Рита читає, а Ада перекладає

Господи, Audible у мене в кишені мало не купив мені аудіокнижку Бориса акуніна. Навіть не уявляю, яким шляхом він до неї дійшов, я там слухаю тільки книжки англійською. Добре, що картка там недійсна прив'язана 😁

Глянула результати опитування. Чому "Джейн Ейр"? 😁 Ні, я прочитаю, прочитаю, звісно. Вдесяте. Але ж вона товста як... я. Хочете мені статистику за вересень зіпсувати, знаю! 😁 Аутсайдер в нас цього разу поки що Селінджер, а не Шекспір, як я очікувала. Дивує і тішить кількість голосів за Софокла та Йоль, мої ж ви бубочки ❤️ А я очікувала на першому місці "Путівник", якщо чесно! Довго шукала, що послухати після Big Little Truths, почала один трилер, другий, плюнула і взялася знову слухати Германа Вука про родину Генрі. 1939 рік, літо, Паґ (головний герой) їде до Німеччини військовим аташе, його син в Італії закохався в єврейку, яка збирається до Польщі у вересні, бо закохана в дипломата, який зараз у Варшаві, другий син вчиться на пілота... Я, звісно, пам'ятаю, що з ким там сталося, і пам'ятаю, як плакала в маршрутці кілька років тому, слухаючи про одного з них. Може, коли-небудь хтось таки видасть у нас.

Бабуся казала, що дерева вдруге цвітуть - погана прикмета, буде війна. Як добре, що війна вже є... Сьогодні щось у нас тут жвавенько, але я зібрала виноград номер два (слава богу, третій, білий, не вродив), а поки йшла від хвіртки до хати, ще повну сумку яблук паданців. Не буду нічого з ними робити. Працювати буду. Хай самі як-небудь.

Десь між усім цим я #дочитала Big Little Truths by Liane Moriarty. Очікувано, вона дуже схожа на першу книжку. Яку я люблю до нестями, читала багато разів, тому для мене це продовження (якого я не очікувала) було як такий собі reunion, вечір зустрічі — "ну шо ти как? да ти шо?" :) От реально, слухала як про живих людей. Трилерний сюжет тут теж є, але, на відміну від першої частини, він менш вплетений в життя героїнь — а героїні тут все ж таки теж мами, а не діти, які виросли в противних підлітків, і детективна частина стосується їх. Для мене, як і в першій частині, головним були персонажі й характери. Авторка в передмові зізнається, що, звісно, серіал на неї вплинув. Зокрема, вона розширила роль Ренати, що особисто я тільки вітаю. Когось цей сіквел неодмінно розчарує, як і всі сіквели, а хтось потішиться, як і я. Але ж майте на увазі, що мами стали старшими, у них все болить, включно з чоловіками, у них криза середнього віку і т.і. Тобто це не японська книжка про книгарні й котиків, використовувати для ескапізма вдасться не всім :) А я от встала в чергу на першу книжку в бібліотеці, захотілося перечитати.

Все, шабаш. 11800 знаків 61 хвилина титрів 5 літрів соку (виноград + яблуко).

Апдейт. Не наздожену вчорашнє. Замість іще 4500 знаків нонфіку переклала 1300. Закінчила розділ і окей. ННаздожену пізніше, бо на тому тижні завал відео трохи зменшиться. А поки що треба ще 20 хв реаліті про любов. Раптом поміняли прогноз і пообіцяли дощ на всю ніч. В голові таке відчуття, ніби в неї забили такий хороший великий цвях. Також болить вказівний палець від тачпада 😁 Але голова в цілому працює, тому продовжую.

За годину зробила незроблене вчора (4400 + вичитка всього, що вчора переклала). Кожний день має досить своєї турботи (с).

Вчора прочитала майже половину "Глибше за мертвих" в перекладі Дарини Березиної. Не знайшла жодного незрозумілого слова, але знайшла кілька на виписування, досить корисних. А одне суперкорисне — здохляк! Річ у тім, що я перекладаю серіали з всесвіту "Ходячих мерців" вже років 10, і там (для тих, хто не дивився) кожна нова група називає власне ходячих своїм терміном, що цілком природно. Але в мене за 10 років підвичерпалися синоніми до слів "мрець" 😁 Наступні будуть здохляки. З анотації дізналася, що авторка, Дебра Вебб, написала 170 романів. Ну ні, думаю. Одрук. Треба перевірити на Гудрідзі. Перевірила. Їх вже 180! Причому, треба сказати, трилер анітрохи не гірший за більшість читаних мною в менш плодючих авторів. Схема стандартна: героїня повертається до рідного містечка, де колись сталося Щось Жахливе, а тепер сталося Щось Ще Гірше. Там зазвичай на неї чекають рідні, з якими в неї складні стосунки ✅, колишнє кохання ✅ і одкровення, яке переверне її життя (поки що чекаємо). Плани на сьогодні: стандартні 6000 + 10000 + сьогодні 50 хв на титри, вчорашні неперекладені 4400, зварити й закрити сік з винограду + яблук. Плани абсолютно нездійсненні, одразу кажу. Але чом би не помріяти.

Ні, здаюся, не вдасться не тільки перевершити, а хоча б виконати заплановане. 4400 знаків залишилося, але я вже не можу. Почитаю трилер, якщо вже перекладати їх мені деякі видавництва не дають! (пасив-агресив смайл). Щодо опитування, а чим вам Селінджер не подобається??

Оскільки ви чесно зізналися, що голосуватимете проти нонфіків, то я прибрала всі, крім одного. За пару годин вивалю голосувалку.

#котобазис Поки я обговорювала з сусідкою відключення світла, коти здійснили втечу з Шошенку. Двері не зачинила до кінця, а вони й раді. Орися не в захваті від першого знайомства з двором (яке я не планувала, доки не зробимо щеплення): корму нема, баби нема, іграшок нема (в сад, де всі її майбутні іграшки — кроти, миші, дерева, - вона не спустилася, обстежувала веранду. Як тільки я вийшла кицькати — гайнула назад в хату, де тепер відпочиває від вражень. Марусія ж цілком собою задоволена, патрулює сусідчин город (бачу з балкона). Світло дали, але всі плани пішли котам під хвости, виноград стоятиме до завтра в холодній кімнаті, я ще не встигла зробити й половини роботи, зате зібрала воду з підлоги в ванній і навіть поремонтувала штатний злив і вставила в нього шланг, щоб більше не було водних феєрій. Пішла далі робити роботу, бо норма є норма, і на мої обставини їй начхати.

Команда «Атени» підготувала два стенди на книжковому ярмарку Форуму видавців у Львові, де від завтра та до 13 вересня ви зможете придбати наші книги. До зустрічі! 💙

Купуйте Черчилля там, чому він досі є в наявності, від людей соромно!

Ну шо, світло вимкнули (аварія), маю два відра винограду і нуль води, в ванній зірвало шланг пралки (мабуть, в момент відключення) і вся вода на підлозі. Давай, бабо, перевершуй подвиги 😁

Орися вперше в житті чує скрипку (соло на початку 7 сонати Яккіні) і крутить головою: де муха? Де? 😁 Все, пішла працювати далі. Сьогодні треба повторити й перевершити вчорашні подвиги.

#дочитала нарешті "Список підозрілих речей" Дженні Ґодфрі в перекладі Наталії Воропаєвої. Читається він швидко, просто в мене було дуже мало часу на читання. Дія відбувається в 1970-х — наприкінці, а не на початку, як в "Мері Джейн", і в Йоркширі, а не в Каліфорнії, але головна героїня теж дівчинка, молодша підлітка, на чому всі збіги закінчуються. Мів хоче спіймати Йоркширського Різника - серійного вбивцю, який реально існував, і в результаті перетворюється на щось на кшталт Поліанни навпаки. Тобто наміри в неї, звісно, добрі, але в процесі її "розслідування" випливають різні сімейні й несімейні таємниці мешканців містечка, і для деяких це закінчується погано. Це дуже хороший задум, який реалізовано місцями нуднувато, а в кінці до нього пришпандьорено не надто органічний фінал, але в цілому це цікаво, це нестандартно, і почитати книжку варто. Переходжу до трилера "Глибше за мертвих", давно хотіла почитати що-небудь в перекладі Дарини Березиної. І залишиться "Джулія" (переклад Нати Гриценко) і любовний роман, який я майже точно не здолаю (я прочитала десь 15% і кинула, але даю другий шанс). На наступні #ПолиціГаньби хочу поставити половину класики і половину нонфіку (у мене не так багато нечитаного, але кілька книжок є). Але боюся, що ви всі будете голосувати за класику, і я потім читатиму нерозбавлений нонфік пів місяця. Зізнавайтеся, будете? 😁

Майбутні #ПолиціГаньби

короткі підсумки дня: 14 000 знаків книжок, 41 хвилина відео (це 26 000 знаків, чисто з цікавості витягла з програми й порахувала). Підписано один договір, відправлено дані для другого, зібрано два відра яблук, замовлено дві книжки. До речі, я ж позавчора посилку отримала, показати?

Піднакопичила сволота лайна за півтора дня перерви, я бачу. Як ви? У нас плюс-мінус тихо, але спати все одно особо не дали. Тому відповідаю на запитання. Можна сказати трагічно, что у мене нема лайфа, а можна правдиво, що робота великою мірою і є моє життя. Я її люблю, діти в нас виросли, я похмурий флегматичний інтроверт, тому що мені ще робити, як не сидіти й робити :) Але якщо про практичне, то я в принципі теж роблю як ви: багато коротких перерв (в середньому година роботи і 5-10 хвилин на перекур, каву, помити посуд, поговорити з котами, сусідом або по телефону — з рідними). На роботу 9-18 я не сподіваюся, така в мене була тільки раз в житті - техніком в проєктно-кошторисному бюро, і платили мені там 80 рублів :) Зранку п'ю каву, проходжуся по всім лінгвістичним іграм New York Times і працюю, доки не зроблю все. Але якщо відчуваю, що ВСЕ, немасил, то закінчую хоч в 18, хоч і раніше (якщо нема дедлайну на завтра). Це буває десь раз на місяць. Дуже допомагає те, що проєктів завжди кілька. Зазвичай зранку 5000 художньої книжки, потім 10-12 000 нонфіку (це якщо є саме такі проєкти, а зазвичай так і є), потім 30 хвилин відео. Коли відео особливо противне (типу Кауліців :)), я роблю його порціями по 5 хв + 2-3 тисячі знаків книжки. Але все це добре для людей з таким темпераментом і обставинами життя, як я. В 20 і навіть в 30 я б так не змогла, і чудово, що не змогла, бо тоді був час для концертів, клубів, пляжів, вечірок, посиденьок в кафе та іншого сексу у великому місті :) Тому вважаю, що силувати себе не треба, на все свій час :) А! і коли зовсім нецікава робота чи погано йде — я пишу сюди пости :) Тому продуктивність дня легко визначити за їхньою кількістю. Тож бажаю собі, щоб сьогодні тут не було чого почитати :)