214
مشترکین
اطلاعاتی وجود ندارد24 ساعت
-17 روز
-130 روز
آرشیو پست ها
щоразу як бачу перед
собою білий аркуш
чи порожню нотатку в телефоні
опиняюсь всередині
себе наче у полумʼї води
крізь який лиш бачу
свої невдачі.
*
+1
Не жити
Джон Беррімен
у перекладі з англійської
Богдани Коваленко
(Джеймстаун, 1957)
Поцілував нас ніжно, цей берег, щоб горлянки наші перерізати,
немов злоба короля-ледащо. Я полюю,
й полюю! але що тут вполювати? – ніщо не просте,
я лиш тривоги примарні знаходжу. Привид
за привидом попереду над усім – те, що нас лякало найбільше,
від чого тікали найдужче. Губиться лемент
в цьому таємничому, далекому повітрі: рохкання,
сором за їжу; ти мусиш.
Я люблю короля, і не я задихнувся під час тосту,
а хворість вільного і конаючого ад’ютанта:
нехай Бог буде з ним. Хай він та Бог будуть з нами всіма,
бо ми не маємо жити; я не можу викрутити
до синизни свою душу – річ нерішучу..
з підліску і звідусіль лунають крики дивних птахів,
та хто б міг вижити, голодуючи так? Боже, бережи короля.
хей!
я осьо тут створила робочу сторінку, де шерю як проходять мої заняття з англійської та загалом цікаве про мову.
кому цікаво, тицяйте 🍂🍵
друзі, запрошую полтавців та полтавок, а також їхніх друзів, знайомих на літературну подію, де чудові поети та поетки читатимуть свою та поезію своїх улюбленців, перевтілившись в них 😍✨
реєстрація: тут
не пропустіть! 📖
Repost from Видавництво Урбіно
Діяти щоб відновити сферу потрібно вже зараз.
Підтримуйте тих хто постраждав (список буде доповнюватись)
Урбіно (також запустили акцію на -30 на всі ел. книги додатково) Паперові -10%
Уроборос
Віват
Основи
Readeat
Book.ua
Старий лев
АртБукс
Віхола
Стилет і стилос
Верба
Бімба
Книголав
IPIO
Уважно!
В видавництва "Хто це" згоріло 80% книг на складі
Їхній сайт ТУТ
Абабагаламага
Видавництво Видавництво
Крапки УВАГА У НИХ ТЕЖ ВСЕ ДУЖЕ НЕДОБРЕ
Муркіт
Букшеф
Ранок
Пломінь
creative women publishing
Стретович
Лабораторія
Жорж
Риби на даху
Небо
Наш Формат
Varvar
Маміно
Фабула
принагідно нагадую про наш з подругою збір!
пропонуємо 35 грн з кожного до Дня Незалежності 🇺🇦
разом — зможемо! 🫂
Коли свою Вітчизну
Я називаю суцвіттям дерев —
Вона простяга мені свої руки
І шумування земного вітру,
Бо найгарніше у світі —
Дерева.
Вінграновський 💚
Repost from перцепція
З Днем Незалежності, дорога спільното! 🇺🇦
Ти синім небом дивишся на мене,
Щоб я, бува, душею не зачах.
В моїх ночах — тополь свічки зелені,
В моїх ночах, в задуманих очах.
В моєму щасті твого щастя зливи,
В моїй крові пожар твоїх калин.
З твоїх давнин на плечах вітер сивий,
Гіркий, печальний вітер, мов полин.
За мною ходять твого горя тіні,
Лицем до твого сонця я встаю.
В твоїм сумлінні — і моє сумління
По проводі життя передаю.
З твоїх знамен несу червоне кредо.
Впаду як треба. Тільки ти — іди.
…Дивлюсь вперед. І бачу попереду,
Себе з тобою бачу назавжди.
Грицько Чубай
#поезія #ГрицькоЧубай
задонатити на розвиток проєкту
МОЯ ДІВЧИНКА, МОЯ СТРУЧКОВА КВАСОЛИНА,
МОЯ МИЛА ЖІНКА
Енн Секстон
У перекладі з англійської Богдани Коваленко
Моя донечка, в свої одинадцять
(майже дванадцять), неначе сад.
О, люба! Народжена в тій солодкій наготі
і маючи її своєю, і знаючи її так довго,
тепер ти вимушена дивитись, як полудень входить —
полудень — час привиддя.
О, яка дотепна дівчинка — ось ця, що під чорничним небом,
ось ця! Як я можу сказати, що знала
саме те, що знаєш ти, і саме те, де ти є?
Це зовсім не дивне місце, цей дивний дім,
де лице твоє сидить в моїй руці —
настільки повне віддалі,
настільки повне своєї невідкладної гарячки.
Літо тебе запопало,
як тоді, минулого місяця в Амальфі,
я побачила лимони завбільшки як твій настільний глобус —
мініатюрної мапи світу —
і я могла б теж згадати
магазинні прилавки грибів
та часникові квітконоси, набряклі соком.
Або я згадую навіть сад по сусідству,
де ягоди вже дозріли, а яблука починають надиматися.
І якось, з нашим першим городом,
я пригадую, як висадила акр жовтої квасолі,
яку ми не могли їсти.
О, люба дівчинко,
моя квасолино,
як ти ростеш?
Ти ростеш саме так.
Тебе забагато, щоб з'їсти.
Я чую,
мов уві сні
розмову старих дружин,
які говорять про жіночність.
Пам’ятаю, як про себе не почула нічого.
Я була сама.
Чекала, як мішень.
Нехай полудень увійде —
година привиддя.
Колись римляни вірили,
що полудень був годиною привиддя,
і я теж у це вірю,
під тим разючим сонцем,
одного дня вони прийдуть до тебе,
одного дня — чоловіки з оголеним торсом, юні римляни
опівдні, там, де їм і належить бути,
з драбинами та молотками
поки ніхто не спить.
Та перед тим, як вони увійдуть,
я скажу: твої кістки милі,
і перш ніж поставали їхні дивні руки,
завжди була ця рука, яка їх виліплювала.
О, люба, впусти своє тіло,
дозволь йому обійняти тебе,
у затишку.
Ліндо, я ось що хочу сказати:
жінки народжуються двічі.
Якби ж я могла бачити, як ти зростаєш,
як чарівниця-мати тільки може,
якби ж я могла бачити крізь свій чарівни́й прозорий живіт,
тоді всередині відбулося б таке дозрівання:
твій ембріон,
сі́м’я, що бореться наодинці,
життя, що стукає об стійку ліжка,
кістки зі ставку,
великі пальці й таємничі очі,
ця страшенно людська голова,
серце, що вистрибує, немов цуценя,
важливі легені,
становлення –
тоді як воно стає!
і нині досі,
світ сам по собі —
тендітне місце.
Я кажу: привіт
таким поштовхам, такому стукоту й веселим витівкам,
такій музиці, таким паросткам,
таким ведмедям, ошалілих від танцю музики,
такому необхідному цукру,
таким подіям!
О, люба дівчинко,
моя квасолино,
як ти ростеш?
Ти ростеш саме так.
Тебе забагато, щоб з'їсти.
Ліндо, я ось що хочу сказати:
у твоєму тілі немає нічого, що бреше.
Усе, що нове, каже правду.
Я тут, та інша,
старе дерево позаду.
Люба,
стій незворушно біля своїх дверей,
упевнена в собі, білий камінь, добрий камінь –
така виняткова, як сміх,
ти висічеш вогонь —
цю дивовижу!
