Союз Книжкових Республік
Ir al canal en Telegram
4 874
Suscriptores
+624 horas
+2887 días
+28330 días
Carga de datos en curso...
Canales Similares
Nube de Etiquetas
Menciones Entrantes y Salientes
---
---
---
---
---
---
Atraer Suscriptores
julio '26
julio '26
+303
en 0 canales
junio '26
+53
en 0 canales
Get PRO
mayo '26
+84
en 0 canales
Get PRO
abril '26
+74
en 4 canales
Get PRO
marzo '26
+97
en 2 canales
Get PRO
febrero '26
+85
en 1 canales
Get PRO
enero '26
+81
en 1 canales
Get PRO
diciembre '25
+74
en 1 canales
Get PRO
noviembre '25
+73
en 0 canales
Get PRO
octubre '25
+85
en 5 canales
Get PRO
septiembre '25
+89
en 0 canales
Get PRO
agosto '25
+93
en 4 canales
Get PRO
julio '25
+56
en 3 canales
Get PRO
junio '25
+54
en 1 canales
Get PRO
mayo '25
+73
en 1 canales
Get PRO
abril '25
+91
en 2 canales
Get PRO
marzo '25
+81
en 1 canales
Get PRO
febrero '25
+73
en 0 canales
Get PRO
enero '25
+110
en 3 canales
Get PRO
diciembre '24
+78
en 9 canales
Get PRO
noviembre '24
+110
en 2 canales
Get PRO
octubre '24
+110
en 2 canales
Get PRO
septiembre '24
+109
en 2 canales
Get PRO
agosto '24
+86
en 2 canales
Get PRO
julio '24
+78
en 4 canales
Get PRO
junio '24
+52
en 3 canales
Get PRO
mayo '24
+118
en 11 canales
Get PRO
abril '24
+90
en 3 canales
Get PRO
marzo '24
+127
en 2 canales
Get PRO
febrero '24
+146
en 2 canales
Get PRO
enero '24
+358
en 3 canales
Get PRO
diciembre '23
+122
en 2 canales
Get PRO
noviembre '23
+156
en 1 canales
Get PRO
octubre '23
+115
en 1 canales
Get PRO
septiembre '23
+139
en 0 canales
Get PRO
agosto '23
+169
en 0 canales
Get PRO
julio '23
+149
en 0 canales
Get PRO
junio '23
+132
en 0 canales
Get PRO
mayo '23
+133
en 0 canales
Get PRO
abril '23
+189
en 0 canales
Get PRO
marzo '23
+138
en 0 canales
Get PRO
febrero '23
+198
en 0 canales
Get PRO
enero '23
+216
en 0 canales
Get PRO
diciembre '22
+164
en 0 canales
Get PRO
noviembre '22
+216
en 0 canales
Get PRO
octubre '22
+312
en 0 canales
Get PRO
septiembre '22
+251
en 0 canales
Get PRO
agosto '22
+432
en 0 canales
Get PRO
julio '22
+399
en 0 canales
Get PRO
junio '22
+308
en 0 canales
Get PRO
mayo '22
+5 476
en 0 canales
| Fecha | Crecimiento de Suscriptores | Menciones | Canales | |
| 09 julio | 0 | |||
| 08 julio | +8 | |||
| 07 julio | +10 | |||
| 06 julio | +14 | |||
| 05 julio | +36 | |||
| 04 julio | +231 | |||
| 03 julio | +1 | |||
| 02 julio | 0 | |||
| 01 julio | +3 |
Publicaciones del Canal
Скинули мені наступне . Вперше чую про цей канал, але як виявляється підписників там дуже і дуже багато. Справа ваша платити за контент чи читати піратки.
Та мені таке дуже не подобається, мʼяко кажучи. Поки люди працюють, особливо зараз,намагаючись розвивати книжковий ринок, вкладаються у видання, які не завжди приносять очікуваний прибуток, роблять на мотивації, існують люди, які настільки знахабніли від вседозволеності, що відкрито кажуть отаке. Нагадую, що книжковий ринок це не тільки міфічний видавець, що сидить десь там в своєму палаці. Це звичайні люди, редактори, дизайнери, перекладачі та купа інших посад, які роблять все, щоб ми в задоволення читали. І купити книжку це найменше і водночас найважливіше, що ми можемо зробити, щоб їх підтримати(в тому числі, щоб вітчизняний ринок розвивався). Кожен сам обирає яких цінностей дотримуватися. Мені не імпонує позиція «книги дорогі, тому давайте поширювати піратство». Книга - не перша потреба, тож піратити це абсолютно свідомий вибір, а не вимушеність.
| 2 |  Кому не подобаються теперішні обкладинки Кінга, тримайте цей шедевр 2016 року. Це морда вбивці, Белла 🐰 | 1 254 |
| 3 | Учора подивилася відео на каналі ПРОЛІТ «Найдивніші любовні романи інтернету»(раджу, Юля класна). І подумала про те, наскільки історія літератури демонструє поточний стан прав і свобод людей.
Поки на Амазоні можна придбати книжки, де любовна й інтимна лінія між монстрами, ферма мінотаврів, стосунки з дверима, згадується як Анна Декло, Генрі Міллер, банальний Берроуз мали судитися за право на існування своєї творчості, а першу взагалі переслідували за порнографічність. Не беру до уваги праці, наприклад, Батая «Історія ока» чи «Історія сексуальності», хоча і вони шуму навели. Усе це були тексти і автори, які доводили до сказу, доходили до судів через моральні устрої суспільств, в яких жили. Тобто Вільям Берроуз чи Курт Воннеґут(який далекий від слова «порнографічність» на тлі інших перелічених) мали по судах тягатися і доводити, що це не бруд на папері, а реалістичне відображення життя різних верств населення. І від того, що заборонять писати про інтимне життя людей, їхні залежності, моральне падіння тощо, ці явища не зникнуть. Зараз будь-хто з нас може написати, лишити це в інтернеті чи взагалі надрукувати, щоб читачі могли впізнавати себе, задовольняти читанням свої фетиші та і врешті решт створювати Айсберги по любовним романам. Звісно, я не порівнюю перелічених авторів з авторами спайсі романів та інших їм подібних жанрів, в яких не дуже розбираюся. Бо все таки вони про різне, просто цікаве спостереження. І тоді виникає питання, вседозволеність знищує потребу в усіх цих контр-культурних авторах? Бо Томпсон, Берроуз, бітники загалом, Міллер та інші це продукт «опору», рух в інший бік. А вседозволеність це про відсутність єдиного шляху, кордонів, відповідно потреби йти кудись проти (чи ні?). Дивилася інше відео днями “The Literary Cartel Ruined Modern Books”(багато з чим не згодна, але суть не в тому), автор (в футболці з Достоєвскім) каже, що тепер є певна повістка, яка керує преміями і з кожним роком умовний Маккарті, Барт, Пінчон, Делілло чи навіть Муракамі будуть все менше отримувати номінацій, натомість певний стандарт, який він вважає біднішим стилістично і за сенсом, буде панувати, щоб догодити ліберальній публіці. Тобто сміливість, креативність відійдуть в тінь догоджанню вилизаним ідеалам. І виходить, що література в 21 столітті, яка немає обмежень, все таки обмежена так само як в 1959, коли вийшов «Голий ланч»? Ну не знаю, не знаю. Якщо навіть брати стару школу, а-ля Кінг, Рушді, то їм нічого не заважає регулярно отримувати премії, бути на слуху тощо. Чи можна сказати, що їхні руки звʼязані? Не знаю, не знаю. Чи є зараз тенденція номінування схожих тематично книжок про права, деколонізацію тощо? Звісно, бо тенденція є завжди, так працює соціум. Але я все таки вірю, що зараз ера тотальної свободи. Це не значить, що автори, які йшли проти течії і стали легендами, зникнуть. Вони радше трансформуються, бо, пафосно завершуючи, справжнього митця не стримають ані кайданки, ані абсолютна свобода. Завжди будуть літературні рок зірки | 1 399 |
| 4 |  Люблю читати листи, щоденники письменників тощо. Ніколи не знаєш, який скарб віднайдеш….От наприклад під останнім відео😭 | 1 485 |
| 5 | sticker.webp | 1 958 |
| 6 |  +2І ще видавництво BookChef написало, що від обстрілу у них згоріли 800 тисяч книжок, які зберігалися на партнерському складі Denka Logistics 😱.
Пишуть, що через це можуть бути проблеми з накладами книжок, поки не зроблять додруки. | 1 597 |
| 7 |  Тільки зараз помітила, що у Комубук зʼявився передпродаж ще однієї книжки Вулф. Одна з причин за що я їх обожнюю це як раз активний друк Вірджинії. Про цю книжку нічого не знаю, але дуже зацікавив опис на сайті:
«Між діями» — останній і, можливо, найзагадковіший роман Вірджинії Вулф. Написаний під час війни, між бомбардуваннями Лондона, і завершений незадовго до смерті авторки, він надзвичайно чуттєвий і парадоксально належить до її найліричніших творів. Дія відбувається влітку 1939 в англійському селі. Ми спостерігаємо за життям родини впродовж одного дня, повільно й поступово пізнаємо взаємини між її членами та разом із ними споглядаємо аматорську виставу просто неба. Як і підказує назва, найважливіше відбувається саме між діями спектаклю, який розгортається на очах і персонажів, і читача»
Тобто це супер Вулфівський роман, а-ля «Місіс Деловей» або «До маяка», але слова «найліричніший» і «найзагадковіший» однозначно спокушають 🤭 | 2 077 |
| 8 |  Щойно дізналася, що Джордж Мартін і Террі Пратчетта були знайомі, виступали на літературних заходах разом, а коли в 2015 Террі помер, Джордж написав, що він був одним з найвидатніших майстрів фентезі і безперечно найсмішнішим, дотепним, працьовитим. На його думку гумор в творах Пратчетта це не просто сміхушечки, а геніальна сатира на соціально-політичні теми і фентезійні штампи. Для нього Пратчетт був одним з найвизначніших фентезистів епохи. Ну і звісно, Мартін дивувався його продуктивності :) | 2 077 |
| 9 | Не лягайте спати! Бо тут нове відео 💌
https://youtu.be/pQkHhApTpc0?si=mPxoiCuYcjpyCBAO | 2 291 |
| 10 | „Жінка в пісках“ Кобо Абе
Є книги, після яких пам'ятаєш сюжет. А є книги, після яких пам'ятаєш відчуття. Пісок тут не просто тло. Він проникає всюди, у волосся, під нігті і ніби в свідомість. Ми це помічаємо вже на початку, коли головний герой намагається збагнути, що приковує героїню до пустелі? Бо нормальна людина ж так жити не може, обурюється він. Читаючи роман, майже фізично відчуваєш цю суху важкість, цей нескінченний шурхіт часу, голос дюн, бо вони, звісно, його мають. Не дарма ж герой вважає його живим. Особливого ефекту додавала читання на пляжі, коли з тебе від спеки стікає піт, пісок обпалює кінцівки, а ти намагаєшся закрити сторінку бодай якоюсь тінню, щоб прочитати далі як герой страждає :)
На перший погляд, Абе створює історію пастки. Але поступово стає зрозуміло, що роман не зовсім про жорстокість конкретних персонажів до гг, а скоріше про те, як людина визначає для себе свободу. Це нас повертає також до роздумів автора в романі «Чоловік-коробка». Там також коробка, як і пустеля, лише елемент, а самі рамки свободи, смирення, волі є найголовнішим елементом тексту. Чи можна залишатися вільним, навіть коли обставини звужують твій світ до кількох метрів? І ті постійно засипає пісочком, що застрягає між зубів…І чи не живемо ми всі в ямах, які звикли називати домом, роботою, статусом або власним «я»?
Критики часто порівнюють роман із Кафкою та Камю, але Абе йде “власним шляхом”. Його абсурд не такий як на мене абстрактний. Він складається з буденної праці, повторення одних і тих самих рухів, необхідності щодня починати все спочатку(ну як і Сізіф). Кожна людина колись ставила собі питання: який сенс у роботі, результат якої завтра зникне і чому я все одно продовжую це робити?
Найдивовижніше в книзі те, що вона не дає готових відповідей, в цілому як завжди у Абе, як завжди в абсурдистів. Вона повільно руйнує звичні протиставлення: свобода й неволя, поразка й перемога, надія і покора. Те, що на початку здається очевидним, наприкінці вже не виглядає таким однозначним.
Для мене це книга про те, що інколи найбільші зміни відбуваються не тоді, коли ми знаходимо вихід, а тоді, коли починаємо по-іншому дивитися на власну клітку. Такий собі когнітивно-поведінковий підхід абсурдистів до життєвої філософії 🧘🏻♀️ | 2 154 |
| 11 | Відео вам на вечір 📖🧘🏻♀️
https://youtu.be/HP16kTfn6Cw?si=S4VdTUjRIYRGYUNb | 1 819 |
| 12 |  Якщо сьогодні ви ще не встигли надихнутися якоюсь людиною на вулиці, в інтернеті чи деінде, то нагадую, що український поет Іван Драч перекладав поезію з німецької, англійської, перекладав балкарську поезію, башкирську, білоруську, вірменську, грецьку, грузинську, з ідишу, калмицьку поезію, італійську, іспанську, латиську, литовську, молдовську, монгольську, польську, російську, румунську, угорську, французьку і чилійську (теж іспанська мова) 🤭 | 1 871 |
| 13 | Чи цікавить створення нашого книжкового клубу Степашек за символічну суму в місяць? | 1 795 |
| 14 | І ще одне відео :)
https://youtu.be/wu6pop9c2zo?si=eleMx8aEePU0PYbB | 1 865 |
| 15 | https://youtu.be/g4vTEnVGWpA?si=BSUVeYYRh3NhCu8N | 1 691 |
| 16 |  Тримайте фото Акутаґави і новину. Тепер у тіктоці є можливість оформити підписку на мій акаунт і щомісячно отримувати ексклюзивний контент, доступ до чату спонсорів, де можете знайти однодумців, можливість ставити запитання, які вас цікавлять. Перше відео вже виклала 🪷 | 1 905 |
| 17 | Принесла вам нове відео 🌸
https://youtu.be/5KW1svg3h_A?si=VZjNFQ7Oq_-CKQrv | 2 130 |
| 18 |  Чи багато можна сказати про щоденники, більша частина яких розповідає про воєнні переживання? Це записи, які поєднують побут з воєнною реальністю в дрібницях. Дуже характерна нотатка за 11 жовтня 1941 року:
«Завтра останній день, коли нам випаде поїсти данські булочки та іншу випічку з «кулінарними жирами». Я забула занотувати про обмеження на яйця, яке ввели не так давно, 7-8 яєць на особу на місяць. Звичайно, у мене є деякі запаси, але вони до наступного року, якщо війна триватиме. Моя люба донька цієї осені пішла до школи. Просто зараз я на неї дуже сердита; вона непривітна, неслухняна й викаблучується за будь-якої нагоди. Скоро вона може змінитися»
Є щось надзвичайно цікаве і особисте в тому, щоб читати чиїсь щоденники. І на диво Астрід, чия творчість мене не сильно цікавила в дитинстві, виявилася дуже цікавою з цього боку. Можливо, до цієї книги я повертатимусь не раз | 2 111 |
| 19 |  Зібрання творів Кобилянської «Людина» від видавництва РМ вкотре мене переконало, що потрібно перечитувати авторів і авторок, яких ви відкрили в школі. У шкільні роки мені, як і багатьом, сподобався «Меланхолійний вальс», але на цьому наші стосунки з Ольгою завершилися. І ось через стільки років я знову відкриваю її тексти і думаю про цю розкішну мову, про ці цікаві сюжети, доповнені ілюстраціями Альбіни Колесніченко і передмовою Олександра Скопненко про стиль Кобилянської. Буквально вчора в коментарях під відео радила оповідання «Лист засудженого вояка до своєї дружини». Це щось ❤️🔥 | 1 682 |
| 20 | «Точка Омега» Дона Делілло
Книга починається з перегляду людьми в галереї уповільненого до 24 годин і без звуку фільму Гічкока «Психо»(алюзія на інсталяцію шотландського художника Дугласа Гордона «24 Hour Psycho»). Автор намагається через сприйняття показати як кожна людина по своєму відчуває світ. Через героїв він міркує про те, що чорно-біле кіно найбільш наближене до ідеалу, оскільки кольори автоматично зчитуються нами з певним емоційним забарвленням(незалежно від того чи були вони використані митцем як засіб задання настрою). По суті він каже «на екрані відбувається Щось», але для кожного відбувається різне. Професор з доцентом аналізують фільм крізь призму своїх кінокритичних термінів і йдуть з зали, коли у них зникають слова («Неможливість дати чомусь назву це хороший симптом» Ролан Барт). Далі сюжет змінюється: режисер Джим Фінлі приїжджає в каліфорнійську пустелю до Елстера літнього інтелектуала, який свого часу допомагав Пентагону концептуалізувати війну в Іраку. Фінлі хоче зняти про нього фільм: просто посадити перед камерою і дати говорити. Потім до них приєднується дочка Елстера Джессі і на цьому про сюжет зупинюсь, бо він потрібен тільки як каркас для ідей Делілло. Як писав Джеймс Ласдан в статті «Point Omega by Don DeLillo» – чим менше в романі відбувається, тим уважніше доводиться читати.
„Його проза, зі стилізованими діалогами та детальною увагою до ефектів світла, часто ніби прагне до стану кіно, а холоднокровні джазові каденції забезпечують музичний супровід“
На мить книга ніби змінює свій філософський жанр, стаючи чимось на кшталт трилеру, коли до сюжету долучається донька Елстера і потім зникає. Люди вигадують великі наративи: історію, політику, релігію, філософію. Але в центрі життя залишається щось невимовне – зникнення людини, старіння, смерть, сам час. І чим повільніше Делілло дивиться на ці речі, тим загадковішими вони стають. Як у сповільненому «Психо» ніби бачиш більше, але розумієш менше | 1 740 |
