Padre Poltava
Телеграм канал священика ПЦУ Олександра Дедюхіна Займаюся метафізичним обґрунтуванням України з точки зору Царства Небесного Приватне спілкування можливе через мессенджер фб https://www.facebook.com/strierej
Mostrar más📈 Análisis del canal de Telegram Padre Poltava
El canal Padre Poltava (@padrepoltava) en el segmento lingüístico de Ucraniano es un actor destacado. Actualmente la comunidad reúne a 12 294 suscriptores, ocupando la posición 7 269 en la categoría Religión y espiritualidad y el puesto 4 905 en la región Ucrania.
📊 Métricas de audiencia y dinámica
Desde su creación el невідомо, el proyecto ha mostrado un crecimiento acelerado, reuniendo a 12 294 suscriptores.
Según los últimos datos del 03 noviembre, 2026, el canal mantiene una actividad estable. En los últimos 30 días la variación de miembros fue de -106, y en las últimas 24 horas de -4, conservando un alto alcance.
- Estado de verificación: No verificado
- Tasa de interacción (ER): El promedio de interacción de la audiencia es 27.60%. Durante las primeras 24 horas tras publicar, el contenido suele obtener 10.18% de reacciones respecto al total de suscriptores.
- Alcance de las publicaciones: Cada publicación recibe en promedio 3 395 visualizaciones. En el primer día suele acumular 1 252 visualizaciones.
- Reacciones e interacción: La audiencia responde de forma activa: el promedio de reacciones por publicación es 358.
- Intereses temáticos: El contenido se centra en temas clave como христос, полтава, різдво, церква, люда.
📝 Descripción y política de contenido
El autor describe el recurso como un espacio para expresar opiniones subjetivas:
“Телеграм канал священика ПЦУ Олександра Дедюхіна
Займаюся метафізичним обґрунтуванням України з точки зору Царства Небесного
Приватне спілкування можливе через мессенджер фб https://www.facebook.com/strierej”
Gracias a la alta frecuencia de actualizaciones (últimos datos recibidos el 04 noviembre, 2026), el canal mantiene la vigencia y un amplio alcance. La analítica demuestra que la audiencia interactúa activamente con el contenido, lo que lo convierte en un punto de referencia dentro de la categoría Religión y espiritualidad.
Cargando datos
| Fecha | Crecimiento de Suscriptores | Menciones | Canales | |
| 04 noviembre | 0 | |||
| 03 noviembre | 0 | |||
| 02 noviembre | +1 | |||
| 01 noviembre | 0 |
| 2 | Фб нагадав, що мій ранок за Порошенка і з Порошенком ранок починався так, а не оце ваше зараз.
Стамбул 2018 | 844 |
| 3 | У кожному з нас живе і багач, і Лазар.
Наш внутрішній багач хоче комфорту, ситості, безпеки й задоволення. Він звикає до власного достатку, не хоче, щоб його турбували чужі проблеми, і поступово втрачає здатність співчувати. Він будує навколо себе стіни, за якими не чути чужого болю. Йому добре, і він не хоче нічого змінювати.
Але в нас живе й Лазар. Поранений, хворий, знедолений, принижений. Той, хто знає власну неміч, хто потребує милості, хто не може похвалитися самодостатністю. Він нагадує нам, що ми не боги, що ми залежимо від любові, що нам потрібен Бог і потрібна людина.
І тут є важлива річ: не можна занедбати Лазаря в собі.
Бо саме Лазар входить до Царства Небесного. Не самовдоволений багач, який вважає, що йому нічого не потрібно, а той, хто зберіг здатність відчувати біль, потребувати любові, приймати милість і самому бути милосердним.
Наше покаяння — це, зокрема, перемога Лазаря над внутрішнім багачем. Це повернення здатності бути вразливими до чужого страждання, не ховатися від власної немочі, не соромитися потреби в Богові.
Можна мати здорове тіло, повний гаманець і забезпечене життя, але всередині бути духовно мертвим. А можна бути пораненим, знесиленим, переживати власну Голгофу, але залишатися живим для Бога.
І, можливо, найважливіше наше завдання — не дозволити внутрішньому багачу остаточно вигнати Лазаря з нашої душі.
Бо там, де вмирає Лазар, уже немає кому ввійти до Царства. | 1 641 |
| 4 | В Уганді батько спробував спалити живцем двох власних дочок — Аміну та Шамілу. Причина? Дівчата прийняли християнство й відмовилися від ісламу.
Мухамуд облив бензином будинок, поки доньки спали, і підпалив його. Сестри врятувалися, вибивши цеглу зі стіни. Їхнє майно згоріло, але віра в Христа залишилася.
Ось вам релігійний фанатизм у всій його потворності: батько намагається вбити власних дітей за їхній вибір віри. Жодні релігійні приписи не виправдовують такого злочину. Якщо заради Бога ти готовий убивати, то, можливо, захищаєш не Бога, а власну ненависть.
Просто Богові не потрібні палії, а істині — бензин.
Аміна та Шаміла втратили дім. А їх батько втратив право називатися батьком.
Той, хто палить людей заради Бога, служить не Богові, а власній темряві. | 2 595 |
| 5 | Іноді здається, що сучасне богослов’я не залишає навіть шансу зірвати метафізичний джекпот. Воно дедалі більше нагадує лохотрон, у якому вічність обіцяють усім, але доказів не видають, а за сумніви виставляють рахунок.
Якщо богослов’я не допомагає жити, не витримує перевірки мисленням і не здатне бодай теоретично наблизити до Бога, то, можливо, перед нами не шлях до Вічності, а інтелектуально збанкрутілий стартап релігійної свідомості.
Де вогонь Отців? Де думка, що прорізає епоху, а не жує пережоване? Де жива вода, що б’є фонтаном, а не сочиться крізь академічні фільтри? Де богослов’я, яке ризикує істиною та репутацією?
Нам не потрібна теологія, яка бездоганно пояснює, чому Бог мовчить. Нам потрібна та, після якої вже неможливо жити так, ніби Він мовчить. | 2 783 |
| 6 | Sin texto... | 2 983 |
| 7 | Дмитрівська поминальна субота
Ми молимося за померлих, бо для Бога мертвих немає. Для Нього всі живі.
Але що означає бути живим для Бога? Це не просто безсмертя душі, а єдність із Тим, Хто є Джерелом життя.
«Я є воскресіння і життя», — говорить Христос (Ін. 11:25).
Вічне життя починається вже тепер — коли ми відкриваємо серце Богові, вчимося любити, каємося і єднаємося з Христом.
У цю поминальну суботу з особливою вдячністю згадуємо полеглих українських воїнів, які віддали життя за свободу й майбутнє України. Пам’ятаємо їхню жертву, просимо для них Божого милосердя й бережемо те, за що вони боролися.
Смерть не сильніша за Божу любов, а могила — не останнє слово про людину.
"Бо в Нього всі живі" (Лк. 20:38).
Вічна пам’ять усім спочилим. Вічна слава полеглим захисникам України. Господи, упокой їхні душі там, де сяє світло лиця Твого. | 3 088 |
| 8 | Завтра, 24 жовтня, Дмитрівська поминальна субота
Заупокійна літургія в нашому храмі о 8.30
Хто не може бути присутнім на службі пишіть імена за спокій в коментах
Картки для пожертв
Приват 4149 6293 7221 6259
Моно 4441 1110 4323 4644
PayPal strierej@gmail.com | 2 308 |
| 9 | Сім юнаків заснули в печері, рятуючись від переслідування за віру.
А прокинулися за два століття. Світ змінився, покоління відійшли в минуле, але Христос залишився Тим Самим.
Ми маємо бачити історію у світлі вічності. Імперії падають, людська слава минає, але Божа правда не зникає разом із ними.
Сьогодні Україна проходить крізь власну темряву. Наші воїни боронять землю, гинуть невинні люди, руйнуються міста, сім'ї чекають своїх рідних. І часом здається, що ця ніч ніколи не закінчиться.
Але християнська надія — не в заплющених очах перед реальністю. Вона в тому, щоб посеред страждання не втратити віри, мужності й людяності.
Ми молимося, щоб Україна вистояла, щоб наші захисники повернулися додому, полонені були визволені, а родини возз'єдналися. Щоб українці могли вільно жити на своїй землі, а жертва тих, хто віддав за неї життя, не була забута.
Сім ефеських отроків нагадують нам: ніч не є вічною, а смерть не має останнього слова.
Ми не знаємо, коли закінчиться ця війна. Але знаємо, за що боремося і на Кого покладаємо надію.
Нехай Господь збереже Україну, укріпить наших воїнів, утішить тих, хто плаче, і дарує нашому народові перемогу.
Бо наша надія — у Христі, Який є Воскресіння і Життя. | 2 910 |
| 10 | Цей би у Франції навів порядок | 3 520 |
| 11 | Песиміст вдивляється у безодню. Довго, зосереджено, напружено. Шукає там сенс, істину, остаточну відповідь на всі запитання.
Оптиміст тим часом таємно відпиває в нього півстакану.
Бо оптимізм — це не віра в те, що все буде добре. Це вміння не проґавити те хороше, що є просто зараз. Навіть якщо воно чуже. Навіть якщо його зовсім небагато.
А безодня нікуди не дінеться. Встигнеш ще надивитися.
Тільки пий з розумом. | 3 677 |
| 12 | В Еквадорі масивне розп'яття впало на священика під час меси і вбило.
У християнстві навіть розп'яття не є оберегом від смерті. Воно не гарантує безпеки, не скасовує законів фізики й не перетворює храм на простір, де неможлива трагедія.
Священник стояв перед вівтарем. Служив Літургію. Проповідував Христа розп'ятого. І загинув під розп'яттям, яке впало на нього.
У цьому є страшний символізм, але я б не поспішав шукати в ньому якесь послання згори. Бог не зобов'язаний пояснювати нам кожну смерть через символи. І не кожна трагедія є знаком, покаранням чи прихованим уроком.
Хрест не обіцяв нам, що на нас ніколи нічого не впаде. Хрест відкриває інше: навіть смерть не має останнього слова.
Ми звикли сприймати святині як щось, що має захищати нас від небезпеки. Але християнство не про магічний захист. Давайте не будемо уподібнюватися московському сатанату з їх гастролями зі святинями.
Християнство про зустріч із Богом, Який Сам увійшов у людське страждання і смерть.
І все ж є тут цілком земний висновок: навіть святині потребують належного кріплення, а віра не звільняє нас від відповідальності за безпеку людей.
Вічна пам'ять священнику Альфредо. Нехай Господь упокоїть його душу. | 3 554 |
| 13 | Назустріч одна одній ішли дві процесії.
Одна — до смерті. Вона несла померлого сина, а поруч ішла мати, яка вже нічого не могла змінити.
Інша — з Христом. Це була процесія -Життя.
Зустрівши матір, Господь змилосердився, торкнувся домовини й промовив: "Юначе, кажу тобі, встань!"
І мертвий ожив.
"І віддав його матері його" (Лк 7:15).
Боже милосердя приходить туди, де людські сили вичерпалися. Христос не лише перемагає смерть — Він відновлює зруйновану спільність, повертає сина матері й надію людям.
Дві процесії зустрілися: смерть і Життя. І життя у Христі перемагає.
Останнє слово про людину належить не смерті, а Богові. | 2 945 |
| 14 | А от тепер мені якось не по собі стало | 4 887 |
| 15 | 🌀 Для того, щоб усі зрозуміли, що ти Давид, треба дочекатися певного моменту.
Дехто, хто не читав Біблію, може так і зрозуміти у чому там справа...
Амінь! | 3 741 |
| 16 | Свобода — це блискуча афера, яку детермінізм проґавив. Всесвіт продовжує обчислювати ймовірності, причини вишиковуються в слухняні шеренги, закони сумлінно виконують свої обов'язки. І тільки людина раптом чинить так, як від неї ніхто не чекав.
Не тому, що вона випала зі світу причин і наслідків. А тому, що світ виявився нездатним вичерпати її своїми поясненнями.
І, можливо, саме цієї миті Бог усміхається: ще один законослухняний громадянин буття виявився здатним на непередбачене. | 4 673 |
| 17 | Ох, Чепурко, Чепурко...
Виходець із Партії регіонів, широко відомий у вузьких колах полтавського політикуму, фігурант кримінальних справ, пов'язаних із розкраданням бюджетних коштів Полтавської громади, вирішив просвітити народ про "місце сили" біля Патлаївки.
Триглав, Сварог, небесні вовки, ворота часу, енергетичні потоки… Всі такі архіважливі у житті чиновника речі... Я тільки не зрозумів де поради про чистку карми й графіка прийому шамана в офісі "Рідного міста "?
Капище, до речі, створили у 90-х, любителі "русского міра" — це сучасний новоділ з фалічними символами, годними лише на дрова. Але коли історія плутається з фантазіями, чому б не додати трохи магії?
Зрештою, комуністи, регіонали, совкі, рашистські скрєпоносці, політичні перевертні та професійні дерибанники завжди тяжіли до магічного мислення та чортівні. Коли бракує принципів — шукають знаки згори, коли аргументів — посилаються на енергетичні потоки, а коли виникають питання щодо бюджетних коштів — мабуть, сподіваються, що все розчиниться в астралі.
Історію язичництва вивчати можна. Але видавати сучасні декорації за "місце сили" — це вже не етнографія, а езотеричний маркетинг.
Хлопчика можна вивести з Партії регіонів, але Партію регіонів із хлопчика — ні.
Навіть якщо хлопчик уже дорослий дядько, змінив політичну вивіску й навчився вимовляти "Триглав".
Бо справжня магія — це коли роками змінюють декорації, а відчуття політичного дежавю в людей нікуди не зникає..
Пи.Си. Якщо вже шукати місце сили в Полтаві, то я б радив шукати його не серед фалічних ідолів, а там, де люди роблять реальні справи, допомагають війську, рятують життя й тримають громаду на плечах.
Бо справжня сила не в кам'яних бовванах і не в казках про енергетичні потоки. Вона в людях, які відповідають за свої вчинки.
А це, погодьтеся, для регіоналів значно складніша магія. | 3 823 |
| 18 | ⬆️⬆️⬆️ | 2 849 |
| 19 | "А коли любите тих, хто любить вас, то яка вам благодать?" (Лк. 6. 32)
Любов до ворога — це свобода не ставати його віддзеркаленням.
Росія вбиває, руйнує, катує. Ми маємо право й обов’язок захищатися, боротися і вимагати покарання за злочини. Любов до ворога не означає примирення зі злом.
Але є небезпека: ненавидячи ворога, ми можемо поступово уподібнитися до нього. Почати виправдовувати в собі те, що засуджуємо в ньому. І тоді його зло продовжиться вже в нас.
Чи можемо ми любити ворога власними силами? Ні. Самоконтроль може стримати вчинок, але не завжди здатен зцілити серце. Справжня любов до ворога народжується з Божої благодаті — коли Христос дає нам силу не відповідати злом на зло.
Любити ворога — не означає перестати боротися. Це означає боротися, не втрачаючи людяності; прагнути справедливості, не поклоняючись помсті; захищати життя, не дозволяючи ненависті заволодіти власним серцем.
Ми не повинні ставати схожими на тих, від кого захищаємо Україну. Бо наша мета — не просто перемогти ворога. Наша мета — не дозволити злу перемогти в нас.
Любов до ворога — це не любов до його злочинів. Це свобода від його влади над твоїм серцем. І ця свобода починається там, де ми перестаємо покладатися лише на власні сили й дозволяємо Христові навчити нас любові, якої самі в собі не маємо. | 2 962 |
| 20 | Хуторянській кіт Панас бажає всім українцям гарного дня, і щоб всі вороги України перетворилися на мишей. | 3 555 |
