Вісті озерця

#болото_анекдот Звертатися до старшого або вищого прямого начальника дозволяється тоді, коли ваш безпосередній начальник не може або не уповноважений вирішити ваше службове чи особисте питання.

#болото_новинне Ідея обкатки танками першопочатково мала сенс. Саме так мав діяти піхотинець, що був озброєний РКГ-3, кумулятивною гранатою, яка прийшла на війська у 1950-му році. Вже в 70-ті їх почали інтенсивно замінювати ручними гранатометами. Але повністю від них не відмовилися, так в Україні і РФ наскільки знаю, досі стоять на озброєнні. Можуть досі навіть прилетіти з дрона. Ключова проблема гранат не так в моральній застарілості, як в тому, що їх дія багато в чому ґрунтувалася на слабкому верхньому бронюванні бронемашин і танків. В нинішні часи сараїв на траках, важко повірити навіть в теоретичне їх застосування. Але сама навчальна вправа нікуди не зникла.

#болото_новинне При всій повазі, я погано собі розумію, чому саме питання розміщення складів поряд з цивільними викликало такий резонанс, а не умовно той факт що в лісі в накопаних бліндажах/контейнерах БК було б зберігати безпечніше. Або ні, я розумію чому, але кожен раз неприємно.

#болото_новинне Амерська ICE схопили і хочуть виставить з асашай Майло Янопуса, колишнього Трампмейкера-популіста. Міністр оборони України і чиновник з великим стажем йде помічником в Міноборони Італії. Росіяни на повному серйозі воюють з Епіцентрами. Всесвіт чарівна і дивна штука. Не дивуйтеся і ви, що я видався і от в рідному Харкові презентувався в альманасі ветеранської літератури за підтримки, прости Господи, Фонду Відродження.

Становище.

#болото_ідеологічне Іноді єдина причина чому вона для мене так багато важить - це те, що іншої в мене немає. Щоправда, хіба цього мало? З днем народження, могутня й соборна.

#болото_новинне Сам мотався пару раз по десь потєряний ОС в тапках і без броні (ще були кращі часи, звичайно). Підтверджую, таке буває, коли всі інші десь свою роботу не зробили.

Запрошую до дискусії в коментах, адже я далеко не експерт в питаннях, грубо кажучи, загальновійськового бою.

#болото_новинне Ідея хороша. З точки зору суто оперативної мені завжди видавалося дивним, що резерву не було в комбата, в комбрига, толком не було в комкора, командувача ТГР і УВ, але у Головкома був. Це цілком доцільно в ситуаціях, коли необхідно виконати якусь глобальну задачу, але для простого відновлення втраченого положення на певних ділянках сили і засоби мають знаходитися в оперативного підпорядкуванні того, чия це смуга. Інше питання, що претензії громадськості стосувалися не оперативного боку питання, а генеративного. З цією реформою значно цікавіша, як її вивернуть.

Збір для 131 Окремого Розвідувального Батальйону. Хлопцям потрібні старлінки, спеціальні павер-банки для старлінків а також додатковий детектор дронів Чуйка 4.0 аби збільшити безпеку при транспортуванні бійців у зонах дії ворожих fpv дронів. Як завжди за донат кратний 200 грн. ви можете виграти наступні призи: 1. Артбук по всесвіту гри S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart Of Chornobyl 2. Поповнення балансу у Steam на 1000 грн. 3. Чашку Гра Престолів "Герби Королівств" Які б часи ми не переживали - тримаймось один одного українці і допомагаймо хлопцям та дівчатам з Збройних Сил України❤️🫡 🎯 Ціль: 120 000 ₴ 🔗Посилання на Банку https://send.monobank.ua/jar/3iGwG3bNRn 💳Номер картки Банки 4874 1000 3125 3050

#болото_новинне Час кармічно розставляє на чиїй стороні був Махно.

Оце так поворот! Виявляється, московський суд днями засудив не лише Бандеру з Шухевичем, а й ... Мирона Матвієйка! Який висадився з британського літака з парашутом в Україні, потрапив у полон, погодився на співпрацю з МГБ та став цінним агентом, передавав на Захід дезінформацію (на фото - він із чекістами під час радіогри), а потім виступав із пропагандистськими заявами (фото 3 - його брошура, купив собі в бібліотеку). Кажуть, до кінця життя тримав поруч із собою сокиру - боявся помсти колишніх соратників. З точки зору СРСР він був кришталево чистий, отримав квартиру та пенсію. Але російський суд вирішив по-іншому. (Ну тобто зрозуміло, що в московському суді ніхто не розбирався і це такий юридичний курйоз)

Як краще? Складно сказати. Я думаю, що моделі повʼязані з обʼєднанням функцій полегшують підготовку генерацію потрібного для війни в конкретних умовах ОС, проте несуть очевидні ризики у вигляді чорнопіджачників і порушення принципів «однообразія». Розʼєднання ж - навпаки. Якщо десь помилився - поправте, самому цікаво, бо в цій сфері маю обмежені знання.

#болото_новинне Щодо пропозицій обʼєднати функції і повноваження оперативних і генеративних структур тут. Взагалі наскільки розумію це суперечить основним доктринальним документам. Умовно про це можна почитати тут.

3. Відокремлення функції генерування військ (сил) від функції їх застосування

Генерування військ (сил) є основним змістом діяльності командувачів видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, керівників (командувачів) військових формувань інших складових сил оборони, які відповідають за укомплектування підпорядкованих їм сил і засобів особовим складом, їх оснащення та забезпечення, підготовку та готовність до виконання покладених завдань.

Застосування Збройних Сил України та інших складових сил оборони покладено на Командування об'єднаних сил Збройних Сил України.

Відповідна нормативка теж в цілому легко гуглиться. Наскільки розумію принцип розділення цих функцій досить новий. У армії СРСР, до недавнього часу у арміях НАТО, і, частково, в армії РФ, цей поділ був досить умовний. Станом на зараз це розділення досить тривке і в СОУ, деталі теж є в публічному доступі.

#болото_новинне На відміну від 425, початок бойового шляху 225 мені частково вдалося спостерігати. У 127 бригаді Олег ширяєв спочатку командував однією з рот, яка потім розрослася до батальйону. З точки зору оперативних здібностей, до Олега Ширяєва були незначні претензії. Всі визнавали його здатність швидко оцінювати обстановку і приймати нестандартні рішення. У бійців що безпосередньо ним управлялися (як ще за АТО, так і під час повномасштабки) були питання до надмірної схильності до ризику. Чув таку історію ще доби АТО, розказану одним з очевидців. Приходить до Ширяєва один військовослужбовець. Ширяєв: А может ми отут бистрєнько пройдьом і село возьмем? Боєць: Так тут же пулємьот, прямо по маршруту, покосіт всєх, - відповідає боєць. Ширяєв (задумано): А може не покосіт? Водночас, в усіх своїх ризикових задачах Ширяєв був готовий брати участь як особисто, так і посилати туди найближче своє оточення. Під час виконання завдань він знаходився або поряд з підпорядкованим ОС, або безпосередньо особисто вів їх у бій. У його підрозділах особливо добре почували себе люди високої мужності і схильності до ризику. Позаяк, ваш автор до таких не відноситься, він всю дорогу побоювався опинитися під його керівництвом, що одного разу таки сталося. Рота Ширяєва великою мірою складалася тоді з колишніх засуджених, і серед них панував залізний порядок і дисципліна, підтримувана не в останню чергу за рахунок тюремних же правил і звичок. Історіями про надзвичайну жорсткість цих правил лякали бійців і тоді. Вже потім, служачи в іншій бригаді, сапером, я погрожував підпорядкованим аватарам що, мовляв, можу відправити їх на екскурсію до 225 (звичайно, я не міг, з Ширяєвим не спілкуюся, і тоді в штурмові ще особливо не набирали так, але виховний метод був робочий). Аудіо, що поширюється мережею, звичайно, не доводить факти розстрілу відступаючих. Погрози (саме погрози) подібним взагалі, в армії бувають подекуди, але я особисто з безпосередньо доведеними випадками виконання погроз не стикався. Якщо розглядати частини Штурмових військ як дисциплінарні частини, то потрібна зміна нормативної бази і унормування стосовно потрапляння туди і методів дисциплінарного впливу. Якщо ж розглядати їх як частини швидкого реагування з високою виконавчою дисципліною, то перегляду потребують вимоги до особового складу. Які саме зміни потрібні, має вирішити військово-політичне керівництво, не володію обстановкою щодо цього.

#болото_мистецтва А хтось вже жартував, що треки KomaKoma ніби співає Тарас Чмут?

Призначення очікуване і достойне. Головне, аби після першого ж складного та необхідного рішення, цивіли з картонками не почали сунути палиці в колеса і новому ГК.

Дякую за службу, генерале Сирський. Роздумуючи над персоною О. С., я досі не доходжу до однозначних висновків. Не будучи знайомим особисто, важко розділити, що в успіхах й невдачах було пов'язано з його особистими якостями, а що з якостями виконавців та його керівництва. Армійська система комплексна, й внесок однієї особистості (навіть на найвищій посаді) розмивається серед багатьох. Обставини сильніші ніж людина. Втім, за час спостереження все ж таки виділив би деякі характеристики. Спробую підбити їх тезово. Почну з негативних (відповідно до поточної політичної кон'юнктури): • О. С. був поганим менеджером, мабуть, навіть байдужим. Про це свідчать скандали з 425 ОШП, що вочевидь перебував в його прямому відомстві. Незважаючи на гостроту питання як морально-етичну, так і політичну, він не запобіг злочинам та не притягнув винних до покарання. Втім, не вважаю, що злочинні дії вчинялися внаслідок його прямих наказів: ряд інших штурмових полків (хоча також мають схожі проблеми) мають менше звернень до військового омбудсмена. Ми маємо справу з ризик-фактором підрозділів зі значною часткою спецконтингента, котрий не був вчасно врахований. Таким чином, дії як Главкома, так і його безпосереднього керівника можна оцінити як злочинну бездіяльність та уникання відповідальності за дії підлеглих. • «Опять спешат». Маючи послужний список зі сміливих та вдалих операцій, на зворотній стороні цього списку можна побачити майже кожен «котел» військової історії сучасної України. Посада Главкома специфічна – твоє безпосереднє керівництво політичне, й ти отримуєш завдання політичного характеру. Наприклад, що кожного дня треба продовжувати наступати піхотою. Але ця система працює, якщо політичне керівництво готове нести відповідальність за свої задачі. Якщо не готове – відповідальність буде на тобі. Відповідно, ти маєш бути агентним та бути в легкому конфлікті з політичним керівництвом, захищаючи довірений особовий склад. Цього не спостерігалося. Натомість – чіпляння за кожен політично значимий шмат землі, поки не буде зовсім пізно. Нація стікала кров'ю, щоб завчасно не засмутити начальника. Проте було б брехнею сказати, що це все. Так вже вийшло, що весь значимий період моєї служби припав саме на його керівництво Збройними Силами. Найбільш значимі для мене нагороди мають його підпис. Й за час на службі він здобув мою повагу. • Мені було не соромно дивитися та читати його інтерв'ю (чого не скажеш про минулого Міністра Оборони). В озвученому Сирським демонструвалось, що він розуміє сучасне поле бою. Людина любить та цікавиться війною, й розуміє як її треба воювати. За час його керування ЗСУ стали сильнішими в компоненті БпЛА ніж ворог (хоча пророкували зворотне). Звісно, це результат колективних зусиль всієї Держави та її Народу, проте особливий інтерес Главкома я спостерігав тривалий час. Демонструвало це як бажання розширювати ошс БпС підрозділів, так і сильні БпС штурмових військ (наприклад), в тому числі 425 ОШП. • О. С. – людина з міцним характером. Не будучи нашим по крові, він залишився вірним нашій присязі. Не обернула його проти нас й всенародна ненависть – стоїчний до негативу, він проніс цей хрест. Спостерігаючи за ним, я зробив висновок: військова професія це аскеза, й ми маємо вміти бути в ній смиренними. Не важливо, хто я, не важливо, як до мене ставляться – поки я живий, маю виконати свій обов'язок. Вимовивши текст присяги, ми стаємо частиною механізму, й наші особистості відступають на другий план. Сирський був останнім. Спадковий військовий, він отримав сильну військову освіту. Й врешті став першим в світі «дроновим» армійським генералом. Мабуть, вже не маємо кадрів цієї генерації сильніших за нього. Мені шкода, що я так і не побачу, як він реалізує свій задум, котрий готував останні місяці. Дещо заплановане досі вражає сміливістю задуму. Проте його доба підійшла до кінця. Маючи відповідні таланти, він так і не зміг знайти в собі те, що зробило б його легендарним полководцем, а не ненависним усіма. Vox Populi дав про себе знати, й ми встаємо на новий шлях, що дасть нам надію. Прийшла доба кадрів, вирощених бізнесом та війною, а не академіями. Те, що люди називають «совком», більше не існує в жодній формі – далі виключно наше, рідне. Подивимося, яке воно. Бажаю нам удачі.

Довго лежатиме курське мясо в чащах, Трутові рсзв, шампіньйонні гармати, Рускій дух, недотикомки лісові опять же, І мохів обважнілі по лісам каремати. Земля сира, і воздух просирів, Товариш Сирський, я піт коногонний, Товариш Сирський, я автоматично сивий, Наскільки мені позволяють погони. Коли боровички повалили до держкордону Ми посипалися, хоть і плани були толкові, Грибними тушами обірвали нам оборону, Барабани усім полеглим, на нервах смичкові, Смерть біле свинцем берези, Оркестр - музику, «Прощаньє славянкі», Сдавайся хахол, какой же рєзвий, До встречі у луччих дрочильнях Славянска. Кацап усілєнно запихується в труби, Товариш Сирський, вот же умора, Група зеков перед смертю пригубе , Отвар староруського мухомора. Довго вивітрюється курське мясо в чащах, Коли я сплю, в мені проростають їх спори, Ми всі хворі на плєсєнь, хтось рєже хтось чаще, Старший начальник, ми виконуєм, ми не спорим.