DD shit and other

Клод висить, тож 50% роботи стало. Але щось можна робити на джеміні. Що ви там?

Напишу декілька практичних зауважень до роботи з ЛЛМ. На жаль, у мене є проблема: я не довіряю ЛЛМ, тому багато чого перепровіряю. У мене складні промпти та агенти, які на кожному кроці роблять аудит і уточнюють у мене, якщо є сумніви. Оркестратором працюю я сам (хоч убий, я не розумію, як можна при своєму розумі дозволити ЛЛМ зробити наступну ітерацію: сформулювати завдання, запустити агента на це завдання та прийняти результат). Коли оркестратор стає складним, дрібні помилки, неточності, галюцинації, баги починають накопичуватися й мають синергетичний ефект. Тому за декомпозицією та виконанням потрібен постійний контроль, навіть якщо там відбувається дабл-чек. Так, у мене крутиться декілька достатньо складних проєктів. Але оскільки ЛЛМ думає над моїми тасками довго — 20–40 хвилин, іноді до години, — то замість того, щоб розбивати день (а то й тиждень) на достатньо довгі проміжки очікування, я працюю в багатозадачному режимі: поки працює таск одного проєкту, я запускаю таск наступного, і так по колу. Це повертає мене в часи юності, коли працював у такому режимі в реальному житті. А зараз, у 52, це робити складно, а як зайняти час в очікуванні результату, я не придумав. Тож пара днів у такому режимі суттєво вибиває когнітивні здібності, і вже на третій день голова та нервова система не тягнуть. Справедливості заради треба зауважити, що суб'єктивно продуктивність зросла істотно — в рази, але якою ціною. Якщо довіряти ЛЛМ більше — можна мати навіть плюс порядок. Але прямо не можу, бо він працездатний, ретельний, уважний, але тупуватий.

З військовою авіацією трохи склалніше, але з цивільною - 30-40 аєропортових радарів в європейської частини мордора, тай все.

Не хочу давати хибну надію, але незважаючи на важку поточну ситуацію, я очікую, до кінця осені суттєве покращення зі збиттями реактивних шахедів. Звісно, не буде повторення тогорічної історії, коли це все стало працювати супер ефективно (за вашої участі в тому числі - коли ви зібрали для цікавих тестів 1 млн грн, які потім відіграли важливу роль), але майбутнє вигладає вже не чорним, а якимось відтінком сірого. Не хочу бути банальним, але зима буде важкою, до батарейок, газової плітки та двох балонів з газом, я додам пару кубів бочок для води в квартиру. Бо мої 200 літрів запасів не виглядають як щось, що може бути достатнім.

Найкраща сцена, на мій погляд, з The Billions виявляэться без контекста не настільки потужна, як з ним. Це кінець серії 11 4 сезону, Best of My Love, The Emotions

Методичка мала успіх. Неочікувано. Зараз вона вже в діа раз більше. Краще структурована. Та ще є для неї матеріал знайшов на пару сторінок. Українську кастровану версію зроблю вільною, а англ, нім та фр, спробую продавати на Амазоні. Бо 80% фідбеку, що таке не можна віддавати безкоштовно.

Щось я дивлюсь на історії з організацією колхозних турів в Європу, які без ліцензій, без оформлення, та інших формальностей, особливо, коли шукають "людину з правами" в таку подорож, то мене трохи трусить. Я організував декілька поїздок в Силіконову Долину для груп, та ЗАВЖДИ брав транспортну компанію. А зараз, коли мені треба, я теж довіряю життя своєї родини, колег, партнерів профнсіоналам, 90% - це чат з Вітею Федосюком, який вирішує транспортні питання в Україні та Європі на раз-два. Але росповім вам історію. В мене є класні друзі-партнери, з якими я товарющую останні 15 років. Це група компаній H-Farm - великий кластеи під Венецією. Одного разу, я домовився привести на воркшоп, щов тлпи та фаундери цієї історії росповіли про внутрішню кухню для групи партнерів-друзів з України. З цієї подорожі потів виріс Радар Тек, який був першим, та задишається найкращим оператором корпоративних акселераторів. Той регіон Італії я добро знаю, та люблю, та в мене там є готель, який я люблю, та знаю власницю. На зиму він зачинений, але мене туди пускають з дуже класним дісконтом. Недалеко від Джесоло Лідо. Але до H-Farm там десь годину, що норм плата за те, щоб до тебе на сніданок завітали зайці, олені та косулі, а навкодл в радіусі 20 км взагалі нікого. Тож, я взяв там 3 номеии на 6 людей. І ось з машиною, щось мене смикнуло, та замісь двох машин, я взяв один бусік. На той час в мене було майже 2 млн км за спиною, тож я думав що впораюсь. Але було два нюанси: я майже не їздив на бусіках, та вузька дамба довжиною десь 10км, та з 8 метровими відкосами. За три дня я по ній проїхав більше 10 разів, та це було прямо сцикотно. І ось на передостнньом проїзді, мої пасажири почали рахувати, скільки дітей залишаться сиротами, якщо ми злитимо з дамби. Нарахували 10, але за декілька років ця компанія народила ще 2, включая мою молодшу. Та ось я пересрал прям дико. Коли доїхав, руки тряслися. Коли я повернувся до Києва, я виьратил час, щоб впевнено навчитись керувати бусами, але далі це пійшло неконтрольовано, тож я навчився паркувати задом фуруз причепом. Якщо ви знаєте процедуру отримання таких категорій з річними паузами, ви повінні зрозуміти скільки часу, сил та впертості це зайняло. Але зараз, коли я бачу: шукаємо водія на подорож лазурка, лягурія, прованс та інш (я там згаю кожен кущик на серпантинах), я прям закіпаю. Та не можу зрозуміти тих, хто платить, та їздить в таке. Мабуть в них є запасне життя.

Просто хочу написати про позицію радника у топ персон, яка зазвичай (але не завжли!): 1. Може бути формальной, без змістового наповнення. 2. Скоріш парт тайм, а іноді ппосто тримає двері відкритими для зустрічей чи дзвонків, які можуть і не траплятись. 3. Частіше не оплачується, чим має фіксовану ставку Скоріш за все, рішення надання такого статусу було прийнято прямо на зустрічи, та рдразу анонсовано. Хто надо подхопив з потрібним наративом, а ми обговорюємо не маючи інформації о реальному стані речей. Пропаганда, як вога є, та 100% провал частини команди, яка відповідає за комунікацію. Взагалі в історії з ним багато чого тупо, багато маніпуляційного, багато розутого, але багато й помилок, які дають в руки опонентів козирі. Тому спостерігаємо далі. Але хочу нагадати старозаповідну фразу "Не роби собі куміра", всі люди з плоті та крові, та нема янгелів, а містецтво керувати очікуванями приходитб з досвідом.

Офтопік. Трохи налякався за здоров'я. Але зрозумів, чому люди у віці помирають після того, як зламали шийку стегна. Останні років 8 я давав собі навантаження щодня, але несистемне. Кожну годину протягом дня, в один чи два заходи, лупив 10 хвилин. За день виходило чистих півтори години навантаження. Іноді це було до 1000 віджимань на день. Але здебільшого це вправи з джгутами — від жовтого до чорного і назад. Жовтий — аналог гирі 16 кг, червоний — 24, чорний — 32. Кожен квартал — аналізи та коригування цього. Аналізи так собі, але терпимо. Основна проблема була — 3–4 літри грейпфрутового фрешу на тиждень. Вони були в протипоказаннях майже всіх ліків, які я приймав. Коли знайшов це, стабілізував багато чого, плюс за три роки сон з 3–4 годин (протягом 20 років) дотягнув до 7:30 на день — це було важко, але теж допомогло. Але коли я на турніку порвав суглоб, будь-які вправи стало робити важко, тож я залишив собі 15–20, іноді до 25к кроків на день, але без навантаження. І все одно без навантаження аналізи, майже всі, поплили. Тому 4 місяці я займався рукою — знайшов непоганого фізіотерапевта, який розповів ідею та дав стартові вправи, а потім я відкрив сап. Вправи веслом з невеликим, але довгим навантаженням спрацювали прямо класно. За три місяці біль минув, залишився легкий дискомфорт, який скоріш за все триматиметься ще місяців 6. Але два тижні як потроху дав жовтий джгут і підняв навантаження. Десь до 20% від навантаження до травми, і потроху нарощую. І одразу відчув позитивний зсув. Прям не очікував. Особливо за кермом: ще тиждень тому 3 години — дискомфорт, 5 годин — легкий біль, 10 годин — прямо адок, і наступний день прям ниє. Зараз 5 годин — без проблем взагалі, 10 годин — дискомфорт. День пропуску — знову починається дискомфорт. Тож доки ти молодий, спорт необов'язковий, а з віком це прямо маст хев. За місяць спробую повернути віджимання та спробую хоча б висіти на турніку. Єдине що: до зими 7 годин сну — це буде челендж. Часу мало, та й нервові проєкти, які не сприяють засинанню. З одного боку переймаюсь, а з іншого — у друзів рак, операції на серці, трепанації, втрата зору, інсульти. Тож у мене дрібнички. Але почав відповзати від помиральної ями :)

Десь в стрічці зустрів, не встиг заскрінити: В 2026 вже померло 3 другорядних акторів з "Один вдома 2". Чекаємо четвертого. Тонко

Три роки тому на трасі десь між франкфуртом-візбаденом та рамштайном на заправці я побачив 4 військових, яки брали собі каву, та сплатив за них (після пари сперечань), на питання, росповів, що в Україні є прям велика кількість людей (на той час), які це роблять постійно. А в європі, кожен раз, дивлячись на військових, особливо в польовій формі, особливо молодшого офіцерського складу, розумію, що у випадку чого вони будуть першими зустрічати ворога. Сьогодні, один з командирів, з яким я працюю дав слухавку одному з тих чуваків, який сказав, що він вже 4 місяць в Україні, шукав мене оріентуючись на ті уривки інформації, що отримав про мене під час тих 10 хвилин за кавою, щоб подякувати, бо після тої розмови він почав дивитись на все під іншим кутом, та закінчилось це все відрядженням в Україну. Тепер я знаю з ким я буду в Запоріжжі пити каву в жовтні.

Доктор Франк-Н-Фуртер помер. РІП Один з самих недооцінених акторов Голівуду, з мого погляду. Якщо ви розумієте про кого я

Несподівано для себе відкрив, як стати найрозумнішим у кімнаті. Дві години презентації. Чотири топа компаній. Розповідають багато й складно. Потім показують сам виріб. Усі дивляться ззовні, зазирають усередину, торкаються руками, досліджують. Я стою й не реагую. Біздев підходить до мене й пропонує відкрити частину, де двигун і зосереджено ноу-хау. Кажу, що не цікаво. Питають чому. Відповідаю: «It doesn’t matter what it looks like. I want to see the datasheets and the test results». Але потім вийшли непогані фото з виробом.

Незважаючи на те, що нага країна виборювала право на самостіність всю історію існування, а в деякі часи, навіть існувада цілком, чи частково незалежно, а починаючи з 2014 року наше покоління проходило через важки випробування, з 24.02.22 цей день набув особливого значення. Як у савецкіх інтілігєнтив був поширений стан внутрішньої єміграції, так у українських десидентів був здебільшого стан активного супротиву, за який вони сплачували свободою та життям. Зараз в нас є відновлена незалежність з одного боку, а з іншого гостра, як ніколи, необхідність її захищати. Нажаль, вороги нашої незалежністі є і на сході, і на заході, на півдні і на північи. А ще в Азії, Мідлісті, Европі та америці. Найнеприємніше, що є і в середині країни. Ми незручні багатьом. Один з розрахунків показує, що жодна нація не сплатила за свою незалежність більшу ціну за останні 126 років, якщо враховувати обидві мірові війни, події радянського переворота, голодомор, та події пострадянського періода. Тому, поздоровляю кожного, хто словом, та ділом, грошима, талантами, часом, здоровям та життям продовжує відстоювати те, зо ми святкували вчора. Прорвемось: "Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці"