Alpha Centauri | Космос
https://base.monobank.ua/theacentauri https://theac.cc — сайт https://www.youtube.com/@theACentauri — канал на YouTube Facebook: https://fb.me/thealphacentauri.net Twitter: https://x.com/theACentauri
إظهار المزيد📈 نظرة تحليلية على قناة تيليجرام Alpha Centauri | Космос
تُعد قناة Alpha Centauri | Космос (@alphacentaurichannel) في القطاع اللغوي أوكراني لاعباً نشطاً. يضم المجتمع حالياً 35 359 مشتركاً، محتلاً المرتبة 403 في فئة حقائق والمرتبة 1 684 في منطقة أوكرانيا.
📊 مؤشرات الجمهور والحراك
منذ تأسيسه في невідомо، حقق المشروع نمواً سريعاً وجمع 35 359 مشتركاً.
بحسب آخر البيانات بتاريخ 26 يوليو, 2026، تحافظ القناة على نشاط مستقر. خلال آخر 30 يوماً تغيّر عدد الأعضاء بمقدار -89، وفي آخر 24 ساعة بمقدار 9، مع بقاء الوصول العام مرتفعاً.
- حالة التحقق: موثّقة (مؤكدة رسمياً من تيليجرام)
- معدل التفاعل (ER): يبلغ متوسط تفاعل الجمهور 24.28%. وخلال أول 24 ساعة من النشر يحصد المحتوى عادةً 18.25% من ردود الفعل نسبةً إلى إجمالي المشتركين.
- وصول المنشورات: يحصل كل منشور على متوسط 8 587 مشاهدة. وخلال اليوم الأول يجمع عادةً 6 452 مشاهدة.
- التفاعلات والاستجابة: يتفاعل الجمهور بانتظام؛ متوسط التفاعلات لكل منشور يبلغ 190.
- الاهتمامات الموضوعية: يركز المحتوى على مواضيع رئيسية مثل супутник, спостереження, галактика, nasa, місія.
📝 الوصف وسياسة المحتوى
يصف المؤلف القناة بأنها مساحة للتعبير عن الآراء الذاتية:
“https://base.monobank.ua/theacentauri
https://theac.cc — сайт
https://www.youtube.com/@theACentauri — канал на YouTube
Facebook:
https://fb.me/thealphacentauri.net
Twitter:
https://x.com/theACentauri”
بفضل وتيرة التحديث المرتفعة (أحدث البيانات بتاريخ 27 يوليو, 2026) تحافظ القناة على حداثتها ومستوى وصول مرتفع. وتُظهر التحليلات تفاعلاً نشطاً من الجمهور، ما يجعلها نقطة تأثير مهمة ضمن فئة حقائق.
جاري تحميل البيانات...
| التاريخ | نمو المشتركين | الإشارات | القنوات | |
| 27 يوليو | 0 | |||
| 26 يوليو | +14 | |||
| 25 يوليو | +20 | |||
| 24 يوليو | +26 | |||
| 23 يوليو | +14 | |||
| 22 يوليو | +6 | |||
| 21 يوليو | +17 | |||
| 20 يوليو | +23 | |||
| 19 يوليو | +15 | |||
| 18 يوليو | +15 | |||
| 17 يوليو | +7 | |||
| 16 يوليو | +9 | |||
| 15 يوليو | +5 | |||
| 14 يوليو | +8 | |||
| 13 يوليو | +7 | |||
| 12 يوليو | +14 | |||
| 11 يوليو | +13 | |||
| 10 يوليو | +14 | |||
| 09 يوليو | +23 | |||
| 08 يوليو | +27 | |||
| 07 يوليو | +8 | |||
| 06 يوليو | +22 | |||
| 05 يوليو | +12 | |||
| 04 يوليو | +14 | |||
| 03 يوليو | +38 | |||
| 02 يوليو | +8 | |||
| 01 يوليو | +10 |
| 2 | Під крижаною оболонкою Європи ховається глобальний океан рідкої води — і саме тому цей супутник Юпітера роками залишається головним кандидатом на пошук життя за межами Землі. Океан не замерзає, бо гравітація Юпітера постійно стискає й розтягує супутник, а внутрішнє тепло тримається під панциром льоду. Проблема одна: дістатися до нього неймовірно важко. Тому надія була на короткий шлях — тріщини, крізь які вода з глибин могла б підніматися й накопичуватися в неглибоких кишенях ближче до поверхні.
Група під керівництвом Луджендри Оджі з Ратгерського університету перевірила цю ідею симуляціями і опублікувала результат у Nature Astronomy. Висновок невтішний для мисливців за життям: вода з глибокого океану майже напевно не доходить до поверхні живою.
Попередні моделі уявляли підйом води крізь лід як відносно спокійний потік. Насправді вода рухалася б швидко й хаотично — вгору, вниз, з обертанням, б'ючись об холодні стінки тріщини й миттєво втрачаючи тепло. Вона переохолоджується нижче точки замерзання, залишаючись рідкою, а потім у ній зароджуються дрібні кристали — так званий фразіл-лід. Він накопичується і забиває канал. Вузькі тріщини замерзають наглухо за кілька годин.
Ширші розломи теоретично пропустили б більше води, але турбулентність нищить і цей сценарій. Щоб наситити водою помітні деталі рельєфу Європи, тріщини мали б бути нереально довгими або надто численними. Простіше кажучи, крижана оболонка — значно жорсткіший бар'єр між океаном і поверхнею, ніж прийнято було вважати.
Якщо майбутні місії таки знайдуть неглибокі водойми, ці кишені можуть виявитися локальним підталюванням самого льоду, а не пробами з океану. Перевірити це буде кому: Europa Clipper прибуде до Юпітера у квітні 2030 року й зробить 49 близьких обльотів, а європейський JUICE підключиться у липні 2031-го. Радар Clipper має показати, чи існують ті кишені і як вони влаштовані — а заодно чи веде хоч якийсь із них донизу.
https://phys.org/news/2026-07-europa-hidden-ocean-difficult-scientists.html
Підпишись | Монобаза | 6 164 |
| 3 | Дайджест головних космічних подій вже вийшов на нашому каналі!
Сьогодні просто купа всього цікавого, тому не буду довго розписувати, просто побажаю гарного перегляду.
https://youtu.be/pGJ0jafsWIk | 6 452 |
| 4 | Старт успішний! На жаль, під час приводнення першого ступеня не вдалося запалити всі центральні двигуни (мали ввімкнути 13, спрацювало всього 5).
Успішним також було виведення 20-х супутників Starlink V3 на суборбітальну траєкторію. А посадка корабля була надуспішною: він дуже м'яко приводнився в Індійському Океані і впав на воду таким чином, що було видно всі теплозахисні плитки, що нарешті дало змогу команді, яка над ними працює, зібрати детальні кадри кожної плиточки носія.
Більше того, після приводнення корабель не вибухнув, залишився плавати на поверхні води ніби пуста пляшка.
Це було чудове видовище! Дякую всім, хто були з нами в прямому ефірі.
P.S. На відео кадри повторного запалювання двигуна Starship у небі над Південною Африкою. | 7 536 |
| 5 | 1 хвилина до старту!
https://youtube.com/live/4Pv_rzyEYUE?feature=share | 7 582 |
| 6 | Розпочали стрім!
https://youtube.com/live/4Pv_rzyEYUE?feature=share | 8 359 |
| 7 | Апарат Juno зробив те, що досі не вдавалося нікому: заглянув під поверхню Іо — найвулканічнішого світу Сонячної системи — і вперше виміряв, наскільки він гарячий зсередини. Дані зібрали під час двох близьких прольотів 30 грудня 2023 року та 3 лютого 2024-го, коли зонд наблизився до супутника на 1 500 км. Результати опублікували в Journal of Geophysical Research: Planets.
Спрацював прилад, який для цього ніхто не проєктував. Мікрохвильовий радіометр MWR збудували, щоб зазирати під хмарні вершини Юпітера й вивчати його глибоку атмосферу. Шість антен ловлять випромінювання на довжинах хвиль від 1,3 до 51 см, і кожна довжина «бачить» свою глибину. На Ганімеді й Європі так промацали десятки кілометрів крижаних оболонок. Що прилад пробʼється крізь вулканічну породу Іо, ніхто не очікував.
MWR зчитав тепло на глибинах від кількох сантиметрів до десятків метрів. Скрізь картина однакова: за перші кілька метрів температура зростає більш ніж на 22 °C — набагато крутіше, ніж могло б дати саме лише сонячне нагрівання. Джерело — припливне тепло: Юпітер безперервно розтягує й стискає супутник на його злегка витягнутій орбіті.
Пояснень два. Або тепло рівномірно піднімається крізь тверду кору — фоновий потік у 1–3 Вт/м², що локально не вражає, але в масштабі всього Іо дає до 30 разів більше енергії, ніж у середньому віддає Земля. Або сигнал іде від лавових полів, які повільно застигають під шапкою затверділої кори завтовшки 9–11 метрів і в будь-який момент вкривають близько 10 % поверхні.
Друге відкриття — Іо на диво гладкий. Крім знаменитих гір, поверхня має рівні ділянки завширшки понад 100 км, а її матеріал украй легкий — радше пемза чи пухкий вулканічний попіл, ніж суцільна скеля. При цьому доплерівські дані тих самих прольотів не виявили ознак неглибокого глобального магматичного океану — надра Іо переважно тверді. Тепер учені можуть простежити не лише те, як тепло виривається назовні, а й те, як воно рухається з глибини до поверхні — той самий механізм, що живить підповерхневі океани Європи й Ганімеда.
https://www.nasa.gov/missions/juno/nasas-juno-takes-temperature-of-jupiters-fiery-moon-io
Підпишись | Монобаза | 7 487 |
| 8 | Зробив для вас трейлер на сьогоднішній стрім 13 польоту Starship.
https://youtu.be/Eix9fzhWqbw
Саму трансляцію, нагадаю, заплановано на 01:20 за посиланням:
https://youtube.com/live/4Pv_rzyEYUE | 7 411 |
| 9 | Японія готує амбітну реформу космічної галузі
Попри невдалі запуски власних ракет, країна поставила собі за мету збільшити кількість запусків майже вдесятеро, а також залучити іноземний комерційний сектор.
https://thealphacentauri.net/167984/ | 6 683 |
| 10 | Команда під керівництвом Університету Бірмінгема показала в прямому ефірі те, над чим інженери билися роками: як стежити за об'єктами на геостаціонарній орбіті без будівництва окремого гігантського радара. Демонстрацію провели на майданчику ECSAT Європейського космічного агентства в Гарвеллі — представники уряду, оборони й індустрії спостерігали, як радарні виявлення обробляються в реальному часі.
Звичайні радари впевнено бачать об'єкти на низькій орбіті. Але геостаціонар — це 37 000 км від Землі, і щоб дістати сигналом туди й назад, потрібен передавач шаленої потужності. А саме на GEO висять найдорожчі супутники планети: військовий і урядовий зв'язок, навігація, метеорологія.
Розв'язання знайшли в багатопозиційній схемі. Один потужний передавач освітлює ціль, а відбитий сигнал ловлять чутливі антени, рознесені на великій базі. Проєкт Long Baseline Multistatic Radar (LBMR), профінансований Космічним агентством Великої Британії, підключає радіотелескопи до наявних радарних систем як окремі приймачі. Чутливість зростає більш ніж удесятеро — система бачить дрібніші уламки на більших відстанях.
У живому тесті задіяли серйозне залізо: 76-метровий телескоп Lovell в обсерваторії Джодрелл-Бенк, мережу радіотелескопів e-MERLIN і 30-метрову антену супутникового зв'язку GES. Сама ідея використовувати радіотелескопи як бістатичні приймачі не нова — Effelsberg у парі з радаром TIRA ловив об'єкти до сантиметра ще з 1996 року. Новим став моніторинг геостаціонара на вимогу, в реальному часі.
Британці не будували спеціалізований об'єкт за роки й мільярди — вони зібрали спроможність із того, що вже стоїть на землі й давно окупилося наукою. Партнери зі США та Австралії допомогли синхронізувати рознесені сенсори, найскладнішу частину задачі. Тепер над геостаціонаром стане видно те, що раніше губилося в шумі — від несправних супутників до уламків, здатних вивести з ладу апарат вартістю сотні мільйонів.
https://phys.org/news/2026-07-scientists-radio-telescopes-space-scanners.html
Підпишись | Монобаза | 6 802 |
| 11 | Еще с места. | 6 920 |
| 12 | Питер .. красивое .. прилет | 7 304 |
| 13 | запуск перенесено на добу | 8 375 |
| 14 | Нагадую, що у нас заплановано стрім випробування SpaceX Starship.
Трансляцію розпочнемо о 01:20, запуск о 01:45
https://youtube.com/live/4Pv_rzyEYUE | 8 160 |
| 15 | Астрономи з Техаського університету в Остіні пропонують теорію, яка одним ударом закриває дві космічні загадки. Little Red Dots — компактні червоні об'єкти, які JWST уперше побачив у 2022 році, — можуть виявитися кулястими скупченнями на стадії народження. Не окремим класом дивних об'єктів ранньої епохи, а предком того, що ми досі бачимо навколо власної галактики.
Little Red Dots з'являються через 600 мільйонів років після Великого вибуху й зникають приблизно через 1,5 мільярда — компактні, яскраві, з характерною сумішшю червоного й ультрафіолетового світла. Розмір деяких — менше 30 парсеків, менше 2% радіуса Чумацького Шляху. Одна з популярних версій — надмасивна чорна діра в коконі щільного газу. Але автори кажуть: молоде кулясте скупчення з надмасивною зорею в серці виглядало б так само.
Кулясті скупчення — щільні кулі стародавніх зір, яких лише в нашій Галактиці близько 150, і кожне тримає сотні тисяч чи мільйони світил. Народилися вони в один спалах зореутворення в ранньому Всесвіті, і хімія деяких із них давно не дає спокою: надлишок гелію, азоту, натрію й алюмінію при нестачі вуглецю, кисню й магнію. Такий набір, за словами співавтора Майка Бойлан-Колчина, вимагає термоядерного синтезу за температур, вищих, ніж у ядрах навіть масивних звичайних зір.
Кандидат на роль такої печі — надмасивна зоря понад 10 тисяч сонячних мас, зліплена з нескінченної низки зіткнень зір у щільному скупченні. Живе вона коротко, але встигає викувати рідкісні елементи й, помираючи, розсіює їх, засіваючи наступне покоління зір. Щойно ця зоря гасне, об'єкт перестає бути схожим на Little Red Dot — а саме скупчення живе далі мільярди років.
Один сценарій вирішує обидві загадки, і збіги множаться: розподіл Little Red Dots у ранньому Всесвіті лягає на розподіл кулястих скупчень сьогодні, їхні маси сходяться, а з'явилися вони саме тоді, коли мали народжуватися найдавніші скупчення. Курка вистрілу поки немає — але, як каже Чішолм, формування скупчень з надмасивними зорями тепер має бути частиною розмови.
https://phys.org/news/2026-07-idea-cosmic-mysteries-linking-red.html
Підпишись | Монобаза | 7 334 |
| 16 | А ось і він, в ранньому доступі для спонсорів і патронів!
Переглянути вже можна на:
Монобазі
Donatello
YouTube
Patreon
Buy me a Coffee
Нагадую, що меценати з Монобази гарантовано отримують від нас 2 красиві кастомні скіни на карту в подарунок. А будь-які спонсори рівня "Десятник" і вище — доступ до секретного чату в Телеграмі ;) | 6 885 |
| 17 | Сьогодні вночі (близько 01:45 за нашим часом) можуть відбутися випробування SpaceX Starship.
Ми запланували стрім про всяк випадок, але погода поки не сприяє запуску. Будемо тримати вас в курсі.
P.S. Щоб не залежати від випробування, дайджест опублікуємо без розбору польоту: на випадок, якщо його перенесуть. А якщо старт відбудеться, розберемо його в окремому відео. THANK YOU for you ATTENTION to this MATTER.
https://youtube.com/live/4Pv_rzyEYUE?feature=share | 8 189 |
| 18 | Нова знахідка «Вебба» ставить учених у глухий кут
Космічний телескоп виявив однаковий спектральний слід одразу на двох крижаних світах Сонячної системи, однак, попри аналіз, його походження встановити не вдалося.
https://thealphacentauri.net/167953/ | 7 427 |
| 19 | Астроном-аматор Жоель Лапуант планував похід на 2024 рік і прокладав маршрут у Google Maps по регіону Кот-Нор у Квебеку. Навколо озера Марсаль він помітив дивний рельєф, запідозрив ударний кратер і надіслав знахідку на Impact Earth — краудсорсинговий сайт Західного університету в Онтаріо, куди люди скидають підозрілі структури з супутникових карт.
2025 року планетолог Гордон Осінскі, якого в космічній спільноті звуть просто Oz, поїхав на місце і попередньо підтвердив кратер — схоже, один із найбільших відкритих за останні роки. Структурі 390 мільйонів років, її діаметр близько 25 км. Останньою знахідкою такого масштабу був 31-кілометровий Hiawatha в Гренландії у 2018-му, але той повністю похований під льодом, тож його розмір і навіть походження досі під питанням.
З новим кратером сумнівів немає. Він отримав назву Uhackatik зі схвалення Ради інну Екуанічіт, на чиїх землях лежить. Експедиція знайшла ударно-метаморфічні деформації порід, розплавлені породи від удару та конуси розтріскування — гілчасті структури, що їх лишає ударна хвиля в шарах каменю. Розплавлені породи зазвичай еродують одними з перших, тож їхня збереженість стала для команди сюрпризом.
На Землі відомо лише близько 200 ударних кратерів — ерозія, тектоніка й вулканізм стирають сліди зіткнень, і майже всі вцілілі молодші за 500 мільйонів років. Тому такі старі структури цінні для науки: вони показують, як виглядають удари на Місяці та Марсі. За віком Uhackatik схожий на місячний Tycho, а найкращий земний аналог — кратер Kamestastin у Лабрадорі, де 2023 року тренувалися астронавти Artemis II.
Робота ще не пройшла рецензування — її представлять на з'їзді Метеоритного товариства у Франкфурті в серпні. Поки що зразки вивчають під мікроскопом, шукаючи хімію високотемпературного розплаву та деформації в кварці, які остаточно підтвердять космічне походження удару.
https://www.space.com/astronomy/earth/a-massive-crater-was-spotted-on-google-earth-it-could-be-a-scar-from-an-ancient-meteorite-impact
Підпишись | Монобаза | 7 055 |
| 20 | NASA профінансувала за програмою NIAC роботу Остіна Фінікса з Політехнічного інституту Вірджинії — матеріал, який сам вирішує, коли віддавати тепло, а коли тримати його всередині.
Місячна поверхня кидається з екстремального холоду в спеку й назад, а маленькі мобільні апарати не можуть тягати з собою обігрівачі та запас енергії лише на терморегуляцію. Великій інфраструктурі простіше. А от автономний розвідник, що працює сам по собі, потребує способу вижити без зовнішньої підтримки й без стрибків температури, які руйнують електроніку.
Рішення — метаматеріал зі змінною теплопровідністю, що поводиться як механічний тепловий вимикач. У холодному стані його внутрішні елементи не торкаються один одного, тож тепло майже не проходить, і апарат зберігає власне. Коли температура росте, сплав із пам'яттю форми частково спрацьовує й зводить контакти докупи; площа дотику збільшується, теплопровідність зростає, і надлишок скидається на радіатор. Що гарячіше — то повніший контакт. За заявою авторів, ця схема перевершує інші метаматеріали такого типу.
Усе це відбувається пасивно, без грама живлення. Підбираючи геометрію внутрішніх каналів, матеріали й систему приводу, інженери можуть задати майже будь-яку криву теплопровідності від температури. Для розвідника це довші зміни на поверхні при меншій масі, габаритах та енерговитратах — усе те, що зазвичай з'їдає терморегуляція.
https://www.nasa.gov/directorates/stmd/niac/eclipse-efficient-variable-conductivity-lunar-insulator-for-passive-surveyor-environmental-control
Підпишись | Монобаза | 7 038 |
