Історія та пам'ять
Офіційний канал Українського інституту національної пам'яті
Больше2 246
Подписчики
-624 часа
+87 дней
+3430 дней
- Подписчики
- Просмотры постов
- ER - коэффициент вовлеченности
Загрузка данных...
Прирост подписчиков
Загрузка данных...
#FightForUkraine
Роман Ткаченко був урбаністом та пам’яткоохоронцем, який опікувався київськими мозаїками. Його стараннями вдалось зберегти чимало пам’яток культури в Києві.
Роман Ткаченко народився 29 липня 2000 року. Виріс на столичному районі Березняки, що на Лівому березі Києва. Після школи, вивчав історію та археологію в Київському університеті імені Бориса Грінченка. Паралельно з навчанням займався історичною реконструкцією та виступав у студентському театрі «Борисфен», окрім того, був активним учасником ініціативи «Україна без сміття». Поєднував навчання з роботою у Музеї «Становлення української нації».
Роман був активним учасником громадського руху збереження пам’яток культури в Києві. Насамперед його цікавило збереження київських мозаїк. Разом з однодумцями Роману вдалось реалізувати відновлення мозаїк Ади Рибачук та Володимира Мельниченка на Київському автовокзалі та мозаїкової композиції на будинку спортивного клубу «Рубін».
Також Роман спільно з ініціативою «Києве, мий» відновив мозаїчне панно авторства Ірини Перово. Окрім того, урбаніст сприяв тому, щоб мозаїкове панно у вітрині магазину «Казка».
З початком повномасштабного вторгнення долучився до Сил оборони України. Служив у 112 бригаді ТРО. Брав участь в обороні Києва. Загинув 31 травня 2022 року в оборонних боях за селище Есхар Харківської області. Поховали Романа на Лісовому цвинтарі Києва. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню.
😢 19❤ 2👍 1
Сьогодні День матері та до цієї нагоди ГО «Об’єднання матерів і дружин Захисників України» створили відеоролик, щоб привернути уваги суспільства до щоденної хвилини мовчання.
«Наразі суспільство не приділяє увагу даному питанню. Не дивлячись на Указ Президента, хвилина мовчання ігноруються в більшості громадах та закладах. Ми не можемо змусити громадян вшановувати пам’ять, але ми можемо нагадати їм НАВІЩО і ЧОМУ під час військових активних дій важливо щоденно приділяти хоча б хвилину свого часу для визнання військових, які пожертвували своїм життям за незалежність України», - йдеться у зверненні матерів.
Нагадаємо, щоденна хвилина мовчання в Україні відбувається о 9:00. Вшануємо пам'ять полеглих захисників, які віддали своє життя за Вільну і Незалежну Україну!
❤ 18👍 11
Друга світова війна тривала шість років.
Перемога над нацизмом була здобута завдяки неймовірної концентрації всіх сил, взаємодопомоги, консолідації та мобілізації суспільства, солідарності народів. Це було повне перелаштування економічного, політичного і соціального життя в інтересах боротьби зі злом.
❤ 23👍 3🔥 2
8 травня в Україні відзначають День пам’яті та примирення.
Цього дня в 1945 році нацистська Німеччина підписала Акт про капітуляцію перед союзниками з Антигітлерівської коаліції: США, Британією, СРСР та Францією. Друга світова війна стала одним з наймасштабніших збройних конфліктів в історії людства: загинуло, за різними оцінками, від 50 до 85 мільйонів людей. Втрати українців у Другій світовій – 5 мільйонів цивільних та 3 мільйони військових.
Нині Україна знову воює з агресором. Російська Федерація, яка поєднала ознаки нацистського та комуністичного тоталітарних режимів, після років гібридної агресії, вдалася до відкритої повномасштабної війни. Наша боротьба, яка триває з 2014-го, неодмінно завершиться перемогою над рашизмом. Адже Україна на противагу Росії втілює цінності свободи, поваги до прав людини та демократії, які стали наріжними для міжнародного порядку після Другої світової війни.
З нагоди Дня пам’яті та примирення презентуємо відеоролик, який руйнує міф радянської та російської пропаганди про «9 травня – День великої перемоги», який інспірував особисто Сталін для підкреслення величі Радянського Союзу, а згодом почав активно експлуатувати режим Леоніда Брежнєва і його наступники. В сучасній Росії це вилилось в культ «побєдобєсія», коли пам’ять про мільйони жертв у наймасштабнішій війні людства підміняється карнавально-буфонадним угаром та погрозами усім цивілізованим державам.
Ролик виготовила студія Prosto production
Над проєктом працювали: Антон Дробович, Зоя Заблоцька, Тетяна Бойко, Вікторія Мізерна, Ірина Полонська, Володимир Тиліщак, Вікторія Яременко.
У відео використано матеріали книги «Війна і міф: невідома Друга світова» за редакцією Володимира В’ятровича, Олександра Зінченка, Максима Майорова.
❤ 18❤🔥 5👍 2🔥 2👎 1🤩 1
2 травня виповнюються десяті роковини трагічних подій в Одесі, коли ціною людських життів було зупинено повзучий наступ “русской весни” та зруйновано імперський міф про те, що "Одесса - русскій город".
Довкола тих подій досі тривають політичні спекуляції, але потрібно пам'ятати, що вони стали кривавим розв'язком провокацій, розгорнутих весною 2014 року проросійськими силами в Одесі.
Пропонуємо вам інформаційні матеріали УІНП, які досить докладно та виважено розповідають про події 2 травня: https://bit.ly/35m6lNF .
Також запрошуємо до перегляду документальних фільмів "2 травня. Без міфів", які зняла “група 2 травня”, що об’єднує незалежних експертів та небайдужих одеситів:
https://youtu.be/dn7opDCmlu4
https://youtu.be/3qDtDZlg3nY
Сайт "групи 2 травня": http://2mayodessa.org/
#Одеса #2травня
2 травня: день, коли одесити зупинили “русскую весну”
2 травня виповнюються шості роковини трагічних подій в Одесі, коли ціною десятків людських життів було зупинено повзучий наступ “русской весни”. Дов...
❤🔥 25👍 5
#ЦейДеньвІсторіїУкраїни
130 років тому 1 травня 1894 року в Умані народився відомий археолог і історик, організатор пам’ятникоохоронної справи Петро Петрович Курінний.
Його батько, Петро Федорович Курінний, був на Уманщині знаною людиною. Син кріпака, він самотужки зумів здобути вищу освіту і стати юристом. Працював приватним повіреним Київської колегії адвокатів, у кооперативній спілці, був попечителем сільської школи.
До археології Петро Курінний-молодший долучився в Уманській чоловічій гімназії, де історію та географію викладав відомий археолог, один із фундаторів музейної справи в Україні Данило Щербаківський. Він організовував розкопки на Уманщині, залучаючи до роботи і гімназистів, і широку громадськість.
Захоплення Курінного історією та археологією продовжилося і в Київському університеті Святого Володимира, куди він вступив на історико-філологічний факультет. У 1915 році його обирають секретарем історико-географічного гуртка при університеті, а через два роки – вченим секретарем Центрального комітету охорони пам'яток старовини і мистецтва в Україні.
Після закінчення університету Петро повертається в Умань, викладає в гімназії, організовує археологічні та етнографічні експедиції, засновує при гімназії Соціально-історичний музей Уманщини, згодом стає завідувачем Історичного музею Уманщини, ініціює заснування Комісії з охорони пам’яток мистецтва й старовини на Уманщині.
У 1924 році Курінний переїхав до Києва, де став директором створеного на території Києво-Печерської лаври Музею культів і побуту, а з 1926 по 1932 він очолював там історико-культурний заповідник «Всеукраїнський музейний городок». Входив до Всеукраїнського археологічного комітету, редагував збірник «Український музей», працював на кафедрі мистецтвознавства при ВУАН.
У 1933-му Курінного заарештовали за сфабрикованими звинуваченнями в «антирадянській діяльності» та п’ять років позбавляють права працювати за фахом. Підробляв, працюючи в геологічних партіях, які досліджували шахтні води Криворіжжя, та економістом-нормувальником у проєктних організаціях трестів «Укрводбуд» та «Укргіпровод». Пізніше влаштувався в Інститут археології АН УРСР.
У 1943 році, не бажаючи вдруге потрапити до рук НКВД, емігрував до Німеччини. З собою вивіз щоденники батька та інші цікаві історичні документи. В Німеччині став одним із організаторів Української вільної академії наук та професором Українського вільного університету в Мюнхені, очолював українську редакцію Інституту з вивчення СРСР, що видавав «Українські збірники».
Він залишив помітний слід в українській археологічній науці. Досліджував пам’ятки трипільської і білогрудівської культур, їхню спорідненість зі скіфами та іншими давніми культурами, давньоруські пам’ятки Києва, зокрема, мозаїки та фрески Михайлівського Золотоверхого собору. До останніх років життя викладав в Українському вільному університеті.
В Україну він так і не повернувся. Похований у Мюнхені. У 2016 року його іменем була названа вулиця в Святошинському районі міста Києва. У 2020 році побачила світ книга «Щоденники українського селянина Петра Федоровича Курінного. 1919 рік» на основі матеріалів родинного архіву, вивезеного сином.
❤ 16👍 1
❤️ 50 років з Дня народження Олекси Гайворонського — історика, телеведучого, фотографа, письменника, одного з провідних популяризаторів історії Криму
У рамках співпраці з Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим ділимося з вами новим матеріалом про Олексу Гайворонського, видатного українського історика.
Олекса Гайворонський народився 30 квітня 1974 року у Бахчисараї. Дитинство та основну частину життя провів саме там. Навчався на історичному факультеті Сімферопольського університету. Після навчання працював у Бахчисарайському заповіднику, писав статті для кримських газет. Згодом став автором передачі на телеканалі ATR “Прогулянки Кримом з Олексою Гайворонським”, присвячених пам’яткам історії та культури Кримського півострова.
Олекса Гайворонський був автором багатьох книг про історію Криму, серед них «Сузір’я Гераїв: короткі біографії кримських ханів”, “Повелителі двох материків” та два томи книг про кримських ханів, за які отримав премію ім. Бекіра Чобан-заде.
Гайворонський досліджував і викладав історію Кримського ханату з точки зору самої держави, а не російських фальсифікацій.
Гайворонський був справжнім патріотом України. Після окупації півострова він відмовився отримувати російське громадянство та свідомо не співпрацював з окупаційними адміністраціями. Проте не міг покинути Крим через глибокий зв’язок з цією землею.
Після окупації Криму, телепередачу Гайворонського закрили, проте він продовжив займатись популяризацією історії Криму. Наприкінці 2015 року історик презентував календар “Ханська Україна”, з фото та історичними нарисами про пам’ятники та пам’ятні місця Кримського ханства. У 2016 вийшла друком збірка його нарисів “Країна Крим. Нариси пам'ятників історії Кримського ханства”. Крім чисельних історичних творів. У2018 “Крим.Реалії” випустили цикл передач з Гайворонським під назвою “Кримське ханство”.
Олекса Гайворонський присвятив своє життя вивченню історії кримських татар та періоду Кримського ханства. 27 вересня 2023 році, після тривалої хвороби, він пішов з життя.
❤ 26👍 4
У рамках нашої рубрики у співпраці з Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим ми підготували для вас матеріал про підняття синьо-жовтих прапорів на кораблях Чорноморського флоту у 1918 році.
Щоб дізнатись більше про цю непересічну подію - гортайте карусель 👉
👍 17❤ 3
27 квітня відзначаємо 170 років з дня народження Отто Ейхельмана, видатного юриста та правника, автора проєкту Конституції УНР.
Отто Оттович Ейхельман народився під Петербургом у 1854 році. Його батьки були балтійські німці, які сповідували лютеранство. У 1872 році Ейхельман завершив навчання у Ревельській гімназії (Таллінн, Естонія), а за три роки здобув юридичний ступінь у Дерптському університеті (нині Тартуський університет, Естонія).
Після отримання магістерського ступеня перебирається у російський Ярославль, де отримав посаду доцента у Демидівському юридичному ліцеї. У 1880 році захистив дисертацію з права у Київському університеті імені Святого Володимира. А вже за два роки переїздить з Ярославля в Київ, щоб стати завідувачем кафедри історії зарубіжного законодавства на юридичному факультеті університету.
Бувши німцем за походженням, Ейхельман у Києві став палким патріотом України та захисником всього українського. Сам Отто Оттович був прихильником «громадівських ідей» Михайла Драгоманова, розглядаючи державу, як «спілку громад».
Окрім викладання в Київському університеті, Ейхельман активно брав участь у київському міському самоврядуванню. Між 1898 та 1906 роках був гласним Київської міської думи. У 1905 році Ейхельман очолив юридичний факультет Київському університету, а вже 1908-го став очолив Київський комерційний інститут.
Після проголошення Центральної Ради, Ейхельман активно долучився до розбудови молодої української державності. У 1918 році працював у Міністерстві торгівлі та промисловості. Брав участь у розробці економічної угоди між УНР та Німеччиною і Австро-Угорщиною в межах Брест-Литовського мирного договору. Згодом перейшов на роботу у Міністерство закордонних справ УНР, де спершу обіймав посаду товариша (заступника) міністра, а згодом був виконуючим обов’язків очільника МЗС.
Після захоплення влади більшовиками, виїхав у Прагу. Там очолював правничий факультет Українського Вільного університету. Також викладав в Українській господарській академії у Подєбрадах та Українському високому педагогічному інституті у Празі.
На еміграції створив проєкт Конституції Української Народної Республіки. Свій проєкт засновував на драгоманівських ідеях, тому головними принципами проєкту основного закону УНР Отто Ейхельмана є федералізм та ідея народного суверенітету. Саме вони обмежують парламентський абсолютизм, посилюючи позиції установчої гілки влади через участь народу в референдумах, плебісцитах тощо. Основи цього проєкту Конституції закладено на ґрунті новітнього класичного конституціоналізму, джерелами якого вважались англійська, американська та революційні французькі конституції.
Помер Отто Ейхельман у Празі 1943 року.
❤ 23👍 3
До дня пам'яті трагедії на Чорнобильській АЕС презентуємо відеопроєкт, який у трьох роликах детально розгляне обставини та наслідки однієї з найбільших техногенних катастроф в історії людства.
Третій ролик розповідає про те, як радянська влада намагалась приховати та зацензурити інформацію про катастрофу на Чорнобильській АЕС.
Лектор проєкту — директор Галузевого державного архіву Служби Безпеки України Андрій Когут мовою фактів та документів пояснює як і чому відбулось аварія на Чорнобильській АЕС.
Відеопроєкт створений спільно Українським інститутом національної пам’яті, Галузевим державним архівом Служби Безпеки України, Національним меморіальним комплексом Героїв Небесної Сотні — Музею Революції Гідності.
Над проєктом працювали: Андрій Когут, Віталій Сударкін, Зоя Заблоцька, Тетяна Бойко, Ольга Савенок.
У відео використано матеріали книги Збірник документів «Чорнобильське досьє КҐБ. Від будівництва до аварії», Збірник «Чорнобильське досьє КГБ. Суспільні настрої. ЧАЕС у поставарійний період – Збірник документів» / Упорядники: Олег БАЖАН, Андрій КОГУТ, Геннадій БОРЯК, Володимир БІРЧАК та Фотоальбому «Незалежність. Найкращий час». Independence. Prime Time».
Електронну версію видань можна завантажити на сайті УІНП.
❤ 16👍 5