Храм поезії (🖤)

А є у вас улюблений поет/поетка з котрим/ою ви б хотіли зайнятись сексом? Скажімо читаєте збірку і тут виникають думку я б з нею чи з ним?

маленький топ каналів сучасної української поезії: Синьоока Оля Ритик Віршопліткарка Саша Хопта Віршневий сад Зоріна Юлія Мусаковська Ана Море Анастасія Рум'янцева Іванка Світляр Ія Ківа Дара Двора м'яка і тепла Лі Катерина Гетало Сховок Таня Власова Тоня Корнута Кобилянська Лексикон інтимних текстів Як помирає Френкі Тетяна Батанцева Оля Новак Аля Гулієва Катерина Батушан Ніколассон Іолана Тимочко Таня Осіпенко Естер Невінчаний Юрій Ліщук Бешкет Онофріюк Левіза Нікуліна Дьомін Артем Сергієнко Карич Оленямка Ніла Ревчук Федір Федько Марта Садлова Маша Чекарьова Костя Ватульов Юрій Іванов Ваня Добруцький Яна Мороз Даша Загребельна Ада Єлагіна Вдома Саша Дорога Шакіров Дмитро Занков Олена Павлова Жилкос Сліди сліди 29.20 за північ Раміна Космічна різьба. Степан Пенкалюк Олеся Репа Оксана Мовчан Квазар Кілдчунчик Андрій Мальва Сашко Негрич Мур Каметов Таланна Вероніка Мовчан Анастасіт Ліля Квітка Скалозубство Іра Божко Вікторія Смушок Зими нема Іра Ноксицька Коля Дендак Летаргія Євангеліє від Іулії Рубік пише Ростислав Кузик Морті Блек Заполярне сяйво Лізочка Аделіс/Аделіна Юлія Масюра Чай (ка) Аби було Яна Фіщенко Ася Шевцова Той легінь з Чернівців Лана д'Арк Мар'я Терція Фіалка Іляна Лисиця Оксана Приходченко Катя Цимбал Сніг на голову Теплий сніг Анґа Зелена Химерна утопія t.me/soniachnateminpoems t.me/viktorialubidpoetry t.me/roomintheattic t.me/lodik_nikim t.me/viknapoetry t.me/chekalnya t.me/ArtemElf_stihi t.me/morinamori t.me/TrippyTrash

Мій варіант жадановірша по завданню Єви Він так гарно співав про Тернопіль і курив постійно LM, Була завжди розстелена постіль для складання віршів та поем, Він так палко бив пальцями струни, розриваючи звуками простір, А коли через край били ревнощі, він ставав безжалісним монстром. Вона часто читала книги, закривалася в свою мушлю, Сторінками тікаючи в світ, де ніхто ні до чого не змушував, Вона мріяла жити у фентезі, без оцих прозаїчних проблем, Він це бачив, та все ж відпускав і курив синій LM. Так і жили вони пліч-о-пліч, та думками кожен далеко, Росли гори з пісень і книжок, й не кінчалися сині LMки.

У Всесвіті великому, в Волоссі Вероніки, Щоб стати повнолітніми, був певний ритуал. Потрібно було кущ знайти, який різноманітні, Прості або зі смужками, суцвіття випускав. Із кольорових квіточок робили потім зілля, Щоби волосся підлітка отримало тих барв. Я розповім вам про сестер, що виросли й зустріли На двох один важливий день, коли їх час настав. Хоч схожа була зовнішність як в росяних краплинок, Та норов - як у кожної сніжинки вигляд свій. Одна весела й запальна, хоч іноді кваплива, Здавалось часом, що змогла б здійняти буревій. А інша більше мовчазна та витримку залізну Постійно мала й як вода у повний штиль була. В дорогу вони рушили не рано і не пізно, Та щось були напружені як ні одна струна. В думках перебирали все, якими ж кольорами Вже стануть відрізнятися, у світі ж стільки фарб. Та ниті долі сплетені, напевно, що не нами, Бо квітку фіолетову магічний кущ лиш мав. І що ж поробиш? Чарівний напій цей вдвох зварили, І по ковточку випили, а далі диво лиш, Бо полум'яні локони та сині пасма-хвилі, Вже обрамляли контури двох вражених облич. Бо що б не улаштоване було для нас спочатку, Все буде відфільтроване крізь дії та думки, І написати власну ми картину щастя здатні, Під настрій підбираючи відтінки залюбки. Вірш на конкурс Віршометрія, з яким пройшла у півфінал. #вірш, #казка, #поезія

✨ Ельфи в Місті ✨ 1. Ви бачили – ельфи в Місті з’явилися мов нізвідки. Прийшли непомітно й тихо, довірилися вітрам. Не золота хтиве лихо, смарагди чи срібні злитки – Вони принесли надію в брудний та обжитий храм. Вони принесли в долонях швидку мелодію скрипки, Проміння зіркові звитки Вони простягнули нам. У пальцях, прозорих п’яльцях мрійливо горять світанки, Ховають ельфи алмази в невидимій всім золі, Живуть у своїй оазі в сріблястих таких альтанках, Що виткані ніби сріблом, а ніби струмлять у склі. Вони говорять нечутно про холод зимових ранків, Про те, як буває п’янко На цій золотій землі. Ви бачили – сива давність прийшла до нас, сіроока, Дітиська її веселі та вітряні, мов юга, В них жарти, слова, ідеї – дивись-но – завжди нівроку, А вічне серце сумує, і пісня його блага Дістати сріберну лютню і справдити ненароком Мелодію ту глибоку, Якою горить жага. У лицях, нічних зіницях записані наші строки, Сліди мерехтливі видно на довгих пласких дахах. Їм вісницями – синиці, шпаки та іще сороки, Вони без жури віщують про те, що гряде в роках. Вони безтурботним рухом запалюють синій спокій У склі ліхтарів високих, Як промені в маяках. 2023 р. #збірка_Казки_Тисячі_Світів

Напишіть мені маленький шедевр, а я вам заплачу 50 грн

Зі святом, рідний. Я люблю тебе як і 10 років тому. 25 серпня, рівно три роки назад, я покинула тебе в надії на вільне і більш добре майбутнє. Чи було це вірним рішенням? Так. Чи я віддала б половину від того, що маю за те, щоб побачити твою набережну? Так. Мені так шкода. І завжди буде шкода. Але я святкую твій день кожного року. Та й кожен місяць. І кожен день. І кожну годину. Дякую за юність, Донецьк. Та й дякую за дитинство, моє рідне місто, бо сьогодні і твоє свято. І день шахтаря. Пишаюся. Люблю. Та й по тому.

Можливо в когось «завалявся» офісний папір непотрібний А4 або ж є де купити по дуже бюджетній ціні для військового штабу🇺🇦

До речі, раптом хтось ще не встиг долучитись, то можна дійти

ми йшли дорогами загублених світів, в пітьмі століть, ходою часоплину. ковчег в пісках епох згорнувся в дряхлий пліт, плеяд імення стали сірим пилом. ми йшли п'ятою ахіллесових шляхів, вітрами Одіссея рвали море. у Трою свято хтось повірив і згорів, втонув митець під ніжний спів потвори. ми йшли у глибину забутих мрій, плили за край, збігали в потойбічне, в химерній битві другом був чужий, світило не згасало цілу вічність. ми йшли спіраллю тисяч поколінь, вживляли слово в цитаделі роду, і бігли, як в останній перегін, за лінію небаченого фронту. народжені між Тигром і Євфратом, ми бачили Едем та кола Данте, відродження й диктаторів апарт – ішли ми прахом – повернулись в прах. травень 2024, ЮІ

Якщо я завтра помру, в моєму свідоцтві про смерть напишуть Що я загинула від корони, яку носили усі навколо Кажучи, як мені жити що думати, що робити Як кохати і як любити Як поливати квіти Ні на хвилину мене не залишать, Аж поки я не помру Якщо я завтра помру, в моєму свідоцтві про смерть напишуть Що я багато про що мовчала Комусь щось недорозповідала У віршах своїх дієслова римувала Хоч це і не круто робити сьогодні Так казав часто один мій друг Якщо я завтра помру всі мої речі дезінфікують Моє тіло у розчині стерилізують І запаяють назавжди у мідну труну Щоб на милі тільки мене одну Під землею могли вартувати Кріс Прат, Гамора, Ракета і Ґрут, якщо раптом так станеться, що я помру @ship_shina

*** Світила повня, як комета, хвіст її горів, розплавив простір. Від думок тих приторних ставало тісно в замку, я створила з криги рів. Та він не спас, здаюсь на волю інквізиторів. Холодне простирадло стало дибою, На ній мене розтягував повільно. Гримить весняний грім, ще трохи стримуюсь, Закритий рот, нема повітря у обіймах. Мовчу недовго. Стогони та крики чутимуть напевне марсіани. Слід зубів тобі на спомин — не викинеш із голови космічно-хижий омут і повню у вікні, що нам світила непритомним. Мене своїм гарячим полум'ям не страть - бери! Спіраллю підіймається чуттів напруга, зліта супутник повз орбіту у нові світи, якщо ти не зупинишся я кінчу вдруге. @lysychkazlisu

Вітаємо! Команда Алеф: Сергусь Попов — Вірш Джессі — Вірш Валідол з полуницею — Вірш Оксана Приходченко — Вірш #Challengers2

Киньте сюди реакцію, дуже важливо, там поетичний конкурс, залежить доля мого вірша https://t.me/poetry_new13/1579

тридцять третє 🇺🇦

Незалежність – це вміння керувати своїм життям. свідомо робити вибір. встановлювати і тримати власні кордони недоторканими. нести відповідальність за свої дії та слова. усвідомлювати наслідки. планувати та виконувати план без значних відхилень. мати "подушку безпеки". це зрощення сили всередині себе. це відчуття рівноваги і балансу. ...так само незалежність – це ризик, готовність понести деякі втрати. сприйняття невідомості як належного. це страх, боротьба, постійний контроль та аналіз. це невпинний процес становлення. насправді немає тієї межі, сягнувши якої, людина стане повністю незалежною. це умовний статус, який визначає кожен індивідуально. Незалежність починається з голосу і підтверджується часом. З Днем незалежності, Україно! 💙🧡

актуальні поетичні конкурси: ✔Листя трави ✔Лисяча бухта ✔Білий кролик ✔Палітра ватри ✔7-й сезон ВМ

до кінця збору залишилося дозбирати менше 6к! це ніби не так і багато, але швидкість наше все. давайте не будемо тягнути дуже довго й максимально активізуємося, щоб добити цей збір 🫶 на вас вся надія! https://send.monobank.ua/jar/8BxpgNC1A7

РОЗПРОДАЖ ГІМНА! Друзі, маю трішки приколів з-за кордону! Влаштуємо барахолку для нашого "Сталевого кордону"? Пропонуйте ціну, оплачуйте гроші на збір (це, до речі, подарунки від наших пацанів, яким шукаємо баггі) і буде вам щастя. Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/9ZrcATy7MK Будь, ласка, репост.

так перед ним розпалася дольками апельсиновими кисло-солодким соком стікати би по рукам . руки його пошрамлені рани живі незгоєні сік тече тими ранами і потроху зціля @veronda_djokonda