until august

📺 Зміна типу пам'яті: Джаред Хорват, дослідник з Мельбурнського університету, стверджує, що в епоху інтернету спосіб споживання інформації змінив тип пам'яті, який ми використовуємо найчастіше. Пам'ять відтворення — здатність спонтанно викликати інформацію в розумі — стала менш необхідною. Важливішою стала пам'ять впізнавання. За словами дослідника:

Поки ви знаєте, де знаходиться інформація та як до неї дістатися, вам не потрібно її пам'ятати.

🍟 Переїдання інформацією: Люди часто впихають у свій мозок більше, ніж можуть утримати. Так, Хорват з колегами виявили, що ті, хто дивився серіали запоєм, забували їх зміст набагато швидше, ніж люди, які дивилися по одній серії на тиждень. У 2009 році середній американець стикався зі 100 000 слів на день. Важко уявити, що цей показник зменшився, адже сьогодні ми щодня сприймаємо колосально багато тексту — новини, соцмережі, повідомлення... Більшість цього читання спрямована не на глибоке розуміння, а на швидке споживання. Як зазначає Ніккіта Бакшані: ми читаємо «щоб отримати інформацію», але не обов’язково — щоб її засвоїти . 🧠 Як краще запам'ятовувати: Здається, ніби мозок легко впорядковує інформацію, але насправді це лише ілюзія. Дослідники зазначають: ми отримуємо коротке задоволення в момент читання, але при цьому не створюємо пам’ятний слід. Стратегія результативного вивчання така: 〰️ Споживайте контент дозовано — маленькими порціями з інтервалами. 〰️ Повторюйте прочитане/переглянуте, щоб закріпити матеріал. 〰️ Активне занурення: обговорення, нотатки, рефлексія допомагають зміцнити пам’ять. 〰️ Уникайте ілюзії легкості: якщо ви просто «проковтнули» текст — ви, можливо, нічого не засвоїли. 📚 Контекст важливіший за зміст: Проте не все так погано. Не всі спогади втрачені. Деякі можуть бути недоступні, поки правильний натяк не поверне їх — можливо, це буде розмова з другом про книгу, яку ви обидва читали. Це може пояснити, чому люди пам'ятають контекст, в якому читали книгу, але не пам'ятають її змісту. Пам'ять — це по суті, гра в асоціації. until august | #статті

📺 Зміна типу пам'яті: Джаред Хорват, дослідник з Мельбурнського університету, стверджує, що в епоху інтернету спосіб споживання інформації змінив тип пам'яті, який ми використовуємо найчастіше. Пам'ять відтворення — здатність спонтанно викликати інформацію в розумі — стала менш необхідною. Важливішою стала пам'ять впізнавання. За словами дослідника:

Поки ви знаєте, де знаходиться інформація та як до неї дістатися, вам не потрібно її пам'ятати.

🍟 Переїдання інформацією: Люди часто впихають у свій мозок більше, ніж можуть утримати. Так, Хорват з колегами виявили, що ті, хто дивився серіали запоєм, забували їх зміст набагато швидше, ніж люди, які дивилися по одній серії на тиждень. У 2009 році середній американець стикався зі 100 000 слів на день. Важко уявити, що цей показник зменшився, адже сьогодні ми щодня сприймаємо колосально багато тексту — новини, соцмережі, повідомлення... Більшість цього читання спрямована не на глибоке розуміння, а на швидке споживання. Як зазначає Ніккіта Бакшані: ми читаємо «щоб отримати інформацію», але не обов’язково — щоб її засвоїти . 🧠 Як краще запам'ятовувати: Здається, ніби мозок легко впорядковує інформацію, але насправді це лише ілюзія. Дослідники зазначають: ми отримуємо коротке задоволення в момент читання, але при цьому не створюємо пам’ятний слід. Стратегія результативного вивчання така: 〰️ Споживайте контент дозовано — маленькими порціями з інтервалами. 〰️ Повторюйте прочитане/переглянуте, щоб закріпити матеріал. 〰️ Активне занурення: обговорення, нотатки, рефлексія допомагають зміцнити пам’ять. 〰️ Уникайте ілюзії легкості: якщо ви просто «проковтнули» текст — ви, можливо, нічого не засвоїли. 📚 Контекст важливіший за зміст: Проте не все так погано. Не всі спогади втрачені. Деякі можуть бути недоступні, поки правильний натяк не поверне їх — можливо, це буде розмова з другом про книгу, яку ви обидва читали. Це може пояснити, чому люди пам'ятають контекст, в якому читали книгу, але не пам'ятають її змісту. Пам'ять — це по суті, гра в асоціації. until august | #статті

Чому ми забуваємо більшість прочитаних книг... ...і фільмів, і серіалів, які дивимося. Памела Пол, редакторка The New York Times Book Review, читає безліч книг. Але її спогади про читання стосуються не слів, а досвіду:

Я майже завжди пам'ятаю, де я була, і пам'ятаю саму книгу. Я пам'ятаю фізичний об'єкт, пам'ятаю видання, обкладинку, зазвичай пам'ятаю, де купила або хто подарував. Чого я не пам'ятаю — і це жахливо — так це все інше.

Для багатьох споживання контенту схоже на наповнення ванни, занурення в неї, а потім спостереження, як вода стікає в каналізацію. Може залишитися тонка плівка піни, але решта зникає. Попри відчуття задоволення, інформація не затримується в пам’яті. Є наукові пояснення цьому явищу, і вони стосуються того, як саме ми споживаємо інформацію. Існує таке поняття, як крива забування. Вона найкрутіша протягом перших 24 годин після того, як ви дізнаєтеся щось нове. Якщо ви не повторюєте матеріал, то більша його частина зникає після першого дня. until august | #статті

Поки що (несподівано для мене) лідирує Бронте! Завтра побачимо переможця, а наразі я принесла цікаву статтю про читання і забування ⬇️

Дайджест дописів за червень ⛩🐚 Щось про книжки: 〰️ Підбірка книг-асоціацій по запахам. 〰️ Цитата з «Меланхолійного вальсу» Кобилянської. 〰️ Рецензія на «Беллман та Блек». 〰️ Цікаві передзамовлення: 1, 2. 〰️ Про «Подорож книжки» Ірене Вальєхо. 〰️ Як цензура змінила «Портрет Доріана Грея». 〰️ Міні-відгуки на «Убік» та «Карміллу». 〰️ Про «Листи Йона» Чо Хьони. 〰️ Підбірка цитат Маї Енджелоу. 〰️ Анонс «Пісні Ахілла». Щось для очей: 〰️ Бібліотека Карла Лагерфельда. Щось цікаве: 〰️ Сара Джессіка Паркер і 2 книжки на день. 〰️ Інтерв'ю журі Букерівської премії. 〰️ Тор і гра в перевдягання. 〰️ Цікаве з життя Томаса Манна. 〰️ Судовий процесс Оскара Вайлда. 〰️ Прочитання «De Profundis» Вайлда. 〰️ Дружба Томаса Манна і Германа Гессе. 〰️ Про Маю Енджелоу. 〰️ Науково доведені плюси читання. Щось болюче: 〰️ Один з найдовших любовних листів, написаних у в'язничній камері. 〰️ «Смерть і діва» Еґона Шіле. until august | #дайджест

Якщо традиційний роман нагадує пряму лінію від точки А до точки Б, то «Мемфіс» схожий на спіраль, яка постійно повертається до минулого, щоб дати персонажам і читачу краще зрозуміти сьогодення. Ця структура не випадкова, вона відображає те, як працює пам'ять — фрагментарно, асоціативно, з неочікуваними зв'язками між подіями. Подібний стиль оповіді імітує природний спосіб, яким ми пригадуємо сімейні історії — фрагментарно, через уривки розмов, старі фотографії, плітки. Таким чином читач стає дослідником родинної історії, поступово відкриваючи шари правди. Проте саме тут криється і певний мінус (як на мене) твору: деякі сюжетні лінії, особливо історія Гейзел, залишаються недостатньо розкритими, наче недописані листи з минулого. Також нелінійна оповідь підкреслює центральну тему роману: минуле не є чимось закінченим, воно живе в теперішньому, формуючи наші рішення, страхи й надії. Роман торкається багатьох складних тем. Тут є домашнє насильство, зґвалтування, расизм, ПТСР, нездійсненні мрії, втрата релігійної віри, економічна нестабільність, втрата близьких. Усі ці теми важливі, але авторка не зосереджується на них як на кінцевій меті оповіді. Замість цього Стрінгфеллоу описує, як люди знаходять способи жити далі, як вони перетворюють біль на силу, як вони будують майбутнє попри травматичне минуле. «Мемфіс» — це амбітний дебют, який заслуговує на увагу як шанувальників сімейних саг, так і читачів, які цікавляться афроамериканською історією. Попри деякі структурні недоліки, роман вартий вашого часу, особливо якщо є шанувальниками творчості Тоні Моррісон та сучасної афроамериканської літератури та/або любите сімейні саги та історії про жіночий досвід. until august | #книгоогляди

🌿 Отже, я прочитала «Мемфіс» Тари М. Стрінгфеллоу, і тепер, коли минуло трохи часу, готова розказати вам про неї. Це невелика за обсягом, проте щемка сімейна сага, яка фокусується на зображенні жіночого досвіду в афроамериканській сім'ї. Роман починається у 1995 році, коли десятирічна Джоан разом з матір'ю та молодшою сестрою тікає від домашнього насильства до дідусевого дому в Мемфісі. З цього моменту розкриваються секрети, мрії та трагедії сім'ї Нортів — і з минулого, і з теперішнього. «Мемфіс» нагадує про те, як історії та травми передаються з покоління в покоління — іноді як благословення, іноді як прокляття, але завжди як частина нашої сутності. Кожен з нас несе в собі відлуння голосів тих, хто був "до", знаємо ми про це чи ні. until august | #книгоогляди

Невже це сталось... вона написала рецензію вперше за три тижні й принесла її вам 👀

Книга мемуарів Ай Вейвея «1000 років радості й смутку» — це один з тих випадків, коли мене "купує" один рядок 😅 Щоправда цього разу це були два рядки — передмова і епіграф (вірш батька художника, Ай Ціна). Передзамовила, як тільки прочитала цей вірш, і, в принципі, не пошкодувала :) Ай Вейвей — представник сучасного мистецтва, художник, скульптор, фотограф та громадський активіст. У своїй книзі він говорить про протистояння з державою, що в поєднанні з його протестним мистецтвом, із одного боку, перетворили його на ікону для міжнародної творчої спільноти, а з іншого — змусили працювати в політичному вигнанні. until august | #книги

Новина, виявляється, була ще наприкінці минулого місяця, але я дізналась про це тільки сьогодні... Відомий китайський митець Ай Вейвей вперше приїде в Україну. 14 вересня у павільйоні №13 на ВДНГ художник представить проєкт «Три досконало пропорційні сфери та військовий камуфляж, пофарбований у біле». Цей проєкт постав з інтересу художника до феномену війни, пацифізму та гуманізму. Його слова:

Отримавши запрошення провести виставку в Києві, охопленому війною, я сподіваюсь висловити тут певні ідеї та роздуми через свою творчість. Ця виставка постане діалогом про війну та мир, раціональність та ірраціональність.

Постать самого Вейвея досить суперечлива (ось тут цікава стаття про його погляди), проте його позиція щодо України однозначна і позитивна. У передмові до його книги, що вишла друком в нас у 2023 році, він писав:

Я хочу засвідчити найвищу повагу і вдячність людям, які живуть і б'ються там, і людям, які борються за гідність, літературу, мистецтво і людські почуття.

until august | #цікаве

А ось обкладинки, над якими вона працювала. Перша — це та, за яку я зачепилась 🤭 until august | #книги

Як цікаво працює наша свідомість: дивилась на нову книгу Шона Хьюітта «Open, Heaven», зачепилась за обкладинку... і таким чином познайомилась з чудовою корейською художницею та ілюстраторкою :) Це Пек Ду-рі (백두리), південнокорейська художниця, яка досліджує у своїй творчості співіснування протилежностей: приховування та викриття, випадковості та наміру, світла та темряви. В одному інтерв'ю вона говорила:

Я малюю картини, що фіксують миті або емоції, повз які інші проходять, не задумуючись. Коли я відтворюю спогади, надто буденні й незначні, у вигляді зображень, то прагну розповідати універсальні історії, з якими люди можуть себе ототожнити і які можуть подарувати їм задоволення. Я хочу показати, що у повторюваному повсякденному житті є маленькі радощі.

Милота! 🌱 until august | #мистецтво

Вчора проковтнула «Мемфіс», і який це гарний текст! Важко поки розкласти по поличкам свої враження, але сподобалось. Це історія трьох поколінь сім'ї, яка складається майже виключно з жінок. В кожної з них свої секрети, мрії та долі, але всі їх шляхи так чи інакше пов'язані з боротьбою — за рівноправність, свободу, майбутнє. Поки що найкраща книга цього місяця. until august | #книги

Ідеальний браслет для книголюбів існує, і йому десь 200 років :) Це браслет роботи невідомого англійського ювеліра, створений з золота, емалі, та діамантів приблизно у 1840 році. Ця хитромудра прикраса складається з одинадцяти прямокутних сегментів. Вісім з них прикрашені ажурними квітковими візерунками, а ще три — зеленою емаллю. Тонкі сегменти можна скласти у форму книжки: дві зелені панелі утворюють передню і задню обкладинки, а велика центральна панель, на якій зображено собаку, утворює корінець "книжки". Місцезнаходження: Художній музей Волтерс в Балтиморі, США. until august | #мистецтво

Ідеальний браслет для книголюбів існує, і йому десь 200 років :) Це браслет роботи невідомого англійського ювеліра, створений з золота, емалі, та діамантів приблизно у 1840 році. Ця хитромудра прикраса складається з одинадцяти прямокутних сегментів. Вісім з них прикрашені ажурними квітковими візерунками, а ще три — зеленою емаллю. Тонкі сегменти можна скласти у форму книжки: дві зелені панелі утворюють передню і задню обкладинки, а велика центральна панель, на якій зображено собаку, утворює корінець "книжки". Місцезнаходження: Художній музей Волтерс в Балтиморі, США. until august | #мистецтво

Спокійно і без поспіху читаю «Що знає вітер» Емі Гармон. Це перше моє знайомство з авторкою, і наразі (прочитавши трохи більше половини книжки) її стиль мені подобається. Освіжає, що головний герой тут — не стереотипний двометровий вояка, а звичайна людина зі своїми слабкостями (а ще в нього астма!) ✍ Розкажіть, що ви читаєте зараз? until august | #книги

Невелике оголошення: друзі, я поїхала у відпустку :) Планую відпочити, прочитати декілька книг з tbr і з новими силами повернутись до вас! Оновлення на каналі будуть, скоріш за все, спорадичними, проте сподіваюсь, що вам вони будуть цікаві 🫶

Згідно журналу Social Science & Medicine, американське дослідження показало: регулярне читання може знизити ризик передчасної смерті на 20%. Окрім цього, серед плюсів читання науковці виділяють такі: 〰️ Нейропластичність і формування нових зв’язків в мозку. Читання, особливо художньої літератури, сприяє формуванню нових нейронних зв’язків. Наприклад, читання романів активує взаємодію між мовними зонами та призводить до змін у соматосенсорній корі через нейрогенез. 〰️ Зниження вікових когнітивних втрат. Дослідження доводять, що регулярне читання (кілька разів на тиждень) уповільнює вікове зниження пам’яті та зменшує ризик деменції у літніх людей. 〰️ Зниження стресу. Всього 30 хвилин читання нейтральної літератури здатні знизити фізіологічні показники стресу — пульс, кров’яний тиск — і емоційне напруження. Читаємо далі, друзі 😎 until august | #цікаве

Одним із факторів гарної наукової фантастики для мене є кількість запитів у гуглі. Зараз поки лише на 127-ій сторінці «Проблеми трьох тіл», по запитам в гугл — все окей 😎 Серіал не дивилась, тому насолоджуюсь повними незнанням та інтригою. А ще дуже приємно зустрічати в тексті знайомі теорії і розуміти, що фізика — це все ж про красу і гармонію сил. until august | #книги