Історія та пам'ять

​​27 квітня відзначаємо 170 років з дня народження Отто Ейхельмана, видатного юриста та правника, автора проєкту Конституції УНР. Отто Оттович Ейхельман народився під Петербургом у 1854 році. Його батьки були балтійські німці, які сповідували лютеранство. У 1872 році Ейхельман завершив навчання у Ревельській гімназії (Таллінн, Естонія), а за три роки здобув юридичний ступінь у Дерптському університеті (нині Тартуський університет, Естонія). Після отримання магістерського ступеня перебирається у російський Ярославль, де отримав посаду доцента у Демидівському юридичному ліцеї. У 1880 році захистив дисертацію з права у Київському університеті імені Святого Володимира. А вже за два роки переїздить з Ярославля в Київ, щоб стати завідувачем кафедри історії зарубіжного законодавства на юридичному факультеті університету. Бувши німцем за походженням, Ейхельман у Києві став палким патріотом України та захисником всього українського. Сам Отто Оттович був прихильником «громадівських ідей» Михайла Драгоманова, розглядаючи державу, як «спілку громад». Окрім викладання в Київському університеті, Ейхельман активно брав участь у київському міському самоврядуванню. Між 1898 та 1906 роках був гласним Київської міської думи. У 1905 році Ейхельман очолив юридичний факультет Київському університету, а вже 1908-го став очолив Київський комерційний інститут. Після проголошення Центральної Ради, Ейхельман активно долучився до розбудови молодої української державності. У 1918 році працював у Міністерстві торгівлі та промисловості. Брав участь у розробці економічної угоди між УНР та Німеччиною і Австро-Угорщиною в межах Брест-Литовського мирного договору. Згодом перейшов на роботу у Міністерство закордонних справ УНР, де спершу обіймав посаду товариша (заступника) міністра, а згодом був виконуючим обов’язків очільника МЗС. Після захоплення влади більшовиками, виїхав у Прагу. Там очолював правничий факультет Українського Вільного університету. Також викладав в Українській господарській академії у Подєбрадах та Українському високому педагогічному інституті у Празі. На еміграції створив проєкт Конституції Української Народної Республіки. Свій проєкт засновував на драгоманівських ідеях, тому головними принципами проєкту основного закону УНР Отто Ейхельмана є федералізм та ідея народного суверенітету. Саме вони обмежують парламентський абсолютизм, посилюючи позиції установчої гілки влади через участь народу в референдумах, плебісцитах тощо. Основи цього проєкту Конституції закладено на ґрунті новітнього класичного конституціоналізму, джерелами якого вважались англійська, американська та революційні французькі конституції. Помер Отто Ейхельман у Празі 1943 року.

До дня пам'яті трагедії на Чорнобильській АЕС презентуємо відеопроєкт, який у трьох роликах детально розгляне обставини та наслідки однієї з найбільших техногенних катастроф в історії людства. Третій ролик розповідає про те, як радянська влада намагалась приховати та зацензурити інформацію про катастрофу на Чорнобильській АЕС. Лектор проєкту — директор Галузевого державного архіву Служби Безпеки України Андрій Когут мовою фактів та документів пояснює як і чому відбулось аварія на Чорнобильській АЕС. Відеопроєкт створений спільно Українським інститутом національної пам’яті, Галузевим державним архівом Служби Безпеки України, Національним меморіальним комплексом Героїв Небесної Сотні — Музею Революції Гідності. Над проєктом працювали: Андрій Когут, Віталій Сударкін, Зоя Заблоцька, Тетяна Бойко, Ольга Савенок. У відео використано матеріали книги Збірник документів «Чорнобильське досьє КҐБ. Від будівництва до аварії», Збірник «Чорнобильське досьє КГБ. Суспільні настрої. ЧАЕС у поставарійний період – Збірник документів» / Упорядники: Олег БАЖАН, Андрій КОГУТ, Геннадій БОРЯК, Володимир БІРЧАК та Фотоальбому «Незалежність. Найкращий час». Independence. Prime Time». Електронну версію видань можна завантажити на сайті УІНП.

До дня пам'яті трагедії на Чорнобильській АЕС презентуємо відеопроєкт, який у трьох роликах детально розгляне обставини та наслідки однієї з найбільших техногенних катастроф в історії людства. Другий ролик розповідає про першотравневі демонстрації, які радянська влада попри наявну інформацію про високе радіоактивне забруднення, виводила людей задля підвищення іміджу комуністичної ідеології. Лектор проєкту — директор Галузевого державного архіву Служби Безпеки України Андрій Когут мовою фактів та документів пояснює як і чому відбулось аварія на Чорнобильській АЕС. Відеопроєкт створений спільно Українським інститутом національної пам’яті, Галузевим державним архівом Служби Безпеки України, Національним меморіальним комплексом Героїв Небесної Сотні — Музею Революції Гідності. Над проєктом працювали: Андрій Когут, Віталій Сударкін, Зоя Заблоцька, Тетяна Бойко, Ольга Савенок. У відео використано матеріали книги Збірник документів «Чорнобильське досьє КҐБ. Від будівництва до аварії», Збірник «Чорнобильське досьє КГБ. Суспільні настрої. ЧАЕС у поставарійний період – Збірник документів» / Упорядники: Олег БАЖАН, Андрій КОГУТ, Геннадій БОРЯК, Володимир БІРЧАК та Фотоальбому «Незалежність. Найкращий час». Independence. Prime Time». Фотоматеріали надані Українським національним інформаційним агентством «Укрінформ». Електронну версію видань можна завантажити на сайті УІНП.

До дня пам'яті трагедії на Чорнобильській АЕС презентуємо відеопроєкт, який у трьох роликах детально розгляне обставини та наслідки однієї з найбільших техногенних катастроф в історії людства. Перший ролик розповідає про попередні аварії та зупинки на ЧАЕС, які стались до трагічної катастрофи 26 квітня 1986 року. Лектор проєкту — директор Галузевого державного архіву Служби Безпеки України Андрій Когут мовою фактів та документів пояснює як і чому відбулось аварія на Чорнобильській АЕС. Відеопроєкт створений спільно Українським інститутом національної пам'яті , Галузевим державним архівом Служби Безпеки України, Національним меморіальним комплексом Героїв Небесної Сотні — Музею Революції Гідності, Інформаційно-виставковим центром Музею Майдану Над проєктом працювали: Андрій Когут, Віталій Сударкін, Зоя Заблоцька, Тетяна Бойко, Ольга Савенок. У відео використано матеріали книги Збірник документів «Чорнобильське досьє КҐБ. Від будівництва до аварії» / Упорядники: Олег БАЖАН, Андрій КОГУТ, Геннадій БОРЯК та Фотоальбому «Незалежність. Найкращий час». Independence. Prime Time, Фотоматеріали Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ»

23 квітня відзначаємо Міжнародний день книги та авторського права. Це свято ЮНЕСКО запровадило у 1995 році на честь вшанування двох видатних літераторів – Вільяма Шекспіра та Мігеля де Сервантеса Сааведри. Обоє вони померли 23 квітня 1616 року, щоправда, в різні дні, тому що Англія на той час послуговувалась юліанським календарем, а Іспанія – григоріанським. Так чи інакше, а Міжнародний день книги хороший привід нагадати, що Український інститут національної пам’яті видає чудові історичні наукові та популяризаційні видання. Більшість фізичного накладу ми відправляємо за запитом у бібліотеки, заклади культури та освіти, військові частини тощо. Однак електронні версії усіх видань Інституту завжди є у відкритому доступі на нашому сайті. Тримайте добірки з кількох цікавих та оригінальних видань УІНП.

Продовжуємо нашу рубрику присвячену території РФ історично заселеної українцями. Цього разу розповідаємо про Жовтий Клин – території Поволжя, які освоїли та розбудували українці.

Продовжуємо нашу рубрику присвячену території РФ історично заселені українцями. Цього разу розповідаємо про Сірий Клин – сибірські території, які колонізували та освоїли українці.

🏛18 квітня – Міжнародний день пам’яток і визначних місць. Цей день встановлено Генеральною Асамблеєю ЮНЕСКО у 1983 році. Метою було нагадати громадськості про різноманіття культурної спадщини. Розповісти, що це вразлива спадщина та її необхідно зберегти для наступних поколінь. 😡Російська армія в ході своєї спершу гібридної, а тепер – повномасштабної агресії нищить українські культурну матеріальну спадщину. Щось вона руйнує своїми ракетним та артилерійськими обстрілами, а щось просто викрадає та вивозить з окупованих територій. У каруселі підібрали лише кілька прикладів зруйнованою Росією української культурної спадщини👆.

​​#ЦейДеньВісторіїУкраїни 18 квітня 1854 року народився знаний український етнолог, фольклорист, літературознавець, громадський діяч Микола Федорович Сумцов. Він був надзвичайно продуктивним дослідником, адже за його плечима близько 800 різноманітних наукових праць. Мав енциклопедичний склад розуму та широке коло наукових зацікавленостей. Народився майбутній вчений в Санкт-Петербурзі в сім’ї чиновника, нащадка козацької старшини. Після смерті останнього родина перебралася з російської столиці до Харкова. З цим містом Микола Федорович тісно пов’яже усе своє майбутнє життя. Саме Харкову та Слобідській Україні, їх історії, культурі та етнографії будуть присвячені більшість наукових розвідок вченого. Середню освіту Сумцов здобув у 2-й Харківській гімназії, яку закінчив зі срібною медаллю у 1871 році, а вищу – в Харківському університеті на історико-філологічному факультеті, отримавши золоту медаль за роботу «Очерки истории демонологии». Серед його університетських викладачів були знані постаті, зокрема Олександр Кірпічніков, Марин Дринов та Олександр Потебня. Пізніше Сумцов залишився при Харківському університеті для написання дисертації. У 1881 році він захистить магістерську роботу «О свадебных обрядах, преимущественно русских». Докторську дисертацію, присвячену творчості Лазаря Барановича, захистити не дозволив попечитель університету через звинувачення в «українофільстві» (у тексті праці містилася неприхильна оцінка діяльності московських воєвод в українських землях в другій половині XVII ст.). Тому Сумцову довелося взятися за іншу тему. За дослідження «Хлеб в обрядах и песнях» він здобув науковий ступінь доктора. З 1889 року і до кінця свого життя він перебуває на посаді ординарного професора Харківського університету, стає заслуженим професором історії російської літератури, пізніше деканом історико-філософського факультету. Після подій російської революції Сумцов починає читати університетський курс про народну словесність (фактично – українську літературу) українською мовою, проте після двох семестрів викладання Міністерство народної освіти Російської імперії заборонило цю діяльність, як і можливість відкриття кафедри української історії. Іншою вагомою діяльністю Сумцова стало його активне залучення до створення й діяльності низки вагомих музейних і наукових інституцій Харкова, багато з яких продовжують свою діяльність дотепер і без яких неможливо уявити сучасне культурне життя міста. Він був активним членом Харківського товариства поширення у народі грамотності. Протягом 1897-1919 років очолював Харківське історико-філологічне товариство, котре діяло при університеті. При цьому товаристві він зорганізував етнографічний музей, працюючи його директором з 1904 до 1918 року. Він став фундатором та першим директором Музею Слобідської України імені Григорія Сковороди, сучасного Харківського історичного музею, який наразі має ім’я видатного вченого. Окрім музейної роботи, Микола Федорович був також організатором бібліотечної справи в Харкові. У 1886 році він став одним із засновників Харківської громадської бібліотеки, нинішньої Харківської державної наукової бібліотеки імені Володимира Короленка. Микола Сумцов досліджував давню українську літературу, зокрема спадщину письменників-полемістів: Івана Вишенського, Інокентія Ґізеля, Іоаникія Ґалятовського, Лазаря Барановича. Він є автором наукових розвідок, присвячених творчості Григорія Квітки-Основ’яненка, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Миколи Гоголя. Учнем Сумцова був відомий у майбутньому академік-літературознавець Олександр Білецький. Помер видатний вчений 19 вересня 1922 року в Харкові, де й був похований

Цей день нагадує нам, що кожен та кожна має свій внесок у становленні української національної громадянської ідентичності. 🇺🇦 Сьогодні Всеукраїнський молодіжний центр спільно з Українським інститутом національної пам'яті створили спільний допис, щоб нагадати про початок Антитерористичної операції (АТО), який став символом силі, відваги і єдності українського народу. ✊🏻 Більше ніж просто конфлікт. Це боротьба за нашу ідентичність, за свободу. Кожен момент – це частина нашої колективної пам'яті, яка несе у собі незламну віру в справедливість і свободу. Бути українцем – це не тільки пам'ятати, а й діяти. Важливо, незалежно від віку та соціального статусу, підтримувати ідею, що ми завжди захищатимемо нашу країну і будемо носити у серці пам'ять про героїв та героїнь. 👥 Колективна памʼять - це не тільки про архіви та літописи, а й про боротьбу, яка продовжується і зараз і про недопущення забуття. Гуртуємося разом і продовжимо наш шлях до вільної та незалежної України! #СлаваВоїнам #УкраїнськаІдентичність #АТО