Богдан Кротевич
Відкрити в Telegram
📈 Аналітичний огляд Telegram-каналу Богдан Кротевич
Канал Богдан Кротевич (@ein_fruhling_2) у мовному сегменті Українська є активним учасником. На даний момент спільнота об'єднує 76 321 підписників, посідаючи 789 місце в категорії Політика та 696 місце у регіоні Україна.
📊 Показники аудиторії та динаміка
З моменту свого створення невідомо, проект продемонстрував стрімке зростання, зібравши аудиторію у 76 321 підписників.
За останніми даними від 31 липня, 2026, канал демонструє стабільну активність. Хоча за останні 30 днів спостерігається зміна кількості учасників на 5 740, а за останні 24 години на -39, загальне охоплення залишається високим.
- Статус верифікації: Не верифікований
- Рівень залученості (ER): Середній показник залученості аудиторії становить 380.29%. Протягом перших 24 годин після публікації контент зазвичай збирає 282.91% реакцій від загальної кількості підписників.
- Охоплення публікацій: В середньому кожен допис отримує 290 257 переглядів. Протягом першої доби публікація в середньому набирає 215 930 переглядів.
- Реакції та взаємодія: Аудиторія активно підтримує контент: середня кількість реакцій на один пост – 6 863.
- Тематичні інтереси: Контент зосереджений навколо ключових тем, таких як відповідальність, генерал, мзс, противник, сбу.
📝 Опис та контентна політика
Автор описує ресурс як майданчик для висловлення суб'єктивної думки:
“https://base.monobank.ua/AKQb3GjdneA1mw”
Завдяки високій частоті оновлень (останні дані отримано 01 серпня, 2026), канал підтримує актуальність та високий рівень охоплення публікацій. Аналітика показує, що аудиторія активно взаємодіє з контентом, що робить його важливою точкою впливу в категорії Політика.
76 321
Підписники
-3924 години
-2547 днів
+5 74030 день
Триває завантаження даних...
Схожі канали
Немає даних
Виникли проблеми? Будь ласка, оновіть сторінку або зверніться до нашого support-менеджера.
Хмара тегів
Вхідні та вихідні згадування
---
---
---
---
---
---
Залучення підписників
серпень '26
серпень '260
в 0 каналах
липень '26
+6 530
в 210 каналах
Get PRO
червень '26
+34
в 10 каналах
Get PRO
травень '26
+145
в 16 каналах
Get PRO
квітень '26
+124
в 20 каналах
Get PRO
березень '26
+34
в 1 каналах
Get PRO
лютий '26
+1 312
в 35 каналах
Get PRO
січень '26
+18
в 0 каналах
Get PRO
грудень '25
+684
в 12 каналах
Get PRO
листопад '25
+2 256
в 73 каналах
Get PRO
жовтень '25
+2 524
в 39 каналах
Get PRO
вересень '25
+759
в 3 каналах
Get PRO
серпень '25
+605
в 30 каналах
Get PRO
липень '25
+1 028
в 30 каналах
Get PRO
червень '25
+1 153
в 17 каналах
Get PRO
травень '25
+2 107
в 50 каналах
Get PRO
квітень '25
+721
в 28 каналах
Get PRO
березень '25
+60
в 6 каналах
Get PRO
лютий '25
+623
в 38 каналах
Get PRO
січень '25
+328
в 16 каналах
Get PRO
грудень '24
+17
в 0 каналах
Get PRO
листопад '24
+2 012
в 46 каналах
Get PRO
жовтень '24
+1 208
в 43 каналах
Get PRO
вересень '24
+544
в 66 каналах
Get PRO
серпень '24
+276
в 5 каналах
Get PRO
липень '24
+9 745
в 172 каналах
Get PRO
червень '24
+22 369
в 352 каналах
Get PRO
травень '24
+2 293
в 23 каналах
Get PRO
квітень '24
+46
в 12 каналах
Get PRO
березень '24
+36
в 0 каналах
Get PRO
лютий '24
+13 106
в 122 каналах
Get PRO
січень '24
+41
в 1 каналах
Get PRO
грудень '23
+793
в 7 каналах
Get PRO
листопад '23
+3 803
в 48 каналах
Get PRO
жовтень '23
+1 111
в 13 каналах
Get PRO
вересень '23
+248
в 0 каналах
Get PRO
серпень '23
+1 489
в 0 каналах
Get PRO
липень '23
+307
в 0 каналах
Get PRO
червень '23
+1 200
в 0 каналах
Get PRO
травень '23
+809
в 0 каналах
Get PRO
квітень '23
+1 330
в 0 каналах
Get PRO
березень '23
+148
в 0 каналах
Get PRO
лютий '23
+369
в 0 каналах
Get PRO
січень '23
+1 377
в 0 каналах
Get PRO
грудень '22
+85
в 0 каналах
Get PRO
листопад '22
+1 145
в 0 каналах
Get PRO
жовтень '22
+3 460
в 0 каналах
Get PRO
вересень '22
+220
в 0 каналах
Get PRO
серпень '22
+69
в 0 каналах
Get PRO
липень '22
+64
в 0 каналах
Get PRO
червень '22
+63
в 0 каналах
Get PRO
травень '22
+16 019
в 0 каналах
| Дата | Залучення підписників | Згадування | Канали | |
| 01 серпня | 0 |
Дописи каналу
Часто дорослі люди поводяться як діти. Хоча самі діти нерідко займають значно дорослішу позицію: ставлять запитання, намагаються розібратися й зрозуміти те, чого ще не знають.
Дорослі ж можуть відкидати реальність лише тому, що вона для них незручна. Вони уникають розмов, у яких не контролюють ситуацію, не хочуть чути іншу думку й закриваються за позицією: «Я не хочу в це вірити» або «Я правий».
До вашої уваги - дві з половиною години розмови, яка вам, найімовірніше, не сподобається. Особливо якщо ви звикли чути те, з чим погоджуєтеся.
https://youtu.be/kSKznzFnO5k?si=pq9a03X-df7Tgjej
| 2 | :) | 147 258 |
| 3 | Ми маємо чітко зрозуміти і зафіксувати: після того як військові публічно заговорили про неадекватне управління ЗСУ з боку Олександра Сирського, ми не маємо права зупинятися і дозволити цій темі затихнути.
Сирський несе персональну відповідальність за систему, яку він будує в армії. Штурмові полки, ситуація у 425-му полку «Скеля», свідчення про небойові смерті, побиття, катування і незаконне утримання людей,замовне вбивство екс командиром 155 бригади ( колишнім НШ 425 полку Скеля) масове СЗЧ та кримінальні справи щодо викрадень і вбивств. Це наслідки системи управління, у якій командири відчувають безкарність, а солдат дедалі частіше сприймається як безправний ресурс.
Під керівництвом Сирського армію руйнують зсередини, перетворюючи її на структуру, яка дедалі більше нагадує ОПГ із дев’яностих: кругова порука, страх, насильство, приховування злочинів і повна безкарність керівництва.
Щойно все стихне, проти військових, які наважилися говорити, почнуться репресії та полювання на відьом. Покарання від зняття з посади до відправки в посадку «в один кінець».
Сирський має нести відповідальність! Мовчати зараз означає залишити діючих військових сам на сам із цією системою.
Кожен має вчинити по совісті.
Київ 18 липня 20:00, площа І.Франка. | 680 046 |
| 4 | Президент заявив, що завтра спілкуватиметься з командирами бойових бригад. Тому сьогодні я хочу звернутися до особового складу цих бригад.
Завтра ваші командири матимуть можливість сказати правду про те, що відбувається в армії, або промовчати. Ви значно краще за мене знаєте ціну такого мовчання і розумієте, до яких наслідків воно може призвести.
Я усвідомлюю, що не кожен офіцер готовий узяти на себе таку відповідальність. Хтось переживає за себе і свою посаду. Хтось боїться за свій підрозділ, розуміючи, що після відвертої оцінки дій Головнокомандувача його людей можуть спрямувати на провальний напрямок або залишити без належного забезпечення.
Водночас у неофіційних розмовах більшість командирів висловлюють своє реальне ставлення до ситуації. Говорять про це між собою, пишуть в особистих повідомленнях, зокрема й ті, хто публічно розміщував компліментарні дописи.
Тому я звертаюся до військовослужбовців бойових бригад: допоможіть своїм командирам набратися сміливості. Поговоріть із ними. Попросіть їх завтра сказати саме те, що вони думають насправді. Те, що вони говорять вам, своїм побратимам і пишуть у приватних повідомленнях.
На кону стоїть існування України. Армія залишається головною гарантією існування нашої держави. Замовчування реального стану справ сьогодні створює загрозу для всієї країни.
Ви складали присягу українському народові. Ваші командири несуть відповідальність за вас, за ваші життя і за боєздатність своїх підрозділів. Саме тому їхня чесність перед Верховним Головнокомандувачем є частиною цієї відповідальності.
Допоможіть своїм командирам зробити цей крок. Допоможіть їм сказати правду. Від їхньої сміливості та вашої позиції може залежати майбутнє України. | 964 932 |
| 5 |  Березень 2025 року | 115 854 |
| 6 | Вибачаюсь, сьогодні ругаюсь матом | 96 084 |
| 7 | В п*зду все. | 188 131 |
| 8 | Які, нахер, канікули ВР у воюючій країні без призначеного міністра оборони?! | 243 687 |
| 9 | Звичайно, існують проблеми. Звичайно, існують вкиди. Звичайно, у світі не існуватиме міністра внутрішніх справ, якого любитимуть усі люди. Але для мене важливі максимальна увага до військовослужбовців, намагання визволити військовополонених, розуміння права громадян на мирний протест та відсутність особистої участі в корупційних скандалах.
Постскриптум. Дисципліна в армії - це ключове на полі бою. І так, як і завжди, мені ніхто не казав «щось написати». Пишу, коли, блядь, хочу, і те, що сам вважаю за потрібне. | 93 841 |
| 10 | Нещодавно, спілкуючись з одним із командирів піхотних бригад, згадали стару добру фразу: «Немає гіршого ворога, ніж суміжник довбойоб». Так і живемо.
У ситуації з міністром оборони Федоровим дуже сподівався, що рішення про його заміну прийняте не буде. Але, якщо чесно, дивлячись на ту медійну підтримку, яку йому почали висловлювати лише через «чутки про зняття», моя надія зменшувалася з кожним постом. Просто, до слова: кажучи, що Федорова знімають через те, що він почав викривати корупцію, а знімає Федорова президент, ви таким чином просто протиставляєте Федорова чинному президенту. За нинішнього стану речей це абсолютно недалекоглядне рішення.
Але сьогодні ми почули, що основна проблема - це конфлікт із Сирським. Моє стабільне ставлення до нинішнього Головнокомандувача, думаю, усім зрозуміле. Воно системно погіршується через ситуацію з підрозділами на фронті та розподілом мобілізованих і ресурсів. Стосовно інтриг — на жаль, так: в армії, серед вищого командування, де не б’ють обличчя за інтриги, це поширено.
Що мені подобається в підході Федорова - у нього є стратегічне бачення. Це вже абсолютно інший підхід, ніж у попередніх міністрів, і це те, чого не вистачало армії. Окремо не можна ігнорувати рішення щодо Starlink. У межах його керівництва МО це було одним із ключових рішень на користь України, яке мало прямий вплив на фронт. Водночас деякі речі в цьому баченні мені не зовсім близькі. Армія має свою специфіку й працює за іншою логікою, ніж бізнес. У бізнесі ти маєш ресурс і виконуєш завдання. В армії ти часто отримуєш ціле «ніхуя», але завдання все одно має бути виконане ще на вчора.
Але Федоров щиро намагався це змінити. Армія натомість завжди намагалася знищити «візіонерів». Колись і ми, молодими, змінювали армію, робили це власним прикладом зсередини й усе одно отримували шалений спротив. І тут головна помилка, на мою думку, якої припустився сам Михайло Федоров: воювати проти всіх одночасно. Знову-таки повертаємося до ресурсу: він завжди обмежений, і опонентів логічно долати послідовно. Якщо воювати одночасно проти всіх, майже напевно програєш.
Підсумовуючи, можу сказати, що оцінювати роботу можна лише після року роботи. Тому зняття Федорова без озвучення конкретної причини, звичайно, не буде сприйняте українським народом, і право народу виявити своє незадоволення. Окремо дякую Міністру Федорову за чесну розмову з суспільством.
Щодо міністра Клименка: як і Федорова, я сприймаю міністра Клименка позитивно. Мені дуже не імпонує, що Клименка зараз протиставляють Федорову. Ігор Клименко точно не мріяв про посаду міністра оборони. Натомість мені неприємно бачити вкиди, які поширюються в інтернеті, про «не такого». І я точно можу оцінити його роботу не з телеграм-каналів, а через Національну гвардію України.
Два з трьох найбоєздатніших корпусів Сил оборони України перебувають у складі Національної гвардії. Кадрове призначення чинного гідного командувача НГУ - також за поданням Клименка. Якщо раніше я чув від генералів: «Ми й без Нацгвардії впораємося», то тепер, якщо прибрати НГУ, МВС та ДПСУ з фронту, думаю, ні в кого немає сумнівів, що фронт впаде.
Робота ДСНС та поліції під час обстрілів, розбирання завалів, евакуація поранених - 24/7. І головне, за що я особисто буду завжди дуже вдячний, - це можливість визволяти більше полонених гвардійців, оборонців Маріуполя, включно з військовослужбовцями «Азову».
І просто нагадаю: коли відбувся минулий протест «з картонками», Клименко прокоментував: «Чи мали право вчора люди виходити? Так, мали. Правопорушень не було зафіксовано. Усе пройшло спокійно та мирно». Чи варто окремо нагадувати, якими були реакції та дії попередніх міністрів у подібних ситуаціях?
Я ще не розкрив багато ініціатив, включно з поверненням українців з окупованих територій, а також ініціативами щодо врегулювання законодавства про цивільну вогнепальну зброю, включно з короткоствольною. | 82 482 |
| 11 | Львів.
Напад на військовослужбовців, незалежно від обставин, є неприпустимим. Людина, яка застосовує силу проти військового власної держави під час війни, працює на користь ворога. Тут немає жодних виправдань чи альтернатив.
Водночас було б помилкою робити вигляд, що проблема виникла сама собою. Подібні інциденти є наслідком глибокої системної кризи, яка накопичувалася тривалий час. Суспільна напруга навколо мобілізації, відсутність довіри до окремих процедур, нерівномірний розподіл навантаження, відсутність комплексної реформи системи комплектування та самої армії створюють середовище, у якому конфлікти стають дедалі гострішими.
Цим активно користується росія. Вона професійно знаходить існуючі слабкі місця, підсилює емоції, розпалює ненависть і перетворює кожен такий конфлікт на інформаційну зброю проти України.
Нажаль якщо держава не проведе реальних змін у військовій системі, підходах до мобілізації, питаннях справедливості та взаємодії із суспільством, подібні випадки повторюватимуться. Це закономірний наслідок накопичених проблем.
Напади на військовослужбовців повинні отримувати негайну та жорстку реакцію правоохоронних органів і Служби безпеки України. Це питання національної безпеки.
Водночас держава має працювати з коренем проблеми, а не лише з її наслідками. Лише системні реформи здатні знизити рівень суспільної напруги, зміцнити довіру та позбавити росію можливості використовувати внутрішні конфлікти у власних інтересах. | 90 710 |
| 12 | 596-й день війни… повномасштабної.
4469-й день війни… гібридної.
Дорогий щоденник.
Штурмові полки,створені для прориву першої лінії, б’ють мідлстрайками по мостах у Криму. Логічно.
Журналісти розслідують звірства в підрозділах. Не ворожих. Власних.
Реформа. Контракти. Гроші. Відстрочки. Мотивація!!!
А офіцери? Офіцери мовчать. У них строків немає.
Доречі вибори скоро, або ні.
На фоні кричить Віктор: «Астанавітєсь».
Солдат. Солдат ахуєвший від того, що відбувається.
Ротація. Відновлення. До кінця особливого періоду.
_____________________
Насправді я цей документ підготував давно. У нашому закритому чаті для монобази ми це обговорювали ще 29 квітня. Але, але, але- наївним людям притаманні надії.
Тож у мене були сподівання на зміни. Я не можу сказати, що вони зникли, але можу сказати, що періодично треба себе приспускати на землю. Чим частіше, тим краще, насправді.
Тож, повернувшись до цього документа, передивившись його в нинішніх реаліях, лишив незмінним.
Тоді я писав його, взявши за константу те, що корінь проблем нікуди не зникне. Люди є людьми, з їхнім его, імпульсивністю, нарцисизмом, самодурством і безліччю інших суб’єктивних характеристик.
Як не існує незалежних медіа, так і не існує об’єктивної думки. Так і не буде існувати ідеальної армії, не дивлячись на те, що все одно треба тягнутись до ідеалу.
Тож у підсумку- пара думок стосовно проблематики мобілізації і, як мені здається, абсолютно дієвої пропозиції її вирішення.
Але ж то таке. Насправді все, що я пишу тут,- це молоді, яка, сподіваюсь, не буде повторювати наші помилки. Бо ми вже повторюємо помилки наших попередників. А наче не старічкі, хоча...) | 95 672 |
| 13 |  +4Вчора відбулась друга нарада в МВС України щодо обговорення внесення правок до законопроєктів 5708 та 5709, які стосуються врегулювання обігу цивільної вогнепальної зброї, відповідальності за її застосування та права громадян на самозахист.
Окремо дякую Міністру внутрішніх справ Ігорю Клименку за ініціативу провести цю дискусію. Такий майданчик для розмови між владою, депутатами, громадськістю та фаховим середовищем справді необхідний.
Під час наради я окремо наголосив на речі, яку вважаю принциповою.
Коли частина депутатів, представників влади чи громадськості каже “ми проти роздачі зброї”, дуже часто йдеться не про спротив “роздачі”, бо її ніхто не пропонує. Насправді за цією тезою часто стоїть спротив самим законопроєктам, праву громадян на володіння зброєю та особливо праву на володіння і носіння короткоствольної вогнепальної зброї.
Від себе скажу прямо: ВСІ проти “роздачі зброї”. Більше того, ніхто не пропонує “роздати всім зброю”.
Це свідома або несвідома маніпуляція, яка вводить суспільство в оману. Замість чесної розмови про перевірки, навчання, іспити, контроль і відповідальність людям підсовують страшилку про “роздачу зброї”. Так намагаються спотворити зміст законопроєктів, налякати громадян і заблокувати саму дискусію про право законослухняної людини на самозахист.
Спробую коротко пояснити.
Сьогодні, за наявності відповідного віку, отримати дозвіл на зброю в більшості випадків простіше, ніж отримати водійське посвідчення. І так було завжди. Бо в Україні досі немає закону, який системно регулює обіг цивільної вогнепальної зброї. Так само немає обов’язкового повноцінного навчання і реального іспиту для набуття права на володіння зброєю.
Фактично зараз достатньо отримати довідки від нарколога і психіатра, прослухати формальну лекцію про матеріальну частину зброї та “правила” поводження з нею, після чого людина отримує довідку, що вона з цим “ознайомлена”.
Ще раз: жодного повноцінного іспиту. Жодного обов’язкового практичного навчання. Жодної системної перевірки навичок безпечного поводження зі зброєю.
Тобто, щоб набути право керувати автомобілем, людина має навчитися водити й скласти іспити. А щоб отримати дозвіл на зброю, вона фактично може не мати реального уявлення, що це таке, і до моменту купівлі жодного разу в житті не тримати зброю в руках.
І це вже існує зараз.
Саме тому теза про “роздачу зброї” є не просто неправдивою, а шкідливою. Вона приховує головне: закон має не спростити хаос, а навпаки - встановити жорсткі, зрозумілі та прозорі правила набуття права на зброю, контролю за її володінням і відповідальності за її застосування.
Коли суспільство це усвідомить, тоді значна частина страхів зникне. Бо йдеться не про доступ до зброї для всіх підряд. Йдеться про право законослухняного громадянина після перевірок, навчання, іспитів і виконання чітких вимог отримати можливість володіти зброєю для самозахисту, включно з короткоствольною.
Користуватися цим правом чи ні - це вже особисте рішення громадянина. Але саме право має бути.
Бо сьогодні зброю отримують або ті, хто проходить нинішню формальну дозвільну процедуру, або відверті злочинці, які просто купують її на чорному ринку. І саме законослухняний громадянин у цій системі часто залишається найменш захищеним.
Сьогодні Міністром внутрішніх справ було визначено перший ключовий блок роботи: адміністрування процедури набуття права на зброю, контроль за володінням і використанням, а також відповідальність за її застосування.
На мою думку, коли ці питання будуть якісно пропрацьовані, тоді надання законослухняним громадянам права на володіння та носіння короткоствольної вогнепальної зброї стане єдиним логічним і послідовним рішенням.
У будь-якому разі саме для цього такі наради й потрібні: щоб усі сторони могли висловити позиції, а розмова про право громадянина на самозахист велась не через маніпулятивні гасла, а через конкретні правила, відповідальність і реальні механізми безпеки. | 53 012 |
| 14 |  +1Тут, мабуть, важливо нагадати важливу історію. Вже більше року минуло з моменту, коли Дмитро звернувся до мене по допомогу. Незнайомий мені малий, по суті. Спочатку довго діставали його. Потім була Поліна, яка на той момент застрягла в Казахстані. Після повернення вони обоє почали розповідати про свій шлях й таким чином привертати увагу до проблеми, про яку більшість людей просто не знала.
Далі вже була робота за закритими дверима. Але я це до того, що правильні рішення не з’являються самі по собі й не проходять швидко. За них треба боротися. За них треба сваритися. Їх треба проштовхувати, пояснювати, повторювати й не відпускати тему, навіть коли всім дуже хочеться, щоб ти відвалив.
В результаті можна мати собі трохи щастя у вигляді державного рішення, яке реально може змінити чиєсь життя.
Тому не проходьте повз, якщо вас просять про допомогу. Іноді одна конкретна людина може стати першим кроком до загальнодержавних змін.
Ну і, звичайно, будьте добіса впертими. | 45 719 |
| 15 | Іноді владу необхідно критикувати. І, на жаль, часто без публічного тиску, конфліктів, звернень, скандалів і постійного нагадування про проблему державна машина просто не рухається. Але існує й інша сторона. Якщо не визнавати правильні рішення тоді, коли вони нарешті ухвалюються, навіть якщо це прямий посадовий обов’язок чиновників, система втрачає мотивацію робити складні речі.
Тому сьогодні від себе публічно кажу: Кабінет Міністрів і Міністерство закордонних справ зробили правильний крок, за що я їм вдячний.
Нарешті ухвалено рішення про експериментальний порядок оформлення посвідчення особи на повернення в Україну для частини наших громадян з окупованих територій. Йдеться про громадян України, які народилися після 24 серпня 1991 року на тимчасово окупованій Росією території України і щодо яких немає інформації в Єдиному державному демографічному реєстрі. Простими словами, це люди, які є українцями, але через окупацію, вік, обставини, родину або відсутність доступу до українських органів так і не змогли отримати нормальні українські документи.
До цього для багатьох із них повернення в Україну було не процедурою, а лотереєю. Частина таких людей у кращому випадку мала свідоцтво про народження, але не мала українського паспорта, бо коли їм виповнилося 14 років, вони вже перебували в окупації. Без українського паспорта, без запису в реєстрі й без зрозумілого механізму встановлення особи людина фактично зависала між кількома небезпечними варіантами.
Один із таких варіантів - повертатися через Білорусь. Втім, Білорусь це режим, підконтрольний росії. Людину можуть розвернути в будь-який момент, і після цього вона потрапляє в поле зору російських спецслужб. Далі можуть обшуки, допити, тиск на родичів, вигадані справи або постійне спостереження. Особливо якщо людина вже була помітна окупаційній адміністрації, мала проукраїнську позицію, допомагала Силам оборони, передавала інформацію або проходила через арешти чи кримінальні провадження на окупованій території.
Саме тому багато хто намагався виїхати в треті країни. Хтось їхав туди, куди можна потрапити без російського закордонного паспорта. Але після цього люди часто опинялися в новій пастці. Без російського закордонного паспорта вони не могли переміщатися між країнами. Звертатися до російського посольства після втечі з під російської окупації - це ризик. Втім, навіть якщо російський закордонний паспорт був на руках, це все одно не гарантувало можливості дістатися України. В ЄС потрапити з російськими документами виданими в окупації – майже неможливо. Молдова, яка залишається одним із небагатьох реальних напрямків до українського кордону поза ЄС, також дивиться на такі документи через безпекову оптику і просто не пускає таких людей в свою країну.
У результаті існувала абсурдна ситуація: людина може бути громадянином України, може хотіти повернутися в Україну, може бути під загрозою саме через свою українську позицію, але фактично не мати безпечного й легального маршруту додому. Тому, що в неї немає паспорта, немає запису в реєстрі, немає доступу до української процедури, а всі інші маршрути небезпечні, та залежать від випадковості.
Новий експериментальний порядок має цю прогалину закрити. Визначені посольства й консульства України повинні проводити процедуру встановлення особи та оформлювати посвідчення на повернення в Україну. Якщо даних у реєстрах недостатньо, особу можна буде підтвердити через громадянина України, який є членом сім’ї заявника, зокрема через відеозв’язок. Оформлення має бути безоплатним. Працюватиме це через визначені дипломатичні установи, зокрема в Грузії, Вірменії, Казахстані, Туреччині, а також через генконсульства в Стамбулі та Анталії.
Звісно, саме рішення ще не означає, що все автоматично запрацює добре. Але сам факт появи цього інструменту - правильний.
Тому цього разу Кабмін і МЗС справді зробили правильну річ. Далі питання вже в реалізації. Хочу подякувати також МВС та представництву президента України в АР Крим за ініціативу та підтримку цього проєкту. | 52 292 |
| 16 | Життя українських військових, які перебувають у полоні, для нас набагато важливіше за удар по стратегічному інструменту війни - кремлівській пропаганді.
Люди, які ніколи не служили, часто не до кінця розуміють, чому армії та держави інколи готові йти на дуже великі поступки або ризики заради повернення навіть одного свого бійця. Але насправді в цьому закладений фундаментальний принцип. Солдат має знати: держава його не залишить. Якщо військовий виконує наказ, ризикує життям і йде до кінця, то держава зобов’язана зробити все можливе, аби повернути його додому.
Саме на цій ідеї тримається довіра між армією та державою.
Рішення президента України не завдавати удару по москві є повністю виправданим, якщо в обмін на це ми отримуємо реальну можливість провести обмін військовополоненими. Звичайно, існує обґрунтований скепсис щодо виконання обіцянок російською стороною. Саме тому бажано, щоб обмін відбувався до надання будь-яких гарантій з нашого боку.
Але якщо ситуація склалася так, що в останній момент путін почав апелювати до президента Трампа, розуміючи, яким серйозним репутаційним і психологічним ударом це могло стати для його системи контролю, то з нашого боку навіть шанс на обмін не міг бути проігнорований.
Далі постає питання справедливості. Кожен український військовослужбовець має бути повернений додому. Першочерговість повернення має визначатися тривалістю перебування в полоні, а також обставинами потрапляння в полон.
Нагадаю: Маріупольський гарнізон виконав наказ. Оборона Маріуполя тривала доти, доки не надійшов наказ її припинити. Якби такого наказу не було, солдати, сержанти й офіцери були готові виконувати бойове завдання до останньої краплі крові.
Ці люди мають першочергове право на повернення на рідну землю. А держава має першочерговий обов’язок їх повернути.
Тому зараз логічно спрямувати всі дипломатичні зусилля на якнайшвидше повернення цих бійців у межах домовленостей, посередником у яких виступила американська сторона. Хочу бачити реальну роботу всіх дипломатів у цьому напрямку. Відкладати це означало б вчинити тяжку моральну помилку перед людьми, які були готові віддати все заради майбутнього України та її громадян. | 255 109 |
| 17 | 9 травня для кремля це головний політичний ритуал року і центральний елемент усієї державної пропаганди.
В цей день російська влада показує суспільству образ «великої непереможної держави»: парад на червоній площі, військова символіка, силовий пафос, путін на трибуні, іноземні гості та нескінченні розмови про «перемогу над нацизмом». Вся ця конструкція потрібна не лише для зовнішнього ефекту. Вона потрібна самим росіянам, щоб підтримувати головний міф системи - росія сильна, влада все контролює, армія непереможна, а путін є продовжувачем «історичної місії» держави.
Тому будь-який удар по москві саме 9 травня став би для кремля серйозним психологічним і репутаційним ударом, який бив би не лише по безпеці, а по самому образу всесильної та недоторканної влади.
Авторитарна система тримається не лише на силі та репресіях, а й на сприйнятті. Люди повинні вірити, що держава здатна контролювати ситуацію, що центр влади недоторканний, а москва захищена за будь-яких обставин. Особливо в день, коли вся країна дивиться головний державний ритуал.
І якщо саме в цей момент виявляється, що система вразлива, це створює небезпечний ефект для всієї пропагандистської конструкції. Бо тоді виникає просте питання: якщо держава не може повністю захистити власний символічний центр у найважливіший день року, то наскільки вона реально контролює ситуацію?
Саме тому кремль так болісно реагує навіть на обмежені атаки дронів по москві. Не через прямий військовий ефект, а через сам факт появи вразливості там, де роками демонстрували абсолютну силу.
Насправді навіть якщо такий удар не не завдасть великої фізичної шкоди і буде дорогим з точки зору витрачених дронів - він все одно може бути стратегічно важливим. Тому що це удар не стільки по залізу, скільки по головному інструменту цієї війни - пропаганді.
росія веде війну не лише ракетами й армією. Вона веде її через страх, міфи, телевізійну картинку та культ «великої держави». І парад 9 травня -це концентрат усього цього. Це щорічна демонстрація сили для внутрішньої аудиторії та спосіб підтримувати віру населення у велич держави й неминучість її перемоги.
Тому навіть сам факт прориву цієї картинки вже має ефект. Бо коли над москвою в день головного державного ритуалу з’являється загроза, люди починають бачити не лише парад, а й слабкість системи.
Також важливо розуміти ще одну річ. Багато хто думає: «не можна провокувати росію, бо вона вдарить у відповідь по Києву». Але проблема в тому, що росія б’є по українських містах незалежно від цього. Вона робила це до будь-яких атак по москві, робить зараз і буде робити далі, тому що удари по цивільних для кремля - частина самої логіки війни та пропаганди.
російській аудиторії постійно потрібна демонстрація сили, помсти та «покарання ворога». Після парадів, гучних заяв і пропагандистської мобілізації всередині росії виникає суспільний запит на нову жорстокість. І кремль регулярно відповідає на цей запит ударами по цивільній інфраструктурі України.
Тому погрози «ударом у відповідь» часто є не стільки фактором стримування, скільки інформаційною конструкцією, яка має змусити боятися самої можливості тиску на символічний центр російської системи.
Для путіна головне - не лише фізичний захист москви. Для нього критично важливо зберігати сам міф про всесильність і недоторканність влади. І саме тому будь-який прорив цієї картинки настільки болючий для всієї російської пропаганди. | 67 505 |
