РевДем

Як бачимо, у революції при визначенні завдань і цілей боротьби не завжди доцільно окреслювати ці завдання в математичній відповідності зі станом так званих реальних сил. Метод точного математичного обрахунку в революції часто може ставати не чинником зростання руху, а його гальмом. Революція, як ми вже на це вказували і як це, напевно, кожному добре відомо з нашої повсякденної революційної практики, — це в багатьох випадках передусім відвага: відважні цілі й відважна боротьба за ці цілі. Колись Маркс влучно назвав революцію «локомотивом історії». Таким «локомотивом історії» революція є саме завдяки цьому властивому всім революціям елементу відваги: відважним цілям і відважній, фанатичній боротьбі за ці цілі завжди спершу ще незначної революційної меншості.

…

Коли б такої відваги ми не мали, ми не могли б рухатися вперед.

У цьому випадку ми мусимо значною мірою покладатися на такі величини, що не піддаються точному обрахунку, як

прагнення українських народних мас до незалежності, яке ніколи й ніким не може бути цілком знищене; на дух спротиву проти гноблення й експлуатації, який завжди мусить виникати скрізь там, де таке гноблення існує; на сили народу, який завжди ненавидить неволю і завжди буде боротися за правду, за вільне життя; на нашу здатність і вміння використати всі ці моменти в інтересах визвольної боротьби; на наш фанатизм; на наші високі революційно-моральні якості.

— Петро Полтава, «Про одну рушійну силу революції» 🌟РевДем

Коновалець Вчора було 135 років з дня народження Євгена Коновальця. Доля пам’яті про людину, що уособила в собі український націоналізм, співпадає з сучасним становищем українського націоналізму в цілому. Подібно до того як всі революційні самостійницькі партії додавали до свої назви приставку «соціал», не маючи з соціалізмом нічого спільного, — так само сьогодні що націоналізм, що пам’ять про Євгена Коновальця (а іноді навіть і Степана Бандери) привласнюють собі всі від фашистів до лібералів. Для всіх хто ознайомлювався зі спогадами або біографією Коновальця зрозуміло що він не був ані фашистом, ані лібералом, ані соціалістом. Звісно, в нього була певна обережна антипатія до соціалізму одночасно з симпатією до республіканської моделі. Але єдиною метою політичної діяльності Євгена Коновальця було створення самостійної та соборної України. 🌟 Коновалець — творець наймасовішої національно-визвольної революційної організації українського народу. Ми ж проголошуємо єдність і нерозривність національного та соціального визволення. Історія української незалежності показує — в імперіалістичній капіталістичній системі справжня національна самостійність неможлива. 🌟РевДем

Маоїзм Революційна теорія та практика Мао Цзедуна існує сьогодні в багатьох версіях. По-перше, це Марксизм-Ленінізм-Маоїзм (MLM), що кристалізувався в працях Абімаеля Гонсало та практиці народної війни в Перу. По-друге, це Маоїзм китайської лівої опозиції, що протиставляє себе сучасній Комуністичній партії Китаю. По-третє, це безліч інших розгалужень думки Мао Цзедуна, що виникли в соціалістичних рухах по всьому світу. Аналізуючи свої переконання, ми маємо завжди застосовувати самокритику. Саме тому ми ставимо питання: Що таке Маоїзм? Відповідь на це питання в свій час дав Лінь Бяо:

Це марксизм-ленінізм епохи, в якій імперіалізм прямує до повного краху, а соціалізм наступає до всесвітньоı̈ перемоги.

Але говорячи про політичну практику, ми маємо завжди мислити конкретно. Умови в яких відбулася китайська революція значно відрізняються від сьогодення. Сучасність — епоха коли імперіалізм та реакціонери повертають свою гегемонію — вимагає від нас критично переосмислити відповіді, що знаходили для себе революціонери минулого. Тому ми маємо поставити друге питання: Що таке Маоїзм сьогодні? Це думка Мао Цзедуна застосована до конкретних історичних умов. Але проголошувати будь-який з напрямків сучасного «маоїзму» як універсальну істину, не орієнтуючись на конкретні історичні та локальні умови, суперечило б духу і букві самого товариша Мао. Ми маємо ставити питання ще більш конкретно: Що таке Маоїзм в сучасній Україні? Це марксизм застосований до конкретних національних та історичних умов сучасної України. Маоїзм в Україні це: 1. Марксизм, що наслідує досягненням розвитку соціалістичної думки всього світу, зокрема, Маоїзму — революційної теорії та практики колоніальний та напівколоніальних народів. 2. Марксизм, що відкидає та засуджує соціал-імперіалістичне радянське минуле та колоніальне пригнічення народів СРСР. 3. Марксизм, що продовжує розвиток української соціалістичної думки від революційних народників та соціал-демократів до «націонал-комуністів». 4. Марксизм, що, вслід за думкою Мао Цзедуна, підтримує прогресивну національно-визвольну боротьбу пригнічених народів. 5. Марксизм, що органічно розвинувся з національно-визвольної боротьби українського народу, що ведеться історичними революційними класами з часів козаччини протягом сторіч боротьби в УНР, УПА, радянському дисидентстві, двох національних революцій до сучасної війни з російським імперіалізмом; та розвитку світової та української соціалістичної думки від «Капіталу» Маркса та Енґельса до праць Василя Шахрая, Мао Цзедуна, Антоніо Ґрамші, Івана Майстренка, тощо. 🌟 Маоїзм по всьому світу — це доктрина війни нації-народу за владу над власною долею проти класу крадіїв та паразитів. 🌟 Маоїзм — це Революційна Демократія. 🌟РевДем

Ґрамші та Національно-Популярне Частина II Італійські комуністи, що критично ставились до Компартії під проводом Пальміро Тольятті, в першу чергу операїсти Тоні Неґрі та Маріо Тронті, вбачали саме в Ґрамші та його концепті національно-популярного главний обʼєкт своєї критики. Слідуючи думці Ґрамші, Тольятті проголошував «Італійський шлях до комунізму». На противагу Компартії, Тронті в своїй критиці редукував «національно-популярне» до «націонал-популярного». Зміна закінчення, насправді, мала критичне значення для викривлення Ґрамші в думці операїстів. Націонал-популярне в баченні Тронті та Неґрі зводилось до популістичної та оппортуністської політики, в якій вони звинувачували Компартію. Але концепт Ґрамші несе зовсім інше значення. Національно-популярне є похідним від концепції нації-народу. Ще Ленін писав, що в кожному народі існує дві національні культури — буржуазна та пролетарська. Ще більше це розкривається в Левинського:

Скасування приватної власності на засоби виробництва та передача їх у спільну власність і користування всього суспільства веде до знищення суспільних класів усередині народу. А це рівнозначне знищенню класової народності, знищенню привілею експлуататорських і непрацюючих класів на культуру та на виняткове представництво народності.

— В. Левинський, «Народність та Держава» Нація —хоча і намагається включає включити в себе весь народ країни — є буржуазною нацією. Нація формується саме в капіталістичній логіці і являє собою механізм об’єднання народу в єдиний організм заради приглушення класової боротьби. Ґрамші в концепції нації-народу вбачав саме створення альтернативного національного організму всередині держави, шляхом об’єднання субальтерних (тобто пригнічених) класів під проводом партії-авангарду. Тут ми бачимо неочікувану синонимічність Ґрамші відносно Мао Цзедуна, Петра Полтави та української марксистської думки (тобто «націонал-комунізму»). Справжнє народження нації відбувається лише в безкласовому суспільстві. Обʼєднання нації та народу в єдину національно-популярне суспільство і є інтернаціоналізмом застосованим не абстрактно, а конкретно до соціально-політичної реальності. 🌟РевДем

Ґрамші та Національно-Популярне

1. Національне життя і простір дії потрібні пролетаріатові для того, щоби спершу звести рахунки зі своєю буржуазією, як це встановили Маркс і Енгельс у «Маніфесті»; синтезувальна історична програма, заснована на спільності досвідів, буде використана для об'єднання, активізації та керівництва більшістю населення. 2. Щоб соціалістичні революціонери могли перемогти капіталістичний блок та його феодальні або напівфеодальні підпори, партія пролетаріату має вийти за межі сектантства, тобто за межі корпоративістських / синдикалістських тенденцій, і здобути згоду селянства та середніх верств, включивши їхні інтереси й вимоги до спільної програми / платформи дії через поступки й компроміси — не відмовляючись при цьому від своїх гуманістичних, секулярних принципів і мети безкласового суспільства. 3. Для побудови такого союзу, або історичного блоку пригноблених мас під керівництвом партії робітничого класу, потрібні органічні інтелектуали, здатні організовувати націю-народ і забезпечувати прищеплення дисципліни в мисленні та дії. Ці завдання мають на меті породити колективну волю, озброєну знанням тотальності суспільних відносин, що є умовою її дієвості. 4. Поле політичної мобілізації охоплює громадянське суспільство та державні інституції, без будь-якого наперед визначеного підходу: як завжди, оркестрація фронтального наступу у маневреній війні має бути синхронізована з політико-правовими діями у позиційній війні. Тактика масових дій залежатиме від конкретної ситуації, а також від розстановки й балансу політичних сил у певній кон'юнктурі. Згода завжди має своїм каркасом легітимність примусу. 5. Національно-популярне має соціалістичну орієнтацію, засновану на інтернаціоналістській солідарності та спрямовану на використання наукових і прогресивних надбань усього людства для поліпшення матеріального й духовного добробуту всіх спільнот і національних формацій.

— Епіфаніо Сан-Хуан молодший, «Теорія Антоніо Грамші про «національно-популярне» та соціалістична революція на Філіппінах» Незалежно від Ґрамші, концепт національно-популярного історичного блоки в наступні кілька десятиліть реалізувався в революційній практиці Мао Цзедуна. Це не дивно, бо обидва теоретики та практики марксизму спиралися на схожий історичний досвід — якобинців та більшовиків. Що Ґрамші, що Мао розуміли, що соціалістична революція неможлива, якщо застосовувати марксизм абстрактно, не звертаючи уваги на національну специфіку. Соціалізм завжди має бути адаптований на народні маси, на національно-популярний історичний блок класів. 🌟РевДем

Транспорт — Народу

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

— Конституція України У це дедалі складніше буває повірити, але сучасна українська держава у своєму основному законі дійсно проголошує себе соціальною. В контексті обіцяного міською владою Києва подорожчанням проїзду майже у 4 рази не варто забувати про соціальне та національне значення транспортних комунікацій. Транспорт сполучає місто з селом та, загалом, всю країну та народ в єдине ціле, а різні нації в єдину світову спільноту та світовий пролетаріат. Але окрім потребами трудового люду в капіталістичній системі завжди є хижацький експлуататорський клас, який комерціалізує будь-яку сферу людської діяльності. Буржуазна влада постійно відтворює логіку над-експлуатації. Але влада капіталу минуща — майбутнє належить зорганізованим народним масам. Трудовий народ, задля відстоювання своїх інтересів, має постійно вчитись і набувати політичної практики. У зв'язку з загостренням соціальних питань в столиці, ми хочемо звернутися до читачів нашого каналу. Соціальний Рух вже у цей четвер організовує мітинг проти свавілля влади та капіталу в питаннях цін на транспорт. Вся інформація про подію ТУТ. 🌟 Час: 11 червня, 13:00 🌟 Місце: КМДА, вул. Хрещатик, 36 🌟РевДем

Народність і Соціалізм

Таким чином, на підставі всього сказаного про тенденції розвитку народності, ми мусимо дійти висновку, що історичний хід розвитку людського роду веде не до нівеляції народностей, а до їх повного збереження й розвитку. Адже мови народів та їхні національні культури підлягають одному й тому самому соціологічному закону: продовженню існування та постійному розвитку. Народність гине лише через фізіологічну смерть народу внаслідок війни, епідемій тощо, через знищення його життєвих сил або через дегенерацію. Саме так ми можемо уявити собі новий тип народності найближчого майбутнього, який неминуче має витворити соціалізм. Скасування приватної власності на засоби виробництва та передача їх у спільну власність і користування всього суспільства веде до знищення суспільних класів усередині народу. А це рівнозначне знищенню класової народності, знищенню привілею експлуататорських і непрацюючих класів на культуру та на виняткове представництво народності. Відтепер не одна суспільна класа, а все суспільство, що говорить певною мовою, стає представником народності. Соціалізм залучає широкі трудящі маси до творення та споживання вищої культури. Суспільство праці, у якому не може бути сучасної економічної експлуатації однієї людини іншою, у якому кожен матиме рівний доступ до школи, освіти й найвищого духовного розвитку, а національна мова вперше справді стане органом культури, — ось що таке народність за соціалізму.

— Володимир Левинський, «Народність і Держава» Володимир Левинський — український соціаліст початку XX століття. Член УСДП, пізніше УСДРП. Переконаний марксист та однодумець Винниченка, критикував як більшовицькі викривлення, так і зраду соціалістичних ідеалів на користь націоналізму. 🌟РевДем

Ера протистояння імперіалізму США та соціал-імперіалізму СРСР почалась.

🌟 Мао Цзедун Чи сильно змінився імперіалізм з часів Мао? Насправді, тільки складом імперіалістичних таборів. Американський імперіалізм, в союзі з Європою та Ізраїлем, зрештою, мало змінили свою поведінку. Економічна колонізація Африки та Латинської Америки, агресивні війни на Близькому Сході — це все характерно західному імперіалізму вже 80 років. Радянський соціал-імперіалізм, в свою чергу, поступився місцем вже союзу російського цілком класичному імперіалізму та нового китайського соціал-імперіалізму. Китайська економічна та політична експансія в Азії, Африці та Латинській Америці, російська збройна агресія в Східній Європі — ось обличчя східного імперіалізму. Ці два табори імперіалістичного протистояння розділяють країн світу на свої колонії та напів колонії. В імперіалістичних війнах завжди страждають підкорені імперіалістами народи.

Мао відкрив закон імперіалізму, коли сказав, що

імперіалізм спричиняє хаос і зазнає поразки, знову спричиняє хаос і знову зазнає поразки, аж до своєї остаточної загибелі.

— Абімаель Гонсало І саме тому імперіалізм загине. Тож наближайте його Смерть! 🌟 🌟РевДем

Соціалізм та Єдність Фізичних Сил Сергій Подолинський

За нинішньої системи кожне нове вдосконалення у великих галузях промисловості позбавляє певну кількість робітників роботи і тим самим прирікає певну кількість робітників на голодну смерть. Замість того, щоб збільшувати накопичення енергії на Землі, воно прискорює безоплатне розсіювання сили робітників, виключених з виробництва. За соціалістичного ладу, навпаки, кожне механічне або інше вдосконалення матиме безпосереднім наслідком зменшення кількості робочих годин всіх робітників і надасть їм час для нового виробництва або, справді, для освіти, для мистецтва тощо. Якщо вплив майбутнього соціалістичного ладу вже цілком ясний у тому, що стосується виробництва, то він ще більш вирішальний стосовно обміну. Весь клас непрацюючих і хижацьких підприємців просто зникне.

Сергій Подолинський — визначний український соціолог, науковець, економіст і, що важливо, переконаний соціаліст. За життя, Подолинський стояв в авангарді тогочасної наукової та соціалістичної думки — був одним з перших економістів, що публікувався українською; був особисто знайомий та дискутував з Марксом та Енґельсом; був визнаний одним з визначних теоретиків тогочасної термодинаміки. На жаль, Подолинскому та його думці сьогодні приділяється замало уваги. Саме тому ми публікуємо наш переклад однієї з його статей щодо енергетичного розуміння економіки та соціалізму. 🌟 ЧИТАТИ НА SUBSTACK 🌟 ЧИТАТИ НА ДРУКАРНІ 🌟РевДем

Тьєрмондізм / Third-worldism (від французького tiers monde — третій світ)

Білого пролетаріату не існує.

Це радикальна теза до якої, в той чи іншій мірі, зводиться тьєрмондізм. Нібито на Заході залишилася лише робітнича аристократія і, тому, революція там неможлива. Тьєрмондісти з разу в раз відтворюють кемпістську логіку в своєму аналізі — в кожному протистоянні імперіалістичних таборів вони стають на бік КНР, РФ або їх союзників. Для тьєрмондізму країни з білою більшістю завжди належать до Першого та Другого світу і тільки ці країни можуть бути імперіалістами. Пролетаріату в цих країнах немає, за виключенням мігрантів та расових або національних меншин. Анти-західні ж режими країн Третього Світу, за їхньою думкою, слід підтримувати навіть якщо вони представляють з себе найбільш жорстокі анти-народні диктатури. Тьєрмондізм, як не дивно, спирається на доволі проривний класовий аналіз міжнародного капіталізму. Аналіз імперіалізму Леніна, теорія трьох світів Мао Цзедуна, аналіз колоніалізму Фанона та Світ-Системна Теорія легли в основу тьєрмондізму. Але чому ж це все виливається в підтримку імперіалістів та диктаторських режимів? Вся справа в повністю абстрактному та механістичному застосуванні теорії до конкретної ситуації. З грубих помилок тьєрмондістів можна виокремити: 1. Механістичне ототожнення країн Заходу з Першим та Другим Світом. Вже довгий час напротивагу Заходу сформувався імперіалістичний табор Росії та Китаю. В той же самий час, Україна фактично є країною Третього Світу посеред Європи. 2. Догматичність щодо неможливості революції в Першому та Другом Світах. Ленін та Жовтнева Революція показали, що революція цілком здійсненна в країні-імперіалісті. Кризи, що породжує імперіалізм не обходять боком Перший Світ і «робочу аристократію». 3. Абстрактний анти-імперіалізм колоніальної буржуазії. Тьєрмондісти з разу в раз висловлюють беззаперечну підтримку різноманітним диктатурам національної буржуазії колоній, ігноруючи однобічність їхнього анти-імперіалізму (багато таких диктатур в країнах Африки є цілком компрадорськими відносно китайського капіталу). Також тьєрмондісти фактично стають на сторону буржуазної диктатури, що пригнічує трудові маси колонії. 🌟РевДем

Українська Стара «Лівиця» Багато хто вже забув, а хтось може і не знав, про особу Олексія Албу та одеську організацію «Боротьба». Боротьба, як частина української дореволюційної «лівиці», продовжувала лінію брежнєвського «радянського патріотизму». Ліві, орієнтовані на пізній Радянський Союз, в свій час доволі легко перенесли свої симпатії вже й на РФ. Українська довоєнна «лівиця», зокрема КПУ та Боротьба, не виключення. Але якщо КПУ вже давно не створює жодних новин, Боротьба все ще подає признаки життя (хоча й не в Україні). Олексій Албу постійно представляє Боротьбу на так званій «Всесвітній Анти-імперіалістичній Платформі» (ВАП). В супереч своїй назві, ВАПісти виступають тільки проти американського імперіалізму, в той же самий час відкрито підтримують російський та китайський імперіалізм та російський шовінізм, зокрема війну проти України. Показово, що Олексій Албу в своєму виступі на платформі прямо легітимізував російську агресію, виставляючи російський режим, як такий що нібито бореться проти імперіалізму та неонацизму. ВАП та стара українська «лівиця» є логічним продовженням ревізіоністського та соціал-імперіалістичного курсу пізнього СРСР та сучасної КНР. Політика демократичного централізму Леніна заклала під соціалістичні експерименти XX сторіччя бомбу сповільненої дії. Радянська та китайська бюрократія почала забирати владу у народних мас, а з часом розпочала процес капіталістичної реставрації. Нова диктатура буржуазії, сформована в РФ та КНР, задля імперіалістичного протистояння з США почала формувати навколо себе коло прибічників з числа лівих партій по всьому світу. Міжнародній лівиці необхідно відмежуватися від сучасного ревізіонізму та соціал-імперіалізму представленого ВАП. Українській лівиці, в свою чергу, необхідно уникати будь-яких звʼязків з старими псевдо-лівими організаціями. 🌟РевДем

Капіталізм як Drunk Driving Кінець Woke та правий поворот Стихійний розвиток політичних трендів капіталізму часто порівнюють з маятником. Нібито, порівняно з рухом маятнику, зміни лівих на правих та навпаки відбуваються за якоюсь закономірністю. Останні два роки, пов’язані з приходом Трампа до влади в США, знову запустили розмови про «правий поворот» та смерть woke-культури. Реакціонери, що багато років лаяли Штати останніми словами, різко почали рукоплескати MAGA-повістці. Показово, що вже другий червень великі корпорації не змінюють свої логотипи в честь «місяця гордості». Здавалося б, система знов стабілізувалась — праві змінили лівих і всі надмірності були скасовані. Але це бачення тримається на декількох викривленнях. Замість планомірної стабілізації західного суспільства, ми бачимо лише прискорення дестабілізації американської політики, але вже з республіканського табору. Система все більше дезінтегрується, надмірності Woke-табору перевершуються надмірностями MAGA. Система не схожа на жоден маятник, ми маємо справу з водієм в стані алкогольного спʼяніння. Він несеться на повній швидкості хаотично повертаючи кермо праворуч чи ліворуч. Жодної логіки за його діями ми не спостерігаємо. Рано чи пізно або розум візьме в свої руки тіло, або людство чекає катастрофа. 🌟 Революція або Смерть! 🌟РевДем

Я не вірю, що життя зміниться на краще без боротьби з владою, яка продовжує експлуатувати знедолених цієї землі. Ця віра лежить в основі концепції революційного самогубства. Тому краще протистояти силам, які штовхають мене до самогубства, ніж терпіти їх. Хоча я ризикую загинути, принаймні існує можливість, якщо не ймовірність, змінити нестерпні умови. Ця можливість важлива, бо багато чого в людському існуванні ґрунтується на надії без реального розуміння шансів. Дійсно, ми всі — і чорні, і білі — хворі однаково, смертельно хворі. Але як нам жити, перш ніж померти? Я кажу: з надією та гідністю; і якщо результатом буде передчасна смерть, ця смерть матиме значення, якого реакційне самогубство ніколи не матиме. Це ціна самоповаги. Революційне самогубство не означає, що я та мої товариші прагнемо смерті; це означає саме протилежне. Ми маємо таке сильне бажання жити з надією та людською гідністю, що існування без них є неможливим.

— Гʼюї П. Ньютон, «Революційне Самогубство» Гʼюї П. Ньютон — афроамериканський революціонер, співзасновник партії «Чорних Пантер». 🌟РевДем

Буржуазний анти-імперіалізм Україна, Газа, Іран, Венесуела та багато інших прикладів імперіалістичної політики «Великих Держав» за останні роки зробили очевидною для народних мас по всьому світу основну суперечність сучасної системи — суперечність між імперіалізмом та анти-імперіалізмом. Нас не має дивувати, що обидва табори імперіалістичного протистояння постійно виправдовують свою політику захистом національних інтересів. Риторика, що виправдовує напад на іншу країну завжди підкріплюється внутрішньою необхідністю захисту інтересів суспільства. При тому, показово, що не тільки Китай та РФ виправдовуються протистоянням західному імперіалізму, але й адміністрація Трампа постійно повторює тезу про протистояння ліберальному глобалізму демократів. Проблема полягає в тому, що абстрактне розуміння імперіалізму ігнорує аналіз ряду суперечностей, що складають суть імперіалізму: 1) Суперечність між різними імперіалістичними таборами; 2) Суперечність між національною та компрадорською буржуазією в колоніях; 3) Суперечність між дрібною буржуазією та монопольною буржуазією в метрополіях. Буржуазний «анти-імперіалізм» в різних своїх масках характеризується ігноруванням решти суперечностей заради зведення імперіалізму до його вузького розуміння. «Колективний Захід» та «Багатополярний світ» протистоять один одному в імперіалістичному конфлікті за перерозподіл світу. Національна буржуазія разом з трудовими масами та компрадорська буржуазія разом з імперіалістичним капіталом в залежній країні протистоять один одному в конфлікті за національну самостійність. Дрібна буржуазія та монопольна буржуазія всередині держави-імперіаліста протистоять один одному за перерозподіл капіталу всередині країни. Жодна з зазначених фракцій в імперіалістичному протистоянні не протистоїть імперіалізму як такому. Західний імперіалізм протистоїть російському та китайському. Консервативний імперіалізм дрібної буржуазії протистоїть ліберальному імперіалізму корпорацій. Навіть національна буржуазія колонії за першої ж можливості зраджує народні маси — заради протистояння власній метрополії, вона гуртується з іншим імперіалістичним табором. Єдиною анти-імперіалістичною силою, що може втрутитись в протистояння імперіалістичних фракцій — є пригніченні народні маси колоній та метрополій. Народні маси колонії мають ситуативного союзника у вигляді національної буржуазії, народні маси метрополії протистоять буржуазній диктатурі один на один. Саме тому, і ленінський, і маоїстський підхід до революції досі актуальні. Протистояння буржуазній диктатурі в метрополії буде успішним в найбільш слабкій країні імперіалістичного табору. Протистояння імперіалізму в колоніях та напів колоніях вимагає проводу трудового народу в ширшому блоці національних класів. Національна революція та націоналізм як такий виконують прогресивну роль доки служать ділу звільнення народних мас в протистоянні імперіалізму. 🌟РевДем

Українству треба поважно задуматися над цією ситуацією та її тенденціями. А надто — українським соціалістам і демократам. Нищення української культури, тобто позбавлення українських робітничих мас природного, найлегшого засобу їхнього духовного розвитку, є замахом не тільки на їхню політичну та державну самодіяльність, а й на соціальне визволення. Це замах на ту зброю, якою вони повинні оперувати всередині своєї нації проти класів — однонаціональних із ними, але таких, що їх визискують. І тому насамперед на обов’язку тих свідомих і організованих груп, які представляють інтереси робітничих класів, лежить завдання — виступити проти насильства, що чиниться над українською нацією. Завдання надзвичайно важке: проти об’єднаного російського національного фронту, розпаленого ідеєю реваншу за приниження його почуття великодержавного панування, розлюченого можливістю відірвання економічно багатих країн, озброєного апаратами державної влади, — протиставити силу, здатну спинити наступ російського імперіалізму. Зрозуміло, що такого завдання жодна із соціалістичних течій сама на себе взяти не може. Супроти єдиного фронту російського націоналізму повинен постати єдиний фронт української трудової демократії, тобто майже всієї української нації.

— Володимир Винниченко, «Єдиний революційно-демократичний національний фронт» Найбільш конкретна суперечність з якою має справу український соціалістичний рух більше ніж за 100 років так і не змінилася. Це суперечність між українським національним визволенням та російським імперіалізмом. Українські соціалісти, як найстаріша і невідʼємна частина українського визвольного руху, мають безсумнівно постійно протистояти будь якому імперіалізму. В боротьбі проти російського імперіалізму ми єдині і з лібералами, і з націоналістами. В боротьбі проти західного імперіалізму ми єдині з найбільш революційною частиною українського націоналізму і протистоїмо лицемірству лібералів. В боротьбі проти нашої власної буржуазії — на нашому боці лише мільйони українського трудового люду. 🌟РевДем

Керуючись цими принципами, комуністи всіх пригноблених народів завжди були найвідданішими передовими борцями, які очолювали антиімперіалістичні національно-визвольні рухи пригноблених народів. Наприклад, ми, китайські комуністи, є переконаними пролетарськими інтернаціоналістами і водночас революційними патріотами та революційними борцями за національне визволення, які найрішучіше виступають проти будь-якої імперіалістичної агресії проти китайської нації, захищають свободу та незалежність нашої батьківщини і виступають проти всіх зрадників.

— Лю Шаоці 🌟РевДем

Іранський режим, що складається з украй репресивних ісламських фундаменталістських деспотів, насправді викликає жах. Але — всупереч тому, що буржуазні політики з обох політичних партій панівного класу, демократів і республіканців, а також інші представники американського імперіалізму повторюють знову й знову, — іранський режим не є найжахливішою терористичною силою на Близькому Сході або в усьому світі, як це стверджував Трамп. Ця «відзнака» щодо Близького Сходу, очевидно, належить Ізраїлю — геноцидальній терористичній державі, яка вчиняла й продовжує вчиняти злочини в масштабах, що значно перевищують злочини іранського режиму. А щодо всього світу, найбільш руйнівною і, так, найбільш терористичною силою, очевидно, є Сполучені Штати Америки.

— Комуністична партія Ірану (марксистсько-леніністсько-маоїстська) 🌟РевДем

Народна Влада

Самостійність нації є конечна і природна підстава кожної модерної класової боротьби; нарід мусить бути вільним із кожного погляду, щоб пролетаріят був у змозі й хотів із цілою силою виступити проти свого соціяльного противника

— К. Каутський,«Боротьба націй і державне право в Австрії» Тут ревізіоніст Каутський підходить до правильного розуміння суперечностей між національним та соціальним визволенням. Радянський же офіційний марксизм до цього розуміння так і не зміг наблизитися. І справа не в тому, що Ленін не розумів права народу на самовизначення та відділення. Практична реалізація демократичного централізму в СРСР не передбачала жодних механізмів народної влади в національних республіках, а отже і реалізації права народу на самовизначення. Летальним захворюванням радянського досвіду є нехтування демократичними та національними свободами на користь владної та економічної стабільності. Радянська партократія відірвалася від народних мас, тим самим осліпла щодо структурного пригнічення народів Союзу. Лиш влада рад є інструментом, що може забезпечити свободу націй на самовизначення. 🌟РевДем

Китайські комуністи є марксистами-інтернаціоналістами, але для того, щоб бути практично здійсненним, марксизм повинен існувати в національній формі. Такої речі, як абстрактний марксизм, не існує. Є лише конкретний марксизм. Те, що ми звемо конкретним марксизмом, є марксизм у національній формі.

🌟 Мао Цзедун на VI пленумі ЦК КПК Історія радянського марксизму характеризується саме абстрактним підходом до національного питання, «чистим інтернаціоналізмом». Радянський «Інтернаціоналізм» характеризується не тільки намаганням відірвати ідеологію від будь-якого конкретної нації, але й повною сліпотою до питань національного гноблення. Партійна номенклатура республік не мала найменшого уявлення про фактичне національне та соціальне пригнічення поневолених народів. Національне гноблення з соціалістичним фасадом перетворилося на капіталістичне гноблення з національним фасадом. Знищення ж самої системи соціального на національного пригноблення ні з утворенням, ні з розпадом Радянського Союзу так і не сталося. Воля народам! Воля людині! 🌟РевДем

Напів Колонія, Напів Корупція Протягом останнього року українській та світовій публіці відкрилися до того приховані суперечності всередині сучасного українського режиму. З однієї сторони, з ніг до голови корумпований режим Президента — зрощений війною ревнивий божок. Одна його рука — поліцейська держава, що народилася на світ завдяки гібридній агресії РФ; інша — привласнення військової та гуманітарної допомоги країн Заходу. Але, як каже давнє прислівʼя, рука руку миє: завдяки монструозному силовому апарату, режим намагається монополізувати всі сфери на які падає його погляд (політика, військові поставки, енергетика, тощо). З іншої ж сторони, союз старого олігархату, обділеного новим монополістом, з антикорупційними правоохоронними органами. Перші — «злиденний та знедолений» компрадорський олігархат, що страждає в муках під натиском державної машини. Другі, носії неоліберального просвітництва в нашу пост-колоніальну республіку, — незалежна від влади (щонайменше від української) анти-корупційна інфраструктура. Не дивлячись на корумпованість перших, становище змусило ці блоки обʼєднатися навколо священної місії захисту західного капіталу. Не дивлячись на непривабливість останніх, відраза від сучасного режиму, все таки, переважає. До того ж, розігнаний операцією «Мідас», конфлікт між олігархічними угрупованнями запустив вже майже мертвий політичний процес. Саме антикорупційні протести минулого року показали українцям можливість боротьби навіть під час імперіалістичної агресії зі сторони РФ. Народні маси ситуативно виступають в союзі з імперіалістичним та компрадорським капіталом, але в ході боротьби народ усвідомлює владу над своєю долею. І як це станеться — від напівколоніального режиму нічого не залишиться. 🌟Смерть імперілізму! 🌟РевДем