Храм поезії (🖤)

краса від Олі Ритик

В лабіринті думок самоти біль не в силі тримати. В нім себе від людей заховав за роками без дати. Досі рана, набута в бою, без кінця кровоточить, Моє тіло сховало її, наче хрестик під ношу. За порогом віддалених днів хочу пам'ять лишити. На вітрах забуття перевіяти дні через сито. Щоб забути те все, що роками затьмарює розум, Що топлю у спиртах, розбавляючи чаркою сльози. На полях моїх днів біль цвіте червонявим суцвіттям, Не пройти його повз, бо душі доторкається вістря. У минуле завжди мій затягує поглядів вектор, Мабуть, тільки зі мною опліч всі ці фактори зникнуть. Кольорове тату віддзеркалює тіні крізь пальці. Я туди не вернусь... якби зміг, то у смерті сховався б... Страх затягує розсуд в тенета, як завжди, зненацька, Ніби в полум'ї, тіло обвалює флером напасті. В лабіринті думок самоти біль не в силі тримати, Пам'ять муляє те, чим тоді покривалися втрати. Досі рана, набута в бою, без кінця кровоточить, Знову свічка горить за вікном під відбитками ночі ... Mr.nobody #вірші

Емоційно незріла каша Що ж, цей вірш – мій перший у дві тисячі двадцять п’ятому. Минулий рік зрушив мене знахідками та втратами. Він зім’яв мою слабкість та витиснув з неї внутрішню силу. Я потрапив у вирій дорослості без морального тилу. Так буває, коли тебе змушують бачити цей світ інакше. Емоційна незрілість вибухнула – звалилась на голову каша: В словах “ти маєш бути подібним до невідомо кого” Чиясь незрілість – обляпані ж твої голова і ноги. Це нелегко – знаходити кожен раз емоційну самотність. Надто довго в такому оточенні - і ти раптом в болоті, Тонеш у бруді токсичних суджень, радіаційних вчинків. Зовсім не складно купити горщик – важче зростити квітку: Не спалити, полишивши у вогні “життєдайного” сонця. Не згноїти, поливаючи щодня, у надмірності порцій. Більшість людей – несвідомі пазли, що складають картинку Буденного батьківства, – виливають емоційну незрілість У виховання дорослих сварок. Біль обличчям до стінки допоки ти дитина. Потім – він лиш забиратиме сили. Що ж, цей вірш – мій перший у дві тисячі двадцять п’ятому. Минулий рік зрушив мене знахідками та втратами. Він сказав мені: “Слабкість – це нормально, тож, зроби її тилом”. Я нікого не звинувачую. Відпускаю Біль У вирій. (с) АДЕЛІС 28.01.2025~16.02.2025 #вірші@adelis_in_equilibrium

Переплітаються міфи з реальністю, Спільно верстаючи дивні скрижалі, Доля в них з кожним по-своєму грається. Та чи несхожість на інших похвальна? Бо полювання на відьом триває. Часом початок у чарів із імені. Чи сперечатися з ним? Ваша справа. Та Тінатін із найменням отримала "Сонячний відблиск". Тож весело й жваво Тінка промінчиком сонця стрибала. Бавилась барвами в гарному настрої, Навіть у хмарні часи як заграва Рухалась поміж людей, попелястими Й досить нещасними ті виглядали. Їх і погожими днями чимало. Стрічка життя в нас притрушена, справді-но, Попелом смутку то трохи, то густо. Часто батьки залюбки свої прагнення В мрії дитини вкладають із хрустом. Муляє всім своє ложе Прокруста. Інколи Тінка тьмяніла від роздумів: "Стільки іскринок у мене! Що ж марно Сяю собі та не взмозі ще жодному Допомогти. Недарма ж сонце жарить! Як же ділитися рідкісним даром?" Сонячні Усмішки в неї монетками Стали. Хоч пустощі, та пурпурові, Жовті, брунатні, рожеві подекуди, Радісну ватру живили чудово. Досить багато знайшлося замовлень. СУ Тінка купу створила. Та щупальця Заздрощів завжди знаходять успішних. Темні від світлих століттями щуряться. Магія? Швидше! Не сталося б гірше. Взяти під варту — найкраще із рішень. Стрімко втікала вона пізно ввечері,  СУ Тінки падали — обрій світлішав, Хмари летіли, багрянцем обпечені. Ледве доносився шепіт крізь тишу: "Звідки ненависть до радості інших?" *Тінатін - ім'я, яке з грузинської мови означає "відблиск сонця". @literospletinnia #приходченко

© синьоока #синьоока #настічка

слова, котрі я найчастіше хочу прочитати в новинах: на Куп'янському напрямку РФ не проводила штурмів на підлозі, покритій дешевим паркето-паркетом, на типовій зйомній квартирі у Харкові за п'ять-шість тисяч гривень, в пішій доступності від історичного центру, на підлозі, заваленій знайденими на смітнику речима я знайду свої слюні, створені за твоєю подобою, чоловіче досконало жахливий, як на музу, та жахливо досконалий, як на жителя моїх істеричних снів, чоловіче, я скину наплічник і зніму гусячу шкуру, я віддам тобі душу задарма, лише б стало в нагоді моє дихання поряд з твоїм, шелест кроків на сходах, що ведуть на горище пам'яті, нашої спільної пам'яті, чоловіче, ти не маєш ні слів, ні голосу на відміну від мене, стиглої, чоловіче, я чекаю на твій свист чоловіче, я твій вірний пес як там на твоєму підводному човні, чи ти чув мій стогін? як необвітрені мною ланіти твої, чоловіче? чи вистояв дім твій, мій рідний, у нерівній кривавій війні? друже мій, вороже, як ти там кучеряво живеш? як тепер виглядаєш без одягу? в мене туман і досі, і знову туман, і так по колу від відлиги до осені, те, що сам віддав з доброї волі вже в мені проросло і колоситься безповоротно, та не в плоті, а в погляді звістка судомно розходиться ну нарешті хороші новини @xtercia #терція

слова, котрі я найчастіше хочу прочитати в новинах: на Куп'янському напрямку РФ не проводила штурмів на підлозі, покритій дешевим паркето-паркетом, на типовій зйомній квартирі у Харкові за п'ять-шість тисяч гривень, в пішій доступності від історичного центру, на підлозі, заваленій знайденими на смітнику речима я знайду свої слюні, створені за твоєю подобою, чоловіче досконало жахливий, як на музу, та жахливо досконалий, як на жителя моїх істеричних снів, чоловіче, я скину наплічник і зніму гусячу шкуру, я віддам тобі душу задарма, лише б стало в нагоді моє дихання поряд з твоїм, шелест кроків на сходах, що ведуть на горище пам'яті, нашої спільної пам'яті, чоловіче, ти не маєш ні слів, ні голосу на відміну від мене, стиглої, чоловіче, я чекаю на твій свист чоловіче, я твій вірний пес як там на твоєму підводному човні, чи ти чув мій стогін? як необвітрені мною ланіти твої, чоловіче? чи вистояв дім твій, мій рідний, у нерівній кривавій війні? друже мій, вороже, як ти там кучеряво живеш? як тепер виглядаєш без одягу? в мене туман і досі, і знову туман, і так по колу від відлиги до осені, те, що сам віддав з доброї волі вже в мені проросло і колоситься безповоротно, та не в плоті, а в погляді звістка судомно розходиться ну нарешті хороші новини @xtercia #терція

Коментар від відомого експерта щодо поточної ситуації З каналу: @wartimejokes Надсилайте пропозиції: @wartimejokesbot

❗УВАГА, ТЕРМІНОВИЙ ЗБІР❗ Мій хороший друг, ветеран війни організував збір для свого побратима на каску Мій друг не одноразово допомагав мені коли в мене були проблеми, але зараз допомога потрібна для його побратима. І я не можу залишатися осторонь Я думаю, що вам не треба пояснювати, наскільки ж важливим є екіп для наших захисників та захисниць В порівнянні з іншими зборами, які ми бачимо щодня, сума в 21 тисячу не настільки вражаюча. Але зібрати дужечко треба. І треба швидко. Тому, прошу, долучайтеся своїми гривнями Фотозвіт після покупки — обов'язково буде. Необхідні реквізити додаю: На каску 🎯Ціль: 21 000.00 ₴ 🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/A8KGTHgjet 💳Номер картки банки 4441111121947521 Лайки, репости й поширення — вітаються 🥰 Слава Україні!

в житті має статися все. від першої закоханості, першого поцілунку, першого сексу, до першого «Боже, сподіваюся, я не вагітна», першого «в мене більше нічого ні з ким не буде, мені взагалі не потрібні люди», першого «мама, буду пізно», першого «мама, буду завтра». в житті має статися все. пунктів, підпунктів — мільйони. все буде. не зараз — пізніше. колись. згодом. можливо. не сталося поцілунку на випускному. не сталося поцілунку на прощання. не сталося поцілунку з димом із рота в рот. можливо, ніколи не станеться щастя. замість нього станеться щось інше. сьогодні от стався ти, винуватий, з квітами під моїм вікном. 20.06.2024р. вибачте, що віршів зараз так мало. проте, готую для вас дещо цікаве. а в коментарях кілька слів про цей вірш. @gkruk_wirszi #аня_крук #крук

Неймовірна і талановита поетка Оля Ритик, створює прикраси для благодійних лотерей. Цього разу пощастило виграти мені. Ділюся. Ще брат Олі захищає нашу країну, тому ваші донати не завадять. Підписуйтесь і долучайтеся до благодійних розіграшів. Пс Разом з прикрасою прийшов солодкий подаруночок) ммм 🫠🤗

актуальні поетичні конкурси: ✔Листя трави ✔Ковдра Нангіяли

дедлайни

Торкайся мене – огортай ніжним смутком За тисячі миль і мільйони життів, І губи кусай до болючих синців, Коли схаменешся, спиняючись рвучко, На вулицях спогадів та поцілунків, На площах бажань, на проспектах гріхів. Мене обіймай – у флешбеках зненацька До звичних і заново створених див З'являтимусь я, час дороги розмив На втоми озера та ріки печалі, Струмками вагань розриваючи справжнє. Розтанеш у спогадах... повня — приплив: Напийся крізь сни – там тепла мого море, П'янкі океани забутих спокус, Басейни чуттів нестійких, але глузд Тебе зупинив, бо не ділять надвоє Життя через жінку, хоч серце тріпоче... Шляхи та водойми ти стер. Власноруч. 15.01.2024 © @olesya13r Для марафону від Олі Ритик та Костянтина Ватульова #інтимнірядки

вдягати на себе твій запах, футболку і спокій, не відкладати любов і щастя взаємне на потім, зливатись, тремтіти, тепло відчувати у грудях до крихт, до молекул вбирати усе, що даровано лютим. ловити сніжинки, зірки і погляди сіро-зелених, пити вино, до біса послати буденні проблеми, читати дотиком рук тебе, мов азбуку брайля і в світле майбутнє ввійти без краплі лихого вагання. тримати й триматись за слово, за вчинок, за мрію, плекати спільне разом, бо порізно вже не зумію… все це і ще сотню всього, що завгодно хочу щоденно робити з тобою безперешкодно.

#не_мовчи https://www.instagram.com/poet_yes_or_no?igsh=MWljcmEwdXVpMXk2OA== Кому немає чим зайнятися і є бажання поділитися чимось хорошим — заходьте🫰

Четвертак Підошви риплять, а сніжинки — гладять. Замети ковтають ноги. Коли тобі п'ять, ще доволі складно допетрати, що до чого. Дорога з садка — це така ж пригода, як вийти на бій з драконом. Сніжок у руках перетік у воду, в якій він поволі тоне. Всі друзі — надворі, і вже до тебе гукають, як тільки бачать. Бабуся говорить, що спершу треба посьорбати щось гаряче. Ялинка стоїть у кутку, і хата уже не така порожня. Спочатку — поїсти. Тоді — гуляти. Коли тобі п'ять — то можна. У центрі двора палахтить багаття, зриваючи сутінь літа, У десять — пора уже дещо знати, та мало що розуміти. Дівчата — нудні, але пахнуть мило, а ще у них гарна шкіра. Розпечені дні відбирають сили, та сон — це для тих, хто виріс. Багаття тріщить під серйозні теми — що краще, кавун чи диня? Дівчата сміються чомусь своєму. Якісь вони справді дивні. На дружніх обличчях разом з вогнями танцюють вечірні тіні. З вікна уже кличе додому мама. Випрошуєш півгодини. Рюкзак — на плечах, а під ноги осінь лягає асфальтом сірим. П'ятнадцять — це час, коли ти дорослий, та інші у це не вірять. Із півночі суне гроза, та поки останні хвилини сухо. Її поцілунок — м'який та мокрий, з блідим тютюновим духом. Віконце — запріле, сидіння — дерті, волосся на очі впало, У плеєрі — цілих п'ять сотень метрів, забитих важким металом. Дороги — розмиті. Повзеш по місту, що тоне в осінній зливі. Як вийдеш — купити би щось заїсти, бо ж тато почує пиво. Сніжинки летять крізь небесне сито усюди, де тільки бачиш. У двадцять життя ще здається світлим, але уже трішки лячно. В нечуваній тиші нори на очі сповзає вечірня втома. В листопаді вийшов Скайрім, а отже — нагода сидіти вдома. Внизу, у заметах, іще з обіду спалахують сніжні битви. Висвічує месидж "Нема сусідок. Приходь. Не забудь купити". Пляшками з-під пива забита спальня. Прибрати би все це якось. Общага — сонлива. Аптека — дальня. А значить, піде і ятка. Вітрила нап'явши, тікає літо, як довгий тягучий спогад. Тобі двадцять п'ять, і пора платити за все, що було до цього. На носі — субота. Веселий гамір збиває думки в болото. Додому з роботи ідеш ногами — на вулицях менш самотньо. Рахунки за хату прийшли невчасно — з зарплати лишилась сотня. Шпана у під'їзді говорить "Драстє" і швидко ховає водний. Доріжки — старі. У квартирі — тихо. У простині зяє дірка. З усіх твоїх мрій залишились тільки присипані пилом збірки. Холодне плацебо зігріє душу. Ти ллєш, доки є, що лити. Пускаєш на себе окріп у душі, обпершись об мокру плитку. І спогади лащаться, псами лізуть, аби зазирнути в очі. А ти — четвертак, що летить донизу, піймавши найвищу точку. @nikolasson #ніколассон #поезія #вірші

Балерина вночі на ліжку випростує стопи і танцює своє па-де-де на великій сцені; і пригадує, як танцювала поміж окопів перший акт за життя, що його награвали смертні. І не тисне броня, і повітря не чинить опір. Уві сні здаються фантомними злічені втрати. Балерина випростує знову фантомні стопи і танцює па-де-труа за сестру і за брата. @snih_n_g #сніг_на_голову #тата_пі

Реєстрація ще навіть не стартувала, а шановний пан Олексій вже закинув у призовий фонд 5000 гривень! Оплески цьому пану!