until august

〰️ Усі діти Бронте були справжніми творцями змалечку. Вони вигадували цілі світи (Ангрію та Гондал з власними законами, історіями та п'єсами), писали хроніки, вірші та новели про уявні англійські колонії в Африці і навіть створювали власні книжки вручну (одна з них у 2019 році продалася на аукціоні за 780 тисяч євро!) 〰️ У вікторіанську епоху жінкам не личило займатися письменництвом, тому сестри публікувалися під чоловічими іменами: Шарлотта → Каррер Белл Емілі → Елліс Белл Енн → Ектон Белл При цьому їхні твори були настільки незвичними, що критики навіть припускали, що все це писала одна людина під різними іменами. 〰️ Бренвелл Бронте був не менш талановитий за сестер — писав і малював портрети. Але непризнанність і власна трагічна історія кохання довели його до алкоголізму та опіумної залежності. Він помер у 1848 роі від туберкульозу, і саме з його смерті почався трагічний "ефект доміно": Вересень: помер Бренуелл (йому був 31 рік). Грудень: на його похороні застудилася Емілі, померла через 3 місяці (у 30 років). Травень 1849: померла Енн (29 років). Шарлотта залишилася одна і як могла підтримувала похмурого батька. 〰️ У вікторіанську епоху навіть добре освічена жінка практично не мала можливостей для розвитку й самореалізації. Суспільство диктувало їй одну роль — бути покірною дочкою, а потім дружиною та матір'ю. Шарлотта це прекрасно розуміла і намагалася відвоювати своє місце під сонцем у чоловічому світі. Через свою героїню Джейн Ейр вона передала революційну ідею:

Я не птах, і жодна сітка не втримає мене, я вільна людина, з незалежною волею, яка вимагає вас покинути.

Такі невинні слова з вуст жінки у вікторіанській Англії звучали як справжній маніфест фемінізму! 〰️ Шарлотта була єдиною з сестер, хто вийшла заміж — за помічника батька Артура Белла Ніколаса. Але їхнє щастя тривало лише кілька місяців. У 1855 році Шарлотта померла (у 39 років), імовірно від ускладнень вагітності (офіційно — туберкульоз). Вона прожила рівно стільки ж, скільки і її мати. 〰️ Патрік Бронте пережив усіх дітей і помер у 1861 році у 84 роки. Він писав:

Я прожив так довго, що поховав кохану дружину і шістьох дітей — усіх, кого мав. Їх вже немає, залишилися лише образи й пам’ять про них… Господь узяв та Господь забрав [їх] так рано… Я дедалі частіше переконуюся, як важко керуватися тільки вірою і з усього серця вимовляти слова молитви ”нехай буде воля Твоя…"

〰️ Книг, присвячених сім’ї Бронте, видано так багато, що на початку XX століття з’явився термін «Вгоnteland», а дослідження творчості сестер у Британії поступаються за кількістю лише роботам про Шекспіру та Діккенсу. until august | #цікаве

Шарлотта, Емілі та Енн Бронте — три імені, які назавжди увійшли в історію британської (і світової) літератури. Їхні «Джейн Ейр», «Грозовий перевал» та «Незнайомка з Вілдфел-Холу» досі хвилюють читачів по всьому світу. Проте за цими шедеврами стоїть трагічна історія. 〰️ Насправді сестер Бронте було п'ять. Їх єдиний брат, Бренвелл, також був поетом і художником (портрет сестер в пості — його робота). Марія та Елізабет — старші сестри — померли у дитинстві від туберкульозу, який підхопили у школі в Кован-Бріджі. Голод, холод, покарання та антисанітарія — ось що оточувало дівчаток у "навчальному закладі". Шарлотта стала найстаршою; жахи школи-пансіону вона ніколи не забула — пізніше вони знайшли відображення в романі «Джейн Ейр». 〰️ Вважається, що письменницький дар діти успадкували від свого батька, сільського священника Патріка, який до народження дітей видав два томи віршів. Після смерті дружини (Шарлотті тоді було п'ять років) похмурий і суворий чоловік став ще більш замкненим. until august | #цікаве

Читаю «Вільєтт» Бронте, і не можу не проводити паралелей з іншими її романами, особливо «Учителем» :) Вирішила порівняти декілька моментів з цих книг, потім прочитала біографію Шарлотти... Власне через це я зачепилась за декілька цікавих фактів про сестер Бронте, розказувати вам чи не варто? 😅 ❤️‍🔥 — розказати! 🙈 — ні, не варто!

Обкладинки видань «Походження видів» різними мовами, усі такі цікаві! Проте мені наша подобається найбільше 👀 А вам? until august | #книги

«Походження видів» — це скоріш не про те, що саме сталось (і хто винен), а те, як і чому це сталось. Про сюжет. Двадцятишестирічний Юджін прокидається закривавленим, не пам'ятаючи попередньої ночі. Здається, у нього знову був напад епілепсії, але щось йому підказує, що справа не тільки в цьому. Поступово герой — а разом з ним і ми — відновлює картину того, що відбулося, і кожен фрагмент виявляється жахливішим за попередній. Роман охоплює лише кілька днів із життя однієї родини, а більшість подій відбувається у дуже обмеженому просторі. Це допомагає створити гнітучу, клаустрафобну атмосферу. Події розбавлені спогадами, які служать не стільки поясненням причин, скільки деконструкцією минулого у пошуках моменту, коли зло ще було контрольованим. Корейський колорит проявляється у специфічній манері оповіді — холодній, відстороненій, майже клінічній. Тут немає екзотики заради екзотики: культурні особливості органічно вплетені в оповідь. Стримані емоції, складність сімейної ієрархії, тиск суспільних очікувань — усе це не просто фон, а важливі елементи, які допомагають зрозуміти логіку героїв. Найжахливіше в романі не те, що відбувається, а те, як це подається. Злочинець — не божевільний маніяк із фільмів жахів: він раціональний, розумний, здатний до самоаналізу. Він намагається зрозуміти себе і своє місце у світі, шукає виправдання своїм діям і навіть переживає щось схоже на каяття. Це також книга про межі нашого розуміння. Скільки б ми не намагалися зрозуміти мотиви психопата, скільки б не шукали причин його вчинків, певні речі неможливо осягнути здоровим розумом. Моторошна штука, але якщо хочете влізти у шкуру людини з мисленням психопата й зазирнути в безодню хворої свідомості — читайте, воно того варте. until august | #книгоогляди

Забула вам розповісти про свої враження від книги «Походження видів» Чон Юджон, виправляюсь! По-перше, це не звичайний трилер, який очікуєш побачити на полицях книгарень. Це швидше психологічне дослідження, клінічний розтин свідомості, який залишає після себе відчуття глибокого дискомфорту. По-друге, авторка майстерно використовує техніку ненадійного оповідача, тому вірити хоч комусь в романі майже неможливо. Як на мене, насправді це character study, психологічний портрет. Якщо очікувати від книги традиційного саспенсу з поворотами сюжету та розкриттям таємниць, то можна розчаруватись, адже сюжет доволі передбачуваний, якщо дивитися на нього з точки зору жанрових очікувань. А от те, як саме це написано... until august | #книгоогляди

І декілька фото ⏳ until august | #цікаве

До речі, саме тут знаходиться найдавніший із добре збережених ілюстрованих біблійних кодексів у світі — «Віденський Генезис» («Коттонівський Генезис», що зберігається у Великій Британії, старший на одне чи два століття, але дуже пошкоджений пожежею 1731 року). 📜 Що ж цікавого у цьому старому рукописі? 〰️ Створений у Сирії в VI столітті, він пережив падіння Візантії, хрестові походи і світові війни. 〰️ Він написаний срібним чорнилом на пергаменті, пофарбованому в імператорський пурпур — той самий відтінок, що носили лише імператори. Цей пігмент символізував божественність і владу (а ще був дуже дорогим), тому рукопис став справжнім скарбом своєї епохи. 〰️ Віденський Генезис — це копія ще старішого рукопису IV століття, що не зберігся до нашого часу. Вважається, що оригінал міг бути створений в Антіохії — одному з найважливіших центрів ранньохристиянської культури, де у ІІ–ІІІ століттях існувала найчисленніша християнська громада у світі. 〰️ Академіки визначили, що над рукописом працювали 8 різних майстрів; кожен мав свій стиль, але всі дотримувалися єдиної концепції — поєднання класичної римської традиції з ранньохристиянськими мотивами. При цьому деякі художники додавали у мініатюри елементи з єврейських легенд. 〰️ Із первинних ~192 ілюстрацій збереглося лише 48 — кожна мініатюра тепер безцінна. 〰️ Частини рукопису зберігаються в музеях від Відня до Нью-Йорка, від Ватикану до грецького острова Патмос. Це перетворило вивчення кодексу на міжнародну детективну історію :) until august | #цікаве

Якщо ви стоїте — сядьте, бо зараз ми з вами познайомимось з найбільшою в Європі бароковою бібліотекою. Це Австрійська національна бібліотека — найбільша бібліотека Австрії у Відні. У її обширних архівах, колекціях та музеях зберігається близько 12 мільйонів (!) предметів, включаючи рідкісні літературні твори та витвори мистецтва. Незалежно від того, чи ви бібліофіл, чи ентузіаст історії, чи любитель архітектури, чи просто хтось, хто хоче відчути, як це — потрапити всередину казкової бібліотеки, Австрійська національна бібліотека точно закриє цю потребу :) У колекції зберігаються примірники всіх австрійських видань, книги австрійських авторів, видані за кордоном, а також твори про Австрію. Загалом тут понад 7,5 мільйона примірників книг, 180 тисяч папірусів (найдавніший датується XV століттям до нашої ери), рукописи, старовинні та рідкісні книги, карти, глобуси, картини, фотографії, автографи, плакати, партитури відомих композиторів і близько 8 тисяч інкунабул. Казка! ✨ until august | #бібліотеки

Сьогодні Основи анонсували перевидання двох книг, які я точно купуватиму і вам теж рекомендую 😎 Це книги Ясунарі Кавабати, першого японського письменника, який отримав Нобелівську премію з літератури у 1968 році. І оздоблення підходяще: японська естетика часто використовує гру світла та тіні для створення атмосфери. 🎐 «Країна снігу» Самотній мандрівник із великого міста тікає в засніжені гори, де зустрічає гейшу Комако. Невловимий зв’язок, що тримається на мовчанні, тиші і мінливості природи. Роман про чисту печаль, крихкість моменту і почуття, які від самого початку приречені стати пам’яттю. 🎐 «Тисяча журавлів» На чайній церемонії сходяться ті, хто втратив, зрадив і залишив у минулому невисловлене. Через моно-но аваре Кавабата передає своє ставлення до героїв: симпатії і співчуття, милосердя і ніжність, гіркоту і біль. Видання доповнює знаменита Нобелівська лекція письменника «Я, моя Японія і краса». Українською публікується вперше. until august | #книги

...але моя улюблена поки що ось ця:

Якщо ідея «благоденства» вам досі не вповні зрозуміла, подумайте про неї так: ви чули, як люди, що серйозно займаються бігом, розповідають про «кайф бігуна»? Це (як вони стверджують) стан ейфорії, якого досягають наприкінці тривалого забігу і в якому раптом перестають відчувати втому та напругу, адже «перейшли на наступний рівень» і стали надлюдськими бігунами-божествами, що літають над доріжкою, окрилені енергією Чистої Радості Бігу. Маю сказати про це дві речі. Перше: такі люди — найостанніші брехуни, адже немає способу отримати від бігу задоволення вищого рівня, бо немає способу отримати взагалі будь-яке задоволення від бігу, бо в бігові немає нічого, від чого можна було б отримати задоволення. Бігати жахливо, і нікому й ніколи не варто це робити, якщо тільки за вами не женеться ведмідь. І друге: Арістотелеве «благоденство» для мене — це щось на кшталт «кайфу бігуна» для всього нашого існування, це почуття повноти, що пронизує нас, коли добре даємо собі раду з кожним аспектом людського буття.

😆😆 until august | #книги

Читаю «Як бути досконалим» і вона дуже смішна. Це той вид нехудожньої літератури, який чудово підходить для відпочинку :) На фото — цитата про Айн Ренд (одразу маю зазначити: вибачте, фанати Айн Ренд). until august | #книги

Дайджест дописів за липень 🪸🍵 Щось про книжки: 〰️ Рецензія на «Буремний перевал». 〰️ Лонг-ліст Букера. 〰️ Рецензія на «Ловець повітряних зміїв» + цитати з нього. 〰️ Поповнення книжкових полиць. 〰️ Рецензія на «Мемфіс» + перші враження. 〰️ Що читати, коли сил майже немає. 〰️ Трошки про книгу «1000 років радості й смутку». Щось для очей: 〰️ Про Пек Ду-рі + обкладинки книжок від неї. 〰️ Обкладинки «Буремного перевалу». 〰️ Знайомство з Альфонсом Мухою. 〰️ Суб'єктивно найцікавіші західні обкладинки травня. 〰️ Ідеальний браслет для книголюбів. Щось цікаве: 〰️ Чому ми забуваємо більшість прочитаних книг. 〰️ Дві теорії з «Буремного перевалу»: 1, 2. 〰️ Симбіоз: про Альфонса Муху і Сару Бернар. 〰️ Боротьба з жуками у абатстві Паннонгалма. 〰️ Ай Вейвей приїде в Україну. Щось болюче: 〰️ Шматочок з «Інститутки» Марко Вовчок. 〰️ Цитата з «Ловця повітряних зміїв». until august | #дайджест

Тільки побачила, що нас уже ціла тисяча! Дякую, що ви тут — читаєте, відгукуєтесь, підтримуєте; це неймовірно важливо 💛 На честь цієї гарної цифри в нашій затишній спільноті пропоную маленьке книжкове гадання: Обирайте будь-яке число від 1 до 450, а я надішлю вам рядок з книги «Листи до Луцілія» Сенеки. Нехай це буде ваше передбачення на день або знак, на який ви чекали 💫 until august | #поговорити

📖 Що читати, коли твоя енергія на позначці 10% — і навіть кава не рятує (і русня досі існує, тому світ трохи нестерпний). Підібрала декілька книг, якими можна рятуватись в такі дні, як сьогоднішній. P.S. Перше зображення — це «Світ Христини» Ендрю Ваєта, американського художника-реаліста. Життя моделі, сусідки Ендрю, не можна було назвати приємним — вона страждала від прогресуючого поліневриту, тому не могла ходити і переповзала з місця на місце. Христина хоробро переносила свій стан і намагалася бути досить самостійною. Її цілеспрямованість і сила духу вражали художника. until august | #книги

Сподіваюсь, що ви усі цілі 🫂❤️‍🩹

Думаю, що ви вже бачили, що вчора оголосили лонг-ліст Букера, але я змогла поглянути на нього тільки зараз :) ➕ З плюсів: автори представляють дев’ять країн з чотирьох континентів — це найрізноманітніший список за останнє десятиліття. ➕ З великих плюсів: ніякої русні, а також в списку є книга письменниці з українським походженням і про Україну. 📖 Лонгліст виглядає так: — «Love Forms» (Форми кохання), Клер Адам — «The South» (Південь), Таш Оув — «Universality» (Універсальність), Наташа Браун — «One Boat» (Один човен), Джонатан Баклі — «Flashlight» (Ліхтарик), Сьюзен Чой — «The Loneliness of Sonia and Sunny» (Самотність Соні та Санні), Кіран Десаї — «Audition» (Прослуховування), Кеті Кітамура — «The Rest of Our Lives» (Решта нашого життя), Бенджамін Марковіц — «The Land in Winter» (Земля взимку), Ендрю Міллер — «Endling» (Ендлінг), Марія Рева — «Flesh» (Плоть), Девід Салай — «Seascraper» (Морський скребок), Бенджамін Вуд — «Misinterpretation» (Неправильна інтерпретація), Ледія Джога until august | #книги

Давно не було постів про поповнення книжкових полиць, треба виправляти! «Вільєтт» вже дуже давно хотіла, і цей час нарешті настав! Я люблю сестер Бронте, а тут ще обіцяють тонкий психологізм. «Джейн з Ліхтарного Пагорба» від Люсі Мод Монтгомері має бути літньою і захопливою історією. «Тлумач тіл»: дивовижна історія талановитого юнака, що понад усе прагне стати слідчим суддею, на тлі середньовічного Китаю з усіма подробицями його побуту. Це нам треба. «Як бути досконалим» вже погортала і посміялась; гарна книга, яка об'єднує корисне з приємним. Щось з цього читали? Як вам? until august | #книги

Госсейні дуже точно передає дитячу психологію. Його опис стосунків між Аміром і Гассаном показує, як діти можуть бути одночасно щирими і жорстокими, не до кінця розуміючи наслідки своїх вчинків. Особливо добре автор зображує складні відносини між паном і слугою, коли формальна ієрархія суперечить справжній прихильності. Також мені дуже сподобалось зображення динаміки між батьком Аміра і хлопчиками. Це було щиро і трохи боляче. Крім цього хочеться відмітити тепле зображення багатокультурного Афганістану, країни, яка в уяві західного читача (каюсь!) часто постає лише як декорація для військових конфліктів. Госсейні наче повертає Афганістану його людське обличчя, характер і важку історію до того, як багаторічні війни спотворили їх. Замість стереотипної картинки воєнної зони вимальовується місце, де люди жили, раділи, святкували. Це важливо, адже я певна, що більшість із нас знає Афганістан лише з новин про конфлікти. Однак варто визнати й мінуси: сюжетні повороти Госсейні межують із театральністю. Збіги обставин іноді настільки ідеальні, що це відчувається маніпуляцією. Коли Амір у зруйнованому Кабулі зустрічає безпритульного, який виявляється колишнім колегою його матері, це здається притягнутим за вуха. Або коли він отримує шрам на губі, як у Гассана... та ще й від того, хто був його дитячим ворогом (те, що Амір знову зустрічається з Асефом — саме по собі неймовірно)... Перші збіги ще можна було списати на символізм, проте пізніше подібні моменти почали виглядати штучно. В кінці книги в мене була неприємна певність, що кожен зручний збіг обставин, який може трапитися з героєм, обов'язково трапиться. Думаю, що більше враження ця книга справить на тих, хто ніколи не жив у воєнній зоні. Поки я пишу ці слова, лунає сирена, тому не можу похизуватись такою розкішшю: бути враженою жорстокістю війни. Але є звірства, що мені, на щастя, не знайомі. Становище жінок. Як жінка, я не можу висловити, наскільки вдячна за те, що народилася в країні, де до жінок ставляться як до людей, а не до худоби. Звичайно, нерівність все ще існує і у нас. Однак, коли я думаю про те, як ставляться до жінок у багатьох інших регіонах, я неймовірно вдячна за свободи, які маю. Так, наприклад, у Афганістані я б ніколи не прочитала цієї книги. Якщо взагалі б вміла читати. Підсумовуючи. «Ловець повітряних зміїв» для мене — це про шлях хлопчика (бо ж насправді Амір і в дорослому тілі не втік від себе дванадцятирічного) до спокути. Роман змушує згадати власні не найкращі вчинки дитинства і замислитися, наскільки довгий шлях пройдено. Це неприємно, але корисно, тому я вважаю, що книга варта прочитання. Вона може зробити вас кращою людиною, якщо ви їй дозволите. until august | #книгоогляди

🪁 «Ловець повітряних зміїв» Халеда Госсейні — це книга, яка розповідає про дружбу, зрад(и)у та спроби виправити помилки минулого. А ще про Афганістан, яким особисто я його не знала — складний, барвистий, жорстокий і живий. Спочатку я полюбила цю книгу. Історія Аміра і Гассана була такою жахливою і прекрасною водночас, а я маю слабкість до подібного. Ближче до кінця оповіді мій захват дещо притих, але про це пізніше :) Як я можу описати цю книгу коротко? «Ловець повітряних зміїв» — книга з яскраво вираженими достоїнствами і недоліками. Вона майстерно розповідає про складність людських стосунків та історичних травм, при цьому занадто очевидно намагаючись маніпулювати читацькими емоціями. Це роман, який варто прочитати, навіть якщо до нього навряд чи захочеться повертатися ще раз. until august | #книгоогляди