Миколай Данилевич

Коментар заступника Голови ВЗЦЗ УПЦ протоієрея Миколая Данилевича щодо його кримінального переслідування 12 квітня 2024 року співробітниками СБУ було проведено обшук по місцю мого проживання у Київській області. Мене підозрюють в розпалюванні релігійної ворожнечі і у виправдовуванні та глорифікації російської агресії, які нібито обґрунтовуються моїми публікаціями в Телеграм-каналі проти захоплення храмів УПЦ ще у 2022 році. Найближчим часом буде вирішуватись питання про обрання запобіжного заходу. Вважаю кримінальне переслідування стосовно мене політичним і пов’язаним із моєю діяльністю у Відділі зовнішніх церковних зв’язків УПЦ. Детальніше на сайті: https://vzcz.church.ua/2024/04/13/komentar-zastupnika-golovi-vzcz-upc-protoijereya-mikolaya-danilevicha-shhodo-jogo-kriminalnogo-peresliduvannya/

«Я не бачу світла в кінці тунелю. Методи й гасла залишилися ті ж самі, як і в 90-х. Але сьогодні війна. І сьогодні нас звинувачують у тому, чого я не розумію. Хіба ми не громадяни України? Хіба наші захисники, які належать до Української Православної Церкви — не українці і не захищають нашу державу? Хіба ми не так само молимось за нашу країну, як і інші? На жаль, нашу Церкву ніхто не чує. Я не знаю, що ще має Блаженніший сказати, що має ще відповісти. Вірю, молюся, щоб Господь дав нам можливість єднання. Але методами болгарки любові не отримати». *** Ні, наш сьогоднішній текст не песимістичний. Але священник, який на початку повномасштабного вторгнення перейшов у ПЦУ, потім повернувся в УПЦ, проїхав відстань більше ніж окружність Землі (понад 60 тисяч кілометрів) з волонтерською допомогою військовим і мешканцям деокупованих територій, не приховує, що розчарувався в діалозі. Служити людям без гарантій, що буде з тобою далі, — це те, чого зараз ми всі в УПЦ вчимося. І досвідом такого навчання ділиться сьогодні наш друг протоієрей Володимир Літвенчук із Луцька.

🌺Ігуменя Михаїла, настоятелька Городоцького Миколаївського жіночого монастиря розповідає реальну історію, яка трапилась у Корецькому жіночому монастирі під час розпису храму з одним художником. Іванович, так називали художника, напередодні дня преподобного Олексія, чоловіка Божого, проявив сумніви, щодо святого і спробував його критикувати. Преп. Олексій, чоловік Божий явився посоромити художника, свідком такого явлення було багато людей.

«Заклики до знищення України та виправдання військової агресії неспівставні з євангельським вченням» – заява ВЗЦЗ УПЦ Українська Православна Церква не підтримує та відмежовується від ідеології «руського миру». Більше того, ставлення нашої Церкви до цієї ідеї давно публічно висловив Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій: «Ми ніякий російський світ не будуємо, ми будуємо Божий світ». Це означає, що Церква має дбати про належну проповідь Євангелія, що їй заповідав Христос, а не про формування геополітичних та геодуховних конструкцій. ... Підсумовуючи, констатуємо, що в згаданому тексті міститься апологія насильства, виправдання порушень духовно-моральних та євангельських принципів, що несе загрозу українській ідентичності та суверенітету і територіальній цілісності України. Вважаємо, що розглянуті вище ідеї зі згаданого документу не можуть бути підтримувані релігійною організацією, яка претендує на те, щоб називатися християнською. Детальніше на сайті.

Антифейк. Традиційна брехня і маніпуляції від Главкому Главком написав, що я нібито втік до Італії. Брехня. З початку війни я у встановленому законом порядку періодично виїжджаю у відрядження закордон, в тому числі й до Італії, з метою пастирської опіки українськими біженцями. На даний момент також, вчергове, перебуваю у відрядженні. Є відповідне рішення Собору УПЦ від 27.05.2022 року про відкриття місії УПЦ закордоном і про духовну опіку українською діаспорою. Це рішення Церкви ми і виконуємо. Трудимося для наших співвітчизників, біженців, громадян України, які перебувають закордоном. Робимо це абсолютно самостійно, без жодних погоджень з будь-ким, в тому числі й РПЦ. Я про це вже багато разів говорив публічно. Зокрема, ось тут: https://vzcz.church.ua/2023/03/03/komentar-protoijereya-mikolaya-danilevicha-shhodo-statti-vidannya-glavkom-pro-diyalnist-upc-v-diaspori/ Таким чином, Главком (і ті люди, які за ним стоять), маніпулює фактами, інколи пише відверту брехню про мене, зводячи наклепи і намагаючись штучно забруднити мене в інформаційному просторі. І це вже не перший раз. Ось такі "журналістські стандарти" і "незаангажованість" в Главкому. Були б порядними журналістами, то вибачилися б або зняли публікацію. https://glavcom.ua/country/society/odin-iz-stovpiv-propahandi-moskovskoji-tserkvi-v-ukrajini-utik-do-italiji-992787.html

Протягом останніх років немало наших священників, а також і студентів та випускників наших духовних семінарій перейшли до юрисдикцій інших Православних Церков та конфесій. Буду відвертим, мені важко на це дивитися і я сприймаю це з біллю в серці. Адже коли наша УПЦ їх навчала, виховувала, вкладалася в них, а вони пішли до інших православних юрисдикцій, то це мене ранить. Є звісно, різні причини, і часто досить такі, якими можна виправдати такі їхні рішення. Також мені скажуть, що яка різниця, адже скрізь Церква Христова. Так, але як викладачу Київських духовних шкіл, як священнику, який долучений до організації навчання наших студентів закордоном, мені завжди важко бачити, коли прекрасні і чудові студенти чи випускники або священники, яких знаю особисто, йдуть в інші юрисдикції, які користуються готовими нашими кадрами, до виховання яких вони не доклали жодних зусиль, а особливо коли йдуть вони до таких юрисдикцій, які вороже ставляться до нашої Церкви і нерідко руками колишніх наших випускників чи священників намагаються якось навіть діяти проти нас, то це викликає сум в моєму серці і приносить гіркоту. Можливо це в мене ревність, коли спостерігаю, як дехто жне там, де не сіяв, чи користується тими священниками, до виховання яких не доклав жодних зусиль .... Але всім таким нашим, колишнім нашим, хотів би від себе сказати наступне. Браття! Раз вже так сталося, то служіть поки-що сьогодні вже там, де ви є, набирайтеся досвіду, але пам'ятайте, що Українська Православна Церква чекає в майбутньому (навіть якщо прийдеться чекати довго) на ваше повернення до її лона, в якому Ви народилися у Христі і виховалися. Двері Матері - Церкви відкриті для всіх вас. Мати - Церква, яка народила і виховала всіх вас, завжди чекатиме на всіх вас, не забувайте її ... Місце для служіння знайдеться для всіх хороших служителів і в Україні, і закордоном, в лоні Української Православної Церкви!

Про пастирське життя наших священників в діаспорі

“Я відчуваю такий же біль, як вони”: священик УПЦ у Роттердамі 9 березня 2024 року, священик Димитрій Віницький, настоятель парафії на честь Преображення Господнього УПЦ у м. Роттердам (Нідерланди), дав інтерв’ю місцевій протестантській газеті “Reformatorisch Dagblad”. Інтерв’ю приурочене до другої річниці повномасштабного військового вторгнення РФ в Україну. Отець Димитрій розповідав, що з початку війни його парафія стала одним з джерел інформації для біженців, спрямовуючи їх до тимчасових притулків. “Разом з дружиною я почав збирати речі найпершої потреби для біженців, які іноді прибували з однією сумкою або рюкзаком. Згодом ми зосередилися на речах для матерів і маленьких дітей. Була велика потреба в дитячому одязі, підгузках і сухому молоці” — зазначив о. Димитрій. Детальніше на сайті.

...якщо вже ви прийняли християнство, то тре­ба подбати про те, щоби щодня на якийсь час свідомо повер­татися подумки до деяких найважливіших елементів християн­ського вчення. Тому-­то щоденні молитви, читання релігійної літератури і відвідування церкви є невід’ємними елементами християнського життя. Нам слід повсякчас нагадувати собі, у що саме ми віримо. Адже ні ця віра, ні будь-­які інші переко­нання не закріпляться в нас у голові назавжди автоматично. Їх треба живити. Якщо вже на те пішло, візьміть сто людей, які втратили віру в християнство, і поцікавтесь, скільки з них ві­дійшли від віри під впливом вагомих аргументів. Хіба ж біль­шість не відходить поступово, крок за кроком? Просто християнство #lewisdaily #merechristianity

🙏Блаженніший Митрополит Онуфрій підніс заупокійну молитву за спочилим Патріархом Неофітом. У Прощену неділю, після Божественної літургії у Києво-Печерській Лаврі, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звершив літію за упокій душі Святійшого Патріарха Болгарського Неофіта, який відійшов до Господа 13 березня. Разом з Предстоятелем молились архієреї УПЦ та духовенство Лаври. Після відпусту Блаженнійший владика поділився з присутніми своїми спогадами про спочилого Предстоятеля Болгарської Православної Церкви.