Храм поезії (🖤)

друзям дитинства ми були, напевно, богами, як згори дивились на місто, а воно стелилося дрібно, на шістнадцять поверхів нижче. ми були овіяні снами – літні діти з літнього тіста, знаючи лиш добре і рідне, те, що не змете і не знищить. ми тоді сміятися вміли набагато краще, ніж зараз; на своїм Олімпі стояли і не рахували години… ми тоді ще вірили в сили, ми тоді самі були – чари. вулиці були наші зали, символ влади – збиті коліна. я і досі все пам’ятаю: холод жовтня, фарба в повітрі, віддалік шипіла «монтана» й виливала срібло на стіну. ми були малесенька зграя, головні актори у титрах. ми були, напевно, братами з однієї білої глини. ми були малим пантеоном, нас лиш троє, вітер – четвертий. небо жовтня тихо темніло й місто зацвіло ліхтарями. кожен з нас був цар без корони, що не зможе зроду померти. щали мрії – значить, і крила. мали небо – значить, і храми. а тоді шипіння замовкло. рюкзаки зробились важкими. ми завмерли геть коло краю – вулиці спліталися в жили… і тоді здавалось, немовби на дорогах нашого Риму ми були богами - я знаю... в світі, де богів не лишилось. @nikolasson #ніколассон

Син випалює логарифми зі свого мозку, хоча попереджую його неодноразово цього не коїти та він не вислуховує моєї моралі. А вона таки може стати наріжним каменем на все життя. У нього індикатор іншої пам'яті: Дівчина, на якій планує одружитись, лице, якої подібне до мультяшної Фіони. До казкової Рапунцель. Вони виглядають такими солодкими здалеку. Але я, як мама, хочу бачити перед собою ентузіаста, який у книжках по сите горло. У нього мало бути сотні камертонів та нотних зошитів, натомість його «мозковий монітор» забитий стосунками з іншими людьми. Я, звісно, нічого не маю проти. Але чи забезпечать вони йому майбутнє? Мабуть, сину варто думати про трохи інший розвиток подій: Збереження споминів про мене у загадкових кримських мушлях, які мимоволі буде розколювати шлунок звірятка. Треба неодмінно вбити, аби не дати вимерти новому поколінню. Кидай цю псевдодружину, кидай! Пам'ять не заблоковуй! @soniachnateminpoems #сонячна_темінь

ll сезон поетичного конкурсу «Листя трави»

Так, усім привіт! Те, що я сьогодні на роботі, не означає, що у вас вихідний, го оце ось повторимо. Паралельні валентинки були, можете написати перехресні немаксимки, теж піде 😁 Після роботи прийду, будемо теревенити )) *Ну типу теж валентинки, просто з перехресним римуванням, просто жартую )

📦 Устигніть придбати зимовий «Легіт»! Онлайн-продаж триває. Щоб замовити примірник, заповніть форму – і ми надішлемо вам особисто реквізити для оплати. А опісля запакуємо й відправимо вам ваш «Легіт»🫶🏻 Вартість першого примірника – будь-яка сума від 250 грн. Другий, третій, четвертий окремо коштуватимуть від 150 грн. ❕Також за зниженою ціною можете придбати ще один або декілька примірників, якщо ви вже купили свій «Легіт» на офлайн-презентації випуску. Усі кошти ми спрямуємо на розвиток журналу. Ваш @lehit

А таке написав ще один представник #WikipediaPoet, Остап Кудлатий: 📜 "Інтерн-травматолог, лаборант-імунолог, мамина квіточка. Народився у Львові, вчився у Львові, живу у Львові. Дворазовий переможець поетичного слему за версією журналу "Артефакт", лауреат "Хортицьких дзвонів - 2024", власник 563-ої Першої кави (уже перемеленої та випитої). Колись міг попасти у львівську НСПУ, але дай бог минулося. Там хтось перед тим тис руку Ніколассону, а я з ним пиво пив. Шо ше... Лишу трохи місця на майбутнє, певно." 💬 Особисто не пам'ятаю, чи перетинався я з Остапом на заходах у Львові. Щонайменше ми знайомі онлайн, що вже відносно добре. Щодо його творчості — не здивуюсь, якщо скажу, що чимось у своєму підході до поезії Кудлатий мені нагадує Романа Коржика — той теж може написати про будь-що будь-як, і воно матиме сенс та потужний посил при прочитанні.

покоління телефонів ми — покоління, що залагало. покоління чату gpt і поганого зору. ми тримаємо в руках яблука розбрату тільки б не розрядився. часто я заздрю людям дитинство яких було на вулиці — людям часів мезозою я сумую за поцілунками в листах рецептами у зошитах запахом бібліотеки я сумую за тим, чого в мене не було. хтось взагалі памʼятає романтику? і я кажу не про картинки з котами знайомство в taster вогник на сторис муркотіння в дискорді телеґрам-преміум у подарунок здається, романтику кинули в бан. і ми у полоні цифровізації роботи роботи роботи ми молимося ґуґлові замість церкви ходимо в цитрус і ставимо блогерам лайки-свічки у вас теж онлайн паспорт онлайн стосунки онлайн гроші онлайн навчання онлі онлайн навіть із вами я знайома через онлайн а чи існую я без вайфаю? хто я без обладунків соцмереж? чи зможу я вийти з клітки смайликів та гівок? вибратися з пастки твіто-тіктоко-граму? і тепер я сприймаю коментар на вірш як оплески, репост — як публікацію збірки я інтернет поетка в спільноті таких самих інтернет поетів звʼязаних нитками чатів що на сцені дрижать ніби в мінус 20 що виходять на вулицю і одразу розряджаються від холоду і я з ними пишу свій вірш паралельно гортаючи рілси.

Підпишіться, будь ласка, на класну поетку https://t.me/nnaste4kaa_lyrics Кілька підписок і буде 1300 підписників Зробімо приємне!

Kings Of Leon - Closer поплавочком Мальки пливуть-перестрибують в пересадóчки, Дрібнота кисень хапає в зябраннях по школах. Несе стрімка течія в прісноводній проточній. Хоча вкладає в кушир нам тепло залишкове, Плавці дубіють. І вужчає в товщі вод строчка. Похмурий дим розливається в плеса гладіні, В зіницях риб застигають заграви та зблиски. Вода – капкан, коли знову здіймається спінінг. Трясе на шторм: насувається з витоку, близько. Чи в мул вкопатись, чи черевом спливши – у піну? Гачки з гачками. Краплинна поплава морочить. По краплі, зблиску русло упивається в горло. Шторм чеше-лиже вітрами мою червоточину. Ні ям, ні сховищ. Усіх віднесе та огорне. Поки не пізно – переродитися б поплавочком. @cherry_poetry #літературне_горнило #максим_чурков #немаксим #чурков

краса від Олі Ритик

В лабіринті думок самоти біль не в силі тримати. В нім себе від людей заховав за роками без дати. Досі рана, набута в бою, без кінця кровоточить, Моє тіло сховало її, наче хрестик під ношу. За порогом віддалених днів хочу пам'ять лишити. На вітрах забуття перевіяти дні через сито. Щоб забути те все, що роками затьмарює розум, Що топлю у спиртах, розбавляючи чаркою сльози. На полях моїх днів біль цвіте червонявим суцвіттям, Не пройти його повз, бо душі доторкається вістря. У минуле завжди мій затягує поглядів вектор, Мабуть, тільки зі мною опліч всі ці фактори зникнуть. Кольорове тату віддзеркалює тіні крізь пальці. Я туди не вернусь... якби зміг, то у смерті сховався б... Страх затягує розсуд в тенета, як завжди, зненацька, Ніби в полум'ї, тіло обвалює флером напасті. В лабіринті думок самоти біль не в силі тримати, Пам'ять муляє те, чим тоді покривалися втрати. Досі рана, набута в бою, без кінця кровоточить, Знову свічка горить за вікном під відбитками ночі ... Mr.nobody #вірші

Емоційно незріла каша Що ж, цей вірш – мій перший у дві тисячі двадцять п’ятому. Минулий рік зрушив мене знахідками та втратами. Він зім’яв мою слабкість та витиснув з неї внутрішню силу. Я потрапив у вирій дорослості без морального тилу. Так буває, коли тебе змушують бачити цей світ інакше. Емоційна незрілість вибухнула – звалилась на голову каша: В словах “ти маєш бути подібним до невідомо кого” Чиясь незрілість – обляпані ж твої голова і ноги. Це нелегко – знаходити кожен раз емоційну самотність. Надто довго в такому оточенні - і ти раптом в болоті, Тонеш у бруді токсичних суджень, радіаційних вчинків. Зовсім не складно купити горщик – важче зростити квітку: Не спалити, полишивши у вогні “життєдайного” сонця. Не згноїти, поливаючи щодня, у надмірності порцій. Більшість людей – несвідомі пазли, що складають картинку Буденного батьківства, – виливають емоційну незрілість У виховання дорослих сварок. Біль обличчям до стінки допоки ти дитина. Потім – він лиш забиратиме сили. Що ж, цей вірш – мій перший у дві тисячі двадцять п’ятому. Минулий рік зрушив мене знахідками та втратами. Він сказав мені: “Слабкість – це нормально, тож, зроби її тилом”. Я нікого не звинувачую. Відпускаю Біль У вирій. (с) АДЕЛІС 28.01.2025~16.02.2025 #вірші@adelis_in_equilibrium

Переплітаються міфи з реальністю, Спільно верстаючи дивні скрижалі, Доля в них з кожним по-своєму грається. Та чи несхожість на інших похвальна? Бо полювання на відьом триває. Часом початок у чарів із імені. Чи сперечатися з ним? Ваша справа. Та Тінатін із найменням отримала "Сонячний відблиск". Тож весело й жваво Тінка промінчиком сонця стрибала. Бавилась барвами в гарному настрої, Навіть у хмарні часи як заграва Рухалась поміж людей, попелястими Й досить нещасними ті виглядали. Їх і погожими днями чимало. Стрічка життя в нас притрушена, справді-но, Попелом смутку то трохи, то густо. Часто батьки залюбки свої прагнення В мрії дитини вкладають із хрустом. Муляє всім своє ложе Прокруста. Інколи Тінка тьмяніла від роздумів: "Стільки іскринок у мене! Що ж марно Сяю собі та не взмозі ще жодному Допомогти. Недарма ж сонце жарить! Як же ділитися рідкісним даром?" Сонячні Усмішки в неї монетками Стали. Хоч пустощі, та пурпурові, Жовті, брунатні, рожеві подекуди, Радісну ватру живили чудово. Досить багато знайшлося замовлень. СУ Тінка купу створила. Та щупальця Заздрощів завжди знаходять успішних. Темні від світлих століттями щуряться. Магія? Швидше! Не сталося б гірше. Взяти під варту — найкраще із рішень. Стрімко втікала вона пізно ввечері,  СУ Тінки падали — обрій світлішав, Хмари летіли, багрянцем обпечені. Ледве доносився шепіт крізь тишу: "Звідки ненависть до радості інших?" *Тінатін - ім'я, яке з грузинської мови означає "відблиск сонця". @literospletinnia #приходченко

© синьоока #синьоока #настічка

слова, котрі я найчастіше хочу прочитати в новинах: на Куп'янському напрямку РФ не проводила штурмів на підлозі, покритій дешевим паркето-паркетом, на типовій зйомній квартирі у Харкові за п'ять-шість тисяч гривень, в пішій доступності від історичного центру, на підлозі, заваленій знайденими на смітнику речима я знайду свої слюні, створені за твоєю подобою, чоловіче досконало жахливий, як на музу, та жахливо досконалий, як на жителя моїх істеричних снів, чоловіче, я скину наплічник і зніму гусячу шкуру, я віддам тобі душу задарма, лише б стало в нагоді моє дихання поряд з твоїм, шелест кроків на сходах, що ведуть на горище пам'яті, нашої спільної пам'яті, чоловіче, ти не маєш ні слів, ні голосу на відміну від мене, стиглої, чоловіче, я чекаю на твій свист чоловіче, я твій вірний пес як там на твоєму підводному човні, чи ти чув мій стогін? як необвітрені мною ланіти твої, чоловіче? чи вистояв дім твій, мій рідний, у нерівній кривавій війні? друже мій, вороже, як ти там кучеряво живеш? як тепер виглядаєш без одягу? в мене туман і досі, і знову туман, і так по колу від відлиги до осені, те, що сам віддав з доброї волі вже в мені проросло і колоситься безповоротно, та не в плоті, а в погляді звістка судомно розходиться ну нарешті хороші новини @xtercia #терція

слова, котрі я найчастіше хочу прочитати в новинах: на Куп'янському напрямку РФ не проводила штурмів на підлозі, покритій дешевим паркето-паркетом, на типовій зйомній квартирі у Харкові за п'ять-шість тисяч гривень, в пішій доступності від історичного центру, на підлозі, заваленій знайденими на смітнику речима я знайду свої слюні, створені за твоєю подобою, чоловіче досконало жахливий, як на музу, та жахливо досконалий, як на жителя моїх істеричних снів, чоловіче, я скину наплічник і зніму гусячу шкуру, я віддам тобі душу задарма, лише б стало в нагоді моє дихання поряд з твоїм, шелест кроків на сходах, що ведуть на горище пам'яті, нашої спільної пам'яті, чоловіче, ти не маєш ні слів, ні голосу на відміну від мене, стиглої, чоловіче, я чекаю на твій свист чоловіче, я твій вірний пес як там на твоєму підводному човні, чи ти чув мій стогін? як необвітрені мною ланіти твої, чоловіче? чи вистояв дім твій, мій рідний, у нерівній кривавій війні? друже мій, вороже, як ти там кучеряво живеш? як тепер виглядаєш без одягу? в мене туман і досі, і знову туман, і так по колу від відлиги до осені, те, що сам віддав з доброї волі вже в мені проросло і колоситься безповоротно, та не в плоті, а в погляді звістка судомно розходиться ну нарешті хороші новини @xtercia #терція

Коментар від відомого експерта щодо поточної ситуації З каналу: @wartimejokes Надсилайте пропозиції: @wartimejokesbot