ВПРАВкИ ЗІ СТИЛЮ

Раптом зауважив, що в моєму селі Володимирів, яким <55-60 років, скорочено кличуть Лодзю, а тих, яким >60 – Ладзю. А які у вашому регіоні цікаві особливості йменування?

До речі, якщо вагаєтесь, чи вам потрібно на клуб Любомира цього місяця — прочитайте опис і спокусіться:

Що відбувається з міфологічним сюжетом, якщо подивитися на нього очима покинутої жінки? Цього разу поговоримо про Овідієві «Героїди» — збірку листів, яких ніколи не було, але які могли б бути написані. Пенелопа пише Одіссеєві, Дідона — Енеєві, Медея — Ясонові… За кожним таким листом — міф, але Овідій повертає його з героїчного світу до дуже людської історії про очікування, розлуку, образу, ревнощі й любов. Український переклад виконали Назар Ващишин і Андрій Содомора — учень і вчитель, тож у цьому виданні поєднано зустріч різних епох і культур із живим зв’язком між поколіннями.

Ідея для боді-горору(???): одного дня наш адмін-редактор прокидається в тілі редакторки Ольги Васильєвої, а вона, відповідно, – в тілі адміна.

Раніше я думав, що то наш виконком гадючник. Здається, видавниче середовище – як цілість – не надто втекло 🙄 Ліпше просто сидіти самотою над текстами й виконувати доручену роботу 💔

Я подумав одразу на двох таких шанованих майстрів, хоч, можливо, йдеться про третього

Фемінітиви Вважайте, що мене покусла редакторка Ольга Васильєва (якби ж то!), але в редагованих тексах дратують неоковирні гермафродитичі конструкції на кшталт жінка-підприємець...Підприємиця є ще в словнику ділової мови 1930 року 😏

Відкриваємо передзамовлення на «Осінь Середньовіччя» Йогана Гейзинги! Це найвідоміша праця нідерландського історика, за яку його номінували на Нобелівську премію з літератури. І хоч ця книга передусім є історичним дослідженням, вона написана немов художній твір, адже глибоко занурює читача у добу Високого Середньовіччя – часи лицарських турнірів, куртуазної поезії та водночас жорстоких війн і повстань. Основним джерелом для праці Гейзинги стала середньовічна література: придворні хроніки, релігійні трактати, народні пісні. Він розбирає символізм танцю смерті з церковних фресок та надскладну мову живопису Північного Відродження, а окремі розділи присвячує тому, як середньовічні люди проявляли свої емоції, у що насправді вірили та як сприймали навколишній світ. З нідерландської (із чисельними цитатами зі старофранцузької) переклав Леонід Кононович. Дизайн обкладинки Сергія Мірчука. Очікуємо з друку в середині листопада. Ціна за передзамовленням – 490 (590) грн. Замовляйте на сайті 🖤

З нових надходжень Про те, як не так давно на Книжковій барахолці продавали автографа Сосюри, писав Непозбувний книгочитун. Його тоді урвав я, тож автографа самого поета вже маю. А нині забрав на пошті навіть цікавіший екземпляр – збірочку з дарчим написом Марії Сосюри, музи та двічі дружини Поета, агентки КДБ: Якби помножити любов усіх людей, ту, що була, що є й що потім буде, то буде ніч. Моя ж любов —— як день, не знають ще чуття такого люди. #бібліофаги

Якби Жан Бодріяр був картіночкою

🍁 Читацькі клуби жовтня, долучайтесь до обговорень! ☺️ 📍 Львів Semper legenda — «Героїди» Овідія 17 жовтня, 14:00, «Плекай» 🎤 модерує Любомир, «ВПРАВки зі СТИЛЮ» реєстрація Клуб «Апріорі» — «Таємниця фламандців» Федеріко Андахазі 17 жовтня, 16:00, «Плекай» 🎤 модерує Романія, «Книжковий замок Романі» реєстрація 📍 Київ Клуб «Апріорі» — «Метью Шардлейк. Темний вогонь» К. Дж. Сенсом 25 жовтня, 15:00, Книгарня «Є» на Поштовій 🎤 модерує Оля Курсон, @olishka_reads реєстрація 📍 Івано-Франківськ Клуб «Апріорі» — «Крапля скверни» Роберт Джексон Беннетт 25 жовтня, 15:00, Книгарня «ВСЛ» 🎤 модерує Di, «Книгозбірня Di» реєстрація 📍 Одеса Клуб «Апріорі» — «Затруєна чаша» і «Крапля скверни» Роберт Джексон Беннетт 18 жовтня, 15:00, Книгарня «Паперове життя» 🎤 модерує Анастасія Решетняк, «Хроніки Амбер» реєстрація 📍Дніпро Клуб «Апріорі» — «Крапля скверни» Роберт Джексон Беннетт 17 жовтня, 15:00, Книгарня «ВСЛ» 🎤 модерує Валентина Пирожкова, @Pyro_Tina_Books реєстрація

👋Курс про Нью-Йоркську групу - одне з найцікавіших явищ української літератури ХХ століття. За 10 зустрічей поговоримо про її місце у світовому літературному процесі, зв’язок із шістдесятництвом, ключові естетичні принципи та образи. У центрі курсу: Богдан Бойчук, Юрій Тарнавський, Богдан Рубчак, Патриція Килина, Віра Вовк, Емма Андієвська та Женя Васильківська. Формат: онлайн, 2 лекції, 7 семінарів і фінальна рефлексія. 🗓 Старт: 9 жовтня. Щоп’ятниці о 19:30. 👉Курс відкритий для всіх, незалежно від попереднього знайомства з Нью-Йоркською групою. Реєструйтесь на сайті https://kontur.live/the-new-york-group-of-poets

Добре бути молодим Шановні чительники можуть подумати, що дорога адміністрація – неприторенні циніки без совісти (особливо адмін-перекладач). Насправді ж ми люде лагідні, і то в євангельському сенсі (особливо адмін-редактор). Вчора я мав ділову зустріч з одним видавцем (явок і паролів дочасно не здаватиму 🙈). Окрім параметрів майбутньої співпраці, говорили-сьмо про те, як важливо виховувати й навчати молодь. Так і адміністація заопікувалася юною перекладачкою, нашою чительницею, студенткою класики (штука клясична, як їх називав хтось із викладачів, що вчили ще самого АО 😎). До мене – попали вже опрацьовані, зрілі тексти. Назар, що працює з прекрасною юною особою дещо довше, зауважив, що головна риса фройляйн – жадібність до науки, готовість вчитись і вдосконалювати ремество. Тішимося, що наймолодше покоління вбивається в колодочки 😇 (На знимці – збірка Наталки Білоцерківець з автографом авторки, для привернення уваги 😎).

Зранку намалювалася сценка, всі збіги з реальними особами випадкові: Офіс видавництва Х, власник сидить у себе в кабінеті, в сусідній кімнаті ходять його співробітники і учні. В рандомний момент власник вистрибує з кабінету, хапає першого, хто попався, товстими масними пальцями, тягне до себе в кабінет, там садить маленького на коліна, вкладає йому в руку здоровенного тесака, і тримаючи руку міньйона в своїй, починає тим тесаком виписувати в повітрі фігури і примовляє: "Це ж, в ґрунті речі, все невігласи, хлопче, бігме... І всі вони ще поплатяться, всі вони, село і хами, ще побачать наше сходження, ще засвідчать, як треба підходити до видання, ще скреготатимуть зубами, ще приповзуть з вибаченнями". А потім — хрррясь — заганяє тесака в грубенький томик видавництва Y. Після чого легенько цьомає вже попісяного на той момент співробітника в тім'ячко і відпускає, сам відкидаючись на спинку крісла.

Semper legenda Маю приємність, дорогі парафіяне, запросити вас на жовтневе засідання нашого читацького клюбу. Поговоримо про Овідієві Героїди в прекладі колеги адміна й АО. Книжечка невеличка, за вечір-другий можна прочитати.Сам Назар називає цей твір вправками зі стилю 😌 Ласкаво прошу замельдуватися.

ПРОСЛУХАВШИ ЧЕРГОВЕ ІНТЕРВ'Ю ПУБЛІЧНОГО ІНТЕЛЕКТУАЛА Дорогі дослідники з різних гуманітарних царин, коли даєте якесь публічне інтерв'ю, постарайтесь ділитися тим, що ви досліджуєте, так, ніби говорите до когось іще, крім ваших колег з тієї ж вузької області. Гуманітарне знання може бути запаковане в складні поняттєві / концептуальні рамки, але дуже велика частина гуманітарної проблематики має досить живий стосунок до зрозумілих пересічній людині (не конче навіть фахово підкованій чи специфічно зацікавленій) процесів, явищ і/чи артефактів. - будьте по змозі предметні і конкретні (споряджуйте свої тези прикладами); - замість обтічно розказувати про те, що є надцять теорій, які намагаються пояснити Х, і що нікотра з них не утвердилась як найуспішніша — спробуйте спершу поділитися думкою, ЧОМУ взагалі Х намагаються описати/схарактеризувати/оправити в концептуальні рамки; чому Х будить в людях інтерес; - замість неймдропити — викладайте зміст теорії Такого-то щодо явища Х. От уявіть собі, що виходить який-небудь дослідник українських перекладів Гомера, згадує різних теоретиків перекладу, майже не розбираючи самі теорії; говорить перед вами годину, просто констатуючи факт, що переклад Ніщинського і переклад Тена відрізняються, але притому наводить мінімум прикладів=порівнянь; та ще й нічого не каже про (перед)умови постання одного і другого перекладу. Не знаю, як у вас, а в мене виникли б питання: а що цей дослідник досліджував?

Ще треба якось пояснювати, за що адмін любе редакторку Ольгу Ввсильєву... 😳

Профдеформація Гортаю історичний детектив у чудовому перекладі. В першому ж абзаці бачу масивні мури. Вже починаю обурюватися, аж тут згадую, що роман – про Італійське Відродження, а не про Давній Рим (з оповіддю від першої особи) 🙊

Два поети Традиційне селфі з Національного музею у Львові. Вистава робіт Володимир Патика, адмін на тлі портрета Миколи Вінграновського 😇

У дев’ятій пісні «Іліади» є складний і рідкісний вислів ἐν νηπιέῃ ἀλεγεινῇ. Фенікс нагадує Ахіллові, як доглядав його ще немовлям:

πολλάκι μοι κατέδευσας ἐπὶ στήθεσσι χιτῶνα οἴνου ἀποβλύζων ἐν νηπιέῃ ἀλεγεινῇ· οὕτω σοι μάλα πολλὰ πάθον καὶ πολλὰ μόγησα.

Буквально: «Часто ти змочував мені на грудях хітон, випльовуючи вино у своєму ἀλεγεινή немовляцтві. Отак багато я заради тебе витерпів і багато натрудився». Проблема тут у прикметнику ἀλεγεινός. Це рідкісне слово зі значенням «болісний», «тяжкий», «прикрий», «обтяжливий». Уже античні схоліасти мусили його пояснювати:

ἐν τῇ χαλεπῇ παιδοτροφίᾳ — «у тяжкому вигодовуванні й вихованні дитини»; ἀλεγεινῇ· ἀλγεινῇ — «болісному»; ἐκ τοῦ ποιεῖν ἀλγεῖν τὴν ψυχήν — «від того, що змушує душу страждати».

І ось як це переклав Борис Тен:

Часом, бувало, хітон ти на грудях мені заплямуєш, Бризнувши трохи вином, через милу незграбність дитячу. Отже, багато про тебе я дбав і трудився багато.

Це звучить природно й навіть зворушливо, але щодо грецького сенсу дуже дивно. В оригіналі немає ані «милої», ані власне «незграбності». Рішення трошки дивне, його передісторію можна простежити через російські переклади. У Гнєдича маємо:

Сколько ты раз, Ахиллес, заливал мне одежду на персях, Брызжа из уст вино, во время неловкого детства.

Сучасний читач легко розуміє неловкое детство як «незграбне дитинство». Але в часи Гнєдича слово мало ширший відтінок. У «Словарі Академії Російської» 1814 року окремої статті неловкий немає, зате ловкий пояснено так:

1) Удобный, сручный. 2) Ухватливый, расторопный.

А ловко — це «споручно, удобно». Отже, неловкое детство могло означати не лише дитинство незграбне, а й неудобне, несподручне, клопітне для того, хто доглядає дитину. У такому старішому розумінні Гнєдич насправді доволі близький до грецького: «у пору твого клопітного немовляцтва». Водночас його формулювання вже було двозначним і дозволяло прочитати його як характеристику невправних рухів дитини. Наступний крок зробив Вересаєв:

Часто случалось и так, что хитон на груди ты мне пачкал, С губ своих проливая вино по неловкости детской.

Так значення остаточно переходить від клопоту вихователя до невправності самої дитини. І вже Тен майже буквально повторює цю конструкцію:

по неловкости детской → через милу незграбність дитячу.

Тобто напевно Тен докидує слово "Мила" для гекзаметру, а так наживо бере з Вєрсаєва цей шматочок. Те що я це во написав завдячую цьому каналу, а також оцьому: https://t.me/exocortex_ancientgreek Мені влом було руцями всю аргументацію перенабирати тому текст трошки ШІ слоп за шо мене будьласкочка не баньте

Ого ви ригачок наставили! Я, в принципі, й сам не все з Овідія люблю, але поет він був неабиякий і на ригачки не заслужив, імхо.