Трохи про приватне право🧐

♻️Яка юрисдикція з 24 квітня 2026 року оскарження постанови виконавця про стягнення виконавчого збору при виконанні рішення суду у цивільній справі⁉️   Постанова КЦС ВС від 07.10.2026 у справі № 711/6414/19   1️⃣45. При цьому колегія суддів зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження» від 07 квітня 2026 року № 4833-IX (далі - Закон № 4833-IX), частину першу статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» викладено в такій редакції: «1. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку».   2️⃣46. Відповідно до пункту 1 Перехідних положень Закону № 4833-IX, останній набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім, зокрема, пунктів 1, 2, підпункту 1 пункту 4, пунктів 6, 9, підпунктів 1, 5, 6, 8, 11, 13, 15-18, 19 (щодо доповнення розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» пунктами 10-11, 10-12, 10-14) пункту 10, пункту 12 розділу I цього Закону, пунктів 2 і 3 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.   3️⃣47. Закон № 4833-IX було опубліковано у газеті «Голос України» від 23 квітня 2026 року № 78 (580).   4️⃣48. Тобто підпункт 18 пункту 10, у якому закріплена нова редакція частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», набув чинності з 24 квітня 2026 року.   5️⃣49. Таким чином, починаючи з 24 квітня 2026 року, під час вирішення питання щодо юрисдикції скарги на дії виконавця, зокрема на постанову про стягнення виконавчого збору, суди мають установлювати, який саме орган прийняв рішення та в подальшому видав виконавчий документ, примусове виконання якого стало підставою для винесення державним або приватним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору. У разі якщо винесення постанови про стягнення виконавчого збору стало наслідком виконання рішення суду у цивільній справі, така скарга підлягає розгляду судом, який видав виконавчий документ, тобто у цій конкретній справі - у порядку цивільного судочинства.

💻 Оприлюднено посібник зі статті 12 Європейської конвенції з прав людини: право на шлюб ▶️ url: https://ks.echr.coe.int/documents/d/echr-ks/guide_art_12_ukr

♻️Розмірковуючи над текстом законопроєкту й тим, як після його ухвалення діятимуть суди, Василь Крат зазначив, що українське суспільство й судова система дуже довго жили «без доброї совісті та без принципів». Швидких результатів від ухвалення законопроєкту очікувати не варто. «Чи тішу я себе ілюзіями, що цей закон запрацює миттєво? Вау-ефекту я не очікую, я реаліст. Нам треба вчитися дотримуватися принципів добросовісності та справедливості», – сказав доповідач. 1️⃣На підтвердження своєї думки він навів приклад ст. 13 ЦК України (чинного з 2004 року) та ст. 44 ЦПК України (у редакції 2017 року). За словами судді, хоча з моменту їх ухвалення минув тривалий час, ці норми про добросовісність та заборону зловживання правами лише зараз починають повноцінно працювати в судовій практиці. 2️⃣На думку судді, концептуально ідея законопроєкту щодо протидії процесуальним зловживанням (SLAPP-позовам) є позитивною та відповідає європейським тенденціям. Водночас запропонована редакція проєкту містить низку суттєвих системних і технічних недоліків, які потребують доопрацювання. 3️⃣Серед іншого, зазначив доповідач, наявна неузгодженість із матеріальним правом, зокрема ЦК України. Законопроєкт визначає пред’явлення позову як «зловживання цивільним правом» (ст. 1), що є втручанням у сферу регулювання ЦК України. У ст. 8 законопроєкту запропоновано запровадити правонаступництво щодо компенсації моральної шкоди потерпілому від SLAPP-позову. Це є прямим втручанням у матеріальні правила, оскільки ст. 1231 ЦК України (спадкування обов’язку відшкодувати моральну шкоду) такої конструкції не передбачає. Згідно зі ст. 4 ЦК України Кодекс є основним актом цивільного законодавства, і всі зміни до цивільно-правового регулювання мають вноситися безпосередньо до нього. Проте системних змін до ЦК України проєкт не передбачає. У Директиві ЄС ідеться насамперед про процесуальні механізми захисту, а не про зміну архітектоніки цивільного права. 4️⃣Законопроєкт містить пропозицію кваліфікувати подання необґрунтованої касаційної скарги як зловживання з можливістю стягнення компенсації. Однак за чинним ЦПК України подання необґрунтованої скарги – підстава для відмови у відкритті касаційного провадження. Застосування матеріально-правових наслідків у разі, коли суд взагалі не допускає справу до розгляду, є юридично некоректним. 5️⃣Крім того, проєкт одночасно передбачає дві суперечливі конструкції – закриття провадження у справі (процесуальний наслідок без розгляду по суті) та ухвалення рішення про відмову в позові (розгляд по суті). Якщо суд розглядає справу до кінця й ухвалює рішення по суті про відмову в позові, це нічим не відрізняється від нинішнього розгляду справ і повністю знецінює ідею раннього відсікання SLAPP-позовів. Необхідно чітко обрати процесуальну модель, яка відповідає Директиві ЄС і спрямована на оперативне припинення зловживань. 6️⃣За словами Василя Крата, у законопроєкті запропоновано встановити, що рішення у справах, пов’язаних зі зловживанням проти громадськості, є відкритими (ст. 14 законопроєкту). Проте в Україні Єдиний державний реєстр судових рішень і так повністю відкритий і безплатний для всіх громадян (на відміну від Італії чи Франції, де доступ до рішень касаційних судів є закритим або платним). Закріплення цієї норми буде простим дублюванням чинних норм. 7️⃣Вказівка в ст. 10 законопроєкту, що Положення про відшкодування збитків та моральної шкоди «у порядку, встановленому законодавством» не створюють нових правових механізмів і не змінюють норм статей 22 та 23 ЦК України, залишаючись декларативними. Дет див. url: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/2120704/

📜 Трохи ранкового читання

🇫🇷Касаційний суд Франції ухвалив етичну хартію щодо використання систем штучного інтелекту. 📍Революція ШІ є також джерелом важливих питань, чи йдеться про розуміння способів використання цих інструментів кожним, ризиків, які можуть виникнути внаслідок цього, чи, ще більш фундаментально, їхніх потенційних наслідків для користувачів, теперішніх і майбутніх, для учасників судового процесу чи для довкілля. ❗️Хартія Касаційного суду адресована всім, хто працює в його структурі: суддям, державним службовцям та контрактникам, якщо вони використовують систему ШІ під час виконання своїх обов'язків. Своєю хартією Суд встановлює рамки, у яких він сам розробляє або використовує системи ШІ. 📌Якщо хартія має на меті охопити всі види діяльності, що здійснюються в Суді, вона зосереджується більш спеціально на юрисдикційній (судовій) функції Суду. Вона, перебуваючи на вершині судової системи Франції, дійсно ставить особливі виклики, щоб уникнути ризиків збіднення юридичного мислення, незмінності права через відтворення минулих рішень або втрати інтелектуального різноманіття. 📖Хартія спирається на шість принципів. 1️⃣Пріоритет людини. Жодне судове рішення не може бути ухвалене в автоматизований спосіб, «навіть під контролем судді». У судовій діяльності ШІ обмежується допоміжними завданнями. Жоден інструмент генеративного ШІ не може бути нав'язаний судді. 2️⃣Контроль людини. Хартія робить пильність щодо когнітивних упереджень, зокрема упереджень прив'язки та підтвердження, етичною вимогою. Вона рекомендує проводити власне роздумування перед використанням системи ШІ. Будь-яка згенерована інформація має бути перевірена, зокрема юридичні посилання — щодо їх існування, їхньої ієрархії та їхньої сили. Навчання інструментам ШІ заохочується. 3️⃣Відповідальність людини. Автор роботи відповідає за неї одноосібно, незалежно від використаного інструменту. Хартія також дбає про передачу знань та вмінь: новий працівник повинен уміти виконувати своє завдання без допомоги до того, як його навчать інструментам. Вона закликає до екологічної стриманості. 4️⃣Захист даних і конфіденційність. Жоден документ, що містить персональні дані або підпадає під таємницю нарадчої кімнати, не може бути завантажений у зовнішній інструмент. 5️⃣Пріоритет внутрішнім системам. Інструменти Суду мають бути захищеними, надійними, аудійованими та задокументованими. 6️⃣Безперервне вдосконалення та діалог. Суд відстежує технічні та юридичні зміни, збирає відгуки своїх працівників і переглядає свою хартію щонайменше кожні два роки. Суд забезпечує оцінку інструментів, за потреби за допомогою науковців, і розповсюджує інструмент лише після того, як встановлено, що його користь перевищує його витрати та його ризики.

♻️Не «меч самурая», а «джокер» на випадок вади: суддя Верховного Суду Василь Крат – про venire contra factum proprium 1️⃣Ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, але це не означає, що доктрину можна застосувати до будь-якого спору. На цьому наголосив суддя Верховного Суду в Касаційному цивільному суді Василь Крат на лекції «Заборона суперечливої поведінки: як працює доктрина venire contra factum proprium», організованій Молодіжним комітетом Національної асоціації адвокатів – UNBA NextGen в Одеській області. 2️⃣Лектор розповів, звідки походить доктрина, на чому тримається в українському праві, коли застосовується і чому її не варто використовувати в кожній справі. 3️⃣Детально Василь Крат зупинився на умовах застосування доктрини. Суддя наголосив, що вона не є універсальним інструментом. І нагадав, що Dette H.W. порівнював її з джокером. Доктрина «вмикається» лише там, де є вада (наприклад, відсутній підпис на договорі) і де вирішення спору за звичайними нормами призвело б до очевидної несправедливості. 4️⃣Лектор зауважив, що інколи касаційна скарга починається одразу з посилання на суперечливу поведінку іншої сторони, хоча в самій справі йдеться про інше. У таких випадках доктрина зайва. Наприклад, у кредитних спорах, де договір укладено належним чином, діють чіткі норми про виконання зобов’язань. Якщо вади немає, то немає й потреби в доктрині. «Вона – не «супермаркет можливостей»», – наголосив Василь Крат. ▶️Дет. див.: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/2119825/

📖21.10.2026 року в газеті «Голос України» опубліковано Закон України «Про стимулювання економічного розвитку галузі рибного господарства» № 5018-IX від 13.10.2026 року. ▶️Законом № 5018-IX, зокрема, внесено зміни до у розділ V Прикінцеві положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який доповнено пунктом 6-11 : 1️⃣Установити, що не нараховуються та не стягуються із замовників будівництва кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі – кошти пайової участі), що виникли на підставі абзаців другого – двадцять третьогопункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». 2️⃣Установити, що з дня набрання чинності Законом України «Про стимулювання економічного розвитку галузі рибного господарства»: припиняються зобов’язання замовників будівництва зі сплати коштів пайової участі, що виникли на підставі абзаців другого – двадцять третього пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»; визнаються судом такими, що не підлягають виконанню, виконавчі документи, які видані на підставі судових рішень про стягнення коштів пайової участі на підставі абзаців другого – двадцять третього пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». 3️⃣Положення абзаців першого – четвертого цього пункту поширюються на відносини, що виникли у зв’язку з нарахуванням та стягненням у судовому порядку коштів пайової участі на підставі абзаців другого – двадцять третього пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» до набрання чинності Законом України «Про стимулювання економічного розвитку галузі рибного господарства» та які тривають станом на дату набрання чинності Законом України «Про стимулювання економічного розвитку галузі рибного господарства» у тому числі на стадії судового розгляду або виконавчих проваджень. 📍Закон № 5018-IX набирає чинності 22.10.2026 року, крім абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2, абзаців вісімнадцятого і дев’ятнадцятого підпункту 7 пункту 3 цього розділу, які набирають чинності через чотири місяці з дня його опублікування.

♻️Трохи відео з обговорення захисту від SLAPP-позовів і українського законопроєкту на Donbas Media Forum

ℹ️Коституційний Суд України відкрив конституційне провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у частині, що встановлює обов’язок суду зупинити провадження у справах про стягнення аліментів на дитину, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення.

♻️Василь Крат виступив із доповіддю «Способи коригування лихварських відсотків у кредитних відносинах за участю ВПО». 1️⃣Актуальність теми суддя пояснив тим, що за статистикою сервісу «Опендатабот», яка спирається на дані Національного банку України, середня сума одного мікрокредиту становить 9173 грн, а заборгованість за ними сягає близько 34 млрд грн. Суддя переконаний, що основну частину цього боргу становлять саме лихварські відсотки, тому проблема є серйозною.  2️⃣Суддя розповів про справу щодо коригування лихварських відсотків, яку розглянула об'єднана палата КЦС ВС (постанова від 7 вересня 2026 року у справі № 552/672/23). Договір про споживчий кредит у ній був укладений 13 травня 2021 року, тобто до змін у законодавстві. Тому ОП КЦС ВС вирішувала, чи поширюються на такий договір норми Закону від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» про максимальний розмір денної процентної ставки та які правові засоби дозволяють скоригувати відсотки. 3️⃣Об'єднана палата дійшла висновку, що новий Закон діє на майбутнє й до договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, не застосовується. Виняток передбачено в прикінцевих і перехідних положеннях: норма поширюється на такі договори, лише якщо строк кредитування продовжили після набрання законом чинності. У цій справі підстав вважати, що сторони його продовжили, не було, тому максимальна денна ставка при вирішенні спору не застосовується. 4️⃣Суддя проаналізував питання про те, чи застосовується п. 17 розд. ІV  «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» про поетапне зменшення максимального розміру денної процентної ставки до договорів, укладених з 24 грудня 2023 року, чи відразу на ці договори поширюється максимальний розмір денної процентної ставки 1 %. При цьому слід враховувати, що у ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено «постійну» імперативну норму про те, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Натомість у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень закріплено «тимчасову» спеціальну норму, згідно з якою встановлюється 240-денний перехідний період з дати набрання чинності Закону (з 24 грудня 2023 року) і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки для договорів, що укладаються (або продовжуються) у цей період. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності Законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки – максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %. 🪩Дет. url: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/2117647/

💻 Оприлюднено посібник зі статті 10 Європейської конвенції з прав людини: свобода вираження поглядів ▶️ url: https://ks.echr.coe.int/documents/d/echr-ks/guide_art_10_ukr

♻️Чи породжує завершення лізингу та набуття новим лізингоодержувачем права власності кондикційний обов`язок перед попереднім лізингоодержувачем щодо раніше сплачених ним лізингодавцю платежів ⁉️ Постанова ОП КГС ВС від 02.10.2026 у справі № 916/2880/25 1️⃣73. Об`єднана палата відступає від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №916/4641/24, згідно з яким сплата первісним лізингоодержувачем частини вартості об`єкта лізингу може породжувати обов`язок нового лізингоодержувача повернути ці кошти за ст.1212 ЦК після набуття останнім права власності на об`єкт, а до цього моменту така вимога є передчасною. 2️⃣74. Натомість Об`єднана палата формує такий висновок. Лізингові платежі включають складову відшкодування вартості об`єкта лізингу, однак це не має значення для правовідносин між первісним і новим лізингоодержувачами. Передання прав та обов`язків за договором лізингу регулюється договором між ними. Саме цей договір визначає, чи має первісний лізингоодержувач право на компенсацію раніше сплачених ним платежів і в якому розмірі. Якщо договір такої компенсації не передбачає, інших зобов`язань між сторонами не виникає; раніше сплачені лізингодавцю платежі не є безпідставно набутим майном нового лізингоодержувача (ст.1212 ЦК), зокрема і після набуття ним права власності на об`єкт лізингу.

💻 Оприлюднено посібник зі статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини: захист власності url: https://ks.echr.coe.int/documents/d/echr-ks/guide_art_1_protocol_1_ukr

📺 Трохи відео про доктрину заборони суперечливої поведінки

♻️Що враховується при визначенні способу участі баби у вихованні онука⁉️ Постанова КЦС ВС від 23.09.2026 у справі № 464/2838/24 📍При вирішенні спору у справах щодо встановлення способу участі дорослого у житті дитини суд оцінює поведінку обох дорослих, їх участь у вихованні, психологічний стан дитини, відстань між місцями проживання дорослих, умови їх проживання та можливість створити спокійне середовище для дитини; не допускається покладення обов`язків на третю особу, яка має відмінний статус від відповідача. 📌Апеляційний суд не проаналізував, наскільки графік, встановлений апеляційним судом відповідає інтересам малолітньої дитини, зокрема, за відсутності матері з урахуванням аргументів її апеляційної скарги, чи існують виключні обставини, які б зумовили висновок про порядок участі баби у вихованні онука шляхом зобов`язання матері (за наявності ще однієї меншої дитини) привозити онука до баби, наскільки це відповідає інтересам дитини.

💻 Оприлюднено посібник із судової практики Європейської конвенції з прав людини: Права дитини url: https://ks.echr.coe.int/documents/d/echr-ks/guide_rights_of_the_child_ukr

♻️Чи розподіляються «поштові» витрати, якщо документи можна було надіслати через «Електронний суд»⁉️ Постанова КАС ВС від 16.09.2026 у справі № 260/3634/24 1️⃣167. За наявними у справі матеріалами представниця позивачів від їх імені та за їх дорученням в порядку представництва їх інтересів у цій справі в судах усіх інстанцій здійснила оплату, зокрема, послуг з поштового пересилання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги та письмових доказів, поштового пересилання письмових доказів іншим учасникам справи, поштового пересилання іншим учасникам справи пояснень та відзивів, загалом на суму 630 гривень. 2️⃣168. Суд відзначає, що такі витрати передбачені статтею 138 Кодексу адміністративного судочинства України, однак враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. 3️⃣169. Позивачі брали участь у цій справі в порядку їх представництва адвокатом Майстренко Н.М., яка упродовж усього часу розгляду справи в судах всіх інстанцій мала зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд». 4️⃣170. Абзац перший частини восьмої статті 18 передбачає, що реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом. 5️⃣171. Проте, Суд підкреслює, що представниця позивачів, будучи зареєстрованою в електронному кабінеті та не маючи перешкод для його використання, зокрема, з метою обміну документами між нею та судом та / або іншими учасниками справи, не була позбавлена можливості здійснювати направлення до суду та іншим учасникам справи, які також зареєстровані в електронному кабінеті, відповідні процесуальні документи в електронному вигляді за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд». 6️⃣172. Тому Суд вважає, що оскільки представниця позивачів не довела наявності об`єктивних перешкод у можливості використанні з вказаною вище метою зазначеної підсистеми ЄСІТС, у якій вона зареєстрована та має електронний кабінет, то й відправлення саме поштою в паперовому вигляді суду та іншим, зареєстрованим у цій же Системі, учасникам справи відповідних процесуальних документів у такому разі не було необхідним, а отже й витрати, пов`язані з вчиненням таких дій, не були неминучими. 7️⃣173. У зв`язку з наведеним, Суд не бачить визначених законом правових та фактичних підстав для розподілу сплачених адвокатом у цій справі судових витрат на поштове пересилання процесуальних документів та доказів до суду та іншим учасникам справи, які були зареєстровані в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», що забезпечує обмін документами за її допомогою. Наявні у справі матеріали засвідчують, що таких витрат загалом понесено у розмірі 385 гривень. 8️⃣174. Інші ж, передбачені статтею 138 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, з огляду на вимоги процесуального закону та закріплені за учасниками справи обов`язки, були необхідними й понесені стороною позивачів у зв`язку з пересиланням відповідних процесуальних документів та доказів іншим учасникам справи, які не були зареєстровані у ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі). Розмір таких витрат становить 245 гривень. 9️⃣175. Враховуючи що такі витрати не охоплювались гонораром адвоката та були здійснені одночасно від імені обох позивачів, то їх належить вважати судовими витратами, передбаченими статтею 138 Кодексу адміністративного судочинства України, та розподілити їх порівну між позивачами в рівних частинах, тобто по 122,50 гривень.

💻 Трохи поговорили вчора в зумі про заборони суперечливої поведінки url: https://zib.com.ua/ua/pda/174776.html