РевДем

Народні Маси — до та після Пролетаріату. Маоїзм, Народництво та Пост-Марксизм Теперішня класова ситуація в найбільш розвинених економіках світу стає все більш синонімічною до класової ситуації в відсталих економіках XIX-XX століття. Якщо і не можна говорити що на Заході пролетаріату вже немає, то вже з впевніністю можна стверджувати його кінець як з повноцінного класового організму. Ця економічна динаміка та синонімія між сьогоднішнім Заходом та вчорашнім Сходом виражається і на теоретичному рівні. Економічна ситуація в Російській Імперії в XIX сторіччі та країнах Далекого Сходу в XX сторіччі характеризувалася, в першу чергу, низькою абсолютною та відносною чисельністю індустріального пролетаріату. Це виразилось в ідеології народництва — ідеології революційного визволення широких, здебільшого селянських, народних мас від соціального, національного та політичного рабства. Тим не менш, вже на початку XX сторіччя, пролетаріату стало достатньо для того, щоб очолити Жовтневу Революцію. Ленінська революція була вимушена обʼєднати сили з селянством та їх органічними представниками в політичному житті — лівими есерами та боротьбистами. Але селянство в революції більшовиків завжди зміщується на другий план, тільки робітництву було дозволено стати авангардом більшовизму. Зовсім інша ситуація паралельно відбувалася під час української революції. Союз соціалістів, народників, лібералів та націонал-демократів, що сформував Центральну Раду та Директорію, ніколи не спирався на єдину класову основу. Буржуазія, селянство, інтелігенція, частина пролетаріату були обʼєднані в єдиний класовий блок, який виключав з себе хіба що крупний капітал та русифікований пролетаріат. Тим часом, інша ситуація стосувалася Китаю 1930-40 рр. Пролетаріат, хоч і був проголошений головною силою революції, був занадто малочисельною силою. На практиці китайські революціонери спиралися на ширший блок класів, здебільшого селянство, але й інтелігенція, частина дрібної буржуазії. І тому Мао Цзедун постійно хитається між тим щоб називати основою революції пролетаріат чи широкі народні маси. Тим часом, на Заході, де знаходилась левова частина світового пролетаріату, революції так і не сталося. В свій час Антоніо Ґрамші дав відповідь на цю суперечність, досі вона залишається найбільш обґрунтованою. Розвинені капіталістичні суспільства, крім того що створюють організований пролетаріат, також утверджують культурну гегемонію над широкими народними масами, позбавляючи пролетаріат організаційних можливостей для революційної роботи на кшталт більшовицької. Натомість, Ґрамші пропонує проєкт боротьби проти привласнення широких народних мас буржуазною нацією — тобто створення національно-популярного організму. Але економічні трансформації Заходу вже після Другої світової війни зробили неможливим механічне застосування думки Ґрамші. Пролетаріат на Заході був послаблений декількома факторами: 1) появою великої кількості високооплачуваної робітничої сили — робітничої аристократії. 2) перевезення частини виробництва в країни третього світу. 3) заміщення частини європейського та американського пролетаріату трудовими мігрантами, люмпенізованим елементом. Ця криза для робітничого руху спонукала до пошуку нових шляхів для залучення ширшої за вже послаблений пролетаріат соціальної основи. Головною тенденцією в теоретичній та практичній роботі західної лівиці став перехід до міноритарної політики — залучення різнорідних меншин (сексуальних, національних, расових, тощо) в революційну роботу. Критика сучасної західної лівиці може бути в багатьох питаннях — відмова від робітничого руху, спонтанеїзм, відмова від партійного будівництва, опортунізм. Але це не питання поточної роботи. Ключовий висновок щодо природи народу, як основної сили революції — він ніколи не є ані абстрактним скупченням людей, ані будь-якою однорідною групою. Нація-народ, як революційний субʼєкт є синтезом різнорідних революційних груп та класів — пролетаріату, інтелігенції, селянства, буржуазії, різнорідних меншин, тощо — відповідно до конкретної соціально-економічної системи експлуатації. 🌟РевДем

Імперіалізм чи Незалежність

Комуністична система є протилежністю американській системі

🤴 Дональд Трамп, промова на 250-річчя незалежності США Про який «комунізм» йде мова в промові Трампа? Про марксизм-ленінізм Вʼєтнамського визвольного руху, ветеранів війни з яким вітав вчора Трамп? Чи про безліч старих соціалістичних партій, що сьогодні втягнуті в імперіалістичну систему сучасного капіталізму? Чи про американський демократичних соціалістів, силу що починає піднімати голову на противагу над експлуатації американців та всього світу? Жодне з цього не є повним описом того, що Трамп розуміє під «комунізмом». Йдеться про саме протистояння американській машині війни та пригнічення народних мас по всьому світу. 🌟 Соціальне та національне визволення народних мас є повною протилежністю будь-якому імперіалізму. Трудові маси кожного народу мають спільного глобального ворога — це імперіалістичний капітал. Але кожен народ має й своїх конкретних та локальних ворогів — колоніальне пригнічення, збройна агресія чи власний імперіалістичний уряд. Смерть США! Смерть імперіалізму! Воля Народам! Воля Людині! 🌟РевДем

Ґрамші, Якобінство та Пасивна Революція В продовження питання розрізнення Революційної Демократії від опортуністичних сил, що під виглядом демократизму та реформізму лише підіграють буржуазній гегемонії, ми маємо звернутися до спадку Антоніо Ґрамші. Ґрамші чітко розрізнив два типи соціальної трансформації: Якобінство та Пасивна Революція. Якобінство характеризується формуванням на основі пригнічених класів єдиного національно-популярного організму. Ця політика має дві тактики: маневрена війна та позиційна війна. Маневрена війна актуальна для революції в країні з нелегітимною та соціально-відірваною верхівкою, що тримається на силовому примусі; класичний приклад такої тактики — революція більшовиків. Позиційна війна в свою чергу здійснюється в суспільстві буржуазної культурної гегемонії; їй характерна затяжна боротьба за розповсюдження революційних поглядів серед широких народних мас. Саме з ситуацією позиційної війни ми маємо справу на Заході. Складність революційної роботи в розвинених країнах полягає в застосуванні буржуазією другого типу соціальної трансформації, що дозволяє буржуазії зберігати свою гегемонію. Цим засобом є пасивна революція — поступове реформування соціальної системи, що не руйнує буржуазну систему влади та пригнічення. Саме елементом здійснюваної буржуазією пасивної революції є сучасні соціал-демократичні реформістські партії. Соціал-демократи ніколи не віддадуть політичну владу в руки широких народних мас, бо соціал-демократи ніколи не руйнують саму систему соціального, політичного та національного пригнічення. 🌟РевДем

Українська Реакція та Євроінтеграція

ОУН бореться за Українську Самостійну Соборну Державу і за те, щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній самостійній державі. Знищення національного поневолення та експлуатації нації нацією, система вільних народів у власних самостійних державах — це єдиний лад, який дасть справедливу розв’язку національного і соціального питання в цілому світі. ОУН бореться проти імперіалістів і імперій, бо в них один панівний народ поневолює культурно і політично та визискує економічно інші народи. Тому ОУН бореться проти СРСР і проти німецької «Нової Європи».

«Програмові постанови ІІІ Надзвичайного Великого Збору ОУН» Останні роки всередині реакційного табору українського націоналізму панує нова тенденція — панʼєвропейська тенденція. Проєвропейська тенденція завжди була характерною буржуазно-демократичні політиці в Україні, чому ж до неї приєднуються реакційні та відверто фашистські сили? Українська буржуазія та політична влада в значній мірі залежні від підтримки західних імперіалістів, а, отже, і від легітимності свого політичного курсу в очах західного капіталізму. Саме тому українська верхівка протягом десятиліття намагалася виставляти Україну більш ліберальною за лібералізм та більш прогресивною за прогресивізм. Але капіталізм розвивається кризами економічними та політичними. Панівна тенденція капіталістичного політикуму добігла своєї кризи і капіталізм знайшов їй заміни — правий поворот. Право-націоналістичні, реакційні тенденції набирають обертів по всій Європі, і, незважаючи на анти-український курс більшості цих рухів, українська реакція жадає встати на службу оновленому хижацькому капіталу Заходу. Скинути лібералів з корабля історії, стати новим намісником та охоронцем інтересів імперіалізму, отримати ярлик від Європи на пригноблення українських трудових мас — ось суть найінтимніших жадань нашої національної реакції. Але такі мрії погано закінчуються для таких «націоналістів». Імперіалістичний капітал вимагає повної лояльності і підкорення. Будь-який прояв нелояльності закінчиться тим самим, чим закінчилась співпраця бандерівського проводу з німецькими імперіалістами. 🌟 Ми маємо протипоставити реакційному націоналізму правиці — революційну національно-визвольну боротьбу народних мас. 🌟РевДем

Революція: Соціальна/Національна/Демократична (?) Ми послідовно просуваємо тезу про нерозривність соціального, національного та демократичного визволення народних мас. Однак, постановка такого питання ставить перед нами необхідність відсіяти всю термінологічну плутанину, що оточує таку єдність. Соціал-демократія та Демократичний соціалізм Протягом XIX та XX століть термін «соціал-демократія» розумівся в іншому значенні, по відношенню до сьогодення. Соціал-демократами називали себе революційні марксисти, як Ленін чи ранній Донцов. Але соціал-демократами себе називали й опортуністичні сили всередині марксизму. Соціал-демократія в своєму старому розумінні охоплює й наші погляди. Лише внаслідок ліквідації влади рад та пізнішого Сталінського Термідору західна буржуазія остаточно привласнила собі гасло соціал-демократії, розуміючи під «соціал» — створення соціальної держави класового компромісу (тобто опосередкованої диктатури буржуазії), а під демократією — збереження ліберальної демократії всупереч створеної видимості соціальних реформ. Натомість водночас більш ширше та більш «ліве» розуміння соціал-демократії отримало назву демократичного соціалізму. На відміну від старої лівої та революційної соціал-демократії, сучасний демсоц зберігає лише видимість горизонту руйнування капіталізму, відкидаючи революційний розрив з диктатурою буржуазії. Обидва терміни сьогодні спотворені буржуазним розумінням демократії, що передбачає опортунізм, реформізм та збереження диктатури буржуазії під виглядом класового консенсусу. Націонал-комунізм Термін націонал-комунізм виник лише як спроба сталінського режиму дискредитувати соціалістів, що викривали соціал-імперіалістичну суть радянської системи. Ніякого націоналізму, в буржуазному розумінні обʼєднання пригнічених класів з пануючим класом заради єдиних «національних інтересів», у тих самих націонал-комуністів не було. Конкретний аналіз конкретної ситуації, який послідовно застосовували «націонал-комуністи» протистояв як буржуазному націоналізму, так і союзу абстрактного інтернаціоналізму ж великодержавним шовінізмом. Революційна Демократія Революційна боротьба народних мас не терпить примирення з будь-якою формою анти-народної диктатури. Демократія, як і будь-яка істина, має бути конкретною — тобто владою нації-народу вільною від національного та соціального пригнічення. Так само революційна боротьба народних мас має бути завжди конкретною боротьбою — національно-визвольною боротьбою проти імперіалізму та соціально-визвольною боротьбою проти власної буржуазії та бюрократії. 🌟РевДем

Суверенна і Незалежна, Демократична, Соціальна, Правова Саме цей перелік принципів був проголошений в першій статті Конституції, прийнятої рівно 30 років тому. Незважаючи на прогресивність цих принципів, в Третій Українській Республіці (яка, на відміну від минулих, позбулася слів Народна та Республіка в своїй назві) ці принципи, якщо і були в якійсь мірі реалізовані, то всупереч владі, що ці принципи проголосила. Суверенна і Незалежна Проголошена в 91-ому незалежність України на ділі означала лише перехід від колоніального режиму радянського соціал-імперіалізму до напівколоніального режиму кількох імперіалістичних блоків. Українська влада, керована олігархічними кланами хотіла виражати не суверенну волю українського народу, але інтереси закордонного капіталу, західного чи російського, в союзі з яким вона була. Після загострення визвольної боротьби українського народу з початком Революції Гідності, загострились і суперечності всередині імперіалістичних блоків, представлених українським олігархатом. Сьогодні, протистояння збройній агресії російського капіталу дає українському народу владу, що дозволить в майбутньому зірвати з себе кайдани будь якого капіталу, іноземного чи національного, російського чи західного. Демократична Не дивлячись на успіхи боротьби українського народу за владу в країні, Україна досі не є демократичною державою. Українська демократія уособлює фундаментальні суперечності боротьби всередині буржуазії, а не справжню волю народних мас. Кожен раз, коли народний гнів вступає в запеклу боротьбу з владою, опозиційна частина української буржуазії перехоплює лідерство в цій боротьбі. І кожен раз ця опозиційна буржуазія зраджує інтереси народних мас в найвідповідальніший момент. Лише боротьба проти буржуазної системи як такої може вивільнити суспільство з пащі олігархічного капіталу. Демократія може бути лише народною. Соціальна Українська держава ніколи не була соціальною, навіть порівнюючи з буржуазними демократіями Заходу. Термін «соціальна держава», зазвичай, означає забезпечення компромісу між буржуазією та пригніченими класами за рахунок соціальних гарантій. Але українська буржуазія ніколи й не збиралася досягати цього компромісу, вона завжди спиралася на капітал, але не на працю. Правова З наростанням суперечностей між працею та капіталом, народом та буржуазною владою, остання все менше звертає увагу на правові методи. Загострення боротьби всередині буржуазії та між народом та буржуазією (у вигляді національної буржуазії або закордонних імперіалістів) ламає всі старі правові інститути, що забезпечували безпеку буржуазної влади. Держава може бути правовою тільки якщо саме право було прийняте і забезпечується народом. Саме через наведені причини, ми не можемо погодитись з правдивістю першої статті Конституції. Натомість слід проголосити:

Україна буде суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Це буде так, або самої України не буде

З Днем Конституції 🌟РевДем

Пролетарсько-інтернаціоналістське розуміння нації діаметрально протилежне буржуазно-націоналістичному розумінню нації. Пролетарсько-інтернаціоналістський підхід до національного питання та його основні принципи вирішення цього питання в усьому світі випливають з корінних інтересів народних мас даної нації, а водночас — із спільних інтересів народних мас кожної нації, які є спільними основними інтересами всього людства. Оскільки національна агресія є продуктом системи класової експлуатації, цілком природно, що пролетаріат, який нікого не експлуатує і бореться за суспільний лад, вільний від експлуатації людини людиною, повинен виступати проти будь-якого гноблення однієї нації іншою. Пролетаріат не може миритися в суспільстві з жодною системою гноблення людини людиною, бо інакше він не зміг би досягти власного звільнення.

— Лю Шаоці 🌟РевДем

Марксизм Донцова Дмитро Донцов на сторінках вітчизняної історії залишається, суперечливим мислителем, але все ж таки мислителем та ідеологом реакційного українського націоналізму. Весь український націоналізм до остаточної поразки української революції 1917-1921 рр. залишався, якщо і не соціалістичним, то лівим. Єдність питань національного та соціального визволення була ключовою для всього українського політичного життя. Донцов був одним із перших мислителів, що в рамках українського національно-визвольного руху найбільш відверто повернули на бік реакції. Але до того як стати ідеологом правиці, Дмитро Донцов був одним з найвідоміших мислителів української революційної соціал-демократії. Донцов в своїх працях, за допомогою точного та конкретного марксистського аналізу, показав зростаючу протягом історії революційну потугу національно-визвольної боротьби пригнічених народів. Націоналізм пригніченого народу, що спершу постає як реакційна сила, пізніше поступово переходить на програму соціального визволення як необхідності для визволення національного. Осліпши до власних теоретичних виводів, Донцов перейшов до реакційного націоналізму, впливаючи на ідеологію національно-визвольних організацій УВО, ОУН і, пізніше, УПА. Але щоразу найбільш дієва частина організації скидала з себе реакційні елементи ідеології, залишаючи реакціонерів поза історичного процесу. Спочатку крайова ОУН відокремилася від ОУН Мельника та його реакційної ідеології, пізніше вже під впливом молодого покоління, що очолило УПА та УГВР, вже Бандера та його ідеологія стали реакційними та були відкинуті на користь соціал-демократичної програми. Донцов же залишатиметься блискучою, але й трагічною постаттю українського національно-визвольного руху. Донцов завдяки свому аналізу вірно передрікав розвиток національного руху, але сам пізніше опинився поза його історичним розвитком. 🌟РевДем

Як бачимо, у революції при визначенні завдань і цілей боротьби не завжди доцільно окреслювати ці завдання в математичній відповідності зі станом так званих реальних сил. Метод точного математичного обрахунку в революції часто може ставати не чинником зростання руху, а його гальмом. Революція, як ми вже на це вказували і як це, напевно, кожному добре відомо з нашої повсякденної революційної практики, — це в багатьох випадках передусім відвага: відважні цілі й відважна боротьба за ці цілі. Колись Маркс влучно назвав революцію «локомотивом історії». Таким «локомотивом історії» революція є саме завдяки цьому властивому всім революціям елементу відваги: відважним цілям і відважній, фанатичній боротьбі за ці цілі завжди спершу ще незначної революційної меншості.

…

Коли б такої відваги ми не мали, ми не могли б рухатися вперед.

У цьому випадку ми мусимо значною мірою покладатися на такі величини, що не піддаються точному обрахунку, як

прагнення українських народних мас до незалежності, яке ніколи й ніким не може бути цілком знищене; на дух спротиву проти гноблення й експлуатації, який завжди мусить виникати скрізь там, де таке гноблення існує; на сили народу, який завжди ненавидить неволю і завжди буде боротися за правду, за вільне життя; на нашу здатність і вміння використати всі ці моменти в інтересах визвольної боротьби; на наш фанатизм; на наші високі революційно-моральні якості.

— Петро Полтава, «Про одну рушійну силу революції» 🌟РевДем

Коновалець Вчора було 135 років з дня народження Євгена Коновальця. Доля пам’яті про людину, що уособила в собі український націоналізм, співпадає з сучасним становищем українського націоналізму в цілому. Подібно до того як всі революційні самостійницькі партії додавали до свої назви приставку «соціал», не маючи з соціалізмом нічого спільного, — так само сьогодні що націоналізм, що пам’ять про Євгена Коновальця (а іноді навіть і Степана Бандери) привласнюють собі всі від фашистів до лібералів. Для всіх хто ознайомлювався зі спогадами або біографією Коновальця зрозуміло що він не був ані фашистом, ані лібералом, ані соціалістом. Звісно, в нього була певна обережна антипатія до соціалізму одночасно з симпатією до республіканської моделі. Але єдиною метою політичної діяльності Євгена Коновальця було створення самостійної та соборної України. 🌟 Коновалець — творець наймасовішої національно-визвольної революційної організації українського народу. Ми ж проголошуємо єдність і нерозривність національного та соціального визволення. Історія української незалежності показує — в імперіалістичній капіталістичній системі справжня національна самостійність неможлива. 🌟РевДем

Маоїзм Революційна теорія та практика Мао Цзедуна існує сьогодні в багатьох версіях. По-перше, це Марксизм-Ленінізм-Маоїзм (MLM), що кристалізувався в працях Абімаеля Гонсало та практиці народної війни в Перу. По-друге, це Маоїзм китайської лівої опозиції, що протиставляє себе сучасній Комуністичній партії Китаю. По-третє, це безліч інших розгалужень думки Мао Цзедуна, що виникли в соціалістичних рухах по всьому світу. Аналізуючи свої переконання, ми маємо завжди застосовувати самокритику. Саме тому ми ставимо питання: Що таке Маоїзм? Відповідь на це питання в свій час дав Лінь Бяо:

Це марксизм-ленінізм епохи, в якій імперіалізм прямує до повного краху, а соціалізм наступає до всесвітньоı̈ перемоги.

Але говорячи про політичну практику, ми маємо завжди мислити конкретно. Умови в яких відбулася китайська революція значно відрізняються від сьогодення. Сучасність — епоха коли імперіалізм та реакціонери повертають свою гегемонію — вимагає від нас критично переосмислити відповіді, що знаходили для себе революціонери минулого. Тому ми маємо поставити друге питання: Що таке Маоїзм сьогодні? Це думка Мао Цзедуна застосована до конкретних історичних умов. Але проголошувати будь-який з напрямків сучасного «маоїзму» як універсальну істину, не орієнтуючись на конкретні історичні та локальні умови, суперечило б духу і букві самого товариша Мао. Ми маємо ставити питання ще більш конкретно: Що таке Маоїзм в сучасній Україні? Це марксизм застосований до конкретних національних та історичних умов сучасної України. Маоїзм в Україні це: 1. Марксизм, що наслідує досягненням розвитку соціалістичної думки всього світу, зокрема, Маоїзму — революційної теорії та практики колоніальний та напівколоніальних народів. 2. Марксизм, що відкидає та засуджує соціал-імперіалістичне радянське минуле та колоніальне пригнічення народів СРСР. 3. Марксизм, що продовжує розвиток української соціалістичної думки від революційних народників та соціал-демократів до «націонал-комуністів». 4. Марксизм, що, вслід за думкою Мао Цзедуна, підтримує прогресивну національно-визвольну боротьбу пригнічених народів. 5. Марксизм, що органічно розвинувся з національно-визвольної боротьби українського народу, що ведеться історичними революційними класами з часів козаччини протягом сторіч боротьби в УНР, УПА, радянському дисидентстві, двох національних революцій до сучасної війни з російським імперіалізмом; та розвитку світової та української соціалістичної думки від «Капіталу» Маркса та Енґельса до праць Василя Шахрая, Мао Цзедуна, Антоніо Ґрамші, Івана Майстренка, тощо. 🌟 Маоїзм по всьому світу — це доктрина війни нації-народу за владу над власною долею проти класу крадіїв та паразитів. 🌟 Маоїзм — це Революційна Демократія. 🌟РевДем

Ґрамші та Національно-Популярне Частина II Італійські комуністи, що критично ставились до Компартії під проводом Пальміро Тольятті, в першу чергу операїсти Тоні Неґрі та Маріо Тронті, вбачали саме в Ґрамші та його концепті національно-популярного главний обʼєкт своєї критики. Слідуючи думці Ґрамші, Тольятті проголошував «Італійський шлях до комунізму». На противагу Компартії, Тронті в своїй критиці редукував «національно-популярне» до «націонал-популярного». Зміна закінчення, насправді, мала критичне значення для викривлення Ґрамші в думці операїстів. Націонал-популярне в баченні Тронті та Неґрі зводилось до популістичної та оппортуністської політики, в якій вони звинувачували Компартію. Але концепт Ґрамші несе зовсім інше значення. Національно-популярне є похідним від концепції нації-народу. Ще Ленін писав, що в кожному народі існує дві національні культури — буржуазна та пролетарська. Ще більше це розкривається в Левинського:

Скасування приватної власності на засоби виробництва та передача їх у спільну власність і користування всього суспільства веде до знищення суспільних класів усередині народу. А це рівнозначне знищенню класової народності, знищенню привілею експлуататорських і непрацюючих класів на культуру та на виняткове представництво народності.

— В. Левинський, «Народність та Держава» Нація —хоча і намагається включає включити в себе весь народ країни — є буржуазною нацією. Нація формується саме в капіталістичній логіці і являє собою механізм об’єднання народу в єдиний організм заради приглушення класової боротьби. Ґрамші в концепції нації-народу вбачав саме створення альтернативного національного організму всередині держави, шляхом об’єднання субальтерних (тобто пригнічених) класів під проводом партії-авангарду. Тут ми бачимо неочікувану синонимічність Ґрамші відносно Мао Цзедуна, Петра Полтави та української марксистської думки (тобто «націонал-комунізму»). Справжнє народження нації відбувається лише в безкласовому суспільстві. Обʼєднання нації та народу в єдину національно-популярне суспільство і є інтернаціоналізмом застосованим не абстрактно, а конкретно до соціально-політичної реальності. 🌟РевДем

Ґрамші та Національно-Популярне

1. Національне життя і простір дії потрібні пролетаріатові для того, щоби спершу звести рахунки зі своєю буржуазією, як це встановили Маркс і Енгельс у «Маніфесті»; синтезувальна історична програма, заснована на спільності досвідів, буде використана для об'єднання, активізації та керівництва більшістю населення. 2. Щоб соціалістичні революціонери могли перемогти капіталістичний блок та його феодальні або напівфеодальні підпори, партія пролетаріату має вийти за межі сектантства, тобто за межі корпоративістських / синдикалістських тенденцій, і здобути згоду селянства та середніх верств, включивши їхні інтереси й вимоги до спільної програми / платформи дії через поступки й компроміси — не відмовляючись при цьому від своїх гуманістичних, секулярних принципів і мети безкласового суспільства. 3. Для побудови такого союзу, або історичного блоку пригноблених мас під керівництвом партії робітничого класу, потрібні органічні інтелектуали, здатні організовувати націю-народ і забезпечувати прищеплення дисципліни в мисленні та дії. Ці завдання мають на меті породити колективну волю, озброєну знанням тотальності суспільних відносин, що є умовою її дієвості. 4. Поле політичної мобілізації охоплює громадянське суспільство та державні інституції, без будь-якого наперед визначеного підходу: як завжди, оркестрація фронтального наступу у маневреній війні має бути синхронізована з політико-правовими діями у позиційній війні. Тактика масових дій залежатиме від конкретної ситуації, а також від розстановки й балансу політичних сил у певній кон'юнктурі. Згода завжди має своїм каркасом легітимність примусу. 5. Національно-популярне має соціалістичну орієнтацію, засновану на інтернаціоналістській солідарності та спрямовану на використання наукових і прогресивних надбань усього людства для поліпшення матеріального й духовного добробуту всіх спільнот і національних формацій.

— Епіфаніо Сан-Хуан молодший, «Теорія Антоніо Грамші про «національно-популярне» та соціалістична революція на Філіппінах» Незалежно від Ґрамші, концепт національно-популярного історичного блоки в наступні кілька десятиліть реалізувався в революційній практиці Мао Цзедуна. Це не дивно, бо обидва теоретики та практики марксизму спиралися на схожий історичний досвід — якобинців та більшовиків. Що Ґрамші, що Мао розуміли, що соціалістична революція неможлива, якщо застосовувати марксизм абстрактно, не звертаючи уваги на національну специфіку. Соціалізм завжди має бути адаптований на народні маси, на національно-популярний історичний блок класів. 🌟РевДем

Транспорт — Народу

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

— Конституція України У це дедалі складніше буває повірити, але сучасна українська держава у своєму основному законі дійсно проголошує себе соціальною. В контексті обіцяного міською владою Києва подорожчанням проїзду майже у 4 рази не варто забувати про соціальне та національне значення транспортних комунікацій. Транспорт сполучає місто з селом та, загалом, всю країну та народ в єдине ціле, а різні нації в єдину світову спільноту та світовий пролетаріат. Але окрім потребами трудового люду в капіталістичній системі завжди є хижацький експлуататорський клас, який комерціалізує будь-яку сферу людської діяльності. Буржуазна влада постійно відтворює логіку над-експлуатації. Але влада капіталу минуща — майбутнє належить зорганізованим народним масам. Трудовий народ, задля відстоювання своїх інтересів, має постійно вчитись і набувати політичної практики. У зв'язку з загостренням соціальних питань в столиці, ми хочемо звернутися до читачів нашого каналу. Соціальний Рух вже у цей четвер організовує мітинг проти свавілля влади та капіталу в питаннях цін на транспорт. Вся інформація про подію ТУТ. 🌟 Час: 11 червня, 13:00 🌟 Місце: КМДА, вул. Хрещатик, 36 🌟РевДем

Народність і Соціалізм

Таким чином, на підставі всього сказаного про тенденції розвитку народності, ми мусимо дійти висновку, що історичний хід розвитку людського роду веде не до нівеляції народностей, а до їх повного збереження й розвитку. Адже мови народів та їхні національні культури підлягають одному й тому самому соціологічному закону: продовженню існування та постійному розвитку. Народність гине лише через фізіологічну смерть народу внаслідок війни, епідемій тощо, через знищення його життєвих сил або через дегенерацію. Саме так ми можемо уявити собі новий тип народності найближчого майбутнього, який неминуче має витворити соціалізм. Скасування приватної власності на засоби виробництва та передача їх у спільну власність і користування всього суспільства веде до знищення суспільних класів усередині народу. А це рівнозначне знищенню класової народності, знищенню привілею експлуататорських і непрацюючих класів на культуру та на виняткове представництво народності. Відтепер не одна суспільна класа, а все суспільство, що говорить певною мовою, стає представником народності. Соціалізм залучає широкі трудящі маси до творення та споживання вищої культури. Суспільство праці, у якому не може бути сучасної економічної експлуатації однієї людини іншою, у якому кожен матиме рівний доступ до школи, освіти й найвищого духовного розвитку, а національна мова вперше справді стане органом культури, — ось що таке народність за соціалізму.

— Володимир Левинський, «Народність і Держава» Володимир Левинський — український соціаліст початку XX століття. Член УСДП, пізніше УСДРП. Переконаний марксист та однодумець Винниченка, критикував як більшовицькі викривлення, так і зраду соціалістичних ідеалів на користь націоналізму. 🌟РевДем

Ера протистояння імперіалізму США та соціал-імперіалізму СРСР почалась.

🌟 Мао Цзедун Чи сильно змінився імперіалізм з часів Мао? Насправді, тільки складом імперіалістичних таборів. Американський імперіалізм, в союзі з Європою та Ізраїлем, зрештою, мало змінили свою поведінку. Економічна колонізація Африки та Латинської Америки, агресивні війни на Близькому Сході — це все характерно західному імперіалізму вже 80 років. Радянський соціал-імперіалізм, в свою чергу, поступився місцем вже союзу російського цілком класичному імперіалізму та нового китайського соціал-імперіалізму. Китайська економічна та політична експансія в Азії, Африці та Латинській Америці, російська збройна агресія в Східній Європі — ось обличчя східного імперіалізму. Ці два табори імперіалістичного протистояння розділяють країн світу на свої колонії та напів колонії. В імперіалістичних війнах завжди страждають підкорені імперіалістами народи.

Мао відкрив закон імперіалізму, коли сказав, що

імперіалізм спричиняє хаос і зазнає поразки, знову спричиняє хаос і знову зазнає поразки, аж до своєї остаточної загибелі.

— Абімаель Гонсало І саме тому імперіалізм загине. Тож наближайте його Смерть! 🌟 🌟РевДем

Соціалізм та Єдність Фізичних Сил Сергій Подолинський

За нинішньої системи кожне нове вдосконалення у великих галузях промисловості позбавляє певну кількість робітників роботи і тим самим прирікає певну кількість робітників на голодну смерть. Замість того, щоб збільшувати накопичення енергії на Землі, воно прискорює безоплатне розсіювання сили робітників, виключених з виробництва. За соціалістичного ладу, навпаки, кожне механічне або інше вдосконалення матиме безпосереднім наслідком зменшення кількості робочих годин всіх робітників і надасть їм час для нового виробництва або, справді, для освіти, для мистецтва тощо. Якщо вплив майбутнього соціалістичного ладу вже цілком ясний у тому, що стосується виробництва, то він ще більш вирішальний стосовно обміну. Весь клас непрацюючих і хижацьких підприємців просто зникне.

Сергій Подолинський — визначний український соціолог, науковець, економіст і, що важливо, переконаний соціаліст. За життя, Подолинський стояв в авангарді тогочасної наукової та соціалістичної думки — був одним з перших економістів, що публікувався українською; був особисто знайомий та дискутував з Марксом та Енґельсом; був визнаний одним з визначних теоретиків тогочасної термодинаміки. На жаль, Подолинскому та його думці сьогодні приділяється замало уваги. Саме тому ми публікуємо наш переклад однієї з його статей щодо енергетичного розуміння економіки та соціалізму. 🌟 ЧИТАТИ НА SUBSTACK 🌟 ЧИТАТИ НА ДРУКАРНІ 🌟РевДем

Тьєрмондізм / Third-worldism (від французького tiers monde — третій світ)

Білого пролетаріату не існує.

Це радикальна теза до якої, в той чи іншій мірі, зводиться тьєрмондізм. Нібито на Заході залишилася лише робітнича аристократія і, тому, революція там неможлива. Тьєрмондісти з разу в раз відтворюють кемпістську логіку в своєму аналізі — в кожному протистоянні імперіалістичних таборів вони стають на бік КНР, РФ або їх союзників. Для тьєрмондізму країни з білою більшістю завжди належать до Першого та Другого світу і тільки ці країни можуть бути імперіалістами. Пролетаріату в цих країнах немає, за виключенням мігрантів та расових або національних меншин. Анти-західні ж режими країн Третього Світу, за їхньою думкою, слід підтримувати навіть якщо вони представляють з себе найбільш жорстокі анти-народні диктатури. Тьєрмондізм, як не дивно, спирається на доволі проривний класовий аналіз міжнародного капіталізму. Аналіз імперіалізму Леніна, теорія трьох світів Мао Цзедуна, аналіз колоніалізму Фанона та Світ-Системна Теорія легли в основу тьєрмондізму. Але чому ж це все виливається в підтримку імперіалістів та диктаторських режимів? Вся справа в повністю абстрактному та механістичному застосуванні теорії до конкретної ситуації. З грубих помилок тьєрмондістів можна виокремити: 1. Механістичне ототожнення країн Заходу з Першим та Другим Світом. Вже довгий час напротивагу Заходу сформувався імперіалістичний табор Росії та Китаю. В той же самий час, Україна фактично є країною Третього Світу посеред Європи. 2. Догматичність щодо неможливості революції в Першому та Другом Світах. Ленін та Жовтнева Революція показали, що революція цілком здійсненна в країні-імперіалісті. Кризи, що породжує імперіалізм не обходять боком Перший Світ і «робочу аристократію». 3. Абстрактний анти-імперіалізм колоніальної буржуазії. Тьєрмондісти з разу в раз висловлюють беззаперечну підтримку різноманітним диктатурам національної буржуазії колоній, ігноруючи однобічність їхнього анти-імперіалізму (багато таких диктатур в країнах Африки є цілком компрадорськими відносно китайського капіталу). Також тьєрмондісти фактично стають на сторону буржуазної диктатури, що пригнічує трудові маси колонії. 🌟РевДем

Українська Стара «Лівиця» Багато хто вже забув, а хтось може і не знав, про особу Олексія Албу та одеську організацію «Боротьба». Боротьба, як частина української дореволюційної «лівиці», продовжувала лінію брежнєвського «радянського патріотизму». Ліві, орієнтовані на пізній Радянський Союз, в свій час доволі легко перенесли свої симпатії вже й на РФ. Українська довоєнна «лівиця», зокрема КПУ та Боротьба, не виключення. Але якщо КПУ вже давно не створює жодних новин, Боротьба все ще подає признаки життя (хоча й не в Україні). Олексій Албу постійно представляє Боротьбу на так званій «Всесвітній Анти-імперіалістичній Платформі» (ВАП). В супереч своїй назві, ВАПісти виступають тільки проти американського імперіалізму, в той же самий час відкрито підтримують російський та китайський імперіалізм та російський шовінізм, зокрема війну проти України. Показово, що Олексій Албу в своєму виступі на платформі прямо легітимізував російську агресію, виставляючи російський режим, як такий що нібито бореться проти імперіалізму та неонацизму. ВАП та стара українська «лівиця» є логічним продовженням ревізіоністського та соціал-імперіалістичного курсу пізнього СРСР та сучасної КНР. Політика демократичного централізму Леніна заклала під соціалістичні експерименти XX сторіччя бомбу сповільненої дії. Радянська та китайська бюрократія почала забирати владу у народних мас, а з часом розпочала процес капіталістичної реставрації. Нова диктатура буржуазії, сформована в РФ та КНР, задля імперіалістичного протистояння з США почала формувати навколо себе коло прибічників з числа лівих партій по всьому світу. Міжнародній лівиці необхідно відмежуватися від сучасного ревізіонізму та соціал-імперіалізму представленого ВАП. Українській лівиці, в свою чергу, необхідно уникати будь-яких звʼязків з старими псевдо-лівими організаціями. 🌟РевДем

Капіталізм як Drunk Driving Кінець Woke та правий поворот Стихійний розвиток політичних трендів капіталізму часто порівнюють з маятником. Нібито, порівняно з рухом маятнику, зміни лівих на правих та навпаки відбуваються за якоюсь закономірністю. Останні два роки, пов’язані з приходом Трампа до влади в США, знову запустили розмови про «правий поворот» та смерть woke-культури. Реакціонери, що багато років лаяли Штати останніми словами, різко почали рукоплескати MAGA-повістці. Показово, що вже другий червень великі корпорації не змінюють свої логотипи в честь «місяця гордості». Здавалося б, система знов стабілізувалась — праві змінили лівих і всі надмірності були скасовані. Але це бачення тримається на декількох викривленнях. Замість планомірної стабілізації західного суспільства, ми бачимо лише прискорення дестабілізації американської політики, але вже з республіканського табору. Система все більше дезінтегрується, надмірності Woke-табору перевершуються надмірностями MAGA. Система не схожа на жоден маятник, ми маємо справу з водієм в стані алкогольного спʼяніння. Він несеться на повній швидкості хаотично повертаючи кермо праворуч чи ліворуч. Жодної логіки за його діями ми не спостерігаємо. Рано чи пізно або розум візьме в свої руки тіло, або людство чекає катастрофа. 🌟 Революція або Смерть! 🌟РевДем