interfaces.prjctr | pasichnyk week

Технології часто відкривають нові напрямки розвитку продуктів. Так само важливо розуміти можливості бізнесу і його задачі. Інновації працюють тоді, коли вони підтримують розвиток продукту і допомагають бізнесу рости. Якщо вам цікаво працювати над такими продуктами — напишіть мені. Я зараз шукаю дизайнерів у команду. 🚀

Привіт! Думаю, що цей пост ви прочитаєте вже завтра. А понеділок — день нових починань, тому почну з новини: я наймаю дизайнерів у свою команду. Шукаю медлів і синьорів, продуктових дизайнерів і UX-людей, яким цікаво те, про що я писала цього тижня. Людей із креативним мисленням, про яке був перший пост. Людей, яким цікаво робити інноваційні продукти і пробувати нові підходи. І тепер до завершальної теми цієї серії постів — як ідентифікувати можливості для інновацій. Не тільки в AI, а загалом у продуктах. Насправді це повертає нас до базового дизайн-процесу і до того, що іноді називають “табуретом Нормана”. У ньому є три складові: користувач і його потреби, бізнес і його можливості, технологія. На перетині цих трьох речей виникає продукт. Це стосується не тільки великих рішень, а й окремих фіч, user flow або навіть невеликих змін в інтерфейсі. Саме в цих перетинах часто з’являються нові ідеї. Якщо подивитися глибше, кожна з цих складових дає свої можливості для інновацій. Я розповім, як я сама це використовую в роботі. Почну з технології. До появи AI я рідше працювала з цією частиною дизайн-процесу. Зараз стало значно зрозуміліше, як технологічні можливості можна напряму переводити в продуктові рішення. Наприклад, генеративні інтерфейси і NLP дозволяють працювати з природною мовою користувача. Це відкриває можливість спрощувати форми, скорочувати кількість фільтрів і будувати пошук не тільки за параметрами, а і за наміром користувача. Natural language інтерфейси сильно вплинули на продукти, особливо в e-commerce і генеративних тулах. Користувач може сформулювати запит своїми словами, і система вже може інтерпретувати контекст, дату або категорію і знайти релевантні результати. Наприклад, замість ручного вибору параметрів користувач може написати: “Хочу щось цікаве на День святого Валентина”, і система зможе сформувати релевантну видачу. Такі підходи скорочують user flow і роблять взаємодію більш природною. Технології також дають можливість будувати більш точну персоналізацію. Поведінкові дані користувача можна аналізувати разом із даними схожих користувачів і підбирати більш релевантні пропозиції. Для цього іноді достатньо алгоритмів без складних AI-моделей, але сучасні технології дозволяють робити це точніше і швидше. Якщо перейти до користувачів, важливо працювати не тільки з їхніми потребами, а й з освоєнням нових можливостей. Будь-яка нова функція потребує пояснення і поступового знайомства користувача з можливостями продукту. Тому важливо продумувати: як користувач дізнається про нову можливість які приклади він бачить які підказки отримує чи є готові запити або сценарії використання Навіть якщо користувач не використовує готові приклади, вони допомагають зрозуміти можливості продукту. Третя складова — бізнес. Вона так само важлива для пошуку інновацій, тому що саме бізнес визначає реальні можливості продукту. У кожного бізнесу є свої асети. Це можуть бути дані, операційні процеси або інфраструктура. Наприклад, якщо у компанії є багато років історичних даних, їх можна використати для рекомендаційних систем або персоналізації. Якщо це сервіс доставки, оренди автомобілів або таксі, у нього вже є операційна система, карти і транспорт. Ці ресурси теж можна використовувати як основу для нових рішень. При пошуку інновацій важливо враховувати, які ресурси є у бізнесу і яких ресурсів немає. Наприклад, складні алгоритмічні рішення можуть бути недосяжними для стартапів без достатніх обсягів даних. Крім ресурсів, у бізнесу є і власні задачі. Інновації часто з’являються там, де продукт допомагає вирішувати конкретні бізнесові потреби: підвищення конверсії, розвиток напрямків продукту, оптимізація процесів або спрощення взаємодії з користувачем. У результаті можливості для інновацій з’являються на перетині технологій, користувачів і бізнесу. Кожен продукт використовує ці складові по-своєму, тому універсальних рецептів тут немає. Для мене це скоріше спосіб мислення, який допомагає помічати можливості. Особливо корисно слідкувати за новими технологіями і дивитися, що стає можливим на ринку.

Всім добрий день вихідного ☕️ Почнемо плавний захід у інтерфейсні вихідні із двух must have звичок, які, як виявилося, дизайнери інколи просто не роблять. І мене це щоразу дивує. 1. Не перевіряють дизайн у прототипах Статичні макети майже завжди створюють ілюзію, що все логічно. Але як тільки збираєш клікабельний прототип і починаєш ним користуватись як продуктом, одразу вилізають речі, які просто неможливо побачити в Figma-фреймах. Що дає робота через прототип: — Відчуття реального інтерфейсу У прототипі видно, чи рішення взагалі працює як взаємодія. Особливо це критично для мобільних сценаріїв, де ритм переходів і розташування елементів вирішують дуже багато. — Можливість доробити «last mile», клієнти ще називають «delightful moments» Саме в прототипах народжуються дрібні рішення, які роблять інтерфейс живим: мікроанімації, реакції на дії, маленькі підказки, які підсилюють відчуття якості продукту. Іноді це спосіб підкреслити додаткову цінність продукту. Наприклад, коли сервіс підказує, що машина приїде швидше, ніж очікувалося. Що якийсь процес «забустився», що споживач отримує більше ніж очікував. Або коли пошук виглядає більш персоналізованим не лише за логікою, а й за подачею «picked for you» із прикольною анімацією працює більш конверсійно ніж просто дефолтне сортування за рекомендованим. — Підсвічування неочевидних флоу Коли дизайнер живе в статичних екранах і тримає юзер-флоу тільки в голові або в схемі, багато переходів здаються очевидними. Але варто пройти шлях у прототипі — і раптом стає незрозуміло: • що відбувається після завершення флоу • куди користувач потрапляє далі • де перевірити статус • як виглядає продовження сценарію Саме прототип дуже швидко показує місця, де континуальність досвіду просто обривається. Для мене робота без прототипу — це майже завжди робота напівсліпу. 2. Не перевіряють контраст через contrast checker Про accessibility давно знають і клієнти, і продуктові команди. Більшість уже чула про вимоги до контрастності, але на практиці дизайнери все одно часто перевіряють “на око”. Я теж уже приблизно пам’ятаю, який сірий не працює на білому. Але це не привід не перевіряти. Регулярна перевірка контрасту реально впливає на фінальний вигляд продукту — інколи навіть на рівні брендингу. У нас був кейс, де довелося фактично перезбирати кольорову систему продукту тільки тому, що бренд-кольори нормально не працювали з текстом. З мого досвіду найскладніше працювати з оранжевим. Щоб білий текст читався нормально, його часто доводиться затемнювати майже до теплого коричневого. А якщо працювати з темним текстом — колір часто зсувається в медовий жовтий і може виглядати блякло. Contrast checker — це одна з тих дрібних дисциплін, які дуже сильно відчуваються в фінальному продукті 🎯 А які у вас дизайнерські звички?

Пишу наступний лонгрід (обожнюю лонгріди 👹) про ідентифікацію точок інновації в продукті і думку гадаю — а для кого ж я це пишу? Щоб вам було цікаво, зроблю попереднє дослідження про аудиторію каналу, все по дизайн процесу!

Ну що, всім привіт. Вчора взяла день тиші, щоб принести вам трохи лонгрідів. Хочу почати з теми, яка виявилась найпопулярнішою в опитуванні — кар’єрний розвиток і скіли дизайнера. Окрім креативності і здатності швидко адаптуватися — про що я писала раніше — я все більше переконуюсь, що одна з найважливіших навичок дизайнера це вміння презентувати і фасилітувати зустрічі. Особливо якщо ви працюєте в агенції або багато взаємодієте з клієнтами. Я часто думаю про дизайн-агенцію як про сервіс. І найпростіша аналогія для мене — це ресторан. Досвід гостя складається не тільки з їжі: є атмосфера, інтер’єр, запах, швидкість обслуговування, зручність бронювання — це все разом формує враження. З агенцією так само: портфоліо, якість дизайну, доступність команди, швидкість комунікації — це “кухня”. Але є ще й обслуговування, тобто те, як дизайнер спілкується з клієнтом. Останнім часом я дуже гостро відчула неочевидну для себе річ: клієнтів і команду потрібно залучати емоційно. Під час зустрічей важливо створювати унікальні відносини: жарти, маленькі інсайди, відчуття спільної історії. Звісно, це не замінює дизайн, але це створює середовище, в якому дизайн починають слухати, бо дизайн не має цінності, якщо його не розуміють. І це особливо видно на великих презентаціях для стейкхолдерів або екзек’ютивів — ми можемо зробити великий шматок роботи за тиждень, але навіть кілька годин презентації не гарантують результату. І тут важливо зрозуміти, що мета презентації — не approval, а щоб люди повірили в рішення і зрозуміли їх. Я не раз бачила ситуацію, коли після переходу від wireframes до дизайну раптом з’являються питання, які можна було вирішити два етапи тому, просто тому що раніше стейкхолдери не занурились достатньо глибоко. Люди втомлюються, втрачають увагу, дивляться поверхнево, тому презентація — це завжди робота з увагою. Стейкхолдерів потрібно енгейджити: - жива інтонація - гумор (де доречно) - приклади - відсилки до попередніх розмов - маленькі “easter eggs” - І обов"язково просто харизма. А ще хороша презентація завжди починається з бази: - яка була задача - для кого ми це робимо - про що домовились минулого разу - що показуємо сьогодні - яка мета зустрічі - чому це важливо І ні в якому разі не "everything I did in the order I remember it" — не пересказуйте хронологію ваших дій. Рецепт такий: Задача -> Для кого -> Яка проблема -> Як ми її вирішуємо -> Можна ще показати чому ми думаємо що це рішення хороше Це звучить очевидно, але саме ці речі найчастіше пропускають. Коли деталей стає багато, допомагають фасилітаційні інструменти: - дати людям час самостійно пройтись по макетах - зібрати коментарі карточками - зробити голосування, емоджі на макетах - зафіксувати рішення - вчасно зробити перерву - залучати більш пасивних учасників, звертатись напряму Це навичок управління груповою динамікою — одна з найбільш недооцінених дизайнерських навичок. На практиці більшість дизайнерів фокусуються на портфоліо і хард-скілах і значно менше — на комунікації. Є і друга сторона цієї теми — презентаційними навичками можна виправдати майже будь-який дизайн. Я не раз бачила, як дизайнери переконливо захищали рішення, які були слабкими по UX або повністю суб’єктивними, бо харизма може замаскувати проблеми. Тому важливо пам’ятати, що дизайн-рішення потрібно захищати структуровано. Починати від потреби користувача в моменті, підтвердити бізнес-можливістю, подивитись на конкурентів, але тільки якщо вони співпадають по сегменту, позиціонуванню і бізнес-моделі яка підходить під конкретну проблему, переконатись, що не суперечить евристикам — хоча б три пункти з цього списку дають триангуляцію, на яку можна опиратись. Коли рішення ще не протестовані, потрібно робити extra mile, щоб показати логіку — чому саме це рішення має сенс саме для цієї аудиторії. Чесно кажучи, чим далі, тим більше я думаю, що вміння показати мислення — це один з ключових скілів дизайнера, який вам допоможе не тільки лиш в роботі із командою, а й при кар"єрних 1-1 і співбесідах. 🤞

Взагалі цього тижня був настрій пофілософстутвати, розповісти інсайти і що споглядаю працюючи в специфічній ніші, ще й в агенції. Але як вам? Що цікаво почитати?

В коментарях позавчора зачепили тему підходу до досліджень і валідації в ентерпрайзах VS молодих продуктах. Мій досвід якось співпав, що навіть великі ентерпрайзи зараз починають активно інтегрувати AI або, щонайменше, намагаються додати якусь інноваційність — більш “молоду” стилістику, нові підходи в UI — щоб залишатися конкурентоспроможними й не випадати з ринку. Стартапи при цьому часто збирають навколо себе надзвичайно сильні команди з точки зору продукту, growth, UX-дизайну. Але коли доходить до реального розуміння користувацьких потреб, багато хто все ще «плаває». Ніхто до кінця не знає, який має бути core продукту, де саме value proposition, який сегмент ринку справді варто закривати. Всі перебувають у стані намацування, хаотичного пошуку й постійних півотів. Живучи в Лісабоні і спілкуючись із місцевими підприємцями-на-расслабоні спостерігаю таку тенденцію: no-code білдери і вайбкодінг зробили розробку MVP дуже доступною, і дозволяють провалідувати ідею випустивши фічу буквально за вихідні. Це створює нову парадигму: якщо раніше ми навчали про необхідність досліжень перед будь-яким мокапінгом і, тим більше, розробкою, то тепер просто швидше випустити 10 різних ідей навмання і подивитись який напрямок відгукується у аудиторії краще. Прийнамні в очах самих підприємців. Я особисто все ще бачу цей підхід дуже витратним, і зовсім не завжди швидшим, і абсолютно неінформативним — часто фіча або ідея провалюється, але незрозуміло чому. Але таким чином у підприємців і інвесторів створюється враження швидких результатів, і відчуття контролю над процесом "сам зробив — сам поламав". Ентерпрайзи — повна протилежність. Вони дуже консервативні, часто слабо орієнтуються в growth-механіках, чи сучасному UX. Але водночас вони неймовірно глибоко знають своїх користувачів. Вони знають фідбек цитатами з customer support, точно розуміють болі, сценарії й очікування. Проблема починається там, де потрібна смілива креативність і швидке прийняття рішень — те, чим живуть молоді команди. Для себе ще не вирішила який процес подобається більше, бо у стартапах є враження фантазії, де треба придумати вау-ефект здебільшого для інвесторів, а у ентерпрайзах фантазувати хочуть, але не дають, зате все по правилах і більш безпечно, комфортно. Як думаєте, живу в своїй бульбашці, чи у вас таке ж? Який процес вам більше до душі?

Іноді я ловлю себе на думці, що саме такі моменти в роботі я люблю найбільше. Натовп дизайнерів зібрався разом і обговорюють елементарну кнопку, які розмір, колір, відступи, текст треба зробити. Хтось не погоджується, хтось наполягає, з’являються аргументи, сумніви, і поступово формується спільне рішення. Усе відбувається швидко й без формальностей. Я дуже ціную такі проміжні живі моменти. Вони не фінальні, але саме в них закладається те, як продукт відчуватиметься згодом. І, мабуть, саме заради цього мені й подобається працювати в команді. А що у вашій роботі приносить вам найбільше задоволення? 🌚

Тренд який я зараз спостерігаю в продуктах, — це рух у бік графічних, фрістайл-канвасів із нодами, особливо в AI-інструментах. Ноди — це простір без жорстких обмежень, де можна вільно додавати текстові промпти, зображення, референси, мудборди, підключати файли та будувати з цього візуальні воркфлоу. Такий підхід давно існує у відео- та графогенерації, але тепер він поступово переходить і в інші категорії продуктів. Компанії, що працюють не лише з креативною генерацією, а й з аналітикою даних чи складними ентерпрайз-системами, також починають переходити на workflow-орієнтовані інтерфейси. Приклади із тих, що розбирала буквально за минулий квартал із декількома різними клієнтами із різних індустрій: https://n8n.io/ — обробка даних https://go.nodeflowai.com/ — аналіз СММ трендів https://www.jeda.ai/visual-ai-canvas — багато темплейтів, здебільшого для аналізу і рапортів. І купа незліченна для генерації зображень і відео: https://www.weavy.ai/ https://www.recraft.ai/ https://flora.ai/ https://www.nodespell.com/ До речі, розглядаючи приклади, я все частіше помічаю як зараз теж набувають популярності гібридні методи вводу — де додати графічний контролер простіше, ніж текстом описувати бажаний результат. Зверніть увагу на контролери довкола поля вводу в цих двох прикладах: https://toolkit.artlist.io/image-video-generator https://higgsfield.ai/cinema-studio Ще один фактор популярності фрістайл-канвасів — стрімке зростання генеративних можливостей AI. Сучасні інструменти можуть виконувати величезний спектр функцій, працювати з різними форматами вводу, обробляти складні взаємозалежності між даними, підключеними до продукту. Один і той самий інструмент може мати десятки сценаріїв використання, різні рівні складності та абсолютно різні аудиторії. І тут, зверніть увагу, я починаю говорити про сценарії взаємодії. Usecases, job stories, user needs, робочі потреби — називайте як хочте. Мені здається, тут наш з вами священний double-diamond почне ламатись, тому що: а як ви прорахуєте всі можливі сценарії використання генеративної тули, яка може вам створити будь що? Такий собі магічний шар із якого можна дістати і high-converting email marketing лист для підписників e-commerce магазина диванів, і аналіз персон для вашого пет-проєкту, і есе на довільну тему про життя, і, потенційно, креслення космічної ракети? (З останнім я загнула, ми ще далеко, але вектор вже прийнятий). І от, я думаю, що коли-небуть у дуже близькому майбутньому ми матимемо проектувати інтерфейси які допоможуть користувачам самим створювати “прецеденти” використання.

Як ви вже зрозуміли, буду говорити трошки (багато) про дизайн для AI-first або AI-native продуктів. Давайте заглибимось в контекст. McKinsey: “Generative artificial intelligence (AI) describes algorithms (such as ChatGPT) that can be used to create new content, including audio, code, images, text, simulations, and videos.” IBM: “Generative AI, sometimes called gen AI, is artificial intelligence (AI) that can create original content such as text, images, video, audio, or software code in response to a user’s prompt or request.” NVIDIA: “Generative AI models use neural networks to identify the patterns and structures within existing data to generate new and original content. One of the breakthroughs with generative AI models is the ability to leverage different learning approaches, including unsupervised or semi-supervised learning for training.” Microsoft: “While conventional AI typically analyzes data to find patterns, generative AI works differently — it creates new data… Instead of following set rules, generative AI studies the basic structure of training data and uses advanced machine learning to generate new content. This lets it make new outputs that match what it's learned.” Що ми можемо винести з цих визначень? Структурну парадигму, на якій побудовані AI-системи. І вона виглядає так: - Витягування патернів із великих масивів даних - Усереднена, “probabilistic” генерація - Навчання на масштабних, узагальнених датасетах - Узагальнення між доменами, форматами та задачами - І як вишенька на торті, prompt-driven взаємодія для керування Це виливається в те, що більшість способів використання генеративного AI сьогодні — болісно базові. За даними Nielsen Norman Group, домінуючі сценарії: 1. Пошук інформації (57–75%) 2. Редагування (52%) 3. Створення драфтів контенту (47%) Значно менше людей використовують AI для глибшої роботи — аналітики, підтримки кодування, генерації ідей або створення мультимедійного контенту. Чому? Тому що більшість інструментів досі залишаються універсальними, контекстно сліпими та слабо узгодженими з реальними робочими задачами. І ще тому що я великий хейтер conversational та prompt-driven інтерфейсів :) Що робити? Завтра зранку напишу який тренд спостерігаю працюючи в індустрії AI-first та AI-native продуктів, і який може бути відповіддю на це питання. А поки, які здогадки є у вас, шановні колеги? Що робити із таким посереднім застосуванням такого мощнєйшего інструменту?

Всім привіт-привіт. Сьогодні не залетіла з самого ранку — бо в мене нетипова задача інтерфейс-дизайнера (але дуже типова для ліда) — найм. І поспілкувавшись із командою, кандидатами і замапивши ICP vs кандидат, я буквально посунула весь свій контент-план, щоб написати філософський пост по гарячих слідах про очікування від дизайнерів в таких командах як моя. Працюючи НЕ з українськими продуктами, а здебільшого із зарубіжними стартапами, особливо в сфері штучного інтелекту, я помітила одну річ: зараз (звісно, завжди, але саме зараз як ніколи) для дизайнерів критично важливим стає скіл швидко генерувати ідеї на ходу й підлаштовуватися під стрімкі зміни в настроях, очікуваннях і векторах думок стейкхолдерів. При цьому, під час роботи навіть від своїх колег я очікую балансувати інновацію із очевидними патернами. Не вигадувати велосипед там, де рішення вже давно існують на ринку: date pickers, drag-n-drop, списки, дошки, таблиці, сортування — добрі знайомі елементи UI мають бути основою комфортного і передбачуваного UX для користувачів. Так, коли ChatGPT став масовим у 2022 році, UX-спільнота одразу почала говорити про обмеження чисто чат-ботного інтерфейсу — бар’єр артикуляції, складність швидко сформулювати запит, і лише з часом продукти почали шукати більш креативні, гібридні рішення. Отож, від своїх дизайнерів я прошу з одного боку, ✨ креативність✨ як необхідність, з іншого — відповідальність і зрілість у роботі з уже сформованими патернами. Шарю, шо слово «креативність» дуже розмите, але в умовах такого розвитку воно набуває нового-старого сенсу. Коли можливості інтерфейсів і функціоналу ростуть майже космічно разом із розвитком AI, десь у цьому наративі з’являється міфічна ідея ідеального інтерфейсу — умовної «однієї кнопки», яка просто робить користувача щасливим. Типу: “зроби те, що я хочу, одним кліком”. Цю ідею я все частіше чую від натхненних підприємців, яким кОнЧе необхідно продати її далі інвесторам, а мені — продати ідею продуктовій команді, якій потім треба придумати як продати її споживачам в інтерфейсі :) Саме тому для мене зараз один із найцінніших скіллів у креативних і UX-командах — це здатність швидко придумувати ідеї на ходу. А для лідів і проєкт-менеджерів — ще й уміння ці ідеї швидко комунікувати: замальовувати, структурувати, пояснювати команді й стейкхолдерам, постійно жонглюючи реквайрементами, обмеженнями та реалістичністю впровадження. Я зараз подумую, що навіть на позицію Middle дизайнера буду експериментувати із проведенням whiteboard-челенджів прямо під час проведення співбесіди, хоча раніше, як я знаю, такий метод тестував здібностей кандидатів лише Senior або лід-рівня. Ще про "надивленість" — важливо спостерігати, як різні продукти розвиваються паралельно, як народжуються нові UX-патерни під нові технології, яких раніше просто не існувало. І тут дуже доречно згадується принцип “steal like an artist”: креативність — це не створення з нуля, а вміння поєднувати те, що вже є, з тим, що може з’явитися. У цьому сенсі робота в агенції для мене відчувається як перебування на вістрі ножа або на острові технологічного розвитку. За один день, спілкуючись із двома-трьома різними підприємцями, ти отримуєш інсайти з різних індустрій, бачиш референси й підходи, які неможливо зібрати навіть через повноцінний фултайм-ресерч одного продукту. Так формується візуальна й концептуальна бібліотека, яку складно відтворити в інших умовах. Як думаєте, наскільки такий навичок підхоплювати на льоту важливий в продуктах (на відміну від агенцій)? Чи він завжди був? Бо мені щось здається, що ми сильно наполягаємо на дослідженнях і спостереженнях, що сильно сповільнює процес, який в штатах, наприклад практикується як "давай зробимо 100 пострілів навмання, одна ідея точно кудись попаде". Ваші думки, панове!

Спільното, цього тижня ми віддаємо канал в чудові руки Ані Дем'яненко. Аня — Lead Product Designer у Lazarev. Працює з користувацьким досвідом AI, FinTech та Web3 продуктів. Брала участь у понад 200 проєктах як дослідниця та лід дизайнерка. 3 Webby Awards і безліч реддотів 🌚 Ну і, головне, багато років як кураторка курсу UX Advanced, на якому вже дуже глибоко занурюємось в дослідження і користувацькі сценарії. Очікуємо на чудовий і цікавий тиждень ✨

Цього тижня радимо такі курси: - Mobile Apps Design — база для всіх, хто хоче додати до веба навички створення дизайну додатків. - UX Design — теж база для тих, хто хоче зануритись у клієнтські дослідження, JTBD і прототипування. - Інтенсив Design Systems — проєктування консистентних систем з дизайн лідом Wolt Франческо Кутоло (eng). 💙

Аня, це було неймовірно ✨ Дякуємо тобі за цей тиждень. Дуже круті теми, думки, контент, питання що змушують задуматись і подискутувати. Вау. Це крутий внесок в життя спільноти. На Аню підписуйтесь обов'язково (пост вище). А ми входимо в новий тиждень. - Projector

Друзі, на цьому мій тиждень закінчується. Сподіваюсь вам було цікаво і було про що замислитись. Буду рада зворотньому зв‘язку у коментарях. Всім класного наступного тижня, а наступному куратору - натхнення 🙌🏻

Підведемо результати Проджекту. Консультацію або каву виграють: 1) Artem Militsyn 2) Polina Artykulna 3) Anton Оцінювала по відповідності механік до цінностей нашої команди та на цікавість самої ідеї. Переможці, напишіть мені у телеграм @anna_lishchynska - заплануємо на березень.

Мікроменеджмент Давайте спершу зафіксуємось на тому, що кожен сприймає мікроменеджмент по-своєму. І давайте зафіксуємо, що це залежить від рівня зрілості менеджера (!) та команди (!). 1. Є доручення Це коли вам дали задачу із чіткою інструкцією. Якщо вам дали доручення, то усвідомте це та зробіть як вам сказали. Наприклад, до мене прийшла Оля, моя керівниця, і сказала: «Заповни борду із трендами у дизайні. Цікавлять XYZ теми». Я виконую доручення і мені із цим ок. Оля спокійно може прийти та дати фідбек і я оновлю борду. Тому що це не моя моя відповідальність за кінцевий результат. 2. Є делегування Це коли ви наділені повноваженнями за реалізацію та результат. Усі задачі, які входять у мої повноваження - мені делеговані (стратегія дизайну, управління командою тощо). У делегуванні є системи контролю - це системні етапи рев‘ю, оцінки, чеклісти, звітування по статусу. Якщо ви, як тіммейт не керуєте очікуваннями менеджерами, то він/вона може вас мікроменеджерити. Просто тому що люди схильні хотіти контролю, а коли його немає, то намагаються його набути. Насправді, коли керівники не дають щось своїм підпорядкованим, коли ті щось від них очікують, то підпорядковані також починають челенжити та менеджерити своїх керівників. (замисліться про це). Висновок Знову ж таки, будьте дорослими та спробуйте бути командою із своїм керівником. Він або вона може не знати, що присутній мікроменеджмент. Запропонуйте у форматі експерименту збільшити повноваження та подивитись на результат. Але не забувайте, що деякі задачі - це доручення. І їх потрібно просто виконати за інструкцією, якого б рівня спеціаліст ви не були.