Fucking Awesome
Kanalga Telegram’da o‘tish
Моделі і концепції що змінюють сучасний маркетинг. Звʼязок з автором - Михайло Траверсе @Mykhailo_Traverse
Ko'proq ko'rsatish3 010
Obunachilar
-824 soatlar
-57 kun
-130 kun
Ma'lumotlar yuklanmoqda
O'xshash kanallar
Taglar buluti
Kirish va chiqish esdaliklari
---
---
---
---
---
---
Obunachilarni jalb qilish
Noyabr '26Noy '26
Noyabr '26
+12
1 kanalda
Oktabr '26
+24
2 kanalda
Get PRO
Sentabr '26
+27
0 kanalda
Get PRO
Avgust '26
+75
1 kanalda
Get PRO
Iyul '26
+36
0 kanalda
Get PRO
Iyun '26
+39
0 kanalda
Get PRO
May '26
+40
0 kanalda
Get PRO
Aprel '26
+50
2 kanalda
Get PRO
Mart '26
+18
0 kanalda
Get PRO
Fevral '26
+59
1 kanalda
Get PRO
Yanvar '26
+123
3 kanalda
Get PRO
Dekabr '25
+93
2 kanalda
Get PRO
Noyabr '25
+116
3 kanalda
Get PRO
Oktabr '25
+220
4 kanalda
Get PRO
Sentabr '25
+231
2 kanalda
Get PRO
Avgust '25
+58
1 kanalda
Get PRO
Iyul '25
+22
0 kanalda
Get PRO
Iyun '25
+63
2 kanalda
Get PRO
May '25
+48
0 kanalda
Get PRO
Aprel '25
+77
0 kanalda
Get PRO
Mart '25
+52
2 kanalda
Get PRO
Fevral '25
+71
1 kanalda
Get PRO
Yanvar '25
+97
2 kanalda
Get PRO
Dekabr '24
+35
1 kanalda
Get PRO
Noyabr '24
+17
0 kanalda
Get PRO
Oktabr '24
+46
0 kanalda
Get PRO
Sentabr '24
+41
1 kanalda
Get PRO
Avgust '24
+40
1 kanalda
Get PRO
Iyul '24
+22
1 kanalda
Get PRO
Iyun '24
+27
0 kanalda
Get PRO
May '24
+12
0 kanalda
Get PRO
Aprel '24
+19
0 kanalda
Get PRO
Mart '24
+46
1 kanalda
Get PRO
Fevral '24
+29
1 kanalda
Get PRO
Yanvar '24
+56
2 kanalda
Get PRO
Dekabr '23
+27
0 kanalda
Get PRO
Noyabr '23
+17
0 kanalda
Get PRO
Oktabr '23
+27
0 kanalda
Get PRO
Sentabr '23
+29
0 kanalda
Get PRO
Avgust '23
+52
0 kanalda
Get PRO
Iyul '23
+68
0 kanalda
Get PRO
Iyun '23
+14
0 kanalda
Get PRO
May '23
+29
0 kanalda
Get PRO
Aprel '23
+127
0 kanalda
Get PRO
Mart '23
+28
0 kanalda
Get PRO
Fevral '23
+60
0 kanalda
Get PRO
Yanvar '23
+13
0 kanalda
Get PRO
Dekabr '22
+8
0 kanalda
Get PRO
Noyabr '22
+11
0 kanalda
Get PRO
Oktabr '22
+35
0 kanalda
Get PRO
Sentabr '22
+10
0 kanalda
Get PRO
Avgust '22
+14
0 kanalda
Get PRO
Iyul '22
+7
0 kanalda
Get PRO
Iyun '22
+19
0 kanalda
Get PRO
May '22
+7
0 kanalda
Get PRO
Aprel '22
+1
0 kanalda
Get PRO
Mart '220
0 kanalda
Get PRO
Fevral '220
0 kanalda
Get PRO
Yanvar '220
0 kanalda
Get PRO
Dekabr '210
0 kanalda
Get PRO
Noyabr '210
0 kanalda
Get PRO
Oktabr '210
0 kanalda
Get PRO
Sentabr '210
0 kanalda
Get PRO
Avgust '21
+3
0 kanalda
Get PRO
Iyul '21
+5
0 kanalda
Get PRO
Iyun '21
+9
0 kanalda
Get PRO
May '21
+8
0 kanalda
Get PRO
Aprel '21
+13
0 kanalda
Get PRO
Mart '21
+9
0 kanalda
Get PRO
Fevral '21
+26
0 kanalda
Get PRO
Yanvar '21
+34
0 kanalda
Get PRO
Dekabr '20
+1 790
0 kanalda
| Sana | Obunachilarni jalb qilish | Esdaliklar | Kanallar | |
| 07 Noyabr | 0 | |||
| 06 Noyabr | 0 | |||
| 05 Noyabr | 0 | |||
| 04 Noyabr | +10 | |||
| 03 Noyabr | +1 | |||
| 02 Noyabr | +1 | |||
| 01 Noyabr | 0 |
Kanal postlari
Dynamic uncertainty або чому тренд-репорти, що раз на рік заполоняють наші стрічки, не несуть ніякої користі.
У Санта-Фе є бар El Farol, де по четвергах грали ірландську музику. У 1994 році економіст Браян Артур придумав на його прикладі задачку. Сто людей щотижня вирішують, чи йти в бар. Якщо прийде менше шістдесяти, вечір вдався. Якщо більше, тісно і гучно, краще було сидіти вдома.
Кожен намагається вгадати, скільки людей прийде, і швидко з’ясовується, що спільна модель прогнозу тут не працює. Скажемо «буде вільно», всі підуть, і в барі буде тісно. Скажемо «буде тісно», всі залишаться вдома.
Ситуацію, коли невизначеність виростає з наших власних реакцій на неї, у стратегії називають dynamic uncertainty.
⸻
Комета летить однаково, хоч скільки астрономів за нею стежить. З ринком так не виходить. Джордж Сорос називав це рефлексивністю: люди діють на основі своїх уявлень про ринок і цими діями його змінюють. Економісти знають схожу штуку як закон Гудгарта. Показник, який зробили ціллю, з часом погано вимірює те, для чого його придумали.
У маркетингу це видно на рекламних каналах. Поки про новий канал мало хто знає, трафік у ньому дешевий. Потім хтось розповідає про нього на конференції, туди приходять усі, аукціон розігрівається, і через рік канал коштує приблизно як решта.
Схожа історія сталася з hard seltzer у США. У 2019-му категорія росла так, що кожен виробник напоїв вписав її собі в план. За два роки на полицях з’явилися десятки брендів, зростання сповільнилось, і багато запусків тихо зняли з виробництва. Сам тренд нікуди не подівся, просто на нього зреагували всі одночасно і однаково.
⸻
Чим довший горизонт плану, тим більше в ньому чужих реакцій, яких ще не було. П’ятирічна стратегія описує ринок, де конкуренти й клієнти ще не відповіли на ваші ходи.
Що з цим можна робити.
1. Питати, хто ще це бачить. Якщо тренд уже є в кожному трендрепорті, вікно, найімовірніше, закривається.
2. Рахувати хід конкурента. Перед запуском варто відповісти, що він зробить, коли побачить ваші результати. Якщо скопіює за пів року, це має бути в бізнес-кейсі.
3. Будувати на тому, що важко скопіювати. Власні дані, стосунки з клієнтами, дистрибуція, досвід команди. Про них можуть знати всі, але відтворити швидко все одно не вийде.
Варто ще пам’ятати, що рефлексивне не все. Демографія чи клімат змінюються однаково, хоч скільки компаній їх обговорює. Тому варто розділяти тренди на ті, що спираються на фізичні або демографічні процеси, і ті, що тримаються на поведінці людей.
| 2 | Ергодичність, або чому середнє по ринку вам не допоможе
Уявіть два сценарії. Сто людей приходять у казино на один вечір. Хтось програє все, хтось виграє, в середньому група втрачає кілька відсотків. І другий: одна людина ходить у те саме казино сто вечорів поспіль.
Математично здається, що це одне й те саме. Насправді, якщо ця людина програє все на 28-й вечір, вечорів з 29-го по сотий у неї просто не буде. Середнє по групі для неї нічого не означає.
Ця різниця має назву: ergodicity.
⸻
Термін прийшов зі статистичної фізики, а в економіку його останні роки активно переносить фізик Оле Петерс.
Система ергодична, коли середнє по багатьох учасниках в одну мить збігається із середнім для одного учасника на довгому проміжку часу. Тисяча підкидань однієї монети дає ту саму картину, що й тисяча монет, підкинутих разом. З грошима і бізнесом так буває рідко.
Петерс показує це на грі з монетою. Орел: ваш капітал зростає на 50%. Решка: падає на 40%. Очікуване значення кожного кидка позитивне, плюс 5%. Будь-який фінансист скаже: грайте.
Тепер пограйте самі. Один орел і одна решка: 100 × 1,5 × 0,6 = 90. Ви втратили 10%. На довгій дистанції типовий гравець втрачає приблизно 5% за кидок і поволі йде до нуля. Середнє по мільйону гравців при цьому росте, бо його тягнуть угору кілька неймовірних щасливчиків. Ви, швидше за все, не один із них.
⸻
Більшість бізнес-кейсів рахують через очікуване значення: вірогідність успіху множать на виграш. Ця математика мовчки припускає, що ви зіграєте багато разів і результати усередняться. Компанія в реальності грає один раз. Касовий розрив, втрачений ключовий клієнт, провалений запуск чи репутаційний скандал не усереднюються з успіхами паралельних всесвітів.
Що з цього випливає на практиці.
1. Спершу питати про руйнування. До розмови «скільки ми заробимо» варто з’ясувати, чи є сценарій, після якого гри більше не буде. Якщо є, очікуваний прибуток його не компенсує.
2. Розмір ставки важить більше за її якість. Добра ідея з надто великою ставкою може вбити компанію. Посередня з малою ставкою дасть ще одну спробу.
3. Виживання накопичується. Хто залишився в грі, отримує наступний хід і нові дані.
Ергодична економіка Петерса досі спірна. Частина економістів вважає, що стара теорія корисності з логарифмічною функцією вже все це враховує, просто під іншою назвою. Я не беруся судити цю суперечку. Для управлінського рішення вона мало що змінює. | 324 |
| 3 | Ок, давайте занурюватись детальніше. Adjacent possible: чому ми не можемо передбачити майбутні можливості
Стюарт Кауфман, біолог-теоретик, придумав термін adjacent possible, коли розбирався з походженням життя. Його цікавило, як із кількох простих молекул за мільйони років виросла вся хімія біосфери. Відповідь, яку він побудував, потім чудово лягла на економіку, ринки й інновації. І заодно пояснює, чому детальні стратегічні плани в складному середовищі майже завжди ламаються.
⸻
Механіка така. Система в кожен момент може перейти тільки в стани, які лежать на один крок від поточного. Молекула може з’єднатися з тими молекулами, що поруч. Компанія може зробити продукт із технологій, компетенцій і звичок клієнтів, які вже існують. Цей набір сусідніх станів і є adjacent possible.
Коли система робить крок, сусідство зсувається разом із нею. З’являються комбінації, яких на попередньому кроці не було навіть як варіанту.
Візьміть наприклад мікрохвильовку. У 1945 році інженер Raytheon Персі Спенсер працював із магнетроном для радарів і помітив, що в кишені розтанув шоколадний батончик. Магнетрон з’явився через війну і потребу в радарі. Радар спирався на десятиліття роботи з радіохвилями. У 1650-му мікрохвильовку не винайшов би навіть Леонардо да Вінчі: до неї було забагато кроків, і кожен відкривався лише після попереднього.
З бізнесом те саме. Uber неможливо було запустити в 2005-му. Потрібні були смартфон з GPS, магазин застосунків, звичка платити карткою, прив’язаною до телефона, і готовність сісти в машину до незнайомця, бо бачиш його рейтинг. Коли все це склалося, ідея опинилась на відстані одного кроку, і кілька команд взялися за неї майже одночасно.
Стівен Джонсон у «Where Good Ideas Come From» наводить купу таких паралельних відкриттів. Плями на Сонці в 1611 році незалежно помітили четверо астрономів у різних країнах. Телескоп щойно з’явився, і наступний крок був очевидний усім, хто його тримав у руках.
⸻
Тепер найнеприємніше для стратегів. Кауфман каже, що простір можливого неможливо навіть prestate, тобто заздалегідь перелічити. Він росте в процесі. Сьогодні ми бачимо тільки свій найближчий шар. Що буде через два-три кроки, залежить від того, куди підуть система, конкуренти, клієнти й регулятори. Більше даних тут допомагає мало: майбутніх станів ще немає, вимірювати нічого.
Звідси межа класичного планування. Детальний маршрут до стану в 2031 році має сенс там, де причинність стабільна, в ordered domains у термінах Сноудена. У complex domain план спирається на карту, а місцевість під нею перебудовується щоразу, коли хтось робить крок.
Чесно скажу: adjacent possible важко перевірити емпірично. Це радше лінза, ніж закон. Але вона пояснює багато речей, які інакше доводиться списувати на везіння.
Завтра буде детальніше про ergodicity | 471 |
| 4 | Matn yo'q... | 199 |
| 5 | Чому форсайти майже завжди розчаровують
Ринок любить форсайти. Воркшоп зі сценаріями, trend report, «майбутнє 2030», карта можливостей на стіні. Після такого дня в кімнаті з’являється відчуття, що майбутнє трохи приручили.
Але в стратегії вони систематично не спрацьовують, як би якісно цю вправу не виконували. Можна взяти кращих фасилітаторів і вдвічі більше даних, результат буде приблизно такий самий. Причина в системах, до яких ми форсайт прикладаємо.
⸻
Дейв Сноуден розводить ordered і complex domains. В упорядкованих доменах причини й наслідки більш-менш стабільні, там прогноз має сенс. Стратегія майже завжди живе в complex domain. Причинність там нелінійна, і найбільше, що можна розгледіти, це disposition, схильність системи до певних патернів. Минулого року закономірність працювала, цього року контекст зсунувся, і вона мовчить. У Сноудена на це є коротка формула: hindsight does not lead to foresight.
Стюарт Кауфман іде ще далі зі своїм adjacent possible. Нові можливості в складних адаптивних системах (ринки, галузі, технології, поведінка людей) виникають по ходу. Кожен новий стан відкриває варіанти, яких секунду тому просто не існувало. Тобто ми не знаємо, що стане можливим, і дізнатися наперед не можемо в принципі, хоч скільки даних збирай. Форсайт у такій системі малює карту місцевості, якої ще немає.
Далі non-ergodicity. Якщо вчорашній результат змінює твої завтрашні шанси, середні значення і вірогідності для окремого гравця мало що кажуть. Не можна порахувати «середнє значення» між твоїм банкрутством та чужими успіхами. Ти граєш один раз, своєю компанією, і точки неповернення в цій грі справжні. На слайді «збалансовані» сценарії цю асиметрію просто не показують.
І dynamic uncertainty. Ринок реагує на наші дії й на дії конкурентів. Стабільна тенденція ламається якраз тому, що всі її помітили і почали під неї підлаштовуватись. У припущень короткий термін придатності, а п’ятирічний форсайт описує світ, який розвалиться задовго до п’ятого року.
⸻
Тому більшість форсайт-вправ нагадують танець дощу. На погоду він не впливає, але учасникам після нього спокійніше.
Думати про майбутнє все одно корисно, якщо чесно називати це розмовою про можливості. Проблеми починаються, коли зі сценарію роблять маршрут і будують під нього стратегію.
У складних середовищах краще працює адаптивність - короткі цикли probe-sense-respond і експерименти, провал яких компанія переживе. Плюс управління експозицією: питання «скільки ми втратимо, якщо помилимось» дає більше, ніж «що станеться». І готовність швидко повернути, коли вилізе щось, чого не було на жодній карті. | 640 |
| 6 | Друзі, вітаю. .
Сьогодні о 19:00 я представлю модель адаптивної бренд-стратегії, які кроки в неї входять, чим вона відрізняється від звичної стратегії і з чого почати у власній роботі.
Ця модель — стабільне ядро з гнучкими елементами, які змінюються разом із контекстом.
Я запросив Богдана Гетманова, Strategy Lead в banda, почеленджити цю модель, так шо має бути цікаво.
Зустріч робимо в zoom, тож запрошую долучатися до обговорення. Якщо не вийде підключитися наживо, запис надішлемо всім зареєстрованим.
Реєстрація тут | 1 001 |
| 7 | Є історія про Камю і де Бовуар. Вони сидять увечері, випивають, і де Бовуар питає: як можна бути щасливим у світі, де стільки страждань? Як сміятися, пити й танцювати, коли мільйони людей вбивають і катують?
Камю відповів приблизно так: твоя відмова від радості нікого не вилікує, вона просто додасть ще одне страждання до загальної суми.
⸻
У 2005 році поет Джек Гілберт видав вірш «План судового захисту» (A Brief for the Defense). Він побудований як промова адвоката. Підсудного обвинувачують у тому, що він радіє. У світі голод, тортури, діти помирають у місцях, куди ти ніколи не потрапиш. Як ти смієш сміятися? Як ти взагалі спиш вночі?
Гілберт міркує так само, як Камю. Страждання вже щось забрало. Якщо у відповідь ти гасиш власну радість, воно забирає ще й твоє життя.
⸻
Потім Гілберт іде далі, він вважає радість обовʼязком. Якщо жах відбирає в людини здатність радіти, він починає диктувати їй умови. А коли навколо темно, тим, хто ще здатен принести трохи світла, варто це робити.
При цьому ні Камю, ні Гілберт не закликали відвертатися від чужого болю чи відмовлятися допомагати. Вони лише кажуть, що людина, яка здалася стражданню, його не зменшує.
Jonny Thomson | 1 748 |
| 8 | Друзі, чи є тут хтось, хто намагався отримати грант «Власна справа» на бізнес у креативних індустріях?
Бо ми зараз копаємося в цій темі й хочемо зрозуміти, як ця історія працює не згідно постанов, а в реальному житті.
Що було зрозуміло, що зупиняло, де все пройшло гладко, а де починався квест.
Якщо маєте такий досвід — заповніть коротку форму:
forms.gle/…
Навіть якщо грант у результаті не отримали — нам якраз цікавий сам досвід подачі, а не тільки success stories.
І якщо знаєте когось із креативних індустрій, хто через це проходив, — перешліть їм цей пост. Буду вдячний. | 709 |
| 9 | Кожного з нас у якийсь момент починають переслідувати сумніви щодо того, як ми живемо. Важко сказати, коли саме це починається, бо ми звикли їх ігнорувати, виштовхувати з голови. Але вони терпляче чекають на краю свідомості. Питання типу: Чи я досі вірю в ту версію успіху, навколо якої побудував усе своє життя?»
Ми не ставимо ці питання також і тому що розуміємо: якщо відповісти чесно, точно доведеться щось міняти.
⸻
У 2025 Wilmot, Wiernik і Ones опублікували в Psychological Bulletin роботу, яка робить із цього питання емпіричну задачу. 111 метааналізів, 206 змінних життєвого успіху, 2,25 мільйона людей. Вони взяли все, що ми називаємо успішним життям (дохід, карʼєру, творчість, здоровʼя, шлюб, задоволеність, вплив) і подивились, який набір рис характеру(Big Five personality traits) оптимально передбачає кожну змінну.
Перший висновок очікуваний. Близько 70% передбачення дає загальний рівень: коли всі риси вище середнього, все в житті вище середнього.
Другий цікавіший. Решта факторів успішного життя залежить від конфігурації Big Five профілю . І ці конфігурації збиваються в 10 кластерів, а ті в три метакластери.
⸻
І от лихо - профілі різних кластерів конфліктують між собою.
Задоволеність життям найкраще передбачає висока емоційна стабільність при низькій відкритості. Але це майже дзеркально до високоі відкритості при низькій доброзичливості, що передбачає творчість і вплив. Тобто або задоволеність життям без творчості або творче бентежне життя без задоволеності. Не все разом.
Те саме з «пробитися» проти «порозумітися»: низька доброзичливість плюс висока сумлінність в першому випадку, і протилежне в другому.
І окремо: кластер досягнення (зарплата, карʼєра) та кластер високої продуктивності (якість роботи) мають різні профілі. Одні люди краще виконують роботу. Інші краще отримують за неї винагороду.
⸻
Масова культура продає один сценарій успішного успіху, умовно кластер «досягнення»: дохід, посада, статус. Він потребує високої сумлінності й низької доброзичливості. Людям з іншим рельєфом профілю цей сценарій не підходить конституційно.
І от людина досягає всього, що в соціальному сценарії написано для нього, а всередині - спротив та самосаботаж. Вона пояснює це собі вигоранням, віком, невдячністю, кризою середнього віку. А насправді просто максимізувала не свій кластер.
Творча людина міряє себе дисципліною і страждає. Людина впливу міряє себе доходом і страждає. І кожна вважає себе невдахою при обʼєктивно нормальному житті.
⸻
Чи означає це, що профіль це вирок? Ні. Автори пишуть: кластери це архетипні цілі, а не рейки. Риси міняються повільно, але міняються.
Але замість «чому я не такий успішний, як треба» краще задати собі питання: а який архетип успіх мій? Воно приземлене, на нього можна відповісти, і йому точно не потрібні роки в задвірках свідомості.
Я рекомендую пройти опитувальник Big5 (якщо ви досі цього не зробили) і завантажити результати клоду разом із статтею. А потім порівняти його коментар зі своєю реальністю.
https://psycnet.apa.org/fulltext/2026-36149-001.html | 1 494 |
| 10 | На цьому тижні увірвався в ефір з годинною розмовою з Мішою про інкрементальну, концептуальну і радикальну креативність. Про те, як всі ці страшні слова стосуються бізнесу. Про те, чому не треба розвивати креативність. І про те, коли вона не потрібна комунікаційникам. А ще - про те, чому хаотичний процес може бути не такою вже й поганою ідеєю. І ще про купу цікавих питань про креативність і її вплив на нашу діяльність. Люблю цю тему і наші бесіди з Мішою.
P.S. А тему взяли таку тому, що 22 вересня стартує новий потік курсу «На межі: побудова бренду за допомогою радикального креативу», на якому в цей раз я виступаю не тільки лектором, а й куратором програми.
🏴☠️ Нотатки креадира | 1 182 |
| 11 | Створювати знання
У майбутньому, людей не вчать у звичному розумінні. Знання записують прямо в мозок: уперше у вісім років, удруге у вісімнадцять. Того, чий мозок для запису не годиться, відправляють у будинок для розумово відсталих.
Туди й потрапляє Джордж Плейтен. Він певен, що його життя скінчилося. Згодом з'ясовується, що нові знання і нові програми здатні створювати лише ті, хто вчився по-старому, з книжок. Усі інші користуються готовим.
Повість називається «Професія» (Profession), Айзек Азімов написав її 1957 року.
Мені вона нагадує значно давнішу історію, апорію Зенона Елейського про Ахілла і черепаху. Ахілл бігає швидше, проте щоразу, коли він добігає до місця, де щойно була черепаха, вона встигає проповзти трохи далі. Відстань між ними меншає, але до нуля так і не доходить.
Зі знаннями відбувається щось подібне. Хто користується готовим знанням, завжди прибігає туди, де автор цього знання вже побував. Такий бігун може бути дуже швидким і добре освіченим, та рухається він полем, яке розмітив хтось інший. Той, хто знання виробляє, іноді йде повільно, але горизонт зсуває саме він. Поки один вивчає вчорашню карту, другий креслить наступну.
Тож Плейтен у «Професії» зовсім не відстає. Він грає в іншу гру: його справа створювати те, що згодом стане готовими відповідями для решти. | 1 138 |
| 12 | Marketing minute #7
Вирішила робити час-від-часу таку замітки.
Маркетинг існує не в вакуумі. Він працює всередині конкуренції за обмежену увагу. Герберт Саймон ще десятиліття тому сформулював геніальну думку: коли інформації стає більше, дефіцитним ресурсом стає увага. Сьогодні бренди виробляють більше контенту, ніж люди фізично здатні спожити. Тому проблема більшості кампаній - що люди їх взагалі не помічають. Це змінює питання з «чи достатньо красивий наш креатив?» на значно стрімкіше: чи є в цьому контенті хоча би щось, заради чого мозок має перервати те, що робив до цього?
_________________
📘Telegram
📙Instagram | 1 069 |
| 13 | Все так, і серед стратегій саме креативна стратегія відповідає на питання «як нам виграти боротьбу за увагу споживача в цільових комунікаційних каналах» | 1 055 |
| 14 | Спочатку, коли я побачив, що Саша Трегуб написав книжку «Метод казана» і описав творчий метод як метафору приготування борщу, реакція була різко негативна. Творчість як варіння супу? Саша, серйозно?
А потім згадав: сучасний маркетинг буквально почався з цієї ж кухні. Ще 1948 року Джеймс Каллітон описав маркетолога як «міксера інгредієнтів» — кухаря, який то дотримується рецепту, то підлаштовує його під те, що є в коморі, то вигадує нові складові. Ніл Борден підхопив цю метафору й розгорнув її в концепцію «маркетинг-мікс»; до нас дійшли чотири класичні «P», хоча в первісному переліку елементів було значно більше. І мене ніби відпустило: ну гаразд, борщ так борщ. Цікаво ж, як Саша його варить.
Тож чи рекомендую «Метод казана»? Так. Однозначно.
Не тому, що це геніальний і єдино правильний рецепт найкращого креативного борщу у світі — зовсім ні. З багатьма пунктами рецепту я, мабуть, не згоден. Але це й не дивно: у кожної господині борщ свій. Рекомендую тому, що книжка написана зі смаком. У Саші є стиль. Десятки історій із різних сфер підштовхують до власних роздумів і змушують знову запитувати себе, що таке креативність і що таке метод. Ці історії стають добрими інгредієнтами для власних ідей — я собі занотував щонайменше десяток задумок, поки читав.
Чи варто читати? Так. Це якісна література, якої на наших теренах не так уже й багато.
Саші — привіт і шана за цю працю. | 1 356 |
| 15 | Для редагування текстів я користуюся Grok. Найчастіший мій запит до нього: «відредагуй літературною українською».
Наявність такого редактора для мене — творче звільнення. Можу писати чи диктувати, зовсім не переймаючись стилем, орфографією чи пунктуацією. Просто вивантажити думку — у своєму темпі. А вже потім: «відредагуй літературною українською, мінімальні зміни, збережи голос, перевір факти».
Grok у мене відповідає за форму. Ніколи — за суть. | 1 137 |
| 16 | Спочатку уточню історичний факт про маркетинг-мікс, щоб замінити плейсхолдери точно.Спочатку, коли я побачив, що Саша Трегуб написав книжку «Метод казана» і описав творчий метод як метафору приготування борщу, реакція була різко негативна. Творчість як варіння супу? Саша, серйозно?
А потім згадав: сучасний маркетинг буквально почався з цієї ж кухні. Ще 1948 року Джеймс Каллітон описав маркетолога як «міксера інгредієнтів» — кухаря, який то дотримується рецепту, то підлаштовує його під те, що є в коморі, то вигадує нові складові. Ніл Борден підхопив цю метафору й розгорнув її в концепцію «маркетинг-мікс»; до нас дійшли чотири класичні «P», хоча в первісному переліку елементів було значно більше. І мене ніби відпустило: ну гаразд, борщ так борщ. Цікаво ж, як Саша його варить.
Тож чи рекомендую «Метод казана»? Так. Однозначно.
Не тому, що це геніальний і єдино правильний рецепт найкращого креативного борщу у світі — зовсім ні. З багатьма пунктами рецепту я, мабуть, не згоден. Але це й не дивно: у кожної господині борщ свій. Рекомендую тому, що книжка написана зі смаком. У Саші є стиль. Десятки історій із різних сфер підштовхують до власних роздумів і змушують знову запитувати себе, що таке креативність і що таке метод. Ці історії стають добрими інгредієнтами для власних ідей — я собі занотував щонайменше десяток задумок, поки читав.
Чи варто читати? Так. Це якісна література, якої на наших теренах не так уже й багато.
Саші — привіт і шана за цю працю. | 1 |
| 17 |  А яку прикольну іконку намалював клод для мого застосунку - прямо пʼятий елемент. Лілу-Далас мультипас. | 1 203 |
| 18 | Я гуманітарій аж до кісткового мозку. Книжечки, сенсовні сенси, оце все моя стихія.
Від точних наук і програмування я настільки ж далекий, як, наприклад, від ядерної фізики: знаю, що вона існує, але не прочитаю жодного рівняння, навіть найпростішого.
А ще в мене жахливий почерк, назавжди зіпсований під час навчання в медінституті.
І при всіх цих вихідних даних я зараз, у якості хобі й розваги, вечорами і на вихідних будую iOS застосунок, який зможе розпізнавати мій почерк (обожнюю паперові блокноти, щодня вивантажую в них усе, що збирається в голові, це дуже терапевтичний і медитативний процес), оцифрувати мої записи і працювати потім з цим архівом.
Розпізнавання україномовного рукописного тексту це складна задача, тим більше такого поганого, як у мене. Хорошого рішення на ринку не існує. Але я вже просунувся аж до кастомного способу донавчання мовної моделі Rukopys, яку розробили в УКУ. (Дякую @olexiim !!)
В мене тепер є акаунт на гітхабі, а нейромережу, яку донавчаю, я розгорнув на modal, спеціалізованому для цього хостингу.
В чому секрет? Я попросив Клод Код пояснювати мені все як гуманітарію, детально й по-простому, і він так і робить. А моєї цікавості й бажання вирішити цю проблему для себе достатньо, щоб рухатись вперед.
Якщо ви теж маркетолог-гуманітарій, але у вас є цікавість і бажання вирішувати задачі, повʼязані з програмною розробкою, це ласт-колл на третій набір курсу «Claude Code для маркетологів». Старт завтра, лишилося кілька місць.
Цікавість і півгодини ввечері, це все, що вам потрібно зараз, щоб почати створювати щось прикольне. | 1 080 |
| 19 | Чому я не боюся, що ШІ-навчання зробить ruuush.marketing непотрібним?
Є декілька думок з цього приводу.
По-перше: чим зручніший інструмент навчання, тим менше він навчає.
Роберт Бйорк називає це desirable difficulties. Умови, які уповільнюють навчання в моменті, дають кращі результати в довгій перспективі. Пригадування важче за перечитування і працює краще. Розкидані в часі інтервальні повторення важчі за один блок і працюють краще. Спроба відповісти до пояснення виглядає безглуздо і працює краще.
Тобто зусилля і є механізмом. Не побічний ефект, який хороший інструмент має прибрати, а власне те, що будує компетенцію.
Але ми не вміємо це відчувати. Легкість сприймається як прогрес, напруга як провал. Бйорк називає це ілюзією швидкості: коли матеріал іде гладко, ви впевнені, що зрозуміли. І саме тоді запамʼятовуєте найгірше. Внутрішні сигнали показують у протилежний бік.
І ШІ за конструкцією оптимізує саме під ці сигнали. Він адаптується, спрощує, переформульовує, коли ви скривилися. Тобто прибирає рівно те тертя, яке й будує компетенцію. Так, його можна змусити бути жорстким тьютором. Але змусити його має теперішній ви, той самий, якому напруга здається провалом.
По-друге: є різниця між освітою як отриманням навичок і освітою як професійною трансформацією.
Можна знати всі правильні стратегічні фреймворки, але не вміти в стратегію. Бо перше про знання та навички, а друге про синтез цих знань і досвіду вирішення складних проблем, рефлексії і стороннього погляду. Про професійну трансформацію. Коли ви із впевненого користувача перетворюєтесь на експерта.
Навичка входить у наявний репертуар, не змінюючи людину, яка нею користується. Ви той самий, тільки тепер умієте більше. Трансформація змінює критерії, за якими ви взагалі оцінюєте, що варте зусиль. Тобто змінює того, хто вибирає. Експерт не просто вміє більше, він бачить ситуацію інакше.
Парадокс у тому, що найнадійніший шлях трансформації це тривала висока залученість у оволодіння навичкою. Усвідомлена практика, рефлексія. І проблема самонавчання тут не в дисципліні, а в тому, що планує його теперішній ви, а трансформація відбувається через те, що теперішньому вам не подобається. Книжка працює, бо не поступається. ШІ поступиться.
Працює інше: зобовʼязання з реальними наслідками, прийняте тоді, коли ви ще хочете змінитись, і влаштоване так, щоб майбутній ви не мав важеля вийти. А це неможливо без соціальної та групової динаміки, без особистісних стосунків з іншими учасниками процесу, без живих людей, яким ви щось пообіцяли і перед якими хочете виглядати краще.
Навички забуваються, застарівають, замінюються. Трансформацію не можна відкотити: ви не можете перестати бачити те, що почали бачити. Це водночас цінність і ризик. Вона віддаляє людину від її попереднього середовища, і це викликає спротив. Витримати його теж легше в групі, ніж наодинці з чат-ботом.
Тобто поки ШІ не зможе стати значимою авторитетною фігурою для мене, чия думка про мене для мене важлива, і поки він не зможе ставити виклики, досягнення яких змінюватиме моє ставлення до себе, я спокійний за живе навчання. | 1 024 |
| 20 | Друзі, в порекомендуйте мені будь ласка скрайбера - людина що зможе робити скетчі лекцій на курсі з радикального креативу, з яких ми могли би зібрати методичку, що залишається з учасниками як настільна книга. | 1 031 |
