Храм поезії (🖤)

Літо вже тут ☀️ А отже, саме час для натхнення. OWL HUB інформує про наступні літературні конкурси червня:

✔️Набір прози на літній плейлист на Віршопліткарка FM (до 35 учасників, проза) ✔️Поетичний конкурс "Цвіт бузку" (01.06) ✔️ІІІ Дитячий конкурс зі створення книги «Історія мого міста» (05.06) ✔️Міжнародний літературний конкурс «Проблема свободи» (06.06) ✔️Поетичний конкурс "Червона троянда" (07.06) ✔️Літконкурс від Фонду Лесі та Петра Ковалевих 2025 (10.06) ✔️Конкурс горор-оповідань до збірки від Фензіну «Підвал» (13.06, проза) ✔️Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…» (15.06, проза) ✔️Літературний конкурс «Пригоди Барабульки» - 2025 (21.06) ✔️Поетичний конкурс "Останній рейс із літа (22.06) ✔️Конкурс етнофентезі «Міти українських дуШ» | LitArenka (30.06, проза) ✔️Міжкультурний конкурс короткого оповідання INK 2025 (30.06, проза) ✔️Поетичний конкурс "Літо(та)owl" (30.06) ✔️Конкурс ім. Олени Теліги та Олега Ольжича - 2025 (01.07)

Бажаємо успіхів ✨

Розпочинаємо набір короткої прози на літній “Плейлист”! Цього разу ми чекаємо не на вірші, а на ваші оповідання, нариси, казки, новели, гуморески тощо. Місць лише 35, тому щойно набереться така кількість конкурсних робіт — набір закриємо. Далі за роботу візьмуться наші судді + 1 звичайний читач. Вони й допоможуть обрати 7 переможців, тексти яких озвучить талановита команда декламаторів “Віршопліткарка FM”. 📍Підпишіться на канал та ознайомтеся із завданням конкурсу ➡️ тиць сюди Якщо ваш текст не відповідатиме умовам завдання, то не потрапить на оцінювання до суддів, тому читайте уважно. 📍Готові здати конкурсну роботу? Тоді заповніть гуглформу за посиланням: https://forms.gle/kPFjgxXikr4tQqDC6 Успіхів, ваша Віршопліткарка 🍀 #плейлиствіршопліткарки @virshoplitkarka

Літо в зеніті Падає липовий цвіт на повернхю води Липень востаннє стрибає у воду - і вирине молодим серпнем; листя тонке, просвічені сонцем прожилки Ми дожили аж до серпня - бачиш, як нам пощастило Ти ж пам‘ятаєш про всіх, кому пощастило менше? Ти ж тепер замість них маєш берегти межі Ти ж тепер замість них маєш сміятись любити дивитись у небо Кожна новина - гострою скалкою в нерви Місяць в повні червоний від крові і жару Навіть він у жалобі, але ті, хто стріляють, безжальні Де твоя легкість, де все, що тебе тримало? Носиш війну із собою усюди як носять помаду Ти забагато говориш про смерть, ти це знаєш? Ось тобі пісня в машині і вікна відкриті навстіж Ось тобі теплий пісок і мокре коротке волосся Ось тобі все, щоб тільки забути вдалося Щоб тільки забути місто, в яке прилетіли ракети Щоб не пам‘ятати, хто ти Щоб не пам‘ятати, де ти @buryanpoetry #хопта

Буря в пустелі Голосно, лагідно, пошепки В дюни мінливі занурені. Марно влаштовані пошуки З вітром навшпиньки та бурями. Зникли зі світу буденного, Стали піщаними грудами. Вишиті стежки катренами, Вкриті рядками безлюдними. Подихом, поглядом, подумки, Звуком таємним дельфінячим, Кольором кожної родимки Зв’язані міцно віднині ми. Соком зелених оазисів, Вже наближається марево. Стислими повними фразами Велич Сахари розбавимо. Комами, знаками, числами Спокій одвічний порушимо, Сонце жонглює замріяно Стертими з простору душами. Лине піском у годиннику Час. У пророцтвах між пальцями Спогади, в дюнах розчинені. Нащо туди повертатися? Пахне обіймами теплими, З глуздом борюся в дуелі я. Спалахом, імпульсом, нервами Дотик лунає пустелею. @sarahwatsonrhymes #мовчан

Цей неймовірний день настав!!! 💜💜💜 Світ побачила моя книга поезій "Віршолегіт безмежжя" Я щаслива, що наважилась! 180 сторінок моєї душі, 155 віршів мого серця, збірка моїх думок! Від видавництва: «Віршолегіт безмежжя» – третя збірка харківської поетки Олесі Репи. Для авторки вірші – не просто захоплення, а частина душі. Поезія інтелектуальна, наповнена змістами та потаємними сенсами. Входять тексти за період з 2022 по 2024 роки. Книга поділена на розділи, названі за вітрами різних видів та сили, що відкриватимуть нову тематику. Неодмінно віднесе вас у світ української сучасної поезії, змусить ставити питання та шукати відповіді. Тут романтичні переживання, біль війни, любов до природи та Всесвіту, філософські роздуми, рефлексії, цікаві літературні техніки, казкові та міфічні сюжети – все є у більш ніж півтори сотні поезій. Читайте з насолодою та знаходьте близькі собі рядки. Придбати книгу можна на сайті видавництва ТВОРИ, за посиланням: https://shop.tvoru.com.ua/books/item/8

Полотно Дивлюсь, як ранок кольору бузку ковзнув вологими слідами, що на твоїх щоках лишила ніч, тікаючи від грому. Ти прокидаєшся і відчиняєш навстіж вікно, впускаючи додому, в кромішній світ панельної будівлі, весну. Дивлюсь, як ти стоїш біля вікна, як біле тіло поглинає запах того бузку, і слова не зроню, щоб ненароком не зронити тиші. Я ніби знову у художній школі, німію перед чистим полотном... тремтить рука в травневому повітрі, аж щось напише… @solveig_poetry_ua #сольвейг

Полотно Дивлюсь, як ранок кольору бузку ковзнув вологими слідами, що на твоїх щоках лишила ніч, тікаючи від грому. Ти прокидаєшся і відчиняєш навстіж вікно, впускаючи додому, в кромішній світ панельної будівлі, весну. Дивлюсь, як ти стоїш біля вікна, як біле тіло поглинає запах того бузку, і слова не зроню, щоб ненароком не зронити тиші. Я ніби знову у художній школі, німію перед чистим полотном... тремтить рука в травневому повітрі, аж щось напише… @solveig_poetry_ua #сольвейг

Полотно Дивлюсь, як ранок кольору бузку ковзнув вологими слідами, що на твоїх щоках лишила ніч, тікаючи від грому. Ти прокидаєшся і відчиняєш навстіж вікно, впускаючи додому, в кромішній світ панельної будівлі, весну. Дивлюсь, як ти стоїш біля вікна, як біле тіло поглинає запах того бузку, і слова не зроню, щоб ненароком не зронити тиші. Я ніби знову у художній школі, німію перед чистим полотном... тремтить рука в травневому повітрі, аж щось напише… ©️

З першим днем літа 💜

І коли все скінчиться й почнуть заростати шрами, І буде все знов - передбачувано та усталено, Ми раптом побачимо, як постаріли наші мами, І раптом відчуємо, як ми самі постаріли. І не будуть тривоги міста тривожити, І не будуть сирени в підвали кликати. І не будуть могили нестерпно множитись. І не буде снайпер рахувати кліків. І вирви в полях - маком красно кровитимуть, І руїни-згарища зарясніють мальвами, І постане вибір - між "жити" і "далі жити", І заграє весна - такими забутими барвами. Перехрестя прицілів - стануть доріг перехрестями, Леза ножів - обернуться тістом і глиною, І залишиться - десь у невпинному Всесвіті - Цей післясмак - кави, пороху та полину. І тиша настане. Сторожко змовкнуть гармати. І не буде салютів, парадів, свята. Ми лиш будем своїх обіймати. І плакати. Обіймати і плакати. Плакати і обіймати. І це зле, ненаситне та хиже вогнище - Те, що зжерло доль та життів без ліку - Згасне. Здохне. Колись. А поки що - Землю - тримають люди. Небо - тримають МіГи. Vasyl Mulik

Друзі, читачі, дивне питання. Дуже сильно треба фотошоп. Злетів після перевстановлення вінди, завантажників нема. Торренти не пропонуйте, не вдалося скачати жодного нормального. Фотошоп не новий бажано, в мене старенький ноут 2014 року. Фотошоп 2025 року мій ноут не зміг. Якщо в когось є програма з встановлювальним інсталяційним файлом, врятуйте! Або посилання на гарантовано нормальне скачування. #до_читача #дорожнє_життя ***

Останній день Хвильового Останнього ранку свого життя, Хвильовий зустрів світанок і вийшов з кабінету до загальної кімнати погладив по голові мисливського пса собака крутнувся, ніжно заскавучав вони так любили полювати разом вони так любили полювати разом Останнього вечора свого життя, Хвильовий думав про сонце про теплий і соняшний завтрашній ранок собака зустрів його на порозі квартири ніщо не зрівняється з відчуттям свободи від полювання з добрим мисливським псом від полювання з добрим мисливським псом @zhylkos

Мій ліс читає казки та мантри, У тінь гіллясту вгортає сни, Ховає давнє, пророчить завтра, Вологу смальту плете з роси. Корінням диким мережить землю, Ковтає воду з глибин віків. У хащах хрипко – вітри затерпли, Сплели в покоси авран гіркий. Заварить чаю з туману й сонця, Наллє до кухлів гірських озер. Мій ліс чекає яскраву повню, Слів небайдужих, тепло рясне, Що проростає крізь душі в стебла, Відлунком змалку знайомих троп. Старими пнями часи завмерли: На річці – кладка, синіє льон. І все доречно: тут сплять епохи, Таким одвіку стояв цей ліс. Дуби та клени вінки тернові Одягнуть й знімуть лише собі. @olesya13r #репа

я в тобі набухаю, і нию, і тисну, і ріжу, я хронічно існую в тобі, як запалена грижа, я тобі заважаю, як шкіра під впливом гангрени, ти не підеш під ніж - ти не знаєш як жити без мене. тобто знала колись, та я трапився гостро та різко: тремор рук, аритмія, безсоння і далі за списком. так приходить любов, в неї кажуть подібні симптоми… моя мила, це інше. я астма, пухлина, саркома. твоє тіло для мене не храм, а надійний притулок, я стійкий до годин терапії та купи пігулок. це не можна прибрати, хіба - перешкодити росту – існування від часу ремісій до часу загострень. випадкові обійми - твоя лікарняна палата? не шукай порятунку у інших - хіба в Гіппократа. не звикай до раптово відчутної мʼякості зліва – я ще тут. я терпляче готую плацдарм рецидиву. Дар'я Лісіч #лісіч

Окей, я також хочу дописати один вірш, на тему, яку ми колись обирали — Життя із запахом І, чесно кажучи, початок цього вірша вже давненько лежить серед моїх чернеток. Buuut Ще більше я хочу допомогти тваринам, що не мають будинку. Тому вперше вирішила наважитися на наступну авантюру. План такий: 👉 з вас будь-яка сума на цей конверт — https://www.privat24.ua/send/g4l1y 👉 з мене — вірш, коли на конверті буде всього 500 грн (опублікую протягом тижня!) А коли буде 250, опублікую невелике прев'ю:) Повірте, тваринки будуть вдячні кожному за внесок, як і я ❤️

Будинок «Слово» Світло ще ллється, немов лимонади, у наші кімнати, вікна чіпляють гірлянди із сяйвом найвище, на стелі. Зайчик захоче втекти, але стіни затиснуть: «нє нада», зайчик сидить, споглядає, як пише новий літератор з дозволу монстра, якщо непокора – заслання, застрелять. Хвилі підносять тебе, щоби швидше втопити, Миколо. Монстр обіймає і списки в горлянку собі запихає. Ти ще не віриш, не знаєш, та скоро арешт Ялового. Місяць шкребеться, пролазить крізь тріщини «Слова», сліпо доносить, свинцеву цукерку лишає. До чаю? Оси до носа злетілись і вжалять: «таваріщ, раскайся!». Постріл в потилицю: ворог народу та наклепів зшиток. Голод уже на гастролях: Барвінкове, Сватове, Гайсин… «Браво!» – вигукує Сталін. А смерть підраховує каси. Курбасе, монстр обіймає лише перед тим, як душити. «Ясно», – казав Семенко. У Биківні – намистами роси. Ви ще живі. І талант ваш радянське поріддя не стерло. Є малороси, яким і в Союзі прекрасно жилося, родичі їхні, напевно, на вас і писали доноси. Слово живе. І воскресло розстріляне тіло мистецтва. @virshoplitkarka instagram.com/halupoetry #віршопліткарка

час у дитинстві — потік як перехід від freak до art déco де я вірю у благодатний вогонь де, по суті, я просто вірю та мені вже не десять я знову не в дусі і тепер замість віри у мене ментальні компульсії а навколо просто вирослі діти що на касі загубили дорослого дорослий не прийде всім страшно і млосно навіть касиру коли вчили як жити про це ніхто не сказав а може сказав а ми просто ліпили торти з багна та ловили ґав кажуть, все так не буде то хто із них бреше? та, по суті, ніхто вони теж живуть вперше @crescent_poetry