Лабораторія
Знаємо формулу корисних книжок📚 Замовити книжки ➡️ https://laboratory.ua/
نمایش بیشتر📈 تحلیل کانال تلگرام Лабораторія
کانال Лабораторія (@laboratoryua) در بخش زبانی اوکراینی بازیگری فعال است. در حال حاضر جامعه شامل 12 168 مشترک است و جایگاه 3 117 را در دسته کتب و رتبه 4 905 را در منطقه أوكرانيا دارد.
📊 شاخصهای مخاطب و پویایی
از زمان ایجاد در невідомо، پروژه رشد سریعی داشته و 12 168 مشترک جذب کرده است.
بر اساس آخرین دادهها در تاریخ 11 ژوئن, 2026، کانال فعالیت پایداری دارد. در ۳۰ روز گذشته تغییر اعضا برابر 254 و در ۲۴ ساعت گذشته برابر -5 بوده و همچنان دسترسی گستردهای حفظ شده است.
- وضعیت تأیید: تأیید نشده
- نرخ تعامل (ER): میانگین تعامل مخاطب 20.73% است و در ۲۴ ساعت نخست پس از انتشار، محتوا معمولاً 16.64% واکنش نسبت به کل مشترکان کسب میکند.
- دسترسی پستها: هر پست به طور میانگین 2 522 بازدید دریافت میکند. در اولین روز معمولاً 2 025 بازدید جمعآوری میشود.
- واکنشها و تعامل: مخاطبان بهطور فعال حمایت میکنند؛ میانگین واکنش به هر پست 59 است.
- علایق موضوعی: محتوا بر موضوعات کلیدی مانند лабораторія, авторка, обкладинка, трилер, читач تمرکز دارد.
📝 توضیح و سیاست محتوایی
نویسنده این فضا را محل بیان دیدگاههای شخصی توصیف میکند:
“Знаємо формулу корисних книжок📚
Замовити книжки ➡️ https://laboratory.ua/”
به لطف بهروزرسانیهای پرتکرار (آخرین داده در تاریخ 12 ژوئن, 2026)، کانال همواره بهروز و دارای دسترسی بالاست. تحلیلها نشان میدهد مخاطبان بهطور فعال با محتوا تعامل دارند و آن را به نقطه اثرگذاری مهم در دسته کتب تبدیل کردهاند.
Оповідання «Тимчасових труднощів» показують, що остання деталь неповного пазла зазвичай лежить на найпомітнішому місці. Просто її треба помітити. А це вимагає неабиякої сміливості — передусім аби стати віч-на-віч із самим собоюКритик, літературознавець і головний редактор медіа «Культ Критики» Ілля Рудійко — про книжку «Тимчасові труднощі» Ольги Богомаз, а повну рецензію читайте за посиланням📓
У мікроавтобусі з величезним кислотним написом «Маленький Париж» грало радіо «Шансон». Оператор Міша курив, спльовуючи у відчинене вікно. Я примостилась на передньому сидінні між ним і Галею. — Значить так, дитино. Ти ходиш за мною хвостиком і спостерігаєш. Шоб я від тебе не чула і звуку. Пискнеш — прибʼю, — наказала Галина Василенко. — Поняла? — Поняла. А їдемо ми куди, скажете? — я скористалася останньою нагодою ставити запитання. — Можна на ти. Галя дістала із сумки дзеркальце з помадою. Підскакуючи на вибоїнах, вона зосереджено намагалась намалювати губи, паралельно переповідаючи розмову з прессекретарем міліції: — Хлопчаки років восьми гралися на закинутому будівництві. Одному на голову обвалилась цегла. Загинув на місці. Години три тому. — Я їбу, а в чому тут новость? — фиркнув Міша, прикручуючи пісню «Єдінствєнному нєжному». Здогадуючись про запальний норов Галини Василенко, я очікувала словесного спарингу. — Чудове запитання, — крикнула Галя, розглядаючи в дзеркальце свіжонамальовані губи. — Дитино, спробуй на нього відповісти. Для чого це показувати в новинах? — Ну, бо людина ж умерла, надзвичайний випадок... Це новина... — Припустимо... Тоді скажи мені, чого ми щодня не розказуємо про смерті від серцево-судинних захворювань? Українці жеруть смажене мʼясо зі шкварками і мруть від болячок сотнями тисяч. Чому в новинах нема «Петро хавав гімно і помер. Не будь як Петро»? — Бо це нудно, — знітилась я. — Хочеш сказати, ми їдемо в богом забуте село писати інтервʼю із щойно осиротілими батьками, шоб розважити глядачів? Я вирішила не відповідати. — Новина, дитинко, — це то, шо вибивається з рутинного життя. Це екстремум. То, шо змушує глядачів відірвати погляд від тарілки із супом і взятися за пульт, шоб зробити гучніше. Тобто ми таки їдемо в богом забуте село писати інтервʼю зі щойно осиротілими батьками, шоб шокувати глядачів.Ділимося уривком із дебютного роману Емми Антонюк «До побачення, телебачення!» — історії дорослішання між екранами телевізорів, затягнутим паском «виховання» і мрією потрапити по той бік екрану⤴️
اکنون در دسترس! پژوهش تلگرام ۲۰۲۵ — مهمترین بینشهای سال 
