es
Feedback

¡No caigas en manos de tramposos! Telemetrio encuentra y marca estos canales 👉 Si quieres ver la etiqueta, suscríbete

Край

Край

Ir al canal en Telegram

Контурами кіно Журнал — krai-journal.com Instagram — instagram.com/krai.journal Кіноклуб в Києві — instagram.com/krai.kino

Mostrar más
950
Suscriptores
+124 horas
+57 días
+5330 días
Archivo de publicaciones
21 nov, 04:36

Repost from pole
медитація на архіві школи польського плакату
+9
медитація на архіві школи польського плакату
20 nov, 04:43

18 nov, 13:24

17 nov, 14:06

17 nov, 03:13

Bond. James Bond.
Bond. James Bond.
16 nov, 10:47

«Перевідкриття кіно у кожному кадрі»: Скорсезе про «Тіні забутих предків» у спецвипуску Criterion
15 nov, 14:28

15 nov, 09:24

15 nov, 09:24

14 nov, 11:31

13 nov, 14:33

12 nov, 10:29

12 nov, 08:05

Режисерський дебют Хасана Хаді, за який він отримав «Золоту камеру» в Каннах минулого року. Те, що саме цю картину удостоїли
Режисерський дебют Хасана Хаді, за який він отримав «Золоту камеру» в Каннах минулого року. Те, що саме цю картину удостоїли такої химерно-вульгарної нагороди у формі кіноапарата, відлитого із золота, ніби продовжує образність фільму, проте вже за межами кіноекрана. Застереження: у фільмі присутні звуки вибухів та реактивної авіації. І це зовсім не найстрашніше з показаного. А показана історія дев'ятирічної Ламії Наїф, якій випадає «честь» виготовити торт до дня народження президента — Саддама Хусейна. Вона — найкраща учениця класу, тож завдання сприймає з властивою їй безпосередністю та серйозністю і вирушає на пошуки інгредієнтів. Дівчинку супроводжують бабуся, однокласник, випадкові зустрічні, а також її вірний (єдиний, зрештою, вірний) супутник — півень Хінді. Хаді не намагається розвінчувати культ особи, спростовувати пропаганду або викривати диктатуру — він просто показує, що відбувається, коли до декларацій поставитися серйозно й безпосередньо — по-дитячому. «Я маю зробити торт» — Ламія самовіддано шукає складники, здобуваючи їх усіма можливими способами. Вона уможливлює торт для президента, здійснює його. Через процес реалізації звичайнісінького, здавалося б, кондитерського виробу стрічка проникає в найпотаємніші закутки суспільства, у якому живе Ламія, оголює всю фальш і мерзотність, що ховаються за оглушливими гаслами та гірляндами. «Й над усім — два словечки з Корану, і обпалений сонцем Саддам!» — перефразовуючи Євгена Плужника. Зображення Саддама Хусейна повсюди: у школах, на весіллях, маніфестаціях і в магазинах. Однак усюди він багатозначно дивиться вбік або піднесено споглядає вгору. Саддам не дивиться прямо: ні на портретах, ані в кінохроніці. Він ніби ховає погляд, оскільки те, що може побачити перед собою, здатне викликати лише одне почуття — сором. 🎟️️️️️️Показ «Торта президента» — вже цієї суботи, 14 листопада о 19:00, у кінотеатрі «Жовтень». Квитки — за посиланням. підписатися | квитки на Кіноцикл «(INFANS) — Той, хто не мовить» | наш сайт
11 nov, 07:18

Repost from pole
10 nov, 10:38

Repost from pole
привіт! уже рік я збираю цифровий архів ваших снів війни, і дуже хочу продовжувати, тому закликаю вас ділитися окрім цього, х
привіт! уже рік я збираю цифровий архів ваших снів війни, і дуже хочу продовжувати, тому закликаю вас ділитися окрім цього, хочу трансформувати принаймні частину архіву в щось матеріальне, бо цифрове мені вбачається почасти не менш крихким і вразливим, ніж фізичне можливо, це буде друкована збірка; можливо – колекція артефактів, тематично зі снами повʼязаних хочу, аби архів був інклюзивним, і ви зверталися до нього як до нотатника, фіксуючи там сни, які мріється закарбувати, зберегти, чи навпаки – виписати й відпустити сни війни – це сни, що вміщаються в хронологічну рамку повномасштабного вторгнення. не обовʼязково, щоб ви побачили їх саме будучи в Україні. так само не принципово, щоб тематично вони стосувалися воєнних дій. чим різноманітнішим буде архів, тим цікавіше і репрезентативніше через форму ви ділитеся снами анонімно, при цьому автоматично даючи згоду на їхню анонімну публікацію в інстаграмі архіву і/або подальшу трансформацію в щось не-цифрове
10 nov, 10:38

А що взагалі відбулося? Це запитання пронизало весь перший #показ із циклу (ĪNFĀNS) — «ТОЙ, ХТО НЕ МОВИТЬ». І воно ж супровод
+4
А що взагалі відбулося? Це запитання пронизало весь перший #показ із циклу (ĪNFĀNS) — «ТОЙ, ХТО НЕ МОВИТЬ». І воно ж супроводжує не тільки фільм Джафара Панагі, а й усе його життя. Адже іранський режисер практично всю свою кар’єру перебуває під слідством: компетентні органи встановлюють обставини його справи, а саме — його кіно, з’ясовуючи: а що ж, власне, відбулося? І якщо щодо компетентності відповідних органів в Ісламській Республіці Іран певний сумнів таки присутній, то компетентність сумніву глядачів, присутніх на показі в «Жовтні» цієї суботи, варто визнати. Проблематика стрічки Панагі вже у назві: що може відбуватися у дзеркалі? І чи може взагалі? Або ж справа взагалі не у віддзеркаленні, а в тому, з чого і з кого воно виникає? Так і з кіно: проблема в ньому самому чи в тому й тих, кого та що воно зображує? І який стосунок має зображуване до зображення? Такі питання межують із наївністю. Та кому, як не дитині, зрештою, їх ставити? Для дитини питання — частина гри (в усіх сенсах), і саме з цієї грайливості та безпосередності виростає всепроникна поверхня «Дзеркала», на якій не приховати навіть найдрібніших деталей. 🔗слідуючий показ — «Торт для президента» вже цієї суботи, 14 листопада о 19:00, у кінотеатрі «Жовтень» — квитки за посиланням. підписатися | квитки на Кіноцикл «(INFANS) — Той, хто не мовить» | наш сайт
10 nov, 07:33

Спроби ісламського уряду вихолостити кіно зрештою призвели до появи одного з найвідвертіших фільмів іранського кінематографа. У «Дзеркалі» Джафар Панагі демонструє, як невинний дитячий погляд розхитує усталені соціальні та релігійні конструкції, оголюючи як безлад і несправедливість, що ті покликані приховувати, так і сам фундамент кіно. Через дитячу безпосередність режисер виявляє приховані суперечності, а межа між вигадкою та реальністю поступово втрачає свою визначеність. 🔗️️️️У рамках циклу (ĪNFĀNS) — «ТОЙ, ХТО НЕ МОВИТЬ» читайте #текст про фільм Джафара Панагі «Дзеркало» від Broken Movie — посилання. підписатися | квитки на Кіноцикл «(INFANS) — Той, хто не мовить» | наш сайт
09 nov, 15:43

Як перетворити непотріб на витвір мистецтва? #розбір документального фільму «Збирачі та збиральниця» (2000) Аньєс Варда бере
+9
Як перетворити непотріб на витвір мистецтва? #розбір документального фільму «Збирачі та збиральниця» (2000) Аньєс Варда бере портативну камеру й вирушає знімати людей, які підбирають те, що інші залишили на землі. Ось і все кіно: як конкретний фільм, так і мистецтво загалом. Режисерка вирушає в мандрівку слідом за явищем, яке, здавалося б, уже осіло у словниках та музейних архівах, — досліджує феномен збиральництва. Варда фільмує збирачів відсортованої картоплі, непридатної для продажу, лахмітників, які підбирають виставлені на утилізацію речі, безпритульних, які намагаються прогодуватися зі сміттєвих баків, власників виноградників і садів, де люди дозбирують те, що залишилося після машин, художників, які шукають матеріал для своїх практик серед непотребу, активістів, які збирають з етичних міркувань, — і всіх інших, кого зустрічає на своєму шляху. Режисерка не вигадує вибагливих технічних прийомів і не шукає «прихованих» зв'язків чи сенсацій, а всього лише дає слово людям, які трапляються їй на шляху. Людям і речам. Сама ж вона тільки запитує та фіксує, схоплюючи й збираючи свідчення, а інколи — і самі речі. Проте не для того, щоб привласнити чи «втримати», а щоб погратися. Підхід Варди цілковито збігається з предметом її дослідження: їй вдається досягти їхнього повного злиття. Коли стрічка про феномен збирання сягає аж до витоків самого кіно — не фігурально, а буквально, до винахідника хронофотографії Етьєна-Жуля Маре, — вона набуває символічного виміру. Документальна картина «Збирачі та збиральниця» — це інструкція до того, як навчитися бачити. А далі — любити те, що бачиш. І тоді навіть кадри, відзняті випадково не вимкненою камерою, стають мистецтвом, а незграбне теліпання кришки об'єктива перетворюється на танець. Варда показує, наскільки скромними можуть бути умови мистецтва і водночас наскільки строгими є його вимоги. Адже справжнє мистецтво народжується не з надсучасних технічних засобів чи вишуканих ідей. Воно виникає тоді, коли митець замовкає і прислухається, коли цілковито віддається предмету й таким чином сам стає його горизонтом. Через цей горизонт предмет починає промовляти, наповнюючи його власним змістом і щоразу розширюючи новими гранями. Аньєс Варда повертає голос тому, що звикли вважати непотребом, — речам і людям, повз яких ми щодня проходимо, не помічаючи їх. Вона відшукує серед сміття справжні знахідки. Мистецтво існує тільки через #пере_відкриття, яке й здійснює Варда, — виносить картину із темного музейного сховища, повертаючи її зі забуття в буремне сьогодення. А що для цього потрібно? Лише камера і здатність прислухатися. А ще, крім усього іншого, у цьому фільмі Варда зачитує реп. підписатися | квитки на Кіноцикл «(INFANS) — Той, хто не мовить» | наш сайт
09 nov, 13:46