Храм поезії (🖤)

Напишіть мені маленький шедевр, а я вам заплачу 50 грн

Зі святом, рідний. Я люблю тебе як і 10 років тому. 25 серпня, рівно три роки назад, я покинула тебе в надії на вільне і більш добре майбутнє. Чи було це вірним рішенням? Так. Чи я віддала б половину від того, що маю за те, щоб побачити твою набережну? Так. Мені так шкода. І завжди буде шкода. Але я святкую твій день кожного року. Та й кожен місяць. І кожен день. І кожну годину. Дякую за юність, Донецьк. Та й дякую за дитинство, моє рідне місто, бо сьогодні і твоє свято. І день шахтаря. Пишаюся. Люблю. Та й по тому.

Можливо в когось «завалявся» офісний папір непотрібний А4 або ж є де купити по дуже бюджетній ціні для військового штабу🇺🇦

До речі, раптом хтось ще не встиг долучитись, то можна дійти

ми йшли дорогами загублених світів, в пітьмі століть, ходою часоплину. ковчег в пісках епох згорнувся в дряхлий пліт, плеяд імення стали сірим пилом. ми йшли п'ятою ахіллесових шляхів, вітрами Одіссея рвали море. у Трою свято хтось повірив і згорів, втонув митець під ніжний спів потвори. ми йшли у глибину забутих мрій, плили за край, збігали в потойбічне, в химерній битві другом був чужий, світило не згасало цілу вічність. ми йшли спіраллю тисяч поколінь, вживляли слово в цитаделі роду, і бігли, як в останній перегін, за лінію небаченого фронту. народжені між Тигром і Євфратом, ми бачили Едем та кола Данте, відродження й диктаторів апарт – ішли ми прахом – повернулись в прах. травень 2024, ЮІ

Якщо я завтра помру, в моєму свідоцтві про смерть напишуть Що я загинула від корони, яку носили усі навколо Кажучи, як мені жити що думати, що робити Як кохати і як любити Як поливати квіти Ні на хвилину мене не залишать, Аж поки я не помру Якщо я завтра помру, в моєму свідоцтві про смерть напишуть Що я багато про що мовчала Комусь щось недорозповідала У віршах своїх дієслова римувала Хоч це і не круто робити сьогодні Так казав часто один мій друг Якщо я завтра помру всі мої речі дезінфікують Моє тіло у розчині стерилізують І запаяють назавжди у мідну труну Щоб на милі тільки мене одну Під землею могли вартувати Кріс Прат, Гамора, Ракета і Ґрут, якщо раптом так станеться, що я помру @ship_shina

*** Світила повня, як комета, хвіст її горів, розплавив простір. Від думок тих приторних ставало тісно в замку, я створила з криги рів. Та він не спас, здаюсь на волю інквізиторів. Холодне простирадло стало дибою, На ній мене розтягував повільно. Гримить весняний грім, ще трохи стримуюсь, Закритий рот, нема повітря у обіймах. Мовчу недовго. Стогони та крики чутимуть напевне марсіани. Слід зубів тобі на спомин — не викинеш із голови космічно-хижий омут і повню у вікні, що нам світила непритомним. Мене своїм гарячим полум'ям не страть - бери! Спіраллю підіймається чуттів напруга, зліта супутник повз орбіту у нові світи, якщо ти не зупинишся я кінчу вдруге. @lysychkazlisu

Вітаємо! Команда Алеф: Сергусь Попов — Вірш Джессі — Вірш Валідол з полуницею — Вірш Оксана Приходченко — Вірш #Challengers2

Киньте сюди реакцію, дуже важливо, там поетичний конкурс, залежить доля мого вірша https://t.me/poetry_new13/1579

тридцять третє 🇺🇦

Незалежність – це вміння керувати своїм життям. свідомо робити вибір. встановлювати і тримати власні кордони недоторканими. нести відповідальність за свої дії та слова. усвідомлювати наслідки. планувати та виконувати план без значних відхилень. мати "подушку безпеки". це зрощення сили всередині себе. це відчуття рівноваги і балансу. ...так само незалежність – це ризик, готовність понести деякі втрати. сприйняття невідомості як належного. це страх, боротьба, постійний контроль та аналіз. це невпинний процес становлення. насправді немає тієї межі, сягнувши якої, людина стане повністю незалежною. це умовний статус, який визначає кожен індивідуально. Незалежність починається з голосу і підтверджується часом. З Днем незалежності, Україно! 💙🧡

актуальні поетичні конкурси: ✔Листя трави ✔Лисяча бухта ✔Білий кролик ✔Палітра ватри ✔7-й сезон ВМ

до кінця збору залишилося дозбирати менше 6к! це ніби не так і багато, але швидкість наше все. давайте не будемо тягнути дуже довго й максимально активізуємося, щоб добити цей збір 🫶 на вас вся надія! https://send.monobank.ua/jar/8BxpgNC1A7

РОЗПРОДАЖ ГІМНА! Друзі, маю трішки приколів з-за кордону! Влаштуємо барахолку для нашого "Сталевого кордону"? Пропонуйте ціну, оплачуйте гроші на збір (це, до речі, подарунки від наших пацанів, яким шукаємо баггі) і буде вам щастя. Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/9ZrcATy7MK Будь, ласка, репост.

так перед ним розпалася дольками апельсиновими кисло-солодким соком стікати би по рукам . руки його пошрамлені рани живі незгоєні сік тече тими ранами і потроху зціля @veronda_djokonda

Тут ритм масний від копоті свічок пустився в танець розтіччю ударів. стилети-пальці шкіру барабана простукують, як паперовий лист, написаний тобі крапками Брайля. На недотлілім звитку фотознімка леститься полум'я до конденсату щік. Червоне світло прагне зупинити містичний стук по клавішах енігми, спростити таїнства первісний шик до елеганту рівної шифровки. А тиша п'ється з кислотою брюта. В горнилі горла комом, чи то корком прогоркне слово, під вагою музик. І безнадійний несміливий спротив. Цілує звук у впадину хребта із пристрасною міцністю гароти. @snigpoetry

люби-мене-не-покинь, люби-не-покинь-обійми! молюся пристрасно в моменти відчаю, молюся, а кому сама не знаю. можливо, Господу, можливо, гаспиду, щоб хоч від когось були гарантії, що я хоч міліметр важила. журбою зв'язані чуття й емоції, журба єдиновладно править, вона наказує принишкнути і скніти, вона незмінна королева осені у час сезонного загострення. ніхто не скаже слова їй наперекір ніхто не зможе ззовні розв'язати жгут, життя пустити, як пускають кров. життя пусте, а у надії занизький гемоглобін. надія — повербанк, та мій розряджений. надія — линва з кітвою — моя обірвана. я стану попелом, я вічно не горітиму. лякає твердістю матрас реальності, лякає іклами цілунок вічності. знімається чадра самообману, знімаються покрови ілюзорності. хай буде кожен шар відірвано із м'ясом, хай кожен шар ілюзії оплакується — не оминути плати соленим дріб'язком, який знецінено. не оминути омуту ногам утомленим, безодня шкіриться і стрімко шириться, безодня обпікає чорнотою воронячого ока. відкрию очі ширше — хай гартуються, відкрию серце молоту — нехай розм'якшиться. пірну по маківку у мікву зрячості, пірну в життя із катапульти дійсності. так хочу знов не бачити і бути щиро вдячною! та щось не віриться... @lysychkazlisu

Я навіть не впевнена, що це лише половина тієї, ким раніше була: Тільки відблиски штучного світла на залишках затертих емоцій. Як втрачене тату, як випалені враження, які вже не можуть бути відтворені: ні в свідомості,                        ані під нею. Планета-інтроверт. Можливо, це початок чогось нового? За межами абсолюту та розуміння – початковий артикул                                          первинності. Пустоти. Протягніть: Іііінннььььь Ахроматичність чистоти й                                               досконалості. Наступні десять мільярдів років, до вигорання плеяди сонць, твої гріхи білими плямами,                                               сухим снігом будуть осідати на моєму єстві нескінченними бескидами, крейдяними урвищами та недосяжними скелями. Допоки ти не заґрунтуєш мої полотна. Але, це буде через ... міріади завершених картин. @black_white_house_poetry #чорнаперлина

далеко тягнеться ниточка: шукає місце покраще, шукає змотатися назавжди. ниточка по снігу промокне до людинки сльозами. про тієї людинки ниточку обірвану, можливо назавжди. обірвану і до королів і до люмпенів, але ж я просто хотів фортепіано послухати замість барабанної партії... можливо загубити б страх далеко у пам'яті, можливо ниточка колись і стала б матір'ю. можливо смерть мою віднесуть магнітні бурі. вони віднесуть тобі на згадку мій бестіарій. Ти, ниточко, доглядай їх, створених з любов'ю. Я їм не хазяїн, але вони бережуть мої обличчя, що залишаться поруч з тобою. прощатися боляче, та якщо доведеться піти, я радий, що вже не зробив це мовчки. ниточко... я дуже боюсь. але нехай тільки випаде шанс і клянусь: за тебе руками слабкими, руками слабкими намертво вхоплюсь. @kildun4ikchanel

Колеги. Мій старий акаунт Гугл, а також сторінки в Інстаграм та Фейсбук зламали. Зловмисники отримали доступ до моїх віршів та творів, а також до особистих сторінок. По даному факту я звернувся в належні служби і ці люди будуть покарані.