Храм поезії (🖤)
Открыть в Telegram
зв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
Больше1 414
Подписчики
-224 часа
Нет данных7 дней
+1530 дней
Архив постов
1 414
«мені хоча б тиждень без тривог
прожити
щоб зрозуміти як це» —
говорить нова знайома з Кривого Рогу
це найдальша точка куди я запливала
за буйки
де пише: «обережно! купатись заборонено»
тиха темна вода
у Франику як і в інших прибережних містах
ти ще дістаєш ногами дна
тут безпечно з маленькою приставкою «не»
до берега близько
тиха темна вода
розростається на схід
на південь
стає українською западиною
окремим котлом у пеклі
самим пеклом
щоб сховати своїх у морі сліз
і чужих у морі ненависті
тиха темна вода
приплинь-приплинь до бережка
і вийди
поки вкотре не кинули вибухівку у воду
й маленькі рибки
не перекинулись животиками догори
@novakain_poetry
#новакаїн
1 414
навряд чи це буде комплімент,
але ви виглядаєте, як ваш батько —
такий самий вираз очей,
манера себе тримати,
постава.
не вистачає лише декількох дюймів зросту
і хоча б одного… ну, розумієте. там.
ви виглядаєте, як ваш батько.
я вас впізнав.
я вас одразу впізнав.
руки у вас інші.
руки майстра чи музиканта.
ваш батько своїми руками
вмів… рахувати банкноти,
розправлятися з ворогами
і неугодними
друзями.
я його добре знав.
дуже добре.
і багато б дав, щоб забути.
тільки як тут забудеш,
коли переді мною —
ви!
у вас усмішка інша.
і інший сміх.
ви посмійтеся ще — вам це личить.
ваш батько ніколи не червонів щоками,
навіть під час сварки,
навіть під час кохання.
а вам… вам вже доводилось покохати?
ні?
маю для вас пропозицію —
підемо прогуляємось.
розповісте мені, як він зараз.
я розповім вам про нього справжнього.
так вже склалося,
що за певну частину освіти
у цій — тобто, у вашій — родині
відповідаю я,
тож, якщо забажаєте…
ким ви, до речі, себе бачите у майбутньому?
буде з вас… фізик? скрипаль?
маєте дуже розумне обличчя,
витончені пальці.
маємо цілу ніч.
тож, якщо забажаєте,
хлопчику мій,
я навчу вас пити коньяк
так, як вміє ваш батько.
і цілуватися
краще, ніж він.
9.10.2024р.
рольове. юний віконт зустрічає старого знайомого (дуже близького знайомого!) свого батька
@gkruk_wirszi
#крук
1 414
Repost from N/a
Я знаю, ви чекали на це не менше, ніж я! 3й випуск «Декламації за гривні» вже тут!🥰
😎Цього разу в рівняння крутості додається мущина! 3 неперевершених вірша і 3 не менш крутих автора. (натискайте на імена авторів та підписуйтесь на їх канали).
🐦🔥Чому я так довго обирала і готувалась до цього випуску? Бо хочеться щоразу чогось цікавого, чогось нового! І щоб це був виклик – для вас і для мене! Тож що ви думаєте? Це ФЕНТЕЗІ-випуск. До вашої уваги 3 нереальні роботи з елементами фентезі. Тільки уявіть, як можна розгулятися в декламуванні!
👉Зустрічайте вірші 3го випуску:
1. Вірш 1. Гортензія – тут
2. Вірш 2. Немаксим – тут
3. Вірш 3. Саша Хопта – тут
*голосуєте гривнями і в коментарі до донату вказуєте номер вірша *донатити можна безліч разів і будь-які суми. Виграє вірш, що збере найбільше коштів *голосування гривнями триває до 18:00 13.10 (неділя) *вірш-переможець буде продекламований мною *всі умови тут *зібрані кошти підуть на купівлю генератора та щогли для 5 ПКШР *рекламувати улюблений вірш можна будь-де. Чим більше активності та грошей, тим краще🏆Голосувати тут: БАНКА КАРТА:
5375 4112 2182 5685
Погнали!⚡1 414
- втікачі -
запам’ятай
мій сину
драконяча луска на моїх руках –
уламками по шрамах
драконяча кров у моїх зіллях –
краплями у моїй жилах
на благо тобі
пазурем веду по мапі
вишукуючи наступне місто
в якому приховують цих чудовиськ
укривають їх від істини їхнього призначення
і навіть від самих себе
невігласи
дурні
не забувай
у дрекхеймі не має місця для них
жорстоких токсичних незграбних
ворожих і проклятих
хижих
дракони
віверни
змії
вірми
гідри
ящіри
василіски
скільки б їм не було ймень
– всі вони були і мають стати
інгредієнтами зілля вічного життя
оздобленням замків справжніх вельмож
основою зброї на службі добра
і цілями роду нашого
жертовного
навіть зараз страждаємо через них
вимушені ховати свої тривоги під каптуром
а герби й печаті – тримати в тіні
вимушені зношувати власні сили
з міста у місто
з гори у ріки
з лісів у моря
тільки б ці почвари
ставали отрутою на вістрі
костеніли стрілами у колчані
та всихали натягнуті на щиті
опісля даруючи мені новий каптур
тобі – новий плащ
роду нашому –
вічність
запам’ятай
мій сину
висота людського розуміння – на рівні твоїх поножів
мета нашого полювання – на висоті польоту химер
зберігай знання і уміння
до моменту смерті останнього виродка
до перемоги над пандемією сліпоти у даркхеймі
до становлення роду твого
а до того
мій сину
не забувай
ми – гордий народ що працює в тіні
мисливці за вічністю світу
вісники переродження
стражі першооснови
нехай і женуть нас з деркхейму
і кажуть що ми –
«втікачі»
запам'ятай
мій сину
драконоборцю
істина на нашій стороні
@cherry_poetry
#немаксим
1 414
а нарештість збудеться проти ночі
сонце скрапує з підвіконника
мені на стегна
нарікаю себе квіткою
(пере)чіпляюсь поглядом об тебе — от-от впаду
тіло-губка — то набирає, то віддає
шириться від теплоти
а потім маліє, хоче зникнути
всотати всі нерви
стесати гострі кути
припасувати речення
щоб вилітали з горла триденні горлиці
їм світанок подарує волю
@novakain_poetry
#новакаїн
#поезія
1 414
Ще ніколи з вогнем не доводилось грати у схованки
І спіткатись із тим, хто губив приналежність
оманливу.
Вчерговé не пройшовши крізь спеки серпневої коло,
Замикати відрізком непевності обрії завтрашні.
Принагідно згадаються зайчиків сонячних контури,
Вполювати усмішки яких не вважають за прояв безумства,
Поки вінця вітрів, гріті барвами винно-медовими
Передбачених ржавістю опіків доверху сповняться.
І хто знав, коли відлік назад допоміг врятуватись,
І чи здатна до легкості змін кординатна система.
Неміч пам'ятних слів провокує фатальне запалення
У відбитках промов і складів діакритики щéмної.
@absltrndm
1 414
Repost from Події ФРІ Київ
Чи любите ви фільми? Можливо, є поціновувачами театру? Наша команда пропонуємо об'єднати ці два захоплення і відвідати проєкт «Театр на екрані» 🎥🎭
Спільно з Київським театром драми і комедії на лівому березі Дніпра та платформою «Dramox» ми організовуємо подію, під час якої ви зможете насолодитися переглядом запису театральної вистави «Ерендіра не хоче вмирати» режисера Максима Голенка та в кінці обговорити її в комфортному колі однодумців 🤩
П'єса Лєни Лягушонкової «Ерендіра не хоче вмирати» - політична сатира, що сповнена краси, чесності та драйву з дрібкою українського вогню!
Це історія 14-річної Ерендіри, та її бабці. Їхній будинок знищила пожежа. І найкращим виходом з ситуації, як вирішує бабуся, буде продати цноту та розпоряджатися честю власної онучки. Одним з клієнтів виявляється журналіст, який і розповідає про Ерендіру іншим. А що відбувається далі, краще побачити самим, відвідавши захід 😉
🗓 Подія буде проходити 19 жовтня, о 16:00
📍 Київ, МЦГО «НАТРІЙ», вул. Скоромська, 5
Наші партнери – «DRAMOX», онлайн-театр, де ви знайдете цю і ще безліч різних цікавих вистав за різними жанрами: від драм до комедії.
Та Київський театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, який ви можете відвідати, щоб побачити інші їх вистави вживу.
Коли, як не зараз, популяризувати українську культуру і поринати в світ нашого театрального мистецтва 🇺🇦
📌 Вхід на подію відбуватиметься за донат від 50 гривень. Всі кошти підуть підсиленням збору на пікап для 119 окремого батальйону 111 окремої Луганської бригади. Звітність буде доступна на сторінці в Instagram ФРІ Київ.
1 414
Repost from ✙ An Kolesan ✙
+1
Ну, що друзі, до кінця передпродажу збірки «Ліброзорій» 5 днів.
15 числа — все, алєс-фіналіс)
Анкета, щоб ще замовити: https://forms.gle/72aYHjPzrxxA6vpd9
Нагадую, що збірка поки коштує
180 і частина коштів піде на збір для 5 ПКШР, який веде моя подруга і волонтерка Вероніка Мовчан; хлопці нещодавно втратили багато техніки, були у госпіталі, але слава Богу відновилися і повернулися, але не додому, а на кордон Сумської області:
https://send.monobank.ua/jar/2GwpapXwLs (може без збірки, хтось схоче докинути, то сюди будь ласка)
Після листопада «Ліброзорій» можна буде купити готову-паперову за 230 і з неї також частина йтиме на актуальний збір.
Не зволікайте, єслі шо)
1 414
серпневий світ такий важкий...
а час кладе його на плечі,
і не чекає заперечень,
що всі обжинки недоречні,
що збіжжя душ в задушній спеці
кривавить так, що лиш сивій.
серпневий серп такий меткий...
і ріже навпіл половини
кавалків двох, з яких людина
колись складалася в єдине,
але жнивам нема зупину –
лелеки здибують шматки.
серпневий сік густий, як тінь.
тече дзьобами вниз на луки
під скрип рамен і шиї хрускіт.
чомусь природно і по-людськи
умить збіліють нагло бузьки
від несподіваних прозрінь.
@snih_n_g
#тата
1 414
Смоли стікають з дерев на межі,
вигини тануть в руках,
це оніміння — мов мед на ножі,
тепле тремтіння так манить, скажи?
ти – моя воля й аркан.
Пальці топлю у джерелах краси,
плине ритмічно наш час,
в морок пірнає весь вулик-масив,
сяй, не згасай, ще хвилинку відсип.
Для забуття. Від нещасть.
Хочеш, у вирі з інстинктів і дій
чари вплету у живіт?
Ми у синергії грішно-святій.
От і сирена кричить про відбій,
ми як ніколи живі.
© Олена Галунець
@virshoplitkarka 💋 #олена_галунець #інтимнірядки
Вірш написаний для марафону інтимної поезії @ola_poetry_ua
🎙Декламує Оля Ритик
1 414
Це все люди, які живуть у твоїй голові.
Про яких памʼятаєш щосили, і скільки б тобі
Не згубити любові, її можна наповнити ще,
Її можна знайти, як знаходять навіс під дощем.
Коли ти засинаєш, любов проникає у сни.
Там щоразу зʼявляються втрачені їх голоси,
Там, буває, спішиш, а, буває, не йдеш ні на крок,
Щоб лишитись у світі своїх потаємних думок.
Щоб кохати, сміятись і всіх розуміти без слів -
Тих, хто вже не прийде у житті, як би ти не хотів.
@levkovychpoetry
#поезія
1 414
Repost from N/a
Я знаю, ви чекали на це не менше, ніж я! 3й випуск «Декламації за гривні» вже тут!🥰
😎Цього разу в рівняння крутості додається мущина! 3 неперевершених вірша і 3 не менш крутих автора. (натискайте на імена авторів та підписуйтесь на їх канали).
🐦🔥Чому я так довго обирала і готувалась до цього випуску? Бо хочеться щоразу чогось цікавого, чогось нового! І щоб це був виклик – для вас і для мене! Тож що ви думаєте? Це ФЕНТЕЗІ-випуск. До вашої уваги 3 нереальні роботи з елементами фентезі. Тільки уявіть, як можна розгулятися в декламуванні!
👉Зустрічайте вірші 3го випуску:
1. Вірш 1. Гортензія – тут
2. Вірш 2. Немаксим – тут
3. Вірш 3. Саша Хопта – тут
*голосуєте гривнями і в коментарі до донату вказуєте номер вірша *донатити можна безліч разів і будь-які суми. Виграє вірш, що збере найбільше коштів *голосування гривнями триває до 18:00 13.10 (неділя) *вірш-переможець буде продекламований мною *всі умови тут *зібрані кошти підуть на купівлю генератора та щогли для 5 ПКШР *рекламувати улюблений вірш можна будь-де. Чим більше активності та грошей, тим краще🏆Голосувати тут: БАНКА КАРТА: 5375 4112 2182 5685 Погнали!⚡
1 414
вітаю, наші переможці:
1 місце - Саша Хопта
2 місце - Олеся Репа
3 місце - Маша Чекарьова
4 місце - Костя Ватульов
5 місце - Юля Масюра
результати
вірші
окрема подяка Тані З
#хрампоезії
1 414
згідно з теорією,
найпривабливіше поєдання кольорів —
це orange & teal,
помаранчевий і ціан
згідно із практикою,
найважче поєднання ролей —
це поетка, лікарка і (тричі)
(добра) мама
(сумлінна) мама
(завжди) мама
ролі переливаються одна в одну
відтінками бірюзи в очах
від норвезьких фйордів до ісландських айсбергів
скільки помаранчевого тепла
вміщається у серці
поміж пелюсток календули
і гарячих уламків бурштину?
сонячні іскри в рудому хутрі
не буває чужих дітей
не буває чужих дорослих
от би зігріти усіх
згідно з теорією,
найперша кіцуне завела сім‘ю
і щовечора перекидалася на жінку
згідно із практикою,
у лисиць ціанові очі
і вогняні серця
присвята Саші Хопти до ювілею пані Лисичці
1 414
чорна пʼятниця — червоний день. можна купити майбутнє.
достатньо посереднього, щоб все як у людей.
аби не переклеїли цінники як завжди,
буцім,
новеньке,
з нескінченним терміном придатності,
однак…
*штрих-код не сканується*
щось нечисто, не працює захист прав споживачів,
відстояти чергу легше, ніж себе.
хотілося гнути свою лінію, а не
підкови кульгавій блосі.
але це дано не всім…
дано:
задачка із зірочкою.
немає підказки, не ласує “ad astra”.
шукачі свого місця одвічно у мареві танули, бо на землі обітованій —
ні власника,
ані кадастру,
тільки криво дописана маркером епітафія.
нічим крити, писк терміналу глушить
вічного критика.
*оплата не пройшла*
коли радили виходити за власні ліміти,
не мали на увазі кредитні.
шукай рятунку, землю носом рий, та скарб стирається із поля
зору
тінню ластику.
царина розступиться лиш перед цвітом папороті,
та ти знаходиш
тільки пластиковий.
@poetkapilotka
#квазар
1 414
не заходь за межу.
не заходь за межу.
не заходь.
увага! увага!
тут діє
офіційно запроваджена
особиста система вимірювання
кордонів.
одиниця — витягнута вперед рука
з відкритою долонею.
жест не жебрацький,
а той, що твердо спиняє.
хоча все ж таки жебрацтво потім
покладе тебе на спину
/і розстібне свій пояс
над твоїми стегнами/
безсоромним розкриттям так,
що позаздрить найвправніший
клошар з Двору Чудес,
тільки рани і струпи
будуть не бутафорськими.
милостиня крокує
у модних ботфортах і мініспідниці,
як одвічний ритуал Карпмана —
покаяння, пробачення і спасіння.
не твоїм тендітним
барабанним перетинкам
варто чути скиглення і стогони.
не для твоїх вологих
прозорих очей
химерні жахіття
не зі сну.
не засни, складаючи
долоні човником
і чекаючи маленьку вічність,
коли щедро насиплеться
ще й почуття провини
з гіркою «на похід».
вічний похід
до власної гори Ородруїн
веде по колу
дев'ятьма коліями самокатування,
де злою правдою коле
не тільки очі.
ти що наївно очікував
в'їхати, як на самокаті,
прямо у багатий внутрішній світ?
світило компульсивного перфекціонізму
сліпить, та не гріє, як і зимове сонце,
що заліплює очі білим коректором
променів, які відбиваються від снігу
і поціляють навиліт можливість дихати.
цілують легені вже радіаційними
променями, що не гріють, а печуть.
нині і вовіки віків печуть
невтомні пекарі
глевкий хліб насущний
виткої провини.
вовків цілого світу не вистачить,
щоб вити про провину,
яка звила гніздо глибоко
у зубцях улюблених грабель.
Відкрита квітка долоні
на напруженоскам'янілій
тремтячій стеблині руки
має твердість
грабової деревини
і гробової тиші правди,
відкритої, як кришка труни
чи виразка.
тож.
не заходь за межу.
не заходь за межу.
не заходь.
@lysychkazlisu
#лисичка
1 414
сьогодні 40-річчя жінки моєї мрії пані Лисички - @lysychkazlisu. Вона мені як матір або старша сестра, щось посерединці. Підтримайте її підпискою на канал також вона любить фото у стилі ню, надсилайте їй в пп, бажаночі чоловічі але підійдуть й жіночі
а ключиці можете надсилати на адресу Храму
дякую, за увагу
1 414
Сутінки
вигорають в надвечір'я
джеральдиновим відблиском.
Ще тримають день за руку,
та кобальтова ніч бере своє:
огортає,
вкриває,
приймає приватне,
дзвенить кришталями рос,
дбає про тишу та супокій.
Допоки
комусь десятинами дістаються сни, примарами осідають
на приховане,
несуть,
притаманний лиш їм,
різьблений код.
Безсоння
живиться приспаним,
приязно вдавши прихильність, шепоче постатями та обличчями, думками засотує мозок.
Темрява
павутинням розростається
і виливається в молоко передранкового туману.
Зрештою
видихає
світанок...
@olesya13r
#репа
