现已上线！2025 年 Telegram 研究 — 年度关键洞察 
Храм поезії (🖤)
前往频道在 Telegram
зв'язок: @jessihalliwell чат t.me/uapoets1 прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
显示更多1 328
订阅者
-124 小时
+37 天
+3730 天
数据加载中...
吸引订阅者
七月 '26
七月 '26
+3
在1个频道中
六月 '26
+79
在2个频道中
Get PRO
五月 '26
+60
在2个频道中
Get PRO
四月 '26
+64
在1个频道中
Get PRO
三月 '26
+60
在2个频道中
Get PRO
二月 '26
+49
在2个频道中
Get PRO
一月 '26
+52
在2个频道中
Get PRO
十二月 '25
+62
在2个频道中
Get PRO
十一月 '25
+53
在6个频道中
Get PRO
十月 '25
+65
在2个频道中
Get PRO
九月 '25
+49
在3个频道中
Get PRO
八月 '25
+57
在4个频道中
Get PRO
七月 '25
+34
在4个频道中
Get PRO
六月 '25
+40
在5个频道中
Get PRO
五月 '25
+47
在7个频道中
Get PRO
四月 '25
+28
在1个频道中
Get PRO
三月 '25
+32
在4个频道中
Get PRO
二月 '25
+38
在2个频道中
Get PRO
一月 '25
+62
在9个频道中
Get PRO
十二月 '24
+46
在4个频道中
Get PRO
十一月 '24
+74
在9个频道中
Get PRO
十月 '24
+40
在6个频道中
Get PRO
九月 '24
+52
在2个频道中
Get PRO
八月 '24
+50
在4个频道中
Get PRO
七月 '24
+50
在6个频道中
Get PRO
六月 '24
+54
在4个频道中
Get PRO
五月 '24
+35
在12个频道中
Get PRO
四月 '24
+37
在4个频道中
Get PRO
三月 '24
+70
在5个频道中
Get PRO
二月 '24
+45
在2个频道中
Get PRO
一月 '24
+48
在3个频道中
Get PRO
十二月 '23
+36
在2个频道中
Get PRO
十一月 '23
+27
在1个频道中
Get PRO
十月 '23
+34
在2个频道中
Get PRO
九月 '23
+23
在0个频道中
Get PRO
八月 '23
+33
在0个频道中
Get PRO
七月 '23
+55
在0个频道中
Get PRO
六月 '23
+25
在0个频道中
Get PRO
五月 '23
+106
在0个频道中
Get PRO
四月 '23
+32
在0个频道中
Get PRO
三月 '23
+58
在0个频道中
Get PRO
二月 '23
+89
在0个频道中
Get PRO
一月 '23
+1 054
在0个频道中
| 日期 | 订阅者增长 | 提及 | 频道 | |
| 04 七月 | 0 | |||
| 03 七月 | 0 | |||
| 02 七月 | +3 | |||
| 01 七月 | 0 |
频道帖子
Шагане ти моя, Шагане.
Катували сьогодні мене.
Завжди стане причин у катів:
Бо насмілився жити, як хтів,
Говорити, любити, як хтів.
Добрим був до собак і котів.
Свою землю любив, Шагане.
І за це убивали мене.
Шагане ти моя, Шагане,
Як ти зможеш впізнати мене?
На шевроні - розлючений птах.
Жовто-синій браслет на кістках,
Будь-хто зараз впізнАє мене,
Дивна слава бува, Шагане.
Шагане ти, моя, Шагане,
Сплю між соснами, бачу страшне:
Нас тут сотні, ось мама, там син,
Ти дізнаєшся все із новин,
Не заплющуй очей, Шагане,
Все минає, і це теж мине,
Але пам'ять міцна, як алмаз,
Пам'ятай і розказуй про нас,
А як прийдуть тобі, Шагане,
Заливати про рож прі лунє,
про раздольє і сєвєрний край,
Посміхайся, кохана, й стріляй.
Хай твоя не здригнеться рука,
Будь упевнена, вільна й легка.
Кожна куля мене пом'яне.
Кожна куля — це ми, Шагане.
Світлана Дідух Романенко
| 2 | Він приходить в подобі крука, пахне димом та розмарином.
І поранені тягне руки до палаючого каміну.
Наливаю йому глінтвейну - подаю у закляклі пальці.
Очі в нього - як води Рейну, очі виснаженого скитальця.
Пробирають мене шипами раз у раз по сорочці білій.
Він ховає на ребрах шрами - візерунки на мерхлім тілі,
Ніби крила йому зламали у забльованих казематах,
У багнюку оту втоптали і залишили подихати.
І гнояться на серці рани (химородні безсилі трави),
А на спині - рубців багряних квітнуть спогади про криваве.
«Затаврований я безхатько, а життя не таким здавалось.
Я купався в любові батька - та брехнею вона звивалась,
Для братів я був ладен бути тим хто піде за них на плаху…
Та вони не хотіли чути і вклонялись сліпому страху.
Кожен зрадив мене і продав, сто ножів устромили в спину,
Лише за те, що я їм свободу показав та кайдани скинув»
Мʼяко гладжу сутулі плечі, розумію - цього замало.
І молюся, хоч трохи легше щоб йому ненадовго стало.
Та стираються покоління на кордоні між сном та Навʼю,
І віки на моїх колінах до світанку рида Диявол
@dr_in_black | 71 |
| 3 | особисті кордони
розквітають жовтим сонечком,
боронять гостротою
голок-променів
у тепличній
мертвій петличці
білого комірця,
який все стискає шию…
чи це алергія на пилок?
подих холоне.
і нехай.
і вдихай.
раз-два,
раз-два…
три?
рази перевірити:
чи вимкнено світло,
вода,
замкнені двері…
три —
кити,
на яких тримався світ,
доки не затонув.
три!
чимдужче, ледащо,
рушником чи наждачкою
кляту закляклу гримасу обличчя…
чи зітреться стара ідентичність?
видихай,
вдихай…
і дмухай!
кульбабка відцвітає,
минулі кордони розлітаються.
сніжить —
білі клаптики
кружляють у похоронному
марші
Мендельсона.
і в радості, і в горі?
краще і нагорі, і внизу;
до óсуду — потім під суд.
летіли до сонця?
не проростуть.
скляна стеля — не родючий ґрунт.
не пробʼєш головою,
хіба додасться сивих пасм
від інею білої плісняви.
годі.
пора на роботу,
не запізнюйся.
@poetkapilotka | 76 |
| 4 |  https://send.monobank.ua/jar/A43vWGoVWp
Я відкрила банку, хто може долучайтесь.
Хто не може - чекайте ЗП і долучайтесь тоді 😏
Плануємо придбати:
- турнікет SICH - 100 шт.
100х700=70000
Номер картки банки: 4874 1000 3892 6914
Instagram: @medicine_4_ukraine
🎯 Ціль: 20 000 ₴ | 89 |
| 5 | Послухай хвилі повітря та дихай за ритмом тихо,
тук-тук, обирай закляття і грайся зі світлотінню.
Звільняйся, бо ти — не тіло. Он привид крутого Гудіні
стрибає з трамвая вісім на острів туманів — Сихів.
Ти кажеш, що смерть звільняє, а ти за життя звільнися.
Тумани когось з’їдають, а хтось з них збирає згустки
енергії для мистецтва, що зводить фортеці в пустках.
Фортеці, а не в’язниці. Над ними вже сяють зіниці.
Під ними — підземні води, що живлять тебе чудесами,
що прагнуть піднятись над нами. Цей імпульс хіба не вабить?
Страхи — це ілюзії втрат, що давні, як рід баобабів.
Не бійся: я ще з тобою і привид із нами (той самий).
Стрибай із трамвая вісім на острів веселки — Сихів,
Зі звивин сплети павутиння у замку в країні Оз,
тук-тук, загадай бажання. От бачиш, воно вже збулось.
Жени вже того Гудіні. Це тільки між нами… Тихо.
Дихай.
Тс-с-с.
© Олена Галунець
@virshoplitkarka 🚃
#олена_галунець | 153 |
| 6 | шкірі твоїй зізнаватись в любові
падати вниз
серце моє з глоду і крові
не зупини
що таке спокій, що таке вічність,
нащо вони
спалахом миті ми пересвічені
в світі гонитв
розсипи родимок креслити-креслити
дотиком губ
з рук, простирадел плести перевесло
з слів – перегук
в очі – безодню горіхову – прірвисько
падати вниз
пісне моя, неназване прізвисько,
не перервись
Іванка Світляр (@bukhtasvitla)
#поезія #вірші | 185 |
| 7 |  Небо згортає докупи осяйні нитки,
Серед сумливих клубків калатає гроза.
Вітер і дощ залишилися на самоті,
Вицвіт химерних ромашок похмуро тремтить,
Від танцю заливи утомлений світ замовчав.
Захисток сповіді чахне побіля хатин,
Невід гризот огортає смагляві хрести.
Гінко ступає, узявши барвінок пахкий.
Парох чекає…Та тіло істотно дрижить.
«Тихо, Явдохо, не вдасться святому втекти!».
Хвиля жаги обіймає незайману плоть.
Розум зникає від погляду темної зʼяви,
Магія відьми схопила руїни думок.
Всесвіт одразу спинився і шпарко замовк.
Вирвала серце раба і з собою забрала.
Лячне житло похилилося біля пітьми,
Морок гріхів окуповує врунистий ліс.
Гарпія прагне довічне життя зберегти,
Суще чаклунки, насправді, не має ціни.
Маска красуні не зникне багато століть. | 93 |
| 8 |  Warsaw
серпень — нитка, зараз стоншиться і порветься
проведе тебе до осінньої меланхолії
і хапаєш-п’єш повітря, і йдеш по коліях
добігають кінця літніх подорожей кілометри
і вмирає в тобі одне, іншим повнишся надмір
кожен серпень п‘янить безповоротно втраченим
все, чого боїмося, кому надаємо значення
розпадеться на пил і тільки тоді стане явним
кожне «зараз» у шкіру знемогою вмить врізається
кожне «потім» з поправкою на «якщо виживем»
відриваєш частинку себе — стане комусь поживою
але серпень йде сміючись, йому байдуже
@novakain_poetry | 188 |
| 9 | Дряпає день
Душна пітьма
Й імена звірині
В палкій молитві тіней
Потворне плем’я
Фарбує лиця
Лементує в мені
Спадень на дні
Застінне
Затайне
Незвідане як лоно
Важче столітнього полону
Пеленою крайньою
Притягує вогні
Спадень в імлі
Як? Де?
Лукаве минуле
Мене притягнуло
Промінням у небо
Спалює сосни
Розламує землю
В соляному стовпі
Спадень в мені
@ankolesan
#анґа_зелена | 216 |
| 10 | Літо в зеніті
Падає липовий цвіт на повернхю води
Липень востаннє стрибає у воду - і вирине молодим
серпнем; листя тонке, просвічені сонцем прожилки
Ми дожили аж до серпня - бачиш, як нам пощастило
Ти ж пам‘ятаєш про всіх, кому пощастило менше?
Ти ж тепер замість них маєш берегти межі
Ти ж тепер замість них маєш сміятись любити дивитись у небо
Кожна новина - гострою скалкою в нерви
Місяць в повні червоний від крові і жару
Навіть він у жалобі, але ті, хто стріляють, безжальні
Де твоя легкість, де все, що тебе тримало?
Носиш війну із собою усюди як носять помаду
Ти забагато говориш про смерть, ти це знаєш?
Ось тобі пісня в машині і вікна відкриті навстіж
Ось тобі теплий пісок і мокре коротке волосся
Ось тобі все, щоб тільки забути вдалося
Щоб тільки забути місто, в яке прилетіли ракети
Щоб не пам‘ятати, хто ти
Щоб не пам‘ятати, де ти
@buryanpoetry
#хопта | 237 |
| 11 | що означає бути цілими?
чи ціле — червиве яблуко
чи ціле яблуко більше за суму його частин: яблуко, червʼяка, дірку від червʼяка
а дірка від бублика
а коли червиве серце
а як ціла держава?
чому ми памʼятаємо, що Ян Смутс ввів термін «холізм», філософія цілісності, та не те, що він був за расову сегрегацію
цілісність у сортуванні за фактом народження?
чи я тепер — теж фашистка, бо зву росіян другосортними?
— ти ціла?
— всі цілі?
всі цілі уражено ворогом
що означає бути цілими?
що означає бути цілями?
кожного дня прокидатися з думкою «сьогодні не я»
дивитися, як росіяни на червоних доріжках розсипаються червʼяками
заповзають у ваші західноєвропейські яблука
як їм
там
тісно
і затишно разом з тим
сучасна імперія колишній імперії
—
дім
що означає бути цілими?
булí колонії майже ніколи цього не знали
від зміни доданків сума не зміниться
окупація — інша форма війни
відійди від вікна
осколок летить
«сьогодні не ти»
«сьогодні не ти»
«сьогодні не я»
питання:
чи лишишся цілою завтра?
й скільки російським вбивцям
здасться бієнале й кіна
щоб стерти твоє імʼя
щоб стерти
тебе
цілу | 106 |
| 12 | Ми прокинемось разом о 7.15.
В тихім затишку дому й обіймах весни.
Нам не треба спішити, сьогодні в нас свято.
Про цей день ми молились і бачили сни.
Ти відкриєш повільно жаккардові штори.
Вони знехотя світло запустять в наш рай.
Я сховаюсь від нього в ковдряному морі,
В його хвилях принишкну, як в храмі лихвар.
Ти котячими кроками підеш до кухні.
Загуркоче щось з посуду — я не здригнусь.
Всі причини боятися звуків відсутні.
Лише пам'ять озветься тривожно чомусь.
Я покину свій сховок й вгамую цікавість.
Обережно, немов в кукурудзі байбак,
Зазирну й милуватимусь таїнством кави,
Причаститись яким ти так любо забаг.
Я водитиму поглядом по твоїх рисах,
Карбуватиму обриси вранішніх див.
А ти будеш мене дратувати навмисно
Наготою своєю, як завжди любив.
Ти запросиш мене на прогулянку містом.
Ніжно вручиш спаньку рятівний еліксир.
Втаємничена в чудо, погоджуся, звісно.
Ми ж так довго чекали цей сонячний мир.
@zapyskyneofitky
#ковтокперемоги | 231 |
| 13 |  Принесла до вас новини: у мене вийшла книжка.
Це феміністична антиутопія про світ, де жінок вчать коритися, не ставити запитань і не довіряти власним думкам, а релігійну мову використовують як інструмент влади.
Тут є дві героїні, дві дуже різні оптики, закрите теократичне суспільство, культ покори, контроль над тілом і пам’яттю - та сумнів, який у такому світі майже дорівнює злочину.
Якщо любите темну соціальну фантастику, антиутопії, історії про жіночий спротив, релігію, владу й маніпуляції - це вона.
Ілюстраторка - Вік Файфер.
За підтримки журналу KANVA.
Книжку можна замовити на Readeat: https://readeat.com/product/624867-pravda-v-slovah-togo-hto-govoryt
І, як завжди, дуже чекатиму на ваші відгуки після прочитання. | 105 |
| 14 | О шостій ранку не прийнято посміхатися,
Особливо в громадському транспорті.
Це культура робітничого класу,
Буть культурним хоча б біля «каси»
Водію, простягнувши купюру,
Будь серйозним і трошки похмурим.
Так, разом ви зустріли світанок,
Проте посмішка?
Друже, зарано…
І дантисти - девʼять з десятки
Із рекламою пасти як пастки.
Говорили про стан та здоров’я
А не рот, що відкрився дугою.
Ти не можеш радіти в трамваї!
І в тролейбусі, це - заважає!
Тож маршрутка чи новий автобус,
Твоя посмішка - смутку розфокус.
Половина не хоче тут бути,
Від похмілля пʼятірку з них мутить.
І вони передмістям помʼяті
Сидять,
А хтось має стояти…
Дозрівають в сидіннях бабусі
Для ранкових на ринку дискусій.
А фундамент нового будинку
Чоловіка чекає і пилку.
На заводи спішить пролетарій.
А у офіс - фанат канцелярій.
Паралельно колона заторів
І ніхто!
Не ворушить губою.
І який би не був в тебе привід,
Місто буде холодне, як брила.
Навіть сонце, що сліпить-фліртує,
Робить писок твій, як у підбуля.
Проживи пасажиром зупинки,
Хай сидіння штовхає колінки,
Хай місцевих захоплює гомін.
Тебе теж пнуть в амбре невдоволень!
Це звичайна картина у будні
Прокричиш: «зупиніть на наступній»
Підеш пити із кулера воду
Як дорослий, що має роботу,
Як дорослий ти будеш «не в змозі»,
Не в ресурсі,
Ще там на порозі.
Пильнувати ти вирушиш стрілки,
Щоб секундна штовхала сусідку.
І о шостій, але пополудні,
Не повірите, в нашій культурі
Робітничого чесного класу…
Якщо вечір - гайда посміхатись!
23.05.2026
Соцмережі автора | 252 |
| 15 | лінії
за кришталиком сонного неба
давно зійшлися на тобі
чи то хрестом
чи то шитим хрестиком
приймаємо один одного
наче таблетки від тиску —
час витрачатися давно сягнув межі
а за нею
лише тьмяні бульбашки мильних озер
плакáти наплаканих котами джерел
миргородської
щоб на печінці не гірко
алкогольні витрішки
закінчуються ранковим усвідомленням
заперечення злість торг депресія
все по канону
хоча прийняття не поспішає з ложкою сиропу
доведеться ще довго викашлювати
а я
досі виводжу літери на твоїй спині
вгадаєш,
якою буде остання?
@viknapoetry
#єва_верле | 262 |
| 16 |  Ось такі рибки вийшли
Можливо якось зніму при кращому
світлі🩵 | 116 |
| 17 | донорство
випростовує крила
плануючи
наче Сайракс над Лондоном
звичка віддавати тепло до останнього
така ж рефлекторна
як спазми шлунку після
приходить чоловік
вмикає ожинові сутінки
напускає туману з рептильних глибин
говорить мовою тіла
а ти мовчиш
бо твоє
звикло не відчувати
бери мої очі
від першої до найчервонішої зорі
тримай мої пальці
допоки гілка хирлява не хрусне
пий моє серце з гарячих вуст
захлинаючись його океанами
а як дійдеш до останньої кісточки
що твердо засіла ядром
зміни правила тілесності
так
як змінюють замок на дверях
а я залишу їх
відчиненими —
з відбитками пальців на внутрішніх островах
зі слідами пороху
біля маминих настанов
з кратером від космічних програм
на місці серця
що з цим усім робити —
вирішувати тобі
я просто залишу ключі на тумбочці біля входу
впізнаєш за чорним склом ожини від брязкальця
я зовсім не боюся
гучного голосу незнайомця на кручених сходах
не соромся
випускаючи крила дверей
тріпотіти під порожнечею протягів —
красти більше
нічого.
@viknapoetry
#єва_верле | 135 |
| 18 | Половинами
Ти спиняєш слова мої й подихи
На півзвуках, півмірах, півпоглядах.
Ми не матимем пристрасних споминів,
Бо залишимось напівзнайомими.
Напівкроками в крапках із комами
Кожен матиме шанс на півпомилку -
Розірватися снами й піввтомою,
Загубитися у півсвідомому.
Не добігти до нас півдорогами,
Напіврухи тепер затамовані.
Можна, буду тобі неповторною,
Напівніжною, напівпрозорою?
Трохи поряд, півдалями, колами,
Напівлеготом теплим над скронями,
Півнадії накрили долонями,
Не порушили напівзакони ми.
Може десь, над гірськими потоками
Напівмріями злину й півдобами,
Розлечусь на клітини півросами -
Не добігли... лишилися босими...
29.06.2023
© @olesya13r | 1 |
| 19 | донорство
випростовує крила
плануючи
наче Сайракс над Лондоном
звичка віддавати тепло до останнього
така ж рефлекторна
як спазми шлунку після
приходить чоловік
вмикає ожинові сутінки
напускає туману з рептильних глибин
говорить мовою тіла
а ти мовчиш
бо твоє
звикло не відчувати
бери мої очі
від першої до найчервонішої зорі
тримай мої пальці
допоки гілка хирлява не хрусне
пий моє серце з гарячих вуст
захлинаючись його океанами
а як дійдеш до останньої кісточки
що твердо засіла ядром
зміни правила тілесності
так
як змінюють замок на дверях
а я залишу їх
відчиненими —
з відбитками пальців на внутрішніх островах
зі слідами пороху
біля маминих настанов
з кратером від космічних програм
на місці серця
що з цим усім робити —
вирішувати тобі
я просто залишу ключі на тумбочці біля входу
впізнаєш за чорним склом ожини від брязкальця
я зовсім не боюся
гучного голосу незнайомця на кручених сходах
не соромся
випускаючи крила дверей
тріпотіти під порожнечею протягів —
красти більше
нічого.
@viknapoetry
#єва_верле | 1 |
| 20 | Почали етер, заходьте)
Трошки почекаємо і будемо судити: https://www.twitch.tv/kildun4ik | 108 |
