ОЧИМА ВІРИ
الذهاب إلى القناة على Telegram
«Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас» (Мт. 11,29)
إظهار المزيد1 090
المشتركون
-124 ساعات
+27 أيام
+530 أيام
جاري تحميل البيانات...
القنوات المماثلة
سحابة العلامات
الإشارات الواردة والصادرة
---
---
---
---
---
---
جذب المشتركين
أكتوبر '26أكتوبر '26
أكتوبر '26
+5
في 0 قنوات
سبتمبر '26
+11
في 0 قنوات
Get PRO
أغسطس '26
+26
في 0 قنوات
Get PRO
يوليو '26
+58
في 0 قنوات
Get PRO
يونيو '26
+33
في 0 قنوات
Get PRO
مايو '26
+14
في 0 قنوات
Get PRO
أبريل '26
+35
في 0 قنوات
Get PRO
مارس '26
+72
في 0 قنوات
Get PRO
فبراير '26
+21
في 0 قنوات
Get PRO
يناير '26
+19
في 0 قنوات
Get PRO
ديسمبر '25
+17
في 0 قنوات
Get PRO
نوفمبر '25
+32
في 0 قنوات
Get PRO
أكتوبر '25
+34
في 0 قنوات
Get PRO
سبتمبر '25
+21
في 0 قنوات
Get PRO
أغسطس '25
+30
في 0 قنوات
Get PRO
يوليو '25
+79
في 0 قنوات
Get PRO
يونيو '25
+112
في 0 قنوات
Get PRO
مايو '25
+13
في 0 قنوات
Get PRO
أبريل '25
+19
في 0 قنوات
Get PRO
مارس '25
+25
في 0 قنوات
Get PRO
فبراير '25
+24
في 0 قنوات
Get PRO
يناير '25
+8
في 0 قنوات
Get PRO
ديسمبر '24
+32
في 0 قنوات
Get PRO
نوفمبر '24
+26
في 0 قنوات
Get PRO
أكتوبر '24
+24
في 0 قنوات
Get PRO
سبتمبر '24
+13
في 0 قنوات
Get PRO
أغسطس '24
+554
في 0 قنوات
| التاريخ | نمو المشتركين | الإشارات | القنوات | |
| 07 أكتوبر | +2 | |||
| 06 أكتوبر | +1 | |||
| 05 أكتوبر | 0 | |||
| 04 أكتوبر | +1 | |||
| 03 أكتوبر | +1 | |||
| 02 أكتوبر | 0 | |||
| 01 أكتوبر | 0 |
منشورات القناة
| 2 |  لا يوجد نص... | 274 |
| 3 |  لا يوجد نص... | 287 |
| 4 |  Непокірні дерева
Струнка тополя, як розповідає у своїй глибокій притчі Йорґенсен, одного дня звернулася до дерев у лісі:
— Брати! Ви добре знаєте, що вся земля залежить від нас. Ми годуємо тварин і птахів, даємо прихисток бджолам, навіть ґрунт утворюється з нашого перегнилого гілля. У світі є лише одна сила, яка нібито панує над нами, — Сонце.
Кажуть, що від нього залежить наше життя. Але хіба це не стара казка, якою нас лише намагаються залякати? Невже ми справді не можемо жити без сонячного світла? Це давній забобон, негідний сучасної рослини, вільної від упереджень…
Старі дуби й в’язи невдоволено зашуміли, зате молоді дерева схвально схилили верхівки.
Тополя говорила дедалі голосніше:
— Серед нас ще залишилася група старих, які вірять у цей застарілий забобон. Але я покладаю надію на молоде покоління! Настав час скинути ярмо Сонця й стати вільними. Уперед, на війну за незалежність!
Ліс вибухнув схвальними вигуками.
— Оголошуємо страйк проти Сонця! Удень припинимо всяку життєву діяльність, а житимемо вночі. Уночі будемо рости, цвісти, пахнути й приносити плоди. Сонце нам не потрібне. Ми будемо вільними!
Наступного дня люди побачили дивну картину. Сонце сяяло у всій своїй красі, його животворні промені лилися з неба, але квіти вперто стуляли чашечки, дерева відвертали листя — увесь ліс відвертався від Сонця.
Минуло кілька днів.
Пшениця полягла на землю. Квіти почали втрачати барви, пелюстки засихали, листя жовкло. Усе в’януло й схилялося до землі, немов пізньої осені.
Рослини почали нарікати на тополю. Та ватажок бунту, сама вже з пожовклим і сухим листям, не здавалася:
— Які ж ви нерозумні! Хіба не бачите, наскільки тепер ви прекрасніші, вільніші й незалежніші? Кажете, що хворі? Неправда! Ви стали витонченішими, шляхетнішими. Ви набули індивідуальності…
І деякі рослини, дедалі блідіші й зів’яліші, продовжували повторювати:
— Ми стали витонченішими… Ми стали шляхетнішими… Ми набули індивідуальності…
Більшість, однак, вчасно припинила страйк і знову повернулася до животворного Сонця.
Коли настала нова весна, засохла тополя височіла серед лісу сумним опудалом. Навколо неї буяло життя, дзвенів пташиний спів, квіти посилали Сонцю пахощі своєї вдячності, а пишні зелені крони дерев схилялися перед його світлом.
Історія непокірних дерев повторюється в житті багатьох сучасних людей. Вони думають, що, відвернувшись від Бога — Сонця душ, — можна жити життям, гідним людини.
Із книги Тіамера Тота «Віруюча молодь» | 314 |
| 5 |  لا يوجد نص... | 1 |
| 6 |  لا يوجد نص... | 309 |
| 7 |  لا يوجد نص... | 334 |
| 8 |  لا يوجد نص... | 339 |
| 9 |  لا يوجد نص... | 392 |
| 10 |  لا يوجد نص... | 446 |
| 11 |  لا يوجد نص... | 468 |
| 12 |  لا يوجد نص... | 497 |
| 13 |  لا يوجد نص... | 520 |
| 14 |  لا يوجد نص... | 486 |
| 15 |  لا يوجد نص... | 461 |
| 16 |  «Якщо хтось не поширює своєї віри, то він – паразит у житті Церкви».
Бл. Фултон Шін
Фултон Шін говорив сильно. Іноді — аж надто сильно для тих, хто воліє, щоб Євангеліє не тривожило.
Cаме тому його слова й сьогодні так «ранять» наше добре влаштоване сумління.
Паразит живе коштом іншого. Живить, висмоктує, користується життям іншого, а сам нічого не додає.
І, мабуть, ми значно частіше живемо так, ніж готові це визнати.
Всі ми трошки такі «паразити»…
Хочемо жити серед добрих людей, але чекаємо, що добрими будуть з нами.
Хочемо чесності, але чесності з нами.
Хочемо правди — доки вона не стосується нас самих.
Хочемо справедливості, але поки та справедливість має захищати наші інтереси.
Хочемо людяних людей довкола, а самі поводимося нелюдяно.
Хочемо святої Церкви — але служити, ризикувати, «брати хрест» мають інші.
Хочемо кращого суспільства, але діяти має хтось інший.
Хочемо зайти у гарну будову, але хай хтось будує.
Хочемо мати плоди, але із дерев, які ми самі не садимо.
Хочемо тепла від вогню, але чекаємо, що дрова принесе хтось інший.
Легко так «хотіти»…, а ще дозволити собі страждати, бо все йде не так, як «я хочу».
Ми дуже часто живемо коштом добра, яке вже створили перед нами або поруч із нами.
А Євангеліє весь час витягує людину з цієї дуже зручної позиції. Не питає: «Чому вони не роблять більше?»
Питає: «А що дав ти?»
Не все.
Не за всіх.
Не грандіозне.
«Свою піщинку…» (А. Екзюпері)
Вийти трохи із себе.
Перестати лише користуватися.
І додати до світу те добро, яке можу дати саме я.
Бо світ не змінюється тоді, коли нарешті ВИПРАВЛЯТЬСЯ ІНШІ. Він починає змінюватися в ту хвилину, коли змінююсь «Я»…
с. Марія Воплочення | 454 |
| 17 |  لا يوجد نص... | 436 |
| 18 |  لا يوجد نص... | 444 |
| 19 |  «Барка» — одна з улюблених пісень святого Папи Івана Павла ІІ.
18 серпня 2002 року на Краківських Блонях він згадував, що саме ця пісня супроводжувала його в момент обрання на Петровий престол і залишалася з ним упродовж наступних років: «Мав її у вухах, коли почув рішення конклаву… Вона була якимось прихованим подихом Батьківщини».
Мабуть, невипадково саме «Барка» — пісня про покликання — була йому такою близькою
«Покликання народжується з любові й веде до любові».
Св. Іван Павло ІІ
І кожна історія покликання — неповторна історія того, як Христос називає людину на ім’я і кличе йти за Ним. | 490 |
| 20 |  لا يوجد نص... | 456 |
