fa
Feedback
Історія та пам'ять

Історія та пам'ять

رفتن به کانال در Telegram

Офіційний канал Українського інституту національної пам'яті

نمایش بیشتر
2 585
مشترکین
+124 ساعت
-47 روز
-1330 روز
جذب مشترکین
ژوئیه '26
ژوئیه '26
+10
در 8 کانال‌ها
ژوئن '26
+36
در 27 کانال‌ها
Get PRO
مه '26
+36
در 35 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '26
+33
در 18 کانال‌ها
Get PRO
مارس '26
+126
در 25 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '26
+24
در 24 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '26
+43
در 26 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '25
+30
در 15 کانال‌ها
Get PRO
نوامبر '25
+42
در 28 کانال‌ها
Get PRO
اکتبر '25
+305
در 21 کانال‌ها
Get PRO
سپتامبر '25
+118
در 20 کانال‌ها
Get PRO
اوت '25
+63
در 26 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '25
+47
در 25 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '25
+90
در 15 کانال‌ها
Get PRO
مه '25
+117
در 30 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '25
+34
در 12 کانال‌ها
Get PRO
مارس '25
+90
در 15 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '25
+33
در 12 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '25
+47
در 16 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '24
+39
در 10 کانال‌ها
Get PRO
نوامبر '24
+41
در 31 کانال‌ها
Get PRO
اکتبر '24
+411
در 15 کانال‌ها
Get PRO
سپتامبر '24
+68
در 18 کانال‌ها
Get PRO
اوت '24
+78
در 17 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '24
+73
در 16 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '24
+36
در 19 کانال‌ها
Get PRO
مه '24
+105
در 26 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '24
+78
در 19 کانال‌ها
Get PRO
مارس '24
+153
در 14 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '24
+73
در 12 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '24
+92
در 28 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '23
+77
در 8 کانال‌ها
Get PRO
نوامبر '23
+89
در 16 کانال‌ها
Get PRO
اکتبر '23
+129
در 3 کانال‌ها
Get PRO
سپتامبر '23
+74
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اوت '23
+91
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '23
+108
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '23
+131
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مه '23
+125
در 0 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '23
+70
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مارس '23
+144
در 0 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '23
+82
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '23
+113
در 0 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '22
+105
در 0 کانال‌ها
Get PRO
نوامبر '22
+134
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اکتبر '22
+177
در 0 کانال‌ها
Get PRO
سپتامبر '22
+100
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اوت '22
+91
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '22
+106
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '22
+97
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مه '22
+130
در 0 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '22
+115
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مارس '22
+127
در 0 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '22
+13
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '22
+9
در 0 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '21
+53
در 0 کانال‌ها
Get PRO
نوامبر '21
+205
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اکتبر '21
+82
در 0 کانال‌ها
Get PRO
سپتامبر '21
+81
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اوت '21
+503
در 0 کانال‌ها
تاریخ
رشد مشترکین
اشارات
کانال‌ها
08 ژوئیه0
07 ژوئیه+1
06 ژوئیه+1
05 ژوئیه+1
04 ژوئیه+2
03 ژوئیه+1
02 ژوئیه+2
01 ژوئیه+2
پست‌های کانال
В УКРАЇНІ З'ЯВИТЬСЯ ДУХОВНИЙ ГІМН Ще один символ, який офіційно стане поруч із «Ще не вмерла Україна» – «Боже великий, єдиний», відомий як «Молитва за Україну». У парламенті зареєстровано проєкт Постанови №15383, який пропонує виконувати Духовний гімн одразу після Державного – на найурочистіших подіях країни. Документ ініціювали Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, Перший заступник Голови Верховної Ради Олександр Корнієнко та заступниця Голови Верховної Ради Олена Кондратюк. Редакцію твору у версії Олександра Кошиця, рекомендовану до затвердження, запропонував Український інститут національної пам'яті. Проєкт передбачає виконання Духовного гімну після Державного гімну під час Національного дня молитви, державних меморіальних і жалобних заходів, офіційних урочистостей, міжконфесійних заходів, а також інших державних і громадських подій. «Боже великий, єдиний», був створений у 1885 році. Слова написав письменник і громадський діяч Олександр Кониський, а музику – класик української музики Микола Лисенко. Через заборону українського друку в Російській імперії твір уперше був виданий у Львові, а вже того ж року прозвучав у Тернополі, швидко ставши символом духовної єдності українців по обидва боки тодішнього кордону. В добу українського національного відродження, диригент Олександр Кошиць створив нову редакцію для великого мішаного хору, що надала твору урочистого й монументального звучання. Саме ця версія згодом стала найвідомішою. У різні історичні періоди «Молитва за Україну» звучала в храмах, навчальних закладах, під час визвольних змагань, у середовищі української еміграції та в роки боротьби за незалежність. Понад століття вона об'єднувала українців у найскладніші моменти історії, утверджуючи віру в Україну та її майбутнє. Дякуємо парламентарям за законодавчу ініціативу, яка є продовженням системної державної роботи у сфері національної пам'яті, спрямованої на збереження та утвердження української історичної і культурної спадщини.

2
Пам’яті спецпризначенця Володимира Мартинюка (позивний «Арт») Через рік після загибелі Володимира його молодший син здобуває
Пам’яті спецпризначенця Володимира Мартинюка (позивний «Арт») Через рік після загибелі Володимира його молодший син здобуває медалі на татамі під прапором спецпідрозділу "Артан" Володимир народився 7 грудня 1984 року у селі Вишняки Одеської області. Після школи здобув фах механіка в Одеській академії харчових технологій. Згодом перебрався до Києва, де познайомився з дуржиною та вирішив змінити фах і стати стилістом. Після початку повномасштабного вторгнення займався волонтерською роботою, а потім сам вирішив долучитись до війська. Служив в спецпідрозділі ГУР МО "Артан". Виконував спеціальні завдання на Запорізькому напрямку. Загинув 21 травня 2025 року в районі Каменського Запорізької області внаслідок удару FPV-дрона. У травні 2026 року на турнірі Kyiv Open 11-річний Захар здобув срібну медаль з карате. Серед гостей та організаторів заходу були військові спецпідрозділу ГУР "Артан". Вічна слава і шана Герою! Фото: Спортивний комітет України За матеріалами reNews.com.ua Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
263
3
Пам’яті військового журналіста Олексія Чубашева (позивний «Рекрут») Став прикладом поєднання журналістики та військової служб
Пам’яті військового журналіста Олексія Чубашева (позивний «Рекрут») Став прикладом поєднання журналістики та військової служби Олексій народився 16 листопада 1990 року. Вихованець Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Вищу освіту здобув у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 2015 році розпочав службу на Центральній телерадіостудії Міністерство оборони. Знімав репортажі з зони АТО. Найвідомішим медійним проєктом Олексія стало військове реаліті-шоу «Рекрут.UA». У програмі він особисто проходив випробування разом із військовослужбовцями різних підрозділів ЗСУ, Сил спеціальних операцій, Десантно-штурмових військ, Морської піхоти та інших. У грудні 2019 року Олексія призначили виконувачем обов’язків начальника Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України З початком повномасштабного вторгнення брав участь в обороні Києва в складі ССО. Згодом продовжив службу в Інтернаціональному легіоні ГУР МО. 10 червня 2022 року капітан Олексій Чубашев загинув під час боїв за Сіверськодонецьк на Луганщині. Урну з прахом Олексія Чубашева поховали на Національному військово-меморіальному кладовищі в Києві у листопаді 2025 року. Честь Герою! Дмитро Калепка Фото: Вікіпедія, Укрінформ Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
321
4
ЗВІЛЬНЕННЯ МІСТ ПІВНІЧНОЇ ДОНЕЧЧИНИ: ПОВЕРНУТИ СВОЄ 5-6 липня 2014-го – важливі дати в історії Донеччини. У ці дні Збройні Си
ЗВІЛЬНЕННЯ МІСТ ПІВНІЧНОЇ ДОНЕЧЧИНИ: ПОВЕРНУТИ СВОЄ 5-6 липня 2014-го – важливі дати в історії Донеччини. У ці дні Збройні Сили України звільнили від російських мілітарних проксі-формувань міста північної частини Донеччини: Словʼянськ, Краматорськ, Дружківку, Костянтинівку та Бахмут. Це стало наступним етапом повернення українських територій під український прапор. На той час Збройні Сили України та добровольчі підрозділи вже мали досвід успішних операцій на Луганщині та Донеччині: 4 червня були звільнені Щастя та Лиман, 13 червня – Маріуполь. Вигнання окупантів і повернення української влади стали початком стрімкого розвитку звільнених територій. Впровадження реформи децентралізації суттєво збільшило бюджети місцевих громад та стало міцним фундаментом для їх розбудови. Та головне, модернізувалася не лише інфраструктура. Стрімко розвивалися й громадські інститути, міцнішало громадянське суспільство. Переживши кілька місяців окупації, кожне місто й селище на власному досвіді переконалося: де ступає чобіт російського окупанта – там постають сваволя, беззаконня і руйнація. Спільні зусилля влади, громадськості, міжнародних організацій дали результати: вільні від окупантів території до початку 2022-го року із занедбаних постсовєцьких регіонів перетворилися на простори широких можливостей та стрімкого розвитку. Патріотичні заходи у кожному зі звільнених міст збирали десятки тисяч учасників. Міста розквітли новими парками, школами, дитячими садками, стадіонами, лікарнями, хизувалися відремонтованими дорогами. Відмінність звільнених територій від окупованих росіянами була настільки разючою, що здавалося, точка неповернення до совєцького концтабору вже пройдена. Це стало однією з причин широкомасштабного вторгнення росіян в Україну: знищити ці здобутки, розширити свій новий триколорний концтабір. У 2022-му окупанти стерли із земної поверхні Маріуполь, у 2023-му Бахмут, поховавши під руїнами десятки тисяч людей. Лиман, Дружківка, Костянтинівка, Словʼянськ і Краматорськ нині зазнають нищівних ударів від російських дронів і ракет, але чинять затятий опір окупантам. Право жити під синьо-жовтим прапором свободи виборюється важкою ціною – ціною життя українських воїнів. Але пам’ять про події червня-липня 2014-го дарує надію – Україна неодмінно поверне своє.
347
5
Пам’яті молодшого сержанта Миколи Коробенка Односельчани кажуть про нього: «На таких людях, як Коля, і тримається наш світ…»
Пам’яті молодшого сержанта Миколи Коробенка Односельчани кажуть про нього: «На таких людях, як Коля, і тримається наш світ…» Микола народився 1 травня 1976 року в Зорівці на Київщині. Після школи здобув професію столяра в Ржищівському ПТУ №14. Працював на різні підприємства Київської області. У 2015 році служив в 130-му окремому розвідувальному батальйоні. Виконував бойові завдання в зоні АТО. Отримав важку контузію. У 2024 вдруге пішов на захист України. Служив в складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Зник безвісти 30 жовтня 2024 року під час бойового завдання в районі села Катеринівка Покровського району Донецької області. Поховати воїна змогли лише 16 червня 2026 року. Вічна слава і пам’ять Воїну! Фото: Кagarlyk.Сity, Микола Семенюк За матеріалами Кagarlyk.Сity Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
316
6
ЯК УКРАЇНЦІ ЗРОБИЛИ АМЕРИКУ ВЕЛИЧНОЮ Сьогодні США відзначають 250 років своєї незалежності! Сьогодні США – це головний союзни+9
ЯК УКРАЇНЦІ ЗРОБИЛИ АМЕРИКУ ВЕЛИЧНОЮ Сьогодні США відзначають 250 років своєї незалежності! Сьогодні США – це головний союзник та партнер України. Але насправді українська й американська історії сильно переплетені. Тисячі українців з різних причин мігрували до США та зробили свій внесок у її велич: на полях Другої світової війни та в ІТ-стартапах, здобували олімпійські нагороди та створювали її культуру. Ми підготували матеріал лише про дуже невелику кількість тих українців, які зробили США величними сьогодні.
496
7
ПАНТЕОН У КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКІЙ ЛАВРІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову, згідно з якою Український національний пантеон
ПАНТЕОН У КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКІЙ ЛАВРІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову, згідно з якою Український національний пантеон буде розміщений на території Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». Постанова розроблена Українським інститутом національної памʼяті та є логічним продовженням реалізації проєкту щодо створення Українського національного пантеону. Документ передбачає розробку концепції та структури Пантеону Українським інститутом національної пам’яті; забезпечення науково-методичного супроводу процесу утворення Пантеону та визначення форм меморіалізації; проведення експертних та публічних обговорень із питань, пов’язаних з утворенням та діяльністю Пантеону. Також УІНП спільно з Міністерством закордонних справ України мають забезпечити проведення верифікації борців за незалежність України та інших осіб, які відіграли значну роль у формуванні національної свідомості та ідентичності українців, і членів їхніх сімей, похованих за межами України, щодо яких доцільне здійснення перепоховання на території Пантеону. На Міністерство культури України, до сфери якого належить Національний заповідник «Києво-Печерська лавра», покладено відповідальність за розташування Пантеону з урахуванням обмежень у використанні земельних ділянок, вимог стосовно охорони культурної спадщини та міжнародних зобов’язань України, а також забезпечення організації та проведення архітектурного конкурсу на найкращий архітектурний проект Пантеону за участю представників державних органів, органів місцевого самоврядування, громадськості, міжнародних організацій, релігійних об’єднань та провідних архітекторів, істориків, мистецтвознавців. Створення, облаштування, утримання та забезпечення функціонування Пантеону в складі Національного заповідника «Києво-Печерської лаври» здійснюватиметься за рахунок державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством. Нагадаємо, що Закон «Про Український національний пантеон» ухвалено за основу і в цілому 1 липня 2026 року. Це підсумок тривалого шляху – від ідеї, висловленої понад 30 років тому, до чіткого законодавчого регулювання. Знайомитися з постановою можна за посиланням.
452
8
ЗА НАШУ І ВАШУ СВОБОДУ Вчора на межі Київської, Вінницької та Житомирської областей, а саме на території Ружинської селищної+9
ЗА НАШУ І ВАШУ СВОБОДУ Вчора на межі Київської, Вінницької та Житомирської областей, а саме на території Ружинської селищної громади Бердичівського району Житомирської області, відбулося вшанування пам'яті польських та українських військовослужбовців, які загинули у червні 1920 року, борючись проти більшовиків. Захід був організований Українським інститутом національної пам’яті за участі представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та Посольства Республіки Польща в Україні. Курган полеглим воїнам 1920 року – це місце, яке є не лише військовим похованням, а й символом спільної історії українського та польського народів, яких об’єднало прагнення до свободи, незалежності й права самостійно визначати власне майбутнє. Як зазначив Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, у травні 1920 року польські та українські частини звільнили Київ від росіян. Це було вже третє визволення міста від російської окупації, після якого знову відкрилися страшні наслідки насильства проти цивільного населення. Він також додав, що українські війська знову були змушені відступати, а ці поля стали місцем жорстокої боротьби. Водночас сам відступ був частиною воєнного маневру. «Саме на цих полях полягли воїни, які стримували росіян, даючи змогу решті армії перегрупуватися й зайняти оборонні позиції. Тоді Європі загрожувала мільйонна совєтська армія, однак завдяки опору українських і польських військ стало можливим «чудо над Віслою». Вічна пам’ять усім, хто загинув у боротьбі проти комунізму, нацизму та сьогодні віддає життя за захист Європи», – зазначив Голова УІНП. Вдячні усім, хто долучився до спільного вшанування пам'яті українських і польських воїнів: Послу з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Олександру Александровичу, Посольству Республіки Польща в Україні, Офісу Президента України, керуючому справами Житомирської обласної ради Віктору Назару, заступнику начальника Житомирської обласної військової адміністрації Костянтину Лопушанському, Ружинському селищному голові Людмилі Біляк, начальнику секції цивільно-військового співробітництва 152 окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри Артуру Яценку, а також отцю Андрію, парафіяльному священнику Ружинського благочиння Житомирсько-Овруцької єпархії Православної Церкви України, та отцю Івану, парафіяльному священнику Парафії Успіння Пресвятої Богородиці селища Ружин Житомирського протопресвітерату Української Греко-Католицької Церкви.
598
9
Пам'яті головного сержанта Дмитра Корбутяка (позивний «Батя») Без вагань повернувся до війська, щоб захистити тих, кого любив
Пам'яті головного сержанта Дмитра Корбутяка (позивний «Батя») Без вагань повернувся до війська, щоб захистити тих, кого любив Дмитро народився 18 червня 1983 року в Чернівцях. Після школи вступив до вищого професійного художнього училища №5, однак навчання не завершив, бо його призвали до війська. Строкову службу проходив кінологом в 31-му Чернівецькому прикордонному загоні імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича. Після демобілізації, підписав контракт з Держприкордонслужбою до 2008 року. Після звільнення зі служби отримав вищу освіту в Міжнародній академії управління персоналом. З початком повномасштабного вторгнення Дмитро повернувся до Держприкордонслужби. Воював в складі 31-го, а згодом 7-го загонів та комендатурі швидкого реагування. Виконував бойові задачі на Донеччині. Загинув 4 травня 2023 року через отримані кількома дня раніше поранення при виконанні бойового завдання в районі Бахмута. Похований на Алеї Слави Чернівців. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Тетяна Тиндик Фото з родинного архіву За матеріалами: Книга пам'яті органів системи МВС, Молодий буковинець, Шпальта, Чернівецька обласна рада, СvNews.cv.ua Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
295
10
Пам’яті Героя України Максима Отінова (позивний «Тор») Називав службу в ЗСУ найкращою роботою в світі Максим народився 22 чер
Пам’яті Героя України Максима Отінова (позивний «Тор») Називав службу в ЗСУ найкращою роботою в світі Максим народився 22 червня 1990 року у Волочиську на Хмельниччині. Після школи закінчив промислово-аграрний професійний ліцей, де здобув фах столяра. Після навчання проходив строкову службу у 8-му окремому полку Сил спеціальних операцій. Після демобілізації разом з батьком займались ремонтами квартир. Захоплювався баскетболом та мотоспортом. Після початку повномасштабного вторгнення долучився до тероборони, а згодом потрапив до 65-ї окремої механізованої бригади. Командував протитанковим взводом, а згодом очолив роту. Воював на Запорізькому напрямку. Максим Отінов загинув 23 березня 2024 року під час виконання бойового завдання. Посмертно Отінов удостоєний звання Героя України. Вічна пам’ять та слава Герою! Ірина Чириця Фото: Волочиська міська рада, 65-та окрема механізована бригада та з родинного архіву Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
336
11
Пам’яті Героя України Івана Банка (позивний «Банкір») Став на захист України навесні 2014 року та віддав життя під час визвол
Пам’яті Героя України Івана Банка (позивний «Банкір») Став на захист України навесні 2014 року та віддав життя під час визволення Херсонщини у вересні 2022 року Іван народився 21 червня 1986 року в селі Вільний Степ на Полтавщині. Після школи пішов на строкову службу в ЗСУ. Згодом підписав контракт, щоб продовжити службу. Більша частина його служби пов'язана з 95-ю окремою десантно-штурмовою бригадою. Був в складі миротворчої місії на Балканах. Паралельно з військовою службою отримав вищу освіту. З 2014 року брав участь в АТО. Учасник оборони Донецького аеропорту, також виконував бойові завдання на Авдіївському напрямку. У 2018 році звільнився з служби. Був нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Працював в аграрному секторі в Полтаві та Рівному. З початком повномашстабного вторгнення повернувся в 95-у ОДШБ. Учасник оборони Києва. З квітня 2022 року продовжив службу в розвідці у 46-ї окремої аеромобільної бригади. Виконував бойові завдання на Херсонщині. Загинув 12 вересня 2022 внаслідок поранення отриманого днем раніше, під час виконання бойових завдань в районі Білогорівки Херсонської області. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІ ступеня та присвоєно звання Героя України. Антон Печерський Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
362
12
ЗАКОН ПРО УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПАНТЕОН – ПРОГОЛОСОВАНО Сьогодні, 1 липня, Верховна Рада ухвалила за основу і в цілому зак
ЗАКОН ПРО УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПАНТЕОН – ПРОГОЛОСОВАНО Сьогодні, 1 липня, Верховна Рада ухвалила за основу і в цілому законопроєкт №15360 «Про Український національний пантеон», який був внесений до Парламенту Президентом України Володимиром Зеленським на День Конституції України. Законопроект підтримало 287 Народних депутатів України! Очікуємо на підписання Президентом України. Це підсумок тривалого шляху – від ідеї, висловленої понад 30 років тому, до чіткого законодавчого регулювання. Український інститут національної пам'яті був безпосередньо долучений до розробки цього законопроєкту: фахівці Інституту напрацьовували його ключові сенси, загальні наради з депутатським корпусом Голова Інституту Олександр Алфьоров проводив у приміщенні УІНПу, та спільно з Микитою Потураєвим та Володимиром В'ятровичем презентував в Офісі Президента. Провідну роль у просуванні законопроєкту відіграла команда Президента – зокрема керівник Офісу Президента Кирило Буданов та заступниця керівника Офісу Президента Ірина Верещук, які забезпечили підтримку ініціативи на найвищому рівні. Напередодні на засіданні Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики законопроєкт підтримали одноголосно, а доповідали на пленарному засіданні Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук, представниця Президента України у Верховній Раді, народна депутатка Галина Михайлюк, Голова Комітету Микита Потураєв, народні депутати України: Володимир В'ятрович, Іван Крулько, Юрій Павленко, Євгенія Кравчук, Ярослав Юрчишин, Павло Бакунець, Олександр Юрченко та Ігор Гузь. Інститутом вже внесено на розгляд Уряду постанову “Про утворення Українського національного пантеону”, яка зокрема передбачає розробку концепції функціонування та структури Пантеону; забезпеченння науково-методичного супроводу процесу утворення Пантеону та визначення форм меморіалізації та забезпечення проведення експертних та публічних обговорень з питань, пов’язаних з утворенням та діяльністю Пантеону. Закон визначає, що Пантеон стане загальнонаціональним місцем пам'яті у Києві, де будуть вшановані найвидатніші постаті української історії – від часів Русі до сьогодення. Документ встановлює прозору й виважену процедуру визначення тих, хто буде там перепохований. Щиро дякуємо всім, хто на різних етапах долучався до цього процесу: Офісу Президента України, Верховній Раді України, зокрема Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики та всьому депутатському корпусу, всім науковцям, які здійснювали експертизу законопроєкту та всім хто підтримував. Попереду – конкурс на створення Пантеону та подальша робота над утіленням задуму в життя. УІНП продовжує бути в центрі цього процесу. Щиро вітаємо ВСІХ УКРАЇНЦІВ з цим історичним рішенням! СЛАВА УКРАЇНІ!
450
13
Пам’яті розвідника Святослава Сойка (позивний «Француз») Мріяв розвивати гірський туризм в рідному Закарпатті Святослав народ
Пам’яті розвідника Святослава Сойка (позивний «Француз») Мріяв розвивати гірський туризм в рідному Закарпатті Святослав народився 24 січня 1990 року в населеному пункті Мис Шмідта в Чукотському автономномному окрузі Росії, в родині військового. Дитинство минуло на Закарпатті. Після навчання в ліцеї студіював політологію в Ужгородському національному університеті. Отримавши диплом бакалавра, відправився служити у Французький легіон. З дитинства обожнював гірські походи. Мріяв розвивати гірський туризм на Закарпатті для чого навчався в Грузії та Киргизстані. Саме там його застало повномасштабне вторгнення. Прибув в Україну за два дні і зразу долучився до 128-ї гірсько-штурмової бригади. Виконував розвідувальні завдання на Запоріжчині, зокрема брав в полон російських офіцерів. Загинув 24 березня 2022 року Святослав Сойко біля села Мирне на Запоріжчині внаслідок артилерійського обстрілу. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Слава Захисникові! За матеріалами: ГУР МО, Закарпаття онлайн, Суспільне Ужгород Фото: Закарпаття онлайн та Суспільне Ужгород Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
453
14
УКРАЇНСЬКІ НАЦІОНАЛЬНІ ЗБОРИ ПРОГОЛОСИЛИ У ЛЬВОВІ АКТ ПРО ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ Початок Другої світової війни, на д
УКРАЇНСЬКІ НАЦІОНАЛЬНІ ЗБОРИ ПРОГОЛОСИЛИ У ЛЬВОВІ АКТ ПРО ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ Початок Другої світової війни, на думку учасників українського визвольного руху, давав шанс реалізувати головне стратегічне завдання – здобути власну державу, відновити незалежність України. Яким чином цього досягти? У поглядах на це у вересні 1940 року Організація українських націоналістів розкололася. Прихильники Андрія Мельника розраховували на допомогу в цьому питанні Німеччини. Молоді ж радикали під проводом Степана Бандери планували збройне повстання власними силами на здобуття самостійної України, чий статус Третій Рейх мав просто визнати як факт. 29 червня 1941-го, щойно почалася німецько-радянська війна, частини Червоної армії та внутрішніх військ НКВС залишили Львів. А вже о 4.30 ранку наступного дня до міста увійшов батальйон «Нахтігаль» – північна група «Дружини українських націоналістів», створена після перемовин ОУН з Абвером, що налічувала 330 бійців на чолі з Романом Шухевичем. Ще за кілька годин у Львів увійшла похідна група ОУН бандерівців на чолі з Ярославом Стецьком. Йому Український національний комітет надав повноваження проголосити незалежність України. О 18.00 у будинку місцевої «Просвіти» на площі Ринок розпочалися Українські національні збори, на яких були присутні понад 100 делегатів з усієї України. Від митрополита Андрія Шептицького був делегований Йосип Сліпий. Збори проголосили відновлення Української держави: «Волею Українського Народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України». Також оголосили про створення тимчасового уряду – Українського державного правління, яке очолив той-таки Ярослав Стецько. Бандерівці захопили ключові об’єкти міста та розпочали розбудову Української національно-революційної армії (УНРА). До кінця липня ОУН встановила українську владу у 187 із 200 районів Західної України, у 26 районах Правобережної України, відкрила обласні управління в Тернополі, Львові, Рівному, Дрогобичі, Станіславі (Івано-Франківську), Луцьку. Для німецьких окупантів це виявилося несподіванкою. У плани гітлерівців існування незалежної України не входило. Вони затримали Степана Бандеру та Ярослава Стецька. Два місяці гітлерівці тиснули на українських лідерів, аби ті відкликали Акт 30 червня. Коли ж ті відмовилися, розгорнули масові арешти – за ґратами опинилися півтори тисячі оунівців. На початку жовтня 1941 року Провід ОУН(б) постановив перейти в підпілля й взятися за відновлення організаційної мережі. Заарештованого Бандеру заступив Микола Лебедь. Націоналісти почали готуватися до майбутнього силового протистояння з Третім Рейхом.
745
15
Пам’яті кіборга-десантника Віталія Шубеляка Захищав ДАП і мріяв долучитися до Французького легіону Віталій народився 2 серпня
Пам’яті кіборга-десантника Віталія Шубеляка Захищав ДАП і мріяв долучитися до Французького легіону Віталій народився 2 серпня 1990 року у Самборі на Львівщині. Після школи вивчав програмування у Самбірському фаховому коледжі економіки та інформаційних технологій. Продовжив навчання на заочному відділені Тернопільського фінансово-економічного інституту. Паралельно з цим чоловік підписав контракт зі Збройними силами. Служив до 2013 року в десантних військах на Львівщині. Після контракту пів року працював у приватному бізнесі, а потім у 2014 році мобілзований для участі в АТО. В складі 80-ї десантно-штурмової бригади брав участь в обороні Донецького аеропорту. Був нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Після демобілізації у 2015 році хотів вступити до Французького легіону, однак ці плани не здійснились. Віталій знайшов себе в цивільному житті та працював у приватному бізнесі. З початком повномасштабного вторгнення повернувся до 80-ї десантно-штурмової бригади. Брав участь в боях на Донеччині. Загинув 20 червня 2022 року. біля села Богородичне на Донеччині. Похований у рідному Самборі. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІ ступеня. Честь і слава Герою! Валентина Кащенко Фото надані Марією Шубеляк Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
339
16
ІСТОРИЧНІ РІШЕННЯ В ДЕНЬ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ 28 червня з нагоди Дня Конституції України Президент України Володимир Зеленськи+3
ІСТОРИЧНІ РІШЕННЯ В ДЕНЬ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ 28 червня з нагоди Дня Конституції України Президент України Володимир Зеленський у Києво-Печерській взяв участь у відкритті памʼятного знаку гетьману України Івану Мазепі. Автори погруддя – Борис Крилов та Олесь Сидорук, архітектор Віктор Юрків, історичними консультантами виступили д-р Ольга Ковалевська та Голова українського інституту національної памʼяті, кандидат історичних наук Олександр Алфьоров. У своїй промові з нагоди відкриття памʼятного знаку Президент України Володимир Зеленський зазначив: «Сьогодні ми виправляємо ще одну історичну несправедливість. Відтепер тут, у Києво-Печерській Лаврі, абсолютно по праву стоятиме погруддя великого українця та покровителя Лаври – Івана Мазепи». За словами Президента, масштаб постаті Мазепи заслуговує на те, щоб у Києві на його честь був споруджений повноцінний памʼятник. І для цього існує символічне місце – на бульварі Тараса Шевченка, де у грудні 2013 року під час Революції Гідності повалили пам'ятник Леніну, – де Ленін впав –там міцно стоятиме Мазепа, – наголосив Президент. Крім того, Володимир Зеленський оголосив про підписання Указу про підготовку до відзначення 1000-річчя Києво-Печерської лаври, яке відбудеться у 2051 році та заснування «Ордену Європи» для іноземців, що допомагають Україні. Крім того, Президент повідомив про подання до Верховної Ради України законопроєкту «Про Національний пантеон». Документ уже зареєстровано у парламенті – 30 червня його розгляне профільний комітет. Ухвалення закону стане важливим кроком до увічнення пам'яті видатних українців на державному рівні. «Над перепохованнями для Пантеону ми з МЗС, за дорученням Президента, працювали ще до офіційного оголошення. Для Українського інституту національної пам'яті це не просто виконання завдання, а місія. Мазепа – один із тих, хто обов'язково має бути в Пантеоні, і відкриття погруддя в Лаврі – це не лише відновлення справедливості, а сигнал: ми повертаємо нашу тисячолітню історію туди, де їй і місце», – зазначив голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров. Фото Офіс Президента України
487
17
Пам’яті майстер-сержанта Олександра Яценка (позивний «Яцик») «Воїн із посмішкою», який став на захист України у найважчий час
Пам’яті майстер-сержанта Олександра Яценка (позивний «Яцик») «Воїн із посмішкою», який став на захист України у найважчий час Олександр народився 7 жовтня 1980 року в селі Велика Глумча на Житомирщині. Дитинство минуло на Харківщині. Після школи навчався в машинобудівному технікумі, а згодом в Харківському інституті фінансів. Значну частину життя працював на "Турбоатомі", де пройшов шлях від учня токаря до начальника дільниці гідротурбінного цеху. Активно займався спортом та цікавився автомобілями та мотоциклами. Брав участь в антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на сході України. Після початку повномасштабного вторгнення долучився до 113-ї бригади ТрО. 20 липня 2025 року 44-річний майстер-сержант Олександр Яценко загинув у бою поблизу села Вовчанські Хутори Харківської області. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Вічна пам’ять Захисникові! Валерія Фургалець Фото з сімейного архіву Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
379
18
Пам’яті журналіста, десантника Юрія Лелявського Завжди працював на передньому краї, висвітлюючи хід бойових дій Народився 20
Пам’яті журналіста, десантника Юрія Лелявського Завжди працював на передньому краї, висвітлюючи хід бойових дій Народився 20 липня 1973 року. Працював журналістом у різних виданнях та загальнонаціональних телеканалах. Під час АТО готував репортажі з зони бойових дій. Двічі потрапляв в полон до росіян. Після полону, вирішив пов'язати життя з військовою службою. Служив прес-офіцером в 10-й гірсько-штурмовій та 80-й десантно-штурмовій бригадах. Загинув 28 вересня 2022 при виконанні бойового завдання. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Честь і пам'ять! Володимир Поліщук, Леонід Матюхін Фото: Фейсбук-сторінка Командування Десантно-штурмових військ ЗС України Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
430
19
У КИЄВІ ВИСАДИЛИ ПЛАТАН НА ЧЕСТЬ ІВАНА ПАВЛА ІІ 25 червня на подвір’ї Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ в Києві+3
У КИЄВІ ВИСАДИЛИ ПЛАТАН НА ЧЕСТЬ ІВАНА ПАВЛА ІІ 25 червня на подвір’ї Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ в Києві висадили Алею іменних платанів, яка має стати новим символічним простором пам’яті, вдячності та духовної спадщини. До висадки дерев долучилися Голова Українського інституту національної памʼяті Олександр Алфьоров, Консул Республіки Польща в Києві Павел Овад та Віцеконсул Республіки Польща в Києві Анна Бабяк-Овад, владика Йосиф Мілян, Протосинкел Київської Архиєпархії, представники духовенства та громадськості. На Алеї були висаджені платани на честь Папи Венедикта XVI, Папи Франциска, Папи Лева XIV, Блаженнішого Патріарха Святослава Шевчука, Блаженнішого Любомира Гузара, Блаженнішого Мирослава Івана Любачівського, Патріарха Йосифа Сліпого, митрополита Андрея Шептицького, блаженного священномученика Омеляна Ковча, отця Тита Войнаровського та інших визначних постатей, які своїм життям і служінням творили духовну історію України. Особливим моментом стало висадження платана на честь святого Папи Івана Павла ІІ – з нагоди 25-річчя його Апостольського візиту в Україну. Дерево стало знаком вдячної пам’яті про великого Паломника миру, який підтримував Україну, відстоював людську гідність та закликав до єдності народів. Його формула примирення “Пробачаємо і просимо пробачення” досі є актуальною і важливою в стосунках наших двох народів – польського і українського. І нам ще належить втілити у життя його духовний заповіт.
514
20
Пам’яті командира екіпажу БПЛА Богдана Левуся (позивний «Кулома») «Квіти сплетуться колючою проволкою, стебла перетворяться н
Пам’яті командира екіпажу БПЛА Богдана Левуся (позивний «Кулома») «Квіти сплетуться колючою проволкою, стебла перетворяться на ягозу, маки заплачуть кров'ю, соняшник зимою побачить росу» - незадовго до загибелі Богдан написав свій останній вірш Богдан Левусь закінчив радіоколедж. Рік провчився на філософському факультеті Києво-Могилянської академії, але вирішив отримати більш практичну професію, тому вступив до Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій. Захоплювався фотографією, вів телеграм-канал про сучасну українську музику, писав вірші. В 2025 році добровільно долучився до лав 12-ї бригади НГУ "Азов". Служив командиром екіпажу БПЛА. Виконував бойові завдання на Донеччині. Богдан Левусь загинув 12 квітня 2026 року – на Великдень. Ховали його в день народження батька Дмитра. Відспівували Богдана у Михайлівському золотоверхому соборі, похований військовий на Національному військовому меморіальному кладовищі. Уклін і шана Герою! Фото надані родиною Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
358