Видавництво «Апріорі»

#TheTimelessShelf «Ґран-Канарія» - Арчибальд Джозеф Кронін - Апріорі   Це перша книга Арчибальда Кроніна, яку я прочитала. Як я вже писала раніше, я бачила його книги з дитинства, але прочитати вирішила лише зараз. «Ґран-Канарія» - четвертий роман шотландського письменника і лікаря, опублікований у 1933 році. Перше відчуття після кількох розділів, що я наче у кіно. Не дивлюсь, а читаю повноцінний, написаний дивовижною мовою фільм. Особливо, коли герой Гарві Літ опинився на судні «Ореол» мені здалось, що це щось типу «Смерть на Нилі». Я помилилась, бо декорації можливо схожі, але сюжет - ні.  Лікаря Гарві Літа після його невдалого наукового експерименту (мені здалось, він його провів просто занадто пізно) несправедливо звинувачують у смерті трьох пацієнтів. Його репутація зіпсована, робота втрачена, депресія на пару з алкоголем вже завітали до його дому. Згодом, він вирішує втекти від себе, від проблем, від всього що його оточує на Канарські острови. Купує квиток і з цього моменту розпочинається глибока та хвилююча історія.  Можна подумати, що як і у «Титаніку», з'явилася з нізвідки заможня та заміжня леді Мері Філдінґ, яка стала нейбадужа нашому герою. І вона теж зрозуміла, що все своє життя, навіть, у своїх снах вона шукала шлях до саме нього. Але тут без айсбергу, тут ми опиняємось на тлі епідемії жовтої лихоманки… Окрім цих героїв, ми подорожуємо ще з цікавими з психологічної точки зору персонажами. Наприклад: релігійна місіонерка Сюзен, яка з тих, хто ладна покласти все своє життя на спасіння та допомогу іншим. Її такий самий релігійний, але егоцентричний та зациклений на собі брат Роберт. Розбещена світська дама Елісса, яка тільки і робить що маніпулює чоловіками задля грошей, уваги та розваг. Та інші люди, яких можна добре проаналізувати, але яких, на мою думку об’єднує одна річ, про яку вони може і не здогадувались - самотність.

«З усіх пасажирів Гарві зостався на кораблі сам. Судно нерухомо стояло в дивній тиші - у зворохоблений тиші будинку, який поспішно покинули. Сам! Це було страхітливе слово: слово, яке до нього причепилося. Літа, котрий відчайдушно бажав самотності, якому завжди було достатньо самого самого себе, тепер роздирало від гострого болю самоти.»

Я не буду спойлерити щодо фіналу історії, але скажу, що наш головний герой пережив надзвичайно потужну трансформацію, яка була йому необхідна. А ось чи пішла йому ця подорож на користь, це вже кожен сам для себе вирішить, після прочитання цього класичного шедевру.  P.S. Якщо хочеться ще щось з класичної літератури, де герої теж опиняются на тлі смертоносної епідемії та їх життя повність змінюється - пропоную звернути увагу на роман «Розмальована вуаль».