Padre Poltava
前往频道在 Telegram
Телеграм канал священика ПЦУ Олександра Дедюхіна Займаюся метафізичним обґрунтуванням України з точки зору Царства Небесного Приватне спілкування можливе через мессенджер фб https://www.facebook.com/strierej
显示更多📈 Telegram 频道 Padre Poltava 的分析概览
频道 Padre Poltava (@padrepoltava) 乌克兰语 语言赛道中的 是活跃参与者。目前社区聚集了 12 391 名订阅者，在 宗教与灵性 类别中位列第 7 075，并在 乌克兰 地区排名第 4 821 位。
📊 受众指标与增长动态
自 невідомо 创建以来，项目保持高速增长，吸引了 12 391 名订阅者。
根据 08 十月, 2026 的最新数据，频道保持稳定运转。过去 30 天订阅人数变化为 -125，过去 24 小时变化为 -2，整体触达仍然可观。
- 认证状态： 未认证
- 互动率 (ER)： 平均受众互动率为 24.71%。内容发布后 24 小时内通常能获得 10.74% 的反应，占订阅者总量。
- 帖子覆盖： 每篇帖子平均可获得 3 062 次浏览，首日通常累积 1 331 次浏览。
- 互动与反馈： 受众积极参与，单帖平均反应数为 377。
- 主题关注点： 内容集中在 христос, полтава, різдво, церква, люда 等核心主题上。
📝 描述与内容策略
作者将该频道定位为表达主观观点的平台：
“Телеграм канал священика ПЦУ Олександра Дедюхіна
Займаюся метафізичним обґрунтуванням України з точки зору Царства Небесного
Приватне спілкування можливе через мессенджер фб https://www.facebook.com/strierej”
凭借高频更新（最新数据采集于 09 十月, 2026），频道始终保持新鲜度与高覆盖。分析显示受众积极互动，使其成为 宗教与灵性 类别中的关键影响点。
12 391
订阅者
-224 小时
-157 天
-12530 天
数据加载中...
吸引订阅者
十月 '2610月 '26
十月 '26
+9
在4个频道中
九月 '26
+46
在2个频道中
Get PRO
八月 '26
+43
在6个频道中
Get PRO
七月 '26
+44
在1个频道中
Get PRO
六月 '26
+59
在7个频道中
Get PRO
五月 '26
+56
在4个频道中
Get PRO
四月 '26
+89
在3个频道中
Get PRO
三月 '26
+46
在4个频道中
Get PRO
二月 '26
+387
在7个频道中
Get PRO
一月 '26
+750
在4个频道中
Get PRO
十二月 '25
+331
在2个频道中
Get PRO
十一月 '25
+266
在2个频道中
Get PRO
十月 '25
+429
在12个频道中
Get PRO
九月 '25
+244
在4个频道中
Get PRO
八月 '25
+357
在4个频道中
Get PRO
七月 '25
+468
在3个频道中
Get PRO
六月 '25
+349
在5个频道中
Get PRO
五月 '25
+240
在9个频道中
Get PRO
四月 '25
+407
在5个频道中
Get PRO
三月 '25
+143
在5个频道中
Get PRO
二月 '25
+172
在12个频道中
Get PRO
一月 '25
+126
在9个频道中
Get PRO
十二月 '24
+207
在40个频道中
Get PRO
十一月 '24
+219
在42个频道中
Get PRO
十月 '24
+150
在41个频道中
Get PRO
九月 '24
+453
在56个频道中
Get PRO
八月 '24
+39
在18个频道中
Get PRO
七月 '24
+404
在56个频道中
Get PRO
六月 '24
+266
在52个频道中
Get PRO
五月 '24
+266
在49个频道中
Get PRO
四月 '24
+434
在43个频道中
Get PRO
三月 '24
+101
在6个频道中
Get PRO
二月 '24
+999
在14个频道中
Get PRO
一月 '24
+1 310
在11个频道中
Get PRO
十二月 '23
+1 290
在14个频道中
Get PRO
十一月 '23
+1 631
在10个频道中
Get PRO
十月 '23
+1 581
在4个频道中
Get PRO
九月 '23
+2 978
在0个频道中
Get PRO
八月 '23
+3 701
在0个频道中
Get PRO
七月 '23
+326
在0个频道中
Get PRO
六月 '23
+226
在0个频道中
Get PRO
五月 '23
+46
在0个频道中
Get PRO
四月 '23
+272
在0个频道中
Get PRO
三月 '23
+329
在0个频道中
Get PRO
二月 '23
+449
在0个频道中
Get PRO
一月 '23
+197
在0个频道中
Get PRO
十二月 '22
+68
在0个频道中
Get PRO
十一月 '22
+75
在0个频道中
Get PRO
十月 '22
+247
在0个频道中
Get PRO
九月 '22
+182
在0个频道中
Get PRO
八月 '22
+349
在0个频道中
Get PRO
七月 '22
+229
在0个频道中
Get PRO
六月 '22
+359
在0个频道中
Get PRO
五月 '22
+131
在0个频道中
Get PRO
四月 '22
+417
在0个频道中
Get PRO
三月 '22
+1 187
在0个频道中
Get PRO
二月 '22
+215
在0个频道中
Get PRO
一月 '22
+1 735
在0个频道中
Get PRO
十二月 '21
+954
在0个频道中
Get PRO
十一月 '21
+190
在0个频道中
Get PRO
十月 '21
+1 046
在0个频道中
Get PRO
九月 '21
+561
在0个频道中
Get PRO
八月 '21
+8
在0个频道中
Get PRO
七月 '21
+127
在0个频道中
Get PRO
六月 '21
+565
在0个频道中
Get PRO
五月 '21
+13
在0个频道中
Get PRO
四月 '21
+10
在0个频道中
Get PRO
三月 '21
+4
在0个频道中
Get PRO
二月 '21
+44
在0个频道中
Get PRO
一月 '21
+20
在0个频道中
Get PRO
十二月 '20
+2 282
在0个频道中
| 日期 | 订阅者增长 | 提及 | 频道 | |
| 08 十月 | +3 | |||
| 07 十月 | +2 | |||
| 06 十月 | 0 | |||
| 05 十月 | 0 | |||
| 04 十月 | 0 | |||
| 03 十月 | +1 | |||
| 02 十月 | +1 | |||
| 01 十月 | +2 |
频道帖子
Колись Більбо Бегінс сказав: "Це не діло — не враховувати дракона, з яким живеш поруч".
Толкієн добре знав людську природу. Тому його Дракон — не просто казкове чудовисько. Це образ реального зла, яке завжди стоїть поруч із тим, що хоче народитися доброго.
Про цього Дракона говорить і Біблія:
"І з’явилось інше знамення на небі: ось, дракон величезний червоний з сімома головами і десятьма рогами..." (Одкр. 12.3).
А далі апостол Іван прямо називає його: "дияволом і сатаною" (Одкр. 12.9).
Його робота незмінна: заплутати, привабити, залякати. Вкрасти, вбити й погубити.
Дракон стоїть перед кожною доброю справою, яка має народитися, щоб її знищити.
Перед людиною, яка хоче стати кращою. Перед родиною. Перед Церквою. Перед народом. Перед державою.
Саме тому він стоїть і перед Україною.
Тільки тепер Дракон ховає пащу за словами про "мир", "братні народи" та "традиційні цінності". Він намагається видати імперію за любов, рабство — за порядок, а агресію — за захист.
Але під усіма цими словами — та сама паща.
Брехня. Рабство. Імперія. Насильство.
Ми на своїй Богом даній землі. А Дракон прийшов сюди, щоб зробити нас рабами.
"І розлютився дракон на жону, і пішов, щоб вступити в бій з іншими з роду її" (Одкр. 12.17).
Чому він розлючений?
Бо кожен, хто не вклоняється Дракону, є живим свідченням його поразки.
Україна перестала його боятися.
Ми перестали чекати від нього милості. Перестали просити дозволу бути собою. Перестали вірити його брехні.
Так, Україна стала однією з осей світової боротьби. І перед нами справді простий вибір: стати суб'єктом історії або дозволити написати нашу історію на нашій могилі.
Апостоли теж могли злякатися Риму. Не злякалися.
Імперія була величезною. Християни — жменькою людей.
Але перемогли вони, бо не визнали за Драконом права називати зло добром.
Сьогодні наша черга.
Дракон ще гарчить. Ще кусається. Ще вбиває, але він не безсмертний.
Христос уже переміг.
Нам залишається бути вірними.
Дякую Господу та ЗСУ за новий день.
Дракон поруч. Але він уже смертельно поранений.
| 2 |  Це ж підберезовик?
Викликаю експертів, що скажете? | 2 566 |
| 3 |  І до гарних новин.
Димитрій Донський вирішив здатися у полон ЗСУ | 3 548 |
| 4 | Сьогодні ми дивимося на Богородицю, яка простягає над людьми Свій Покров.
Але треба зрозуміти: від чого Вона нас покриває?
Бо найбільша небезпека — не ракета, не дрон, не ворог і навіть не смерть.
Найстрашніше — коли людина починає розпадатися всередині.
Коли страх відділяє від любові. Біль — від надії. Ненависть — від людяності. Коли війна входить у серце і стає його способом життя.
А весь подвиг Христа — повернути людині цілісність.
Богородиця — жива ікона людства, яке дозволило Богові увійти у свою історію.
Через Неї Слово стало плоттю. Бог не залишився далеким від нашого болю — Він увійшов у людське тіло, дитинство, сльози, самотність і смерть.
Тому Покров — не магічний щит від реальності.
Це знак того, що Бог не залишив людину саму.
На більшості українських ікон Покрови ми бачимо Богородицю, яка стоїть над людьми зі зброєю - над захисниками, над козаками.
І це дуже символічно.
Бо сила Церкви дійсно не в зброї.
Сила Церкви набагато більша.
Церква допомагає нам побачити справжню реальність. Вона показує нам іншу силу.
Силу людини, яка не дозволила ненависті зробити себе нелюдом.
Силу матері, яка чекає сина.
Силу воїна, який захищає, але не перестає бути людиною.
Силу того, хто після втрати все одно знаходить у собі здатність любити.
Силу молитви.
Бо молитва Богородиці - це не втеча від історії.
Вона стоїть посеред історії.
Вона входить у біль людства і підносить його до Бога.
Україна сьогодні особливо знає, що означає просити:
"Пресвята Богородице, спаси нас!"
Ми молимося за воїнів, полонених, поранених, тих, хто чекає, хто втратив дім і близьких.
Але, можливо, сьогодні нам треба навчитися промовляти ще одну молитву:
"Покрий нас від того, щоб ми самі не стали схожими на те зло, від якого Ти нас захищаєш".
Бо можна вистояти у війні — і програти себе.
Можна зберегти місто — і втратити милосердя.
Можна перемогти ворога — і дозволити ненависті перемогти у власному серці.
Тому наше покликання — не просто вижити.
Наше покликання — залишитися людьми.
Під час війни.
Після втрати.
Перед обличчям смерті.
І тому нам мало просто сховатися під Покровом Богородиці.
Ми самі маємо стати Покровом.
Для того, хто слабший.
Для того, хто злякався.
Для того, хто втратив.
Для того, хто залишився сам.
Щоб через наші руки хтось відчув захист, через наше слово — надію, а через нашу присутність — що він не сам.
Бо справжній Покров — це любов, яка стає над людиною, коли світ стає надзвичайно страшним.
Пресвята Богородице, покрий Україну Своїм омофором!
А нас навчи самим ставати Покровом для тих, кого Ти поставила поруч із нами.
Амінь. | 3 002 |
| 5 |  1 жовтня Покрова
Початок літургії в нас о 8.30
Для тих, хто не зможе бути на службі - пишіть імена за здоров'я та за спокій в коментах.
Картки для пожертв (за бажанням)
Приват 4149 6293 7221 6259
Моно 4441 1110 4323 4644
PayPal strierej@gmail.com | 2 142 |
| 6 |  "Ніщо не розкриває характер людини так, як те, над чим вона сміється"
Гете. | 2 533 |
| 7 | "Господи, допоможи нам!"
Так сьогодні приходять до Христа українці.
"Сил уже немає. Біси долають нас. Внутрішні вороги, зовнішні вороги. Втома, страх, біль. Ми вже не знаємо, звідки брати сили. Нам потрібна допомога!"
А Господь мовчить.
Саме так було з хананеянкою. Вона кричала до Христа, просила за свою доньку, а Він "не відповів їй ані слова".
Мабуть, найважче випробування віри — не коли Бог каже "ні", а коли Бог мовчить.
Бо коли Бог мовчить, нам починає здаватися, що Він далеко. Що не чує. Що залишив нас самих серед усього цього божевілля.
Але Євангеліє говорить інакше.
Христос мовчить — і йде далі, а хананеянка йде за Ним.
Вона не отримала відповіді, але отримала можливість залишитися біля Нього.
І зрештою її молитва стає зовсім простою:
"Господи, допоможи мені!"
Без пояснень. Без торгу. Без доказів власної правоти.
Ми можемо просити Господа про перемогу, про мир, про зцілення, про припинення війни, про порятунок близьких. І маємо просити.
Але наша віра не може залежати від того, наскільки швидко Господь виконає наше прохання.
Бо головне — не тільки отримати від Бога те, чого ми хочемо.
Головне — не втратити Бога, коли Він мовчить.
Може зникнути розрада. Може зникнути відчуття Божої присутності. Може зникнути навіть упевненість у тому, що завтра буде легше.
Але не повинна зникнути одна річ: ми йдемо за Христом.
Навіть коли Він мовчить.
Навіть коли попереду темно.
Навіть коли сили закінчилися.
І сьогодні Україна теж може стояти перед Христом, як та хананеянка.
Зі своїм болем.
Зі своїми дітьми.
Зі своїми могилами.
Зі своїми страхами.
Зі своєю виснаженою, але ще живою молитвою:
"Господи, допоможи нам!"
І якщо Господь мовчить — ми не підемо.
Якщо Господь не відповідає — ми не відвернемося.
Якщо сили закінчуються — будемо триматися за край Його одежі.
Бо ми — не ті, хто вірить лише тоді, коли бачить чудо. Ми — ті, хто йде за Христом навіть у темряві.
І тому, Україно, не відступай.
Не відступай від молитви.
Не відступай від Христа.
Не віддавай свій біль відчаю.
Нехай сьогодні наша молитва буде короткою, але такою, яку неможливо зламати:
Господи, ми більше не можемо, але ми все одно йдемо за Тобою. Бо Ти — наш Господь. І крім Тебе нам нікуди йти.
І, можливо, саме в цю мить, коли нам здається, що Небо мовчить, Христос дивиться на нашу землю і каже:
"О Україно, велика твоя віра! Нехай буде так, як ти хочеш!" | 2 803 |
| 8 | Іван Богослов був ще тим гарячим хлопцем.
Одного разу він навіть хотів спалити ціле село за те, що люди не пустили туди Христа. І тільки Христос зупинив його.
Не випадково в юності Івана називали "Сином грому".
Але того самого Івана Церква називає ще й апостолом любові.
Бо він справді навчився любити до самого кінця. Без гарантій. Без надії на щасливий фінал. І навіть без розуміння, що саме відбувається.
Він єдиний з апостолів стояв біля Хреста, коли Ісуса розіп'яли.
Він першим прибіг до гробу, коли почув: "Господа взяли з гробу".
Любов іноді біжить раніше, ніж розум встигає щось зрозуміти.
А наприкінці життя старий Іван постійно повторював: "Дітки, любіть один одного".
Христос не забрав у Івана вогонь.
Він зробив щось більше.
Вогонь Івана, опинившись біля Бога, перестав бути вогнем, який спалює інших.
Він став вогнем, який зігріває.
Бо Христос не обов'язково забирає з нас нашу силу, темперамент, запальність, нашу здатність боротися.
Він очищає їх.
І те, чим ми колись хотіли знищити іншого, у Ньому може стати тим, чим ми будемо зігрівати іншого.
Ось що робить із людиною любов Божа.
Вона не гасить вогонь.
Вона робить його світлом.
І любов'ю | 2 682 |
| 9 | Майбутнього нема. Його ніхто не бачить.
Минулі століття були закохані в майбутнє. Люди сперечалися, якими будуть машини, міста, космічні польоти, суспільство. Жюль Верн навіть лаяв Герберта Уеллса за надмірну фантазію: мовляв, хлопче, це вже зовсім неправдоподібно.
А ми живемо в епоху, коли майбутнє закінчилося.
У музиці - нічого принципово нового. Жанри пережовують самі себе. У кіно - ремейки, сиквели, приквели, спінофи і чергова екранізація того, що вже екранізували три рази. Мода кожні двадцять років урочисто винаходить те, що вже лежало в бабусиній шафі.
Фантастика теж особливо не напружується.
Майбутнє - суцільний постапокаліпсис.
Зомбі, руїни, диктатори, ядерна зима, останні люди на Землі і якийсь брудний тип у шкіряній куртці, який шукає каністру бензину.
Політика взагалі перетворилася на історичний клуб.
Рашка мріє повернутися в совок.
Америка хоче стати грейт егейн.
Європа сумує за якимось прекрасним 2007-м, коли ще здавалося, що історія закінчилася, а газ буде дешевим назавжди.
Китай теж будує своє майбутнє, озираючись у минуле.
А українська мрія?
"Щоб не було війни і кордони 1991 року".
Тобто наше велике бачення майбутнього - повернутися в минуле, яке ще й чомусь називається майбутнім.
Ну, гаразд. Тільки не вийде.
Світ, яким ми його знали, справді закінчується.
Розсипається система міжнародної безпеки. Старі правила більше не працюють так, як раніше. Відкриті ринки поступаються місцем блокам, протекціонізму й торговельним війнам. Міжнародні організації дедалі частіше нагадують клуб дуже стурбованих людей, які після тривалого обговорення висловлюють глибоку стурбованість.
ООН стурбована.
ВООЗ стурбована.
Європа стурбована.
Вашингтон стурбований.
А ракети летять за розкладом.
Можна довго сумувати за старим світом.
А можна подивитися на це трохи інакше.
Бо якщо старий світ помирає, то разом із ним помирає і необхідність жити за його кресленнями.
Ми вступаємо в темні віки. І це, як не дивно, чудова новина.
Темні віки - це не тільки морок, злодії, війни, дракони й бардак у королівстві.
Це ще й час, коли хтось може побудувати нове королівство.
Коли старі інституції розвалилися - можна створити нові.
Коли стара економіка лежить - можна придумати іншу.
Коли старі правила більше не працюють - можна написати власні.
Коли всі озираються назад - можна нарешті подивитися вперед.
І, можливо, саме тут у нас є шанс.
Не просто відбудувати Україну такою, якою вона була.
А побудувати Україну, якої ніколи не було.
Країну, яка не просить дозволу бути великою.
Країну, яка має власні принципи, власні інституції, власну економіку, власну культуру і власне бачення майбутнього.
Бо темні віки - це час не тільки злодіїв та драконів.
Але й час лицарів.
Час прекрасних дам.
Час присяги, вірності, честі й служіння, соборів і великих відкриттів.
Час, коли людина знову може бути кимось більшим, ніж споживачем із підпискою на Netflix.
Просто для когось постапокаліпсис стане реальністю.
А для когось - шляхом до Небесного Єрусалима.
І тут уже багато залежить від того, що саме ми вирішимо будувати на руїнах старого світу.
Пи.Си. А третій Рим лежатиме в руїнах. Палюбому. | 4 178 |
| 10 |  На фото наш хуторянський богомол їсть зелену сарану.
Богомол завжди перемагає.
Гарної неділі вам, парафіяни! | 3 634 |
| 11 |  На фото наш хуторянський богомол їсть зелену сарану.
Богомол завжди перемагає.
Гарної неділі вам, парафіяни! | 1 |
| 12 | "Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною" (Мк. 8:34).
Зректися себе - не означає знищити себе. Треба зректися самолюбства, того "я", яке хоче поставити себе в центр усього.
І це особливо гостро звучить під час війни.
Ми щодня вчимося тому, що християнин називає самовідданням: власне життя перестає бути найвищою цінністю, коли заради іншого ти готовий ризикувати ним.
Але Євангеліє говорить ще глибше. Хрест - це не просто страждання. Це перехід від життя "для себе" до життя "за когось".
Тому слова Христа про втрату душі - не про культ смерті. Вони про любов, яка сильніша за страх смерті.
І саме тому після слів про хрест Христос говорить про Царство, яке приходить у силі.
Бо ми не поклоняємось смерті.
Ми дивимося на Хрест і знаємо: смерть може забрати тіло, але не може перемогти любов. Бо за Хрестом уже стоїть Воскресіння.
І якщо нам доводиться проходити через хрест війни, то ми знаємо, заради чого тримаємося: не заради самої смерті, а заради життя, яке смерть уже не здатна перемогти. | 3 600 |
| 13 |  Кажуть, що люди не постраждали, слава Богу.
АЛЕ МЕНЕ ОСОБИСТО ДУЖЕ БЕНТЕЖИТЬ ДОЛЯ РОЯЛЯ НА ЯКОМУ ГРАВ ЗЕЛЕНСЬКИЙ. | 5 000 |
| 14 | Розчарування православ'я — одне з основних завдань, що сьогодні стоять перед православними.
Бо темний народ досі часто сприймає Таїнства та інші священнодійства як камлання: батюшка щось прошепотів, покропив, покадив — і космос має негайно відреагувати.
"Колдуй, бабка, колдуй, поп..."
Так народжується зачароване православ'я. Там усе таємниче, але мало що зрозуміле. Все заплутане, обвішане прикметами, страхами, "мені одна бабця казала" і сакральними технологіями на всі випадки життя.
Захворів — освяти. Посварився — замов молитву. Загубив гроші — постав свічку. Хочеш, щоб сусід подавився — тут уже, правда, складніше, але народна кмітливість і тут щось придумає.
А Христос прийшов не для того, щоб усіх заморочити.
Христос воплотився, щоб морок розвіяти.
Євангеліє не перетворює людину на споживача магічних послуг при храмі. Воно повертає їй розум, свободу, відповідальність і здатність бачити Бога не в наборі езотеричних маніпуляцій, а в живому відношенні любові.
Тому, якщо ми не хочемо, щоб люди розчаровувалися у вірі, нам іноді потрібно добре розчарувати саму віру — тобто звільнити її від наших дурних уявлень про неї.
Бо який толок зі сплячої красуні?
Так що цілуйте її з любов'ю.
А не ґвалтуйте своєю хворою уявою. | 4 529 |
| 15 | Я гуманітарій. Я не розумію нашого прем'єра.
Викликаю експертів. Пояснювальну бригаду. Просто небайдужих громадян із калькулятором.
Поясніть мені, шо він каже?
Бо за останні дні в урядовій арифметиці почалася якась особлива форма вищої математики.
Спочатку нам повідомляють: знайшли близько 70 млрд грн економії в бюджеті.
Потім: через російські атаки на бізнес бюджет може недоотримати близько 70 млрд грн податків.
Тобто плюс 70 і мінус 70. Плюс на мінус дає мінус чи щось інше? Чи це бюджетна дзен-медитація: грошей немає, але арифметично все прекрасно.
А далі ще цікавіше.
Уряд планує передбачити близько 1 млрд доларів на страхування воєнних ризиків, щоб створити резерв для покриття 40-50% збитків бізнесу. Добре.
А потім з'ясовується, що нам терміново треба прискорити виконання умов для отримання 29,5 млрд доларів міжнародного фінансування цього року.
Для цього уряд має ухвалити 42 рішення, парламент - проголосувати пакет законопроєктів. 27 із них уже лежать у Верховній Раді.
І тут з'являється нова потреба Сил оборони - 27 млрд доларів. Її, як я зрозумів, планують закривати за рахунок Ukraine Support Loan, заморожених російських активів, додаткових кредитів партнерів та "оптимізації витрат" бюджету.
"Оптимізація витрат" - це прекрасний урядовий евфемізм. Приблизно як "трохи прибратися" перед приходом гостей, коли квартира вже горить.
Тому я, як простий гуманітарій, хочу не чергову порцію цифр від прем'єра.
Я хочу одну табличку.
Одну.
Без економічної поезії.
Скільки грошей реально є.
Скільки реально не вистачає до кінця року.
Скільки вже гарантовано отримаємо.
Скільки отримаємо, якщо виконаємо умови.
Скільки залежить від парламенту.
Скільки уряд реально знайшов усередині країни.
І, нарешті, першочергово, де саме лежать ті 27 млрд доларів на оборону.
Бо поки картина виглядає приблизно так:
70 млрд знайшли - 70 млрд втратили.
29,5 млрд мають отримати.
27 млрд треба знайти.
1 млрд треба застрахувати.
42 рішення треба ухвалити.
27 законопроєктів треба проголосувати.
І мене непокоїть не кількість цифр.
Мене непокоїть те, що після всіх цих цифр я так і не можу зрозуміти просту річ: скільки в нас грошей і скільки нам їх бракує.
Може, я просто гуманітарій, а може, проблема не в мені, а в арифметиці. | 4 135 |
| 16 | Україна на хресті. Воздвиження.
Ми живемо в країні, яка знає ціну болю, втрат, крові, поховань, зруйнованих міст і довгих ночей. Ми знаємо, що таке триматися тоді, коли вже майже немає за що триматися.
Але саме тому нам особливо потрібен Хрест.
Не як декоративний знак.
Не як патріотичний сувенір.
Не як оберіг.
Як єдина справжня опора.
Бо наша надія не в тому, що ми достатньо сильні.
Наша надія в тому, що Христос уже пройшов шлях до самого кінця людської трагедії - і зсередини цієї смерті відкрив шлях до Отця.
Тому, підходячи сьогодні до Хреста, не треба вигадувати багато правильних слів.
Є лише одне питання.
Чи живе в мені Христос?
Бо якщо живе - тоді Хрест уже не тільки переді мною.
Він стає дорогою, опорою, дверима.
І початком того життя, в якому людина вже не просто дивиться на Бога, а живе Його життям.
Хресту Твоєму поклоняємось, Владико.
І святеє воскресіння Твоє славимо.
Христос сходить з небес у нас.
Не десь там, за межами нашого життя, не в абстрактній "духовності", а саме сюди - у нашу плоть, у нашу історію, у наш біль, у наш страх, у нашу смертність.
А ми, дивлячись на Хрест, входимо в Страсті Ісуса Христа і тому маємо доступ до Отця Небесного.
На Хресті розділене знову з'єднується. Небесне і земне, Божественне і людське, життя і смерть зустрічаються в Особі Христа.
Тому Хрест - не просто символ.
Хрест показує, чи живе в нас Христос.
Бо якщо в нас немає доступу до Отця, ми не актуалізуємо дар Святого Духа. Якщо ми не приймаємо дарів Духа, ми залишаємося розділеними з Богом. А тоді й обоження для нас залишається красивим словом, а не способом життя.
Саме тому ми воздвигаємо Хрест як знамено.
І Хрест означає: нехай буде не по-моєму.
Ми звикли просити Бога зробити по-нашому. Влаштувати життя, прибрати біль, перемогти ворога, повернути втрачене, зробити так, щоб усе нарешті стало правильно.
А Хрест говорить інакше.
Він не обіцяє, що буде по-нашому.
Він відкриває можливість, щоб ми самі перестали бути центром світу.
Тому, якщо ми виправдовуємо Хрест власним життям, він перестає бути страшним знаком і стає нашими ліками. Нашою милицею. Тим, на що можна спертися, коли власні ноги вже не тримають.
Хрест - це Церква.
Бо саме в Церкві людина, яка не знає Бога, зустрічається з Богом.
Колись біля Хреста зустрілися язичники і юдеї, солдати і священники, розбійник і Божа Матір, байдужі й ті, хто плакав. Люди, які не знали, що роблять, опинилися перед Самим Богом.
Біля Хреста безбожність зустрілася з Богом.
І тому поклонитися Хресту - це не поклонитися дереву.
Це визнати: я зустрівся з Богом.
Ми співаємо: "Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє воскресіння Твоє славимо!"
Саме так. Не просто Хрест - Хрест і Воскресіння.
Бо християнство без Хреста стає дешевим оптимізмом, а Хрест без Воскресіння стає культом смерті.
Тому поклонитися Хресту - означає визнати Воскресіння. Побачити, як тварне відкривається нетварному, як смертне приймає Життя, як людська неміч стає місцем Божої сили.
Зі святом, парафіяни! | 2 786 |
| 17 |  14 вересня, понеділок, - Воздвиження Хреста Господнього
Літургія о 8.30
Хто не має можливості бути на службі, можна писати імена в коменти.
Картки для пожертв (за бажанням)
Приват 4149 6293 7221 6259
Моно 4441 1110 4323 4644 | 2 828 |
| 18 |  "І ніхто не сходив на небо, як тільки Той, Хто зійшов з неба, Син Людський, що є на небі".
У цих словах - вся таємниця Христа. Бог сходить до людини, не залишаючи неба. Логос приймає людську природу, входить у нашу смертність, щоб у Ньому людське знову поєдналося з Божественним.
Тому хрест - не просто місце смерті. Це місце, де смерть починає перетворюватися на життя. Бог не просто прощає людину. Він піднімає її до Себе. "Так полюбив Бог світ..." - означає, що Божа любов не залишає творіння у його падінні. Вона сходить у саму глибину нашої немочі, щоб вивести звідти до життя.
Бог стає людиною, щоб людина стала причасною Богові. Він сходить до нас, щоб підняти нас. | 2 765 |
| 19 | Не бачу сенсу коментувати всі корупційні скандали, пов'язані з найвеличнішим і його "офісом приречених". Мені вся їхня дріб'язковість у величезних масштабах була зрозуміла ще у 2019-му.
Але мене так задрало наше інфантильне суспільство.
Воно то давиться від злості, то давить на жалість. Воно ненавидить справді розумних і захоплюється тупими крадіями. Воно спочатку власноруч ліпить собі ідолів, а потім, коли ідол виявляється звичайним гопником із доступом до бюджету, починає ридати: "Ну як же так?!"
Звісно, мені як антропологу цікаво спостерігати за недолугими спробами обмежених людей ліпити собі кумирів, поклонятися їм, а потім вигадувати моральні виправдання власному поклонінню.
Але є одна проблема: я змушений жити в цьому цирку.І це вже дістало.
Зрештою, я людина літня. Хочеться стабільності, спокою, тиші, книжки почитати. А не оце все: "Каралєва", "трофей", "подаруночки", "ой, а дєвачку за што?!"
Мене насправді вже взагалі не дивує рівень корупції, цинізму і ницості узеленських. Ну правда. Тут навіть антропологічного інтересу майже не залишилося. Все вже бачили.
Мене зараз значно більше вкурвлює стогін у тредсах: "Ну а дєвачку за што?!"
Просто дєвачка з юрфаку, якщо що. Її там мали навчити, що таке "злочинна група", "корупція", "легалізація", "конфіскація" і ще ціла купа страшних слів, які потім дуже знадобляться в дорослому житті.Та й взагалі, наскільки можна зрозуміти з публічної картинки, дєвачка була цілком задоволена своєю роллю трофею, каралєви і красивої декорації біля людей, які жили за принципом "нам можна". Їй було, здається, абсолютно пофіг, яка і чия кров на цих подарунках.
Але я зараз взагалі не про неї. Я про суспільство. Про це інфантильне суспільство, яке вміє вимагати справедливості, але страшенно любить красиву несправедливість, якщо вона правильно упакована.
Яке може роками дивитися на крадія, якщо крадій харизматичний. Може захоплюватися корупціонером, якщо той "свій". Може голосувати за очевидну моральну пустоту, якщо вона добре говорить із екрана. А потім, коли система пожирає чергову "дєвачку", раптом починається: "Пожалійте дєвачку!"
Та не треба її жаліти. Треба навчитися розуміти причинно-наслідкові зв'язки. Бо всі ці пограбування, прокурорські "подарунки", дорогі трофеї і каралєви не виникають самі по собі. Це не казка про бідну Попелюшку, яка випадково опинилася на балу. Це система. І люди, які в ній живуть, дуже добре знають, що вони роблять.
А всі ці каралєви, незалежно від статі, прекрасно розуміють, звідки беруться їхні корони. І найсмішніше в цій історії те, що каралєви, як правило, не дуже поважають тих, хто їм ці корони забезпечує. Лохів вони не жаліють. Лохами вони користуються. А потім лохи пишуть у тредси: "Пожалійте дєвачку".
Ну, вибачте. Я це вже бачив. 90-ті повертаються. Я пам'ятаю пацанів, з якими ми разом гуляли, займалися карате та іншими підлітковими резвагами. Потім, коли я пішов в інститут, частина з них пішла в рекет.
Пацани незабаром їздили на "аудіюхах" і "мерінах", трофеїли файних тьолок і почувалися господарями життя. Пацанів тих зараз уже майже нікого немає. І тьолок, які тоді так пишалися, що вони з бандюками, теж. Якось згинули. В інший світ.
Проте тепер у "молодій зеленій команді" я бачу все те і всіх тих, кого вже пережив.
Тільки машини дорожчі. Костюми дорожчі. Телефони дорожчі. А антропологічна конструкція та сама. Ті самі пацани. Ті самі каралєви. Ті самі лохи. Те саме презирство до тих, хто не має сили відповісти. І те саме суспільство, яке ніяк не хоче зробити висновків.
Мене саме це і дратує найбільше. Не черговий прокурор. Не чергова каралєва. Не черговий мільйон. А те, що ми знову і знову наступаємо на ту саму граблю, а потім щиро обурюємося, що грабля боляче б'є.
Ладно. Тих пережив. І цих переживем. Піду Біблію почитаю. Там, здається, вже давно написано, як заспокоюватися, коли навколо суцільний інфантилізм.
І, зрештою, пожалійте дєдушку! Не будьте такими інфантильними! | 3 284 |
| 20 |  Страх і відчай знову приволокли його до порогу Всевишнього. Двері, як завжди, були відчинені.
Але він, як завжди, боявся увійти.
Стояв на порозі, переступав з ноги на ногу, згадував усі свої провини, невдачі, дурні слова і невиконані обіцянки.
А по той бік дверей було тихо.
Ніхто його не кликав.
Ніхто не виганяв.
І тільки світло падало йому під ноги. | 2 768 |
