Нотатки орієнталіста. Orientalist notes

За травень одразу дві важливі для постколоніального виміру новини: 📌28 травня Німеччина визнала свою провину за геноцид народів гереро та нама, здійснений в часи колоніального правління у Намібії (1884-1915). https://www.bbc.com/ukrainian/news-57281008?at_medium=custom7&at_custom4=38940270-BF96-11EB-A909-433A16F31EAE&at_campaign=64&at_custom3=BBC+News+Ukraine&at_custom2=facebook_page&at_custom1=%5Bpost+type%5D 📌27 травня президент Франції Еманюель Макрон, під час свого візиту до Руанди, визнав частину політичної відповідальності своєї країни за геноцид народності тутсі в цій країні у 1994 році. Хоча і зазначив, що "...у вбивць було не французьке обличчя". https://www.reuters.com/world/frances-macron-rwanda-reset-ties-survivors-expect-apology-2021-05-26/ #новини #стаття #Африка #Франція #Німеччина #Руанда #Намібія

📝Трохи роздумів про асиміляцію культури, деколоніалізм та право народів самим говорити від свого імені. ✍️"Накривати великою парасолькою" - такий цікавий вислів почув у інтерв'ю одного польського репортера, який пояснював деталі тривалого "гастрономічного протистояння" Південної Кореї та Китаю за кімчу - гостру мариновану страву з капусти. Якщо коротко, Китай все частіше позиціонує кімчу, як свою національну страву, аргументуючи це тим, що корейська діаспора проживає на теренах Піднебесної століттями. А тому, їх культура, як і культура інших народів Китаю, вже давно є складовою частиною "Китайського світу" (тобто умовної "парасольки"). https://www.bbc.com/news/world-asia-55129805 Думаю доречно буде порівняти цей випадок з іншою історією, яка хоча й не пов'язана зі Сходом, але все ж піднімає проблеми наслідків асиміляції культури, внутрішньої колонізації та потреби деколоніального повороту у мистецтві, культурі й гуманітаристиці. 📌Маємо на увазі дискусію навколо виставки картин Іллі Рєпіна у м. Хельсінкі (Фінляндія), куратори якої послідовно ігнорували місце України у творчості цього художника. Дійшло до того, що навіть у описах до картин з оригінальним назвами "Українка", "Запорожці пишуть листа турецькому султану" чи "Запорожець, що сміється", їх дійові особи стали "росіянами". 👇Цікава стаття про цю виставку за посиланням: https://lb.ua/culture/2021/05/14/484495_vistavka_riepina_gelsinki_myaka.html ✍️Є багато досліджень на тему того, як імперський простір асимілював, осмислював, перевідкривав та відтворював історію і культуру своїх (пост)колоній. Знаходячись у завідома виграшній позиції, "великі держави" розміщували (й досі розміщують) під свою "парасольку" надбання інших культур, епох, цивілізацій, вибірково наділяючи їх зручними для свого наративу рисами. І хоча ці питання більше дискутуються у контексті переосмислення історії Сходу й Африки (орієнталізму, заморської історії, деколоніалізму, постколоніалізму, тощо), вони актуальні для розуміння взаєозв'язку "колонія-метрополія" різних регіонів та епох. #роздуми #колоніалізм #постколоніалізм #деколоніалізм #асиміляція_культури #внутрішня_колонізація #Україна #мистецтво

⚡В 2016 році у Франції оголосили про створення Меморіалу жертвам рабства. В 2018 році, вже за президента Макрона, була створена робоча група з числа митців, суспільних діячів та чиновників, для розробки концепції меморіалу, що мав розміститись у паризькому саду Тюільрі. ✍️Сьогодні дискусія навколо проекту зайшла в глухий кут. Існують різні точки зору на шляхи деколонізації проблеми работоргівлі та переосмислення наслідків французького колоніалізму. 📌Цікаво спостерігати за розвитком цих подій, адже в Україні також точаться дискусії навколо різних наративів у висвітленні трагедій голокосту, другої світової та голодомору. В будь якому разі, колоніальний спадок є проблемою надзвичайно глибокою. А її шляхи вирішення є очевидними лише для тих, кого ця проблема мало обходить. #колоніалізм #новини #стаття #деколоніалізм #постколоніалізм #Франція https://www.rfi.fr/ru/%D1%84%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D0%B8%D1%8F/20210510-%D0%BC%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%B0%D0%BB-%D0%B6%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B2%D0%B0%D0%BC-%D1%80%D0%B0%D0%B1%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0-%D0%B2-%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B6%D0%B5-%D1%82%D1%8F%D0%B6%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%8C-%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%B9-%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D0%BB%D0%B0-%D0%BD%D0%B0-%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D1%87%D0%B8-%D1%85%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2

🐘Той момент, коли мамонт виявився османським бойовим слоном 17 століття. Але це ще не точно🤔 https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/3240456-hto-priviv-na-bukovinu-bojovih-sloniv.html

🎥Один з промороликів до олімпіади у Токіо. Як на мене, це дуже крутий візуальний стиль, у якому можна впізнати чимало шедеврів японської графіки: https://www.youtube.com/watch?v=KjLfqX-gXZ0&ab_channel=MullenLoweFrance #Японія #олімпіада #відео #сумо #живопис #промо

✍️Цікавий вебінар про Хотинську війну 1621 року.

📷Афганістан часів другої англо-афганської війни 1878-1880 років. 📌Фото з групи "Хроніки прекрасної епохи": https://www.facebook.com/1093324994047813/posts/4288066851240262/?sfnsn=mo

Існує стала думка, що антрополог виступає як людина, котра "пише" чужу культуру. Автор пізнає Іншого і водночас самого Себе через текст. Транслювати побачене також можна не лише через науковий текст. На мою думку, "Печальні тропіки" Клода Леві-Строса, саме такий текст. Свій погляд на цей твір висловила Сюзан Зонтанг в есе "Герой нашого часу" (1963 р.). За посиланням переклад фрагменту цього тексту: https://telegra.ph/Geroj-nashogo-chasu-05-23 При бажанні можна купити собі можливість прочитати текст повністю :)

"І для кочівників і для сартів...". Реклама російських калошів на туркестанському базарі.

"У китайському заїзді" (1934) - передрук статті Софії Яблонської, української мандрівниці, письменниці, операторки та авторки тревелогів про подорожі Сходом. #стаття #фото #тревелог #Китай #Україна #Яблонська https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/sofiia-iablonska-u-kitaiskomu-zayizdi-stattia-za-1934-rik/

Орієнт київських парків. ⚡Пам'ятник знаменитому казахському кобзарю-акину Жамбилу Жабаєву (1846-1945), у парку "Нивки". ✍️ Жамбил Жабаєв походив з родини кочівників. З дитинства заробляв на життя імпровізаційним співом, подорожуючи казахськими аулами. Був дуже шанований в радянський час. Любив Україну та творчість Тараса Шевченка. А особливо степові мотиви у його віршах і поемах. У 1939 році присвятив поему українському кобзарю. 📌Син Жабаєва загинув у 1943 році на українському фронті. #Казахстан #Україна #Жабаєв

🎥Запис лекції, присвяченої тюркологічним студіям Агатангела Кримського. А також місцю його постаті в українській інтелектуальній історії. 📌Спікерка події - Ганна Рог , к.філол.н., ст.н.с. відділу Сучасного Сходу Ін-ту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України. #відео #лекція #Кримський #орієнталізм #Україна https://m.youtube.com/watch?v=S5FT_BAI83Q&t=1909s

Демонтаж памятника Ленину в Эфиопии 1991 год

✍️Едвард Саїд вважав, що екзотизація культур "Сходу" була однією з форм їх інтелектуальної колонізації. Конструюючи суб'єктивний образу цих культур, мандрівники, дослідники, місіонери чи бізнесмени виставляли на передній план у їх характеристиці найбільш "екзотичні" чи навіть "маргінальні" (на думку західної людини) звичаї, риси, явища. Навіть якщо ці риси й існували нішево (у певній локальній спільноті, при певних обставинах чи на певному етапі), їх демонстрували як поширене й загальноприйняте для всіх явище. ⚡Сучасний випадок екзотизації культури помітив читаючи новини: 📌"Скіфи - кочові воїни травокури стародавньої України". Під таким заголовком вийшла досить непогана стаття у солідному "The New York Times", присвячена розкопкам одного зі скіфських курганів на Дніпропетровщині. При всіх плюсах цієї статті, її заголовок свідомо "клікбейтний". Щоб збільшити кількість переглядів, на передній план винесли пікантний для американського читача (на думку редакторів і смм-щиків) факт про скіфів, відомий з "Історії" Геродота (про т.з. "скіфську баню"). І хоча стаття насправді не про вжавання канабісу, в масовій свідомості тих, хто гортатиме новинну стрічку, скіфи запам'ятаються саме як "кочові воїни травокури". На подібні кліше можна натрапити у численних тревелогах, мемуарах і записках тих, хто відвідував Схід. Де ж насправді проходить межа між стереотипом та інтелектуальною колонізацією? Можливо там, де такі кліше починають впливати на політику. #новини #стаття #екзотизація #орієнталізм #осмислення #погляд #колоніалізм #Едвард_Саїд https://www.nytimes.com/2021/05/09/world/europe/ukraine-burial-mounds.html?searchResultPosition=1

⚡Едвард Саїд вважав, що екзотизація культур "Сходу" була однією з форм їх інтелектуальної колонізації. Конструюючи суб'єктивний образу цих культур, мандрівники, дослідники, місіонери чи бізнесмени виставляли на передній план у їх характеристиці найбільш "екзотичні" чи навіть "маргінальні" (на думку західної людини) звичаї, риси, явища. Навіть якщо ці риси й існували нішево (у певній локальній спільноті, при певних обставинах чи на певному етапі), їх демонстрували як поширене й загальноприйняте для всіх явище. ⚡Подібний, але вже сучасний випадок екзотизації культури помітив читаючи новини: 📌"Скіфи - кочові воїни травокури стародавньої України". Під таким заголовком вийшла досить непогана стаття у солідному "The New York Times", присвячена розкопкам одного зі скіфських курганів на Дніпропетровщині. При всіх плюсах цієї статті, її заголовок свідомо "клікбейтний". Щоб збільшити кількість переглядів, на передній план винесли пікантний для американського читача (на думку редакторів і смм-щиків) факт про скіфів, відомий з "Історії" Геродота (про т.з. "скіфську баню"). І хоча стаття насправді не про вжавання скіфами канабісу, в масовій свідомості тих, хто гортатиме новинну стрічку, вони запам'ятаються саме як "кочові воїни травокури". Подібних кліше завжди існувало багато. Але інтелектуальною колонізацією ці кліше ставали тоді, коли впливали на тих, хто визначав колоніальну політику чи впливав на її здійснення. #новини #стаття #роздуми #екзотизація #орієнталізм #осмислення #погляд #колоніалізм #Едвард_Саїд

🎥Два відео з Палестини 1897 року, роботи знаменитого французького оператора Александро Проміо: 📌 "Віправлення на потязі з Єрусалиму" (або ж "Єруслаим з потягу") - спільна робота з Луї Люм'єром. 📌 "Ворота Яффи, в Єрусалимі". На першому відео можна побачити, як потяг з залізничної станції Єрусалиму послуовно проводжають спочатку європейці, потім палестинські араби, ну і на кінець - євреї. Типажі кожної з цих груп добре впізнаються за зовнішнім виглядом, що вочевидь і було метою оператора. https://www.youtube.com/watch?v=4Y1LncQr7zA&ab_channel=iconauta Друге відео (колоризоване) іншого типу. Воно передає повсякденне життя однієї з вулиць Єрусалиму - "впорядкований хаос" близькосхідного міста. Тут Александро Проміо застосовує незвичний (покищо) для сінематографу прийом "прихованої камери", який стане в майбутньому популярним серед дослідників, етнографів, мандрівників, натуралістів. https://www.youtube.com/watch?v=jVMcqNOqdek&ab_channel=AntonAanton #відео #орієнталізм #сінематограф #Палестина #Єрусалим #Люмєр #Проміо

📷Сьогодні виповнюється 140 років з дня народження Мустафи Кемаля Ататюрка (1881-1936), першого президента Турецької Республіки. #фото #Туреччина #Ататюрк

📷Американські військові в околицях Нахі, на Окінаві. Квітень, 1945 рік. #Японія #фото #Окінава #США #фото