ОЧИМА ВІРИ
Ir al canal en Telegram
«Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас» (Мт. 11,29)
Mostrar más1 090
Suscriptores
-124 horas
+27 días
+530 días
Carga de datos en curso...
Canales Similares
Nube de Etiquetas
Menciones Entrantes y Salientes
---
---
---
---
---
---
Atraer Suscriptores
octubre '26oct '26
octubre '26
+5
en 0 canales
septiembre '26
+11
en 0 canales
Get PRO
agosto '26
+26
en 0 canales
Get PRO
julio '26
+58
en 0 canales
Get PRO
junio '26
+33
en 0 canales
Get PRO
mayo '26
+14
en 0 canales
Get PRO
abril '26
+35
en 0 canales
Get PRO
marzo '26
+72
en 0 canales
Get PRO
febrero '26
+21
en 0 canales
Get PRO
enero '26
+19
en 0 canales
Get PRO
diciembre '25
+17
en 0 canales
Get PRO
noviembre '25
+32
en 0 canales
Get PRO
octubre '25
+34
en 0 canales
Get PRO
septiembre '25
+21
en 0 canales
Get PRO
agosto '25
+30
en 0 canales
Get PRO
julio '25
+79
en 0 canales
Get PRO
junio '25
+112
en 0 canales
Get PRO
mayo '25
+13
en 0 canales
Get PRO
abril '25
+19
en 0 canales
Get PRO
marzo '25
+25
en 0 canales
Get PRO
febrero '25
+24
en 0 canales
Get PRO
enero '25
+8
en 0 canales
Get PRO
diciembre '24
+32
en 0 canales
Get PRO
noviembre '24
+26
en 0 canales
Get PRO
octubre '24
+24
en 0 canales
Get PRO
septiembre '24
+13
en 0 canales
Get PRO
agosto '24
+554
en 0 canales
| Fecha | Crecimiento de Suscriptores | Menciones | Canales | |
| 07 octubre | +2 | |||
| 06 octubre | +1 | |||
| 05 octubre | 0 | |||
| 04 octubre | +1 | |||
| 03 octubre | +1 | |||
| 02 octubre | 0 | |||
| 01 octubre | 0 |
Publicaciones del Canal
| 2 |  Sin texto... | 274 |
| 3 |  Sin texto... | 287 |
| 4 |  Непокірні дерева
Струнка тополя, як розповідає у своїй глибокій притчі Йорґенсен, одного дня звернулася до дерев у лісі:
— Брати! Ви добре знаєте, що вся земля залежить від нас. Ми годуємо тварин і птахів, даємо прихисток бджолам, навіть ґрунт утворюється з нашого перегнилого гілля. У світі є лише одна сила, яка нібито панує над нами, — Сонце.
Кажуть, що від нього залежить наше життя. Але хіба це не стара казка, якою нас лише намагаються залякати? Невже ми справді не можемо жити без сонячного світла? Це давній забобон, негідний сучасної рослини, вільної від упереджень…
Старі дуби й в’язи невдоволено зашуміли, зате молоді дерева схвально схилили верхівки.
Тополя говорила дедалі голосніше:
— Серед нас ще залишилася група старих, які вірять у цей застарілий забобон. Але я покладаю надію на молоде покоління! Настав час скинути ярмо Сонця й стати вільними. Уперед, на війну за незалежність!
Ліс вибухнув схвальними вигуками.
— Оголошуємо страйк проти Сонця! Удень припинимо всяку життєву діяльність, а житимемо вночі. Уночі будемо рости, цвісти, пахнути й приносити плоди. Сонце нам не потрібне. Ми будемо вільними!
Наступного дня люди побачили дивну картину. Сонце сяяло у всій своїй красі, його животворні промені лилися з неба, але квіти вперто стуляли чашечки, дерева відвертали листя — увесь ліс відвертався від Сонця.
Минуло кілька днів.
Пшениця полягла на землю. Квіти почали втрачати барви, пелюстки засихали, листя жовкло. Усе в’януло й схилялося до землі, немов пізньої осені.
Рослини почали нарікати на тополю. Та ватажок бунту, сама вже з пожовклим і сухим листям, не здавалася:
— Які ж ви нерозумні! Хіба не бачите, наскільки тепер ви прекрасніші, вільніші й незалежніші? Кажете, що хворі? Неправда! Ви стали витонченішими, шляхетнішими. Ви набули індивідуальності…
І деякі рослини, дедалі блідіші й зів’яліші, продовжували повторювати:
— Ми стали витонченішими… Ми стали шляхетнішими… Ми набули індивідуальності…
Більшість, однак, вчасно припинила страйк і знову повернулася до животворного Сонця.
Коли настала нова весна, засохла тополя височіла серед лісу сумним опудалом. Навколо неї буяло життя, дзвенів пташиний спів, квіти посилали Сонцю пахощі своєї вдячності, а пишні зелені крони дерев схилялися перед його світлом.
Історія непокірних дерев повторюється в житті багатьох сучасних людей. Вони думають, що, відвернувшись від Бога — Сонця душ, — можна жити життям, гідним людини.
Із книги Тіамера Тота «Віруюча молодь» | 314 |
| 5 |  Sin texto... | 1 |
| 6 |  Sin texto... | 309 |
| 7 |  Sin texto... | 334 |
| 8 |  Sin texto... | 339 |
| 9 |  Sin texto... | 392 |
| 10 |  Sin texto... | 446 |
| 11 |  Sin texto... | 468 |
| 12 |  Sin texto... | 497 |
| 13 |  Sin texto... | 520 |
| 14 |  Sin texto... | 486 |
| 15 |  Sin texto... | 461 |
| 16 |  «Якщо хтось не поширює своєї віри, то він – паразит у житті Церкви».
Бл. Фултон Шін
Фултон Шін говорив сильно. Іноді — аж надто сильно для тих, хто воліє, щоб Євангеліє не тривожило.
Cаме тому його слова й сьогодні так «ранять» наше добре влаштоване сумління.
Паразит живе коштом іншого. Живить, висмоктує, користується життям іншого, а сам нічого не додає.
І, мабуть, ми значно частіше живемо так, ніж готові це визнати.
Всі ми трошки такі «паразити»…
Хочемо жити серед добрих людей, але чекаємо, що добрими будуть з нами.
Хочемо чесності, але чесності з нами.
Хочемо правди — доки вона не стосується нас самих.
Хочемо справедливості, але поки та справедливість має захищати наші інтереси.
Хочемо людяних людей довкола, а самі поводимося нелюдяно.
Хочемо святої Церкви — але служити, ризикувати, «брати хрест» мають інші.
Хочемо кращого суспільства, але діяти має хтось інший.
Хочемо зайти у гарну будову, але хай хтось будує.
Хочемо мати плоди, але із дерев, які ми самі не садимо.
Хочемо тепла від вогню, але чекаємо, що дрова принесе хтось інший.
Легко так «хотіти»…, а ще дозволити собі страждати, бо все йде не так, як «я хочу».
Ми дуже часто живемо коштом добра, яке вже створили перед нами або поруч із нами.
А Євангеліє весь час витягує людину з цієї дуже зручної позиції. Не питає: «Чому вони не роблять більше?»
Питає: «А що дав ти?»
Не все.
Не за всіх.
Не грандіозне.
«Свою піщинку…» (А. Екзюпері)
Вийти трохи із себе.
Перестати лише користуватися.
І додати до світу те добро, яке можу дати саме я.
Бо світ не змінюється тоді, коли нарешті ВИПРАВЛЯТЬСЯ ІНШІ. Він починає змінюватися в ту хвилину, коли змінююсь «Я»…
с. Марія Воплочення | 454 |
| 17 |  Sin texto... | 436 |
| 18 |  Sin texto... | 444 |
| 19 |  «Барка» — одна з улюблених пісень святого Папи Івана Павла ІІ.
18 серпня 2002 року на Краківських Блонях він згадував, що саме ця пісня супроводжувала його в момент обрання на Петровий престол і залишалася з ним упродовж наступних років: «Мав її у вухах, коли почув рішення конклаву… Вона була якимось прихованим подихом Батьківщини».
Мабуть, невипадково саме «Барка» — пісня про покликання — була йому такою близькою
«Покликання народжується з любові й веде до любові».
Св. Іван Павло ІІ
І кожна історія покликання — неповторна історія того, як Христос називає людину на ім’я і кличе йти за Ним. | 490 |
| 20 |  Sin texto... | 456 |
