Центр сучасної культури у Дніпрі

​​15 жовтня о 18:30 покажемо в кінотеатрі DCCC добірку найкращих короткометражних фільмів 2026 року «Українська нова хвиля» від Довженко-Центру. Альманах «Українська нова хвиля. На зближення» шукає відповідь на питання, як любити та будувати нові зв’язки у травмованому війною суспільстві. Фільми молодих українських режисерів/-ок підсвічують те, як наша вимушена загартованість не зменшила потребу людей у інших людях, а лише посилила її. Нова едиція кінематографічної «Української нової хвилі» відображає, як в один момент ми всі перетворилися на знайомих незнайомців, що мають спільні плани, цілі та мрії. До альманаху увійшло 6 фільмів. «Тепер все», реж. Ліза Ігнатьєва Рідні люди й рідні місця, кам’яні вишиванки будинків й абрикоси вздовж вулиць, ГЕС, яку будував дідусь, і дахи з яскравої рудої черепиці, — дитячі спогади про Нову Каховку барвисті й теплі, як щедре південне літо. Та коли в місто приходить війна, то таким воно залишиться хіба що у твоїй пам’яті. «Котик та Песик шукають дім», реж. Георгій Гогатадзе Жили-були двоє найкращих друзів, Котик та Песик. Вони любили дивитися разом мультики та їсти пластівці з молоком. Поки одного дня їхній дім не затопило повінню. «Природний баланс», реж. Олександр Миронюк Молодий режисер-документаліст в пошуках персонажa для свого фільму про самотність натрапляє на звичайного діда, і лише в процесі фільмування та зближення з незнайомцем розуміє, про кого насправді знімає цей фільм. «Креветки, Вимикач, Бичок і Пляшечка», реж. Ольга Вітенко Нічна подорож двох сестер перетворюється на сюрреалістичну мандрівку крізь пам’ять, втрату та пошуки радості життя у світі, де реальність постійно вислизає з-під ніг. «Прелюдія», реж. Аліна Панасенко Під час поїздок вулицями воєнного Києва, Анна непомітно фільмує перехожих чоловіків. Пошук компанії на одну ніч закінчується несподіваною зустріччю із військовим. Дистанційне спостереження приводить її до тривожного зіткнення з реальністю. «Комендантська година», реж. Єлизавета Топтигіна В ході експедиції молода фотографиня неправильно розрахувала час і тепер не може зловити попутку у місто. На зупинці вона зустрічає хлопця, який святкує день народження. Незнайомці вимушені разом перечекати ніч у придорожньому готелі, адже наближається комендантська година. «Українська нова хвиля» — один із постійних проєктів Довженко-Центру. За 13 років існування він став своєрідним архівом, який щороку фіксує нові імена, тенденції та пошуки стилю національного кіно. Цього року Довженко-Центр зосередився на перспективних студентських стрічках та дебютах, які вже отримали визнання на українських та міжнародних фестивалях. Квитки — за посиланням. Тривалість: 96 хв. Мова: українська. 1 поверх, кінотеатр.

​​7-11 жовтня у Дніпрі відбудеться фестиваль анімації DNIPRANIMA. Частина подій пройде в DCCC. DNIPRANIMA — це платформа для показу української та міжнародної анімації, професійного діалогу та розвитку молодих авторів. У програмі фестивалю — покази понад 50 анімаційних фільмів, лабораторія сценарного мистецтва, лекції, воркшопи, артист токи, дискусії та багато іншого. Центральною частиною фестивалю стане кінопрограма, сформована, зокрема, у співпраці з фестивалем LINOLEUM та Довженко-Центром. Освітня програма охопить теми сучасної української анімації, незалежного виробництва, режисури, сценарної роботи, звуку та міжнародного досвіду роботи в анімаційної індустрії. Серед лекторів і учасників фестивалю — Альона Пензій, керівниця Кіноархіву Довженко-Центру; Анастасія Верлінська, директорка фестивалю LINOLEUM; режисерки Анастасія Фалілеєва та Олександра Рубан; режисер анімації та засновник Dzvonk Motion Роман Дзвонковський; завідувач кафедри анімації та інтерактивних медіа ХДАДМ Михайло Опалєв. Куратором фестивалю є режисер анімації з Дніпра Микита Лиськов. Вхід вільний. Більше інформації про фестиваль шукайте на сторінці DNIPRANIMA. Проєкт реалізує ГО «Агенція культурних практик» у співпраці з Dnipro Art College, LINOLEUM Contemporary Animation and Media Art Festival та Довженко-Центром за підтримки Українського культурного фонду.

У суботу відкрили виставку «Тобі не здалося, ти залишишся назавжди». Це проєкт про ландшафт та людей у крихку мить, коли війна залишиться позаду, та про пам'ять, яка не зникне. Кураторка Катерина Яковленко пропонує уявити, яким ми бачимо своє майбутнє. Поміркувати про мить полегшення і свободи, коли увага буде прикута хіба що до траєкторії, якою рухається метелик у бабиному городі; коли можна буде провалитися в денний сон — і прокинувшись відчути, ніби ти спав вічність. Художниці та художники: Анна Звягінцева, Даша Коломієць, Денис Панкратов, Любомир Сікач, Елена Субач, Анна Тарадіна, Станіслав Туріна та Даша Чечушкова. Побачити виставку можна до 19 грудня включно. 2 поверх, виставковий простір DCCC. Вхід вільний. Виставка є частиною програми розвитку спроможності та мережування для локальних дієвців культури «Спадщина: простір для роботи», що підтримується Програмою «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

​​У галереї Артсвіт почалася серія зустрічей із митцями та мисткинями «Відкрита майстерня». «Відкрита майстерня» створює простір для обміну досвідом та ідеями, а також взаємодії між художниками, художницями та локальною культурною спільнотою. Ця програма стала продовженням торішнього проєкту галереї Артсвіт «Мистецтво говорить — говорить мистецтво», де художники/-ці розповідали про себе, свої художні практики та фокус роботи. До «Відкритої майстерні» додався формат майстерок — воркшопів, де можна спробувати попрацювати із різними мистецькими техніками; а також чаювання у «Дніпросторі». Цієї суботи в межах програми відбудеться артист-ток та майстерка Світлани Аграновської — художниці, яка працює з графікою та папером, досліджуючи теми пам’яті, її збереження, передавання та втрати. Однією з технік, до яких звертається Світлана, є створення зображень за допомогою дрібних проколів паперу. Під час майстерки об 11:00 ви зможете створити власне зображення в цій техніці, використовуючи фотографії з особистого фотоархіву (реєстрація). На артист-тоці о 15:00 Світлана говоритиме про сімейну пам’ять та архів приватних історій; про те, як із часом спогади змінюються: образи стираються, втрачають деталі, переосмислюються й набувають нового значення. Завершиться день спілкуванням у «Дніпросторі» (Річпорт, пл. Десантників 1) о 18:00. Більше про проєкт та нові події читайте на сторінці Артсвіт. Кураторка програми: Олександра Шовкун. Відкрита майстерня є частиною програми «Додаткова освіта», що реалізується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

​​Галерея Артсвіт розпочала лекційну програму про деколонізацію мистецтва. Лекційна програма «Українське мистецтво: деколонізація погляду» присвячена аналізу впливу росії на українську культуру та теперішнім процесам деколонізації. Програма розглядає, якими були імперські колоніальні механізми, чому культурна експансія була ключовим елементом контролю та як сучасні дієвці й інституції переосмислюють спадщину в цьому контексті. Серед запрошених спікерів/-ок: Катерина Яковленко, Оксана Баршинова, Анастасія Мануляк, Альона Пензій, Аля Сєгал, Святослав Чирук та інші. Упродовж лекцій вони будуть говорити про те, чому багато українських митців вважалися російськими, як працювали механізми асиміляції, що таке деколонізація в музеях, кіно, мистецтвознавстві. Програма триватиме до середини листопаду. Вхід на вільний, за реєстрацією. Більше інформації про програму та наступні лекції шукайте на сайті Артсвіт. Програма є частиною програми Додаткова освіта, що реалізується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Усі матеріали програми представляють позицію авторів і не обов’язково відображають позицію Міжнародного фонду «Відродження».

​​Сьогодні о 18:00 відкриваємо виставку «Тобі не здалося, ти залишишся назавжди». Це проєкт про ландшафт та людей у крихку мить, коли війна залишиться позаду, та про пам'ять, яка не зникне. Кураторка виставки Катерина Яковленко пропонує уявити, яким ми як учасники різних спільнот, бачимо своє майбутнє. Поміркувати про мить полегшення і свободи — момент, коли увага буде прикута хіба що до траєкторії, якою рухається метелик у бабиному городі; або коли можна буде провалитися в денний сон — і прокинувшись відчути, ніби ти спав вічність. Під час відкриття відбудеться кураторська екскурсія виставкою та перформативні читання мисткині Даші Чечушкової, що досліджують стан множинності ідентичностей, голосів, значень і досвідів під час війни. Художниці та художники: Анна Звягінцева, Даша Коломієць, Денис Панкратов, Любомир Сікач, Елена Субач, Анна Тарадіна, Станіслав Туріна та Даша Чечушкова. Побачити виставку можна буде до 19 грудня включно. 2 поверх, виставковий простір DCCC. Вхід вільний.

​​Сьогодні 18:30 показуємо в кінотеатрі добірку короткометражних фільмів про кохання під час війни режисерок Діани Анікєєвої та Надії Парфан. Це історії про близькість, любов і стосунки в реальності війни. Герої фільмів вчаться бути разом попри відстань, травматичний досвід і невизначеність. «Ластівки, даю зелене світло» (реж. Діана Анікєєва) Історія про Еліну і Сашу — закохану пару, яка користується кріслами колісними й будує спільний дім та стосунки на рівних. «Розкажи мені казочку» (реж. Діана Анікєєва) Двоє українських військових стають символом квір-видимості під час війни, але їхні стосунки поступово руйнуються під тиском відстані, ревнощів і непроговорених травм. «Це побачення» (реж. Надія Парфан) Це історія про столицю країни, в якій триває повномасштабна війна, але не припиняється життя у всіх його проявах. Тривалість показу — 1 година. Вхід вільний за реєстрацією. Кількість місць обмежена. 1 поверх, кінотеатр DCCC. Виробництво фільму «Ластівки, даю зелене світло!» здійснила кінокомпанія Phalanstery Films. Фільм входить до циклу Takflix Original та створений за підтримки Українського культурного фонду.

​​У суботу о 18:00 відкриваємо виставку «Тобі не здалося, ти залишишся назавжди». Це проєкт про ландшафт та людей у крихку мить, коли війна залишиться позаду, та про пам'ять, яка не зникне. Кожна з робіт виставки по-своєму говорить про крихкість, турботу та способи уявити майбутнє. Робота Анни Звягінцевої «Моя сорочка» перетворюється на простір-сховок, а фотографії Елени Субач із серії «Сховане» фіксують українські пам’ятники та скульптури, захищені від небезпеки на початку повномасштабної війни. Скляні молотки Любомира Сікача, що мали б символізувати ремонт і відновлення, самі стають крихкими. Інсталяція Дениса Панкратова «Голодини» — про простір, у якому гілки і дерева найкраще передають стани суспільства в часи вибору. Мідна «Гілка» Анни Тарадіної постає як образ паростка, що проривається крізь проблеми й турботи. «Літня кухня» Любомира Сікача працює з пам’яттю про людину через те, що залишається. Так само як і Даша Коломієць, чия робота «Пил під моїм ліжечком» створює, можливо, найточніший портрет художниці. У роботах Даші Чечушкової «Посібник перед сповіддю» та «Прості люди (те, що могло б сформувати заповіді цивільного)» можна побачити суспільство, яке обирає шлях пам’ятання і висаджує пейзаж майбутнього вже сьогодні. А у перформансі Анни Тарадіної — силу, з якою людина справляється із небезпеками, хоч і сама стає їхньою частиною. Завершує залу серія поезій «Ідеальні дні» Станіслава Туріни — у ній митець уявляє, яким буде його життя після війни. Назва виставки запозичена із фрагмента роботи Любомира Сікача «Літня кухня». Під час відкриття відбудеться кураторська екскурсія виставкою. 2 поверх, виставковий простір DCCC. Вхід вільний. Кураторка: Катерина Яковленко. Виставка є частиною програми розвитку спроможності та мережування для локальних дієвців культури «Спадщина: простір для роботи», що підтримується Програмою «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

​​Долучайтесь сьогодні о 18:00 до останньої лекції в межах програми про локальну ідентичність. Разом з істориком Антоном Лягушею поговоримо те, що таке міська пам’ять та хто її формує, чи може місто мати багато версій минулого та як це впливає на наше відчуття приналежності до місця. Антон Лягуша — доктор філософії, експерт з публічної історії: історичної наратології та медіакомунікацій. У своїх дослідженнях та публічній діяльності зосереджується на питаннях меморіалізації, суспільного осмислення втрат, історичної травми та ролі его-документів у формуванні історичної науки про сучасну війну. Вхід вільний, за реєстрацією. 2 поверх, лекторій. Фото з лекції Юрія Фанигіна «Ідентичності Дикого поля: кочове минуле українського степу».

​​Перформативні читання мисткині Даші Чечушкової — у суботу на відкритті виставки «Тобі не здалося, ти залишишся назавжди» в DCCC. Авторський текст поєднує поетичну, документальну та есеїстичну форми. Він побудований навколо грецького кореня polys («багато») та досліджує стан множинності, в якому опиняється людина під час війни: множинність ідентичностей, голосів, значень і досвідів, що накладаються один на одного, не втрачаючи власної окремішності. Текст поєднує особисту історію — присвячену матері авторки — з роздумами про довгострокові екологічні та медичні наслідки війни, зокрема вплив забруднення ґрунтів важкими металами на онкологічну захворюваність. Також він порушує питання відповідальності й дистанції, з якої сприймається війна тими, хто не є її безпосереднім свідком. Даша Чечушкова — одеська художниця. У своїй практиці працює з тотальною інсталяцією, створенням «ситуації», яку ідентифікує як «спів-буття» та «спів-подію». Використовує для цього різні медіа, де центральним елементом залишається особистий щоденник-блокнот. У 2020-2022 роках була учасницею та співзасновницею творчої спільноти на ОСРЗ-2 (закинутий судноремонтний завод в Одесі), який вплинув та розвинув тему ситуаційного, крихкого мистецтва в контексті «спів-існування» з іншим. «Тобі не здалося, ти залишишся назавжди» — виставка – поетичний роздум про те, яким буде ландшафт, час, стосунки між людьми після війни. Виставка відкриється 19 вересня о 18:00. Перформативні читання почнуться о 19:00. Вхід вільний. Авторка фото: Олександра Населка. Виставка є частиною програми розвитку спроможності та мережування для локальних дієвців культури «Спадщина: простір для роботи», що підтримується Програмою «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

​​Історична драма «Роза» про жінку, що повертається з війни, — 1 жовтня о 18:30 в кінотеатрі DCCC. Кіно досліджує адаптацію ветеранки у післявоєнній Європі 16–17 століть. Головну роль у фільмі виконала номінантка на «Оскар» Сандра Гюллер. У зруйнованій Тридцятилітньою війною Європі загадковий солдат з'являється у відлюдному селі, оголошуючи себе спадкоємцем занедбаного маєтку. Селяни зустрічають чужинця з підозрою, але ця людина приховує таємницю, значно більшу за походження документів. Під чоловічим одягом ховається жінка на імʼя Роза, яка готова піти на все заради нового життя. Навіть на шлюб із донькою місцевого фермера. Після показу відбудеться розмова про жінок на війні з представницями руху VETERANKA. Над дубляжем працювали рух VETERANKA разом із Артхаус Трафік та BAKER STREET sound studio за підтримки Goethe-Institut Ukraine. Ролі озвучили Олена Апчел, Катерина Біленко, Ірина Мірончук, Ярина Квасній, Данило Хомутовський, Олександр Будько «Терен», Олена Смолярчук, Олена Шульга, Максим Попович, Сергій Колос, Володимир Міненко, Ілля Ярема. Тривалість: 93 хв. Мова: українська. Квитки — за посиланням. 1 поверх, кінотеатр.

​​Долучайтесь сьогодні о 18:00 до передостанньої лекції в межах програми про локальну ідентичність. Будемо говорити з Ларисою Денисенко про життя людей на окупованих територіях та те, як росія намагається впливати на ідентичності через страх, примус і насилля. Лариса Денисенко — письменниця, правозахисниця. Досліджує та документує російські злочини, зокрема воєнні злочини сексуального насильства під час війни, психологічний терор на тимчасово окупованих територіях та долі людей в окупації. Вхід вільний, за реєстрацією. 2 поверх, лекторій. Фото з лекції Тетяни Пилипчук «Як музей формує образ міста?» в межах програми про локальну ідентичність.

​​Сьогодні о 18:30 галерея Артсвіт презентує сайт своєї колекції. На презентації говоритимуть про роль приватних колекцій та архівів у збереженні й дослідженні українського мистецтва, а також про роботи, що входять до колекції галереї Артсвіт. Окрему увагу приділять тому, як мистецьку спадщину можна оцифровувати та робити доступною онлайн. Команда галереї розповість про створення сайту колекції й те, як цифрові інструменти допомагають відкривати нові зв'язки між роботами, авторами та темами. Учасниці: кураторка колекції галереї Артсвіт Вікторія Нікітіна, мистецтвознавиця й заступниця директора Національного художнього музею України Оксана Баршинова. Модеруватиме подію Олександра Шовкун. Вхід вільний, за реєстрацією. Проєкт реалізується в межах програми MUSEUM FUTURES, яку впроваджують RIBBON International та Мистецький арсенал у співпраці з ГО «Спільнота Мистецького арсеналу».

Яким буде день, у якому більше не буде війни? Це питання ставить виставка «Тобі не здалося, ти залишишся назавжди», яка відкриється в DCCC 19 вересня о 18:00. Кураторка та дослідниця візуальної культури Катерина Яковленко пропонує уявити, яким ми бачимо своє майбутнє, яким буде ландшафт, час та стосунки між людьми, коли зникнуть щоденні трагедії та небезпеки. Читайте кураторський текст до виставки. Художниці та художники: Анна Звягінцева, Даша Коломієць, Денис Панкратов, Любомир Сікач, Елена Субач, Анна Тарадіна, Станіслав Туріна та Даша Чечушкова. Побачити виставку можна буде до 19 грудня включно. Вхід вільний.

​​18 вересня о 18:30 показуємо в кінотеатрі DCCC добірку короткометражних фільмів про кохання під час війни режисерок Діани Анікєєвої та Надії Парфан. Це історії про близькість, любов і стосунки в реальності війни. Герої фільмів вчаться бути разом попри відстань, травматичний досвід і невизначеність. «Ластівки, даю зелене світло» (реж. Діана Анікєєва) Еліна і Саша — закохана пара, яка користується кріслами колісними й будує спільний дім та стосунки на рівних. Еліна живе з інвалідністю з дитинства, а Саша опинився у кріслі колісному після поранення під Бахмутом. Поки він вчиться жити в новій реальності, спогади про війну раз у раз повертають його в минуле. «Розкажи мені казочку» (реж. Діана Анікєєва) Двоє українських військових стають символом квір-видимості під час війни, та за образом публічної пари їхні стосунки поступово руйнуються під тиском відстані, ревнощів і непроговорених травм. Фільм отримав Special Mention на Sunny Bunny International Queer Film Festival (Київ) та спеціальну відзнаку фестивалю «Миколайчук OPEN» (Чернівці). «Це побачення» (реж. Надія Парфан) Це історія про столицю країни, в якій триває повномасштабна війна, але не припиняється життя у всіх його проявах. На світанку по Києву з шаленою швидкістю мчить авто. Коли воно нарешті гальмує, з машини виходить людина у камуфляжі. На неї чекають. Фільм «Це побачення» отримав спеціальну відзнаку журі на Берлінському кінофестивалі (2023). Тривалість показу — 1 година. Вхід вільний, за реєстрацією. Кількість місць обмежена. 1 поверх, кінотеатр DCCC. Виробництво фільму «Ластівки, даю зелене світло!» здійснила кінокомпанія Phalanstery Films. Фільм входить до циклу Takflix Original та створений за підтримки Українського культурного фонду.

​​Наші уявлення про міста формують не лише архітектура, офіційні наративи чи міфи. Важливу роль відіграють й особисті спогади та історії, які наповнюють простір і які ми розповідаємо іншим. Чому одні події, місця та постаті зберігаються у міській пам’яті, а інші залишаються непоміченими? Хто впливає на те, що ми пам’ятаємо, а що забуваємо? Як пам’ять про місця, людей та події формує наше відчуття приналежності до міста й локальні ідентичності? 16 вересня о 18:00 разом з істориком Антоном Лягушею поговоримо про множинність міських історій, пам’ять як спосіб орієнтуватися у світі та те, як минуле впливає на наші уявлення про себе сьогодні. Поміркуємо про те, чому про місто може мати багато версій минулого, як ці голоси співіснують, доповнюють або суперечать одне одному і чи можемо ми в такому випадку говорити про спільну пам’ять. Антон Лягуша — доктор філософії, експерт з публічної історії: історичної наратології та медіакомунікацій. У своїх дослідженнях та публічній діяльності зосереджується на питаннях меморіалізації, суспільного осмислення втрат, історичної травми та ролі его-документів у формуванні історичної науки про сучасну війну. Вхід вільний, за реєстрацією. 2 поверх, лекторій. Лекційна програма про локальну ідентичність є частиною програми розвитку спроможності та мережування для локальних дієвців культури «Спадщина: простір для роботи», що підтримується Програмою «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

​​Якою може бути культура Дніпра через 5 років? Останні місяці разом із представниками культурного сектору ми шукаємо відповіді на це питання в межах розробки стратегії розвитку культури міста. До процесу вже долучилися культурні менеджери, незалежні митці, дослідники, представники муніципалітету, інституцій, громадських організацій та бізнесу. Для того щоб створити стратегію, нам потрібно більше думок та поглядів на культурний ландшафт міста. Тому ми публікуємо перші результати цієї роботи та запрошуємо вас ознайомитися з ними. Чи відображають вони реальні потреби культурного середовища? Яких тем, викликів або можливостей бракує? Що, на вашу думку, має стати пріоритетом для міста найближчими роками? Ваші ідеї допоможуть нам врахувати важливі проблеми та візії для розвитку культурного поля у Дніпрі. Перші напрацювання дивіться за посиланням. А поділитися вашими думками та ідеями можна тут.

​​На окупованих територіях з різних причин досі залишаються українці. Як часто ми думаємо про них? Що це значить — жити в окупації? Які злочини російська окупаційна влада вчиняє щодо людей? Як вони намагаються зберегти свою ідентичність в умовах страху та насилля? Про це будемо говорити з письменницею та правозахисницею Ларисою Денисенко 14 вересня о 18:00 в межах лекційної програми про локальну ідентичність. Зокрема поговоримо про те, чим є окупація, як змінюється людина та її відчуття власної ідентичності в цих умовах і чому ми часто намагаємось про це не думати. Про психологічний терор, примус і насильство, способи, якими росія намагається впливати на тожсамості, а також про те, як люди пристосовуються до життя в умовах окупації. Окремо торкнемося дискусій довкола колабораціонізму. Чи можна завжди чітко розділити поведінку мешканців окупованих територій на «правильну» та «неправильну»? Де проходить межа між вимушеним пристосуванням, спробою захистити себе й близьких та співпрацею з окупаційною владою? І як Україна визначає цю межу на рівні законодавства? Лариса Денисенко — письменниця, правозахисниця. Досліджує та документує російські злочини, зокрема воєнні злочини сексуального насильства під час війни, психологічний терор на тимчасово окупованих територіях та долі людей в окупації. Вхід вільний, за реєстрацією. 2 поверх, лекторій. Лекційна програма про локальну ідентичність є частиною програми розвитку спроможності та мережування для локальних дієвців культури «Спадщина: простір для роботи», що підтримується Програмою «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

​​4–6 вересня у Дніпрі відбудеться «ЗАЛІЗНЯК-fest» — фестиваль, присвячений фотографії, пам’яті, культурній спадщині та взаємодії спільнот. Це один із проєктів, що реалізуються в межах програми «Спадщина. Простір для роботи». DCCC є частиною консорціуму програми — об’єднання організацій-партнерів, які спільно працюють над підтримкою локальних культурних ініціатив. «ЗАЛІЗНЯК-fest» був започаткований у Покровську організацією «Культурний код Покровська+». Через повномасштабну війну команда була змушена релокуватися до Дніпра та відновлювати свою діяльність уже тут. Цього року фестиваль уперше пройде в новому місті, а однією з наскрізних тем програми стане досвід переміщення й збереження пам'яті про місця, до яких вже немає доступу. Назва фестивалю відсилає до Марка Залізняка — фотографа, краєзнавця та дослідника Донеччини, який документував життя регіону, його людей та ландшафти. Протягом трьох днів у різних просторах Дніпра відбудуться виставки, лекції, презентації, майстерні та публічні розмови. Серед локацій: Дніпровський театр опери та балету, парк імені Тараса Шевченка, Дніпропетровський національний історичний музей імені Дмитра Яворницького та Дніпровський художній музей. У програмі — лекції про вернакулярну фотографію, переселення та досвіди Дніпра у часи Першої світової війни, фотоархіви як інструмент збереження пам’яті та переповідання історій. Крім того, на фестивалі можна буде побачити кілька виставкових проєктів, присвячених Донеччині, фотографічній спадщині регіону та досвіду вимушеного переміщення. Також можна буде долучитися до презентації друкованого видання про Покровськ. Програму та додаткову інформацію шукайте на сторінці «Культурний код Покровська+». Фото з Літньої школи «Спадщина. Простір для роботи». Проєкт «ЗАЛІЗНЯК-fest / ВІДНОВЛЕННЯ / ДНІПРО» реалізується в рамках програми «Спадщина. Простір для роботи» за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», що фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

​​19 вересня о 18:00 відкриваємо виставку «Тобі не здалося, ти залишишся назавжди» в DCCC. Це виставка «про те, як камінь всередині людини перетворюється на легку пір’їнку, що піднімається крізь ребра, коли зрештою очікування обертається на бажану зустріч». «Тобі не здалося, ти залишишся назавжди» стала поетичним роздумом про те, яким буде ландшафт, час, стосунки між людьми, коли не стане тривог і настане «після війни». Про очікування, самотність і те, що проростає на їхньому місці, коли все це зникає. А натомість залишається пам’ять — знайомих пейзажів, рідних будинків, близьких людей; лишається слід, який говорить про присутність складної історії в житті кожного. Кураторка виставки Катерина Яковленко пропонує уявити, яким ми як учасники різних спільнот, бачимо своє майбутнє. Поміркувати про мить полегшення і свободи. Водночас виставка свідомо уникає універсальної відповіді, пропонуючи кожному та кожній подумати про цей час — день, у якому більше не буде війни. Момент, коли увага буде прикута хіба що до траєкторії, якою рухається метелик у бабиному городі; або коли можна буде провалитися в денний сон — і прокинувшись відчути, ніби ти спав вічність. Кураторка: Катерина Яковленко. Художниці та художники: Анна Звягінцева, Даша Коломієць, Денис Панкратов, Любомир Сікач, Елена Субач, Анна Тарадіна, Станіслав Туріна та Даша Чечушкова. Побачити виставку можна буде до 19 грудня включно. 2 поверх, виставковий простір DCCC. Вхід вільний. Виставка є частиною програми розвитку спроможності та мережування для локальних дієвців культури «Спадщина: простір для роботи», що підтримується Програмою «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.