківку для чергового замовника :) Це не найулюбленіша, але, на жаль, неуникна частина роботи.

Її сестра-близнючка мертва. А вона займе її місце, щоб знайти вбивцю. Золота молодь, небезпечні таємниці й правила, які можна порушувати не всім 👀 Анонсуємо новий dark academia трилер READBERRY, де за стінами елітної академії ховається значно більше, ніж здається 👀

Поки чекаємо, чи завтра дозволять анонсувати нонфік, ось вам поки що анонс підліткового трилера :)

attention! у гліммері знову низка вакансій✨

а то що ж я одна мучаюсь з 6 ранку до фігзна котрої вечора. приєднуйтесь! 😁

Я ходила навколо цієї книжки 20 років і нарешті #дочитала. "Про мишей і людей" Стейнбека — це американська шкільна програма, це класична класика, це треба, звісно, читати, і в ній лише 100 сторінок, не Мобі Дік, словом. В принципі все, що я знала про неї заздалегідь — це про двох бурлак, які ходять Каліфорнією і наймаються на ферми, один з них дуже звичайна людина, а другий з вадами розумового розвитку і весь час втрапляє в різні халепи. І що книжка сумна. Книжка не просто сумна. Вона вивертає душу. Це Стефаник-плюс. Тут вмирають всі: люди, миші й не тільки. Ти весь час знаєш, що всі ці смерті, бійки, образи — тільки передвісники якоїсь трагедії, якою це неминуче закінчиться. А коли вона стається, ти раптом здогадуєшся, що останні десять сторінок теж не для того, щоб якось тебе розрадити й запевнити, що люди все ж таки від природи добрі. Там буде ще гірше. Але читати це, тим не менш, треба. Бо це прекрасно написано (я не читала Стейнбека років з 20 і забула, який він), це справжня енциклопедія людської природи на 110, повторю, сторінках, і це чудовий переклад Наталії Михайловської, на який в мене пішли всі зелені закладки з набору, щоб відмітити слова й вирази, які я хочу виписати (110 ст. — повторю ще раз. Зазвичай стільки йде на книжку від 500 сторінок, а частіше на кілька). Однак після всього цього я вирішила трохи дати собі спокій, відкласти Вітри війни й Родинний лексикон і натомість переслухати "Велику маленьку брехню", на яку підійшла черга в бібліотеці (я забула, що вона починається з чарівної бесіди третьорядної героїні з кішкою) і прочитати маленьку повістку Елін Гільдебранд The Sixth Wedding, компаньйон до "28: наступного літа в той самий час", тим паче в мене в Kindle Challenge не закрита тільки одна закладка — та, де треба прочитати коротку книжку. А до кінця челенджу два дні. Але Софокла такі читатиму далі, бо грецькі трагедії не навіюють мені депресії.

"Темносяйною крицею різав" ♥️ Ну от як, як?.. Три слова, а ти і бачиш, і чуєш. (вирішила все ж по порядку читати, з "Аякса").

да, добре я придумала читати ввечері важкого дня "Про мишей і людей",

чому я встала в 5 ранку і в 8 вечора ще не закінчила те, що заплановано на сьогодні? все тому ж. Але треба якось збирати кабіну, бо робота валиться і валиться, і поки жива, то треба її робити. Добре, що вона в мене зараз вся або цікава, або легка. До речі, можливо, післязавтра нонфік анонсує видавництво, і тоді я вам зможу сказати хоча б назву.

Я не знаю, що сказати про ці новини. Дивлюся відео, де люди вилазять з вікон Академії, як 11 вересня у Вежах, де горить Добробут, де взагалі все горить і палає, і у мене є тільки одне слово, яке несе в собі не емоції, а сенс: донатьте. На свої перевірені збори або ось нашим дівчатам на матеріали для сіток, бо сітки теж треба, і дуже. Рахунок 5355280217479466

Все ж таки допишу, що книжка сама теж в цілому хороша, просто я нарешті виросла з підліткових, мабуть :) Це не графоманія, воно добре написано. Просто для мене (а не для цільової авдиторії) трошки передбачувано, а спроби зробити непередбачуваним не поліпшили справи. Але мені сподобалися живі діалоги (можливо, то Олена Лісевич винна, не знаю :)), сподобалася героїня-трудоголічка, наша людина. Місцями було смішно! Заголовки розділів вогонь.

Я #дочитала "Путівник по католицькій......", і мені дуже сподобалися обкладинка і переклад :)

Прочитала в пості Book Pleasure, як вона в дитинстві діставала дорослих вимогами читати їй Мері Поппінс. Мері Поппінс я теж дуже любила, але в мене її не було. Прочитала один раз років в шість — книжку позичила в сусідів по корпусу в пансіонаті, і далі мріяла перечитати, але не було де. А коли прийшов відповідний том Дитячої всесвітки, я вже була завелика й замала одночасно :) А діставала я маму Персеєм і Андромедою. Була в нас звідкись підшивка дитячого додатку до "Ніви" за 1914 р., і там переказ міфу, не пам'ятаю вже чий, і от його я обожнювала. Була водночас закохана в Персея і грала його роль, коли розігрувала міф. А ще в мене чомусь залишилося враження, що коли Персей повернувся з головою Медузи, Полідект бенкетував у бомбосховищі. Звідки — невідомо. Можливо, там було яке-небудь слово на кшталт "укрився", "захисток"? А бомбосховище було в бабусі в будинку, збудованому одразу після війни, тоді робили справжні, з двома виходами, з вентиляцією тощо, а оскільки війни не було, то там проводили зібрання мешканців і дитячі самодіяльні концерти, тому я і знала таке слово. На щастя для мами, читати я навчилася рано і далі насолоджувалася Персеєм самостійно. А зараз в усій тій історії співчуття в мене викликає тільки Медуза, як у кожної нормальної людини.

Якщо це жарт, то він перший в цьому календарі.

Далі #читаю Вітри війни, знайшла ще один цікавий релевантний фрагмент. Це знову з вигаданої книжки нацистського генерала (але, звісно, засновано на реальному матеріалі).

First the British, and then the Russians, were induced by Lend-Lease to keep on with extremely bloody, almost hopeless struggles, when the easier, safer, more profitable alternative of negotiated peace always lay open to them. There is reason to think that at Stalin's low point late in 1941, when his armies and his air force had virtually ceased to exist as coherent battle formations and we were smashing toward Moscow, that supreme realist would have proposed peace again, if not for the encouragement in words and supplies not in lives of the United States. As it was, the Russian people made sacrifices in blood never matched in all history to transfer world hegemony from one Anglo-Saxon power to another.

(Лендліз заохочував спершу британців, а потім СРСР продовжувати криваву, майже безнадійну боротьбу, хоча для них завжди була відкрита легша, безпечніша, вигідна альтернатива мирних переговорів. Є причини вважати, що 1941 року, у найгірший момент для Сталіна, коли його армія і ВПС практично припинили існувати як боєздатні одиниці, і ми перли на Москву, ця вкрай реалістична людина знову запропонувала б мир, якби не підтримка США у вигляді слів і припасів, але не солдатів. А вийшло так, що радянські люди пролили безпрецедентну кількість крові, щоб світове панування перейшло від однієї світової держави до іншої.) Поміняти кілька слів, і вийде твіт, який могли запостити хоч годину тому.

Далі #читаю Вітри війни, знайшла ще один цікавий релевантний фрагмент. Це знову з вигаданої книжки нацистського генерала (але, звісно, засновано на реальному матеріалі).