Храм поезії (🖤)
Kanalga Telegram’da o‘tish
зв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
Ko'proq ko'rsatish1 416
Obunachilar
Ma'lumot yo'q24 soatlar
+17 kun
+1330 kun
Postlar arxiv
1 416
Repost from ✒️ віршневий сад
росія вкотре здійснює терористичні й масовані атаки по цивільних
24 квітня російський удар забрав життя у брата і сестри
Російський ракетний удар у ніч на 24 квітня забрав життя молодих киян — 19-річної Софії та 21-річного Микити Козлових. Ракета влучила в багатоповерховий житловий будинок у Святошинському районі столиці.
Прошу вас долучитися і допомогти родині 🙌
Збір відкрила Стиренко Наталія, секретарка сільської ради за ініціативи Мотижинського старостату й громади
📩 Для родини Тетяни Вирожемської та Ярослава Козлова,
які втратили найдорожче, сина і доньку
Долучайтеся до збору коштів!
Поповнити конверт через Приват24
https://www.privat24.ua/send/gr5n1
Номер картки конверта
5168752130483368
Джерело: https://vechirniy.kyiv.ua/news/111638/
26 Apr 2025, 01:25
1 416
хотіти жити
проростати з дофамінових ям
із серотонінових воронок
із уцілілої вази, знайденої у бетонних завалах
пальцем малюю уявні візерунки
по чорній від сажі порцеляні
це теж хотіти жити
нашій людяності проростати зі ще глибших місць
із окопів, про які розкажуть ті, кому вдасться з них вийти
із відмолених трун, де земля впізнає своїх за кров’ю
із укриттів, де школярі на уроках читають вірші загиблих воїнів
кожна історія
кожна молитва
кожен дитячий голос
– біла лінія по чорній сажі
очищену вазу
поставлю на підвіконні
милуватимуся
Павло Коробчук
25 Apr 2025, 16:01
1 416
Мені було 17, коли на мене вперше навели автомат.
друга ночі, на мені піжама з надто
дитячим малюнком. я в коридорі, сестра на кухні,
батьки тримають мене за плечі та руки,
я ще хитаюсь, від них не сховаєш-
ся. пальцями розширюють мені очі,
розпитують мов «где ваша дочь бьіла сегодня ночью».
я дивлюсь на них та не розумію.
батьки дивляться на них та не розуміють.
Автомат дивиться на мене,
розуміння тут нахуй не треба.
я закриваю очі. це просто хєровий сон.
я уявляю себе дитиною Пола Пота,
мені дали автомат — я цілюся їм у рота,
я цілюся в мізки, мізки завжди відчувають більше —
по телевізору сказали, це добре рішення:
стріляти на випередження,
стріляти раніше, ніш встигнеш обдумати смерть.
я відкриваю очі. але і це не все.
коли мені виповнювалось 17,
я сиділа на кухні, ще не палила, але вже думала, що скоро помру —
сьомий поверх хитався чи то від вітру, чи то від вибуху
найближчої автозаправки.
мені було 17, коли в мене були перші блекаути і перші підвали.
я б хотіла сказати, що це просто сон. і це правда сон.
він сниться мені кожного місяця. з 17.
і найгірше - сьогодні Мені 27.
зі сторінки
25 Apr 2025, 14:24
1 416
Repost from Рими в ритмі серця❤️🔥 (Олеся Репа)
Вітаю! 💜
Орієнтовно о 20.30 вийду в етер в інстаграмі. Поговоримо, книгу покажу 😉😉😉
25 Apr 2025, 13:10
1 416
Кожен спогад вкладаю в ліжко, горну під ковдру.
Іноді не свої навіть, так, підкинуті.
Як в дитинстві вкладала іграшки, щоб їм не було самотньо.
Вночі оживуть, закліпають намистинами,
знатимуть, що не склали у довгий ящик,
як буденне чи непотрібне.
Як перший щоденник, картатий потертий зошит,
із любовним листом непевним юнацьким почерком.
Там де мало бути ім'я — залишила короткий прочерк,
як одне із найкращих життєво важливих рішень.
Мої перші сто років, я тільки вчуся молитися.
Постійно виходять вірші.
@snigpoetry
#мері
25 Apr 2025, 13:03
1 416
Repost from N/a
🌕 ▸ Червоний місяць
◖Розірвати буденність життя, звільнивши
ꪑісяць з циклічності, запаливши червоним
Обличчя. Палаю? Так, дійсно! Від
щастя чи сорому?
Не вистачить гонору, щоб не бути як
інші.
╰╮
У клубі, між іншим, затісно, і дихати
магічне?
Спотворення ІсТиН?
Запалиш цигарку без рук, вогнем
обпікаючи дійсність?
Пишайся, бо сповнений ⅈскрами!
Поглядом спалюєш відстані.
А мені хоча б попіл від фенікса, щоб
у переродженні стерлися
лінії моєї відмінності.
﹋﹋
Заздрю.
Бо не отримала сили.
сагайдак давно припав пилом.
Де стріли?
✨Моя аура — сіра✨
Тому прагну наповнитись ніччю
та швидше зорі втечуть із сузір’їв,
ключем відлетівши
у вічність. ‹ . *
Мене не залишать
у критично неможливій утопії.
ꪑісяцю, ну чому ти не схопиш
за руку, чому не покличеш
до себе?
Натомість чекає танцпол,
але музика не заповнить
потребу дістатися
неба.
↳ Чергова #халепа,
що повертає до відчаю,
а там між розк⌁олів та в трі|щинах
шукатиму скинуте пір’я
з одвічним
питанням:
⭝
Летіти чи падати?⇡⇣
Почуваюсь незграбою в світі, де сили
є звичними.
А паличка феї не змінить судного
рішення — у колі принцес бути
мишею.
Стишую кроки, щоб не втілитись здобиччю
хижого знищення від власного
мислення.
/Самотність підвищує ризики змінитись до гіршого/
Змішуй зілля скоріше, бо не можу надовго
залишитись.
Темінь вбирається в очі, ярлик невідомості
вішає. ↷
От би стало видніше,
як діяти.
Вміти б сумніви присипати інієм
і ловити чари у пастку, щоби
в кишені до верху накласти,
наклеїти пластир.
Благати:
— Не згасніть!
Будь ласка¡!
. * ˚
° ·
Однак прослизають крізь пальці,
з впертістю кличуть до хащів.
— Агов! Я прийшла!
Та чомусь ніхто вже не кличе
до танців…
╰╮
А вранці
в обіймах сонця затиснутий
ꪑісяць мусить до білого
вицвісти.
─ ──────────
↷ #yrboo_вірші
25 Apr 2025, 09:04
1 416
Зараз, коли щоранку всі знову списуються,
перепитують чи всі живі, роблять перекличку,
зворушливою стає
ця віра в базові речі -
близькість, електрику та агностицизм.
Зранку всі прокидаються,
перевіряють сповіщення,
читають новини.
Кожне сповіщення важливе,
і кожна електрична лампочка,
як голова Ісуса -
перевіряєш,
чи засвітиться.
#СергійЖадан
25 Apr 2025, 05:01
1 416
Repost from N/a
хтось мав казати тобі, яка ти красива, щоразу коли сходить сонце.
хтось мав казати, яка ти красива, щосереди.
і за чаюванням.
хтось мав казати тобі, яка ти красива, на Різдво й на Великдень. у ночі та в день, на новий рік і 23 липня.
і просто так...
ти найдивовижніше створіння, яке мені зустрічалось, і я до самої смерті думатиму про те, яка ти красива...
25 Apr 2025, 04:03
1 416
Всім привіт)
За вікном квітень і наші друзі продовжують вітати МІЖ ІНШИМ з Днем народження!🎉
Все більше сонечка, але тепла і затишку, як завжди концентровано безмежно у спільноті, що створюють люди на одній хвилі ✨
СУГОЛОССЯ. Тут поети, наші друзі та подруги, і всі разом — будемо насолоджуватись трав'яним чаєм та вином у колі цікавих людей та розмов.
Тут немає кордонів та меж. Є тільки спільний простір мистецтва, синергія та СУГОЛОССЯ.
📆 27 квітня ⏳ 16:00 — 18:00
📍 Лаунж-зона, WORK SPACE, Промприлад
🎫 Вхід: 200 грн — за реєстрацією.
👩✈️ Реєстраційна форма: https://forms.gle/YVPtVcc1wwDC76Bp6
💪 Залучені від заходу кошти спрямовуються на діяльність ГО МІЖ ІНШИМ - підтримку молодіжних творчих та мистецьких ініціатив, резидентів МІЖ ІНШИМ.
Додаємо квітню затишку своїми теплими зустрічами)
25 Apr 2025, 03:51
1 416
Всім привіт)
За вікном квітень і наші друзі продовжують вітати МІЖ ІНШИМ з Днем народження!🎉
Все більше сонечка, але тепла і затишку, як завжди концентровано безмежно у спільноті, що створюють люди на одній хвилі ✨
СУГОЛОССЯ. Тут поети, наші друзі та подруги, і всі разом — будемо насолоджуватись трав'яним чаєм та вином у колі цікавих людей та розмов.
Тут немає кордонів та меж. Є тільки спільний простір мистецтва, синергія та СУГОЛОССЯ.
📆 27 квітня ⏳ 16:00 — 18:00
📍 Лаунж-зона, WORK SPACE, Промприлад
🎫 Вхід: 200 грн — за реєстрацією.
👩✈️ Реєстраційна форма: https://forms.gle/YVPtVcc1wwDC76Bp6
💪 Залучені від заходу кошти спрямовуються на діяльність ГО МІЖ ІНШИМ - підтримку молодіжних творчих та мистецьких ініціатив, резидентів МІЖ ІНШИМ.
Додаємо квітню затишку своїми теплими зустрічами)
25 Apr 2025, 03:50
25 Apr 2025, ~03:51
1 416
Repost from Ola_poetry_ua
Назва вірша: «По́діл»
Тема: «Ти вже більше себе не бачиш»
Пісня, альбом: «Хіба це життя», «Справжній бедрум панк» The Unsleeping
остання доза дофаміну
вийшла з мене, витікла чи втекла
впала десь у весняну траву краплею
поту чи крові, або ж стекла сльозою по щоці і всохла
чи теж впала
в дзеркалі навпроти вже не я – це якась невідома мені сумна і втомлена людина, яка звечора ще будує плани на
наступний день та щоранку помирає
від неспроможності щось змінити
наче декілька особистостей, які прагнуть різного, дивляться в різні боки та сходяться разом в одному тілі, в яке вдивляєшся але більше себе не бачиш
не чуєш
не відчуваєш
не любиш
ненавидиш
з минулого живого і гарного в ньому
лише зелені зіниці, але з часом і вони
теж зникнуть, втратять свою гамму і блиск,
в кращому випадку зіллються з цією яскравою свіжою травою, в яку впала
остання крапля мого,
колись щасливого,
життя
© ольга ритик
#вірш #текст #думки
написано в підтримку конкурсу «Плейлист» @virshoplitkarka
25 Apr 2025, 01:00
1 416
Repost from N/a
я – місце останнього спротиву
і ганьби
ти тримаєш факел так гордо
ніби не знищуєш цілі роди
ніби ці очі заробили на страту
лише за думки та знання
во ім’я кого ти це робиш?
ну, звісно
сина й отця
кряжі мої – долоні
відкривають найкращий вид
за хвилю птахи–мироносиці
зірвуться в скорботний політ
запах плоті взяв ліс в оберемок
намотав гілки на кулак
у смерті сьогодні свято
смерть сьогодні сміється в такт
жар-волосся розмальовує обрій
все пульсує, шипить, крехтить
бог не прагне це зупинити
чи послабити хоч на мить
зорі-зерна тріщать у небі
розкриваються і тремтять
скоро зійде блаженна хвища
і обмиє зморений прах
тож коли обпечену землю
вкриє тиша та петрикор
повертаю попіл у надра
туди, звідки кожен прийшов
напуваю свіжими водами
ніжно коренем обійма
а тоді зі страхом у скронях
чекаю наступного дня
і щоразу, коли
немов ягода
лускає шкіра
я тремчу
ніби шкіра – моя
тепер кожна із них – вершина
кожна із них – свята
24 Apr 2025, 23:20
1 416
Усе це - заради любові. Тільки заради любові -
До життя, до своєї землі, до жінки...
Любові єдиної, наче істина. Любові такої -
Що без неї, насправді, не варто і жити.
Не ненависть - любов - вкладає цівки в долоні,
Вкладає звитягу в душі, набої - у магазини.
Любов - це наша фортеця. Любов - це вогонь,
Що реве у серцях і стволах, виє у жилах й турбінах.
Любов підіймає у повітря тонни металу та гніву,
Любов заварює каву, горить окопною свічкою,
Любов дрімає у бліндажах, ховається в капонірах,
Проступає червоним крізь бинт, на вінках в'ється чорною стрічкою.
Наша любов - кулаки стискає, міцно зціплює зуби,
Мерехтить так тендітно - зеленим вогником на "мобільному".
Любов - це замерзлі пальці, любов - це обвітрені губи,
Любов - це азартне "Плюс!" знайомим голосом у ефірі.
Любов йде у бій, любов повертається з бою,
Любов жене "медевак" - під вогнем, польовою дорогою...
І, зрештою, що нам іще залишається, окрім цієї любові?
У нас є любов - навіть коли немає більше нічого.
Любов - це основа. Фундамент. Першопричина.
Любов штовхає вперед, любов заряджає зброю.
Безумовна любов - до жінки, життя та країни.
Тільки любов. Усе це - заради любові.
#мулікпише
24 Apr 2025, 16:04
1 416
якби у ґрунт засіялося квітів,
за кількістю так само, як і куль –
забракло би корінню місця світі
вміститися у межах двох півкуль.
@daria_lisich
#лісіч_пише
#лісіч
24 Apr 2025, 13:05
1 416
Repost from N/a
+5
Отож тепер, коли збір трошки розкочегарився і ви дружно побігли робить репости – з мене обіцяна історія (не знаю, наскільки це цікаво, але я досі перебуваю в захваті)
Отже, в цей вівторок я пекла... паски))) Після Великодня пекла, бо я не люблю передбачуваних фіналів) А якщо серйозно для цього є дуже вагома причина, яку ви можете вгадати і написати в коменті)
Так от. На відміну від порядних господинь мені не вдалося дотримуватися чистоти слова і думки під час підготовки опари і висішування тіста (мої пухнасті помічниці всіляко цьому сприяли), тому я неабияк хвилювалась, що тісто не підійде і вийдуть скучні опущені пеньочки, а не благородна красива здоба))) Однак на свій величезний подив після 4 годин танців із бубном я дістала з духовки дуууже класні крафтові сімпатюльки. І навіть не засмутилась, що верхушки полізли в різні боки)) Я була дуже рада вже просто тому, що вони в принципі піднялися та праця була пророблена не марно.
На завершення я намазюкала всю цю красу глазур'ю і посипала прикольними штучками) І одну пасочку одразу продегустувала з мамою і друзями) Вийшло нереально смачно. Прямо повноцінний десерт, який хочеться їсти у великих кількостях. Я навіть трохи засмутилась, бо всі, хто спробував тепер чекають від мене паски наступного року))) сама собі роботи придумала) Кому цікаво, то рецепт знайшла
в Клопотенка на сайті)
Ось і все) така я господинька. З вас донатик на збір.
Пуньк
24 Apr 2025, 12:53
1 416
Кажуть, дочки України синьокосі і золотоокі;
кажуть, вони вмиваються снігом уранці
і до нестерпності щирі.
Кажуть, сини України народжуються у вишиванці;
кажуть, у них й під сорочкою візерунки на шкірі.
Кажуть, синів і дочок України ніхто не приймає,
і ті ховають волосся кольору неба і очі кольору пшениці,
здирають візерунки зі шкіри і не співають.
Тільки говорять.
Тільки мовами чужинців.
Що би не говорили, але де б ти не був,
всюди будеш чужим, крім землі, що живила корені;
крім тієї землі, де під ноги Ісусу стелять вербу
замість пальмових гілок; де всі вільні і зморені.
Неважливо, як далеко тебе занесло на цей раз.
Всі шукають, де глибше, а тобі уже дуже глибоко.
Попливем проти течії, туди, до витоків і подивимось, скільки нас,
синьокосих,
золотооких.
@buryanpoetry
#хопта
24 Apr 2025, 09:04
1 416
Відьомська ніч дихне туманом,
У повню вродиться весна.
Затихне пташка голосна –
Імлою спокій огортає.
Сьогодні чорне не вдягають.
Вже Одін руни розпізнав.
Відьомська ніч дихне туманом,
У повню вродиться весна.
Кострища тліють до світанку.
Рояться душі та дива.
У лісі шабаш неспроста –
Відкрита між світами брама.
Відьомська ніч дихне туманом.
@olesya13r
Рондель на котолиси, тема: між лісом і млою.
#репа
24 Apr 2025, 05:04
