Alpha Centauri | Космос

У спіральної галактики WISEA J123635.56+621424.2 такі виразні рукави, що астрономи прозвали її «Сагуаро» — на честь кактуса з пустелі Сонора. А в центрі сидить компактне червоне ядро, яке за всіма ознаками є одним із little red dots, якими Webb засипав архіви, дивлячись у ранній Всесвіт. Тільки червоне зміщення тут дорівнює 2 — світло вийшло приблизно через 3.3 млрд років після Великого вибуху. Команда Пʼєрлуїджі Рінальді зі Steward Observatory Аризонського університету (зараз він у STScI у Балтиморі) опублікувала розбір цієї галактики 29 липня в The Astrophysical Journal. Червоні точки густо населяють епоху близько 600 млн років після Великого вибуху, а вже до 1.5 млрд років майже сходять на нуль — станом на 2025-й їх нарахували 341. Радіус типової — менш ніж 500 світлових років, у багатьох і 150 не набереться. За спектром вони тягнуть на активні ядра галактик, тобто надмасивні чорні діри в процесі жадібного харчування, але в рентгені майже не світять, і це давно псувало всю картину. Рінальді перебрав тисячі джерел у кількох оглядах, і Сагуаро трапилася вдало: один із мікрозатворних масивів Webb припав рівно на ядро галактики, тож спектроскопія вже лежала в архіві. Разом з ультрафіолетовими знімками Hubble вийшло, що ядро яскравіше в ультрафіолеті й інфрачервоному, ніж у видимому світлі — рівно як у далеких LRD. А Chandra зловила від нього слабке рентгенівське випромінювання. «Це активне ядро, до того ж дуже сильно затемнене пилом і при цьому слабке в рентгені. Така комбінація може пояснити брак рентгену в усіх інших little red dots», — каже Керіс Гілберт, магістрантка Кейптаунського університету і співавторка роботи. Далі команда штучно «відсунула» Сагуаро на високе червоне зміщення. Рукави, диск, усе довколишнє тонуть у шумі — лишається яскрава червона точка в центрі. «Ми просто не можемо розгледіти найближче оточення далеких червоних точок, воно надто тьмяне навіть для Webb. Це верхівка айсберга — надмасивна чорна діра у взаємодії з тим, що її оточує», — підсумовує Рінальді. Тобто LRD виглядають як окремий клас галактик через оптику наших приладів, а насправді можуть бути коротким епізодом у житті гіперактивної чорної діри. Перший намік на цю запилену компактну популяцію на нижчих z дав ще Spitzer. «Усе, що виникло в ранньому Всесвіті, має перетворитися в щось навколо нас. Ми мало уявляли, чим стають LRD, — тепер видно, як шукати їхніх нащадків», — каже співавтор Джордж Райк. Один кактус ще не родовід, тому команда збирається вичісувати архіви Webb на перепис червоних точок і шукати схожі галактики на низьких червоних зміщеннях. Знайдуть кілька — і ранній Всесвіт втратить ще один нібито унікальний зоопарк. https://science.nasa.gov/missions/webb/nasa-webb-explores-family-tree-of-newly-discovered-distant-objects Підпишись | Монобаза