Нотатки орієнталіста. Orientalist notes

Колоніальний тягар, сучасна політика й поліровані зуби кашалота у традиційній культурі маорі: 📌«Як спокутувати колоніальні злочини у Тихому океані? Успішний досвід Нової Зеландії». Кілька тез з нової статті в The Economist, яка вчергове нагадує про те, що концепція осмислення спадщини невіддільна від нашого сьогодення: ✍️Британія сьогодні намагається будувати більш глибокі торгівельні та безпекові зв’язки в Індійсько-Тихоокеанському регіоні. Але цього не вдасться зробити без переосмислення впливу, який має колоніальне минуле на перспективи цієї співпраці. Теж стосується і Японії: на політичному іміджі цієї країни досі висить неподоланий тягар злочинів 1937-1945 років. Розв’язання цих питань у нинішній час допомагають успішній дипломатії, адже будувати сталі проєкти в регіоні неможливо без переосмислення колишніми імперіями власного колоніального досвіду. Цей крок дає тверду моральну основу протистояти новій імперській політиці Китаю, який використовує антиколоніальні настрої в регіоні; У південній частині Тихого океану, де «білі колонії» Британії самі ставали колонізаторами, минуле також перетворилось на «політичне мінне поле». Але у цій історії Нова Зеландія є позитивним прикладом, адже країна з початку 2000-х переосмислює трагедії, оминаючи політичних перформансів чи нещирої театральності, а демонструє реальну готовність почути жертв; Вибачення мають бути конкретними і відповідати чутливості жертви. Це етичний крок до визнання того, що певні (жахливі, злочинні – авт.) речі відбувались в минулому… але у майбутньому вони не повторяться. Коли держави вибачаються, вони більше думають про відкриття майбутнього, ніж про закриття минулого (с); Новозеландським політикам у примиренні з корінними жителями допомагають «табуа» - поліровані зуби кашалота, які у південно-тихоокеанської традиції символізують спокуту. Політики Нової Зеландії останні роки використовують їх в якості подарунку під час традиційного ритуалу вибачення перед племенами маорі, що постраждали в результаті колоніалізму. #текст #колоніалізм #стаття

Дощова погода – найкращий час для марокканського сніданку: ✍️«Сфендж», або ж «сафандж» (букв. «губка») – популярні «марокканські», або ж «магрибські пончики». Їх обсмажують в маслі та подають до кави або чаю. Найчастіше, сфендж купують у вуличних торговців, які нанизують їх на пальмову гілку та поливають медом. За поширеною версією, страва з’явилась в мавританській Іспанії, але завдяки берберам та сефардам поширилась Близьким Сходом. 📷«Вуличний продавець пончиків сфендж», від Гаррісона Формана (1904-1978), відомого американського фотографа, журналіста та письменника. #фото #їжа #кава #чай #Марокко

І знову кілька слів про #прикладна_орієнталістика, експертність та різну природу знань про «Схід»: ✍️Зараз чути багато аналітики з приводу річниці війни в Іраку. В американському (і не лише) суспільстві обговорюють довготривалі наслідки повалення режиму Садама Хусейна, а також рівень успішності\доцільності політики на Близькому Сході. У питанні про головні прорахунки адміністрації Буша в Іраку 2003 р. досить часто звучить фраза про «фатальність рішень, прийнятих американцями через нерозуміння локальних контекстів та реалій Близького Сходу» (с). Під «фатальними рішеннями» мають на увазі ліквідацію партії Баас та розпуск іракської армії, досвідчені й озброєні кадри якої поповнили ряди більш радикальних рухів. Вислови про «нерозуміння локальних контекстів» привернули мою увагу, адже добре відомо, що Пол Бремер (голова коаліційної адміністрації в Іраку) у своїх рішеннях спирався на аналітику Раяна Крокера (1949 р. н.), відомого американського арабіста, експерта з питань Близького Сходу та досвідченого дипломата, якого Дж. Буш називав «американським Лоуренсом Аравійським». Крокер, м’яко кажучи, був «занурений у локальні контексти»: в юності жив у Марокко та Туреччині, блискуче оволодів перською та арабською мовами. Згодом працював на різних рівнях дипломатичної служби в Ірані, Катарі, Сирії, Афганістані, Тунісі. Добре проявив себе як посол США в Лівані (1990-1993) та Кувейті (1994-1997). Напередодні війни в Іраку саме він очолював аналітичну групу Держдепартаменту, яка представила звіт «Майбутнє Іраку» (Future of Iraq), рекомендуючи першочергово демонтувати політичну й військову систему в цій країні (на цей звіт посилаються тут): https://nsarchive2.gwu.edu/NSAEBB/NSAEBB198/index.htm Цей випадок мимоволі викликає асоціації з появою відомої праці «Хризантема і меч» (1946), американської дослідниці, антрополога й ентнопсихолога Рут Бенедикт (1887-1948). В часи Другої світової їй доручили зробити глибинний аналіз японської культури та сприйняття у ній влади, зокрема імператорської. Довгий час цей аналітичний звіт (на основі якого пізніше постала книга) вважався прекрасною витримкою з етнопсихології японців, а застосування її висновків «командою» Дугласа Макартура в облаштуванні повоєнної Японії був високо оцінений. Сьогодні «Хризантему і меч» критично переосмислюють, адже Рут Бенедикт «не була достатньо занурена в локальні контексти», на відміну від Раяна Крокера. Вона ніколи не була в Японії. Свої висновки про ментальність цього народу вона брала з японської літератури та європейських тревелогів. А ще – із розмов з Робертом Хасімою, американцем японського походження, який скоріше ділився своїми уявленнями про далеку батьківщину, ніж допомагав розуміти глибину культури її народу. Природа знань Раяна Крокера та Рут Бенедикт відрізнялась хоча б у тому, що дипломат і антрополог по іншому сприймають «Схід» та його мешканців. #текст #роздуми #Ірак #Японія

🗺️У яких країнах немає посла України? На сьогоднішній день ще немає посла в 106 країнах світу: ✍️Південна Америка: Болівія, Бразилія, Еквадор, Колумбія, Парагвай, Чилі, Уругвай; ✍️З Сирією та Північною Кореєю відносини розірвані через підтримку агресії росії; ✍️Близький Схід: Ірак, Іран, Ліван, Оман; ✍️Країни Азії та Океанії: Афганістан, Бангладеш, Ємен, Індія, Казахстан, Китай, Малайзія, Мальдіви, Таїланд, Філіппіни, Шрі-Ланка (в Китай та Індію вже запропоновані кандидатури); ✍️Найгірша картина в країнах Африки: Алжир, Ангола, Бенін, Буркіна-Фасо, Бурунді, Габон, Гамбія, Гана, Демократична республіка Конго, Джибуті, Екваторіальна Гвінея, Еритрея, Ефіопія, Замбія, Зімбабве, Кабо-Верде, Камерун Коморські острови, Кот-д’Івуар, Лесото, Маврикій, Мавританія, Мадагаскар, Малаві, Малі, Намібія, Нігер, Південний Судан, Сан-Томе та Принсіпі, Сейшельські Острови, Сомалі, Сьєрра-Леоне, Того, Уганда, ЦАР, Чад, Сьєрра-Леоне; 📌Джерело #карта #дипломатія

✍На виставці «MIRAS. Спадщина» експонується кримськотатарський рукопис з колекції НБ ім. В. Вернадськго. Це тлумачення до Корану, авторства вченого Абдаллага аль-Байдауві, переписаний в 1823 р. муллою Ахмадом Барі Ефенді в «медресе Менглі Ґерая» (Зинджирли-медресе, в Салачику). Однією з особливостей рукопису є те, що на його останньому аркуші переписувач залишив додаткові нотатки з переліком книжок, імовірно, переданих йому на зберігання, а також дати народження членів власної родини: Гані (рабі-аль ахір 1263) [березень 1847 р.]; Аміни (11 рамадана 1266) [21 липня 1850 р.]; Аїши (16 рабі аль-ауваль 1269) [28 грудня 1852 р.]; Ахмада (21 шабана 1270) [21 травня 1854 р.]. Про цей та інші предмети, що відображають матеріальний бік сакрального світу кримських татар, написав кілька слів з нагоди Рамадану: https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0Pa84gwwh38yLJ9Cjo3i4MEE7i4o7dW17mAuLXPjwa4QffyXBhtDhRnS5j48ZjotPl&id=442617565773530 #текст #музей #MIRAS #Крим #кримські_татари #Україна

Гра в монополію переросла в битву, з використанням самурайського меча. Двох постраждалих доставили до лікарні в Брюселі. Завжди з підозрою ставився до «Монополії». Мабуть не дарма… #новини https://news.sky.com/story/brussels-monopoly-game-row-ends-in-samurai-swordfight-with-man-said-to-be-fighting-for-his-life-12850468

Ранкова кава: 🖼️«Шатро бедуїнів», від Фаїка Хасана (1914-1992), впливового іракського художника й скульптора, який захоплювався європейським імпресіонізмом та кубізмом, а також цінував особисту свободу й традиційний спосіб життя бедуїнів. #мистецтво #кава #Ірак #бедуїни

🖼️Поєднання традицій «ніхонґа» та імпресіонізму, у творчості Хірамацу Рейдзі. Художник народився у 1941 р. в Токіо. Почав працювати у стилі ніхонґа після знайомства з творчістю Кавабати Рюші. ✍️Поїздка до Парижу 1994 р. змінила життя й творчість Хірамацу Рейдзі. Тут він вперше побачив «Водяні лілії» Клода Моне, які вразили пристрастю до японського мистецтва, ідеєю поєднання різних технік та поглядів на світ. Рейдзі відправився у «паломництво» по слідах Моне, розпочавши з ним діалог через свої роботи (картини, відтиски, розписані ширми). Осмислення власної творчості через роботи «західних» митців, захоплених японізмами - поширений сюжет у біографії японських митців ХХ ст. Едвард Саїд писав, що європейці використовували образ «Сходу» в якості «дзеркала», у якому прагнули відобразити чи побачити власні риси, нерідко гіперболізовані чи символічні. Що ж, перефразовуючи класика, якщо довго вдивлятись у «дзеркало», з іншого боку тебе теж помітять… #мистецтво #Японія

📕Ну, і власне фрагмент зі «Шлях під сонцем» (1929), Олександра Мар’ямова (1909-1972), талановитого українського письменника й репортера, що передає його враження від подорожі в Іран: ✍️«Перські жінки знімають свої важкі укривала-чадури, а тут, на п’ятьох окремих нарисах-фотах, - лише спроба подати країну без тяжкого і зайвого «чадура» навіяної Заходом екзотики… Район брами Гомрук – найулюбленіше місце Нейматулли. Брама сяє сліпучою синьо-жовтою дрібною мозаїкою струнких колонок і веж. Тиша. Від брами починається плин широкої дороги, й обабіч сплять каравани верблюдів, що привезли крам на базар. Погоничі караванів сидять по подорожніх чайханах й мовчки дрібно ковтають чай, зберігаючи при цьому непохитну повагу, й неодмінно тримають у руках квітку троянди. Грамофон грає «східну» платівку берлінського виробу. Говорячи, перси затягають останні склади слів. Рзмова триває водночас у кількох кутках кімнати, над кількома десятками склянок чаю. Перси підводяться виходять до караван-сарая, що тут же на дворі чайхани, потім вони вертаються до чаю; на дворі панують величезні верблюжі очі й паки краму, незрівняного краму з усіх усюд Середньої Азії…». #текст #репортаж #Іран #Персія #Україна #чай

Цікава подія для тих, хто любить подорожні репортажі та їх неповторний суб’єктивний стиль: ✍️Обговорення збірки «Шлях під сонцем. Репортаж 20-х років», що вийшла у видавництві «Темпора» у 2021 р. Історія про п’ять подорожніх репортажів шести українських письменників: Дмитра Бузько, Гео Шкурпія, Олександра Мар’ямова, Миколи Трублаїні, Валер’яна Поліщука та Сави Голованівського. 📌Спеціальна гостя: Ярина Цимбал, літературознавиця, упорядниця й редакторка серії «Наші 20-ті». Деталі події за посиланням. #анонс #музей

✍️«Після розпаду Союзу татари повертались поступово додому і просто у полях траси облаштовували собі будиночки – без світла й води, ставили бензинові генератори, робили свердловини. Вдень їх ганяли, тому вони приїжджали вночі – вимикали габаритні вогні, з’їжджали з траси і розвантажували в темряві фури з цеглою, а вранці міліція бачила вже збудовані будиночки…». 📷Повсякдення кримських татар у середині 2000-х. Серія фото від Геннадія Мінченко, зроблених в Бахчисараї та на південному березі Криму. #фото #кримські_татари #Крим #Україна https://reporters.media/kyrymlylar-zavzhdy-povertayut-svoye/?fbclid=IwAR3iUJOzkfv2S2TWMT064zAGm5UT90wcnBe1mGTa53i432NwJcqD5FtHtIU

Настрій для дощового недільного дня: 📷"Кав'ярня в районі Бейоглу" (1958), від Ара Ґюлера (1928-2018), знаменитого "Ока Стамбулу". #фото #Стамбул #Туреччина #кава #чай

«Разве я русский? Я наполовину украинец, и наполовину татарин!». Історія про ідентичність у часи Української революції та імперський світогляд. 📝У 1919 р. на шляху до Парижа помер Михайло Туган-Барановський (1865-1919), відомий український економіст, міністр економіки УНР (1917-1918) та один з фундаторів Академії Наук. Його мати походила з української шляхти Полтавщини, в той час як батько був з роду польсько-литовських татар: далекий нащадок перекопського татарина Туган Мірзи з шанованого роду Баринів, який знайшов новий дім у Великому князівстві Литовському. Досить симптоматично виглядає некролог про Михайла Туган-Барановського, опублікований у одеській імперській газеті «Росіянин» (січень, 1919). Автором статті був Александр Білімович (1878-1963), російський економіст, випускник та проф. Київського університету св. Володимира, а також монархіст-денікінець і шовініст (близький приятель В. Шульгіна та член «Киевского клуба русских националистов»). Білімович відзначив ґрунтовність наукових досягнень «…одного из наиболее крупных представителей русской экономической мысли». Водночас, поруч з чеснотами науковця, він відмітив дві «прикрі риси» Туган-Барановського: прихильність до ідей соціалізму в економіці та небажання ідентифікувати себе росіянином… Білімович написав, що покійний був справжнім «дитям руської культури»: «…никогда и нигде не заикавшийся об украинстве, М. И. Туган-Барановский… когда в Великоросии стало плохо, сразу становится ярым украинцем…». Також, він з сумом відзначає, що один з учнів і шанувальників Тунаг-Барановського «…со смущением и грустью передал мне весной прошлого года его слова: «разве я русский? Я наполовину украинец, и наполовину татарин!». Все ж, у кінця росіянин поблажливо уточнює, що це «…не существенные грустные черты на челе все-таки большого русского человека». Цей некролог - гарний приклад сприйняття росіянами української ідентичності, як «неправильного», чи «зіпсованого» російського, що сьогодні відчувається по-особливому. #текст #татари_липки #роздуми #колоніалізм

🖼️ «Бухарський торговець» (2014), від Мамута Чурлу, кримськотатарського митця й заслуженого художника України. #мистецтво

П’ятничне вечірнє: 📷«Її навчання», від Фан Го (1937-2016), китайського фотографа, режисера й актора. Гонконг, 1963. #Китай #фото #Гонконг #настрій

📷🏔Чудові фотографії Непалу та його людей, зроблені різними волонтерами Корпусу Миру у 1960-1970-х роках. Багато знімків зібрав Боб Ніколс. Їх можна подивитись за посиланням: #фото #Непал https://roundsimaging.com/galleries/nepal-peace-corp-photos/individual-contributors/bob-nichols/?page=1

🖼«Дощ в Уено», або ж «Ліхтарі кольору вишні» (1935). Атмосферна робота Йокоучі Гінноске (1870-1942), японського художника й майстра деревориту, який поєднував традиційну японську гравюру з рисами європейського імпресіонізму у популярному мистецтві «шін-ханга». Йокоучі Гінноске працював в Йокогамі, а його клієнтами часто були іноземці – мандрівники, дипломати, підприємці. Сьогодні він менш відомий за (приміром) Кавасе Хасуї чи Йошіду Хіроші, адже багато робіт митця були втрачені в полум’ї Другої світової війни. Іноді його роботи підписують іменем сина Кійохару, адже на них стоїть його іменний штамп. #Мистецтво #Японія #погода

Щоб підтримати цікаву тему про татар-липок у с. Ковалівка (Немирівська громада Вінницької обл.): ✍Це була досить пізня осада татар, адже після польсько-турецької війни 1672-1676 років більшість липок з Поділля переселили як османи (за Дунай), так і Річ Посполита (переважно на Підляшшя). Нова хвиля татарської шляхти тут осіла вже у XVIII ст., й вірогідно була «об’єднана» з місцевими татарами-липками. Після поділів Речі Посполитої частині з них підтвердили привілеї й вписали до дворян. На середину ХІХ ст. у Ковалівці фіксуються 42 родини татар, серед яких 22 мали дворянське звання, зокрема родини Мустафи Богдановича, Івана Кенського, Самуїла Ловчицького, Салія Смульського, Алія Томкевича, Стефана Юзефовича. Окрім мечеті також згадуються їх молитовні книги «кітаби» (писані польською й українською мовою в арабській графіці), доля яких нажаль губиться. #татари_липки #Україна #Поділля

Не Львовом єдиним. Спогади про Немирів Вінницької області: [...] Продовжуючи історію татар, які раніше жили на прикордонних землях, ми додамо, що в Немирові їх лишилося в дуже невеликій кількості, торгівлю змінили на сільськогосподарські роботи, тому переїхали або були переведені власниками цієї місцевості в сусіднє село Ковалівка, де вони і зараз живуть. Більше як півстоліття тому, пам'ятаємо, їх цвинтар за містом вже був покинутий в руїні: на ньому була невеличка мечеть, побудована з каменю, покрита черепицею, прикрашена півмісяцем, і хоч і не закрита, але порожня всередині, поруч з мечеттю кілька похилених надгробків, тесаних стовпів з однаковими знаками, оздоблених відповідними нерозбірливими написами; брами бракувало; окопи, рівно ж як і цілий цвинтар покрила буйна зелена парость – делікатес для єврейських кіз, які часто туди забігали. Dr. Antoni J. Sylwetki i szkice historyczne i literackie. Serya IX – 1894

✍«28 лютого Київ уперше відвідав міністр закордонних справ Саудівської Аравії принц Файсал бін Фархан Аль Сауд, після чого Україна отримала обіцяну ще в жовтні гуманітарну допомогу на 400 млн доларів... На даний момент це найбільша гуманітарна допомога, отримана Україною від країн Близького Сходу і Африки… Саудівська Аравія проявила себе як ефективний посередник, зокрема, у питанні обміну військовополоненими. У зв’язку з цим ми звернулися до Саудівської Аравії з пропозицією підтримати в цілому українську Формулу миру і розглянути можливість бути лідером у певних її пунктах…». 📌Про актуальний стан відносин з Іраном; нарощення дипломатичної присутності в Субсахарській Африці; перспективи інвестицій країн Перської затоки в відбудову Україи та проведення майбутнього саміту Україна-Африка, у новому інтерв’ю розповідає Максим Субх, спеціальний представник України з питань Близького Сходу та Африки: #текст #інтервю #Близький_Схід #Африка #Україна https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3687004-maksim-subh-specpredstavnik-ukraini-z-pitan-blizkogo-shodu-ta-afriki.html?fbclid=IwAR15WnwxMVxJ6Db6sukLrIopitGdHIHXrC5xG_TWmMlwG6U4-Kg1ILFDQns