Нотатки орієнталіста. Orientalist notes

Трохи поповнив свою колекцію. Дві вживані джезви для заварювання кави. Вони не антикварні й досить поширені, але все ж цікаві: 📌Невелика джезва з латуні. В середині лужена (покрита шаром олова). За формою – типові Балкани. Виготовлена в Сараєво, столиці Боснії та Герцеговини, про що свідчить клеймо «SARAJEVO. Preduzeće umjetnih zanata» (якщо приблизно: «Сараєво. Спілка художніх ремесл»). Якось пізніше напишу кілька слів про кавову традицію на Балканах та її соціальний контекст; 📌Далла (Dallah). Хоча ця назва більше асоціюється з аравійським кавником з вигнутим носиком («пташиним дзьобом»), цим словом також називають посуд, який за формою є близькосхідним поєднанням турецької «джезве» й арабського «далла» (й навіть трохи кавника «ібрик»). Кавник з ручкою і кришкою, оздоблений орнаментами. Виготовлений з латуні, в середині лужений. Клеймо фрагментарне. Можна прочитати напис латинкою: «ALI. AL-TAROUS…» (далі фрагмент нерозбірливо). Виготовлена в сирійському місті Тартус. Пошукаю більш детальніше.

У 80-ті роковини геноциду кримськотатарського народу запрошую на кураторську екскурсію виставкою «MİRAS. Спадщина», в #Скарбниця_НМІУ. Будемо говорити про місце спадщини у збереженні ідентичності кримських татар, а також про те, що музейні предмети - це не лише про "речі та обряди", але й про людські долі. Поки виставка ще діє - раджу завітати. https://facebook.com/events/s/%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81%D1%96%D1%8F-%D0%B2%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%BE/852511186714983/ #анонс #музей #виставка #Крим #кримські_татари

⚡Ще трохи цікавих анонсів. Сьогодні у Києво-Могилянській бізнес-школі відбудеться презентація цікавої збірки інтерв'ю та дописів українського сходознавця Омеляна Пріцака, оприлюднені у ЗМІ від часу його повернення до України на початку 1990-х років. ✍"Висловлені 30 років тому погляди й роздуми вченого про проблеми української та світової науки, роль науки і вченого у суспільстві, взаємовідносини українців із сусідніми народами не втратили своєї актуальності й сьогодні. Особливістю цього видання є не лише сама книга, а й запис аудіофрагментів з неї, що дозволить вам почути думки Омеляна Пріцака...". 📌Київ, вул. Волоська, 8/5 (Києво-Могилянська бізнес школа); 📌13 травня о 18.30; Деталі та реєстрація за посиланням: https://www.facebook.com/events/s/%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F-%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B8-%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD-%D0%BF%D1%80%D1%96%D1%86%D0%B0/981623273566582/ #анонс #книга #офлайн

🎥Чудовий випуск на проєкті "Історія без міфів", з істориком Олександром Середою, присвячений османській спадщині на Півдні України та її переосмисленню. Дослідник розповідає багато цікавого, в тому числі й про "Ханську Україну". #відео #Україна #Османська_імперія https://www.youtube.com/watch?v=VmtF9OYWWy0&t=3912s

Текіє дервішів в Афінах, у часи османського панування, від Едварда Додвелла (1767-1832), ірландського художника, мандрівника й археолога-аматора. Кілька цікавих зображень з його подорожей Балканами, у виданні «Класична й топографічна подорож Грецією» (1819). На зображеннях можна помітити, що текіє дервішів розташовувалось у цікавій споруді. А саме у «Вежі вітрів» - відомій античній пам’ятці в римській Агорі в Афінах (датується І ст. до н.е.). Споруду назвали так через зображення 8 богів вітру на вершині. Довгий час вежу використовували як орієнтир у просторі й часі: вона була розташована по сторонах світу, мала флюгер, сонячний та водяний годинники. Не дивно, що у всі часи тут любили зупинятись подорожні, а за османського панування у вежі "облаштувались" деякі суфійські ордени. #мистецтво #Балкани #Греція #Афіни #Османська_імперія

Сюжет про кавову традицію кимських татар на Укрінформі переклали японською мовою. Щиро дякую п. Хірано Такаші за старання😊. "Кавова традиція кримських татар" була внесена до національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини за ініціативи ГО "Алем". У статті йде мова про соціальний контекст цієї традиції, яка у різні часи допомагала кримськотатарському народу зберігати власну ідентичність і культуру. #текст #кава #Крим #кримські_татари https://www.ukrinform.jp/rubric-society/3862105-kurimiatataru-renga-yuan-zuwo-duanru-jino-yan-xinikohi.html

📚В основу роману "Бірманські будні" (1934) Джорджа Орвелла покладений особистий досвід письменника. Окрім того, що він народився в Індії, у 19 років він вступив на службу до імперської поліції колонізованої Бірми. Батько Еріка Блера (справжнє ім'я Орвелла) був збирачем опійного податку в Індії, а мати належала до заможної родини підприємців та торговців деревиною. Соціальне становище молодого хлопця обіцяло йому гідне життя й карє'ру в колонії. Але після 5 років служби відбувся перелам у його світогляді: образи екзотичних магараджів та тріумфів британського війська вивітрились після споглядання наслідків "темної сторони" імперської політики. У "Бірманських буднях" можна побачити прояви тих рис і відчуттів, які виразно упізнаються в знаменитих "1984" та "Колгоспі тварин". Зневіра, розчарування і самотність людини, яка опинилась у чужому туземному середовищі, ставши водночас частиною ненависної для себе управлінської системи. "Бірманські будні" Орвелла нагадують, що колоніальний досвід рано чи пізно повертається до колоніста у найрізноманітніших проявах та наслідках... ✍Цей твір містить дуже цікавий діалог між головним героєм Флорі, який до глибини душі розчарований колоніальною політикою своєї вітчизни, та туземним лікарем Верасвамі, вірним підданим Корони, який захоплюється позитивними впливами Битанії в Бірмі. Два полярні погляди на колоніалізм на його наслідки: 📌«…Ще жодного індійця не навчено справді корисного ремесла. Ми не наважуємося на це з огляду породження конкуренції в галузі. Деякі галузі ми навіть знищили. От скажіть мені, куди дівся індійський муслін? Якщо не помиляюся, ще в 40-х роках індійці будували морехідні човни й навіть спромогалися добирати до них екіпажі. Нині ж ви не здатні склепати навіть нещасної рибальської шлюпки… У 18 столітті індійці виливали гармати, які цілком відповідали євопейським стандартам. Однак відтоді, як ми (британці – авт.) припхались сюди, на всьому континенті не знайдеться жодного ремісника, спроможного виготовити нікчемну латунну гільзу. З усіх східних народів розвинутися вдалось лише тим, хто зберіг незалежність. Не буду ставити у приклад японців, але візьміть хоча б Сіам… Правда в тому, що перш ніж ми доведемо все (модернізацію – авт.) до логічного завершення, зруйнуємо всю бірманську національну культуру… Куди приведе вас цей семимильний прогрес? До нашого доброго старого свинюшника, напханого грамофонами й капелюхами-котелками…». 📌«…Ах, містаре Флорі, на жаль ні! Ви не можете збагнути однієї речі: навіть у найгіршому її вияві, ваша цивілізація для нас – велике досягнення. Грамофони, котелки, «Події у світі» (газета – авт.) – усе ліпше за страшне байдикування азійців. Як на мене, навіть найменш завзяті британці це… факелоносці, які осяюють шлях прогресу…». #колоніалізм #Індія #Бірма #книга #текст

Нарешті знайшов трохи часу перечитати кілька своїх нещодавніх покупок. Давно у списку пріоритетів був роман «Бірманські будні» (1934) Джорджа Орвелла:

📷Кольорові фото Стамбулу 1960-х років, від Чарльза Вівера Кушмана, американського фотографа-аматора й мандрівника. ✍З 1938 по 1969 роки Чарльз Кушман багато подорожував США і країнами Європи, фіксуючи свої подорожу у вигляді своєрідного «фотощоденника». Йому у цьому допомагала камера Kodak та нова кольорова плівка Kodakchrome. За час своїх мандрівок він відзняв більше ніж 14.5 тисяч кадрів, які згодом подарував своїй Alma mater – Масачусетському ун-ту. У 1960-х роках мандрівник також відвідав Стамбул, який захопив його своєю атмосферою. Більше 100 фото зі щирими сценами міського життя, панорамами й архітектурою нагадують про те, яким місто було у середині минулого століття. П.С. Хто бував у Стамбулі, можете порівняти як змінилась забудова й ландшафт деяких відомих місць. #Стамбул #весна #Туреччина #фото

🖼️Романтичні образи Індії, у акварелях Вільяма Карпентера-молодшого (1818-1889), британського художника й мандрівника. Вільям Карпентер походив з талановитої родини митців: його батько був хранителем Британського музею, мати – художницею. З 1850 по 1856 роки він подорожував теренами Індії, Пакистану, Афганістану, малюючи портрети індійської еліти, а також зображуючи сцени міського життя, дозвілля й ремесла. Велику увагу художник приділяв деталям традиційного одягу та прикрасам, водночас і сам часто перевдягався у «туземне вбрання». #Індія #мистецтво