Храм поезії (🖤)

Для старшого шкільного віку (підлітковий) Фристайл Стан — перехід від фрустрації до прийняття стишено мова прошита спробами самостійного дихання якірного кольору кеди індиго-коди Am / Em / Gm /Dm/ в ля мінорі на сходовій на поверхні міжповерхового мосту між твоїм голосом і дійовими особами знову до галактичного року drum beat заховано послухай навіть якщо ніхто не прийде — я сидітиму поруч слухатиму бо коли ти мовчиш гучно так розбивається об бетонний дах дощ випадає і ходить кульгаво самотнім проспектам засвідчує згоду — полишати відчиненим слово і вільною голову. і нічого про серце. (про серце цьогоріч нікому) послухай як захочеш — ти зможеш цей дощ перегнати й босоніж світлофори на зустріч яскраво стрибають в пітьму в новий день синкоповано поруч. @nlitvinovapoetry #літвінова

☀️

Жовтень прийшов поплакати, як старець до образів. Промені ранні непрошені ріжуть повітря, немов ножі. Той, хто забуде зовсім усе найбільшу кількість разів – спатиме найміцніше. Так собі і скажи. Будуть тепер тумани важкі здійматися з-над заплав. Будуть падати яблука, листя згребуть старе. Той хто нікому ніколи нічого не обіцяв - буде жити найдовше. Взагалі не помре. Скнітимуть надвечір’я порожні, відкриті усім вітрам. Дні будуть сірі і круглі, як лісові голуби. Вічність розчахне пастки в глибинах осінніх брам. Той лише, хто любитиме чесно, ніколи не буде сам. Той хто любитиме зовсім, навіть на зло собі. Катерина Бабкіна #катерина_бабкіна

Повіки повільно струшують тишу, важку і липку... Сиплеться пудра на темне дерево... Світ від сну встиг посивіти? Чи лишень вкритий простирадлами торішнього снігу, Припалого пилом торішньої втоми? Її так багато... Холодні екрани свічад примножують явне, не пам'ятаючи справжнього. Завмирають подих і грифель у руці. Тоненька багряна лінія. По губах. По льоду. По нервах. Досить! Червоне вістря летить в центр фальші. Сріблясті друзки скляних ілюзій — рваним ритмом на темному дереві. Перший танець весни на пошматованій амальгамі червленими пелюстками на сріблі крижин. Без дозволу. Без запрошення. Без репетицій. Без глядачів. Лише порожнеча аплодує стоячи. Таланна #таланна

до Богородиці Богородице-Діво, радуйся, феміністки зробили за тебе всю роботу. чому Ти не перетерла з Богом про рівноправ’я? чому не пояснила Йому, що жінка — така ж людина, як і чоловік? невже Син Твій чи запліднювач Твій — Дух Святий — не послухав би?! гаразд, що було, те було, не акцентуймося на минувщині, дивімося в прийдешнє. Всевишня наша, радуйся і ніколи не виправдовуйся за секс, якщо це було законно і нікого не скривдило, не відчитуйся перед суспільством, не вигадуй казок про непорочне зачаття. Господько Богине, радуйся і народжуй більше, якщо хочеш, народжуй доньок-Ісусок. не переживай, тепер тобі і епідуралку зроблять, і завезуть по швидкій в пологовий будинок з опаленням. Свята, кріпка, радуйся, ми спростували ІПСО Боже: тепер можеш сміливо пропрацьовувати свою токсичну фемінність. так, попереду ще багато роботи, але одтепер не мусиш коритися чоловіку своєму чи боятися його. Вседержителько-Мати, спускайся зі своїх Небес, не мовчи, доєднуйся до жіночого руху, бери балончик і пиши на паркані: «в дупу патріхаркальний устрій», збирай власних апостолок, редагуй Євангеліє, спи з Магдалиною. роби, що хочеш, але, молимо Тебе, радуйся! радуйся! радуйся! Авторка Юлія Вротна Замовити збірку та підтримати проєкт https://forms.gle/s7v1LWRnA57VZWdc9 Нагадуємо, що всі виручені кошти розподілятимуться на актуальні збори.

Мої вірші задекламували в поетичному альбомі «Сонцестояння» від проєкту «Аль Мор»! Послухати альбом: 🎧 на Spotify 📱на YouTube Таймкоди моїх віршів: 00:44 — Олена Галунець «Діва з хвостом»; 13:00 — Олена Галунець «Відлуння людини (диптих)». Таймкоди інших авторів: 02:25 — Іван Цяк «Сонливо кидав кит на землю тінь»; 03:42 — Ірина Візняк «Нічний гість»; 05:31 — Александра Рожкова «Сонцестояння»; 06:58 — Агнеса Ткаченко «Сакральний секрет»; 09:50 — Ольга Мітченко «Ой, під небом, ой, під синім...»; 11:11 — Віра Зозуля «Блазниця»; 16:07 — Олена Кочеткова «Солона»; 17:11 — Євдокія Тютюнник «Тесть»; 18:43 — Марія Хатова «Ти чула?..». Насолоджуйтеся звучанням фентезі-поезії завдяки «Аль Мор»! #альмор #allmor #альмор2026 #allmor2026

Моя подружка п'є абсент і дивиться у вікно І каже: "Тінейджери зараз люблять гівно". На вулиці сутеніє, вмикаються ліхтарі Я думаю: "Невже ми реально такі старі?" Подружка каже: "Вони не читають нічого, навіть гівно, Вони люблять херову музику й дуже херове кіно, Вони фанатіють від Марвела чи ДіСі Ніхто не чув про Феліні, зате Спайдермена знають усі У них у головах - голі понти і порожнеча..." Подружка видихає: "Який неймовірно зелений вечір! Уполювати б когось, обійняти і в тіло чуже прорости. Хочеться з'їсти когось. Хай навіть це будеш ти". Я в'язну і завмираю, ніби комаха в смолі Подружка каже: "Так-от, вони ще такі малі, А вже нічого не хочуть, ні в космос, ні на Еверест Вони такі аморфні й тупі, прямо зло бере Ці тінейджери самоуб'ються чи здохнуть від наркоти! Ми не були такими, - каже вона. - Така не була навіть ти!" Подружка затинається: "Окей. Є нормальні. Може, десять процентів. Решта - це ельфи торгових центрів". Подружка п'є абсент. Сходить місяць, блідий і рогатий Я питаю: "А нормальних дорослих багато? Їх більше, як десять процентів?" Очі у подружки - ніби дві склянки абсенту Світ завмирає у них, вічний і непорушний Ніхто не врятує заблудші душі Ні наші, ні наступного покоління, ні через одне Ніхто не врятує навіть зеленооку подружку. І навіть мене Марина Пономаренко

прошстрихни олівець крізь касетну щілину, мотай відлік часу – де ми разом, де слова-оберемки обережно із глини ліплять дотики-порухи прядивом-сном ми сновиди – спонтанні жаринки з-під печі все печемося боком плечей до золи неможливо дивитися прямо, відверто погляд падає ніжно бретельками вниз комір куртки стоїть насторожено вгору все чекає сигналів сигнальних авто швидкість в’яжеться млосно, невпевнено, з болем та боїться зболіти й поранити знов несміливо хапаєшся кронами пальців, бо торкаєшся серця й такої ж душі Бог, напевно, сміється, Бог, напевно, пручається, коли навхрест ідемо в розхристані сни а весна все цвіте @Khvyliastyi_notatnyk

Коли світ народиться із воронячого яйця, заспівай наді мною, Сирін. Хай затихне на грудях новонароджений біль, тісно сповитий у сніжну пухову ковдру. Пахне хвоєю вечір, сніжним кришивом липне на зуби і піднебіння. Стихійну тишу не виведеш із легень. Мушки поза повіками, імпровізований рух — абсолютна свобода танцює свою самотність. Співай мені, Сирін, сточуй вапняний лід, хай біля витоку сходитиме сльозою. Тала вода докотиться до очей. Спробуй не послизнутися сходами на ковчег. Співай мені, Сирін, бо дотепер пече. @snigpoetry #мері

👦👦👈 Наречена богів, донька Тьяцці, дружина Ньйорда, Коханка вогню. Ось так про неї говорять. Але Скаді, не належить нікому. Оточена вельможними мужами, не стоїть в їх тіні. У шкурі вовчиці, під місяцем юним вона не питає, кого ти любив. Не б’ється за трон, не шукає весни. в її поцілунках обійми зими! 🤍🤍🤍🤍

Поетичний конкурс "Плейлист" повертається! 🎧 Набір віршів для весняного альбому декламацій на "Віршопліткарка FM" триватиме до 18 квітня включно! 📍Підпишіться на канал, залиште в коментарях до наступного допису 1 свій вірш за завданням: посилання на завдання 📍Голосуйте реакціями на вірші інших учасників, які вас зачепили. Поезії, які наберуть 15 і більше реакцій підписників каналу, потраплять на оцінювання до суддів. Отже, переможців допоможуть обрати і читачі, і судді. Регламент конкурсу 👉 тиць сюди 📲 Добірка віршів переможців минулого конкурсу є на YouTube Успіхів, ваша Віршопліткарка 🍀 #плейлиствіршопліткарки @virshoplitkarka

Мігреневими венами Верстають шлях невпевнено Натхнення спраглі демони: Вертай! Згодовані обіцянки На завтра стануть кісткою У горлі знавіснілого Ката Бреши, що чіпкість пам'яті Давно й без шансу згаяно Що ніяк, адже лапки у Кота Та демонам однаково Вони в душі романтики Ти знову шляхом трафлений Простак @zapyskyneofitky #неофітка

Наше спільне тіло аморфно атрофоване. Багатостатеве і безістотне. Коли твої очі пожирають мене – я бачу ними і мені шкода себе, як тебе голодного. Шерхне в моєму роті і даю тобі пити. Відчуваю в горлі тиск адамового яблука, як заковтуєш м'якість моєї слини. Важка долоня на шиї стишує моє (твоє друге) серцебиття. Пальці на вологих губах – мовби вилізли з рота і витягують зойки з нутрощами назовні. Вени зростаються і формують нові закінчення. Серця з'єднуються в один могутній м'яз. Усі твої / мої скорочення подовжуються. Ми б'ємося рибою на пласкому камені, хапаємо наше повітря, якого стає щораз менше. Аж доки не почнемо підозрювати, що хтось з нас краде. Судини рвуться з тріском напнутих линв, нутрощі поспіхом вкладаються на старі місця, в очах іскриться подив. Кажеш: "Я закінчив". Розтин покаже: наше тіло билося до останнього. На ліжку розкидані дві кволі його половини, спина до спини. @snih_n_g #тата_пі

мені страшно коли ти скидаєш сорочку грубі чорні вузли тебе сплітали чорні шнури повітря коли ти скидаєш ковдру в гарячці пливе довгий палаючий човен без весел коли нарешті ти засинаєш на моїй спині розкриваються шрами як чорні губи коханок що називають свої імена як ті що чекають мене на другому звідси не видному березі коли ти входиш у воду оголена я бачу хвора на безсоння дівчинка сидить у ліжку я бачу на чолі її глибоку зморшку то дорога в полях по котрій ми бігли дітьми ще не за нашої пам’яті ось міст через котрий ми поверталися з першого причастя і голий засмаглий скрипаль його червоний одяг навколо наше червоне терпке вино дозрівання я жадаю ступити на пароплав повний підлітків я жадаю змагатися за тебе з кавалеристами й рибалками мені ще видно як вони поспішають покинувши сіті бо море вгинається й котить на берег велике замулене серце Остап Сливинський

Користуючись нагодою Дня поезії хочу порадити вам талановиту поетесу, за якою я сама слідкую і намагаюсь читати кожен її вірш. А це, взагалі-то, окрема відзнака, бо із сучасників я читаю тільки Катерину Калитко і її — Марину Горбатюк 🥹 Заходьте на сторінки Марини і насолоджуйтеся поезією: 💌Телеграм: Притулок сирен та Рефлекс рефлексій 📝Інстаграм: maryna_horbatyuk Окрім віршів, Марина також займається активною діяльністю, проводить книжкові клуби, інколи ділиться відгуками на цікаві і маловідомі книги (записала з її порад декілька в бажанки) і пише літературні статті. Ось, наприклад, публікації Марини на Читомо про Сому Морґенштерна та про Йозефа Рота. Коротше, раджу від всього серця ❤️

*** Я знаю, чого я хочу. Ти думав, це щось про тебе. Але я відкрила очі – Й побачила темне небо, В якому не світять зорі, В якому погаснув місяць. Ти думав, це вже love story, Привласнив мене, мов кицю. Але я людина, хлопче! Була я з тобою щира. Спитаєш: а зараз що це? Між нами, здається, прірва. Пробач, але я не в силах Віддати тобі, що хочеш. Тому, я мости спалила. І ти відкривай вже очі. (с) Аделіс 09.10.2023 #Вірші_Аделіс

Звітую 💳 Призовий фонд Грандбатлу був 16 805 грн. ✔️8403 грн вже отримав Kildun4ik за перемогу в конкурсі; ✔️6500 грн було надіслано на збір волонтерки Вероніки Мовчан разом із Дикою поштою: терміновий запит на позашляховик для медиків НГУ 🫙Посилання на збір: https://send.monobank.ua/jar/92zJHRxBvG ✔️1903 грн стали донатом на поточний Rusоrіz! 🫙Посилання на збір: https://send.monobank.ua/jar/2JbpBYkhMv Усім дуже вдячна 🥹🥰 #грандбатл вдався!

карамель скріпила вуста на очах рожеві зефірки звуки згубилися в солодкій ваті яка заліплює вуха а шкіру покрили глазур'ю що виблискує відлунням повні і ввижається всюди запах ванілі так ідеально та солодко...                але чи чуєш     чи бачиш          чи відчуваєш? відкушу шматок від зефірки звільняючи ніжні повіки від рожевої патоки взаємопроникні погляди як нитка пов'яжуть нас і намистина кохання як канатоходець ховзатиме між нами солодка вата розтане від чилі-слів що водоспадом виллю на тебе хочу щоб було чутно навіть найтихший стогін і те як ім'я твоє промовляю не всує а коли входиш у мене і спільне повітря стає гарячішим — концентрована пара між нами дзеркально торкаються кінчики пальців наче знімаємо взаємні відбитки інтимно і топиться                 топится                         та глазур що не давала відчути   всі замочки пазлів        які можуть поєднати                                            нас розчиниться карамель на  губах — невже після сотень минулих цілунків перший твій голий поцілунок                                            буде моїм? і впаде між нами стіна солодкої довершеності розіб'ється частокіл з сталактитів-льодяників і правда про нас проріже мармелад і все, що було       липким, солодким та приторним все, що виглядало апетитно       але не насичувало більше не завадить справжній соленій а подекуди і гіркий близькості         зі смаком справжніх людей близькості, якою можна втамувати                                            істинний голод все вже розтануло,                               ...кінчай. @lysychkazlisu #лисичка