pole

«Авангардні художники “починають під Юпітером, впорядкованим і ясним богом, сангвініком за темпераментом”. На відміну від них, представники групи «Время» вражені Сатурновою меланхолією» як же гарно написано!

«Вірменія у фільмі “Колір граната” постає як далека країна з таємничими традиціями, вкрита крутими скелями й архаїчними монастирями. Цілком можливо, що образи цього фільму, настільки ж мальовничі, як і жорстокі, надихнули Олега Мальованого на створення декількох із його накладень 1973 року, які були результатом їхньої спільної з Борисом Михайловим поїздки. Окрім того, червоний колір, важливість якого у стрічці підкреслюється самою її назвою, відсилає до символу жертовної крові, традиційного одягу, граната, з його численними культурними значеннями. Такий самий конструктивний принцип непрямих символічних посилань стосовно червоного кольору використовують Борис Михайлов у Червоній серії і пізніше Олег Мальований у серії Червона медитація (1987). Повернути червоному кольору його поетичний, еротичний і афективний вимір у країні, де його цілковито поглинув вимір політичний, виявляється абсолютно радикальним та опозиційним жестом»

«Фільми як Тарковського, так і Параджанова, характеризуються побудовою образів за допомогою світла, кольору, композиції, ракурсів та інших суто візуальних кінематографічних засобів - з одного боку, та відходом від логоцентричності і від домінування мови над зображенням, характерним для радянського кіно загалом, — з іншого»

«Фільми режисерів, повʼязаних із так званою новою хвилею в СРСР, серед яких - Андрій Тарковський, Сергій Параджанов, Отар Іоселіані, - зʼявляються в радянських кінотеатрах зрідка і без галасу. Як і в інших галузях культури, їхні сміливі роботи, що не надто відповідають державним запитам, опиняються “на полиці”, фактично цензуруються, і стають відомими переважно в усних переказах. Ця аура забороненого і загадкового наділяє їх культовим статусом серед художників радянського підпілля. Фотографи групи “Время” не виняток, і багато хто з них вважає фільми Тарковського і Параджанова визначальними для своєї творчої еволюції» про звʼязок харківських фотографів та нового радянського кіно

Микита Чаховець

L'heure de Ninon принесла вам таку приємну літню квірну короткометражку, якраз під кінець pride month

L'heure de Ninon, poster

Ксенія Гнилицька