Храм поезії (🖤)
الذهاب إلى القناة على Telegram
зв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
إظهار المزيد1 414
المشتركون
-124 ساعات
+27 أيام
+1230 أيام
أرشيف المشاركات
1 414
Repost from N/a
Ми тут, пломінцем запальнички
нахабно викрадені у темряви.
Кольори розтікаються по обличчю,
ніби пилом посивлений негатив
опустили у теплий кислотний розчин.
Якщо час і вартує чогось, ти своє уже заплатив.
У пострілах і рахунках важлива точність,
довершеність руху у напівмороці,
підсвічений контур воскових вилиць.
Моя черга наступна, я досі не знаю ціну.
Дрібкою сонць сиплюся схилом вулиці,
жменями у зіниці — до товщі води і нижче.
Глибини — тобі, мені — кесонна хвороба,
битись у берег в судомній ніжності.
Вчитись терпінню щокрок за роком,
смішною рибою у йодовій сітці.
Фіксована вартість вічності — відпустити,
закарбуй це вироком чи уроком.
1 414
Присвята Дніпру
Вітаю, мій мінливий, мільйоноликий друже!
Тобою неможливо насититися вдосталь.
Нехай співає злива, крізь каламутний простір
Ходімо разом нині. Ти охоронець дужий.
Нам щось нове постійно в стосунки час приносить.
Давай, неначе вперше, веди мене по схилах,
Нехай води нашестя бруківку умиває,
Як вершниця сучасна здолаю на трамваї
Крутий підйом, де свідки історії застигли.
У них сплелись події щасливі та криваві.
У згадку лине, як ти ховав мене з коханим
У лоні парку. З тактом у бесіду втручався,
Коли являв на очі скульптури незвичайні.
Дніпро хвилястий розчерк виписував старанно,
А тишу відганяли нахабно-спритні чайки.
Твої ракети-гірки колись шукали радо.
Дитячим щирим сміхом просякнуті подвір'я.
Від обстрілів хоч гірко, у силу світла вірю.
Очистимо від скотчу шибки, зашиєм рани,
Тобі, мій невгамовний, подекуди манірний.
Хай кажуть: "Промисловий". Та стільки тих куточків,
Де запашні розмови підсніжники заводять.
Де неводи із віття в небесну синь-безодню
Закидують столітні дерева. Місяць точно
Не раз в них попадався, не раз і дим заводів.
Пробач, що на побаченнях усміхнена не завжди.
Буває, що розпачливих мелодій ллється більше
Ніж зараз крапель. Знаю, що підкажеш низку рішень.
Зберу думки у зграю я, на зміни врешті зважусь,
А ти мене фасадами із жабками потішиш.
@literospletinnia
#приходченко
#оксана_приходченко
1 414
Repost from Храм поезії (🖤)
Привіт!
триває набір на 2 сезон поетичного конкурсу Чорна Перлина
тут умови конкурсу
1 414
Repost from N/a
†
У світлий день Воскресіння Христового щиро зичу піднести свої серця ближче до Господа — особливо посеред випробувань, які нині переживає наша країна.
Хай не згасає віра, не стихає молитва, переповнює вдячність, зростає прощення — і сходить на нас Боже милосердя.
Дякуймо Ісусу Христу за Його велику жертву — за те, що Він віддав своє життя за наші гріхи, аби відкрити нам шлях до спасіння.
Хай зійде на нашу землю ласкавий і спасенний мир.
Хай повернуться додому наші захисники, стануть вільними наші полонені, знайдуться й обіймуть рідних безвісти зниклі.
Кожному, хто втратив дім, — щиро бажаю сили та можливості його відновити, знайти новий прихисток і відчути: тут — удома.
Хочеться обійняти кожного українця й кожну українку, хто зазнав горя та болю втрати через війну.
Кожну дитину, в якої вирвали щасливе дитинство.
І подякувати кожному волонтеру та волонтерці — опорі, на якій тримається незламна віра, мов на тонкому, але міцному гвіздочку.
Бажаю душевного спокою, невичерпної сили та стійкості.
Бажаю Україні миру, воскресіння, відбудови, розквіту й благословенного майбуття.
Христос воскрес!
1 414
я хочу купити трейлер й забрати родину з Херсонської області.
якщо в нього влучить якась крилата це буде на ЇХНІЙ совісті.
і тоді ми хоча б разóм помремó у машині моєї мрії,
і тоді наші душі втечуть на небо, як втомлені загнані звірі.
я хочу щоб в трейлері завжди були квіти з полів, які ми об'їздимо,
ми будемо прокидатися рано, і мчати дорогами пізніми.
гіпсофіли, ромашки і жовтий сонях тремтітимуть від ґрунтовок,
зате у нас буде спільний трейлер, дороги, квіти і мова.
а на блокпостах бабуся скаже, що, мабуть, пора вертатися.
дід плюне в траву, візьме цигарку, і буркне "тобі не так усе!"
а я сидітиму за кермом, підперши рукою голову,
і вечір сльозливо впаде на цю окуповану територію.
і ми стоїмо.
давно стоїмо.
вже мама розводить паніку:
"в нас мало води, в нас мало їжі - лишились останні пряники!"
в нас мало сміливості, мало духу, теплих речей, бензину...
треба подумати на дозвіллі, як пережити зиму...
коли душі наші втечуть на небо, як втомлені загнані звірі,
ми все ще залишимося на сидіннях в машині моєї мрії,
бо перед цим в нас влучить те, що лишиться на ЇХНІЙ совісті,
я просто хотіла забрати родину із Херсонської області.
2022
#сатурновапоезія
1 414
Repost from N/a
Моєму другу Колібрі та його побратимам потрібно поставити декілька тачок на колеса
Медичний підрозділ морської піхоти на Покровському напрямку дуже потребує наших гривнів для ремонту евакуаційної техніки
Це саме ті люди, які везуть хлопців та дівчат на стабіки. І чи доїдуть вони живими дуже залежить від техніки
Колібрі міг би спокійнесенько сидіти вдома, адже на початку повномасштабного вторгнення отримав поранення й ледь не залишився без ноги. Але вирішив, що так не може й захищає наші з вами (посил цивільним) попи від агресора. Він з колегами рятують життя. І в цьому питанні швидкість та комфорт пересування пораненого грає величезну роль
Зараз їх тачки: дві Т4 та одна швидка зламані. Одна Т4 не заводиться, чорт його зна, що з нею взагалі. Інша така ж тачка потребує ремонту коробки. А в спрінтері треба під заміну гідропідсилювач керма
Зазвичай хлопці це все діло ремонтують власним коштом, але в поточний момент потребують нашого з вами підсилення
Тому хлопчики та дівчатка, я думаю, що ви вже зрозуміли: я прийшла за вашими грошима:
На ремонт евак.машин
🎯Ціль: 50 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/3a3K16tXyY
💳Номер картки банки
4441 1111 2366 9362
Давайте як можна швидше закриємо це питання бо на кону життя наших захисників.
PS: я розумію, що в підготовці до Великодня ваші гаманці спорожніли на кругленьку суму бо перше тепло, свято й т.д. Але треба памʼятати, що якщо ми тут можемо святкувати, то це лише через те, що нас дуже добре захищають наші ЗСУ
PS2: всі чеки та звіти обовʼязково будуть тут же
Подякувала
#Таткавіщає
1 414
пам'ять — це м'ята, пом'ята
тисячі разів, щоб відновити запах
того самого міста,
тих самих моментів,
тієї самої...
сум'яття — замінник суму,
хоч скільки таблеток не кидай у чай,
солодко вже не буде.
перевірка на неї в крові
показала критичний рівень.
чиясь стеля — моя підлога.
мої хмари — це її хвилі.
ловлю летючу рибу за хвіст,
та вона не виконає
моє бажання.
прошу пробачення,
кажу "обізналась",
забула особливі прикмети.
як там?
«ніколи не кажи "назавжди"»
нові спогади
перефарбовують
стіни пам'яті
всупереч моїй волі.
здираю фарбу
обгризаними нігтями,
лише б розгледіти те,
що було там раніше,
хто був там раніше,
чому "був"...
диск, поспіхом кинутий
у тривожний рюкзак,
поцарапаний.
набридливо заїдає,
не дає побачити,
не дає пробачити!
монумент накритий
білою пеленою,
за яку відчайдушно чіпляюся,
та вона не знімається.
вона вилита з каменя,
за яким я піду на дно.
і я стану летючою рибою,
матиму крила,
та ніколи не злечу
вище за її хвилі.
залишусь подобою,
дешевою підробкою,
примарним образом.
нехай.
я просто хочу згадати обриси
того самого міста,
тих самих моментів,
тієї самої
мене.
@khashchi
#гортензія
1 414
Repost from Віршопліткарка FM
1 червня розпочнеться набір на літній конкурс «Плейлист», який уперше буде прозовим, а не поетичним. 7 найкращих творів озвучать талановиті декламатори «Віршопліткарка FM».
⏳✍️ Щоб у вас був запас часу на ідею сюжету вашого твору й, власне, на написання, я даю завдання уже сьогодні.
Якщо коротко, то вам треба вибрати жанр і тему з переліку, детально про завдання за цим посиланням ➡️ клік сюди
Увага, кількість місць у наборі на конкурс буде обмежена, тобто якщо раптом 35 людей здадуть свої роботи в перший день набору, то він одразу й буде завершений.😐
Бажаю натхнення на цікаві ідеї! 🥰
@virshoplitkarka #плейлиствіршопліткарки
1 414
Нікого немає вдома. І дому ні в кого немає.
Крізь вікна, забиті навхрест, високий полин росте.
Я вигадала це місто, немов тятиву поміж нами.
Аж потяг летить стрілою у спалений "Градом" степ.
А потім - блакитним змієм - ховається у різнотрав'ї.
І травень зчорнів, що траур. І в смерті рука легка.
Я вигадала цю пісню про тебе - і не заспіваю,
бо врешті забракне горла, мов доброго срібняка.
Посиплеться цвіт, як правда. І наші дороги - набіло.
Не я тобі ворог, віриш? Не ти мені вбивця, та
наллєш поза креш отрути...Ну, що я такого зробила?
За що ти зі мною так?
@aliahuliieva
#аля_гулієва
1 414
спогади стукають в двері - ми знаєм, ти тут
впускай нас у вени, як суміш отрут
стели для нас ліжко - червоне й липке
склади свої мрії в цей чорний пакет
спогади стягують шкіру - росте хай нова
вставай, ми ж то знаєм - ти й досі жива
розхитують спогади люльку-труну
ідіть, - кажу, - звідси, я вас не стягну
ідіть, - кажу, - звідси, тримайте межу
я вічність без вас у куточку лежу
я інші вже спогади пхаю в рюкзак
я звикла без вас, тож нехай буде так
кажуть: дивись - твоє мирне життя
ось сон без тривог - ти тут спиш, як дитя
ось світла багато, найперше - в тобі
ось сад твій великий - без сліз і гробів
ось світ тебе ловить, і ловить, і ло...
клянемось, усе саме так і було
і тиснуть за горло, і звалюють з ніг
не вірю я, зрештою, жодному з них
Юлія Шевель
#юлія_шевель
1 414
Коли ти прийдеш – я не матиму зовсім нічого
Останню надію за рогом
і ту, на обід, обійду.
Стоятиме спомин,
Дзвенітимуть дзвони
і пам’яті стогін
покличе в дорогу
А я не піду.
Ми тільки удвох:
перемога і гори,
і горе, що завжди за нами,
як привид.
Коханий,
ти стільки цих слів у собі вже затримав,
Я досі дивуюся:
Як ти досі говориш?
Тоня Корнута
#тоня_корнута
1 414
(...)
я — мішень.
я — мішень.
порцелянова, біла.
вимита нині уранці до найдрібнішого клаптика тіла.
вбрана нині уранці в усе празникове:
кеди улюблені, сукня в квітки, кольорова.
тонке пальтечко на гострі знедавна плечі.
я — мішень.
я — мішень.
мені личать красиві речі.
паспорт в лівій кишені, фото родини — у правій.
парфуми уже скінчились. та я м’ятою доприправлю
посивіле своє волосся, перешерхлу весняну шкіру.
я — мішень,
а мішені не плачуть. і не скаржаться на зневіру.
і не скаржаться, власне, зовсім.
і нікому не дорікають.
ні тоді, як сидять у льосі.
ні тоді, коли їм «прилітає».
я — мішень.
коли небо горить і блідне,
я — мішень.
я стаю у чергу
за смертю
або за хлібом.
Катерина Міхаліцина
1 414
Repost from N/a
Пристрасті по ключицях ❤️🔥
(за мотивами натхненних зітхань @jessihalliwell )
Це ж треба на світ цей такою вродитись,
Мов витвір мистецтва, шедевр, ідеал!
Частішає подих і ширше зіниці:
Копицю волосся, відкривши ключиці,
Він подумки з пліч її тихо прибрав…
1 414
Це не лілії на воді -
білі пальці
прорізають холодну гладь
п'ятірнею
темні коси її заплітаються,
колосяться,
линуть вслід за упавшою вниз
зорею.
...
Говорила, мов фіксувала
Всесвіт у кожній точці,
певно, він, окрім неї
не мав на кого обпертися,
певно, кожен, хто мав опору
її позбувався зовсім,
лиш би раз заплутатися
в громовицях плетиві.
Так і він вплітав себе
в неї туго-натуго,
лиш би стати светром їй -
зігрівати взимку.
В серце вплів себе -
тож воно калатає:
захиталась зніжена
зрум'яніла жінка.
Стала зовсім легка
і, либонь, фарфорова,
голос чути ледь-ледь,
мов травневий вітер.
Що не слово - спиняв її
збайдужіння молотом,
звик лишень громовиці
кохати й вірити.
...
Це не лілії на воді -
білі пальці
прорізають холодну гладь
п'ятірнею.
Сібіл Вейн
утопила свого коханця
і вода розступилася
перед нею.
Вероніка Мовчан
#веронічка
1 414
Repost from N/a
Ми — ті, хто рухає мізками?
Чи просто великими пальцями?
Ми — вищі? умовно?
За тих, хто вперше взяв палицю
і став неандертальцем?
Бог милував їх
від життя у стилі апокаліпсису.
Нині ми —
самотні, як один із Маккалістерів,
у світі мегаполісів і хаосу.
Вони пережили мамонтів,
малюючи їх на стінах,
Будуючи з кісток гроти.
Мистецтво виживання —
без офісної роботи.
А ми — будуємо хмарочоси,
з яких не втекти,
але все одно боремось
за свободу.
Кожен із нас —
на один, два, три відсотки —
неандерталець за ДНК-походженням.
Навіть ти
успадкував тривожні настрої від народження.
Колись —
від предків тремтіли
мамонти й бізони.
Зараз —
ми важко дихаємо
від поганого озону,
якого шкідливим зробили ми—
Фанати самознищення і зброї.
Зустрінемось
після ядерної зими з тобою.
(?)
#VseVoloshka@AllVoloshka #ЄЩОСЬ #поезія_живе #війна@AllVoloshka
1 414
Repost from N/a
Вірш-веселка
Розчиняюся.
Смуга за смугою тане
в настирливих променях.
Обернуся тюльпанами.
Зможеш мене упізнати?
Розтечуся блаватною плямою
в охрі колосся.
Набридає висíти
скибкою дивного фрукта
над містом картатості.
А вчорашнє пустити світами,
можливо, на краще.
Той бокал почуттів
розлетівся на друзки.
Не склеїти.
Та ходити по них —
тільки зайві стрибки для енергії.
Запекалась колись у бурштин
із лякливим метеликом.
Та не всиділа.
Між людоскелями
віадуки обтяжливо зводити,
приймуть лиш обрані –
Хто з однаковим ракурсом погляду.
P.S. 3-тє місце у півфіналі Міжсезоння Котолисів.
На фото подвійна веселка над Контрактовою площею в Києві.
#котолиси, #верлібр
1 414
📖 Часу нема 📖
Часу нема.
Чую, як крадькома
Грає старий кларнет серед тіней-тенет –
Сідней Біше тихий фокстрот струмить,
І я не знаю, що це за місто, що це за світ.
А по бруківці танцюють десятки прозорих пар,
У них такі невагомі па.
Сяють обличчя між міражів і примар.
На підвіконні сидить білий кіт.
І часу нема.
Я знаю – часу нема,
А є кав’ярня на березі моря, і в ній – грамофон,
І я не знаю, що це за світ, що це за сон,
Але над будинками знову дзвенить бузковий солодкий дощ,
Коли ти почнеш іти, зітреш собі кілька підошов,
Але точно прийдеш у місто-на-березі-моря,
Де море зелених крон і небо з тобою поряд.
Але часу немає,
І це головне, коли обіймає пітьма, є
Щось іще, згадай парк та причал,
Човнів притулок, що нас колись зустрічав,
І між багатьох світів, і серед тисяч доріг
Мені хтось добрий його колись передрік,
А хто то був – я забув, а може, просто не знав,
Одне є точним – він був як маяк.
Але часу немає,
Звуки кларнету лунають,
І це, мій друг – такий тобі нині знак.
@worldscrossroads
#alldoroga
1 414
Repost from N/a
маленький топ каналів сучасної української поезії ч.2:
Валерія Домрачова
Євгеній Морі
Владислав Малишев
Поліна Шишлевська
Стас Гриненчук
Євген Остапчук
Ната Фандоріна
Mitchy
Карпатський ніндзя
Ася Ейрена
Катерина Харченко
Вдома
Ада
Дар'я Лісіч
Юлія Кірюхіна
Іванна Волошина
ЗаВІРшована
Ярослав Ґадзінський
Сашко Середа
Безмежна надмірність
Роніка Пожарська
Андріана Кіндратович
Ольга Рубнікович
Сергій Рубнікович
Ростислав Кузик
Катерина Рубан
Євгенія Громова
Марина Пономаренко
Той легінь з Чернівців
Вікторія Васьківська-Либідь
Ольга Духота
Марія Косян
Чай (ка)
Тетяна Хоронжук
Ельф
Сіль
Ксенія Нестеренко
Та, що говорить з тишею
Каріна Антоненко
Аліса Шампанська
Соломія Мардарович
Олена Левченко
Ольга Дубрівук
Лелі Покотиполе
Вікторія Фещук
Кшися Федорович
Марина Горбатюк
Юліана Лесняк
Ольга Гонтар
Джессі Галлівелл
