Лабораторія

Університетське життя не закінчується після отримання диплома. Принаймні тепер до нього можна повернутися завдяки книжці «ВИШ» Олександра Лопушанського, яка приїхала з друку! 💚 У цьому університеті засідання кафедри закінчуються застіллями, лаборанти беруться за неможливе, а дрібні побутові негаразди набувають майже академічного масштабу. Автор із неабиякою іронією розповідає про будні університету, в яких легко впізнати власні студентські роки. 🖌Дизайн обкладинки: Іван Іщенко «ВИШ» уже можна замовити на нашому сайті! 👨🏻‍🎓🙌🏻

Мати Кóри завжди повторювала, що вітер розбурхує дітей і навіть тишки́ повертаються з прогулянок від нього ошалілі. Тепер Кора відчуває ту невгамовність у собі. Надворі шквали налягають на ялиці за будинком, прориваються між стіною та парканом і напирають на хвіртку. Вирують-шпують і душевні хвилювання. Адже завтра — якщо настане ранок, якщо вгамується люта буря — Кора зареєструє імʼя сина. А можливо, справдиться її головний страх і тим свідоцтвом вона визначить те, ким він стане. Корі ніколи не подобалося імʼя Ґóрдон. Оцей проривний хрускіт на початку, ніби тріскається льодяник, а наприкінці — глухий стук, мов бухають об землю спортивну сумку. Ґордон. Але сильніше її непокоїть інше: вона має залити в цю форму все те добро, що є в її сині, сподіваючись лише, що йому стане моці набути в ній власних обрисів. Адже імʼя Ґордон у родині її чоловіка передається з покоління в покоління, а інакше, здається, і бути не може. Однак це не зупиняє її від суперечок із самою собою, згадок про всіх тих людей, чиє життя, на її думку, визначило імʼя. Амелія Ергарт. Брати Люмʼєри. Та навіть минулого тижня вона помітила на приліжковій тумбі чоловіка книжку — «Клінічна нейрологія» авторства лорда Волтера Рассела Брейна. — Тобі не дивно, що в нього прізвище — буквально «Мозок»? — запитала вона. — Просто збіг, — відповів Ґордон. — Хоча ти не повіриш, у скількох урологів прізвища Піс, Херш і Пахман. А серед ортопедів, до речі, досить багато Ноггів. «Невже ти не бачиш, який це ризик? — хотіла сказати вона. — Невже не розумієш, що якщо ми назвемо сина Ґордоном, то він може стати як ти?» Але не могла. Тому що, очевидно, у цьому й був сенс. Ділимося уривком із роману «Імена» Флоренс Напп — літературного дебюту британської письменниці, який підкорив списки бестселерів і приніс авторці визнання вже з першої книжки❤️‍🔥

Ця жінка буквально може займатися чим завгодно — від розкладання закладок по Києву до торгівлі людьми. або Вумен павер детектив, неможливо випустити з рук, авторка фанатка жанру, яку турбувало, що головні детективи в ньому здебільшого чоловіки. або присвята у книжці: дорослим жінкам, які помилково вважають, що їхній час уже минув, а також усім молодим дівчатам, які чомусь думають, що він ще не настав. Захотілося! Тим більше, що бачила на цю книгу багато класних відгуків! Тиць, щоб дізнатися, про яку книжку мова.

Три новинки нонфікшну від Лабораторії — про ефективне управління, нові моделі організації роботи та суспільство без бар’єрів📙 ▫️«Результативний менеджмент» Ендрю Ґроува Колишній генеральний директор Intel ділиться практичними принципами управління командами: від делегування та мотивації до ухвалення рішень і підвищення продуктивності. У центрі його підходу — результати команди як головний показник ефективності менеджера. ▫️«Безбар’єрність. Шлях до універсального суспільства» Масахіто Моріями На прикладі японського досвіду автор пояснює, як змінювалися підходи до доступності та чому безбар’єрність виходить далеко за межі архітектурних рішень. Це погляд на створення суспільства, у якому враховують потреби різних людей. ▫️«Компанії майбутнього. Принципи бірюзових організацій» Фредеріка Лалу Досліджуючи досвід організацій із різних галузей, автор пропонує альтернативу традиційній корпоративній ієрархії. Її основа — самоуправління, довіра, цілісність особистості та спільна мета. Замовляйте новинки на сайті Лабораторії з кешбеком до 15%🧡

Що ми насправді знаємо про людей, завдяки яким з’явилися на світ? І скільки в наших родинних історіях залишається місця для уяви, коли фотографії, документи й спогади не можуть розповісти всього?💙 Дарія Тепла, авторка «Тіні Малої Ведмедиці», та Віра Курико, авторка «Летиції Кур'яти та всіх її вигаданих коханців, яким вона збрехала про свого батька», поговорили про магічний реалізм як спосіб осмислення минулого, перервану пам’ять поколінь, любов і романтизацію складного досвіду. Чому іноді вигадка допомагає наблизитися до правди та чи справді потрібно позбавляти світ магії — читайте в нашому блозі↩️

Що ми насправді знаємо про людей, завдяки яким з’явилися на світ? І скільки в наших родинних історіях залишається місця для уяви, коли фотографії, документи й спогади не можуть розповісти всього?💙 Дарія Тепла, авторка «Тіні Малої Ведмедиці», та Віра Курико, авторка «Летиції Кур'яти та всіх її вигаданих коханців, яким вона збрехала про свого батька», поговорили про магічний реалізм як спосіб осмислення минулого, перервану пам’ять поколінь, любов і романтизацію складного досвіду. Чому іноді вигадка допомагає наблизитися до правди та чи справді потрібно позбавляти світ магії — читайте в нашому блозі↩️

Що плануєте на найближчі два тижні?🧡 Книжкові лаборанти традиційно зібрали для вас дайджест подій, щоб ви нічого не пропустили. Гортайте і шукайте своє місто👆🏻 А в коментарях пишіть, у яких містах ще чекаєте на зустріч із ними. Можливо, наступного разу завітаємо саме до вас🙌🏻 До зустрічі🧡

Від манґи до Nintendo, від караоке до покемонів: як Японія змінила світ і чому її попкультура стала глобальним феноменом? Відкриваємо передзамовлення на «Чистий винахід: як Японія створила сучасний світ» Метта Альта🧡 Японія не просто створює тренди — вона змінює те, як ми розважаємося, спілкуємося і сприймаємо світ. Але як країні, що пережила нищівну поразку у війні, вдалося стати культурною наддержавою? Токійський репортер Метт Альт досліджує історії митців, геніїв і диваків, чиї ідеї змінили не лише Японію, а й увесь світ. Від винаходів, що стали частиною повсякденного життя, до масштабних мультимедійних імперій — автор розповідає, як творчість, технології та масова культура допомогли країні переосмислити себе й заявити про себе на весь світ. 📖 «Чистий винахід» — це захоплива подорож історією японської попкультури, сповнена несподіваних фактів, дивовижних відкриттів і відповідей на запитання, як ідеї однієї країни стають надбанням усього людства. 📝 Переклад: Катерина П'явка 🖌 Дизайн обкладинки: Олексій Пильов 📙Очікуємо книжку вже у листопаді — передзамовляйте зі знижкою та кешбеком до 15% за посиланням

Засновник Лабораторії Антон Мартинов буде спікером на STRATEGY FORUM`2026 STRATEGY FORUM’2026 - четвертий щорічний форум про сучасні підходи до стратегування та розвиток стратегічного мислення. 📅 22 жовтня - STRATEGY FORUM У програмі: 📊 Стратегія як вибір продовжувати. 👥 Людиноцентричність та людська культура. 💡 Право на майбутнє. Як ухвалювати рішення під тиском? 🔥 Стратегічна стійкість. Аналіз трьох реальних бізнес-кейсів. 🤝 Нетворкінг Запрошуємо зустрітися, щоб звірити оптику, обмінятися стратегічними рішеннями, ідеями та управлінськими підходами 🤝 🎟Квитки на форум: https://kagroup.ua/sbf/#price

Сем Кін. «Загін неприкаяних. Вчені і шпигуни, які стали на заваді атомній бомбі Гітлера». Книжка заявлена як нонфік, але читається радше як гостросюжетний документальний роман — і це одна з її головних переваг. Сем Кін вивчав фізику й англійську літературу в Університеті Міннесоти, а згодом отримав магістерський ступінь із бібліотечних наук. Формальної журналістської освіти він, схоже, не має, зате чудово вміє перетворювати складну науку на живу людську історію. Кін пояснює ядерну фізику доступно, не перевантажуючи текст термінами, і водночас тримає хороший темп. Перед нами реконструкція реальних подій на основі архівів, спогадів, листів та маловідомих джерел, але її герої не виглядають картонними фігурами. Вони амбітні, суперечливі, дивні, часом героїчні, а часом просто помиляються — і саме це робить їх переконливими. Оповідь починається ще до Другої світової війни, у фізичному світі 1920–30-х років, де з’являються Кюрі, Бор, Гайзенберг, Мейтнер, Ейнштейн та інші вчені. Тоді вони ще не були бронзовими постатями з підручників: сперечалися, дружили, емігрували, змінювали країни й не до кінця розуміли, до чого приведуть їхні відкриття. Поступово книжка зміщується від історії фізики до історії тих, хто намагався зупинити німецьку ядерну програму. І тут тон різко змінюється: шпигуни, диверсанти, фізики з пістолетами, операції зі знищення виробництва важкої води, місії Alsos, полювання на німецьких учених. Один із найяскравіших епізодів — історія Мо Берга, колишнього бейсболіста, якого відправили до Швейцарії з наказом убити Гайзенберга, якщо стане зрозуміло, що нацистська атомна програма близька до успіху. Поруч із ним з’являються й інші несподівані постаті, зокрема Джо Кеннеді-молодший, який загинув під час надзвичайно ризикованої військової операції. Тому якщо ви чекаєте на переказ «Оппенгеймера» з іншої точки зору — ніт :) Манхеттенський проєкт тут радше тло. Кіна цікавлять союзницькі вчені, військові та шпигуни, які намагалися з’ясувати, наскільки далеко просунулися німці, і фізично завадити їм рухатися далі. Це водночас сила книжки й її невеликий мінус. На початку багато історії науки, але під час війни фізика відходить на другий план, поступаючись місцем шпигунському трилеру. Якщо чекати саме розгорнутої історії ядерної фізики, це може розчарувати. Натомість як документальна розповідь про саботаж, розвідку й полювання за науковими секретами книжка працює чудово. Деякі епізоди настільки пригодницькі, що в художньому романі могли б здатися перебільшенням. Але все це справді відбувалося. Водночас Кін не ідеалізує героїв: показує їхні амбіції, суперництво, образи, помилки й людську дурість. Завдяки цьому історія не перетворюється на пантеон бездоганних рятівників світу. У результаті маємо динамічний гібрид історії науки, військового нонфіку, біографії та шпигунського трилера. Це не підручник про атомну бомбу й не ще одна книжка про Манхеттенський проєкт, а історія людей, які полювали за науковими секретами, щоб не дати Гітлеру отримати ядерну зброю. Хороша, жива й дуже захоплива книжка — особливо якщо вам цікаві історії науки, розвідки та незвичайних людей усередині великих історичних подій.

«Намалюй мені ніч», «Стожари» і трохи вусатого фанку🪩 29 жовтня разом з Альбертом Цукренком – музикантом, учасником гурту «Хамерман Знищує Віруси» та проєкту Old School Ukrainian Funk, а також автором і ведучим подкастів «СучЦукрМуз» та UnZip – запрошуємо вас на «Чичері-вечір». Будемо слухати, досліджувати й закохуватися в українську поп-музику 60–80-х років, поговоримо про феномен вусатого фанку, розберемося, хто створював музичні перлини того часу, і навіть поспіваємо! Уявіть: ви, цікава розмова, вініловий сет від Сергія Ткачука, тематичний благодійний коктейль і книжка Філа Пухарєва «Це вам не естрада», яку можна буде придбати на місці. 📍 29 жовтня о 18:30, Simple Bar (Луцьк, пр. Волі, 9) 🎟 Квитки: 450 грн — для ранніх пташок (перші 24 години після анонсу); 500 грн — стандартна вартість; 550 грн — у день події. Кількість місць обмежена, розсадка вільна, без закріплених місць. Придбати квитки (а наступні 24 години — за найвигіднішою ціною) можна за посиланням✨ Організатор події: Літературна платформа «Фронтера», команда якої щиро переконана, що дорогою додому з події ви будете наспівувати «Червону руту»🧡

Повернімося трішки до осені за вікном, а заодно перенесімося на кілька століть назад — у Париж напередодні Французької революції, з його королівськими палацами, майстернями воскових фігур і маленькою дівчинкою, якій судилося стати відомою на весь світ ❤️‍🔥 У романі «Мала» Едвард Кері розповідає незвичайну історію Марі Ґрошольц, майбутньої мадам Тюссо, яка завдяки своєму таланту й неабиякій спостережливості зуміла знайти власне місце в мінливому світі. А ми зібрали кілька життєвих принципів героїні, які не втратили актуальності навіть через два століттяпи📝 🎨Ілюстрації: Едвард Кері

Вітаємо в нашій авторській родині Ірину Міщанчук — письменницю, матір пана Мюріца й авторку книжки «Кишеньковий світ пана Мюріца», яка вже зовсім скоро вийде у Лабораторії🧡 А поки до передпродажу залишилося зовсім трішечки, ми розпитали Ірину про книжку, її задум і те, як узагалі народився чарівний світ пана Мюріца. І, звісно, не могли залишити ці історії лише собі😋 Тож передаємо слово авторці👇🏻

Я забула, що існують такі книги. Книги без війни і не про війну. Ну добре, майже: згадка про пункти незламності та генератори була. Один раз! Але в іншому — я забула, що взагалі був такий безтурботний час, коли я ще навчалася в університеті і заліки та екзамени здавалися справжніми проблемами. І тому так добре, що університетський ситком ВИШ Сашка Лопушанського вийшов саме зараз. Таких текстів, на мою думку, мало, але вони нам потрібні. Студенти, яким у будь-який спосіб треба закрити залік; аспіранти, які вже не вірять, що це все колись закінчиться; професори, які знаходяться на верхівці наукового ланцюга… і безліч інших персонажів, з якими кожен з нас стикався під час освітнього процесу.  Навіть якщо ви самі не потрапляли у ситуації, подібні до описаних у збірці, то якимось дивним чином все одно впізнаєте її героїв.  Проте тут не тільки веселі історії, хоча вони й переважають. Є щемкі та людяні, але сприймаєш їх так, як сприйняв би у юному віці — з тією ж сердечністю, на яку не завжди здатен, подорослішавши. Мені здається, що у стилі написання книги дуже відчутно руку саме Лопушанського (хоч я з ним і не знайома, на жаль, але давненько стежу за його діяльністю): чарівний, добрий текст про щось легке, життєве, але не завжди просте. В Олександра є прекрасна здатність помічати побутовий абсурд і по-доброму піджартовувати над ним.  Також у збірці є певні особливості. В окремих оповіданнях автор пробує різні підходи до написання, що мені імпонує. Наприклад, історію Різдвяне Сашко побудував на основі Різдвяної історії Діккенса, а в оповіданні Хабарник використовує одну й ту ж локацію та ситуацію, але з різними персонажами та фіналами. Завдяки цьому історії не виглядали ксерокопіями одна одної.  Інша особливість полягає у тому, що оповідання нагадують повсякденні епізоди, які завершуються без виразної розв’язки. Мені це було дещо незвично, наче ми до чогось йшли й нікуди не прийшли. Але я подумала про те, що в реальному житті далеко не всі ситуації вимагають від тебе висновків та рефлексій. Тому чому ні?  Попри легкість, прочитала я книгу не так уже й швидко, оскільки оповідань у ній багато і всі вони насичені подіями. Вибрала з тексту одну, але величеньку цитату, бо, по-перше, з неї видно, як насправді добре пише Сашко, а по-друге, яку чудову осінню атмосферу у ній передано — якраз до нинішньої пори року:

Старший доцент постійно зустрічав осінь у великому місті. Знав усі місця, куди вона приходить першою, переживав на собі її погляди та легкі доторки ближче до кінця літа. Зчитував настання осені через прохолодні вечори та помічав ранкові тумани, які ставали густішими та холоднішими. Про своє безповоротне наближення осіння пора завжди сповіщала доценту ритуалом. Ближче до кінця серпня вона залишала перше опале листя на балконі його квартири. Згодом, посеред дня, коли двері до кімнати розчахнуті, аби впустити трохи свіжості, вітер занесе це сухе листя всередину, ближче до письмового столу. Василь Васильович сприймав цей жест як персональне сповіщення, мов справжнє дихання осені. З усмішкою та помітним трепетом він заносив цю звістку до кімнати дружини, аби похвалитись. — Дивись, осінь повідомляє, що прибуде за графіком! — Василю, ти такий прекрасний та наївний водночас, — промовила дружина, не відводячи очей від книжки. — Це чого? — сміючись запитав Василь. — Та бо в осені ціла купа справ. Як мінімум, треба загнати школярів на ринок купляти зошити й пенали. Думаєш, вона вкотре знайшла час, аби особисто тобі повідомити? — А чому ні? Вона ж не забула, як я збирав сухе листя на гербарій, поки всі плакали за літом.

Чарівно! Абсолютно чарівно! Мені щиро хочеться привітати Олександра з таким прекрасним та достойним дебютом! Можна тільки пишатися 😌 І додатково звернути увагу на обкладинку від @laboratoryua — як же влучно вона підкреслила атмосферу ВИШу! 🤌🏻 P.S. На фестивалі слухала розмову за участі Сашка Лопушанського й було чудово 🫶🏻

Якщо осінь і має свій літературний жанр, то це, безперечно, dark academia🖤🍂 Уявіть собі старі університетські стіни, таємні товариства, небезпечні знання і секрети, які краще було б не чіпати. А тепер додайте до цього ефіопську міфологію, вампірів і героїв, які скоріше прикінчать одне одного, ніж зізнаються у власних почуттях, — і отримаєте «Безмертну пітьму» Тіґест Ґірми. Готичне фентезі, у якому за академічними традиціями приховується багатовікова боротьба за владу, а межа між людиною та чудовиськом стирається блискавично🦇

Як щодо шматочка смачненького? Запрошуємо вас на презентацію роману «Ясминовий пиріг» Вікторії Фещук у вашому місті🧡 Оля повертається додому на Великдень 2022 року — до мами, сестри й бабусі, чия пам’ять поступово стирає межу між минулим і теперішнім. Вона намагається відшукати кулінарну книжку своєї прабабусі, яку всі вважали втраченою. І разом із цими пошуками поступово відкриває історію шести жінок чотирьох поколінь — їхніх стосунків, пам’яті, любові, втрат і способів бути поруч. «Ясминовий пиріг» — це 23 справжні рецепти, родинні історії, сни, таємниці й трохи магії, а ще розповідь про те, як у складні часи ми намагаємося втримати дім і одне одного. Шукайте своє місто на афіші й приходьте на презентацію — детальніше про кожну подію туру публікуватимемо в наших соцмережах. 📙На презентаціях можна буде придбати і підписати книжку в авторки. Чекаємо на вас🥰

Здається, Олександр Лопушанський у своєму «ВИШі» передбачив, що саме нам знадобиться наприкінці робочого тижня😌

Ловіть книжки на різний бюджет часу: від одного вільного вечора до серйозніших читацьких планів👆🏻 І звісно, що всі ці чудові видання можна легко знайти 🫸🏻на нашому сайті🫷🏻