Нотатки орієнталіста. Orientalist notes

⚡В Києві перейменували 38 вулиць і 2 площі. Серед нових назв у нас тепер є вулиці: Джохара Дудаєва, Ічкерійська, Ісмаїла Гаспринського, Омельяна Пріцака та провулок Караїмський.

🇯🇵Японія підтримує Україну регулярними поставками нелетального, але вкрай важливого обладнання, що безпрецедентно для країни з таким суворим експортним і оборонним законодавством. Як це відбувається, у деталях та цифрах читайте тут. #Японія #новини #текст #Україна

Трохи про спадщину авторитетних класиків та деколонізацію сенсів у світових музеях: ✍️«Чи настав час взагалі перестати дивитись на Гогена?» - з цього риторичного запитання 2 роки тому почалась велика виставка у Національній галереї (Лондон), що була присвячена геніальному постімпрессіоністу Полю Гогену (1848-1903). Більшість представлених у галереї картин створені протягом життя художника на островах Французької Полінезії, адже цей період став найбільш продуктивним й революційним у його творчості. Історія Гогена на Таїті сприймається романтично – покинув набридливу «цивілізацію», щоб жити і творити серед «дикунів» на райських островах, серед сексуальної свободи та відсутності земних клопотів (проблем з грошима). На цій ідеї побудовані навіть круїзні турне у цей регіон, куди щороку тисячі туристів прибувають у пошуках мистецького натхнення, жадаючи побачити екзотичний світ з картин знаменитого митця. А коли не знаходять його, то дуже ображаються на місцевих... Для кураторів цей аспект став найбільш делікатним у роботі з відвідувачами. І не лише тому, що Гоген представляв корінних жителів цих «райських місць» у орієнтальних категоріях «дикунів» та «дітей лісу», віддзеркалюючи за їх рахунок власні екзистенційні пошуки (с). Але й через моральну сторону: митець мав привілейоване становище в колонії, користуючись яким здійснював сексуальне насильство над неповнолітніми дівчатами (12-14 років), які позували для його портретів, ставали дружинами художника й народжували для нього дітей. Для корінних жителів Полінезії ці люди мали імена й голос. І їх життя змінилось не у кращий бік після прибуття європейського художника. 📌Тож, як концептуально представляти цю частину спадщини Гогена у публічному просторі? Яким чином розповідати про людей з його портретів? А також навіщо враховувати думку суспільства, чутливого до (пост)колоніальних проблем? Про це читайте у статтях: «Руйнування міфу про Поля Гогена» (The Atlantic) та «Чи пора Гогена скасувати?» (The New York Times). #мистецтво #музей #колоніалізм #деколонізація #Таїті

📷Королева Єлизавета ІІ та 250 тисяч слухачів. Індія, Нью-Делі, 1961. #фото

📷Дізнався про смерть Тіма Пейджа (1944-2022), культового британського гонзо-фотографа, який здійснив сильний вплив на уявлення про візуальний образ В’їтнамської війни, з усією її суперечливістю, прямотою та відвертістю. В 17 років він втік з дому щоб побачити світ: Близький Схід, Індія, Камбоджа, Лаос, Непал, В’єтнам, Афганістан. У цих країнах він фотографував для Time and Life, UPI, Associated Press, Rolling Stone та ін. Емоційний та глибоко суб’єктивний стиль став впізнаваним брендом Пейджа, як і його постійні ризики «на вістрі леза» (пережив 4 тяжкі поранення й кілька клінічних смертей). Писали, що в роботі він навіть не намагався бути «стороннім глядачем», що насправді було й неможливим у такій війні, як в’єтнамська. Адже це був останній конфлікт часів Холодної війни, коли «фотограф-фрілансер» міг просто взяти камеру й опинитись у самій гущі подій. #фото #Вєтнам

🖼️Серія "марокканських портретів", від іспанського художника-орієнталіста Хосепа Тапіро і Баро (1836-1913). #Марокко #мистецтво

Михайло Коцюбинський про знаменитий кримський азіз Малік-Аштера в Ескі-Юрті. Уривок з оповідання «Під мінаретами» (1905): 🌙«Сумно, безлюдне у святому місті – Азізі. Пишні «тюрбе» – мавзолеї – самітно сіріють на полі між будяками і грузом, важкі, великі, байдужі, як ті святі та хани, що спочивають під ними. Червоною купою заснув на землі монастир – «теке», а над ним стоїть мінарет, як білий привид. Не сплять лише цвіркуни і фонтани, та кліпа очима-зорями небо… Дервіші сходились. Кидали слово-два, тихо, пошепки, й мовкли. Дзвінко дзюрчала вода. Високі тополі все шелестіли…». ✍️За сюжетом, описані події відбуваються в с. Азіз, під Бахчисараєм. У 1904 р. Коцюбинський відвідав цю місцевість, де знаходився один з 8-ми найшанованіших азізів Криму. У тутешній текіє-джамі регулярно збирались бахчисарайські дервіші. Дослідник Олексій Гайворонський навіть зміг поспілкуватись з Мемет-агою Османовим, корінним мешканцем Ескі-Юрту, який ще у 1920-х роках відвідував урочистості на свято Мевліда (ніч народження пророка Мухаммеда), під час якого дервіші виносили на огляд реліквію – волосину з бороди пророка («сакал-і-шеріф»). #Крим #кримські_татари #література

🍁А вже, між іншим, осінь. Атмосферна осіння підбірка від Оцу Казуюкі, сучасного художника й мастра деревориту, який майже 40 років працював у знаменитого Кійоші Сайто (1907-1997). #мистецтво #Японія #осінь

🖼️Традиції і модерн у естетиці сучасного китайського художника Хуанг Чжун-Янга (1949 р.н.). З дитинства він вивчав каліграфію й давній китайський живопис. У роки культурної революції (1966-1976) вимушено залишив школу й працював в сільському господарстві, але після смерті Мао Цзедуна зміг отримати художню освіту в Академії мистецтв та ремесла у Гуандуні (1982). Згодом вивчав «західне» мистецтво в Канаді, яку називає тепер «гаванню миру і свободи». Тут на нього сильний вплив здійснили роботи Рембрандта й французьких імпресіоністів, що відчувається у формах та настрої багатьох картин. #мистецтво #Китай

Чому особистий колоніальний досвід не завжди робить тебе чутливим до чужих колоніальних травм? 📌New York Times опублікували інтерв’ю з Джоаною Гомес, 72-річною чиновницею з Гвінеї-Бісау та ветеранкою війни за незалежність у Західній Африці. Після початку вторгнення в Україну вона не вагаючись виразила підтримку росії, адже Радянський Союз озброїв і вивчив кілька поколінь її співвітчизників, що згодом допомогло «Португальській Гвінеї» здобути незалежність. У 1964 р. Джоана прибула до СРСР вивчати медицину й російську мову. З ностальгією вона згадує навчання та перший свій приїзд, під час якого отримала в подарунок тепле пальто й шапку в холодному аеропорту. У цій історії є одне «але» - майже 5 років вона навчалась і жила не десь «в росії», а конкретно у Києві, столиці УРСР… ✍️Здавалося б трагічне колоніальне минуле Африки має викликати більше емпатії до визвольної боротьби України. Але не все так просто. Радянський дипломатичний спадок, популярність «антизахідних ідей» та відсутність системної інформаційної присутності в регіоні буде й надалі викликом для українського МЗС. І одночасно великим полем для моливостей. #Африка #Гвінея_Бісау #текст #інтервю #Україна #колоніалізм

🖼️«Дзеркальна зала» (1882), від іранського художника-реаліста Мохаммеда Гаффарі (1859-1940). На картині зображений Насер ад-Дін Шах Каджар, який сидить у залі палацу Голестан, в Тегерані. Це перша робота Гаффарі після отримання звання «Kamal-ol-Molok» («Земна досконалість»), з якої іноді починають відлік модерної доби перського мистецтва. #мистецтво #Персія #Іран

🎥«Джальма», режисера Арнольда Кордюма. 1928. Знакове кіно від «українського Голівуду» (Всеукраїнського фотокіонуправління, 1922-1930): ✍️Серед мальовничих гір Кавказу точиться війна між білогвардійцями й більшовиками. Чеченська дівчина Джальма випадково знаходить пораненого українського хлопця Миколу Барабаша, якому рятує життя та допомагає одужати. Молоді люди закохуються та одружуються, після чого Микола повертається в Україну вже з молодою чеченською дружиною. Джальма потрапляє в традиційне українське село, де стикається з труднощами, забобонами й упередженнями, які долає на фоні процесу колективізації та механізації села. 📌Трохи більше про стрічку тут. #кіно #Україна #Кавказ

🖼️«Живописні руїни» у «Voyage pittoresque dans l'empire Ottoman, en Grèce...», від знаменитого дипломата й мандрівника Марі-Габріеля-Флорана-Огюста де Шуазель-Гуф’є (1752-1817). Шуазель-Гуф'є був закоханий у Стародавню Грецію. В часи, коли популярним стало мандрувати місцями слави античних героїв, дворянин вирушив на пошуки "стародавньої Еллади". Перший том опису його мандрівок з колоритними ілюстраціями Східного Середземномор’я приніс французу визнання, посаду в академії наук та на дипломатичній службі. Вже у 1784 році Людовік XVI відправив його послом до Стамбулу, на чолі великої місії картографів, художників, астрономів, інженерів та археологів, які мали дослідити й описати материкову Грецію з островами Східного Середземномор’я. Наступні два томи його видання містили також інформацію про Османську імперію – її правителів, підданих та знамениті місця. А зібрана у цих подорожах колекція старовинних предметів, монет, статуй і зображень згодом була продана до Лувру. #Османська_імперія #античність #мистецтво

📷"Моджахеди проти Наджибулли", "автомати калашнікова", "палаюча радянська техніка", "американські безпілотники" та інші сюжети зі знаменитих афганських військових килимів. Трохи більше тут. #текст #фото #Афганістан

У японському закладі нещодавно пригощали кримськотатарськими чібереками. Про це розповів Хірано Такаші: https://www.facebook.com/photo/?fbid=10158976108998775&set=a.10153140919398775

✍️«Оркестра грала турецький гимн. Фанфари пронизливо співали. Міністр став на берег і зняв циліндра. За міністром вискочив ад'ютант. Простягнута рука міністра зустріла руку комісара, яка перед цим віддала особі міністра честь по-військовому. І ще дужче й голосніше загриміли труби оркестри… Від імені мого уряду, вітаю ас пане міністре із щасливим прибуттям до нашої країни. В вашій особі я вітаю представника великого турецького народу, що виборов собі волю й незалежність…». Уривок з роману Юрія Яновського "Майстер корабля" (1928), де описаний візит міністра зовнішніх справ Туреччини до Одеси у 1920-х роках. Обкладинку до видання створив Василь Кричевський молодший. #Україна #Туреччина #література

📚27 серпня було 120 років від дня народження українського письменника Юрія Яновського. У своєму дебютному модерністському романі «Майстер корабля» (1928), який став творчим підсумком його роботи на Одеській кіностудії, він детально описав реальний візит міністра зовнішніх справ Туреччини до Одеси у 1920-х роках, та його зустріч з радянським народним комісаром іноземних справ. Така увага в українських культурних колах до візиту голови МЗС Туреччини не лише підкреслювала міжнародну суб’єктність України (хоча вже «радянської»), але й відображала величезний інтерес українців до суспільних змін в Азії, які відбувались після Першої світової війни. Туреччина у даному контексті приваблювала українців своїм успішним деколоніальним та модернізаційним досвідом. 📌За цей роман Яновському згодом закидатимуть «український імперський (sic!) марінізм» – пропагування ідеї про українців, як «морську націю». В шкільні роки я відверто недооцінив цей роман, але тепер раджу прочитати. #Україна #Одеса #Туреччина #література

✍️"З Україною наша дружба та співпраця тривають уже багато років. Тому скільки б грошей нам не пропонували, чесно кажучи, не може бути й мови про те, щоб у цій ситуації передати їм їх (дрони для москви - авт.). У цей період вся наша підтримка повністю на боці України, оскільки у нас дуже міцний зв'язок, і Україна зазнає дуже несправедливої, агресивної та необґрунтованої атаки. ніщо не затьмарить нашої співпраці з Україною, незалежно від того, яку суму буде запропоновано, наша позиція з цього приводу зрозуміла" (с). ⚡Ще одне інтерв'ю кореспондентів ВВС з братами Халуком і Сельчуком Байрактарами. #новини #Туреччина #Україна #Байрактар

🇯🇵Імператор Японії Нарухіто привітав президента Зеленського з 31-ю річницею відновлення Незалежності України. Вітальний лист від Його Величності, а також жовто-блакитні журавлики, передав посол Японії в Україні Кунінорі Мацуда, через заступника керівника Офісу Президента Андрія Сибігу. #Японія #Україна #новини

13 лютого 2022 р., за декілька тижнів до повномасштабного вторгнення росії в Україну, я зі своїм другом записали інтерв'ю з буддійськими ченцями Бганте Ратанасіла та Бганте Тітідгаммо. У цьому інтерв’ю ключовими були питання особистих причин вибору традиції тгеравади, особливостей цього напрямку буддизму та подальших планів розвитку санґги в Україні. Інтерв'ю можна прочитати за посиланням: https://tureligious.com.ua/sukhist-i-bil-medytatsii-tradytsiia-treharavady-v-ukraini/