Той самий Кухарчук

Андрій Білецький в інтерв'ю Лорі Лумер: територіальні поступки не зупинять росію Консервативна журналістка Лора Лумер, яку вважають однією з найближчих до президента США Дональда Трампа публічних союзниць, записала півторагодинне інтерв’ю з командиром Третього армійського корпусу Андрієм Білецьким. У центрі розмови — причини російсько-української війни, перспективи української перемоги та міфи, на яких кремль роками будував свою пропаганду. Дивіться повне інтерв'ю на YouTube! Третій армійський корпус | Instagram | Facebook | YouTube | Threads | ab3.army | TikTok | Підтримати 🇺🇦

Найбільш вирізана росіянами частина нашої історії це …? (Відповідь - аргумент)

Хорунжа служба Третього армійського корпусу розширює свою місію! Щоб об’єднати ветеранів, родини захисників і цивільне суспільство навколо української національної ідеї, ми започатковуємо зведений штаб Хорунжої служби. Його мета — поширювати за межами корпусу світогляд, на якому засновано один із найсильніших підрозділів країни, зміцнювати спільну історичну пам'ять і плекати традиції боротьби. «Ми — учасники Третіх визвольних змагань. Наша місія — не допустити Четвертих», — очільник зведеного штабу, друг Акробат. Слідкуйте за оновленнями Хорунжої служби! Третій армійський корпус | Instagram | Facebook | YouTube | Threads | ab3.army | TikTok | Підтримати 🇺🇦

Мене завжди дивувало, як відсутність таланту і компетентності у деяких людей в очах інших компенсується вмінням красиво стелити. В тому числі і в не меншій мірі, і у військовому мистецтві. Уявіть, як сила красиво сформульованого слова у поєднанні з особистою харизмою, здатна протистояти самій істині. А тепер уявіть, як в потоці інформаційного сміття, ця сила масштабується завдяки так званому ефекту публічності посади, авторитету інформаційного джерела і банальній неперебірливості вух кінцевого респондента. Коли ефект масштабуєтсья і набуває виміру створення «суспільної правди», навіть критичне мислення часто не здатне протистояти егрегору такої сили. Як наслідок, навіть мозок високо ерудованої людини починає толерувати калейдоскоп до цього не припустимих і відверто сюрреалістичних фактів, що у потоці постійної заміни одне одним, виглядає як нова реальність. Так і сформувалося геть лихе, антиутопічне суспільство у якому ми живемо сьогодні. Тому участь у війні сенсів не менш важлива ніж у війні клинків і гармат. Це і є задача хорунжих.

Командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький: «Дякую генералу Олександру Сирському за службу. Бажаю генерал-майору Михайлу Драпатому успіхів на посаді Головнокомандувача Збройних Сил України. Попереду — багато роботи. Працюємо заради перемоги України». Третій армійський корпус | Instagram | Facebook | YouTube | Threads | ab3.army | TikTok | Підтримати 🇺🇦

Михайле Васильовичу, не вітатиму, немає з чим. Але подякую за те, що прийняли цю невдячну посаду у такий складний для країни час. Армія має проблеми і потребує концептуальних змін для їх вирішення. Вірю, що все вийде. Безумовно, спільними зусиллями.

Все ж таки про створення сержантського комʼюніті мають говорити сержанти, які мають потужний сержантський бекґраунд і бездоганну репутацію, а не матроси-железняки.

Як одна заява в інтернеті може показати всю людську сутність…

Трагедія західного світу полягає в об’єктивації буття. Коли людина починає сприймати все навколо виключно як об’єкт, вона мимоволі наділяє світ власною логікою, накладаючи на нього очікування, що випливають з її способу мислення, а тому бачить вже не сам світ, а його відображення у власних категоріях. Логіка в сучасному розумінні є спадком Арістотеля. Це наука про правильне мислення. Водночас для греків до Арістотеля центральним було не поняття науки, а ἐπιστήμη. Не просто знання як сукупність фактів, а знання як спосіб відкритості до сущого. Це були знання про становлення, про смисл і про спосіб людського перебування у світі. Не як про окремі дисципліни, а як про три взаємопов’язані виміри буття. Те, що ми сьогодні визначаємо, як фьюзіс, колись означало не просто природу. Мова йшла про саме становлення, про вихід сущого із прихованості у відкритість. Рослина, що проростає із зерна, або схід Сонця є лише прикладами цього процесу. Його суть полягає у тому, що суще відкриває себе світові. Логос також був значно ширшим за сучасне розуміння логіки чи раціональності. Він збирав усе відкрите в осмислену єдність, дозволяючи людині бачити світ не як хаотичний набір речей, а як цілісність. Етос в свою чергу означав значно більше, ніж моральні норми. Це був спосіб перебування людини у цій відкритості, спосіб її життя відповідно до того, як відкривається буття. Чи можна було уникнути систематизації? Навряд. Але разом із Арістотелем відбувається вирішальний поворот. Фізика дедалі більше стає наукою про закони природи, логіка про правильне мислення, а етика про мораль. Ця систематизація дала людству неймовірну точність, але водночас звузила горизонт самого питання про буття. Людина дедалі менше мислить себе, як учасника відкритості буття і дедалі більше сприймає буття як те, що існує лише, як предмет її мислення. Та найглибша проблема навіть не в цьому. Сьогодні ці науки викладаються так, ніби вони не мають спільного кореня і належать до різних площин людського досвіду. Ми побудували величезну цивілізацію, у якій наука і техніка стали універсальною мовою світу. Але водночас майже втратили здатність ставити питання про саме людське буття, перетворивши навіть його на черговий об’єкт дослідження. У цьому і полягає парадокс сучасності: цивілізація дала нам безпрецедентну владу над сущим, але дедалі більше віддаляє від розуміння того, заради чого ця цивілізація взагалі існує.

Сьогодні була чергова роздача політичної біжутерії. Нагороджували звільнених бюрократів, яких переставили з одного кабінету в інший, піддали рокіровці,, видали ордени як сувенір на згадку про перебування при владі. І десь у цьому списку раптом опинився бойовий командир, який буквально тримає фронт, щоб у цьому політичному борделі взагалі була можливість гратися у перестановки ліжок. Хто ще не в курсі - орденом Богдана Хмельницького III ступеня було нагороджено командира 3-го армійського корпусу Андрія Білецького. Перша нагорода за 12 років війни. Єдине незрозуміло - хто кого мав прикрашати: орден Білецького чи Білецький цей список?

Сьогодні хороший день. Рада проголосувала за законопроєкт 15225. Відтепер колишні увʼязнені , які долучились до нас з тюрем, отримують право на : -щорічну пʼятнадцятиденну відпустку -переведення до інших «Шквалів»після року служби.) -можливість переміщення до тилових підрозділів за рішенням ВЛК І багато інших бонусів. Дякую всім, хто голосував, а також розробникам законопроєкту, зокрема Любов Галан. Сподіваюсь , найближчим часом також буде впроваджена процедура по присвоєнню офіцерських звань. Радію за чоловіків, які нині наддостойно показують себе в лавах 3 штурмової. Побільше б таких голосувань.

OnlyBars

Питання істини, як несокритості стосується і ситуації з мобілізацією в Україні, адже те, що здається багатьом очевидним зі своєї мильної бульбашки, насправді перебуває сокритим для всіх інших: для одних війна відкриває світ, як простір обовʼязку і відповідальності, для інших - як загрозу особистому комфорту і благополуччю. Саме тому люди можуть дивитись на одну і ту ж подію, але бачити різні реальності. Чому так? Починаючи з 1775 року Україна фактично не мала державності, тим не менш, не полишаючи спроб ведення подальшої боротьби. Гачок полягає у тому, що на кожному з цих етапів ворог знищував тих, хто проявляв бодай якусь пасіонарність. Чого лише варте XX сторіччя - три голодомори, розстріляне відродження і дві світові війни, де найкращі з українців поклали своє життя. Те, що зветься тяглістю політичної, військової чи будь-якої іншої традиції - у нас було перервано масовими репресіями, депортаціями і цілеспрямованим геноцидом активних суспільних прошарків. У нас просто напросто практично відсутні родини, в яких хоча б 3-5 поколінь поспіль передавалися хоча б якісь принципи елітаризму. Якщо поколіннями руйнувалися носії державницького світогляду, то не дивно, що значна частина сучасного суспільства не успадкувала відповідного способу мислення. Ми забовʼязані для себе визнати той факт, що ті, хто нині формує суспільну думку, за своєю внутрішньою суттю і принципами не можуть її сформувати відповідно до викликів. Не тому що хтось кращий, чи гірший, а тому що батьки, діди, прадіди і так далі, які мали б навчити цьому нинішнє і попередні покоління на кожному етапі знищувалися. Саме тому коли ми розуміємо , що мобілізація критично важлива для нашого виживання загалом, і нам здається, що це мали би розуміти і всі інші, - інші виховані на абсолютно інших засадах і принципах: індивідуального успіху, особистої безпеки і приватного благополуччя. У інших поняття сутності свободи полягає в тому , що вони нікому нічого не винні. Вони і справді так сприймають свободу. Ми сприймаємо її інакше. І це проблема . Велика герменевтична проблема, яка всерйоз посилює вже існуючу екзистенційну загрозу: ми живемо не лише в умовах війни, а й в просторі різних інтерпретацій самої війни. Одні бачать боротьбу за існування держави, інші лише тимчасову незручність власного життя. Крім того, давайте не забувати, що людина це те, що вона споживає : їжу, напої і інформацію. Якщо ми не будемо виховувати своїх людей , їх виховуватиме ворог. Всі проблеми не лише від людської неосвіченості, а й від невміння проводити причинно-наслідкові звʼязки між власним комфортом сьогодні і існуванням Держави завтра. Вони і справді їх не проводять. Вони і справді щиро впевнені, що якщо зупинити мобілізацію - закінчиться війна і все буде, як раніше. Частина з них просто не хоче думати інакше, тому що тоді доведеться виходити з зони комфорту, а частина свято в це вірує. Наша ж задача, окрім війни, - вчити інших. Це складно, інколи це викликає ненависть і агресію, але виклики XXI сторіччя можуть бути куди серйознішими ніж здаються, виводячи нас в площину куди ширшого поля , ніж війна з рф. У цьому контексті ми потребуємо не лише національних еліти, аристократії духу, що возвеличується у своїй жертовності, ми також потребуємо мислячої нації. І наша задача вчити їх. Різними шляхами, але доносити істину, виводячи сокрите назовні.

Побачив не щирі вибачення за вчорашню ситуацію у Львові і вирішив, що потрібні щирі. Вони виглядають так) Виховну бесіду проведено, зрадник переданий у відповідні органи. Дякую не байдужим невідомим патріотам)

ὄνους σύρματ᾽ ἂν ἑλέσθαι μᾶλλον ἢ χρυσόν.

ἁρμονίη ἀφανὴς φανερῆς κρείττων

Як і казали, тепер за бойові дії на глибину до ВОП платиться 170 тис., а на глибину до РОП - 70. При цьому важливо врахувати, що дні такої участі вже не сумуються, а оплачуються пропорційно дням такої участі починаючи з червня. Але є хороша новина для тих, хто не "зібрав" 30 днів на РОП за старим порядком - вони не згорять. Передбачено, що їх повинні також виплатити пропорційно. Виплату 20 і 40 тис. за ведення штурмових дій будуть верифіковувати органи військового управління. Тобто, потрібно буде направити пакет документів до управління корпусу або іншого ОВУ, отримати наказ про підтвердження участі в бойових діях, і тільки на підставі такого наказу можна буде ці виплати провести. Нарахування ж 100 тис. за взяття противника в полон, зокрема і розподіл суми, здійснюватиме командир частини. На підставі визначеного пакету документів, в тому числі з пропозиціями розподілу грошей між військовослужбовцями, які брали в полон. А от за знищення противника в стрілецькому чи рукопашному бою 15 тис. будуть нараховувати після оцінки результатів в "Дельті" та верифікації з Фонду розвитку інновацій. Для цього в частинах треба буде ще призначити відповідального за внесення даних в "Дельту". І розподілятися ці 15 тис. будуть рівномірно між військовослужбовцями, які брали участь в цьому бою. Поки що виглядає якось так. Очікую, що в цей наказ ще будуть вноситися зміни, бо ряд питання залишилися не зовсім зрозумілими або не вирішеними. Але вже зараз є з чим починати працювати. @LykourgosLexi

«Щасливе курча». Як ще більш цинічно можна назвати птахопереробне підприємство? Більш цинічно звучить лише ТОВ «Омега 3», яке є робочим підприємством, що працює під цією назвою. Чим гучніша назва, тим більше мух, смороду і забрудненої води? Коли підміна понять стосується людського життя і здоровʼя, - стає не смішно. Нині Золотоноша стала жертвою підприємства зі статутним капіталом 1000 гривень і 281 мільйоном гривень активів. Перевірки з боку правоохоронних органів, екологічних інспекцій і всеможливих інстанцій не дають очікуваного результату. Це автоматично не означає що у тих, хто труїть воду і спричиняє ракові захворювання, міцний політичний дах. Але це точно означає що система не працює так, як мала б. Коли до військових звертаються місцеві жителі, ситуація потребує особливого контролю. Закликаю всі інстанції проявити особливу увагу до цього підприємства, яке , вірогідно, вже винне у знищенні українського середовища.