DD shit and other

Хехе

Ухти, як якісно Петренко сформулював: "нет никакой проблемы в сортировке по паспорту, коль скоро паспорт — это не группа крови и не цвет кожи, он меняется по стандартной процедуре и если человек не делает попыток его поменять, значит, нечего возмущаться, что его начинают судить именно по всему плохому, что сделала его страна."

Щось з попереднього життя

Так, якщо хтось з вас займаэться контрабандой рецептурних ліків з європи, дайте знати, бдлск - бо виявилось, що після прильота по складах у народу ризик зафакапити гормональні курси

Настрі викласти нетленку з чудовою Софією Трощук. Славні були часи

Пафосну підлабузнецьку херню написали

Після минулого поста напишу детальніше, чому списки компаній від Yale та KSE заважали волонтерам, чому сторінка «Міжнародні спонсори війни» на сайті НАЗК була геніальним інструментом і за що її закрили. Заразом це історія про те, як натовп розпіздяїв може впливати на глобальну політику. Сідайте, буде цікаво. 2022–2023 роки, рух волонтерів, які душили свинособачу економіку, був потужний. Три невеликі групи шукали інституційні рішення та інструменти, які можна використати. Як ви памʼятаєте, окрім різних гугл-табличок і постів, яких були сотні, спочатку зʼявився список Yale, потім KSE. Обидва мали два величезні недоліки: не було прозорості та верифікації. Там були тисячі компаній, які просто якось засвітилися з рашкою. Більшість із них там навіть ніколи не працювала: якісь дилери чи трейдери щось завозили, а може, і не завозили. І коли хтось із наших спілкувався з представниками специфічних організацій у Парижі, Ліоні чи Базелі, ми потрапляли в дуже неприємну ситуацію. Береш рандомно сотню компаній з одного списку та з іншого, перевіряєш руками — і стає зрозуміло: більша частина взагалі фізично не мала нічого спільного з оркостаном, менша частина, яку вже виключили, продовжувала там працювати, а компанії, які нормально фігачили в оркостані, у списки не потрапили. Тому нас щоразу посилали й казали, що організації типу FATF, Інтерполу та інших не можуть і не будуть працювати з такими даними. Ці ж списки відповідальні за розпорошення ресурсів волонтерів. Одну й ту саму компанію, яка давно вийшла з оркостану, катали по кілька разів на шакалячому експресі, замість витрачати ресурс на справді серйозні цілі. Тоді ми пішли іншим шляхом. Будь-який банк, страхова та інша фінансова організація робить комплаєнс для нових клієнтів: перевіряє кримінальні справи, ПЕПство та інше по кожному клієнту, і щороку повторює це знову. Відділ комплаєнсу в таких організаціях невеликий, тому вони покладаються на зовнішні сервіси, які агрегують дані з преси, реєстрів та інших джерел. Зазвичай клієнта перевіряють не по одній базі, а по кількох. Тому в людей, які знають, як це працює, сама собою викристалізувалася ідея: треба завести всі ці компанії в такі бази. Здавалося б, просто: вони агрегують публічні дані, тож можна зробити цільове SEO і підтягнути цю історію у світ фінансів. Реальність виявилася значно складнішою: вони не ідіоти, у них жорстка верифікація джерел, і просто так компанію чи людину туди не заженеш. Звісно, почали працювати з World-Check/Refinitiv, яка належить London Stock Exchange Group і є найпоширенішою такою базою. Зробили кілька сайтів, які таргетували цю проблему, але хер там. І тоді волонтери звернули увагу на сайт НАЗК з їхньою сторінкою «Міжнародні спонсори війни». Цікаво, що для НАЗК це була непрофільна діяльність, але важливе було інше: це державна установа та її офіційний сайт, була процедура внесення компанії в список і була процедура виключення. Ми звірили й зʼясували, що вона проходить по всіх критеріях як джерело. Тому пара команд сфокусувалася на Refinitiv, а ще кілька почали бомбити сервіси другого ешелону. Підключали всіх: пресу, державних діячів різних країн, навіть через треті руки донесли це до Боріса нашого Джонсонюка. І за деякий час чотири такі організації проіндексували сторінку. Один з бенефіціарів однієї компанії охуїв, коли йому відмовилися продавати будинок у Голландії, а у Райффайзена та ОТП раптом напружилися відносини з банками-кореспондентами. Включення та виключення з такого списку стало валютою. Ну і звісно, вони побігли до керівників своїх держав, і якщо памʼятаєте, виключення банків з цього списку стало умовою продовження санкцій, а лавочку прикрили дуже швидко. Бо непрофільна діяльність агенції, навіть не міністерства, напружувала відносини між країнами. Можливості в нас були дуже обмежені: ми не могли вносити та прибирати компанії в цьому списку, там ніколи не було багато компаній, включення кожної потребувало фактажу та внутрішньої роботи в НАЗК. Натовп розпіздяїв не мав аж такого впливу. Але компанії, на які ми давили, про це не знали, і місяців два-три в нас була класна історія, якою можна було лякати навіть публічні компанії. І це працювало. Висновок простий: що страшніше за дурня? Дурень з ініціативою. Списки, які працювали за принципом «давайте включимо ще 2000 підозрілих компаній», дуже заважали. А інституційні рішення, побудовані за бюрократичними правилами заради піару, коли в поле зору потрапляють розумні та креативні люди, ставали класними інструментами.

Ашан: чому я здався у 2023-му і чому сьогоднішня націоналізація — це поразка для всіх Ви ж помітили, що я зараз пишу дуже мало. Голови не підіймаю. Але сьогодні добрався до готелю не в свинячий голос, тож напишу. За останній тиждень я отримав буквально сотні повідомлень із проханням прокоментувати події навколо Ашана. З одного боку, не вистачало часу. З іншого — я не хотів коментувати, доки не отримав коментарі від інсайдерів. Але ви пам'ятаєте: я здався. Не тому, що не бачив перспектив узагалі, а тому, що проаналізував усе і вирішив не витрачати ваш і наш ресурс на те, у що не вірю. Спочатку нагадаю контекст У 2022–2023 роках економічні волонтери херачили європейські та американські компанії, які залишились у мордорі. Хтось виходив сам. На когось достатньо було просто звернути увагу — і вони розуміли, що пересидіти не вийде, та вистрибували. Когось пресували довго. А хтось займав жорстку позицію і не виходив узагалі. У цих активностях було багато вдач — як, наприклад, список НАЗК. І багато речей, які нам інституційно заважали — як списки KSE та Єля. Костяк руху: до 500 команд, від 3 до 20 людей у кожній. Плюс гігантська підтримка. Саме проти Ашана ми виводили на вулиці Європи до 100 тисяч людей, а за деякими оцінками — до 200 тисяч. Ашаном я займався особисто і дуже ретельно. Залучав великі ресурси: від державних до волонтерських, від українських до французьких і міжнародних організацій. Були тижні, коли з мордора «виходило» більше 200 компаній. Хтось там фактично і не був, тому просто декларував. Хтось згортав діяльність по-справжньому. Були і великі, але здебільшого це невеликі компанії, тому їх було багато. У нас був досвід і десятки тисяч рук. І мені стало шкода того ресурсу, який витрачався на Ашан. А він стояв як глиба. Тоді я занурився в рісьорч ЛЛМів не було. Я шукав інформацію просто по інтернету і витратив на це ще 200+ годин, доки не сформував собі картинку. На той момент про цю компанію в Україні точно ніхто не знав більше за мене. Проти мене грали два фактори. Перший: більшість інформації була французькою, а гуглити цією мовою, не знаючи її, — те ще задоволення. Другий: компанія непублічна, звітності не подає, керується родиною. Тобто навіть якби я знав мову, централізовано шукати не було де. Мені тоді дуже допомогли двоє французьких журналістів, які спеціалізувалися на місцевих мільярдерах, і двоє топів достатньо високого рівня в самій компанії. Вони підказували, куди копати. Усього інсайдерів у мене було кілька десятків, до 60, якщо не помиляюсь. І ми задали їм достатньо багато геморою: удар по ревеню на основних ринках (переважно через пікети гіпермаркетів у суботу — день масових закупів, у деякі тижні ми знижували виручку на 20%+), геморой їхнім ейчарам, тиск на їхні банки та страхові, копняки підрядним логістичним компаніям і постачальникам. Плюс ми били по репутації родини Мульє. Трохи історії, щоб розуміти, з ким ми мали справу Луї Мульє одружився з Маргаритою Люстьєн у 1900 році й отримав доступ до капіталу — вона була з буржуазної родини. За версією самої AFM, стартовим капіталом першого бізнесу став саме посаг дружини. У 1904 році Луї заснував текстильне виробництво під Рубе — тоді одним із головних центрів європейської текстильної промисловості. Уже у 1920-х він заклав принцип, який працює донині: родичі фінансують бізнеси одне одного і мають перехресні частки. Пізніше це оформилось у формулу «Tous dans tout» — «всі в усьому». У 1943 році Жерар Мульє-старший відкрив текстильний магазин. У приміщенні цього магазину в 1961 році відкрили перший Ашан — на гроші від текстильного бізнесу, у якому на той час уже було виробництво, роздріб, дистрибуція і франшиза, а працювало там 1 400 людей. Далі на прибутки від текстилю й Ашана розвивали решту: 1967 — Saint-Maclou, 1971 — Flunch, 1976 — Decathlon, 1978 — Kiabi, 1979 — придбання Leroy Merlin. Усе це досі розвивається, керується родиною і годує родину. Тепер масштаб Кузенів, прямих нащадків засновників — близько 700. Акціонерів — близько 1 000. Уся родина — приблизно 1 600 людей. Родині належить 87% групи, решта — працівникам. Компанія на біржі не котирується. І ось цікаве: за французькими мірками вони — молоді нувориші. У знать і справжню еліту не входять, попри оцінку бізнесу в 20+ мільярдів. Перша засада: 20 мільярдів на 1 600 людей — це мало Поділіть. Виходить від 10 до 20 мільйонів на члена родини. Це капітал, а не доступні гроші. Якщо рахувати навіть банківський відсоток, у статусі багатої родини на це жити важко. Тому родина рубиться за кожен євро до останнього. Плюс, як у будь-якій родині такого розміру, всередині не без проблем. Друга засада: група генерить не так уже й багато чистого прибутку Останніми роками — небагато. Наприклад, два роки поспіль Decathlon своїм прибутком фактично дотував Ашан, який був у кризі. Третя засада: цифри по мордору З 2017 року — середня маржа менше 1%. Збитки і проблеми. Компанія цінами намагалася навіть не розширитися, а хоча б утримати покупців. За різними оцінками, група проінвестувала в мордор від 3 до 5 мільярдів євро з 2002 по 2021 рік. Одна велика докапіталізація задокументована публічно: у 2019 році материнська компанія влила 200 мільйонів євро в російський Ашан. На мордор припадало всього 9% ревеню Ашана. Але 30% усіх супер- і гіпермаркетів групи. Тобто це був перспективний ринок. А в умовах очікування зняття санкцій — класна база для зростання. Взяти й одночасно списати інвестиції розміром до 15% усього капіталу групи та зрізати собі шанс на швидке зростання в майбутньому — вони не могли. Четверта засада: їм завжди було насрати на суспільну думку Мульє варилися самі в собі й мало контактували з елітами. Економічний вплив у них був, політичного не було, і вони за ним не гналися. Про них говорить те, що вони мали проблеми з профспілками і ставилися до своїх співробітників дуже хреново. На репутаційні питання їм було чхати. Тому наш вплив на ревеню був важливим, але короткочасним. Не можна пікетувати магазини в п'яти країнах місяцями без результату. Плюс вони напирали на тему, що провізія — це гуманітарна історія, що вони не приведуть голод у країну і несуть свою гуманітарну місію. П'ята: Ле Пен Були чутки, що за домовленістю з мордором вони фінансували Ле Пен. З одного боку, це чутки без підтвердження, і я їх підтвердити не зміг. З іншого — реакція Ле Пен на указ Кабаєва була дуже красномовною. Тому хто зна, що там було. Що я з усім цим зробив Проаналізував і здався. Зусилля волонтерів, українців у різних країнах, керівництва держав, спецслужб — заради зрозумілої історії, у якій результату очікувати марно? Я перестав координувати цю діяльність і дав можливість використати ці ресурси на більш ймовірні цілі. Правий я був тоді чи ні — зараз відповісти неможливо. Люди підтримували весь цей рух, доки бачили результати, а ковбаса навколо Ашана була малопродуктивна. З цього почався захід руху. Так збіглося чи це справді мало вплив — не знаю. За це я, звісно, вигріб. Наслідки все ж були Leroy Merlin якось відбулось саме собою. Decathlon — не без нас: ми блокували логістику через транспортні компанії та страхові, плюс санкції. Це було просто. А Ашан був замкнений на 90% на локальних постачальників і на власний вайт лейбл. Інструментів проти нього не було. Тепер про 18 вересня Росія ввела російські активи Ашана під тимчасове державне управління: близько 229 магазинів і понад 24 тисячі працівників. Власність формально не обов'язково переходить державі, але контроль над операційкою передано призначеному адміністратору. Ми, звісно, очікували націоналізації. Але очікували її у 2024-му. Тоді це було б прямо класно. Зараз у нас ситуація луз-луз. Вони таки зроблять повний райт-оф, і це на них вплине — суттєво. Але для нас це теж невдача. Бо, крім того, що ми їх не виштовхали, цей урок уже не піде як урок для ринку. Там усе закінчено.

Замість токенів, я би купив швидкість, бо бля

Раптом, один чувак з топі ЕС написав довгий лист, спочатку я прочитав його, та подумав, що то чергові шмарклі. А потім подивився, що конкретно цей чувак робить для нас, та попросил його дозволити опубліковать маленький фрагмент. Тож, не всі європейці однакові, серед них є норм люди. Ви його не часто бачите в новинах, тому що він багато робить, та мало піздить. Every time I returned from Ukraine to Germany or to Belgium, I had great difficulty: how can I simply leave Ukraine again? Europe’s future is being decided at the Ukrainian front, not in Berlin, in Paris or in Brussels. How can I leave my Ukrainian friends there on their own? And almost every day I suppress my displeasure and my impatience when I hear friends, colleagues and acquaintances talk about Ukraine. They have not been to Lviv, nor to Kyiv, nor to Kharkiv. They do not know what war means. Even I only ever experienced it for a month at a time before leaving again. So, I know I cannot really grasp it either – but a little better than those who have never been. It drives me mad to hear the abstract talk about Ukraine, even when it is full of solidarity, it is still abstract. And I always had the feeling: we Europeans give money and buy our way out. We let you do the dirty work while we give money and deliver weapons and in insufficient quantities at that. And that angers me, it upsets me, that we leave you so alone.

Интересно это реальное видео

Коли написав, що маю час побути членом ради директорів, бо є трохи часу, прийшла фейкова агенція (дуже грамотно все зроблено), та запропанували мені на вибір борд Леонардо чи Містраля, по 500-600к євро на рік. Звісно, на такі борди не шукають через агенцію, та навіть для таких компаній цінник задраний. Почав досліджувати. Таким чином люли стають власниками фондів, через які намивають гроші. Бо вони попросять пройти KYC/AML та завантажити всі документи. А ти їм вигрузиш професійне резюме, дивий профіль в LI, та всі сертіфікати. Які пройдуть любую перевірку у любого регулятора. І ти оопа і власник та керуючи фонда, через який пройде за квартал пара сотен мільонів. Тож, будьте обережні, особоиво, якщо в вас освіта крута, чи широкий досвід.

Бавлюсь з форматом, готовлю англ версію на амазон, укр в вільний доступ. Но не книжка, а методичка - тудушка. Часу не вистачає катастрофічно, але вкинув все, що не влазило в вебінар. Загнав прям дохера: лекцію на цю тему, чернетки, нотатки з живих проектів. Вийшло прям непогано. Майже 100 сторінок уніквльного контента. Тож, чекайте

Так, я знов про здоровячко. Як я писав, в мене після травми, коли я кинув займатись спортом, багато аналізів стали херовими. за 4-5 місяців. Окрім того, після 5 за кермом починало боліти, за 5 годин прям дуже сільно, за 10 годин прямо срака. Ну і спати став погано, бо ниючий біль. А з рукою ставало все гірше, але побігав по лікарям, відмовився від операції, та пійшов до фізіотерапевта, який мені призначив прям дитячу фізкультуру. Незважаючи на те, що я це сприйняв як образу, я почав це все робити, але воно потрохи допомогло + блокада. Але блокадою мене налякали - окрім того, що вона має обмежений строк дії, вона робить м'язові зв'язки слабкішими, тож їх можна легко (???) порвати. Тож фізкультура - 30 хв на день, взагалі для мене не навантаження. Але треба - робимо. Після блокади біль трохи відпустило, та раптом зрозумів, що мені прямо комфортно грести на сапі. А після цього добу рука майже не болить (ну якщо в неї не таскати по 20 кг сумок та валіз - а це окрема історія, коли я даю навантаження, то в мене ліві мязи помітно гірше розвиваються, тому я більше навантажую ліву сторону, та за 10 років вона в мене стала основною коли треба щось важке носити чи робити). Тож, я майже все літо шукав стави, озера, річки, та возив з собою в багажнику той грьобаний сап. Ну по дорозі, рука не боліла, але нила. Тож, я потрохи почав додавати (з консультаціями лікаря) навантаження. Та що цікаво: після навантаження - доба все дуже ок. А ле за пару тижнів, я зрозумів, що підсів на це. Тобто, якщо день пропустити - ниє. Якщо тримати навантаження тиждень однаково - ефект пропадає. Тож я потрохи збільшував це, та дійшов до того, що в мене зараз навантаження відчутно більше ніж до травми. Якось так воно і йде. За пару тижнів зроблю мрт та здам аналізи, але самовідчуття за місяць, значно краще. Цікаво з вагой. Це в мене проблема: мені з 17 років ставлять "зайва вага", бо 183 см та 95 кг - це для лікарів херово. Про мою "широку кістку вони навіть чути не хочуть". Тому закопався з ллмамі, та знайшов пару методик, які спираються на більш широку антропометрію - не тільки зріст. Та зясувалось, що невеличка зайва вага є, але 85 кг я можу важити виключно, якщо втрачу відчутно мязеву массу. Але за цей час все одно відчутно попалив жир, але вага не змінилась, за рахунок того, що мязовий корсет норм дав приріст. Тож, чекаємо аналізів, та проклинаємо свої 52 роки, коли треба слідкувати за здоровям.