until august

Ідеальний браслет для книголюбів існує, і йому десь 200 років :) Це браслет роботи невідомого англійського ювеліра, створений з золота, емалі, та діамантів приблизно у 1840 році. Ця хитромудра прикраса складається з одинадцяти прямокутних сегментів. Вісім з них прикрашені ажурними квітковими візерунками, а ще три — зеленою емаллю. Тонкі сегменти можна скласти у форму книжки: дві зелені панелі утворюють передню і задню обкладинки, а велика центральна панель, на якій зображено собаку, утворює корінець "книжки". Місцезнаходження: Художній музей Волтерс в Балтиморі, США. until august | #мистецтво

В такі дні насправді трохи допомагає розуміння того, що темрява не вічна. Стільки людей в минулому переживало те ж саме, що зараз переживаємо ми. Ніщо не вічне, навіть жах. Картина в пості — це «Смерть і діва» Еґона Шіле (Шиле), написана 1915 року, приблизно в той самий час, коли художника призвали до лав австрійської армії. until august | #цікаве

Сьогодні Дніпро 💔💔 Не знаю, як писати про книги, коли боїшся відкривати новини.

📖 Розкажіть, що читаєте зараз? Діліться в коментарях ✍️ У мене книжкове похмілля після Тартт (ні про що не шкодую), та важко обрати щось після неї :) until august | #поговорити

🐚 Підбірка цитат Маї Енджелоу для настрою. until august | #книги

🕊 Всесвітню славу їй принесла перша автобіографія — «Я знаю, чому птаха в клітці співає», де Енджелоу відверто розповіла про своє дитинство до 16 років. Це історія про те, як дівчинка, що стала жертвою насильства та расизму, змогла перетворитися на сильну жінку. У восьмирічному віці Маю зґвалтував друг її матері. Після того, як кривдника вбили (ймовірно, родичі дівчинки), вона майже на п'ять років замовчала, вважаючи, що її голос вбив людину. Парадоксально, але саме цей період мовчання став основою майбутньої творчості письменниці. У ці роки в неї зародилася пристрасть до літератури та вміння слухати й спостерігати за світом. Повернутися до мови Маї допомогли твори Діккенса, Шекспіра та Едгара По. У другій автобіографії «Зберіться в ім'я моє» Енджелоу чесно розповідає про складні роки юності (17-19 років), коли їй довелося працювати кухаркою, сутенеркою та повією, щоб вижити як матері-одиначці. Мая активно боролася за громадянські права пліч-о-пліч з Мартіном Лютером Кінгом. У 1993 році вона стала першою афроамериканкою та жінкою-поетесою, яка виступила на інавгурації президента США, продекламувавши свій вірш на церемонії Білла Клінтона. Попри спроби заборонити її книги в деяких американських бібліотеках, твори Маї Енджелоу вивчають у школах та університетах по всьому світу. Основні темами її творчості є боротьба з расизмом, жіноча сила, фемінізм, пошук ідентичності і сімейні стосунки. until august | #цікаве

🕊 Всесвітню славу їй принесла перша автобіографія — «Я знаю, чому птаха в клітці співає», де Енджелоу відверто розповіла про своє дитинство до 16 років. Це історія про те, як дівчинка, що стала жертвою насильства та расизму, змогла перетворитися на сильну жінку. У восьмирічному віці Маю зґвалтував друг її матері. Після того, як кривдника вбили (ймовірно, родичі дівчинки), вона майже на п'ять років замовчала, вважаючи, що її голос вбив людину. Парадоксально, але саме цей період мовчання став основою майбутньої творчості письменниці. У ці роки в неї зародилася пристрасть до літератури та вміння слухати й спостерігати за світом. Повернутися до мови Маї допомогли твори Діккенса, Шекспіра та Едгара По. У другій автобіографії «Зберіться в ім'я моє» Енджелоу чесно розповідає про складні роки юності (17-19 років), коли їй довелося працювати кухаркою, сутенеркою та повією, щоб вижити як матері-одиначці. Мая активно боролася за громадянські права пліч-о-пліч з Мартіном Лютером Кінгом. У 1993 році вона стала першою афроамериканкою та жінкою-поетесою, яка виступила на інавгурації президента США, продекламувавши свій вірш на церемонії Білла Клінтона. Попри спроби заборонити її книги в деяких американських бібліотеках, твори Маї Енджелоу вивчають у школах та університетах по всьому світу. Основні темами її творчості є боротьба з расизмом, жіноча сила, фемінізм, пошук ідентичності і сімейні стосунки. until august | #цікаве

Настрій сьогодні такий: читати історію дуже сильної жінки і роздумувати, як скоро в нас будуть переклади її робіт. Ця жінка — Мая Енджелоу, голос, що подолав мовчання. Маргарет Енн Джонсон (4 квітня 1928 — 28 травня 2014), відома як Мая Енджелоу — це видатна американська феміністська письменниця, журналістка, кінематографістка, активістка та політична діячка. Мая залишила після себе неймовірну літературну спадщину: сім автобіографічних творів, п'ять збірок есеїв, численні поетичні книги, п'єси, кіносценарії та телевізійні проекти. until august | #цікаве

Так, Vivat показали обкладинку видання «Пісні Ахілла» (це оригінальна). А ось ця цитата живе в мене в голові вже декілька років:

He is a weapon, a killer. Do not forget it. You can use a spear as a walking stick, but that will not change its nature.

«Він — зброя, вбивця. Не забувай про це. Ти можеш використовувати спис як ціпок [для ходьби], але це не змінить його природи». Усім любителям скла приготуватись, я з вами 🙂‍↕️ until august | #книги

Після обстрілу 17 червня з читанням (та й загалом зі споживанням/створенням контенту) все ще важко. Зловила себе на думці що хочеться втікти в іншу реальність або чуже життя. І тут якось дуже влучно перечитались «Листи Йона» Чо Хьони, які я передзамовляла ще навесні. Колись давно читала їх англійською, а як побачила анонс — не змогла пройти повз. Дуже комфортна, ностальгічна, солодко-гірка історія: про вибір і його наслідки, дружбу і те, як вона змінюється з часом 🌱 Гарна манхва, схожа на спогад з дитинства, який майже забувся, але досі залишається теплим. until august | #книги

Андре Леон Теллі, журналіст і редактор американського Vogue, у свої книзі писав про Карла Лагерфельда так:

Він був ходячою енциклопедією, мав близько 50 тисяч книг, акуратно розставлених на полицях, що сягали стелі. Більшість з них, якщо не всі, він прочитав. Моя літературна освіта — здебільшого заслуга Карла. Він постійно надсилав мені книги, що їх, на його думку, варто було б прочитати. Вони й досі в мене є.

Любов модельєра до книг втілилися у власну бібліотеку Librairie 7L, яку дизайнер заснував у 1999 році в Парижі. Це одна з найбільших приватних бібліотек у світі — в ній понад 300 тисяч книг. Карл вважав книги не розкішшю, а необхідністю, і читав щодня (зазвичай по 2-3 години); надавав перевагу прозі, а не поезії і не дуже любив сучасну літературу. Сьогодні до бібліотеки Лагерфельда можна потрапити лише за запрошенням. Вона стала творчим простором, де проводять різноманітні культурні заходи (читання із запрошенням авторів, лекції, концерти, приватні івенти). until august | #бібліотеки

Сподіваюсь, ви усі цілі 🫂 Збори не прикріпляю, але нагадую, що емоції гарно конвертуються в донати.

📚 Невеликі відгуки на останнє з прочитаного: 〰️ «Убік» Філіпа Діка Той випадок, коли книжка залишає тебе з купою питань і жодною відповіддю. І це, як не дивно, чудово. Сюжет стартує як детективна історія про злочинців з надприродними здібностями, а згодом перетворюється на філософську головоломку про природу реальності. Цікава (а місцями й кумедна) науково-фантастична історія про битви екстрасенсів, природу смерті, альтернативну реальність і чарівну субстанцію. Або ні. Читайте :) 〰️ «Кармілла» Ле Фаню Що тут сказати... Одна з OG vampire stories 🧛 Кармілла, що випередила Дракулу на двадцять шість років — це сапфічна історія, просякнута чуттєвою напругою та готичною романтикою. Як на мене, ця історія, хоч і коротша, але набагато страшніша, ніж «Дракула». Вампір тут — це не жахливий монстр, що блукає в пошуках випадкової жертви, а прекрасне створіння, яке підбирається близько і довго мучить свою ціль напівнатяками і відчуттям чи то страху, чи то жаги. until august | #книгоогляди

А для тих, хто сильний духом, володіє достатнім рівнем англійської і має вільних 6 годин 12 хвилин, є чудовий варіант начитки листа Оскара. Британський письменник і перекладач Ніл Бартлетт зачитав «De Profundis» 4 вересня 2016 року у старій каплиці в'язниці Редінга — тій самій, в якій перебував Вайлд, коли написав ці 50 тисяч слів любові. Є у вільному доступі. until august | #цікаве

Цього року у видавництві Ще одну сторінку «De Profundis» вийшов друком :)

«Настане день, коли правда має відкритися — можливо, не за мого життя... але я не готовий навічно лишитися при гротескному ганебному стовпі, до якого мене поставили», — пише Оскар Вайлд другові Роберту Россу, передаючи рукопис, який згодом стане знаним під назвою «De Profundis». Це величезне послання він написав у Редінзькій в’язниці, де відбував покарання за «любов, яка назватися не сміє».

until august | #книги

А ще Оскар міг би похизуватись одним з найдовших любовних листів, написаних у в'язничній камері. Це «De Profundis», розповідь про кохання, що перетворилося на прокляття. Цей лист Вайлд написав у в'язниці своєму коханому «Бозі» — лорду Альфреду Дугласу, який і довів його до краху. Лист починається з фрази «Дорогий Бозі» і закінчується — «Твій люблячий друг», але між цими рядками — цілий світ болю та переосмислення. У 1897 році новий начальник в'язниці, в якій відбував покарання письменник, вирішив провести експеримент і замінити фізичну працю (а це були каторжні роботи) на письмо. Начальник Нельсон вважав, що таким чином Вайлд зможе очиститись. Оскару дозволили писати «з медичною ціллю»: кожну написану сторінку відразу забирали, тож письменник не міг бачити цілісної картини. 18 травня 1897 року, в день звільнення, Нельсон особисто передав Вайлду цей довгий лист. Вайлд довірив рукопис своєму вірному другу Роберту Россу, який опублікував його у 1905 році під біблійною назвою «De Profundis» — з 129-го псалма, благальної молитви про прощення грішника. Росс вирішив захистити й так підмочену репутацію покійного друга та випустив лише половину листа, викинувши всі автобіографічні деталі та згадки про сім'ю Дугласа. Повну версію світ побачив аж у 1962 році, коли її опублікували разом з іншим листуванням Вайлда. until august | #цікаве

Так, ви підписались на Вихідні з Вайлдом, вас чекає ще мінімум два пости про нього 😌

Серед доказів обвинувачення були цитати з творів письменника та фрагменти його приватного листування. Вайлд вирішив захищатися сам — фатальна помилка для людини з таким гострим язиком. Обвинувач поставив пряме запитання: «Чи не може прихильність художника до Доріана Грея наштовхнути звичайну людину на думку, що художник відчуває до нього потяг певного роду?» Відповідь Вайлда була зарозумілою: «Думки звичайних людей мені невідомі». «Чи бувало так, що ви самі шалено захоплювалися молодою людиною?» — продовжував обвинувач. «Шалено — ніколи. Я віддаю перевагу коханню — це більш високе почуття», — парирував Вайлд. Найяскравіший епізод стався, коли обвинувач намагався спіймати Вайлда на "протиприродних" натяках у творчості. Адвокат Карсон зачитав пасаж з оповідання і запитав: «Це, я вважаю, теж написали ви?» Вайлд театрально дочекався мовчання у залі суду і тихо відповів: «Ні-ні, містер Карсон. Ці рядки належать Шекспіру». Карсон почервонів і витяг зі своїх паперів ще один віршований фрагмент: «Це, ймовірно, теж Шекспір, містере Вайлд?» «У вашому читанні від нього мало що залишилося, містер Карсон», — відрізав Оскар. Зал вибухнув сміхом. На жаль, блискучі відповіді письменника були юридично контрпродуктивними. Вайлд продемонстрував саме ту зарозумілість та презирство до звичайних людей, які викликали у присяжних антипатію. Його дотепність, що зробила його кумиром салонів, у залі суду прозвучала зізнанням у відчуженості від суспільної моралі. until august | #цікаве

Судовий процесс у справі Оскара Вайлда — досить трагічна історія, проте в ній були і кумедні моменти. Цей суд, один з найскандальніших серед усіх процесів Вікторіанської епохи, завершився 25 травня 1895 року. Оскара Вайлда — блискучого письменника, поета, філософа та драматурга — визнали винним у «грубих непристойних стосунках із чоловіком» і засудили до двох років каторжних робіт. Найдивніше в цій трагедії те, що суд перетворився на стендап: присутні реготали так голосно, що суддя неодноразово погрожував вигнати усіх з зали. Судовий процес миттєво розібрали на цитати, які розлетілися по всьому Лондону. until august | #цікаве