Нотатки орієнталіста. Orientalist notes

🖼️«Живописні руїни» у «Voyage pittoresque dans l'empire Ottoman, en Grèce...», від знаменитого дипломата й мандрівника Марі-Габріеля-Флорана-Огюста де Шуазель-Гуф’є (1752-1817). Шуазель-Гуф'є був закоханий у Стародавню Грецію. В часи, коли популярним стало мандрувати місцями слави античних героїв, дворянин вирушив на пошуки "стародавньої Еллади". Перший том опису його мандрівок з колоритними ілюстраціями Східного Середземномор’я приніс французу визнання, посаду в академії наук та на дипломатичній службі. Вже у 1784 році Людовік XVI відправив його послом до Стамбулу, на чолі великої місії картографів, художників, астрономів, інженерів та археологів, які мали дослідити й описати материкову Грецію з островами Східного Середземномор’я. Наступні два томи його видання містили також інформацію про Османську імперію – її правителів, підданих та знамениті місця. А зібрана у цих подорожах колекція старовинних предметів, монет, статуй і зображень згодом була продана до Лувру. #Османська_імперія #античність #мистецтво

📷"Моджахеди проти Наджибулли", "автомати калашнікова", "палаюча радянська техніка", "американські безпілотники" та інші сюжети зі знаменитих афганських військових килимів. Трохи більше тут. #текст #фото #Афганістан

У японському закладі нещодавно пригощали кримськотатарськими чібереками. Про це розповів Хірано Такаші: https://www.facebook.com/photo/?fbid=10158976108998775&set=a.10153140919398775

✍️«Оркестра грала турецький гимн. Фанфари пронизливо співали. Міністр став на берег і зняв циліндра. За міністром вискочив ад'ютант. Простягнута рука міністра зустріла руку комісара, яка перед цим віддала особі міністра честь по-військовому. І ще дужче й голосніше загриміли труби оркестри… Від імені мого уряду, вітаю ас пане міністре із щасливим прибуттям до нашої країни. В вашій особі я вітаю представника великого турецького народу, що виборов собі волю й незалежність…». Уривок з роману Юрія Яновського "Майстер корабля" (1928), де описаний візит міністра зовнішніх справ Туреччини до Одеси у 1920-х роках. Обкладинку до видання створив Василь Кричевський молодший. #Україна #Туреччина #література

📚27 серпня було 120 років від дня народження українського письменника Юрія Яновського. У своєму дебютному модерністському романі «Майстер корабля» (1928), який став творчим підсумком його роботи на Одеській кіностудії, він детально описав реальний візит міністра зовнішніх справ Туреччини до Одеси у 1920-х роках, та його зустріч з радянським народним комісаром іноземних справ. Така увага в українських культурних колах до візиту голови МЗС Туреччини не лише підкреслювала міжнародну суб’єктність України (хоча вже «радянської»), але й відображала величезний інтерес українців до суспільних змін в Азії, які відбувались після Першої світової війни. Туреччина у даному контексті приваблювала українців своїм успішним деколоніальним та модернізаційним досвідом. 📌За цей роман Яновському згодом закидатимуть «український імперський (sic!) марінізм» – пропагування ідеї про українців, як «морську націю». В шкільні роки я відверто недооцінив цей роман, але тепер раджу прочитати. #Україна #Одеса #Туреччина #література

✍️"З Україною наша дружба та співпраця тривають уже багато років. Тому скільки б грошей нам не пропонували, чесно кажучи, не може бути й мови про те, щоб у цій ситуації передати їм їх (дрони для москви - авт.). У цей період вся наша підтримка повністю на боці України, оскільки у нас дуже міцний зв'язок, і Україна зазнає дуже несправедливої, агресивної та необґрунтованої атаки. ніщо не затьмарить нашої співпраці з Україною, незалежно від того, яку суму буде запропоновано, наша позиція з цього приводу зрозуміла" (с). ⚡Ще одне інтерв'ю кореспондентів ВВС з братами Халуком і Сельчуком Байрактарами. #новини #Туреччина #Україна #Байрактар

🇯🇵Імператор Японії Нарухіто привітав президента Зеленського з 31-ю річницею відновлення Незалежності України. Вітальний лист від Його Величності, а також жовто-блакитні журавлики, передав посол Японії в Україні Кунінорі Мацуда, через заступника керівника Офісу Президента Андрія Сибігу. #Японія #Україна #новини

13 лютого 2022 р., за декілька тижнів до повномасштабного вторгнення росії в Україну, я зі своїм другом записали інтерв'ю з буддійськими ченцями Бганте Ратанасіла та Бганте Тітідгаммо. У цьому інтерв’ю ключовими були питання особистих причин вибору традиції тгеравади, особливостей цього напрямку буддизму та подальших планів розвитку санґги в Україні. Інтерв'ю можна прочитати за посиланням: https://tureligious.com.ua/sukhist-i-bil-medytatsii-tradytsiia-treharavady-v-ukraini/

📷Пилова буря та дощь у долині Саккара, біля піраміди Джосера. Фото Танвіра Бадала, 2022. #фото #Єгипет #погода

📷Продовження історії про вишиванки з "байрактарами", які нещодавно подарували Сельчуку та Халуку Байрактарам. Тепер цей орнамент судячи з усього зобразили на українських безпілотниках, подарованих Туреччиною. #новини #Туреччина #Україна #тренд #Байрактар

🗺️Крим і кримські татари у великому британському «Королівському ілюстрованому атласі» (1856), видавництва «Арчібальд Фуллартон і Ко». Ілюстрації шотландського гравера Джона Геріота Суонстона. #кримські_татари #Крим #карта #гравюра #Британія #Україна

🖼️Естетика Олімпіади у Токіо (1964) та Саппоро (1972), від генія японського графічного дизайну Юсаку Камекури (1915-1997). Сміливість модернізму у поєднанні з традиційним японським мінімалізмом і витонченістю. Головний логотип олімпіади – червоне сонце над золотими олімпійськими кільцями, вразив своїх сучасників простотою й гармонійністю форм та кольорів. Також, саме Камекура вперше використав для олімпійських плакатів реальні фото спортсменів, показавши їх у момент найбільшої віддачі своїй справі. #мистецтво #Японія #мистецтво #олімпіада

🖼️«Татарська мечеть в Вільно, на Лукішках». Літографія Юзефа Озембловського, 1841. Найбільш раннє зображення мечеті у м. Вільнюс, в районі Лукішкес, де з кінця 14 ст. проживала община татар на службі у великих князів литовських. #татари_липки #Литва #Вільно #мечеть

🖼️Атмосферні сцени повсякденного життя, у роботах Джафара Петгара (1921-2005), впливового іранського художника з тонким відчуттям кольору та любов’ю до деталей. І так, «ці килими дійсно задають тон усій кімнаті» (с). #мистецтво #Іран #килим

📷19 серпня був всесвітній день фотографії. Трохи з запізненням, але з цієї нагоди хочу згадати один з моїх улюблених знімків Фелічі Беато, першого професійного фотографа орієнталіста. «Великий Будда у Камакурі», з альбому «Views of Japan». Найбільш рання відома фотографія цієї буддійської пам’ятки, яка невдовзі сильно постраждає від землетрусу. Рідкісний випадок, коли сам фотограф також потрапив у кадр: Фелічі Беато сидить на сходах біля статуї, у правому нижньому куті. #Фото #Японія #Камакура #орієнталізм

📕Виявляється, ще у 2020 році було третє українське видання «Кримські татари. Історико-культурна спадщина» (з передмовою Олекси Гайворонського). ✍️Набір подарунково-поштових листівок виготовлений на основі фотографій з колекції Бахчисарайського історико-культурного заповідника. Вони були зроблені у 1924-1929 роках, під час експедицій Кримом, здійснених Усеїном Боданінським (1877-1938) - митцем, науковцем, засновником та першим директором Бахчисарайського музею. Разом з іншими діячами кримськотатарського відродження, Боданінський провів титанічну роботу зі збору, дослідження й збереження кримськотатарської історичної та культурної спадщини. Ці фото нагадують, яким був Крим до знищення кримськотатарської культурної еліти у 1930-х роках (в тому числі й самого Усеїна Боданінського), а також депортації його корінних мешканців у 1944 році. 📌Замовити набір листівок можна на сайті видавництва «Майстер книг» за майже символічну ціну. #фото

📷Майже український пейзаж. Гора Фудзі та соняшникові поля у префектурі Шідзуока, від японського фотографа Осави Дзіро. #фото #Японія #Фузді #соняшники

📕Кава, турки та архіологія. На вересень анонсують вихід цікавої книги. Чекаємо☕: ✍️"350 років тому, у серпні розпочалась знаменита облога Кам'янця об'єднаним османо-українським військом. В результаті, місто на 27 років стало частиною Османської імперії. Цей факт спричинив великий галас в тогочасній Європі та назавжди змінив матеріальну культуру краю. Разом з османським гарнізоном у Кам'янці з'явилась незвичайна архітектура, тютюн, опіум, рис, китайська порцеляна та близькосхідний фаянс. А також кав'ярні. Детальний опис Кам'янецького ейялету фіксує у місті 10 кав'ярень. Одну з них було повністю археологічно досліджено у 2016 році на Польському ринку..." #анонс #книга

✍️«Кияфетнаме» (від «кıyafet» - одяг, зовнішність) – так називають популярний жанр творів в Османській імперії, у якому представляють та пояснюють невидимі внутрішні якості людини через її зовнішні риси. Але жанр глибший, ніж популярні «книги костюмів і типажів», адже має давнє коріння на Близькому Сході ще з доісламських часів, втілюючи світоглядну концепцію, у якій зовнішній вигляд людини (одяг, будова частин тіла, форма волосся, колір шкіри, риси обличчя) відображає її внутрішній світ, вдачу, здібності, поведінку, мораль, походження, а отже й долю. Взаємозв’язок між будовою тіла, одягом, особистісними рисами й характером людини породив цілу галузь знань в середовищі османських поетів, митців, філософів, медиків, богословів та чиновників, адже таку «фізіогноміку» широко застосовували в побуті й навіть державних справах – купівлі рабів, відборі яничарів, палацевих слуг, наложниць і чиновників різних рангів. 🖼️Приклад одного з видань кияфетнаме 1839 року.

✍️«Сьогодні на світанку, коли ще жодна жива душа в Стамбулі не прокинулась, до мене в двері постукав вірменин, який прийшов аж із Ґалата. Той вірменин-затинака працюваав гідом-перекладачем. Він одразу знаходив мене, тільки-но йому було потрібне «Кияфетнаме» для європейців, італійських мандрівників… До вечірнього азану встиг зобразити дюжину стамбульців, старанно відтворивши їхній одяг: шейхульіслама, головного воротаря палацу, яничара, дервіша, сипагія, кадія, торговця глиною, ката (зображення катів під час тортур особливо популярні), жінку, яка йде до лазні, курця опіуму… Аби не здуріти від нудьги, перемальовуючи ті самі малюнки зі своїх книг, я сам із собою грав у власні ігри: чи намалюю кадія, не відриваючи пензля від паперу, а чи заплющу очі жебраку…». 📕У романі Орхана Памука «Мене називають червоний», яскраво представлений світ середньовічних стамбульських митців, які створюють мініатюри до книг. Тут мимоходом згадується «Кияфетнаме» - надзвичайно цікавий феномен, який заслуговує додаткових слів👇