Alpha Centauri | Космос

Астрономи вперше напряму виміряли магнітне поле PSR J1101−6101 — нейтронної зорі, що обертається 16 разів на секунду в центрі туманності Lighthouse. Зробив це IXPE, рентгенівський поляриметр NASA та Італійського космічного агентства, який у червні 2025 року майже 18 діб не зводив очей з цього об'єкта. Робота вийшла у Astrophysical Journal. Пульсар женеться крізь міжзоряний газ, і його високоенергетичні частинки, врізаючись у середовище, породжують ударну хвилю — як носова хвиля перед катером. Більшість частинок застрягає позаду, формуючи турбулентний хвіст. Ще 2008 року з'явилась підозра, що найенергійніші проривають цю хвилю назовні й течуть уздовж магнітних ліній Галактики, витягуючись у довгий тонкий філамент. Раніше Chandra зафіксувала цей викид завдовжки понад 37 світлових років — на той час найдовший джет від об'єкта в Чумацькому Шляху. Перевірити гіпотезу мала поляризація рентгену: вона показує напрямок магнітного поля. Якщо поле лягає вздовж філамента — значить, частинки й справді течуть за лініями. Туманність тьмяна, тож команда під керівництвом Джека Дінсмора зі Стенфорда написала методику аналізу, що вичавлює максимум з кожного фотона. З певністю понад 99% поле виявилось паралельним потоку. Тут почались питання. Ступінь поляризації сягнув 55%, а більшість моделей філаментів закладає сильну магнітну турбулентність, яка таку впорядкованість зруйнувала б. Поле надто рівне для існуючих уявлень. Ще дивніше повівся хвіст. У рентгені поле паралельне йому, а радіоспостереження показали поле майже строго перпендикулярне. Розбіжність означає, що частинки різних енергій сидять у різних зонах системи — перший чіткий натяк на те, що тут працює не один, а кілька механізмів прискорення. Наступний крок — знайти, де саме проходить межа між цими зонами. https://science.nasa.gov/missions/ixpe/nasa-space-telescope-maps-magnetic-fields-of-lighthouse-pulsar Підпишись | Монобаза